Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава?
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1995 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213821 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? / А.Г. Кожекін // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 153–154. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860271829950660608 |
|---|---|
| author | Кожекін, А.Г. |
| author_facet | Кожекін, А.Г. |
| citation_txt | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? / А.Г. Кожекін // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 153–154. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T11:44:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
Листи до редакції
А. Г. Кожекін (Сімферополь)
Севастополь 1854— 1855 рр. — чия слава!
Кримська війна 1853—1856 рр., коли війська Франції, Англії і Туреч
чини об’єдналися у боротьбі проти Росії, була спільним випробуван
ням для російського і українського народів. Однак донедавна вважа
лося, що героїчна 349-денна севастопольська оборона засвідчила міц
ність духу й військову майстерність солдата-росіянина. Тим часом
уродженці України, яка входила тоді до складу Росії, брали в ній
таку ж участь, як і призвані Ярославської, Курської, Московської та
інших великоросійських губерній. У нічних вилазках проявили себе
чорноморські пластуни — нащадки запорозьких козаків. Очевидці
відзначали їхню винахідливість і незворушність у ситуації, схожій на
справжнє пекло, яким ставав Севастополь під час артилерійських бом
бардувань К Серед прізвищ солдатів і матросів, які відзначилися в
боях, трапляється немало українських. Так, відомо, що лейтенанта
Н. А. Бірюльова прикрив собою від ворожих куль матрос Гнат Шев
ченко *. Поряд з уродженцем Кам’янець-Подільської губернії матро
сом Кішкою відзначилися матроси Демченко, Кузьменко та ін. Діти
матросів, у тому числі Коля Пищенко (10 років), Максим Рибальчен-
ко (12 років), брали участь у бойових діях і були удостоєні медалей
за хоробрість2.
У центрі Севастополя біля музею Чорноморського флоту на стіні
храму св. архістратига Михаїла, що був гарнізонною церквою в дні
оборони, встановлено мармурові плити. На них перелічено воїнські
частини гарнізону, які обороняли Севастополь, у тому числі Галицький,
Чернігівський, Полтавський, Український, Подільський, Житомир
ський та інші полки. У їх формуванні брало участь і місцеве населен
ня. Багато жителів України, зокрема й українців, вступило в ополчен
ня. Наприклад, Полтавська губернія виставила 9,5 тис. чол.3
Багато українців служило у складі флотських екіпажів. У спис
ках поранених, які публікував офіційний журнал морського відомства
«Морской сборник», перелічено прізвища матросів із зазначенням гу
берній, з яких їх призвано. До початку 1855 р. серед поранених вияви
лося 64 чол. з Воронезької губернії, 11— Орловської, 1 — Курської,
З — Тамбовської, 2 — Тульської і 133 чол.— з Херсонської губернії.
Так, серед матросів, призваних з Олександрійського повіту Херсон
ської губернії, названо П. Клименка із с. Байдаківки, якому ядром
відірвало ліву ногу, І. Мойсеєнка — із с. Секретарівки, пораненого в
праву ногу, О. Глущенка з Перетинців, якому осколок бомби влучив
у ліве стегно, К. Шевченка — з Калачні, якому після поранення ампу
тували руку, Г. Шевченка — із Скоянки, пораненого в плече, та ін.
З 87 матросів, набраних в Олександрійському повіті, 46 чол. мали
українські прізвища 4.
Україна стала найближчим тилом армії, яка діяла в Криму. Звід
си йшли продовольство, фураж, обмундирування, значні суми пожерт
вувань (так, лише у Волинській губернії до лютого 1855 р. зібрали
113 тис. крб.). Тисячі підвід було взято у селян для доставки ванта
жів. Луганський ливарний завод, як найближчий до театру воєнних
дій, працював цілодобово і поставив для Севастополя 400 тис. снаря
дів. Шосткинський завод у 1855 р. давав 43% продукції всіх порохо
вих заводів Росії5. Для заготівлі сіна, яке в першій половині XIX ст.
відігравало для рухомого складу армії ту ж роль, що сьогодні бензин,
прибули косарі з Полтавської губернії6. Після битв під Альмою і Ба-
лаклавою наприкінці жовтня 1854 р. 1500 поранених було евакуйовано
до Мелітопольського повіту, та й згодом тисячі хворих воїнів лікували
ся в українських містах і селах7. Для подання допомоги пораненим
155N 0130—5247. Укр. іст. журн. 1995, № З 153-
Листи до редакції
наприкінці листопада 1854 р. до Севастополя виїхало 13 киянок (до
того часу в Хрестовоздвиженську общину сестер милосердя було прий
нято 54 жінки з Петербурга і 4 — з Москви) 1 2 3 4 * 6 7 8.
Війна стимулювала антикріпосницькі виступи селян. Вони мали
місце в 16 російських губерніях (Воронезькій, Саратовській, Рязан
ській та ін.). Тягар Кримської війни (підводна й постійна повинності,
обов'язок постачати дрова та сіно, рекрутські набори) особливо ліг
на плечі українських селян. Тому й боротьба за визволення значно
го розмаху досягла в Україні, зокрема на Київщині й Чернігівщині.
Особливістю селянського руху тут став самозапис у козаки, що, на
думку самих селян, звільняло їх від кріпосної залежності (очевидно,
жила ще в народі пам’ять про реєстрове козацтво XVII і XVIII ст.).
Навесні 1855 р. десятки тисяч кріпаків Київської губернії відмовили
ся працювати на панів, оголосивши себе вільними козаками. «Київ
ська козаччина» охопила близько 500 сіл у дев’яти повітах (з 12). її
було придушено внаслідок кривавої сутички селян з царськими війсь
ками. У 1856 р. «в Таврію за волею» вирушили тисячі селян з Орлов
ської, Курської, Чернігівської, Полтавської і Харківської губерній.
Цю спробу самочинного переселення в Крим було припинено тільки
великими військовими силами 9. Поразка у війні і спільна боротьба ро
сійських та українських селян змусила імператора Олександра II вже
навесні 1856 р. визнати необхідність скасування кріпацтва
«згори».
Таким чином, спільна слава російського і українського народів,
якою вони себе вкрили під час героїчної оборони Севастополя у
1854—1855 рр., є складовою частиною національного духу, що у
свою чергу створює основу культури. Визвольна боротьба українських
і російських селян привела до скасування кріпосного права в 1861 р.,
тобто сприяла зміні соціально-економічного ладу країни й розвитку
обох народів. Кримська війна поклала початок формуванню дієздат
ної громадської думки. Одним з підсумків війни стало також зроста
юче переселення росіян і українців до Криму, що стимулювало розви
ток культури всіх народів, які тоді жили на півострові.
На жаль, у проекті програми з історії для середньої школи геро
їчну оборону Севастополя перенесено в розділ зарубіжної історії10.
Гадаємо, що сучасним історикам не варто відмовлятися від цієї слав
ної сторінки історичного минулого.
1 З а д о р о ж н а я Н. Вошедшие в бессмертие.— Симферополь, 1972.— С. 46, 47.
* Йому встановлено перший у Росії персональний пам’ятник рядовому.
2 Ш а в ш и н В. Г. Бастионьї Севастополя.— Симферополь, 1989.— С. 51—52;
Д у б р о в и н Н. Ф. История Крнмской войньї и оборони Севастополя.— СПб., 1900.—
С. 284—285; Б е с т у ж е в И. В. Крьімская война 1853—1856 гг.— М , 1956.— С. 144.
3 История Украинской ССР: В 10-ти т.— Киев, 1983.— Т. 4.— С. 155.
4 Морской сборник.—1855.— № 1.— С. 72—105; № 2.— С. 297—308.
6 История Украинской ССР.— Т. 4.— С. 155; Д р у ж и н и н а Е. И. Южная Ук
райна в период кризиса феодализма 1825—1860 гг.— М., 1981.— С. 203—204.
6 М а р к е в и ч А. И. Таврическая губерния во время Крнмской войнн.— Сим
ферополь, І905.— С. 152.
7 Історія міст і сіл Української РСР: Миколаївська область.— К., 1971.— С. 78;
Херсонська область.— К., 1972 — С. 20.
8 История Украинской ССР.— Т. 4.— С. 156; Морской сборник.—1855.— № 1.—
С. 115—117.
9 Л и н к о в Я. И. Крестьянское движение в России во время Крнмской войнн
1853—1856 гг.— М., 1940.— С. 52, 75, 85—87.
10 Інформ. зб. Міністерства освіти України.— 1992.— № 15—16.— С. 56.
154 І85М 0130—5247. Укр. іст. журн. 1995, № З
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213821 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T11:44:25Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кожекін, А.Г. 2026-02-18T15:39:23Z 1995 Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? / А.Г. Кожекін // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 153–154. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213821 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Листи до редакції Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? Севастополь 1854—1855 гг.—чья слава? Article |
| spellingShingle | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? Кожекін, А.Г. Листи до редакції |
| title | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? |
| title_alt | Севастополь 1854—1855 гг.—чья слава? |
| title_full | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? |
| title_fullStr | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? |
| title_full_unstemmed | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? |
| title_short | Севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? |
| title_sort | севастополь 1854–1855 pp. – чия слава? |
| topic | Листи до редакції |
| topic_facet | Листи до редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213821 |
| work_keys_str_mv | AT kožekínag sevastopolʹ18541855ppčiâslava AT kožekínag sevastopolʹ18541855ggčʹâslava |