До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1995 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213868 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 55–60. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860281938386878464 |
|---|---|
| author | Котляр, М.Ф. |
| author_facet | Котляр, М.Ф. |
| citation_txt | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 55–60. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-16T18:41:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства
18 Т а м ж е , арк. 57.
19 Т а м ж е.
20 Т а м ж е , арк. 56.
21 Р я 6 і н і н-С к л я р е в с ь к и й О. Назв, праця. — С. 136.
♦ * *
М. Ф. Котляр (Київ)
До проблеми утворення
Новгород-Сіверського князівства
Новхород-Сіверське князівство належало до числа найбільших політично-те
риторіальних утворень у Давній Русі XII — XIII ст. Переважаючи за тери
торією (близько 160 тис. кв. км) багато князівств вищого політичного статусу
(наприклад, Переяславське чи Волинське), воно було ще й густо населене. У
Новгород-Сіверському князівстві існувало більш як 40 згаданих у літописах
міст; до того ж археологами зафіксовано майже 300 городищ *. Його князі в
другій половині XII — XIII ст. відігравали помітну, часто самостійну роль у
політичному житті Південно-Західно! Русі — згадаймо хоча б знаменитого
героя «Слова о полку Ігоревім» Ігоря Святославича та його внука,
бунтівного Ізяслава Володимировича, який зважився мірятися силою із са
мим Данилом Галицьким ! 2.
І при всьому тому обставини та й самий час виникнення Новгород-
Сіверського князівства у складі Чернігово-Сіверської землі досі залишаються
нез’ясованими. Ми не знаємо навіть, коли Новгород-Сіверський став столь
ним (князівським) градом. Джерела неначе уникають відповіді на запитання:
хто був першим тамтешнім князем. Така невизначеність не могла не позна
читися на характері наукової літератури з цієї проблеми.
Принагідно хотів би застерегти від проявів своєрідного наукового
(скоріше, псевдонаукового) нігілізму щодо пам’яток нашої джерельної скар
бниці — давньоруських літописів, що, на жаль, почастішали останнім часом.
Коли літописні свідчення не вкладаються у створену тим чи іншим автором
умоглядну схему, він починає пояснювати це пошкодженням джерел,
пізнішими купюрами, а то й свідомими виправленнями редакторів і перепи
сувачів. Небажання і невміння проникнути в струнку логіку літописів, у
яких кожне слово стоїть на своєму, єдино можливому в абсолютній
більшості випадків місці, й породжує на світ божий фантастичні «літописи»
Аскольда, Ігоря й Олега. Такі дилетантські, розраховані здебільшого на сен
сацію вигадки не мають нічого спільного з наукою.
В історіографії ще із середини минулого століття утвердилася думка, на
чебто Новгород-Сіверське князівство виділилося з Чернігівського завдяки
рішенням Любецького з’їзду князів 1097 р., на якому було вперше проголо
шено «отчинний» принцип володіння землями: «Кождо да держить отчину
свою: Святополк Кьгев Изяславлю, Володимир Всеволожю, Давид и Олег и
Ярослав Святославлю...» 3 (тут і далі підкреслення моє. — М. К.). Святослав
Ярославич, як відомо, володів Чернігово-Сіверською землею, а також воло
стями у Північно-Східній Русі, серед них Муромо-Рязанською. Однак, корот
ко переказуючи (без сумніву, в оригіналі набагато більшу за обсягом і кон
кретнішу, ніж та, що відбилася у «Повісті временних літ») постанову Лю
бецького з’їзду, літописець чомусь не назвав міста й землі Святославової от-
чини, які одержав у спадок кожний з трьох нащадків чернігівського князя.
На жаль, розв’язуючи загадкове питання про виникнення Новгород-
Сіверського князівства, історикам доводиться будувати свої гіпотези голо
вним чином на недосить конкретному й бідному за інформацією
155ТУ 0130-524. Укр. іст. журн, 1995, М> б 55
М. Ф. Котляр
літописному матеріалі, оскільки вони не мають змоги скористатися пара
лельними свідченнями інших джерел — вітчизняних чи іноземних.
М. С. Грушевський у такий спосіб інтерпретував рішення Любецького
зібрання князів щодо земельних надбань синів Святослава Ярославича: «Мо
лодший Святославич — Ярослав дістав Муромо-Рязанську волость \ старші
два поділили Сіверщину... Як був переведений поділ Сіверщини, літопис не
каже, але знаємо, що Давид дістав «большее княжение» — Чернігів, а Олег
мусив дістати Новгород-Сіверський, і відтоді мусив початися поділ землі
(Чернігово-Сіверської. — М. АГ.) на ці два головні князівства — Чернігівську
і Новгородську волості, що держиться і пізніше» \
М. С. Грушевський, можна гадати, мав на увазі слова, що з ними на по
чатку 1140-х років звернулися до Всеволода Ольговича, який став 1139 р.
київським князем, його рідний брат Ігор і двоюрідні брати Володимир та
Ізяслав: «Се в Києве седеши, а мьі просим у тебе Черниговской и Новгороц-
кой волости» 5. Зверну увагу читача на те, що процитований фрагмент
Київського літопису є першим свідченням існування Новгород-Сіверського
князівства (волості). Під 1141 р. уперше в літопису Новгород-Сіверський зга
дується як стольний, князівський град — там княжив син Олега Святосла-
вича Святослав (Ипат. С. 221). Цей збіг у часі між першими джерельними
звістками про появу на політичній сцені Новгород-Сіверського князівства і
його головного міста навряд чи можна вважати випадковим.
Знаменно, що добрий знавець літописання М. С. Грушевський не назвав
Давида старшим серед Ярославичів, а обмежився гнучкою формулою щодо
нього і Олега: «старші два». Адже в джерелах не вказується, що Давид був
старшим братом Олега. Та майже всі наступники Грушевського у вивченні
взаємин Святославичів уже впевнено вважали Давида старшим у роді. Зау
важу також, що літописи чи взагалі якісь інші джерела жодного разу вза
галі не назвали Олега Святославича новгород-сіверським князем. Ним його
зробили історики.
Аналізуючи лаконічну й невиразну літописну розповідь про постанову
князівського з'їзду в Любечі, О. Є. Пресняков обережно зауважив: «Не
знаємо докладніше, як вони (Святославичі. — М . К.) поділились. Але стар
ший, Давид, сів у Чернігові, Олег, мабуть, у Новгороді-Сіверському, молод
ший, Ярослав, — у волості Муромо-Рязанській» 6. Дослідники пізніших часів
беззаперечно іїрийняли таку думку щодо розподілу земель серед Святосла
вичів й часу утворення Новгород-Сіверського князівства. Зокрема, А. М. На-
сонов чітко заявив: «По суті, як князівство воно утворилося за рішенням Лю
бецького з’їзду 1097 р.» 7. Погодившись з цими словами, О. К. Зайцев додав,
що Давид Святославич «не одержав безпосередньо всієї Чернігівської землі,
де його фактичним співправителем був Олег» *. З такою думкою ніяк не
можна погодитися. Вона не знаходить підтвердження в літопису. Як мені
здається, О. К. Зайцев виходив з перипетій більш ранньої бурхливої
політичної кар’єри Олега «Гориславича», як прозвало його «Слово о полку
Ігоревім». Однак та кар’єра, по суті, закінчилася перед 1097 р. Одержавши
якусь частку батькової спадщини на Любецькому з’їзді, Олег далі поводить
ся напрочуд пасивно, слухаючись у всьому Святополка Ізяславича й Воло
димира Мономаха. Олег до і після Любеча 1097 р. — це немовби двоє різних
людей і політиків.
Тим часом утворення Новгород-Сіверського князівства прямо пов’язане з
колоритною постаттю Олега Святославича-«Гориславича». Час народження
його, так само, як Давида та інших синів Святослава Ярославича, невідомий.
Хоча з літописів зрозуміло, що двома старшими Святославичами були Гліб
(забитий 1078 р.) і Роман (загинув 1079 р.); обидва вони якийсь час княжили
в Тмутаракані. Втім, О. В. Гадло вважає, що Олег був третім, а Роман —
четвертим сином Святослава 9. Щодо Давида й Олега подібної ясності не
існує. Звичайно історики вважають Давида старшим від Олега, що знайшло
відображення й у поважних генеалогічних довідниках °. Аргументом на ко
ристь цієї думки служить та ж сама постанова Любецького з’їзду, в якій
Давида названо раніше від Олега. Адже переліки князів будувалися в
56 /55ТУ 0130-524. Укр. іст. жури., 1995, № б
До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства
літописах у порядку їх фізичного старшинства. Звідси й зроблено висновок:
Давидові дістався стольний град Чернігівської землі як старшому серед синів
Святослава, що на той час залишилися серед живих.
Однак існують серйозні підстави вважати Олега старшим від Давида.
М. Димник звернув увагу на мініатюру уславленого «Изборника» 1073 р., на
якій зображено Святослава Ярославича з родиною. Над головами кожного
із зображених вміщено написи з їхніми іменами. З мініатюри випливає така
послідовність синів Святослава за фізичним старшинством: Гліб, Олег, Да
вид, Роман і Ярослав и. Додам до цього ще й таке міркування. Олег вийшов
на політичну сцену майже на 20 років раніше від Давида: 1076 р. він разом
з Володимиром Мономахом здійснив за наказом київського князя Святосла
ва Ярославича, свого батька, похід на підтримку Польщі проти Чехії. На
пасху 1078 р. Олег побував у Чернігові в князя Всеволода Ярославича й чо
мусь «бежа~ Тмутороканю» від нього. Виглядає вірогідним припущення, що
Олег підтримав свого брата в перших Бориса В’ячеславича, котрий перед
тим на 8 днів захопив Чернігів і втік до Тмуторокані, коли почув про на
ближення Всеволода з військом |2. У тому ж 1078 р. Олег разом з Борисом
В’ячеславичем виганяє з Чернігова Всеволода, бо вважає місто з волостю
своєю вотчиною.
Будучи розбитим Ізяславом і Всеволодом Ярославичами у битві на Не-
жатиній Ниві (З.Х.1078 р.), Олег врятувався втечею до Тмутаракані. Там він
княжив з перервою у чотири роки (був на засланні у Візантії в 1079 — 1083
рр.) до 1094 р. Того року він осадив Володимира Мономаха у Чернігові, й
останній, не бажаючи кровопролиття, віддав Олегові місто, на яке той мав
переважаючі династичні права. Виходить, що саме Олег серед трьох братів
Ольговичів вважав себе спадкоємцем батька в Чернігові. В 1096 р. він всту
пив у конфлікт із Святополком Ізяславичем київським і Володимиром Мо
номахом переяславським, покинув Чернігів й подався до Муромо-Рязанської
землі, де зазнав невдачі у війні з Мстиславом Володимировичем, після чого
з повинною головою прийшов на Любецький з’їзд 1097 р. (ПВЛ, 1. — С. 131,
132, 135, 148 — 150, 168 - 170). Мабуть, 10% р. Олег втратив Чернігів. Ймовірно,
що вже тоді Святополк і Мономах охоче передали місто більш
врівноваженому й слухняному Давидові 13.
Щодо Давида, то він з’являється на арені загальноруської політики лише
1094 рп коли Святополк Ізяславич і Володимир Мономах посадили його у
Новгороді Великому. Чернігівським князем був тоді Олег. На відміну від ос
таннього Давид відігравав у міжкнязівських стосунках пасивну роль. На
весні 10% р. він був переведений Святополком і Володимиром до Смоленсь
ка (ПВЛ, 1. — С. 150). Коли ці двоє фактичних дуумвірів Русі закликали Да
вида й Олега Святославичів з’явитися до Києва, перший одразу відповів зго
дою. Натомість Олег гордовито відмовився йти на суд князів, що загрожував
йому, і поїхав до Муромо-Рязанської землі. Навіть з короткого переліку цих
фактів політичної історії Південно-Західної Русі 70-х — 90-х років XI ст. ви
ходить, що саме рвучкий і без міри активний Олег відігравав першу роль у
родині Святославичів — і, логічно думати, був старшим від Давида на 15 —
20 років.
Про те, що Олег був-таки старшим братом Давида посередньо свідчить
історія смерті останнього і вокняжіння у Чернігові його молодшого брата
Ярослава. Під 1123 р. Київський літопис коротко занотував: «Преставися Да-
вьід Святославич Чернигове, и седе в него место Ярослав, брат его» (Ипат.
С. 206). Однак після смерті Мономаха й вокняжіння у Києві його сина
Мстислава старший син Олега Святославича Всеволод 1128 рп за словами
київського літописця, «я стрья своего Ярослава Чернигове, изт>ехав и, а дру
жину его исече и разьграби» (Ипат. С. 209). Мстислав не зміг (чи, може, не
захотів?) нічого заподіяти сильному Всеволодові, і Ярополку довелося верта
тися до Мурома. З цього епізоду виходить, що Всеволод Ольгович вважав
свої отчинні права на Чернігів вищими від братніх прав свого дядька Ярос
лава. Батько Всеволода Олег законно княжив у Чернігові й втратив його,
будучи насильницьки усунутим Святополком і Мономахом. Згадаймо, що
/5 5 N 0130-524. Укр. іст. журн, 1995, № 6 5 7
М. Ф. Кот ллр
Любецький з’їзд проголосив примат «отчинного» володіння, отже, й престо-
лонаслідування. На той час були ще живими сини Давида — Всеволод, Во
лодимир та Ізяслав, але Всеволод Ольгович, очевидно, вважав, що має
більше прав на Чернігів, ніж діти Давида. То чому ж тоді літопис зображує
Давида — і в розповіді про Любецький з’їзд, і про події перших років XII
ст. — старшим від Олега, називаючи його всюди і завжди перед ним?!
На мій погляд, одна з можливих відповідей на це питання може бути
такою. Діяльність Олега на Русі, починаючи з 1078 р., коли він першим серед
руських князів скористався допомогою половецьких ханів у боротьбі з кон
курентами й зажив цим лихої слави на Русі, його війни проти інших князів,
особливо у 1094 — 1095 рр., коли Олег був головним порушником миру в
Руській землі, не спинившись перед убивством свого двоюрідного брата
Ізяслава Володимировича, викликала загальний осуд і обурення в країні. То
му Святополк і Володимир позбавили його Чернігова. А Муромо-Рязанську
землю Олег сам віддав молодшому братові Ярославу. Отже, він знову став
ізгоєм, яким був у кінці 70-х років XI ст. Обезземелений князь змушений
був прийти на Любецький з’їзд, де з ним обійшлися суворо, відповідно до
його «заслуг». Про його повернення до Чернігова, певно, не могло бути й
мови: Святополк із Володимиром воліли бачити на чернігівському столі
врівноваженого й покірного їм Давида, а не шаленого й непередбачуваного
у своїх діях Олега. Такі дії дуумвірів відповідали, мабуть, і бажанню
верхівки суспільства. Так Олег із старшого Святославича сіє їасіо перетво
рився на молодшого брата Давида.
З іншого боку, проголосивши у Любечі «отчинний» принцип володіння
землями, Святополк Ізяславич і Володимир Мономах були просто змушені
дати хоч що-небудь із Святославових володінь і «мятежнику земли» Олегові.
Йому виділили частку Чернігово-Сіверщини, мало тоді освоєну й не дуже-то
завидну. Найімовірніше, то й був Новгород-Сіверський з волостю.
Початкова історія міста Новгорода-Сіверського досі залишається не дуже
ясною. Як вже говорилося, стольним градом він виступає в літопису лише
під 1141 р. Перша ж згадка про нього міститься у «Повчанні» Володимира
Мономаха при описі подій 1078 — 1079 рр. — там місто назване «Новим го
родом» (ПВЛ, 1. — С. 159): з цього видно, що воно нещодавно виникло. Нов
город-Сіверський розвинувся з племінного осередку сіверян IX — X ст., роз
громленого київським князем в останній чверті X ст. З кінця X ст. тут було
військове поселення. Досі неясно, коди воно перетворилося на місто. У дже
релах немає відомостей про те, що в 70-ті роки XI ст. у Новгороді-
Сіверському існував князівський стіл. Не було його там, слід гадати, і 1097
р. — принаймні, жодних вказівок в літопису на це немає. Відсутні підстави
взагалі твердити, що Новгород-Сіверський був у кінці XI ст. скільки-небудь
значним містом. Розкопані археологами його архітектурні пам’ятки
відносяться до другої половини XII ст. н. Як випливає з деяких пізніших
повідомлень Київського літопису, з кінця XI ст. Новгород-Сіверський міг
дійсно належати Олегові. Тому існують певні підстави вважати, що основна
територія майбутнього Новгород-Сіверського князівства, яка почала склада
тися незабаром після Любецького з’їзду, дісталася Олегові Святославичу. Та
чи сів він тоді у самому Новгороді-Сіверському, де на той час не існувало
князівського стола й який залишався другорядним містом?
О. К. Зайцев звернув увагу на те, що сини Олега 1135 р. звернулися до
київського князя Ярополка Володимировича з проханням підтвердити їм во
лодіння: «Что нм отець держал при вашем отци» (Ипат. — С. 213). Йшлося
про м. Курськ з Посем’ям. Цей історик вважає, що Володимир Мономах дав
у «держание» Олегові Святославичу Курськ з волостю тоді, коли став
київським князем у 1113 р. ,5. Та, на мою думку, це мало статися ще в Лк>-
бечі. Природно припустити, що на з’їзді 1097 р. Мономах вирішив додати
вчорашньому чернігівському князеві, ще й старшому у роді Святославичів,
Олегу до невеликого Новгорода-Сіверського більш важливе місто Курськ,
але не назавжди, а в тимчасове володіння. Курськ був тоді і старшим і
більшим від Новгорода-Сіверського. Він мав стіл, принаймні, з 1095 р., під
58 /55М 0130-524. Укр. іст. журн., 1995, N9 6
До проблеми утворення. Новгород-ССеврського князівства
яким літопис сповіщає: «Приде Изяслав, сьін Володимерь, ис Курска к Му
рому» (ПВЛ, 1. — С. 150).
Курськ був помітним містом ще з 60-х років XI ст., коли він посів важ
ливе місце у володіннях батька Володимира Мономаха — Всеволода Ярос-
лавича. У «Повчанні» Мономаха сказано, що по тому, як йому виповнилося
13 років, «первое к Ростову идох, сквозе вятиче, посла мя отець, а сам йде
Курьску» (ПВЛ, 1. — С. 158). Починаючи із С. М. Соловйова 16, в науці вста
новилася думка, що це сталося 1068 р. — після київського повстання, коли
Всеволода разом із старшим братом Ізяславом вигнали з Києва, і він, побо
юючись повернутися до свого, висунутого у Половецький степ Переяслава,
вирішив сховатися у віддаленому від театру русько-половецьких воєнних
дій Курську.
Об’єднавши під своєю владою Новгород-Сіверщину і Курське Посем’я,
Олег міг заснувати свій стіл у значному, з відповідними традиціями місті
Курську. До речі, в той час, коли Новгород-Сіверський уперше згадується в
Київському літопису, він входив до складу Курської волості. «Йде Святослав
(Ольгович. — М. К.) Курьску, бе бо и Новегороде сидя Северьске» (Ипат. —
С. 221). У наведених словах Новгород-Сіверський виступає як другий за зна
ченням стіл в об’єднанні Курської й Новгород-Сіверської волостей. Отже,
можна навіть припустити, що після Любеча Олега вважали на Русі курсь
ким князем.
Принаймні до 1127 рп як довів С. М. Соловйов 17, Курськ з волостю нале
жав чернігівським князям — гадаю, що саме Ольговичам, — і становив одне
політичне ціле з Новгород-Сіверською волостю. Літописи дають підстави
вважати, що Курськ і надалі, до початку 1150-х років, залишався у складі
Чернігівської землі, підкоряючись уже Новгороду-Сіверському. Ним во
лоділи головним чином Ольговичі 18. Приблизно між 1141 і 1151 рр. відбулося
відділення Новгород-Сіверського князівства від Курського. З того часу Нов-
город-Сіверське князівство являло собою осібне і стале політично-тери
торіальне утворення — удільне князівство — у складі Чернігівської землі.
Такими в скупому світлі нечисленних літописних звісток кінця XI —
першої половини XII ст. уявляються мені обставини і час утворення Новго
род-Сіверського князівства.
1 К о в а л е н к о В. П., М о ц я А. Н. Новгород-Северский в X — ХП вв. / / Новгоро-
ду-Северскому — 1000 лет. — Чериигов; Новгород-Северский, 1989. — С. 25 — 29.
2 К о т л я р Н. Ф. Кто бьіл Изяслав, враг Даниила Галицкого / / Е х огіепіе Іліх.
МеЧап£Є5 оїГегіез сп Нотта£е аи ргоГ. І. ВІапкоГГ а Госсазіоп сіез $ез зоізапіз апз. — V. 1. —
Вгихеїіез, 1991.
3 Повесть времеїіньїх лет. — М; Л. 1950. — 4.1. — С. 170 — 172 (далі посилання на це
видання даватимуться у тексті в дужках: ПВД 1).
Історик виходив, мабуть, з того, що 1096 р., коли Олег Святославич був розгромлений
сином Володимира Мономаха Мстиславом у битві на р. Кулачці (Колокші), він «прибеже к Му
рому и затвори (посадив під захист укріплень міста. — М. К .) Ярослава Муроме, а сам йде
Рязаню*. Та з Рязані його вибив той же Мстислав (ПВЛ, 1. — С. 170). Природно припустити,
що Ярослав Святославич тоді й залишився княжити у Муромі.
4 Г р у ш е в с ь к и й М . Історія Украіни-Руси. — Львів, 1905. — Т. 2. — С. 38.
5 Летопись по Ипатскому списку. — СПб., 1871. — С. 222 (далі посилання на це видання
даватимуться у тексті в дужках: Ипат.).
6 П р е с н я к о в А, Е. Княжое право в Древней Руси / / Лекции-чю русской исто-
рии. — М.. 1993. — С. 105.
Н а с о н о в А . Н. «Русская земля» и образование территории Древнерусского госу-
дарства. — М., 1951. — С. 58.
8 3 а й ц е в А. К. Черниговское княжество / / Древнерусские княжества X — X III вв. —
М., 1975. — С. 108.
9 Г а д л о А. В. Тмутороканские зтюдьі. V. Олег Святославич / / Вестник Ленингр. ун
та. — Сер. 2. - 1991. — Вьіп. 2. — С. 3.
10 В а її ш ̂ а г І е п N. Се'пеаІО£іе еі тагіа£ез оссійепіаих сіез Кигікізііс Киззез. — Коша,
1928. — IV , п. 3,4.
11 О і т п і к М. 01е£’$ зіаіиз аз гиіег оГ Ттиіагакап: іЬс зрЬга£із1іс еуігіепсе / / Меіііеуаі
Зіисііез. 1993. — V. 55. — Р. 137.
АУЛТУ 0130-524. Укр. іст. журн, 1995, № б 59
М. Ф. Кот ляр
12 Г а д л о А. В. Указ. соч. — С. 4.
13Г р у ш е в с ь к и й М . Назв, праця. — С. 90.
14 Див^ напр.: К у з а А. В. Новгород-Северский — стольньїй город Игоря Святославича
/ / Новгороду-Северскому — 1000 лет. — С. 20 — 22. Зовсім не збираюсь «омолоджувати» Иов-
город-Сіверський: ймовірно, він налічує тисячу, а то й більше років. Ідеться про інше: коли
Новгород-Сіверський починає відігравати гіомітну роль і — головне! — коли у ньому заснова
но князівський стіл? У розв’язанні цього питання археологія допомогти не може. А писемні
джерела, як вже говорилося, не містять потрібних для цього відомостей.
15 3 а й ц е в А. К. Указ. соч.
16 С о л о в ь е в С. М. История России с древнейших времен. — М., 1959. — Кн. 1. — Т.
1. — С. 695 — 696.
17 С о л о в ь е в С. М. Указ. соч. — С. 277 — 278.
18 3 а й ц е в А. К. Указ, соч, — С. 90 — 94.
60 І55М 0130-524. Укр. іст. журн.̂ 1995, N9 б
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213868 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-16T18:41:17Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Котляр, М.Ф. 2026-02-19T08:30:15Z 1995 До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 55–60. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213868 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повідомлення До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства К проблеме образования Новгород-Северского княжества Article published earlier |
| spellingShingle | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства Котляр, М.Ф. Повідомлення |
| title | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства |
| title_alt | К проблеме образования Новгород-Северского княжества |
| title_full | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства |
| title_fullStr | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства |
| title_full_unstemmed | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства |
| title_short | До проблеми утворення Новгород-Сіверського князівства |
| title_sort | до проблеми утворення новгород-сіверського князівства |
| topic | Повідомлення |
| topic_facet | Повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213868 |
| work_keys_str_mv | AT kotlârmf doproblemiutvorennânovgorodsíversʹkogoknâzívstva AT kotlârmf kproblemeobrazovaniânovgorodseverskogoknâžestva |