Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1995 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213873 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 103–106. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860285782357442560 |
|---|---|
| author | Матях, В.М. |
| author_facet | Матях, В.М. |
| citation_txt | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 103–106. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-19T11:29:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПО СТОРІНКАХ ДОЖОВТНЕВОЇ ПЕРІОДИКИ
В. М. Матяж (Київ)
Одруження Тимофія Хмельницького
в історичних оповіданнях К. Шайнохи
та С. Венгрженовського
Відразу зазначимо, що старшому синові Богдана Хмельницького, хороброму,
обдарованому від природи Тимошу, якого сам гетьман вважав майбутнім
спадкоємцем головної справи свого життя, значно менше поталанило на
увагу істориків, ніж його молодшому брату (згадаймо монографію М. Кос
томарова , нариси В. Герасимчука 2, Ю. Мицика * тощо). Крім відверто слаб
кої (власне, призначеної для дитячого віку) праці О. Рогової 4, ми навряд чи
зможемо пригадати який-небудь спеціальний життєпис, присвячений Тимо
шу. Важко з певністю відповісти на питання: що саме спричинило до цьо
го — короткоплинність його життя чи упереджене ставлення до гетьманича
польських хроністів, його сучасників. Навіть в енциклопедичних довідниках
ім’я Тимоша найчастіше згадується лише у контексті діяльності геніального
батька. І тільки один епізод з його біографії став темою двох, незначною
мірою розбіжних у часі й не позбавлених дослідницького хисту розвідок.
Маємо на увазі історичні оповідання польського історика Кароля Шайнохи
«Домна-Розанда» та краєзнавця з Поділля Сергія Олександровича Венгрже
новського «Свадьба Тимоша Хмельницкого».
Принагідно зауважимо, що, на превеликий жаль, такий вид наукової
продукції, як історичне оповідання, що здобув широку популярність в
істориків XIX ст., сьогодні практично викреслений з арсеналу дослідників.
Проте саме він, вдало поєднуючи скрупульозне ставлення до джерела з по
пулярним літературним викладом матеріалу, найкраще доносив сторінки
минулого до широкого читацького загалу, що не мав відповідної історичної
підготовки.
Авторів пропонованих увазі читача історичних оповідань навряд чи
можна назвати істориками-професіоналами у класичному розумінні цього
слова. Перший з них, К. Шайноха (1818 — 1868), прийшов до основної справи
свого життя — а саме, заняття історією — не зовсім звичним шляхом, не
через університетську лаву, а через тюремну камеру.
Народився він 20 листопада 1818 р. в невеличкому містечку Комарні, по
близу Самбора, у родині Вацлава Шайнохи — військового лікаря в Гали
чині, чеха за походженням, і польки Марії Лоцинської. Саме своїй матері
повинен завдячувати майбутній учений, публіцист, письменник палкою лю
бов’ю до батьківщини та її минулого, що зробило його твори, за свідченням
біографа К. Кантескі, широко популярними й улюбленими у народі 5.
Але вже в молодому віці патріотичні почуття К. Шайнохи спричинили
його майже півторарічне тюремне ув’язнення, наслідком якого стали не
тільки підірване здоров’я, а і закритий шлях до вищої освіти. Ще у тюремній
камері юнак почав займатися самоосвітою, досконало вивчив англійську й
французьку мови, багато часу приділяв віршуванню. Вийшовши на волю,
К. Шайноха змушений був заробляти на життя приватними уроками й стат
тями в львівських періодичних виданнях. Багато часу віддавав він
літературній діяльності. Як зазначав той же К. Кантескі, епоха, в яку Шай
ноха виступив на літературному поприщі, була часом злету і розквіту поль
ського письменства б. Критики позитивно зустріли його перші вірші, повісті,
драми. Однак закладена ще у дитинстві любов до рідної історії поступово
одержала перевагу над Шайнохою-письменником. Дедалі більше уваги він
АУ57У 0130-5247. Укр. іст . журн^ 1995, Л*> 6 103
По сторінках дожовтневої періодики.
приділяв сюжетам з різноманітних періодів польської минувшини, почина
ючи з найдавніших часів та завершуючи XVII ст. Уже перші історичні етю
ди Шайнохи були позитивно зустрінуті у польських наукових колах. Вони
засвідчили, що у його особі історична наука здобула талановитого
дослідника, який у своїй науковій творчості намагався завжди слідувати
фактам. Вдале поєднання якостей науковця й літератора утвердило за ним
славу поета-історика 7. Шайноха першим у польській історіографії застосу
вав досить поширений на заході жанр історичного письменства — невелике
художнє оповідання. Форму художнього відтворення історичної дійсності він
вдало застосовував і до своїх великих наукових праць, майстерно передаючи
в них своєрідність відтворюваної епохи й насичуючи її виразними образами
історичних діячів.
Перша його історична праця «Воіезіа^ СНгоЬгу: Ровфсі па о&о1 йтлсуоу/
Роїзкі» була написана 1848 р., очевидно, під впливом революційних ідей, що
поширювалися тоді в Європі. Вже у ній історик виявив нахил до система
тизації історичних фактів, до філософського апріорного мислення 8. Резуль
тати його багаторічних сумлінних занять історією зібрані в десятитомному
виданні «Пгіеіа Кагоіа §2а]посЬу» (Варшава, 1876 — 1878). Найбільш
відомими з них є монографії «Іагі^і^а і Давіеііо» та «О^а 1а іа гігіер^
пазгусЬ» (1646, 1648). Перша з них ^ російському перекладі на початку 80-х
рр. була перевидана в Петербурзі .
Ставлення сучасників до цих історичних творів не було однозначним.
Зазначаючи позитивні їх сторони, критики водночас вказували і на недоліки
Шайнохи-історика, а саме, на надмірну ідеалізацію польського минулого,
окремі фактичні прорахунки тощо. Проте художня майстерність автора, воз
величення ним національної історії забезпечили його науковим студіям не
вмирущий інтерес читачів.
Значно менше біографічних згадок збереглося про українського
дослідника С. О. Венгрженовського. Народився він 1844 р. (за іншими даними
1850 р. ,0) у с. Нове Поріччя Кам’янець-Подільського повіту, у сім’ї священи
ка. Початкову освіту здобув у Кам’янець-Подільській духовній школі. В
1869 р. там же закінчив духовну семінарію. Але батьківський шлях не вабив
здібного юнака. Як вільний слухач він прослухав курс лекцій у Ново
російському (Одеському) університеті, певний час давав приватні уроки
дітям із заможних родин на Херсонщині та в Бессарабії. Повернувшись до
рідного краю, С. Венгрженовський розпочав офіційну службу на посаді кон
тролера акцизного відомства у Гайсині, Могилеві й інших містах Поділля.
В ранзі акцизного чиновника він і помер 26 вересня 1913 р. на цукроварні у
с. Могильні колишнього Гайсинського повіту и.
Проте за цією офіційною стороною діяльності С. Венгрженовського кри
лося чи не найбільше захоплення всього його життя — дослідження етног
рафії й історії Поділля. В цій галузі він зумів досягти високого професійного
рівня. Як активний член історико-сгатистичного комітету (пізніше
Подільського церковного історико-археологічного товариства), він зібрав і
видав друком адміністративні, судові та нотаріальні акти з історії запровад
ження унії у колишньому Брацлавському воєводстві и, впорядкував ко
лекцію пам’яток старовини і народного побуту для Кам’янець-Подільського
історичного музею.
Перші друковані праці С. Венгрженовського з’явилися в одеських газе
тах. Свої наукові дослідження він здебільшого втілював у невеликих нари
сах, замітках чи історичних оповіданнях. Його увагу привертали, зокрема,
вірування й звичаї українського народу 13, сільськогосподарські знаряддя ос
таннього 1 тощо. С. О. Венгрженовський був одним з активних
співробітників українського історичного журналу «Киевская старина». Для
цього часопису він переклав оповідання И. Ролле «Кармалюк» (1886, № 3),
створив низку історичних портретів та історико-побутових етюдів 15, в яких
вдало висвітлив досліджувану епоху, наповнивши її яскравими постатями
видатних діячів минулого України. Науковим студіям С. Венгрженовського
притаманні гостре відчуття історичних реалій, любов до минулого своєї
104 ЛУЛ’уУ 0130-5247. Укр. іст. ж урн, 1995, № 6
По сторінках дожовтневої періодики
батьківщини, живий, образний стиль викладу матеріалу, майстерне во
лодіння словом, що не може залишити байдужим до них і сьогоднішній чи
тацький загал.
Присвячені незначній, здавалося б, на перший погляд, події у буревії
Визвольної війни українського народу, події скоріше особистого, ніж загаль
нонаціонального значення, оповідання К. Шайнохи й С. Венгрженовського
зуміли піднятися над П побутовістю й донести до читача весь трагізм та
історичну значимість одруження Тимоша Хмельницького на Розанді. Адже
не заради тихого сімейного щастя зійшлися життєві шляхи двох молодят —
сина українського гетьмана й доньки молдавського господаря. Сьогодні ми
можемо лише гадати, наскільки щирими почуттями був зігрітий цей шлюб.
Адже в ньому важливе інше — та роль, яка відводилася Б. Хмельницьким
зміцненню династичним браком українсько-молдавських відносин у його
планах повного визволення українського народу з-під шляхетської неволі/ а
саме політичної нейтралізації Молдавії — найближчого сусіда Української
держави 1б.
Це добре розуміли й українські, і польські дослідники. Не випадково в
канву їх оповідань постійно вплітається широке історичне тло. Обидва, опи
суючи заручини та шлюбну церемонію, час від часу роблять екскурси у ми
нуле України й Молдавії, намагаючись тим самим підвести читача до кра
щого розуміння того значення, яке повинне було відіграти одруження Ти
мофія та Розанди як для дальшого зміцнення українсько-молдавських
зв'язків, так і загалом для розстановки політичних сил у Східній Європі.
В оповіданнях виразно виявилися відмінності двох історіографічних
шкіл — польської з її зверхнім ставленням до українського козацького еле
менту як другорядного, що значно поступається шляхетському за своїм роз
витком та культурою, й української з її посиленою увагою до героїчного
періоду в історії України, коли саме козацтво виступало репрезентантом
найзаповітніших устремлінь і сподівань усього українського народу у його
прагненні до унезалежнення власної державної самостійності. Зокрема, в
К. Шайнохи це досить виразно виявляється вже у постійному вживанні при
низливого імені «Тимошка» (замість «Тимош», «Тимофій» у Венгрженовсь
кого). Практично оперуючи одним і тим же фактичним матеріалом (розвідка
С. Венгрженовського, як більш пізня за часом написання, грунтується до то
го ж і на праці К. Шайнохи), автори в багатьох випадках по-різному
інтерпретують його. У цілому К. Шайноха в своїх оцінках козацтва, а також
у характеристиці українського гетьмана та його сина цілком перебуває під
впливом тих польських мемуаристів й істориків, які, за визначенням ук
раїнського дослідника, досить щедрі на негативні оцінки «улюбленця «бать
ка Богдана» і всього українського народу». 17 Зі сторінок його оповідання
Тимофій Хмельницький (на противагу польським шляхтичам, що одночасно
з ним шукали руки дочки молдавського господаря) виступає людиною ни
жчого сорту, неотесаною та невихованою, без знання світу з його звичаями.
Звідси стає зрозумілою й вимога молдавської сторони до українського геть-
манича приїхати на власне весілля не в супроводі козацького ескорту, а у
товаристві шляхтичів і в польському вбранні, а саму шлюбну церемонію
провести згідно з польськими звичаями.
Висновок, який напрошується після опису весільної процедури поль
ським істориком, цілком красномовний — наскільки ж сильною мала бути
ненависть у шляхетському середовищі до українського володаря, якщо
навіть юнацька незграбність молодого гетьманича (на момент взяття шлюбу
йому виповнилося лише 20 років) сприймалася як ознака його розумової не
розвиненості. Водночас виклад К. Шайнохою епізоду оборони Сучави і заги
белі Тимоша Хмельницького хибує багатьма фактологічними помилками.
Значно достовірніше, з урахуванням найновіших на час написання твору
здобутків історичної науки ці події викладені у С. Венгрженовського.
Якщо К. Шайноха в епіцентр свого оповідання поставив дочку Василя
Лупула Розанду і саме їй віддав свої авторські симпатії, та С. Венгрженов-
ський, навпаки, з відвертою любов’ю й повагою відтворив образ Тимофія
153ТУ 0130-5247. Укр. іст. журн„ 1995, Л§> б 105
По сторінках дожовтневої періодики
Хмельницького* Його твір побудований на використанні праць М Костома
рова, М. Маркевича, П. Куліша, В* Антоновича, літописних та актових ма
теріалах як українського, так і польського походження. Вперше він був над
рукований у часописі «Киевская старина» за березень і травень 1887 р.
З історичною розвідкою К. Шайнохи «Домна-Розанда» російський читач
уперше ознайомився у 1881 р., коли в перекладі на його рідну мову П було
опубліковано Ф. Неслуховським у шостій книжці журналу «Русская мисль».
При написанні цієї праці автор широко використав документальний ма
теріал з польських архівосховищ, збірки друкованих джерел, праці Е. Кот-
лубая, В. Каховського й інших польських істориків, повідомлення тогочасної
європейської преси тощо.
Погоджуючись з думкою Ф. Неслуховського, що «при подвійному світлі»
яскравіше побачимо істину» 18, ми вирішили здійснити паралельне переви
дання уривків із зазначених вище оповідань українського і польського
істориків. Сподіваємося, що це дасть змогу сучасному читачеві не тільки
краще ознайомитися з однією з цікавих сторінок вітчизняної історії, але й
уявити специфіку творчої майстерні представників української та польської
історіографічних шкіл, зробити власний порівняльний аналіз відтворюваних
авторами подій. При цьому, щоб не переобвантажувати текст, були зняті ав
торські ремарки та коментарі, а також посилання, як невідповідні сьо
годнішнім нормам бібліографічного опису. Сам текст оповідань упорядкова
но за сучасними орфографічними нормами правопису.
С. Веигрженовский
Свадьба Тимоша Хмельницкого
ІЗпизод из истории малорусско-молдавских отиошений)
Старший син славного гетмана Богдана Хмельницкого Тимофей, по лето-
писному и народному названию Тимош, бьіл любимцем отца и всего укра-
инского казачества. Он обладал недюжинньїми способностями, воспитался в
лучшей тогда военной школе — Запорожье, явил немало опьггов исполни-
тельности и распорядительности, храбрости и отваги, ума и твердой воли.
На него возлагались большие надеждьі; он бьіл правой рукой отца и, не ум
ри так не вовремя, мог би иметь решающее влияние на положение приду-
найских княжеств, с судьбою которих дальновидннй политик того времени,
его отец, хотел связать его судьбу. Живи он дольше, кто знает, иначе, бьіть
может, сложилась бьі тогда история самой Украйни. Само сватовство Тимо-
фея, встречавшее так много перепон, его женитьба, недолгая брачная жизнь
и трагическая смерть — все зто влечет к себе любопитство и представляет
немалий интерес. Ми тем охотнее избираем зти собьггия для нашего расска-
за, что в них ярко отразилось тогдашнее политическое положение Малорос-
сии и ее отношение к соседям вообще, в частности, к княжествам дунай-
ским — Молдавии и Валахии.
Для ясности дела представим прежде в общих чертах положение тог-
дашней Молдавии, ее князя, будущего свата Богданова, с семейством и са
мого Тимоша, героя рассказа. Предваряю, что сведения о Тимоше я беру у
польских авторов, которие вообще неблагосклонно относятся к любимцу
«батька Богдана» и украинского народа и не скупятся на темнне краски, но
зато дают массу подробностей, которих не находим в источниках южнорус-
ских и без которих невозможно било би полное освещение собитий и лиц
того далекого времени.
В первой половине XVII века Молдавия представляла собою тип славян-
ского государства с примесью византийско-болгарских форм, но с преобла-
106 /55N 0130-5247. Уко. іст. жуон- 1995. № 6
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213873 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-19T11:29:56Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Матях, В.М. 2026-02-19T08:31:29Z 1995 Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського / В.М. Матях // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 103–106. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213873 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал По сторінках дожовтневої періодики Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського Женитьба Тимофея Хмельницкого в исторических рассказах К. Шайнохи и С. Вегрженовского Article published earlier |
| spellingShingle | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського Матях, В.М. По сторінках дожовтневої періодики |
| title | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського |
| title_alt | Женитьба Тимофея Хмельницкого в исторических рассказах К. Шайнохи и С. Вегрженовского |
| title_full | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського |
| title_fullStr | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського |
| title_full_unstemmed | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського |
| title_short | Одруження Тимофія Хмельницького в історичних оповіданнях К. Шайнохи та С. Венгрженовського |
| title_sort | одруження тимофія хмельницького в історичних оповіданнях к. шайнохи та с. венгрженовського |
| topic | По сторінках дожовтневої періодики |
| topic_facet | По сторінках дожовтневої періодики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213873 |
| work_keys_str_mv | AT matâhvm odružennâtimofíâhmelʹnicʹkogovístoričnihopovídannâhkšainohitasvengrženovsʹkogo AT matâhvm ženitʹbatimofeâhmelʹnickogovistoričeskihrasskazahkšainohiisvegrženovskogo |