Матеріали до біографії Богдана Хмельницького
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1995 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1995
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213919 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького // Український історичний журнал. — 1995. — № 4. — С. 122–128. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860299371103387648 |
|---|---|
| citation_txt | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького // Український історичний журнал. — 1995. — № 4. — С. 122–128. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T19:02:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
Документи, та матеріали
українську мову. Публікуючи джерела, ми також подавали деякі роз’яснен
ня до тексту у дужках.
Звернення до історичних першоджерел допоможе зняти певну
заміфологізованість з відомої постаті, розкриє перед читачем маловідомі
сторінки життєвого шляху людини, 400-річний ювілей якої відзначає у цьо
му році відтворена наприкінці XX ст. Українська держава.
Матеріали до біографії Богдана Хмельницького
Док. № 1
1648 р., серпень (табір під Глннянами). З листа шляхтича К. Ржепневського до королевича
Кароля про зустріч польських послів з Б. Хмельницьким
Ці комісари [польські посли] не дуже добре прийняті Хмельницьким. А са
ме: він погрожував смертною карою п. писарю у випадку з одним листом,
якого наші написали бунтарському козацькому війську, де називали його
поганими словами. Але наступного дня він вибачився.
Опубл.: Документи об Освободнтельной войне украинского народа 1648 — 1654 гг. —
К., 1965. — С 286, 287.
Док. № 2
1648 р., листопад (табір під Замостям). З донесення польського посла Смяровського до ко
роля про перебування в козацькому таборі
Перед самим двором обозний Хмельницького на ім’я Остап з вісімдесятьма
особами виїхав і супроводжував посла нашого до хати, де Хмельницький че
кав. Був (Хмельницький) у пурпурному жупані (із) срібними петлицями,
фіалковій напівгранатовій ферезії, підшитій соболями першої якості. Булава
перед ним лежала на столі, а коли посол зайшов, скинув її на землю зі сто
лу-
Опубл.: Памятники, изданние Кневскою комиссиею для разбора древних актов. — К.,
1898. — Т. 1. — С. 310.
Док. № З
1648 р., грудень — 1649 р., лютий (Київ). З щоденника В. Московського про поїздку
комісарів польського уряду до Б. Хмельницького
Сам (ієрусалимський) патріарх (Паїсій) з тисячею вершників виїжджав до
нього (Б. Хмельницького) назустріч з міста, і тутешній митрополит
(С. Косів) дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вий
шовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами і ви
гуками, як Мойсея, спасителя і визволителя народу від польського рабства,
вбачаючи в імені «Богдан» добрий знак і називаючи його «богом даний».
Патріарх надав йому тйтул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої
зброї в замку і в місті лунала стрільба. Від таких почестей загордився звір.
На обіді в архімандрита сидів на першому місці, пив удень і вночі, особливо
напередодні своїх іменин. В день свого ангела вранці був п’яний і пізно при
був у церкву. Він стояв на першому місці, і всі виявляли до нього побожну
пошану, а деякі цілували його ноги. Патріарх, цей розбійник, правив обідню
і наказав йому приступити до святого причащання. Хмельницький спочатку
не хотів, бо в нього ще був хміль у голові, і тому, що ще не сповідався, але
патріарх дав йому прилюдно відпущення всіх теперішніх і майбутніх гріхів
без сповіді і закликав його: іди, іди ж до святого причащання і причащайся.
Тут же він повінчав його з коханкою Чаплицького, хоч вона й не була тут,
бо в цей час перебувала в Чигирині. Нарешті, дав йому благословення на
ляхів.
Одразу ж після цього стріляли з гармат на тріумф, відзначаючи цим, що
визволитель наш, господар великий гетьман причащається. Хмельницький
122 0130-5247. Укр. іст. жури. 1995, М 4
Документи та матеріали
подарував за це патріархові шість коней і 1000 злотих. Протягом кількох
днів патріарх вів з Хмельницьким таємні переговори і потім виїхав у Мос
кву, проте спочатку виїхав Хмельницький. Патріарх проводжав його за
місто.
20 (січня). Утворена комісарська рада, в якій обмірковували, чи треба на
самперед до укладення мирних умов вручити Хмельницькому булаву і пра
пор, надані королем, його милістю. Вирішили одноголосно віддати прапор і
булаву, щоб піддобрити Хмельницького такою поблажливістю і милістю ко
ролівською.
Місцем для цього обрали широку вулицю перед домом Хмельницького,
недалеко від будинків, де жили посланники — московський і угорський. Бу
лаву ніс перед нами ловчий, пан Крентовський, а прапор — пан Кельтинсь-
кий, скарбник київський; попереду гриміли гетьманські труби й барабани.
Хмельницький чекав нас, стоячи під бунчуком у колі своїх полковників та
інших старшин. Він був одягнутий у парчеву червону соболину шубу...
Хмельницький був запрошений на обід до пана воєводи (С. Лянцкоронсько-
го); але він приїхав уже надвечір напідпитку з кількома полковниками. Не
допомогли ні гостинність, ні ввічливість хазяїна. Ми не говорили нічого, що
могло б роздратувати його; але він все-таки не витерпів і з своїми товари
шами робив нам уїдливі закиди, перебільшуючи до крайності кривди, за
подіяні йому поляками, доводячи свою безневинність, і, нарешті, загрожував
навіть нам утратою всієї Русі і України. Потім пройшов в окрему кімнату
до дружини пана воєводи і почав там відверто умовляти її, щоб вона з чо
ловіком відреклись від поляків і лишилися з козаками, бо ще в цьому році
польська земля загине, а Русь буде панувати. Тут же облаяв він пана По-
зовського, загрожуючи йому шибеницею за те, що той з’явився перед його
очі. І справді, Позовський вчинив у цьому випадку необдумано, бо перед на
шим приїздом він був дуже близький до смерті. Потім Хмельницький по
вернувся до нас уже п’яний і виїхав о третій годині ночі.
22 (січня). Довго спав Хмельницький, бо пропиячив з ворожками, які ча
сто розважають його і пророкують йому ще в цьому році щастя на війні...
Хмельницький додав ще: «Патріарх під час свого перебування в Києві
благословив мене на цю війну, повінчав мене з моєю дружиною, відпустив
мені мої гріхи, хоч я й не сповідався, і наказав мені впень винищити ляхів.
Як же мені не коритися великому старшому владиці, голові нашому і
люб’язному гостеві? Тому я розіслав уже по всіх полках наказ, щоб годува
ли коней і були готові до походу без возів, без гармат — все це я знайду в
ляхів. А коли хтось з козаків візьме із собою на війну хоч одного воза, тому
накажу відтяти голову. Я сам, крім сумки, нічого з собою не візьму^»
Опубл.: Памятннки, изданньїе Кневскою комиссиею для разбора древних актов. —
Т. І. — С. 314 — 329; Історія України в документах і матеріалах. — К., 1941. — Т. 3. —
С. 150 — 158; Воссоединение Украиньї с Р оссиєй. Документи н материали в трех томах. —
М., 1954. — Т. 2. — С. 104 — 122.
Док. № 4
1650 р., червень — серпень (Чигирин). 3 реляції венеціанського посла А. Віміни про пере
бування в Україні
Здається, я вже досить (говорив) про походження, країну і звичаї козаків і
гадаю, що [для] задоволення цікавості вашої світлості мені лишається ще до
дати дещо про гетьмана.
За станом своїм він син шляхтича, який був вигнаний і позбавлений дво
рянського звання. Росту він скоріше високого, ніж середнього, кремезний і
міцної будови. Мова його і спосіб управління показують, що він має тверезе
судження і проникливий розум. Хоч і трапляється, що він надмірно
віддається напоям, але все-таки він не забуває піклування про справи. Тому
мені здається, що в ньому можуть поєднуватися дві істоти: одна діяльна,
твереза, віддана управлінню ділами, друга — сонна і віддана пияцтву. В по
водженні він лагідний і простий, чим притягає до себе любов воїнів, але, з
/5 5 Н 0130-5247. Укр. іст. жури, 1995, Н? 4 123
Документи та матеріали
другого боку, він тримає їх у дисципліні суворими карами. Всім, хто входить
у його кімнату, він тисне руку і всіх просить сідати, якщо вони козаки.
В цій кімнаті немає ніякої розкоші, стіни без всяких прикрас, крім місць
для сидіння. В кімнаті містяться тільки грубі дерев’яні лави, вкриті
шкіряними подушками; мабуть, такі ж лави називались у римлян зиЬзеІІіа;
за словами Плутарха, їх ніжками були вбиті Гракхи, коли задумали ввести
аграрний закон. Дамаська запона протягнута перед невеличким ліжком
гетьмана; в головах його висять лук і шабля — єдина зброя, яку він, зви
чайно, носить».
Стіл відрізняється не більшою розкішшю, ніж інше сервірування й на
чиння, бо їдять без серветок і не видно іншого срібла, крім ложок і бокалів.
Гетьман передбачливо прикрасив так своє житло, щоб пам’ятати про своє
становище і не впасти в надмірну гордість. Може, в цьому він наслідує Ага-
фокла, який, бувши сином гончара і досягти царської влади, звелів зробити
собі стіл і поставець з глиняним посудом».
Проте гетьманський стіл не бідний на добрі і смачні страви і на звичайні
в країні напої — горілку, пиво, мед. Вино, якого тут мало запасають і рідко
п’ють, подається до столу тільки в присутності поважних іноземців. Як я
мав нагоду переконатись, за столом і при випивці не бракує веселості і до
тепних жартів.»
Опубл.: М о л ч а н о в с х н й Н. Донессние венецианца Вимила о козаках и
Б. Хмельницком (1656 г.) / / Киевская старина. — 1900. — Т. ЬХУІІІ. — С. 62 — 75; Історія
України в документах і матеріалах. — Т. 3. — С. 188 — 189,193 — 196; С і ч и н с ь к и й В.
Чужинці про Україну. — К., 1992. — С. 77 — 81; Кеіахіопе беІГ огІ£Іпе е сіеі сон аті беі
СозассЬі, Гаїїд І'аппо 1656 сіа АІЬегІо Уітіпа, атЬазсіаіоге сіеііа КериЬІіса сіі Уепегіа, е риЬ-
Іксаіа беї РгоГ. С. Реггаго. — Кедоіо пеІГЕтіІіа, 1890.
Док. № 5
1651 р., січень (Чигирин). З реляції польських посланників до коронного підканцлсра
Радзієвського про зустріч з Б. Хмельницьким
Тиміш, син Хмельницького, жорстокий дивак, великий тиран, нестатечний.
Батько, бажаючи його приручити, нещодавно наказав прив’язати його до
гармати і міцно бити, поки той не поклявся йому, що буде добрим, статеч
ним, і тільки потім наказав відкувати його. Часто Хмельницький за шаблю
хапався, так що (Тиміш) не хоче потрапляти йому на очі.
Опубл.: Документи об Освободительной войне украинского народа 1648 — 1654 гг. —
С. 378, 380.
Док. № 6
1653 р., серпень (Чигирин). Із статейного списку московського посла І. Фоміна, який вів
переговори з Б. Хмельницьким І
І того ж дня гетьман Богдан Хмельницький вийшов з двору свого, у
церкві Воскресіння Христова молебний спів слухав, а вислухавши молеб
ний спів, від церкви гетьман їхав до Іванового [Фоміна] двору. А як він
їхав, перед ним, гетьманом, вели 2 коней простих під попонами і трубачі
в труби трубили, а за ним їхало близько 100 чоловік козаків і його людей
кінних.
І Іван [Фомін] гетьмана зустрів біля воріт і бив чолом йому, щоб він
поїхав на двір. І гетьман на двір не поїхав, а (зліз) з коня п’яний біля воріт
і пішов на двір піший, а за ним всі козаки і його люди, позлізавши з коней,
йшли на двір пішки ж. А прийшов гетьман на двір, сів було на ганку за
стіл. І Іван гетьману бив чолом, щоб він пішов у сіни і в світлицю. І гетьман
у сіни і в світлицю пішов.
А прийшов, помолившись святому образу, і сів за стіл і сказав: «Тепер,
мовляв, я гетьман, їду у військо на службу, а заїхав до тебе, царської велич
ності посланника, попрощатися».»
124 155 N 0130-5247. Укр. іст. журн. 1995, № 4
Документа та матеріали
Опубл.: Актьі, относяіциеся к истории Южной и Западной России. — СПб., 1862. — Т.
3. — С 505; Воссоедннение Украйни с Р оссисй. Документи н материали в трех томах. —
Т. 3. — С. 361.
Док. № 7
1653 р., жовтень (Чнгнрнн). З відписки до царя московських послів Р. Стрсшнєва і
М. Бредіхіна, які вели переговори з Б. Хмельницьким
І до гетьмана приходили полковники і говорили йому, гетьману: не
потрібно, мовляв, нам чужої землі обороняти, а свою без остерігання зали
шати; вистачить, мовляв, нам того, що за себе стояти і свою землю оберігати.
І гетьман, мовляв, вийняв шаблю і порубав черкаського полковника Єська
з лівої руки; а у гетьмана, мовляв, в ту пору було підпито. І прийшов, мов
ляв, гетьман до козаків, поклонився тричі до землі і велів їм дати бочку
меду і говорив їм: «Дітки, мовляв, мої, напийтеся і мене не піддайте. І коза
ки, мовляв, гетьману сказали: пане, гетьмане, у тому воля твоя, а бути ми з
тобою всі готовій»
Опубл.; Акти, относящнеся к истории Южной и Западной России. — СПб., 1878. — Т.
10. — С. 44.
Док. № 8
1654 р. Із записів Павла Алсппського про перебування в Україні
Щодо гетьмана Хмеля, то він із своїми полками стояв поза цим містом (Бо-
гуславом). Йому повідомили про наше прибуття. В середу пізно вранці прий
шла звістка, що гетьман їде вітати нашого владику патріарха. Ми вийшли
зустріти його поза нашим житлом, коло якого пролягає шлях у фортецю,
де для гетьмана було приготовлено приміщення.
Він під'їхав до міських воріт з великим почтом, серед якого ніхто не міг
би його впізнати. Всі були гарно убрані і з дорогою зброєю, а він був одяг
нений у простий короткий одяг і мав недорогу зброю.
Побачивши нашого патріарха здаля, він зійшов з коня (це зробили й
інші, що були з ним), підійшов до нього, уклонився і, двічі поцілувавши
край його одежі, приложився до хреста, поцілував його праву руку, а наш
владика патріарх поцілував його в голову. Де очі ваші, господарі Молдавії
і Волощини? Де ваша велич і пиха? Кожний із вас нижче всякого полков
ника, його підлеглих: господь по правосуддю і по справедливості осипав
його дарами й обдарував щастям у мірі, неприступній царям. Він одразу
взяв під руку нашого владику патріарха і пішов з ним крок за кроком, поки
не ввів його в середину фортеці, причому плакав.
Вони сіли за стіл і разом з ними полковники. О, читачу! Ти міг би бути
свідком розумності його мови, його лагідності, покірливості, смирення і сліз,
бо він був дуже радий нашому владиці патріархові, надзвичайно його по
любив і казав: «Дякую богові, що удостоїв мене перед смертю побачитись із
твоєю святістю». Він багато говорив з ним про різні речі, і все, про що просив
його наш патріарх, він покірно виконав...
Напроти нього сиділи його візир і вищі з його наближених: «бісарай»
(писар) — граматикос і десятеро з його полковників. Всі вони, за їх звичаєм,
з голеними бородами. Таке значення назви «козак» — тобто з голеною бо
родою і який має вуса, а значення назви «полковник» те ж, що паша або
емір.
Цей Хмель — літня людина, але щедро наділений дарами щастя: нелу
кавий, спокійний, мовчазний, не цурається людей; всіма справами зай
мається сам особисто, в міру їсть і п’є і одягається, наслідуючи в способі
життя найбільшому з царів, Василію Македонянину, як про нього оповідає
історія. Всякий, хто побачить його, дивом здивується і скаже: «Так ось він,
цей Хмель, слава і ім’я якого рознеслися по всьому світу». Як нам перека
зували, у франкських землях складали в похвалу йому поеми і оди на його
155ТУ 0130-5247. Укр. Іст. журн. 1995, N9 4 125
Документи, те мете ріали
походи, його війни з ворогами віри і його завоювання. Хай зовнішність його
непоказна, але з ним Бог — а це велике діло. Молдавський господар Василь
був високий на зріст, мав суворий, показний вигляд, слово його виконували
безсуперечно, він славився в цілому світі і мав великі маєтності й багатства,
але все це не допомогло йому, і як під час першого свого походу, так і дру
гого і третього, він обертав тил. Який контраст, Хмелю, між твоїм (гучним)
ім'ям і діяннями і твоїм зовнішнім виглядом! Воістину Бог з тобою, він, який
поставив тебе, щоб визволити свій обраний народ від іноземного рабства, як
у давнину Мойсей визволив ізраїльтян від неволі фараона: той потопив
єгиптян у Червоному морі, а ти вигубив і винищив ляхів, які гірші (за
єгиптян), своїм гострим мечем. Хвала богові, що вчинив через тебе всі ці ве
ликі діла!
Якщо траплялось, що хтось приходив до нього із скаргою під час обіду
або звертався до нього з промовою, то він, звичайно, говорив потихеньку,
щоб ніхто не чув: такий постійний у них звичай. Щодо того, як він сидів за
столом, то він сів нижче, а нашого владику патріарха посадив на першому
місці відповідно до пошани, яка йому личить на зборах: не так як господарі
Волощини і Молдавії, які самі займали перші місця, а архієреїв садили ни
жче себе.
Потім подали до столу миски з горілкою, яку пили ложками (чарками)
ще гарячу. Гетьманові поставили вищий сорт горілки в срібному келеху. Він
спочатку пропонував пити нашому владиці патріарху, а потім сам пив і ча
стував кожного з нас, бо ми стояли перед ним. Поглянь на цю душу від
праху земного! Хай продовжить Бог її існування! У нього немає виночерпіїв,
ні спеціальних людей, які подають йому страви й напої, як те водиться в
царів і правителів. Далі подали на стіл розписані глиняні блюда з солоною
вареною рибою і з іншим у малій кількості. Не було ні срібних блюд і ке
лехів, ні срібних ложок, ні іншого подібного, хоч у кожного з слуг його по
кілька скринь, наповнених блюдами, чашами, ложками і дорогоцінностями
ляхів з срібла й золота. Але вони цим всім нехтують, бувши в поході, коли
ж бувають дома, на батьківщині, тоді інша справа.
Перед заходом сонця гетьман попрощався з нашим владикою
патріархом, провівши його за браму фортеці, і сів у свій екіпаж, запряжений
одним тільки конем. Не було царських карет, оздоблених коштовними тка
нинами і запряжених великим числом прекрасних коней, хоч у гетьмана та
ких тисячі. Він одразу виїхав під великою зливою, прямуючи до свого
війська. На ньому був білий дощовий плащ. Він від'їхав, приславши нам гро
шей на дорогу з вибаченням, а також дав листа для (одержання) їжі й пит
тя, безплатних коней і возів і ще листа до царя московського і до воєводи
путивльського...
Гетьман, підтримуючи патріарха під руку, ввів у свою палатку, де не
було дорогих килимів, а проста підстилка. Він раніше сидів за столом, на
якому стояла страва, і обідав; перед ним не було нічого, крім блюда з варе
ним кропом, хоч у той же час ми бачили, що слуги з його війська і ратники
ловили для себе рибу в розташованих поблизу ставах. Дивись же, яка здер-
жливість! Далі він почастував нас горілкою, ми встали, і він вийшов з на
шим патріархом, щоб знову провести його. Ми вирушили...
Опубл.: Чтения в обществе истории и древностей российских при Московском универ-
ситете. — 1897. — Кн. IV. — С. 32 — 37; Алеппський П. Подорож патріарха Макара / /
Життя і Знання. — Львів, 1935. — Ч. 4 — 12; 1936. — Ч. 1 — 8; Історія України в докумен
тах і матеріалах. — Т. 3. — С. 267 — 269; С і ч и н с ь к и й В. Чужинці про Україну.
— К., 1992. — С. 82 — 92; К о її а І 5 к а М. ІЛсгаіпа роїожіе XVII жіеки геїаср
агаЬ$кіе£0 росігогпіся Ра\*Іа, 5упл Макагедо. — >¥аг$2а* а , 1986.
Док. № 9
1656 р., січень (Чигирин). З нотаток К. Гільдебрандта про перебування шведського посоль
ства в Україні
126 15 5> N 0130-5247. Укр. іст. жури. 1995, N9 4
Документи та матеріали
«18 січня відвели пана посла (Г. Веллінга) на аудієнцію. Гетьман прислав по
нього добре вичищеного гарного гнідого коня, на якому було мале польське
сідло по боках. На ньому їхав пан посол до двору, його ж люди йшли за
ним пішки. Мешкання гетьмана було замкнуте знадвору брамою, як і, зреш
тою, кожний шляхетський двір тут у краю. На хаті сиділи голуби, яких
гетьман тримав безліч. Пана посла впровадили в аудієнційну кімнату до
гетьмана, біля якого з боку стояв пан канцлер Іван Виговський з декількома
сенаторами в кожухах, з великими комірами на плечах. Саме в той час його
королівська величність відправив був до гетьмана з листами ще одного шот
ландського купця, який теж ішов (з ними до гетьманського двору). Свою
пропозицію (на аудієнції) пан посол переказав по-латині, на що відповів пан
канцлер. І сказав гетьман, що з його королівською величністю він буде не
забаром говорити в Польщі сам. Коли такі чемності закінчились, якийсь час
присвячено конференції, а опісля всі позасідали за стіл там-таки в кімнаті.
Гетьман сидів за столом сам, бо стіл був вузький. З боку сидів пан посол,
побіч нього — згаданий купець, що мав рудого кудлатого вченого пса, який
ковтав м’ясо, нічого не відчуваючи, з чого гетьман сміявся. Того самого пса
подарував цей купець панові послові- За столом був і пан канцлер з
кількома сенаторами. Дружина гетьмана теж присіла на хвилину коло геть
мана- Постіль гетьмана стояла теж у тій самій кімнаті. Бунчук на довгому
дрючку, що його носять перед гетьманом, лежав коло постелі...
«Після їжі силували (присутні за столом) дуже пана посла випити з ни
ми оковиту, яку гетьман пив із невеличкої срібної чарки. Посол кожного
разу дуже випрошувався, бо мовляв, він до такого питва не звик, що воно
йому цілком не поможе, що від нього він міг би сливе стати несамовитим
та безглуздим. Таке велося довгий час. При всьому тому, коли до нього знов
чарка доходила, присутні козаки дуже дивувалися, а пан канцлер взявся
(йому) якось так пояснювати, що з цього можна зміркувати нещирість. Щоб
таке підозріння від себе одхилити, пан посол змінив поведінку. Він узяв ча
шу питного меду, якого на столі разом з пивом було багато, й сказав, що
радо вип’є повну чашу меду, а коли їм було б не досить, то він може цілком
(чашу) зжерти- І він відгриз із чаші великий шматок скла, жвакав його, не
ранячи уст і зідав його. Вони- не дуже таки були задоволені. Гетьман звелів
подати собі цитру, тринькнув по ній декілька раз і віддав її знов. Відтак ска
зав він: «Хлопці, де ж люля»? Тоді один джура підніс довгу турецьку люль
ку, з якої він трохи покурив тютюну. Людей пана посла приймали в окремій
кімнаті-
Оиубл.: О л я н ч и н Д . Опис подорожі шведського посла на Україну 1656 — 1657 рр.
/ / Записки НТШ. — Т. СІЛУ. — Львів. 1937. — С. 56 — 58.
ДОК. № 10
1657 р., червень (Чигирин). Із статейного списку московських послів Ф. Бутурліна і В. Ми-
хайлова, які вели переговори з Б. Хмельницьким
- А гетьман Богдан Хмельницький як шалений, який з розуму зійшов, за
волав і мовив: «Уже діти, про те не печальтеся! Я то відаю по тому учинити:
треба відступити від руки царської величності-» І запалався так, як не го
диться православним християнам поступати...
І окольничий, і дяк у гетьмана їли, а сиділи з окольничим і дяком і поч-
тували гетьманова дружина Хмельницького Анна та гетьмана ж Богдана
Хмельницького дочка, Данилова дружина Виговського, та писар Іван Вигов
ський, та осавул Іван Ковалевський; а гетьман Богдан Хмельницький за сто
лом сидіти не зміг, лежав на постілі. А як було в півстола, і гетьман велів
налити венгерського кубок срібний і встав з постелі, велів себе тримати і
пив чашу за государя багаторічне здоров’я - А випив гетьман за государя
багаторічне здоров’я чашу, більше того стояти не зміг, лежав до кінця столу
на постелі.
155 N 0130-5247. Укр. іст. журя. 1995, N9 4 127
Документи та матеріали
Червня в 10 день до окольничого Федора Васильовича Бутурліна та до
дяка Василя Михайлова прийшов писар Іван Виговський і говорив: «Гетьман
Богдан Хмельницький велів вам сказати «добридень» і про ваше здоров’я
розпитати, а у чому вчорашнього дня вигоди вам не було, і вам би про те
за зло не мати, тому що гетьман добре був хворий, тільки порадувався тому,
що ви у нього в хаті хліб їли.
А що в тяжкій своїй хворобі запально те говорив, щоб йому те пробачи
ли: в скорботі своїй зараз на всіх сердитий, норов такий має і нас всіх лає,
і за мале навіть підійти не можна-”
Опубл.: Акти, относящиеся к истории Южной и Западной России. — Т. 3. — СПб.,
1861. — С. 556, 561, 571.
Док. № 11
1657 р., червень (Чигирин). З донесення до короля Карла X шведського посла
Г. Лільєкрона про переговори з Б. Хмельницьким
Сьогодні після обіду секретар Хмельницького запросив мене до канцлера
Виговського, оскільки гетьман, незважаючи на свою слабість, велів перене
сти себе туди, щоб мати зі мною розмову. Гетьман привітав мене дуже
люб’язно і, випивши бокал за здоров’я вашої королівської милості, сказав
мені, що сьогодні прибув до нього другий нарочний московський посол, за
вдання якого — відволікти його, гетьмана Хмельницького, від усякої друж
би з Вашою королівською милістю...
Опубл.; Архив Юго-Западной России, издаваемьій комиссисю для разбора древних ак-
тов. — К., 1908. — Ч. 3. — Т. VI. — С. 293, 299 — 300.
Підготував до друку Т. В. Чухліб
1 К о с т о м а р о в и . Богдан Хмельницкий. — СПб, 1884. — Т. 1 — 3; М е р і м е Б.
Богдан Хмельницький. — Львів, 1990; Б у ц и н с к и й П . Н. О Богдане Хмельницком. —
Харьков, 1882; К а \ У і ( а - С а м у г о п $ к і Р . Во^сіап СЬшіеІпіскі. — Ь\уо\*\ 1906. — Т. 1 —
2; К р и п ’я к е в и ч І. Г1. Богдан Хмельницький. — Львів, 1990; У е г п а с І з к у С . Во^сіап,
Ьеїтап оГ Икгаіпе. — Ке^-На^ел, Ьопсіоп, 1941; К а с п п а г с г у к і . Во^сіал Стіеїліскі. —
ЛУгосІаш, У/агхга^а, Кгакб^, 1988; С м о л і й В . А , С т е п а її к о в В. С. Богдан Хмельниць
кий. Соціально-політичний портрет. — К., 1993; С м о л і й В. А., С т е п а н к о в В. С. Богдан
Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. — К., 1994.
2 В і м і н а А л ь б е р т о ( М і к с л е Б ’ я н к і ) — (1603 — 1667 рр.) священник і
дипломат. У 1650 р. був послом від Венеціанської республіки в Україні. Його місія була дип
ломатичною розвідкою, що мала за мету залучення України до європейського антитурецького
союзу. Відомий список з його реляції за 1656 р., а також видана у 1671 р. у Венеції «Історія-.*.
В 1890 р. список з реляції опублікував італієць Д. Фсрраро, а в 1900 р. він був перекладений
на російську мову М. Молчановським (Киевская старина. — Т. ЬХУІІІ).
А л е п п с ь к и й П а в л о ( м. Алеппо в Сирії) — арабський мандрівник, син і
секретар антіохійського патріарха Макарія III (1648 — 1672), архідиякон. Подорожував у почті
патріарха по Україні в 1654 і 1656 рр., пробувши тут близько 100 діб. Був присутній під час
зустрічі Макарія III з Б. Хмельницьким (1654). Залишив записки, написані арабською мовою,
які були видані у 1829 — 1831 рр. англійською, д в 1896 — 1900 рр. — російською мовами (Чте-
ния в Обществе исторических древностей российских (ОИДР). — Вигі. І — IV).
Г і л ь д е б р а н д х К о н р а д Я к о б — (1629 — 1679 рр.) походив з Щецина,
навчався теології у Лейпцизькому і Щецинському університетах, з 1661 р. — пастор. У 1656 та
1657 рр. брав участь у шведському посольстві Г. Веллінга до Б. Хмельницького. Залишив цікаві
мемуари про перебіг шведсько-українських переговорів, які були опубліковані українською мо
вою Д. Олянчиним (Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТІІІ). — Львів, 1937 —
Т. 15£).
Історія України в документах і матеріалах. — К., 1941. — Т. III. — С. 267.
Див„ напр: К о р д т В. Чужоземні подорожні по Східній Європі до 1700 р. — К., 1926;
С і ч и н с ь к и й В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших
писань про Україну за десять століть. — К„ 1992; М ьі ц ьі к Ю. А. Записки иностранцев как
источник по истории Освободительной войпьі украинского народа 1648 — 1654 гг. — Днепро-
петровск, 1985; Н а л и в а й к о Д. С. Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у
західноєвропейських літературних пам’ятках). — К., 1992; С Ь у п с г е ш з к а - Н е п п е ї
Т. К^есгровроШа XVII ччеки * осгасЬ сисігогіетсо^. — \Угос*а*\ У/агзгау/а, Кгако^, 1993.
П е т р о в с ь к и й М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхет
ської Польщі і приєднання України до Росії (1648 — 1654). — К„ 1940. — С. 249; С м о л і й
В. А., С т е п а н к о в В. С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. — С. 43.
128 /33N 0130-5247. Укр. іспи жури, 1995, N5 4
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-213919 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T19:02:11Z |
| publishDate | 1995 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2026-02-19T09:10:45Z 1995 Матеріали до біографії Богдана Хмельницького // Український історичний журнал. — 1995. — № 4. — С. 122–128. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213919 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Документи та матеріали Матеріали до біографії Богдана Хмельницького Материалы к биографии Богдана Хмельницкого Article published earlier |
| spellingShingle | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького Документи та матеріали |
| title | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького |
| title_alt | Материалы к биографии Богдана Хмельницкого |
| title_full | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького |
| title_fullStr | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького |
| title_full_unstemmed | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького |
| title_short | Матеріали до біографії Богдана Хмельницького |
| title_sort | матеріали до біографії богдана хмельницького |
| topic | Документи та матеріали |
| topic_facet | Документи та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/213919 |