Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1995 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213899 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений / М.Ф. Котляр, М.В. Скржинська // Український історичний журнал. — 1995. — № 5. — С. 130–132. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860291292971401216 |
|---|---|
| author | Котляр, М.Ф. Скржинська, М.В. |
| author_facet | Котляр, М.Ф. Скржинська, М.В. |
| citation_txt | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений / М.Ф. Котляр, М.В. Скржинська // Український історичний журнал. — 1995. — № 5. — С. 130–132. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T02:52:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Критика та бібліографія.
підрахунками авторів книжки, майже 500 наукових та публіцистичних
праць.
Високо оцінюючи видання в цілому, слід висловити й деякі зауваження.
Так, у передмові, на жаль, не зроблено ніякого огляду джерельної бази
дослідження. Винесені в кінець книжки посилання названо примітками, хо
ча ніяких пояснень там немає. Більше того, у цих «примітках» відсутні по
силання до дев’ятого розділу, хоча у самому розділі нумерація їх ведеться.
Досить дискусійним є твердження авторів, що процес переходу на марк
систські позиції сприяв підвищенню якості наукових досліджень (с. 231). На
нашу думку, переклад назви праці М. Василенка «Литовско-Русское госу-
дарство» як «Литовсько-Російська держава», а не «Литовсько-Руська» є по
милковим (с. 48). У п’ятому розділі, де йдеться про діяльність М. Василенка
на посаді попечителя Київської учбової округи, зазначається, що до його
компетенції належали п’ять губерній — Київська, Чернігівська, Полтавська,
Вінницька і Подільська (с. 115). Тим часом відомо, що Вінницької губернії не
існувало, а м. Вінниця належало до Подільської губернії.
Однак ця книга про видатну людину Миколу Прокоповича Василенка
знайде свого читача, сприятиме дальшим пошукам дослідників на шляху до
відновлення історичної правди.
А. М. М И ХНЕНКО (Донецьк)
ЛЕВ ПЛАТОНОВИЧ КАРСАВИН. БИБЛИОГРАФИЯ ПРОИЗ-
ВЕДЕНИЙ / Соспь А К. Клемеишьев. Предисл. Н, А Струсе.
Париж, 1994. — І ги ШШ сГеїшіез зіагез. — 63 с.
Інтерес до творчості й життя видатного російського історика і філософа
Л. П. Карсавіна нині зростає з кожним днем. Одночасно в кількох
європейських країнах готується зібрання його праць, творчості вченого при
свячуються численні статті й монографії.
Лев Платонович Карсавін (1882 — 1952 рр.) належав до яскравої плеяди
наукових і культурних діячів Росії, які вийшли з її «срібного віку». Один з
найблискучіших умів цивілізованого світу свого часу, він вражав сучасників,
як і нас — людей кінця XX стп різнобічністю своїх знань, глибиною і нова
торством у розробці наукових проблем. Історик-медієвіст, філософ, культу
ролог, історіософ, богослов, історик церкви, при тому ще й витончений поет
і есеїст, чудовий лектор і популяризатор науки — таким є неповний перелік
спеціальностей і занять цієї виняткової людини.
Нині, коли твори Л. П. Карсавіна користуються в культурному й науко
вому світі надзвичайною популярністю, основна увага приділяється його
філософським працям.
Справді, Л. П. Карсавін, за одностайною думкою російських і за
рубіжних авторитетів, був одним з найбільш самобутніх і яскравих мисли
телів XX ст. Однак нам, історикам, хочеться звернути увагу читача на
історичні твори вченого, що досі відомі менше, ніж його праці філософського
і богословського спрямування.
За визначенням міжнародної наукової громадськості, Л. П. Карсавін на
лежав до числа творців всеєвропейської «нової історичної науки», а його ім’я
можна сміливо поставити поряд з іменами Л. Февра і М. Блока — заснов
ників школи «Анналів». Більше того — він був їхнім попередником у ство
ренні надзвичайно перспективного й плодотворного наукового напряму —
«історичної антропології», що бурхливо розвивається в останнє двадця
тиріччя. З перших років своїх історичних досліджень він відійшов від пану
ючого в тогочасній науці методологічного принципу, що його прийнято на
зивати позитивізмом. У пошуках істини й самої «таємниці історії»
130 І83И 0130-5247. Укр. іст. журн. 1995, № 5
Критика та бібліографія
Л. П. Карсавін звертається до людської душі, а не до виробництва чи
соціальних конфліктів; для нього «соціальна діяльність» є насамперед і пе
реважно «соціально-психічною діяльністю», а в основі історичного мислення
лежить співпереживання1.
Л. П. Карсавін прагнув розкрити таємницю душі середньовічної лю
дини, зрозуміти її психологію, збагнути мотивацію вчинків людей дале
кого минулого, віддаючи перевагу вивченню внутрішнього світу особисто
стей перед традиційним дослідженням рухів народних мас. Вивчаючи, на
приклад, середньовічну релігійність як феномен світогляду й духовної
культури, історик зосередився на тому її змісті, який пізніше Л. Февр на
зве «ментальністю». Лише два російських медієвіста перших десятиліть
XX ст., забутих у наш час, наблизилися до історичних поглядів
Л. П. Карсавіна: М. П. Оттокар і П. М. Біціллі. Л. П. Карсавін багато пра
цював над дослідженням сутності самої історії як науки, присвятивши цьо
му такі книжки, як «Філософія історії» (Берлін, 1923), «Про особу» (Каунас,
1929) та ін.
Укладач бібліографії праць Л. П. Карсавіна, О. К. Клементьєв вже давно
зарекомендував себе як серйозний і вдумливий дослідник творчості цього
вченого і літератора. Рецензована книжка відкривається короткою вступною
статтею М. О. Струве, в якій, на нашу думку, вдало викладено відомості про
життя й творчість Л. П. Карсавіна. Далі вміщена складена О. і С. Кле-
ментьєвими надзвичайно докладна «Хронологія» життя й творчої діяльності
вченого, що являє собою серйозне наукове дослідження. Вона не лише
відбиває віхи життєвого шляху Л. П. Карсавіна, а й дає загалом повне уяв
лення (наскільки це можливо у творі подібного жанру) про його наукову,
викладацьку, просвітницьку, літературну та іншу діяльність, участь у куль
турному і суспільному житті Росії та Європи. Навіть добре обізнані з
біографією Л. П. Карсавіна читачі знайдуть у «Хронології» багато нового
для себе. Зокрема, про литовський, досі мало відомий період життя і
діяльності вченого (праці литовських дослідників з цієї тематики друкують
ся литовською мовою — тому, на жаль, вони залишаються недоступними
для вчених інших країн). У Литві Л. П. Карсавін багато й енергійно працю
вав на ниві науки й викладання, ставши професором новоствороного в Ка
унасі університету. Він у надзвичайно короткий строк вивчив литовську мо
ву: викладав нею і навіть написав ряд творів, зокрема, свою найбільшу пра
цю — п’ятитомну «Історію європейської культури» (Каунас, 1931 — 1937). Бу
ло б доцільно перекласти це новаторське для свого часу дослідження, що
не втратило наукового значення і в наші дні, українською мовою. Мало хто
знає, що, будучи висланим з радянської Росії й опинившись 1922 р. проти
власної волі на Заході, Л. П. Карсавін, котрий на той час вже мав
міжнародну репутацію, одержав можливість вибору між славетним Оксфор
дським університетом і нікому ще не відомим Каунаським — і вибрав ос
танній! Там ближче до батьківщини — так напівжартома, напівсерйозно по
яснював він свій вибір, що багатьом здавався дивним і парадоксальним.
Покажчик творів Л. П. Карсавіна складено на дуже високому про
фесійному рівні. У ньому, на наш погляд, враховано всі вимоги сучасної
бібліографічної науки. Це перший повний покажчик творів вченого. Про
його якість і наукові достоїнства свідчить вже той факт, що всі праці
Л. П. Карсавіна, за єдиним виключенням, описані сіє уізи. Про високу вимог
ливість О. К. Клементьєва до своєї праці говорить і те, що він не вважав за
можливе включити до переліку творів Л. П. Карсавіна ті статті з періодики,
що нині відомі лише у відбитках й вихідні дані яких неможливо встановити.
У передмові до бібліографії праць Л. П. Карсавіна укладач виклав принци
пи розподілу їх за вісьма розділами: 1. книжки; брошури; 2. статті; 3. вірші;
4. рецензії; 5. передмови (до наукових видань); 6. листи; 7. редакторська й
видавнича праця; 8. переклади. Подібна систематизація матеріалу видається
нам вдалою, вона полегшує користування довідником.
Виконане О. К. Клементьєвим видання ілюстроване фотографіями
Л. П. Карсавіна, його близьких, друзів і колег. Воно заслуговує найвищої
0130-5247. Укр. іст. жури. 1995, N° 5 131
Критика та бібліографія
оцінки, даючи всебічне і досить повне уявлення про творчість і життєвий
шлях одного з великих людей Росії і всього людства XX століття.
1 Б о й ц о в М. А. Не до конца забитий медиевист из зпохи русского модерна / / Кар-
савин Л. П. Монашество в средние века. — М., 1992. — С. Ж
М. Ф. К О ТЛ ЯР (Київ), М. В. СКРЖ ИНСЬКА (Київ)
ЯНКО РАМ АЧ. КОРОТКА ІСТОРІЯ РУСИНІВ
ЯНКО РАМ АЧ. КРАТКА ИСТОРИЯ РУСНАЦОХ (1745 — 1918).
Библиопгека «Мемориял 250». Кн. 4.
Вид. Греко-католицкл парохия св. Петра и Павла. Мови Сад 1993. — 134 с.
Цього року минає 250 років від того часу, коли перші переселенці із Закар
паття — Петро і Янко Хома та Янко Маковицький — приїхали в Кулу на
Дунайській рівнині (в нинішній Воєводині) і в латинськомовному списку жи
телів цього містечка з’явилася назва «КиїНепі», тобто русини. Ця трійця да
ла початок масовому переселенню русинів Закарпаття (головним чином,
Пряшівщини) спочатку до с. Керестур, що належав Кульському панству, а
згодом до Коцура та інших сіл, де вони й донині зберегли свою національну
свідомість, греко-католицьку релігію, народну культуру. Вихідці з різних
регіонів Закарпаття, мовно вони об’єдналися навколо шарисько-
земплінського діалекту, який з 1923 р. набув статусу «руської літературної
бесіди». Нею досі видаються книжки, газети, журнали, ведеться навчання в
школах тощо.
Про історію русинів Югославії написано кілька праць. Останньою з них
є книжка Янка Рамача «Кратка история Руснацох» (Ке х>тка історія ру
синів), видана до 250-ліття їх переселення з «Горниці» на «Низовину».
Від інших праць на цю тему вона відрізняється тим, що в ній історія
югославських руснаків розглядається у загальноукраїнському контексті. В
першому розділі (с. 7 — 34) автор коротко спинився на історії Київської Русі,
Галицько-Волинського князівства, житті русинів у Польській, Литовській та
Угорській державах до середини ХУІІІІ ст.
В другому розділі (с. 35 — 68) висвітлено початок масової еміграції ру
синів (руснаків) з Горниці (так вони називають Закарпаття) у Бачку та Срім.
Головною причиною еміграції автор вважає несприятливе економічне та
соціальне становище закарпатського населення, а також довготривалі ту
рецькі війни, що спустошили поселення Придунайської низовини. Після
підписання миру між Габсбурзькою монархією та Туреччиною в 1699 р.
потрібно було заселити ці землі, причому державі було вигідніше, щоб там
жили люди спільної нації та релігії. Отже, 17 січня 1751 р. адміністратор де
ржавних (коморських) маєтків у Бачці Франц Йосиф де Редл підписав у
Зомборі угоду з Михайлом Мункачі, який зобов’язався перепровадити до
спустошеного Керестура двісті греко-католицьких сімей. «Той день, — пише
Я. Рамач, — можна вважати днем народження Руського Керестура як села
з руським населенням» (с. 38). Цей договір з дев'яти пунктів автор наводить
повністю. Керестур дуже швидко зростав. В 1765 р. в ньому вже
налічувалося 1443 жителів.
Другим центром руських переселенців став Коцур (Куцура). Згідно з
аналогічним договором від 15 травня 1763 р. до нього переселилися 150 русь
ких сімей із Закарпаття. Наприкінці XVIII ст. в Коцурі було вже 224 русин
ських дворів. Згодом русини розселилися по інших, рідше заселених селах,
— у Бачку та Срім.
132 15$ТУ 0130-5247. Укр. іст. жури. 1995, АЬ 5
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213899 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T02:52:54Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Котляр, М.Ф. Скржинська, М.В. 2026-02-19T09:04:39Z 1995 Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений / М.Ф. Котляр, М.В. Скржинська // Український історичний журнал. — 1995. — № 5. — С. 130–132. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213899 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Критика та бібліографія Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений Article published earlier |
| spellingShingle | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений Котляр, М.Ф. Скржинська, М.В. Критика та бібліографія |
| title | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений |
| title_alt | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений |
| title_full | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений |
| title_fullStr | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений |
| title_full_unstemmed | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений |
| title_short | Лев Платонович Карсавин. Библиография произведений |
| title_sort | лев платонович карсавин. библиография произведений |
| topic | Критика та бібліографія |
| topic_facet | Критика та бібліографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213899 |
| work_keys_str_mv | AT kotlârmf levplatonovičkarsavinbibliografiâproizvedenii AT skržinsʹkamv levplatonovičkarsavinbibliografiâproizvedenii |