70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1987 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1987
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214030 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова / І.В. Кічий // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 140-144. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860291400130625536 |
|---|---|
| author | Кічий, І.В. |
| author_facet | Кічий, І.В. |
| citation_txt | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова / І.В. Кічий // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 140-144. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-19T20:08:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
70-річчя СТВОРЕННЯ Восени 1919 р. під час запеклих боїв з
ЧЕРВОНОГО КОЗАЦТВА денікінцями, що рвалися до Москви,.
І 90-річчя З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ член Реввійськради 14-ї армії Південно-
В. М. ПРИМАКОВА го фронту Г. К. Орджонікідзе писав
В. І. Леніну: «З листопада о 6 годині
ранку нам вдалося прорвати фронт про
тивника в районі шосе Кроми—Фатеж. У прорив пустили кавалерію
т. Примакова, яка... зуміла висадити в повітря міст на р. Свапа і ру
шити на схід до ст. Понирі залізниці Орел—Курськ. По дорозі в селі
Студенці Примаков розбив 3-й дроздовський полк, захопив батарею,
9 кулеметів, обоз... Кращі дивізії противника — корніловська і дроз-
довська — в паніці відступають...» '.
Командиру червонокозачої кавалерії Віталію Марковичу Примако
ву в той час ще не виповнилося й 22 років. Однак незважаючи на свою
молодість, він пройшов велику школу революційної боротьби: підпілля,
тюремне ув'язнення, заслання до Сибіру, участь у Жовтневому зброй
ному повстанні в Петрограді, бойових операціях проти військ Централь
ної ради та австро-німецьких окупантів.
Народився майбутній комкор червоних козаків 18(31) грудня
1897 р. у містечку Семенівці Новгород-Сіверського повіту Чернігів
ської губернії \ Його дитинство пройшло в селі Шумани серед чудо
вої природи українського Полісся. В 10 років Віталій добре їздив на
коні, влучно стріляв з рушниці, подарованої батьком — Марком Гри
горовичем — сільським учителем, нащадком козацького роду. Після
закінчення Кезівської школи юнак за бажанням матері — Варвари Ми
колаївни — вступив до Чернігівської чоловічої гімназії.
За норовистий і непокірливий характер учні прозвали молодого
Примакова Печенігом. У гімназії він подружився з Юрієм та Оксаною
Коцюбинськими, часто бував у них удома * 2.
В січні 1914 р. Віталій став членом більшовицької партії, вів ак
тивну роботу в робітничому гуртку в Чернігові. 15 лютого під час
розповсюдження листівок його разом з товаришами заарештувала
поліція. За рішенням Київського військово-окружного суду, Віталія
Марковича було засуджено «на довічне заслання до Сибіру...» 3.
Звістка про Лютневу революцію застала В. М. Примакова в с. Абан
Єнісейської губернії, де він входив до складу підпільної більшо
вицької організації. «Це була моя академія...», — згадував пізніше
Віталій Маркович 4.
10 квітня 1917 р. В. М. Примаков прибув до Чернігова й одразу
включився в роботу місцевої більшовицької організації. Він виступав
на численних мітингах та зборах серед робітників, солдатів і селян. У
травні того ж року партія направила його до Києва, але незабаром за
рішенням Київського комітету РСДРП(б) Віталій Маркович повернувся
до Чернігова й був призваний на військову службу в 13-й запасний
полк5. Пізніше Чернігівська Рада робітничих, солдатських і селянських
депутатів обрала його делегатом на II Всеросійський з'їзд Рад.
Після прибуття до революційної столиці молодого військового
направили у розпорядження Петроградського ВРК. З гвинтівкою в
• О р д ж о н і к і д з е Г. К. Статті і промови: У 2-х т.— К., 1957.— Т. ].—
С 99—100.
* Дату народження дано за автобіографією В. М. Примакова (Біографічні ві
домості про Віталія Марковича Примакова // Червонці: Спогади ветеранів Червоного
козацтва.— К., 1968.— С. 26).
2 Д у б и н с ь к ч й І. В. Сурмачі сурмлять тривогу: Хроніка героїчних днів.— К..
1 9 6 1 .-С. 12— 13.
3 Центр, держ. іст. арх. УРСР, ф. 316. on. 1, спр. 375, арк. 41 (далі — ЦДІА
УРСР).
4 Д у б л і н с ь к и й І. В. Віталій Примаков.— К., 1977.— С. 34.
5 Гражданская война на Украине, 1918—1920: Сб. документов и материалов:
В 3-х т. 4-х кн.— Киев. 1967.— Т. 1.— Кн. 1.— С. 750. '
руках Віталій Маркович штурмував Зимовий палац, брав участь у лікві
дації заколоту Керенського-Краснова6, разом з делегатами II Всеро
сійського з'їзду Рад бачив і слухав В. І. Леніна. З'їзд обрав В. М. При
макова членом ВЦВК.
Перемога Жовтневого збройного повстання в Петрограді мала
вирішальне значення для розгортання революційної боротьби по всій
країні. Активно виступили за владу Рад робітники й селяни України.
Виражаючи волю її народу, Перший Всеукраїнський з'їзд Рад у Хар
кові 12(25) грудня 1917 р. проголосив Україну Республікою Рад робіт
ничих, солдатських і селянських депутатів, обрав Центральний Вико
навчий Комітет Рад України, закликав трудящих на боротьбу проти
буржуазно-націоналістичної Центральної ради.
Перший Радянський уряд УСРР вжив енергійних заходів щодо ор
ганізації збройних сил республіки. 31 грудня 1917 р. Народний Сек
ретаріат з військових справ звернувся із закликом до робітників і се
лян записуватися до Червоного козацтва. Його організацію доручили
В. М. Примакову, який прибув на Україну разом з другом дитинства
Ю. М. Коцюбинським7. У той день Віталію Марковичу виповнилося
20 років.
14 січня 1918 р. командир першого полку Червоних козаків
В. М. Примаков доповів Народному Секретаріату, що загін у складі
700 чол. готовий виступити на боротьбу проти ворога 8.
Своє бойове хрещення червонці, як назвали в народі червоних
козаків, одержали під Полтавою. Полк брав участь у визволенні Киє
ва від військ Центральної ради, вів кровопролитні бої з наступаючими
німецькими інтервентами під Бахмачем, Ромнами, Ромоданом, Лохви-
цею, Зіньковом, Охтиркою й Богодуховом9. На всіх ділянках фронту
червоні козаки хоробро билися, виявляючи стійкість і героїзм.
10 червня 1918 р. полк прибув до містечка Почеп. За 70 км від
нього знаходилася демаркаційна лінія, яка роз'єднувала окуповану авст-
ро-німецькими військами Україну від Радянської Росії. В Почепі чер
воні козаки готувалися до ведення боротьби з окупантами, та їх при
служниками І0 11.
У другій половині листопада українські радянські війська, зведені
в групу військ Курського напрямку, розпочали визвольний похід на
Україну. Новий 1919 р. вони зустріли у Бєлгороді, а 3 січня 1-й чер-
вонокозачий полк вступив до Харкова. З боями просувалися радянські
частини під командуванням В. М. Примакова на захід, визволяючи від
петлюрівців село за селом, місто за містом. Вони брали участь у боях
з «жовтоблакитниками» на Правобережній Україні, визволяли Берди
чів, Летичів, Деражню, Літин, Старокостянтинів, Шепетівку, Ізяслав та
інші населені пункти. Оцінюючи їх роль у розгромі петлюрівців,
В. О. Антонов-Овсієнко писав, що ворог добре пізнав відвагу і силу
червоних козаків. «Особливо пам'ятний, — відзначав він, — їх славний
рейд від Бара до Старокостянтинова-Шепетівки, рейд, який завершив
переможну кампанію визволення України» п .
14 серпня 1919 р., за рішенням Реввійськради 14-ї армії, полк чер
воних козаків переформували в бригаду, комбригом якої затвердили
G М а л и ні к о К. Ф. Легендарний герой громадянської війни // Укр. іст. журн.—
1962.— Лг2 6.— С. 136—137.
7 Українська РСР в період громадянської війни 1917—1920 рр.— В 3-х т.— К.,
1967.— Т. 1.— С. 179— 180.
8 П е т р о в В. І. Командир червоних козаків: Про В. М. Примакова.— К..
1964.— С. 51.
9 Червонное казачество: Воспоминания ветеранов.— М., 1969.— С. 24—26.
!0 П р и м а к о в В. М. Записки волонтера: Рассказы, очерки, статьи.— Киев,
1970.— С. 17.
11 Червоное казачество, 1918— 1923: Сб. материалов по ист. червоного казаче
ства.— Харьков, 1923.— С. 13.
В. М. Примакова 12. Бригада вела запеклі бої під станцією Крути, на річці
Вересоч, прикривала лівий фланг 12-ї армії Західного фронту, що під
натиском переважаючих сил противника відходила до Чернігова.
Влітку 1919 р. над Радянською країною нависла загроза з півдня,
звідки наступали денікінські війська. Пленум ЦК РКП(б), який відбувся
21—26 вересня, прийняв рішення про зміцнення Південного фронту
боєздатними військовими частинами 13. Із Західного фронту туди були
направлені Латиська піхотна дивізія та кавалерійська бригада Червоно
го козатцтва, з яких утворили ударну групу. На неї, як відзначав зго
дом В. М. Примаков, покладалося завдання розгромити офіцерський
корпус генерала Кутепова, що складався з корніловської, дроздов-
ської, марковської та олексіївської дивізій і наступав на Москву І4.
Блискавичними діями на флангах і в тилу ворога ударна група зни
щила батальйон дроздовської дивізії та скувала основні сили його ор
ловського угруповання. Це дало змогу частинам 13-ї та 14-ї армій пе
рейти в наступ і 20 жовтня визволити Орел. Бої за це місто В. І. Ленін
назвав кровопролитними і запеклими. Ворог кинув проти радянських
військ найкращі свої полки, третину з яких становили офіцери найбільш
контрреволюційні, добре навчені, які захищали «...пряме відновлення
своєї власної поміщицької влади» 15.
Бійці червонокозачої бригади, розгорнутої у жовтні в дивізію,
громили добірні білогвардійські полки біля сіл Тагін, Сабурівка, на стан
ції Понирі, в містечку Фатеж. Вони здійснили безприкладний рейд на
Льгов і одним ударом зайняли місто, мало не захопивши поїзд коман-
дуюючого армією генерала Мая-Маєвського. В. І. Ленін, прочитавши
телеграму члена Реввійськради 14-ої армії Г. К. Орджонікідзе про роз
гром денікінських військ, дав вказівку опублікувати її в газетах 16.
18 листопада радянські війська зайняли Курськ, а 12 грудня червоні
козаки і латиські стрільці вступили до Харкова. Білогвардійці тікали
на південь. До самого Перекопу разом з частинами Червоної Армії
наступала дивізія під командуванням В. М. Примакова. У квітні 1920 р.
її було відправлено в резерв. За проявлений героїзм у боях на Пів
денному фронті окремих бійців і командирів, в тому числі Віталія Мар
ковича нагородили орденом Червоного Прапора 17. Латиська й Черво-
нокозача дивізії одержали Почесні революційні прапори Реввійськради
республіки.
Розгромивши основні сили іноземних інтервентів та внутрішньої
контрреволюції, Радянська країна завоювала мирний перепочинок. Вона
спрямувала всі зусилля на відбудову народного господарства. Проте
25 квітня 1920 р., озброєна на кошти Антанти, 750-тисячна армія бур
жуазно-поміщицької Польщі разом з недобитками петлюрівців, без
оголошення війни перейшли кордон. їй протистояли 12-та й 14-та армії
Південно-Західного фронту, в яких налічувалося 19 750 бійців18. Радян
ські частини чинили запеклий опір ворогу, але змушені були відступати.
6 травня противник захопив Київ.
Більшовицька партія, В. І. Ленін закликали трудящих на боротьбу
проти ворога. 16—20 травня відбувся IV Всеукраїнський з'їзд Рад, який
розглянув питання мобілізації трудящих республіки на розгром військ
буржуазно-поміщицької Польщі. 23 травня ЦК РКП(б) прийняв тези
12 Д у б и н с к и й И. В. Примаков.— M .t 1968.— С. 58, 172.
13 КПРС в резолюціях і рішеннях з ’їздів, конференцій і пленумів ЦК.— К-,
1979.— Т. 2.— С. 112, 115.
14 П р и м а к о в В. М. И восходили маки красные: Очерки, статьи, стихи, рас
сказы.— Киев, 1987.— С. 247, 249.
15 Л е н і н В. 1. Промова перед слухачами Свердловського університету, які
від’їжджали на фронт, 24 жовт. 1919 р. // Повне зібр. творів.— Т. 39.— С. 229.
18 Владимир Ильич Ленин: Биограф, хроника.— М., 1977.— Т. 8.— С. 13.
17 Гражданская война на Украине, 1918— 1920 рр.— Т. 2.— С. 523.
18 К у з ь м и н Н. Ф. Крушение последнего похода Антанты.— М., 1958.— С. 65.
«Польський фронт і наші завдання», в яких накреслив основні заходи,
спрямовані на боротьбу проти інтервентів 19.
Червонокозачій дивізії В. М. Примакова доручили здійснити рейд
по тилах противника. Вночі 6 липня її 1-ша бригада під командуванням
П. П. Григор'єва ввірвалася у м. Чорний Острів — базу постачання
ворожих військ, а 3-тя бригада, очолювана В. І. Микуліним, захопила
Проскурів, знищивши штаб 6-ї польської армії. Сміливими ударами
червонці завдали великих втрат ворогу, дезорганізували його тил, осла
били оборону, перешкодили інтервентам вийти в тил Першої Кінної
армії, яка розвивала наступ на Волинь. За блискуче проведення цього
рейду В. М. Примакова було нагороджено другим орденом Червоного
Прапора. Він став одним з перших у нашій країні кавалером двох
бойових радянських орденів.
Яскравою сторінкою бойової історії Червоного козацтва є Стрий-
ський рейд. 24 липня 1920 р. дивізія після форсування річки Збруч з
ходу зайняла Підволочиськ, а потім визволила Збараж і Тернопіль.
16 липня, розвиваючи наступ через річки Золоту Липу й Гнилу Липу,
радянські війська захопили містечко Бібрка, перерізавши залізничну
лінію Львів—Галич. 20 серпня після кровопролитного бою червоні ко
заки вступили до Стрия. Позаду лишилося більш як 200 пройдених з бо
ями кілометрів по тилах ворога. Червонці захопили 5 міст, зруйну
вали 2 залізничні вузли, пошкодили лінії зв'язку, знищили багато інтен
дантських складів, 1500 солдатів та офіцерів противника20. Стрийський
рейд мав важливе військово-політичне значення. Місцеве населення,
вперше почувши правду про Радянську владу від революційних бійців,
охоче вступало до лав Червоного козацтва. Проте незважаючи на ус
піхи Стрийського рейду, частини Південно-Західного фронту відступили
під натиском переважаючих сил добре озброєного ворога. Відсутність
резервів для закріплення успіху під Варшавою змусила відійти також і
війська Західного фронту. Бойові дії перемістилися в район Жмерин
ка—Бердичів—Житомир—Коростень 2І.
Восени 1920 р. знесилена війною буржуазно-поміщицька Польща
розпочала мирні переговори з Країною Рад. Однак петлюрівські вій
ська не склали зброю. В листопаді червонокозачий корпус * під ко
мандуванням В. М. Примакова взяв участь у визволенні від них Літина,
Проскурова, Волочиська та інших населених пунктів Поділля. 21 листо
пада було завершено розгром петлюрівської армії. Її рештки втекли
за кордон.
Зазнавши поразки у відкритому бою, міжнародний імперіалізм і
внутрішня контрреволюція намагалися зірвати соціалістичне будівницт
во в нашій країні за допомогою заколотів та бандитизму. На Україні
діяли десятки банд. Для їх знищення залучалися регулярні частини
Червоної Армії. Серед них був і корпус В. М. Примакова. Він громив
махновців на Київщині, банди Хмари, Лиха, Палія, Гальчевського на
Поділлі, Тютюнника на Волині.
Бойові заслуги Червоного козацтва були високо оцінені Батьків
щиною. В 1921 р. наказом Реввійськради республіки Першому корпусу
Червоного козацтва присвоїли ім'я Всеукраїнського Центрального Вико
навчого Комітету. ЦВК України нагородив його орденом Червоного Пра
пора. За успішні бої під Орлом червоні козаки одержали Почесний
прапор від ЦВК РСФРР і Петроградської Ради. Прапором Реввійськради
14-ї армії був нагороджений 2-й полк за рейди по тилах денікінців.
Почесні прапори одержали також 1-й полк за визволення Олександрії,
19 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК.— Т. 2.—
С. 175— 178.
“ Д у б и н с ь к и й І. В., Ш е в ч у к Г. М. Червоне козацтво: Іст. нарис.— К.,
1965.— С. 137.
21 Історія Української РСР: У 8-ми т. 10-тн кн.— К-, 1977.— Т. 5.— С. 498.
• 26 жовтня 1920 р. 8-ма дивізія Червоного козацтва була розгорнута в 1-й
Кінний корпус Червоного козацтва.
3-й полк — за ліквідацію банди Гальчевського і 7-й полк — за розгром
банди Палія. В 1929 р. 1-ша червонокозача дивізія була нагороджена ор
денами Червоного Прапора й Трудового Червоного Прапора УСРР, а
в 1939 р. — орденом Леніна 22.
З лав Червоного козацтва вийшли прославлені маршали П. С. Ри
балко, С. О. Худяков, П. К. Кошовий, І. Т. Пересипкін, генерали
0. В. Горбатов, М. І. Гусєв, П. Ф. Жмаченко, І. М. Манагаров, народний
герой Польщі Кароль Сверчевський, академік І. І. Мінц, письменник
1. В. Дубинський, народний артист СРСР П. П. Кармалюк та багато ін
ших відомих людей нашої країни.
В. М. Примаков брав участь у роботі V і VI Всеукраїнських з'їздів
Рад. Він був делегатом Першого з'їзду Рад СРСР, на якому його обрали
членом ЦВК СРСР.
Після громадянської війни Віталій Маркович навчався на Вищих
військово-академічних курсах. З травня 1924 до квітня 1925 рр. він —
начальник кавалерійської школи в Ленінграді. В 1925—1930 рр. — на
дипломатичній роботі в Китаї, Японії, Афганістані. За розгром банд
Ібрагім-Бека і Шана-Халіфі в 1928 р. його нагородили третім орденом
Червоного Прапора. Пізніше В. М. Примаков навчався в німецькій ака
демії генштабу, займав ряд командних посад у Червоній Армії. На
всіх ділянках роботи Віталій Маркович чесно служив Батьківщині. В
1937 р. його славний життєвий шлях трагічно обірвався.
Світла пам'ять про червоних козаків та їх легендарного комкора,
талановитого полководця Червоної Армії вічно житиме в серцях ра
дянських людей.
І. В. КІЧИЙ (Луцьк)
22 Д у б и н с ь к и й І. В., Ш е в ч у к Г. М. Вказ. праця.— С. 164— 165.
70-річчя СТВОРЕННЯ Перемога Великого Жовтня в Росії ви-
НАРОДНОГО СЕКРЕТАРСТВА кликала могутнє піднесення революцій-
ПРАЦІ УКРАЇНИ ного руху на Україні і, зокрема, знаме
нувала початок нової фази боротьби її
робітничого класу за свої трудові права.
Встановлення диктатури пролетаріату відкрило для трудящих респуб
ліки шлях до визволення від вікової експлуатації, до глибоких пере
творень у галузі трудових відносин.
Згідно з рішеннями І Всеукраїнського з'їзду Рад про встановлення
тісних федеративних зв'язків з Радянською Росією на Україну поширю
валася дія декретів і розпоряджень Робітничо-Селянського уряду
РСФРР *, зокрема, про 8-годинний робочий день від 29 жовтня (11 ли
стопада) 1917 р., про соціальне страхування від безробіття від 11
(24 грудня) 1917 р. і на випадок хвороби від 22 грудня 1917 р. (4 січ
ня 1918 р.), про перебудову страхових органів на засадах самовряду
вання, про біржі праці від 31 січня (13 лютого) 1918 р. та ін.1 2.
Завдання соціалістичного будівництва в республіці вимагали кон
центрації керівництва різними напрямами діяльності в галузі праці у
спеціальному органі, яким і стало Народне секретарство праці. Воно
було створене в складі Робітничо-Селянського уряду України — На
родного Секретаріату — на засіданні Центрального Виконавчого Ко
мітету Рад України 17(30) грудня 1917 р. Народним секретарем праці
1 Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине.— Сб. доку
ментов и материалов: В 3-х т.— Киев, 1957.— Т. 2.— С. 574.
2 История государства и права Украинской ССР: В 3-х т.— Киев, 1987.—
Т. 2.— С. 47.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214030 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-19T20:08:45Z |
| publishDate | 1987 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кічий, І.В. 2026-02-19T10:38:26Z 1987 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова / І.В. Кічий // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 140-144. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214030 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Наш календар 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова 70-летие создания Красного казачества и 90-летия со дня рождения В.М. Примакова Article published earlier |
| spellingShingle | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова Кічий, І.В. Наш календар |
| title | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова |
| title_alt | 70-летие создания Красного казачества и 90-летия со дня рождения В.М. Примакова |
| title_full | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова |
| title_fullStr | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова |
| title_full_unstemmed | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова |
| title_short | 70-річчя створення Червоного козацтва і 90-річчя з дня народження В.М. Примакова |
| title_sort | 70-річчя створення червоного козацтва і 90-річчя з дня народження в.м. примакова |
| topic | Наш календар |
| topic_facet | Наш календар |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214030 |
| work_keys_str_mv | AT kíčiiív 70ríččâstvorennâčervonogokozactvaí90ríččâzdnânarodžennâvmprimakova AT kíčiiív 70letiesozdaniâkrasnogokazačestvai90letiâsodnâroždeniâvmprimakova |