До історії українських фронтів
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1995 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213819 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До історії українських фронтів / M.С. Левченко // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 149–151. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860277895777222656 |
|---|---|
| author | Левченко, M.С. |
| author_facet | Левченко, M.С. |
| citation_txt | До історії українських фронтів / M.С. Левченко // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 149–151. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-15T14:03:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
М. С. Левченко (Житомир)
До історії українських фронтів
Листи до редакції
У роки Великої Вітчизняної війни Україна стала великим полем битви
двох ворогуючих сторін. Тут вирішувалася доля війни в багаточислен-
них боях, жорстоких оборонних і наступальних операціях, які проводи
ли .військові з'єднання.
З вдячністю визнаючи неоціненний вклад у спільну Перемогу над
німецько-фашистськими загарбниками всієї армії, все ж слід відзначити
велику роль фронтів, що діяли в Україні, в масовому вигнанні ворога
з рідного краю, а потім і в повному його розгромі, у визволенні бага
тьох народів Європи від фашистського гніту. Саме завдяки умілим діям
українських фронтів прийшло визволення народам Болгарії, Угорщини,
Румунії, Чехо-Словаччини, частини Австрії, Польщі й Югославії.
Армії і дивізії українських фронтів чітко виконували бойові завдання
на великому просторі — від кордону з Румунією до Відня, Праги,
Берліна.
Німецько-фашистські загарбники та їх союзники зазнавали поразки
за поразкою, постійно піддавалися ударам могутніх українських фрон
тів, але, намагаючись уникнути неминучого розгрому, міцно чіплялися
за кожну п’ядь землі, відступаючи, відчайдушно чинили опір, завдава
ли великої шкоди народному господарству нашої країни.
Гітлерівці чітко розуміли, що втрата України означала крах і фа
шистського рейху, з неминучістю вела до їх розгрому в Білорусії й При
балтиці, наближала повний розвал німецько-фашистського фронту у
Східній та Південно-Східній Європі.
Враховуючи все це, наше Верховне Головнокомандування направ
ляло в Україну свої кращі резервні війська, продовольство, боєприпаси,
техніку з Поволжя, Уралу, Сибіру, Казахстану та Середньої Азії.
В Україні було багато військ, сформованих у глибоких тилових облас
тях і регіонах. Так, на її просторах у військах 1 Українського фронту
відмінно показав себе у боях 10 гвардійський Уральсько-Львівський
добровольчий танковий корпус, прославилися десятки з’єднань і частин
морських стрілецьких бригад, з’єднання сибіряків, воїнів-десантників,
для яких у воєнні роки Підмосков’я стало рідним домом, місцем на
буття військової майстерності.
В Україні у командуванні українськими фронтами й арміями яс
краво проявилася полководницька майстерність Г. К. Жукова, К- К. Ро-
коссовського, І. С. Конєва, Р. Я. Малиновського, Ф. І. Толбухіна,
О. І. Єременка, В. І. Чуйкова, І. Д. Черняховського, К. С. Моска
ленка, А. А. Гречка, М. ІО. Катукова, П. С. Рибалка, Д. Д. Лелю-
шенка, С. І. Богданова, П. О. Ротмістрова і багатьох інших воє
начальників.
Україну у своїй основній масі визволяли війська, загартовані в огні
Сталінградської й Курської битв, у тяжкій обороні на Воронезькому й
Астраханському напрямках, у битві за Кавказ. Переважна більшість
цих військ там формувалася, готувалася до боїв, одержувала попов
нення, набувала бойового загартування.
Так, у розгромі оточеного угруповання німецько-фашистських
військ у Сталінграді брали участь 7 загальновійськових армій, з яких
шість пізніше визволяли Україну. За героїзм, мужність і високу бойову
майстерність особового складу в Сталінградській битві 5 загальновій
ськових армій були перетворені у гвардійські (4, 5, 6, 7 і 8 армії). Всі
вони потім прославилися, визволяючи українську землю. У наполегливій
обороні Кавказу й Астрахані, а потім і в нищівному розгромі загарбни
ків на Північному Кавказі брали участь 9 загальновійськових армій, з
яких 7 пізніше визволяли Україну. Серед них немало було грузинських,
вірменських, азербайджанських частин і з’єднань.
ІЗЗИ 0130—5247. Укр. іст. журн. 1995, № З 149
Листи до редакції
Нерідко українські фронти поповнювалися військами, які вивіль
нювалися після розгрому ворога під Ленінградом, в Карелії, на Волхо
ві. Серед них можна назвати 21, 26, 27, 52, 59 армії. В свою чергу, з
України, набувши великого бойового досвіду, йшли на інші фронти ба
гато частин і з’єднань, цілі армії, щоб визволяти братні народи інших
республік. Так, у Молдавії воювали війська 2 і 3 українських фронтів.
У визволенні Білорусії, Литви та Латвії, а також у розгромі німецько-
фашистських військ у Східній Пруссії брали участь багато частин і
з’єднань, які раніше билися з ворогом в Україні. Серед них 2 й 6 гвар
дійські, 28, 51 і 61 загальновійськові, 5 гвардійська танкова армії, 3 та
4 гвардійські кавалерійські, 11 і 19 танкові, 3 гвардійський механізо
ваний корпуси.
Часто українські фронти подавали необхідну оперативну допомогу
і підтримку сусіднім братнім фронтам й арміям. Так, у Берлінській
операції з тяжкими боями просувався вперед 1 Білоруський фронт.
У дуже складних умовах йому допомагав 1 Український фронт, який
стрімко прорвався у Берлін з півдня, що різко змінило всю обстановку
па нашу користь. Участь фашистського лігва була вирішена.
У штурмі столиці фашистського рейху брали участь від 1 Білорусь
кого фронту 6 армій (8 гвардійська, 3 й 5 ударні, 47 армії, 1 і 2 гвар
дійські танкові армії), з яких 5 тривалий час воювали за свободу Укра
їни. Від 1 Українського фронту в боях за Берлін брали участь 28 за
гальновійськова, 3 та 4 гвардійські танкові арм ії!.
За підрахунками автора, зробленими на основі матеріалів з воєн
них мемуарів, воєнно-історичних нарисів, статей, збірників, довідників,
у 1943— 1944 рр. у діючій армії було 74 загальновійськові армії, з яких
у визволенні України брали участь 37.
Справляє враження якісна сторона цих військ. Відомо, що зразком
масового героїзму, мужності й високої військової майстерності, прояв
лених у боях, була гвардія.
В діючих військах у 1943—1944 рр. налічувалося 10 гвардійських
армій, з яких 8 боролися з ворогом в Україні. Танкових армій було 6.
і всі вони у різний час (а весною 1944 р. усі разом 2) брали участь у
визволенні української землі. Гвардійських танкових корпусів на фронті
було 12, з них 9 — визволяли Україну. Всі 9 гвардійських механізова
них, 7 гвардійських кавалерійських корпусів, 10 гвардійських повітряно
десантних дивізій билися з ворогом на українській землі.
За підрахунками автора, в 1943—1944 рр. на фронтах було 109
гвардійських стрілецьких дивізій, з них 73 воювали на території Украї
ни. 55 з них були удостоєні почесних найменувань у зв’язку з визволен
ням ними українських міст. З решти 18 гвардійських дивізій 11 одержа
ли почесне найменування ще до війни (14, 71 і 55 гвардійські, колишні
відповідно 96 Вінницька, 23 Харківська та ЗО Іркутська стрілецькі диві
зії), за бойові заслуги у Сталінградській битві (73 гвардійська Сталін-
градська сд), під час визволення Північного Кавказу (2 гвардійська
Таманська сд), Білорусії (12, 44, 55, 67, 71, 90, 121 гвардійські сд).
Особливо відзначилася в роки Великої Вітчизняної війни 52 гвардійська
Ризько-Берлінська стрілецька дивізія. Вона розпочала свій бойовий
шлях у найтяжчих боях під Харковом у травні 1942 р. (тоді вона
була 8 мотострілецька дивізія військ НКВС, яка у липні 1942 р. була
переформована в 63 сд). Дивізія брала участь у Сталінград
ській і Курській битвах, визволенні Лівобережної України, в боях на
північно-західному напрямку в Прибалтиці, Польщі й закінчила війну
в Берліні3.
Деякі гвардійські стрілецькі корпуси, що воювали в Україні (10, 13,
18, 20, 24, 25, 28, 29, 34), були пізніше удостоєні почесних найменувань
будапештських кенігсберзьких, братиславських, люблінських, дрезден
ських. А славний 18 гвардійський стрілецький корпус став Станіслав-
сько-Будапештським. Такого ж найменування був удостоєний і ЗО ск.
150 135 N 0130—5247. Укр. іст. жури. 1995, № З
Листи до редакції
Бойові заслуги 75 ск були відзначені тим, що він став називатися Бел
градсько-Будапештським.
Почесні найменування визволених міст України одержали 112 стрі
лецьких дивізій, з яких 11 удостоєні такої пошани двічі (наприклад, 23
та ЗО Київсько-Житомирська, 230 і 340 Сумсько-Київська, 130 і 280 Ко-
нотопсько-Коростенська та ін.). Усім 10 гвардійським повітряно-десант
ним дивізіям були присвоєні почесні найменування в зв’язку з визволе
ними ними українських міст. Перша гвардійська повітряно-десантна ди
візія почала називатися Звенигородсько-Бухарестською, а 6 гвардійська
повітряно-десантна — Кременчуцько-Знам’янською.
Одержавши почесні найменування та відзнаки під час визволення
українських міст, 10 стрілецьких з’єднань пізніше були удостоєні таких
же відзнак під час визволення столиць багатьох європейських країн.
Серед них 4 гвардійська Апостолівсько-Віденська, 15 гвардійська Хар
ківсько-Празька, 25 гвардійська Синельниково-Будапештська, 58 гвар
дійська Червоноградсько-Празька, 62 гвардійська Звенигородсько-Бу-
дапештська, 94 гвардійська Запорізько-Берлінська, 132 Бахмацько-Вар
шавська, 151 Жмеринсько-Будапештська, 266 Артемівсько-Берлінська,
375 Харківсько-Бухарестська стрілецькі дивізії.
40 гвардійська стрілецька дивізія закінчила війну Єнакієво-Дупай-
ською, 389 сд— Бердичівсько-Келецькою, а ПО гвардійська сд — Олек-
сандрійсько-Хінганською.
Минають роки, минають десятиріччя, але ніколи не померкнуть у
пам’яті людей великі ратні подвиги воїнів українських фронтів, їх гід
ний вклад у нашу велику Перемогу, в захист свободи і незалежності
Бітчизни.
1 Освобождение городов.— М., 1955.— С. 293—303.
2 Великая Отечественная война 1941—1945. Знциклопедия.— М., 1985.— С. 483.
3 Там же.— С. 614.
Н. В. Кокошко (Хмельницький)
Назвати всіх поіменно
Півстоліття мирного життя! І з кожним роком 9-го травня все менше ве
теранів ми бачимо на святкових парадах, просто поруч з нами. Залиша
ється тільки пам’ять. А що зробили ми, історики-науковці, краєзнавці,
і що повинні зробити, аби цей подвиг воїнів, партизанів, учасників під
пілля і самовідданість трудівників тилу пам’ятали завжди?
З 1987 р. триває робота над Зводом пам’яток культури Хмельниць
кої області. За цей період співробітниками обласного відділу охорони
пам’яток культури проведена велика пошукова робота: на території
Хмельниччини виявлено та взято на облік і під охорону держави 234
поховання періоду 1941—1944 рр.
На жаль, велика кількість цих могил безіменна. Але якщо прізви
ща воїнів, що загинули у 1941 р. під час оборонних боїв, встановити
майже неможливо через відсутність архівних матеріалів, то дані за сі-
чень-квітень 1944 р. зберігаються в Архіві Міністерства оборони Ро
сійської Федерації.
Двічі — у 1985 та 1989 рр.— працювали у ньому співробітники відді
лу. В результаті складена картотека на більш ніж дві тисячі нововияв-
лених прізвищ воїнів-визволителів, що загинули на території області у
січні-квітні 1944 р.
На багатьох могилах Дунаєвецького, Кам’янець-Подільського, Яр-
молинецького, Теофіпольського районів меморіальні плити з написом
^ЗЗN 0130— 5247. Укр. іст. журн. 1995, № З 151
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213819 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-15T14:03:24Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Левченко, M.С. 2026-02-18T15:37:59Z 1995 До історії українських фронтів / M.С. Левченко // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 149–151. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213819 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Листи до редакції До історії українських фронтів К истории украинских фронтов Article |
| spellingShingle | До історії українських фронтів Левченко, M.С. Листи до редакції |
| title | До історії українських фронтів |
| title_alt | К истории украинских фронтов |
| title_full | До історії українських фронтів |
| title_fullStr | До історії українських фронтів |
| title_full_unstemmed | До історії українських фронтів |
| title_short | До історії українських фронтів |
| title_sort | до історії українських фронтів |
| topic | Листи до редакції |
| topic_facet | Листи до редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213819 |
| work_keys_str_mv | AT levčenkoms doístorííukraínsʹkihfrontív AT levčenkoms kistoriiukrainskihfrontov |