Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження )
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1987 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1987
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214032 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) / О.В. Буцько // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 135-139. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860273979491614720 |
|---|---|
| author | Буцько,О.В. |
| author_facet | Буцько,О.В. |
| citation_txt | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) / О.В. Буцько // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 135-139. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T12:18:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАШ НАЛЕНДАР
ПОЛКОВОДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Минуло 90 років від дня народження
І. С. КОНЄВА НА УКРАЇНІ видатного радянського воєначальника,
(До 90-річчя з дня народження) уславленого полководця, маршала
І. С. Конєва.
Він народився 28 грудня 1897 р. у се
лі Лодейно Подосиновського району Кіровської області в родині се-
лянина-бідняка. Закінчивши земську школу, у 12 років пішов працю
вати сплавником лісу. Навесні 1916 р. його призвали до царської армії.
Після перебування у навчальній команді молодого унтер-офіцера від
правили на Південно-Західний фронт.
З ентузіазмом зустрів перемогу Жовтневої революції, її ідеї. Бо
ровся за встановлення влади Рад у рідних місцях. У 1918 р. вступив
до лав більшовицької партії. Хоробро бився з ворогами під час гро
мадянської війни: брав участь у боях з військами Колчака, бандами Се
менова та Дітеріхса, японськими окупантами. Був обраний делегатом
V Всеросійського з”їзду Рад та X з'їзду РКП(б). Як і інші його това
риші — обранці народу за закликом партії взяв участь у придушенні
заколоту лівих есерів у Москві в 1918 р., контрреволюційного повстан
ня у Кронштадті у 1921 р.
У 1927 р. Іван Степанович успішно закінчив курси вдосконалення
вищого командного складу, а в 1934 р. — Військову академію
ім. М. В. Фрунзе.
Командував спочатку полком, потім дивізією, армією, військами
Забайкальського та Північно-Кавказького військових округів.
У 1937—1938 рр. очолив особливу групу військ, які на прохання
уряду Монгольської Народної Республіки ввійшли на її територію для
забезпечення безпеки державних кордонів країни від зазіхань япон
ських агресорів.
До початку Великої Вітчизняної війни І. С. Конєв був уже досвід
ченим воєначальником, який добре знав особливості командної та пар
тійно-політичної роботи. Це стало очевидним після перших боїв. У най
тяжчі липневі дні 19-а армія під командуванням генерал-лейтенанта
Конєва, завдавши противнику контрударів на вітебському напрямі, роз
громила зосереджене там угруповання ворога й зупинила дальше про
сування його головних сил. Важливу роль вона відіграла й у знаменитій
Смоленській оборонній битві.
Тї дії, особливо під час контрнаступу наших військ під Духовщи-
ною, були високо оцінені у наказі командуючого Західним фронтом
від 19 серпня 1941 р. !.
За успішне керівництво військами у Смоленській битві 11 вересня
І. С. Конєву було присвоєно звання генерал-полковника. Наступного
дня за рішенням Ставки його призначили командуючим Західним
фронтом.
Великий тягар відповідальності ліг на плечі Івана Степановича восе
ни 1941 р. Ворог, який зазнав невдачу під Смоленськом, не відмо
вився від наміру до початку зими захопити столицю Країни Рад. На
московському напрямі в той час оборонні бої вели війська трьох фрон
тів: Західного, Резервного та Брянського. Перегрупувавши свої сили,
противник зміг оточити на захід від Вязьми значну частину військ Захід
ного та Резервного фронтів. У зоні оборони виник велетенський про- 1 *
1 Центр, арх. Мін-ва оборони, ф. 208, оп. 2511, спр. 229, арк. 20—24.
Укр. іст. жури., 1987. ЛЬ 12
рив. Невдоволення та гнів Сталіна обрушилися на І. С. Конєва. Він
вимагав зміщення його з посади та віддання під суд. Іван Степанович
пережив, напевно, тоді найдраматичніші дні у житті. Але Г. К. Жуков,
якого викликали з Ленінграда до Ставки для об'єднання під його ке
рівництвом 3-х фронтів у складі єдиного, Західного, зміг відстояти та
лановитого командира. Він звернувся з проханням призначити Конєва
своїм заступником. Воно було задоволене 2.
Георгій Костянтинович відправив І. С. Конєва на правий фланг
фронту (біля Калініна). Там Іван Степанович діяв самостійно й настільки
вдало, що невдовзі командування доручило йому нову відповідальну
ділянку роботи. Він очолив війська Калінінського фронту, створеного
у жовтні 1941 р. Протягом серпня 1942 — лютого 1943 рр. командував
Західним, а з березня 1943 р. — Північно-Західним фронтами. Але,
напевно, найповніше та найяскравіше його полководницький талант
розкрився в 1943—1944 рр., коли частини під командуванням І. С. Ко
нєва гнали фашистських загарбників з території Української РСР. У
липні 1943 р. Іван Степанович очолив Степовий фронт, який відіграв
важливу роль у підготовці й здійсненні контрнаступу радянських військ
на курському напрямі. Після розгрому гітлерівців під Курськом Чер
вона Армія розгорнула свій наступ, який мав на меті визволення Лі
вобережної України та Донбасу. Степовий фронт здійснив сміливу
операцію по визволенню Харкова від окупантів. У другій половині дня
18 серпня 1943 р. його частини захопили основні шляхи, що вели до
міста із заходу. Противнику загрожувало повне оточення. Лише одна
залізниця та ш0сейний шлях, що вів з Харкова на Мерефу й Красно-
град, ще перебували під контролем загарбників. Але й вони були в
зоні постійних ударів з повітря 3_4.
Командуванню фронту було відомо, що ворог уже не мав мож
ливості довго утримувати місто. Це пояснювалося тим, що в той час
гітлерівські війська відкочувалися до Дніпра. І. С. Конєв розраховував
на те, що окупанти під загрозою оточення залишать Харків. Він не по
милився. Ввечері 22 серпня розвідка повідомила, що противник почав
виводити свої частини. Одержавши цю звістку, командуючий фронтом
негайно віддав наказ про нічну атаку* * 5. Завдання було успішно вико
нане— до 11 годин 23 серпня Харків був повністю очищений від фа
шистів. 28 серпня 1943 р. Івану Степановичу було присвоєне звання
генерала армії.
На першому етапі битви за Дніпро війська Степового фронту, по
долавши опір ворога на захід та південний захід від Харкова, розгор
нули наступ на Красноград і Верхньодніпровськ. 23 вересня вони виз
волили Полтаву, наступного дня захопили плацдарм на Дніпрі на пів
нічний захід від Дніпродзержинська, а 28 числа — південний захід від
Кременчука та в районі Верхньодніпровська 6.
На другому етапі армії фронту (з 20 жовтня він став називатися
2-м Українським) спільно з 3-м Українським (колишнім Південно-Захід
ним) ліквідували запорізьке угруповання противника, сприяли визво
ленню Запоріжжя та Дніпропетровська та, що особливо важливо, ство
ренню на правому березі Дніпра стратегічного плацдарму.
В Кіровоградській операції І. С. Конєв виявив уміння маневрувати
значними силами й засобами, швидко перекидаючи війська з одного
напрямку на інший. 2-й Український фронт, розширюючи район на
ступу, спочатку сконцентрував головні зусилля на криворізькому напря
мі. Однак наступ не одержав розвитку. Але в другому місці, на допо
міжному кіровоградському напрямі, вдалося прорвати оборону ворога
й просунутися вглиб до ЗО км. Іван Степанович вирішив, не гаючи часу,
2 Див. детальніше: Огонек.— 1986.— № 49.— С. 24.
3-4 История второй мировой войны 1939—1945 гг.— М., 1976.— Т. 7.— С. 195.
5 К о н е в И. С. Записки командующего фронтом. 1943— 1945.— М., 1985.— С. 34.
0 История второй мировой войны 1939—1945 гг.— Т. 7.— С. 216.
передислокувати туди для розгортання атаки 5-у гвардійську армію7.
Вона швидко підійшла в район Знам'янки, створивши загрозу захоплен
ня Кіровограда з півночі. Фашистському командуванню довелося поспі
хом перекидати значні сили, послабивши цим оборону на інших ді
лянках.
Оригінальність полководницького мислення, творчий, ініціативний
підхід І. С. Конєва до оперативних завдань яскраво виявилися і під час
Корсунь-Шевченківської операції, яка ввійшла в історію військового
мистецтва як одна з блискучих операцій по оточенню й повному зни
щенню великого ворожого угруповання. Вона розгорталася у склад
них погодних умовах. Але Іван Степанович не* нарікав на них, а праг
нув перетворити їх на свого союзника. Він розраховував на те, що
Манштейн, напевно, сподіватиметься на відпочинок через несприятливу,
кепську погоду. І, дійсно, як згадував колишній кореспондент газети
«Санді тайме» в СРСР А. Верт у своїй книзі «Россия в войне 1941 —
1945 гг.», наступ Конєва «через мокречу й бруд суперечив усім пра
вилам, і німці, звичайно, не чекали його» 8.
Жорстокі бої розгорнулися 24 січня 1944 р. Героїзм, самовідда
ність, відвагу та мужність виявили воїни-танкісти, артилеристи, а також
кавалеристи, яких І. С. Конєв відправив у тил гітлерівців для знищення
живої сили та дезорганізації управління військами противника.
У напруженій обстановці Конєв швидко й вчасно приймав необхід
ні рішення, своєчасно перекидав бойові частини, які збільшували про
рив та розхитували фронт оборони окупантів, стежив за ходом від
биття флангових нападів, уміло організовував підхід військ для ство
рення зовнішнього й внутрішнього кільця оточення.
Бійці 2-го Українського фронту не лише брали участь у наступаль
них операціях, а й героїчно відбивали масовані атаки гітлерівців на
зовнішньому фланзі, де вони вперто намагалися допомогти вирватися
своїм оточеним частинам. Там було зосереджено майже 80 тис. солда
тів, 1800 гармат та мінометів, 270 танків. Щоб уникнути кровопролиття,
радянське командування звернулося до ворога з ультиматумом: скла
сти зброю. Цей документ підписали Г. К. Жуков, І. С. Конєв та М. Ф. Ва-
тутін 9. Гітлер надіслав командуючому оточеними військами Штеммер-
ману категоричний наказ: «Тримайтеся. Вас визволять з котла» 10.
Дійсно, їм на підмогу йшли сильні танкові частини. Не досить міцне
кільце оточення, особливо на зовнішньому фланзі, ворог почав енер
гійно таранити. Генерал Штеммерман, воїн старої, ще рейхсферівської
школи, досить ініціативний та рішучий офіцер, організував ударну
групу зі своїх кращих дивізій. Вона мала завдання атакувати позиції
однієї з армій 1-го Українського фронту. Противнику вдалося прорва
ти оборону й захопити села Комарівка та Шендерівка, які мали важ
ливе стратегічне значення для цього району. Кільце оточення звузи
лося до 12 км, виникла небезпека прориву. Та Конєв, який командував
сусіднім фронтом, завчасно відправив туди найкращу танкову армію та
кавалерійський корпус.
Уночі в хаті, де була розміщена штаб-квартира генерала Конєва,
задзвонив телефон спеціального зв'язку. Верховний Головнокомандую
чий був занепокоєний можливістю виходу ворога з пастки оточення.
Іван Степанович відповів Сталіну, що фашисти не зможуть цього зро
бити, оскільки в район прориву, що утворився, він ввів частини 5-ї гвар
дійської танкової армії та 5-го кавалерійського корпусу.
«Сталін запитав:
— Це ви зробили з власної ініціативи? Бо ж це за розмежувальною
лінією фронту.
7 Ж а д о в А. С. Четыре года войны.— M.f 1978.— С. 132.
8 В е р т А. Россия в войне 1941 —1945 гг.— М., 1967.— С. 572.
9 Правда.— 1944.— 18 февр.
10 П о л е в о й Б. Маршал-солдат.— Дружба народов.— 1970.— № 2.— С. 212.
— Так, з власної, товаришу Сталін, — відповів Конєв.
Сталін сказав:
— Це дуже добре. Ми порадимося у Ставці, і я вам подзвоню» >!.
12 лютого 1944 р. Ставка Верховного Головнокомандування наказала
І. С. Конєву ліквідувати оточене угруповання ворога. Під його керів
ництво перейшли війська сусіднього фронту.
П'ять днів тривали жорстокі бої. Найвищої кульмінації вони досяг-
ли у ніч на 17 лютого. Почалася заметіль, але командуючий, як і завж
ди, не звертав на це ніякої уваги. «У фіналі Корсунь-Шевченківської
операції — писав I. X. Баграмян, — повністю виявилося вміння І. С. Ко
нева відчути, або, точніше, визначити критичний момент битви, — вмін
ня, яке було підкріплене наполегливістю та волею Івана Степановича,
і на цей раз привело до перемоги» 11 12.
За вміле керівництво військами у Корсунь-Шевченківській битві
Іван Степанович одержав особисту подяку Верховного Головнокоман
дуючого 13.
Однак святкувати успіх І. С. Конєв не міг, не мав на це часу. Вій
ська 2-го Українського фронту за завданням Ставки відразу ж почали
підготовку до складної Умансько-Ботошанської наступальної операції.
Знищивши сильне угруповання противника, частини Червоної Армії
під командуванням Івана Степановича на широкому фронті форсували
річки Південний Буг та Дністер, які вийшли із своїх берегів у період
весняної повені. Вони визволили ряд міст і вийшли до державного
кордону з Румунією 14.
На початку травня 1944 р. Іван Степанович був призначений коман
дуючим 1-м Українським фронтом. Ставка прийняла рішення здійснити
кілька стратегічних операцій, які мали на меті розгромити білоруське
й львівське угруповання ворога. За задумом Ставки, 1-й Український
фронт повинен був перейти у наступ у середині липня. Війська під ко
мандуванням І. С. Конєва мали ліквідувати групу армій «Північна Ук
раїна» й почати визволення Західної України й Польщі.
Розробляючи план Львівсько-Сандомирської операції, Іван Степа
нович вирішив завдати два удари (приблизно однакової сили) на львів
ському та рава-руському напрямах. Під час доповіді у Ставці Й. В. Ста
лін спочатку різко виступив проти цього плану, але маршал до кінця
обстоював свою точку зору. Врешті-решт Верховний Головнокомандую
чий погодився з ним 15.
Дальший хід подій підтвердив вірність розрахунків І. С. Конєва:
на рава-руському напрямі радянські війська просунулися значно далі
на захід, ніж у районі Львова, де ворог мав сили відбити атаки Чер
воної Армії. Іван Степанович негайно передислокував частину бойо
вих сил для того, щоб вийти у тил гітлерівців, які обороняли Львів.
Війська швидко розгорнули свій наступ, розгромили основне угрупо
вання противника й визволили це місто. За вміле керівництво військами
у Львівсько-Сандомирській операції йому було присвоєне звання Героя
Радянського Союзу. І. С. Конєв завжди прагнув полегшити нелегку
долю простого солдата, офіцера, піднести моральний та бойовий дух
воїнів. Колишній член Військової ради 1-го Українського фронту
К. В. Крайнюков так розповідав про ці якості Івана Степановича: «Іван
Степанович, який був за своєю природою запальною людиною, часом
суворо поводився з тим, хто провинився: міг нагримати, допустити
різкість, про що сам потім і жалкував. Але я не пригадую випадку, коли
він, піддаючись хвилинному настрою, усунув би офіцера з посади, або
11 К о н е в И. С. Указ, соч.— С. 108.
12 Знамя.— 1981.— № 6.— С. 198.
13 Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной
войны Советского Союза—М., 1975.—С. 117— 118.
14 СВЭ.— М., 1980.— Т. 8.— С. 196.
15 К о н е в И. С. Указ. соч.— С. 207—208.
клопотався про його заміну. Якщо командуючий знав, що той, хто
провинився, — не пропаща людина, він стіною стояв за підлеглого. А
от людей безвільних, боягузливих, нещирих він не терпів» 1б.
І. С. Конєв приділяв значну увагу й політичній роботі серед бійців,
чудово розуміючи її значення для забезпечення високого наступаль
ного пориву радянських воїнів. Наприклад, він знаходив час, щоб по
цікавитися тим, як працюють фронтові газети, їх тематикою. Так, у
розпалі Львівсько-Сандомирської операції маршал подзвонив редак
тору газети «За честь Батьківщини» і попросив того звернути увагу
на вручення почесних прапорів багатьом арміям та дивізіям. Журналі
сти з ентузіазмом взялися за доручену справу. Наступного ранку га
зета надрукувала не лише репортажі з місця подій, а й вірші, малюнки,
інші цікаві матеріали. Іван Степанович знайшов можливість подякувати
колективу редакції за те, що вони так оперативно впоралися із своїм
завданням І7.
На завершальному етапі Великої Вітчизняної війни війська під ко
мандуванням І. С. Конєва з честю виконали свій інтернаціональний
обов'язок, визволяючи народи Європи від гніту гітлерівських загарб
ників. Східно-Карпатська, Вісло-Одерська, Берлінська та Празька опе
рації — ось такий бойовий шлях вони пройшли до перемоги.
Після війни уславлений полководець займав ряд відповідальних
постів у Радянських Збройних Силах: був головнокомандуючим Цент
ральною групою радянських військ в Австрії, потім — Сухопутними
військами, Головним інспектором Радянської Армії, командував вій
ськами Прикарпатського військового округу, призначався 1-м заступ
ником Міністра оборони СРСР. У 1955—1960 рр. — Головнокомандую
чий Об'єднаними збройними силами країн—учасниць Варшавського до
говору.
Свій величезний досвід Іван Степанович щедро передавав моло
дому поповненню — офіцерам та воїнам. Він написав цікаві книжки,
серед яких особливе місце належить «Запискам командующего фрон
том. 1943—1945» та «Сорок пятый». У цих виданнях були висвітлені
кардинальні питання воєнного мистецтва. Ці праці викликають серйозні
роздуми, допомагають творчо сприймати уроки недалекого минулого.
У той же час вони мають пізнавальне значення і для широких кіл чи
тачів.
Комуністична партія та Радянський уряд високо оцінили бойові
заслуги Івана Степановича Конєва. Він — двічі Герой Радянського Сою
зу, нагороджений багатьма орденами й медалями. Йому присвоєне
звання Героя ЧССР та МНР.
І. С. Конєв помер 21 травня 1973 р. Похований на Красній площі
біля Кремлівської стіни.
Наш народ назавжди збереже світлу пам'ять про героїчного, та
лановитого полководця, який зробив вагомий вклад у Перемогу над
фашизмом.
О. В. БУЦЬКО (Київ)
16 К р а й н ю к о в К. В. Оружие особого рода.— М., 1977.— С. 487.
17 О д у д ь к о Т. В те незабываемые дни.— Львов, правда.— 1974.— 19 июля.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214032 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T12:18:35Z |
| publishDate | 1987 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Буцько,О.В. 2026-02-19T10:38:55Z 1987 Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) / О.В. Буцько // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 135-139. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214032 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Наш календар Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) Полководческая деятельность И.С.Конева на Украине: (К 90-летию со дня рождения) Article published earlier |
| spellingShingle | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) Буцько,О.В. Наш календар |
| title | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) |
| title_alt | Полководческая деятельность И.С.Конева на Украине: (К 90-летию со дня рождения) |
| title_full | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) |
| title_fullStr | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) |
| title_full_unstemmed | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) |
| title_short | Полководницька діяльність І.С.Конєва на Україні: ( До 90-річчя з дня народження ) |
| title_sort | полководницька діяльність і.с.конєва на україні: ( до 90-річчя з дня народження ) |
| topic | Наш календар |
| topic_facet | Наш календар |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214032 |
| work_keys_str_mv | AT bucʹkoov polkovodnicʹkadíâlʹnístʹískonêvanaukraínído90ríččâzdnânarodžennâ AT bucʹkoov polkovodčeskaâdeâtelʹnostʹiskonevanaukrainek90letiûsodnâroždeniâ |