Ще одна трагічна сторінка історії України
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1995 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213875 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ще одна трагічна сторінка історії України / О.М. Веселова, П.П. Панченко // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 112–115. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860273740506464256 |
|---|---|
| author | Веселова, О.М. Панченко, П.П. |
| author_facet | Веселова, О.М. Панченко, П.П. |
| citation_txt | Ще одна трагічна сторінка історії України / О.М. Веселова, П.П. Панченко // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 112–115. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T12:14:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ
О. М. 3*с*ію м (Київ), П. П. ГІанчемко (Київ)
Щ е одна трагічна сторінка історії України
Про післявоєнний голод в Україні відомо ще недостатньо. Це пов’язано з
тим, що в умовах централізованої тоталітарної держави ця тема була закри
тою. За вказівкою центру будь-яка згадка про третій у XX ст. голод в Ук
раїні цензурою рішуче викреслювалася. Інформація про нього надходила у
республіканські владні державні інстанції по лінії органів державної безпе
ки (МДБ — КДБ), міліцейських структур (НКВС — МВС), партійних і вико
навчих комітетів рад з областей, міст, районів. Документи з грифом «цілком
таємно», «таємно», «конфіденційно», «тільки особисто», «тільки адресату» бу
ли надійно заховані в архівах зазначених вище відомств. Доступ до цих до
кументів за умов тоталітаризму був абсолютно виключений. Можливість
добратися до них у дослідників з’явилася лише в умовах незалежної Ук
раїнської держави.
У даній добірці представлені документи таємної та загальної частин
особливого сектора, політбюро, ЦК КП(б)У з Центрального державного
архіву громадських об’єднань України, а також матеріали з фондів Ради
Міністрів УРСР, міністерств охорони здоров’я, освіти, заготівель СРСР по Ук
раїні, Центрального статистичного управління УРСР, з Центрального де
ржавного архіву вищих органів влади та управління України, документи
Служби Безпеки і Міністерства внутрішніх справ України.
Голод 1946 — 1947 рр. в Україні відбувався у складних соціально-
політичних умовах. Після кривавої, руйнівної війни республіка знаходилася
у стані страшної розрухи. Колосальних збитків зазнало сільське господарст
во. Було зруйновано і пограбовано близько ЗО тис. колгоспів, радгоспів і
МТС, 28 тисяч сіл. Матеріально-технічна база аграрного сектора економіки
виявилася вщент зруйнованою. Цс була одна з головних причин, що викли
кали голод.
Крім цього, до голодомору призвела імперська політика правлячої
верхівки колишнього Союзу РСР щодо України. Селу нашої республіки
центр майже нічого не давав, а лише забирав з нього вироблювану
сільськогосподарську продукцію, особливо зерно, незалежно від того, вро
жайним чи неврожайним був той чи інший рік.
Післявоєнний голод виник у той час, коли адміністративно-командна си
стема вже міцно утвердилася. Сталін та його найближчі соратники
здійснювали керівництво сільським господарством, розвиваючи ідеї «безто
варного» соціалізму, що обмежувало дії економічних законів. Сільське гос
подарство згідно з цією лінією мало відігравати роль донора для інших га
лузей економіки, зокрема промисловості. В такому ж напрямку
здійснювалася й фіскальна політика держави. Селянство сплачувало їй не
лише звичайні прямі і непрямі податки, а значно переплачувало за товари
промисловості за цінами, що встановлювалися державою. Ця невідповідність
під назвою «ножиці цін» невпинно зростала.
Широко застосовувався жорсткий централістсько-адміністративний тиск.
Не сприяла розвиткові аграрного сектора економіки й практика підміни
функцій радянських органів партійними. Надцентралізована система плану
вання в післявоєнні роки залишалася такою ж, як і раніше, орієнтуючи
керівні кадри на посилення командно-примусових методів управління
сільським господарством.
112 15514 0130-5247 . Укр. іст. ж ури, 1995, Л& б
Документи, та матеріали
Державні капітальні вкладення в сільське господарство були вкрай не
достатніми. Разом з вкладеннями колгоспів вони становили лише 15 % за
гальних. Тому у післявоєнні роки виробничі фонди колгоспів зростали
повільно. Сталін вважав, що за соціалізму «-господарства- не потребують
для свого розвитку ні максимуму зиску, ні середньої норми зиску, а можуть
обмежуватися мінімумом прибутку, а іноді обходяться без всякого прибутку,
що знов-таки створює сприятливі умови для розвитку великого зернового
господарства»1. Лінія на неприбуткове господарювання ставила аграрний
сектор економіки в умови нерівності й жебрацтва порівняно з промис
ловістю. За таких обставин, звичайно, ефективність сільськогосподарського
виробництва у післявоєнний період загалом залишалася надто низькою. Ос
новною виробничою силою села були жінки, питома вага яких в аграрному
секторі економіки становила тоді понад 80 %. Широко використовувалася й
дитяча праця. У колгоспах 1947 р. працювали 792,8 тис. підлітків віком від
12 до 16 років2. В усіх регіонах України, крім Кам’янець-Подільської і Жи
томирської областей, відбувалося скорочення чисельності господарств кол
госпників. У 1946 р. порівняно з 1945 р. їх кількість зменшилася на 53,9 тис.3
Нестача трудових ресурсів у колгоспах і радгоспах УРСР становила
630,7 тис. чоловік. Тому для колгоспників не існувало нормованого робочого
дня. За рішенням липневого пленуму ЦК КП(б)У 1946 р. селяни змушені бу
ли працювати весь світловий день.
Однією з головних причин післявоєнного голоду була сильна засуха в
1946 р. і 1947 р., що охопила майже всі зернові райони півдня та сходу Ук
раїни. На основі даних Республіканського центру спостережень за станом
природного середовища видно, що середня місячна температура весною і
літом 1946 р. на 2 ° — 8 ° була вищою від середніх показників інших років.
Утричі, а подекуди і в 5 — 6 разів нижче середніх показників виявилася
місячна кількість опадів4. Замість передбачуваних для освоєння 80 % до
воєнних посівів зернових 1946 р. фактично було засіяно 77,2 %5, чимало
посівів озимих культур загинуло від сильних морозів. Крім того, відсутність
посівного матеріалу не дала змоги організувати підсів чи пересів. Усе це
призвело до того, що в колгоспах України в 1946 р. загинуло майже
350 тис. гектарів посівів зернових. Особливо постраждали вони в Одеській,
Полтавській, Ізмаїльській областях.
Урожай зернових в Україні в 1946 р. становив 3,8 ц з га. А в колгоспах
Одеської, Луганської, Харківської областей було зібрано по 23 — 2,9 ц з гек
тара, Миколаївської — від 1,9 до 3 ц, Ізмаїльської — 1 ц з га. Колгоспи ім.
Сталіна, ім. Шевченка, ім. Яковенка Білозерського району Херсонської об
ласті, наприклад, зібрали в середньому з гектара по 60 кг зернових. У ре
спубліці загинули або дали дуже низький урожай картопля й овочі6. Низь
кий врожай їх було зібрано також і на присадибних ділянках.
Серед цілого комплексу причин виникнення голоду все ж визначальною
була сталінська політика хлібозаготівель. ЦК ВКП(б) та Рада міністрів СРСР
вимагали беззастережного виконання надзвичайно напружених планів цих
поставок.
В Україні, яка після війни, повертаючись до мирного життя, терпіла від
засухи і неврожаю, розгорталася справжня «битва за першу заповідь де
ржаві». Директиви щодо організації й проведення жорстких хлібозаготівель
ішли безпосередньо від Сталіна. Він був головним режисером і диригентом
їх проведення. Сталін діяв через своє найближче оточення: Маленкова, Мо
лотова, Жданова та ін. Вказівки «вождів» щодо практичного проведення
хлібозаготівель надсилалися до республік, областей у формі постанов ЦК
ВКП(б) та Ради міністрів СРСР, як правило, за підписом Сталіна, який
уособлював усю партійно-державну владу в тоталітарній імперії.
Одержуючи директиви від «батька народів», ЦК КП(б)У та Рада
міністрів УРСР в свою чергу доводили завдання областям. Уся ця вертикаль
рішуче спрямовувала партійні та радянські органи на вилучення зерна із
села незалежно від його становища. Для «успішного проведення» кампанії
хлібозаготівель використовувалася ціла низка відпрацьованих ще в 30-х ро
/5 5 7 У 0130-5247. Укр. іст. жури., 1995, № 6 113
Докум ент а та матеріали
ках засобів репресивного характеру: від визначення «біологічної врожай
ності» з кожного гектара посівів до різних видів покарань партійних і ра
дянських працівників, голів колгоспів, рядових селян за затримку хлібоздачі.
Згадуючи початок хлібозаготівель 1946 р., М. Хрущов (на той час перший
секретар ЦК КП(б)У і Голова Ради міністрів УРСР, а потім — Голова Ради
міністрів УРСР) у своїх мемуарах зазначав: «План встановлювався вольовим
методом, хоча в органах преси і офіційних документах він «обгрунтовував
ся» науковими даними.» При цьому виходили головним чином не з того, що
було вирощено, а з того, скільки можна одержати в принципі, вибити у на
роду в засіки держави. І ось почалося це вибивання. Я бачив, що рік загро
жує катастрофою. Чим це скінчиться, важко було передбачити»7.
Засушливого, неврожайного 1946 р. Україні був встановлений нереальний
хлібозаготівельний план, що становив 340 млн. пудів зерна. Згодом він був
збільшений до 362 млн. 750 тис. пудів. Однак, як показала осінь, через вкрай
несприятливі природні умови врожайність зернових у тому році виявилася
значно нижчою навіть не від оцінок уповноважених Міністерства заготівель
СРСР, а голів колгоспів і працівників районних органів.
Неодноразові прохання Хрущова до Сталіна знизити заготівельний план
позитивного результату не дали. Навпаки, 1946 р. центр висунув вимогу про
проведення повторної перевірки колгоспів, радгоспів та індивідуальних гос
подарств з вилученням усього зерна, засипаного в будь-які фонди. Невико
нання планів хлібопоставок у постановах ЦК КП(б)У вважалося злочином
перед партією і державою. Але, незважаючи на те, що під репресивним ти
ском колгоспи здавали майже все вирощене, надходження хліба було дуже
повільним, план виконаний трохи більш як на 62 %8. Центр вважав, що пла
ни держпоставок не виконувалися не через об’єктивні причини, а тому, що
партійні та радянські органи не вели більшовицької боротьби за хліб: про
являли терпимість до несумлінного ставлення до державних інтересів дея
ких керівників на місцях, примушували голів колгоспів брати підвищені зо
бов’язання по поставках державі хліба. «Як ми будемо брати зобов’язання
про дострокове виконання плану хлібоздачі, коли не маємо хліба», — заявив
у бесіді з представником райкому партії Назаренко — голова колгоспу «Чер
воний прапор» с. Хайнівка Олександрівського району Кіровоградщини.
У відповідь на це райком партії вдався до перевірки діяльності Назаренка,
про шо інформував секретаря ЦК КП(б)У секретар Кіровоградського обкому
партії’.
З метою вилучення хліба ЦК, обкоми партії звинувачували трудівників се
ла у «приховуванні», «розкраданні» зерна, «саботажі хлібозаготівель». «Такого
роду терміни не заставляли чекати на себе у Москві, де завжди знаходили вип
равдання і для репресій, і для вибивання колгоспної продукції»», — згадував
М. Хрущов10. Для «допомоги відстаючим районам» у виконанні держпоставок
зерна, заготовити яке було неможливо через його фізичну відсутність, туди на
правлялися уповноважені Посилювалися репресивні заходи щодо колгоспів з
боку районних партійних та державних органі а Так, у Чернігівській області
1946 р. було замінено 720 голів колгоспів, причому в 659 господарствах по 1 ра
зу, а в 66 — по'2, в 3-х — по 3 рази Кожний 16-й голова колгоспу України
був ув’язнений. За 1946 р. — 1-й квартал 1947 р. в УРСР було засуджено
1312 голів колгоспів, з них на 3 роки позбавлення волі — 513 чол, на 5 років —
219, на 10 років — 112, до розстрілу — 2 чол“.
З метою прискорення хлібозаготівель тиск центру постійно посилювався.
В телеграмі від 26 листопада 1946 р., підписаній Сталіним і Ждановим, на
ім’я М. Хрущова й Д Коротченка висловлювалися звинувачення в тому, що
вони стали на шлях згортання здачі хліба, вимагалося покінчити з
небільшовицьким ставленням до справи організації хлібозаготівель та забез
печити виконання плану12.
Лютневий пленум ЦК ВКП(б) 1947 рп продовжуючи неокласичні то
талітарні традиції, підтвердив «правильність» політики заготівель
сільськогосподарської продукції. Для посилення темпів хлібозаготівлі в Ук
раїні Сталін направив до Києва свого «вірного соратника» Кагановича, який
114 /5 5 Л / 0130-5247. Укр. іст. ж у р н 1995 , Л& б
Документ а та матеріали
З березня 1947 р. став секретарем ЦК КП(б)У. Він і Хрущов, який залишився
Головою Ради міністрів, постійно доповідали Сталіну про хід
хлібозаготівель, кількість зібраного й обмолоченого зерна за тиждень.
У відповідь на особисту директиву Сталіна від 28 червня 1947 р. Л. Кагано-
вич доповідав «вождю народів» про відрядження до областей секретарів ЦК
КП(б)У та інших партійних працівників «для боротьби з антидержавними
тенденціями заниження врожайності й контролю за виконанням постанов
пленуму ЦК КП(б)У про збирання і хлібозаготівлі»13. Про неймовірно тяжке
продовольче становище колгоспників, голод на селі, зростання смертності
людей від нього, факти канібалізму Сталіну не доповідали.
Вилучене силою з господарств зерно, ігноруючи поширення голоду в Ук
раїні, можновладці щедро відправляли в зарубіжні країни. Численні джере
ла підтверджують, що воно відвантажувалося до Польщі, Чехо-Словаччини,
Болгарії, навіть Франції.
Причини голоду крилися й у неоплаті праці колгоспників, знятті з пай
кового постачання хлібом за картками великої частини міського й переваж
ної більшості сільського населення. Пік голоду припав на зиму 1946 —
1947 рр. та весну і літо 1947 р. Від нього в останньому році в Україні помер
ли понад 1 млн. чол.13*. Це було переважно сільське населення. Архівні до
кументи дають підстави говорити про особисту причетність Сталіна та його
найближчого оточення до виникнення в республіці голодомору.
Документи, що подаються нижче, відображають беззахисність людей пе
ред системою, яка призвела їх до мук, дистрофії, загибелі від голоду. Не мо
жуть залишати спокійними написані, може, й нелітературною мовою, але
чесно, правдиво й щиро листи-звертання селян і робітників до можнов
ладців, так званих «слуг народу», за допомогою. Але, на жаль, багато голо
дуючих так і не діждалися її. Значну допомогу голодуючим надало, зокре
ма, населення Західної України.
Документи, що друкуютьс^, вперше побачать світ. їх добірку здійснили
О. М. Веселова та П. П. Панченко.
Документи подаються у хронологічному порядку. їх тексти наводяться
мовою оригіналу. Зберігається стилістика, виправлено лише орфографічні та
пунктуаційні помилки. З деяких документів випущено текст, що не має
прямого відношення до теми. Ці місця позначені трьома крапками в дужках.
Крім того, в дужках додано деякі слова для кращого розуміння тексту.
Голод в Україні 1946 — 1947 років
Док. № 1
Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про хід хлібозаготівель по
областях Української РСР
* 23 січня 1946 р.
Совершенно секретно
Совет Народних Комиссаров УССР и Центральний Комитет КП(б)У отме-
чают, что отдельнне исполкомн облсоветов и обкоми КП(б)У не приняли
необходимнх мер к обеспечению внполнения решения декабрьского плену-
ма ЦК КП(б)У об окончании плана хлебозаготовок к 1 января 1946 г.
Во многих областях Украинской ССР, не виполнивших своих обяза-
тельств перед государством на 1 января 1946 г., за последнее время серьезно
ослаблено внимание партийннх и советских организаций к делу хлебозаго
товок. В отих областях не только не принимаются мери к усилению заго
товок в январе, а допущено резкое снижение хлебозаготовок, и в отдельннх
областях даже свернули сдачу хлеба, тогда как колхози и совхози Украйни
должнн еще сдать государству из урожая 1945 г. около 68 млн. пудов хлеба,
из них: Полтавская область — 11301 тис. пудов, Днепропетровская —
/55М 0130-5247. Укр. Іст. журн^ 1995 , № 6 115
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213875 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T12:14:47Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Веселова, О.М. Панченко, П.П. 2026-02-19T08:31:55Z 1995 Ще одна трагічна сторінка історії України / О.М. Веселова, П.П. Панченко // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 112–115. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213875 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Документи та матеріали Ще одна трагічна сторінка історії України Еще одна трагическая страница истории Украины Article published earlier |
| spellingShingle | Ще одна трагічна сторінка історії України Веселова, О.М. Панченко, П.П. Документи та матеріали |
| title | Ще одна трагічна сторінка історії України |
| title_alt | Еще одна трагическая страница истории Украины |
| title_full | Ще одна трагічна сторінка історії України |
| title_fullStr | Ще одна трагічна сторінка історії України |
| title_full_unstemmed | Ще одна трагічна сторінка історії України |
| title_short | Ще одна трагічна сторінка історії України |
| title_sort | ще одна трагічна сторінка історії україни |
| topic | Документи та матеріали |
| topic_facet | Документи та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213875 |
| work_keys_str_mv | AT veselovaom ŝeodnatragíčnastorínkaístorííukraíni AT pančenkopp ŝeodnatragíčnastorínkaístorííukraíni AT veselovaom eŝeodnatragičeskaâstranicaistoriiukrainy AT pančenkopp eŝeodnatragičeskaâstranicaistoriiukrainy |