О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1995 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213879 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 140–142. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860281959463256064 |
|---|---|
| author | Ясь, О.В. |
| author_facet | Ясь, О.В. |
| citation_txt | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 140–142. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-16T10:11:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
Критика та бібліографія
стеми потрапляли безневинні люди, «морально-політична єдність», яку
Сталін назвав однією з рушійних сил радянського суспільства, не була та
кою монолітною, як це зображували тодішні ідеологи. І в 20-ті — і на по
чатку 30-х років, про які в основному розповідає книга Ю. І. Шаповала, були
люди, що не побоялися кинути виклик системі, знаючи, безперечно, що це
їм коштуватиме. Зрозуміло, що документальних даних про це небагато. Тим
більш цінні ті, що збереглися. У книзі наведено написану влітку 1935 року
заяву засудженого у справі неіснуючого «Українського національного цент
ру» академіка Михайла Яворського, який перед цим пройшов і муки вик
риття «яворщини», і роки ув’язнення в соловецькому таборі під красномов
ною назвою «Кремль». З невимовним болем говорячи про насаджувані в Ук
раїні порядки, про долю українських селян, Михайло Іванович писав, що для
нього «почесніше буде вмерти вже разом з ними в спільному нашому катор
жному житті, ніж прагнути на волю, щоб жити життям хамелеона, який
захлинається в захваті перед політикою національного гноблення і селянсь
кого грабежу в царстві не соціалізму, що будується, а загального обману,
провокації і свавілля» (с. 43). Заява й справді була написана кров’ю, бо Явор
ського невдовзі розстріляли. Подібні документи багато чого додають нам
для розуміння часу, коли вони писалися. Але вони свідчать і про інше: да
ють уяву про витоки того суспільного явища 70 — 80-х років, яке дістало
назву дисидентства й стало одним із чинників розвалу системи.
Колись визначний російський історик В. Й. Ключевський написав, що
вивчення нашого минулого небезкорисне — з негативного боку. Воно зали
шило нам мало придатних ідеалів, але багато повчальних уроків, мало ро
зумових надбань і моральних заповітів, але такий великий запас помилок і
пороків, що нам досить не думати й не діяти, як наші предки, щоб стати
більш розумними й порядними, ніж ми тепер. Написати так можна було ли
ше в години великого смутку, але- розумною людиною був Ключевський. І
про помилки і пороки минулого знову й знову нагадує книга Ю. І. Шапо
вала.
М. Я. ВАРШАВЧИК (Київ)
Субтельшш О. Мазепинці
УКРАЇНСЬКИЙ СЕПАРАТИЗМ НА ПОЧАТКУ XVIII СТ.
Перекл. з аягл. В. Кулика — XV Либідь, 1994. — 240 с.
Проблема «мазепинців» ось уже принаймні два століття займає особливе
місце в національній історіографії. Такий термін побутування та полярні
підходи до розв’язання цієї проблеми свідчать про П значну структурну
складність та нерозривне поєднання з протиріччями українського
суспільства XIX — XX ст. Тому історіографічна спадщина з цього питання
відзначається як надзвичайним розмаїттям підходів, так і численними
ідеологічними стереотипами. Отже, вихідний пункт дослідження з мазепин-
ської проблематики потребує від вченого визначення певного ракурсу про
блеми та вибору відповідного методологічного інструментарію.
В українському варіанті книги Ореста Субтельного «Мазепинці» (англо
мовне видання побачило світ у 1981 р.) ними виступають: з’ясування сутності
мазепинського руху шляхом порівняння його типологічних ознак з антиро-
ялістськими повстаннями XVII — XVIII ст. в Західній та Східній Європі. На
думку автора, саме це дає змогу відійти від ідеологічної інтерпретації осо
бистості Мазепи, коли «він був для прихильників українського сепаратизму
шановним символом, а для апологетів російського централізму — «козлом
140 185N 0130-5247. Укр. іст. журн~, 1995, N9 б
Критика та бібліографія
відпущення» (с. 4). Зазначене формулювання провідної проблеми значною
мірою обумовлює висвітлення таких питань, як 1) соціокульгурні передумо
ви сепаратистського руху та тогочасна соціально-політична й економічна
структура; 2) функціональне призначення знаті та її особливості на
національному терені в добу кризи традиціоналістського суспільства; 3) ре
альне співвідношення етнічного і станового чинників в антироялістських по
встаннях на Сході Європи; 4) взаємовідносини козацької старшини з москов
ськими царями; 5) зовнішньополітична орієнтація лідерів руху; 6) феномен
першої української політичної еміграції та «патріотична» й
«націоналістична» мотивація її діяльності; 7) сепаратистський рух мазе-
пинців та ступінь відповідності його «східноєвропейському сценарію».
Структура монографії підпорядкована висвітленню провідної проблема
тики. В першій частині подається реконструкція механізму конфліктів
європейських монархів і «національної еліти» з урахуванням регіональної
специфіки та перебігу подій 1700 — 1708 рр., що передували мазепинській
еміграції; друга — присвячена майже виключно проблемі
зовнішньополітичної орієнтації українських емігрантів на загальному фоні
політичної та дипломатичної історії у бендерський період 1709 — 1714 рр.;
третя — діяльності та дипломатичним контактам Орлика в 1715 — 1742 рр.
В кінці книги вміщено документальні додатки: «Лист Пилипа Орлика до
Стефана Яворського (1721 р.): свідчення самовидця про Мазепине
відступництво» (С. 158 — 184), «Документи переговорів між гетьманом Пили
пом Орликом і ханом Девлет-Гіреєм 1710 — 1711 рр.» (С. 184 — 190), «Доку
менти переговорів між гетьманом Пилипом Орликом і Оттоманською Пор
тою в 1711 — 1712 рр.» (С. 190 — 197). Слід відзначити й солідну джерельну
базу праці, науково-довідковий апарат якої містить численні посилання на
велику кількість історичних досліджень, періодичних видань та диплома
тичних документів, з яких і нині чимало недоступних для більшості ук
раїнських дослідників. Автор використав й ще не введені до обігу матеріали
з польських, французьких та австрійських архівів, що дає йому змогу роби
ти цікаві спостереження та самобутні узагальнення. Зокрема, вчений вис
ловлює сумнів щодо автентичності «Виводу прав України» на підставі
відсутності його оригіналу та безрезультатності архівних розшуків за поси
ланнями І. Борщака (С. 30).
Установчі положення праці щодо досліджуваного явища знаходимо вже
у «Вступі». «Ракоці, Лещинського, Паткуля, Кантемира, Мазепу й Орлика ба
гато новітніх істориків зображували передусім борцями за національну
справу, достойними увічнення в пантеонах своїх націй. Слід, одначе,
підкреслити, — пише історик, — що хоча патріотизм — на противагу
націоналізмові — більшою чи меншою мірою визначав поведінку всіх цих
людей, головною справою їхніх повстань був захист традиційних станових
прав і привілеїв» (С. 9). Принципи та характер викладу емпіричного ма
теріалу в «Мазепинцях» логічно випливають з названих вище особливостей
праці та грунтуються на поєднанні системно-хронологічного викладу канви
подій із спеціальними смисловими фрагментами, в яких конкретизуються
найбільш важливі, на погляд дослідника, аспекти. Це дає автору можливість
показати широку перспективу історичного процесу та водночас суворо до
тримуватися обраної лінії позитивної аргументації ключових положень.
Таким чином, О. Субтельний послідовно розглядає еволюцію сепарати
стського руху на його різних стадіях і зіставляє його розвиток з відомими
європейськими аналогами. «Якщо розглядати діяльність мазепинців на ши
рокому тлі, — відзначає вчений, — стає очевидним, що в багатьох аспектах
вона чітко улягає в загальну модель повстань східноєвропейської знаті по
чатку XVIII ст.» (С. 153). В головних рисах ця модель виходила із
своєрідності східноєвропейського розвитку: незавершеності процесу
соціальної диференціації та політичного оформлення, етнічної гетероген
ності міста і села, соціального складу учасників антироялістського руху
(домінування традиціоналістської знаті, тоді як у західноєвропейському
варіанті, навпаки, активну роль відігравала численна і могутня буржуазія,
/5 \£N О І30-5247. Укр. іст. жури^ 1996, № 6 141
Критика та бібліографія
міські верстви населення), гніт чужоземних монархів, що надавало особливої
ваги етнічному й «патріотичному» чинникам, врешті-решт величезне значен
ня іноземної підтримки з огляду на вищеназвані фактори. З’ясування рівня
адекватності цієї моделі щодо пояснення явищ і процесів тогочасної
історичної реальності та реконструкції причинно-наслідкових зв’язків сепа
ратистського руху в першій половині XVIII ст. — справа наступних студій.
Однак висновки автора щодо відсутності у мазепинців таких «модерних по
нять, як національна держава», та висунення тези про пріоритет тра
диційних станових інтересів української старшини над «патріотичними» та
«національними» в конфлікті з «московськими суверенами», видаються
цілком слушними й обгрунтованими (С. 153 — 155). Достоїнством
дослідження є також європоцентрична орієнтація викладу емпіричного ма
теріалу та висвітлення українського історичного процесу, що зрозуміло з ог
ляду на англомовний читацький загал першого видання. Не зайва вона і
для україномовної версії «Мазепинців», зважаючи на певну відірваність роз
робки дослідницьких проблем в царині національної історії від загаль
ноєвропейського контексту, що виявилося останнім часом. Щодо недоліків
праці, то, на нашу думку, доцільно звернути увагу на очевидну перевагу по
зитивної аргументації провідних положень над їх негативними
відповідниками, враховуючи багатющу історіографічну спадщину з названої
проблеми
Вихід у світ чергової книги Ореста Субтельного свідчить про
домінування тенденції на перевидання наявної друкованої продукції в су
часній українській історіографії. Загалом праця канадсько-українського
історика містить ряд самобутніх підходів стосовно розв’язання однієї з
найбільш дискусійних проблем нашої минувщини. Вона становить інтерес
як для фахівців-дослідників, так і для широкого кола читачів.
О. В. ЯСЬ (Київ)
В. М. Зубарь.
ХЕРСОНЕС ТАВРИЧЕСКИЙ В АНТИЧНУЮ ЗПОХУ
(ЖОНОМИКА И СОЦИАЛЬНЬІЕ ОГНОШЕНИЯ).
Кисв: Наукова думка, 1993. — 140 с.
60-ті — 80-ті рр. були відзначені істотним розривом між історико-теоретич-
ними та конкретно-археологічними дослідженнями. Це цілком зрозуміло,
якщо взяти до уваги схоластичність і догматизм, що панували в
суспільствознавстві у попередні часи, коли дуже часто у наукових працях
істматівські тези просто ілюструвалися окремими, відповідним чином
інтерпретованими фактами. Для адекватного осмислення минулого не
обхідно було, попри всі вади «застійних часів», розробити теоретичну базу,
яка б відповідала методологічним вимогам сучасності і, відповідно, могла б
стати основою стратегії дослідницького пошуку, а також значно збільшити
обсяг джерелознавчого підгрунтя, нагромадити археологічний матеріал і, ви
користовуючи спеціальні методики, простежити певні емпіричні зако
номірності його групування. Без розв’язання цих завдань якісно новий рівень
у справі суспільно-історичної реконструкції давніх, відомих здебільшого за
археологічними даними соціумів досягнути було б неможливо. І з цими завдан
нями наукове співтовариство в цілому справилося до межі 80-х — 90-х рр.
З одного боку, працями таких дослідників, як Е. О. Берзін, Л. С. Ва
сильєв, В. П. Ілюшечкін, Г. А. Мелікішвілі, Й. О. Стучевський, які розпочали
свої теоретичні студії ще в 60-ті роки, були досягнуті значні результати у
справі переосмислення стадійної природи розвитку людства. Запозичена мо
142 /55Н 0130-5247. Укр. іст. жури^ 1995, ЛЬ б
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213879 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-16T10:11:27Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ясь, О.В. 2026-02-19T08:32:23Z 1995 О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 1995. — № 6. — С. 140–142. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213879 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Критика та бібліографія О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. О. Субтельный. Мазепинцы. Украинский сепаратизм в начале XVIII ст. Article published earlier |
| spellingShingle | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. Ясь, О.В. Критика та бібліографія |
| title | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. |
| title_alt | О. Субтельный. Мазепинцы. Украинский сепаратизм в начале XVIII ст. |
| title_full | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. |
| title_fullStr | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. |
| title_full_unstemmed | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. |
| title_short | О. Субтельний. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. |
| title_sort | о. субтельний. мазепинці. український сепаратизм на початку xviii ст. |
| topic | Критика та бібліографія |
| topic_facet | Критика та бібліографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213879 |
| work_keys_str_mv | AT âsʹov osubtelʹniimazepincíukraínsʹkiiseparatizmnapočatkuxviiist AT âsʹov osubtelʹnyimazepincyukrainskiiseparatizmvnačalexviiist |