Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1987 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1987
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214033 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 122-134. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860299558376964096 |
|---|---|
| author | Сарбей, В.Г. |
| author_facet | Сарбей, В.Г. |
| citation_txt | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 122-134. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-21T19:05:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА УКРАЇНІ
ЗА 70 РОКІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ *
Історіографія (історія історичної науки) — одна з найважливіших
історичних дисциплін, що має цілком визначений об’єкт дослідження.
На відміну від історичної науки( в цілому), покликаної вивчати без
посередній процес розвитку людського суспільства у всіх проявах, істо
ріографія досліджує розвиток самої історичної науки, творчий шлях
учених, діяльність відповідних установ, органів друку. Історіографія
аргументовано доводить зумовленість заміни одних концепцій іншими
або їх удосконалення. Не обходить вона увагою і джерельної бази іс
торичної науки (архіви, бібліотеки, музеї тощо), її використання, а
також публікації в періодичній пресі.
Існує органічний зв’язок сучасного стану історичної науки з мину
лими її етапами. Аналіз дослідницького досвіду попередніх поколінь
істориків є важливим завданням історіографії, яке можна розв’язати,
як і всі інші, лише на основі марксистсько-ленінського вчення.
В Українській РСР, як і в усій країні, історіографія як окрема нау
кова історична дисципліна сформувалася далеко не одразу після пере
моги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Необхідний був
якийсь час для підготовки висококваліфікованих кадрів спеціалістів
історичної науки взагалі, а тим більше таких, які б на основі глибо
кого оволодіння марксистсько-ленінською історичною концепцією могли
здійснювати різноманітні історіографічні дослідження, критично освою
ючи праці своїх попередників.
Позитивний вплив на професійну підготовку істориків взагалі та
історіографів, зокрема, справила розгорнута Комуністичною партією в
20-ті роки ідейна боротьба проти троцькістської концепції, прибічники
якої спотворювали історію Великої Жовтневої соціалістичної револю
ції, роль і місце В. І. Леніна та керованої ним партії у її підготовці
й проведенні. Праці М. О. Скрипника, В. Я. Чубаря, М. М. Майорова
та інших діячів, в яких висвітлювалася боротьба за владу Рад на Укра
їні, не лише утверджували історичну правду, а й давали вкрай необ
хідне спеціалістам-історіографам ідейно-теоретичне марксистсько-ле
нінське загартування.
Цьому сприяв і створений у Москві за підписаною В. І. Леніним
постановою Раднаркому РСФРР у 1921 р. Інститут червоної професури.
Одним з вагомих результатів діючого при ньому спецсемінару, яким ке
рував видатний історик-більшовик, автор багатьох спеціальних праць
з історіографії М. М. Покровський, став двотомник історіографічних
статей 1. У ньому було вміщено дослідження одного з активних пред
ставників радянської історичної науки на Україні — М. А. Рубача, яке
й донині не втратило наукового значення* і 2. Варта уваги й перша здій
снена в республіці спроба спеціального дослідження ленінської істо
ріографічної спадщини 3.
Найбільші ж історіографічні дослідження періоду становлення ра
дянської історичної науки належать авторам, що сформувалися як
* Ця стаття є першою спробою систематизації праць з історіографії вітчизняної
і всесвітньої (загальної) історії, що вийшли в республіці окремими виданнями. До
кладний аналіз усього доробку вчених Укранїської РСР — справа майбутнього, яку
в даному разі неможливо розв’язати через обмежений обсяг журнальної публікації.
Автор сподівається, що його стаття все ж зацікавить спеціалістів і спонукає тих з
них, хто розробляє історіографічну проблематику, зайнятися підготовкою грунтовної
узагальнюючої праці.
1 Русская историческая литература в классовом освещении: Сб. статей под ред.
М. Н. Покровского.— М., 1927.— Т. 1.— 424 с.; М., 1930.— Т. 2.— 416 с.
2 Р у б а ч М. А. Федералистические теории в истории России // Там же.— Т. 2.—
С. 1—120.
3 В о лі н М. Ленін — історик партії // Літопис революції.— 1929.— № 2.—
С. 2—27.
дослідники ще в дожовтневий період. Буржуазних спеціалістів, які ста
ли на шлях чесного служіння соціалістичній державі, Комуністична
партія і Радянська влада оточили особливим піклуванням, створивши їм
широкі можливості для творчої роботи, зокрема, в системі Академії
наук Української РСР. Серед істориків старої формації, які утворили
ядро історико-філологічного відділу Української Академії наук, був
і В. С. Іконников (1841—1923). В радянський час він продовжував
працювати над підготовкою до друку третього тому своєї великої довід
ково-синтетичної праці «Опыт русской историографии:», хоч завершити
її йому так і не вдалося 4.
Досі зберігають значну цінність дослідження відомого історика,
академіка АН СРСР і АН УРСР В. П. Бузескула (1858—1931). В пер
ші роки Радянської влади він підготував і видав дві перші частини
грунтовної узагальнюючої історіографічної праці «Всеобщая история
и ее представители в России в XIX и начале XX в.» (Л., 1929—1931).
Третя ж її частина так і не була випущена видавництвом АН УРСР5.
У Харкові в 1930 р. було видано велику історіографічну працю моло
дого професора, в майбутньому члена-кореспондента АН УРСР
М. Н. Петровського (1894—1951) 6. Вона була присвячена дослідженню
однієї з найвидатніших джерельних пам’яток історії України — Літопи
су Самовидця.
Долаючи тягар дореволюційних методологічних уявлень, ці вчені
активно переходили на матеріалістичні позиції. Дуже настійливо пра
цював над собою в цьому напрямі відомий український історик
Д. І. Багалій (1857—1932)— автор перших виданих за Радянської
влади узагальнюючих праць з історії історичної науки на Україні7.
Він, зокрема, звертав увагу на неприпустимість викладання у вузах
історії України без систематичного курсу історіографії8. І вже у
1923 р. вийшов перший (138 с.), а в 1925 р.— другий (108 с.) випуски
першого тому підготовленого ним самим такого курсу. В цій комплекс
ній праці Дмитро Іванович дав науковий аналіз літописних пам’яток
з історії України, починаючи з «Повісті временних літ» і закінчуючи
так званими козацько-старшинськими літописами XVII—XVIII ст. Він
слушно вважав їх писемними пам’ятками і джерелознавства, й історіо
графії. Однак доданий до першого тому його узагальнюючої праці з
історії України нарис української історіографії XIX—XX ст. страждає
на еклектизм і відсутність критичного підходу до спадщини дожовтне
вої буржуазної історіографії, зокрема, до антинаукових націоналістич
них концепцій9 *.
Безперечно, Д. І. Багалій перебільшував свою обізнаність з тео
рією історичного матеріалізму, коли заявляв, що йому цілком зрозу
мілі завдання узагальнюючої праці з української історіографії,0. Од
нак його думка про те, що створювати таку працю найдоцільніше ко
лективними зусиллями, була слушною п. Та незважаючи на те, що та
ка пропозиція була висловлена в офіційному листі, підписаному
4 С а р б е й В. Г. Один з перших істориків-академіків АН УРСР // Укр. іст.
жури,— 1966.— № 12,— С. 130— 132.
5 Ж е б е л е в С. А. Владислав Петрович Бузескул // Известия АН СССР:
VII сер.: Отд. обществ, наук.—1931.—№ 10,—С. 1065—1085; С и н я г о в с ь к и й Г. П.
B. П. Бузескул І/ Укр. іст. жури.— 1958.— № 4.— С. 109— 112.
• П е т р о в с ь к н й М. Н. Нариси історії України X V II— початку XVIII сто
літь.— Харків, 1930.— Т. 1: Досліди над літописом Самовидця.— 452 с.
7 С а р б е й В. Г., К р а в ч е н к о В. В. Академік АН УРСР Д. І. Багалій //
Укр. іст. жури.— 1982,— № 11,— С. 154— 158.
• Б а г а л і й Д. Нарис української історіографії.— К., 1923.— Т. 1: Літописи.—
C. 36.
• Б а г а л і й Д. І. Нарис історії України на соціально-економічному грунті.—
К., 1928.— Т. 1: Історіографічний вступ і доба натурального господарства.— С. З—124.
10 Б а г а л і й Д. Нарис української історіографії.— К.. 1925.— Вип. 2: Джерело
знавство.— С. 108.
11 Там же.
проф. П. В. Клименком і направленому від ім. АН УРСР до Головнау-
ки, її практично здійснити на той час неможна було. Академія не мала
відповідних ідейно загартованих, що досконало б володіли марксист
сько-ленінською методологією, фахівців-істориків. Це, зокрема, далося
взнаки в історіографічних розвідках, створених у 20-х — на початку
30-х років («Україна», «Записки історично-філологічного відділу УАН»,
«За сто літ» та ін.). Те саме можна сказати й про праці комісії укра
їнської історіографії при АН УРСР. На них, до того ж, так чи інакше
позначився негативний вплив буржуазно-націоналістичної концепції її
керівника М. С. Грушевського, який з антинаукових позицій «єдиного
потоку» висвітлював процес розвитку дожовтневої української науки
і культури. Підміна класового аналізу національним у трактуванні цьо
го ж процесу була властива й працям М. І. Яворського, в яких також
характеризувався період становлення історіографічної науки в Укра
їнській РСР.
У ході наукових дискусій, що розгорнулися наприкінці 20-х — на
початку 30-х років (до речі, активну участь у них взяли молоді вихо
ванці Інституту червоної професури та інших радянських установ), бу
ло викрито класово ворожу суть буржуазно-націоналістичних концеп
цій М. С. Грушевського, М. І. Яворського та їхніх послідовників ,<г.
Для більшої цілеспрямованості в роботі науково-дослідних установ АН
УРСР замість самостійних проблемних комісій, що нерідко мали мі
зерні штати (1 чи 2 особи), за постановою ЦК КП(б)У в 1931 р. по
чала функціонувати Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських
науково-дослідних інститутів (ВУАМЛІН). У її складі було створено й
Інститут історії, а також спеціальну секцію з історіографії у складі йо
го методологічного сектора ,3. Але нічим помітним в історії радянської
історичної науки ця секція себе не проявила.
Не займався спеціальною дослідницькою роботою в галузі історіо
графії на початковому етапі своєї діяльності й Інститут історії Украї
ни, створений 1936 р. у системі АН УРСР на базі Інституту історії
ВУАМЛІН. Основні творчі зусилля співробітників новоствореної нау
ково-дослідної установи спрямовувалися на підготовку узагальнюючих
праць з історії Української РСР. Щоправда, початкові кроки на цьо
му шляху ознаменувалися серйозними невдачами й прорахункамн, на
які, зокрема, вказувалося в постанові ЦК КП(б)У 1947 р. «Про по
милки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук
УРСР». У цьому важливому директивному документі було викрито ре
цидиви буржуазно-націоналістичних концепцій, що мали місце в підго
товлених співробітниками інституту і вже виданих на той час узагаль
нюючих працях з історії Української РСР, а також визначено конкрет
ні напрями дальших актуальних досліджень 12 13 І4 15.
У цьому зв’язку зверталася увага й на необхідність створення істо
ріографічних праць, безпосередньо пов’язаних з розробкою методоло
гічних принципів, що визначають ідейно-теоретичний рівень науки.
В друкованому органі ЦК В К П (б)— журналі «Большевик» — в той
час було опубліковано історіографічно-методологічну статтю з питань
наукової розробки проблем історії українського народу в тісному зв'яз
ку з історією всіх інших народів СРСР ,5.
Лише через 8 років вийшла у світ невелика за обсягом узагальню
юча праця М. А. Рубача, в якій було піддано аргументованій критиці
12 Див.: Розвиток історичної науки на Україні за роки Радянської влади.— К.,
1973.— С. 25—26.
13 С а н ц е в и ч А. В., К о м а р е н к о Н. В. Развитие исторической науки в Ака
демии наук Украинской ССР, 1936—1986 гг. / Под ред. акад. АН УССР Ю. Ю. Кон-
дуфора.— Киев, 1986.— С. 24.
14 До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії Украї
ни / / Більшовик України. — 1947. — № 8. — С. 1 — 10.
15 Л и т в и н К. Об истории украинского народа // Большевик.— 1947.— № 7.—
С. 41—56.
фальсифікаторські, науково неспроможні «теорії» української дожовт
невої буржуазно-націоналістичної історіографії|в.
В 1953 р. Інститут історії України АН УРСР було реорганізовано
в Інститут історії АН УРСР. Розширився діапазон його дослідницької
діяльності. Віднині він почав охоплювати як вітчизняну, так і зарубіж
ну (загальну) історію. Вперше в системі республіканської історичної
установи було створено відділ історіографії. Щоправда, не маючи до
статньої кількості кваліфікованих кадрів, він незабаром припинив
своє існування.
Могутній імпульс розвитку історичної науки в СРСР, у тому
числі й в Українській РСР, дав XX з’їзд КПРС (1956 р.), який поклав
початок рішучому подоланню несумісного з марксизмом-ленінізмом
культу особи 17. В рекомендаціях створеної на початку 1959 р. в систе
мі АН УРСР координаційної комісії з історії визначався загальний на
прям історіографічних досліджень. «Вивчення історії історичної науки
на Україні,— зазначалося, зокрема, в них,— як невід’ємної складової
частини загальної проблеми освоєння наукової спадщини минулого
передбачає критичну оцінку історичних праць дворянсько-буржуазної
і буржуазної історіографії та показ досягнень радянської історичної
науки у галузі вивчення історії України. Під час вивчення головного
питання проблеми — боротьби передових історичних течій проти ре
акційної історіографії — необхідно враховувати не тільки передові і
революційні напрями, а й давати правильну оцінку представникам дво
рянсько-поміщицької і ліберально-буржуазної історіографії. Розробка
проблеми передбачає створення загальної праці, яка охопить її в ці
лому, і видання окремих великих узагальнюючих монографічних до
сліджень та брошур» ,8.
В такому напрямі й розвивалися історіографічні дослідження в
Українській РСР у другій половині 50-х — на початку 60-х років. Пер
шим їх результатом було видання колективних та індивідуальних мо
нографій, присвячених творчості відомих представників дожовтневої
революційно-демократичної і буржуазної історіографії19. Вийшли у світ
перші вузівські навчальні посібники з історіографії20.
Скликана за ініціативою ЦК КПРС у 1962 р. Всесоюзна нарада, на
якій обговорювалися заходи щодо поліпшення підготовки науково-пе
дагогічних кадрів для історичних наук, звернула увагу на необхідність
поглиблення досліджень історіографічних проблем, впровадження їх
результатів у лекційні курси і семінарські заняття у вищій школі, а
також на розширення фронту аргументованої критики фальсифікацій
сучасної буржуазної історіографії21. В рекомендаціях, прийнятих учас
никами наради, зокрема, відзначалося: «Забезпечити розвиток історіо
графії (історії історичної науки), що є найважливішою умовою підви
щення рівня науково-дослідницьких праць у галузі історії, особливо
з історії радянського суспільства, історії КПРС та історії міжнародного
1 Р у б а ч М. А. Реакційна суть націоналістичних «теорій» безкласовості та
єдиного потоку.— К., 1955.— 72 с.
17 Очерки истории исторической науки в СССР / Под ред. Нечкнной М. В. и
др — М„ 1985 — Т. 5.— С. 23—24.
■* * Основні проблеми історичної науки в Українській РСР.— К.. 1959.— С. 53.
'• І. Я. Франко як історик.— К., 1956.— 172 с.; М а р ч е н к о М. І. Історичне ми
нуле українського народу в творчості Т. Г. Шевченка.— К.. 1957.— 192 с.; По л у -
X і н Л. К. Формування історичних поглядів М. І. Костомарова: До критики буржу
азно-поміщицької історіографії на Україні.— К., 1959.— 127 с.: С а р б е й В. Г. Істо
ричні погляди О. М. Лазаревського.— К., 1961.— 192 с.
* А с т а х о в В. И. Курс лекций по русской историографии (до середины
\ІХ в.).— Харьков, 1959.— 285 с.; А с т а х о в В. И. Курс лекций по русской нсторио-
■ рафии: Эпоха промышленного капитализма.— Харьков. 1962.— Ч. 2.— 270 с.; М а р
ч е н к о М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.).— К.,
1959,— 258 с.
г| Всесоюзное совещание о мерах улучшения подготовки научно-педагогических
кадров по историческим наукам 18—21 декабря 1962 г.— М.. 1964.— С. 34—35, 46,
9 0 -9 1 . 118, 123, 324, 341. 389.
робітничого руху. Визнати за необхідне збільшення кількості аспіран
тів, що спеціалізуються з джерелознавства та історіографії...» 22.
Відділ історіографії і джерелознавства функціонував в Інституті
історії АН УРСР з 1963 р .23 Наступного року на історичному факуль
теті Харківського державного університету ім. О. М. Горького було
створено кафедру історіографії (першу в республіці). Згодом у різний
час такі ж за профілем кафедри в поєднанні з іншими спорідненими
історичними дисциплінами було відкрито в Дніпропетровському, До
нецькому, Одеському та Ужгородському держуніверситетах. Вузівські
спеціалісти активно продовжували працювати над створенням для
студентів відповідних навчальних посібників з вітчизняної історіогра
фії 24. Разом з представниками академічної науки республіки вони роз
горнули дослідницьку роботу по вивченню й опануванню спадщини
української дожовтневої історіографії, беручи з неї й популяризуючи
все найкраще, найпрогресивніше й піддаючи критиці все реакційне
і консервативне25.
З ’явилися і великі узагальнюючі історіографічні праці з окремих
галузей історичної науки чи з окремих періодів її розвитку26. Бу
ло здійснено й перші спроби (до речі, успішно продовжені у наступні
роки — 60-ті — початок 70-х) наукового осмислення місця історичної
науки в комуністичному будівництві, її ролі в сучасній ідеологічній
боротьбі між двома соціально-економічними і політичними системами —
соціалізмом і капіталізмом 27.
Координацією історіографічних досліджень, що здійснювалися в
республіці, займалася створена у 1964 р. при Відділенні економіки,
історії, філософії та права АН УРСР Наукова рада з проблеми «Істо
рія історичної науки» (її очолювали Ф. П. Шевченко, а згодом І. О. Гур-
жій). Крім співробітників академічних інститутів, до неї входили про
відні спеціалісти-історіографи з вузів Києва, Харкова, Одеси, Львова,
Ужгорода та Кам’янця-Подільського28. Результатом ділового співробіт
ництва між названою вище республіканською та Науковою радою з
тієї ж проблеми при Відділенні історії АН СРСР стало проведення
в 1965 р. у Києві Всесоюзної наукової сесії з проблеми «В. І. Ленін
та історична наука». В її роботі взяли участь близько 500 істориків
з усіх союзних республік. 50 наукових доповідей і повідомлень, що їх
заслухали учасники сесії, стали значним внеском в історіографічну
розробку безсмертної творчої спадщини В. І. Леніна і були видані окре
мим збірником29.
22 Там же.— С. 508.
23 Історія Академії наук Української РСР: У 2-х кн.— К., 1967.— Кн. 1.— С. 346.
24 К о в а л е н к о Л. А. Конспект лекцій з української історіографії XIX ст.—
Кам’янець-Подільський, 1964.— 88 с.; А с т а х о в В. И. Курс лекций по русской исто
риографии до конца XIX в.— Харьков, 1965.— 584 с.; К о т о в В. Н. Историография
истории СССР, 1917— 1934 гг — Киев, 1966.— 188 с.
25 Історичні погляди Т. Г. Шевченка.— К., 1964.— 243 с.; М а р ч е н к о М. I.,
П о л у х і н Л. К. Видатний історик України О. М. Лазаревський.— К., 1964.— 44 с.;
М а р к о в П. Г. А. Я. Ефименко — историк Украины.— Киев, 1966.— 124 с.; Є в д о -
к и м е н к о В. Ю. Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму.—
К., 1967.— 272 с.; К., 1968.— 293 с.
26 К р а н д н е в с к и й С. И. Очерки по историографии экономической истории.—
Харьков, 1964.— 307 с.; Ш е р м а н И. Л. Советская историография гражданской вои
ны в СССР, 1920—1931.— Харьков, 1964.— 340 с.
27 К о в а л ь М. К. Історична наука і формування світогляду людини.— К.,
1963.-38 с.; Ш е в ч е н к о Ф. П. Історія і сучасність.—K-, 1965.—48 с.; К и з я Л. Є.
Правди не затьмарити: Проти буржуазної фальсифікації історії партизанського ру
ху.— К., 1965.— 86 с.; С и м о н е н к о Р. Г. Чорне перо фальсифікаторів: Проти пере
кручень історії боротьби за Радянську владу на Україні.— К., 1968.— 61 с.; Соціалі
стична дійсність і націоналістичні вигадки. — К., 1968.—288 с.; С ан ц е в ич А. В.
Сучасність очима історика.— К., 1971.— 48 с.
28 Записка о состоянии и развитии исследований по проблеме «История истори
ческой науки в Украинской ССР». / Редколл.: Шевченко Ф. П., Сарбей В. Г., Белин
ский Е. Ф.— Киев, 1967.— С. 6—7.
29 Див.: В. И. Ленин и историческая наука.— М., 1966.— 551 с.
У другій половині 60-х — на початку 70-х років республіканська
Наукова рада з проблеми «Історія історичної науки» провела цілий
ряд різноманітних наукових форумів, присвячених вивченню творчої
спадщини основоположників марксизму-ленінізму, а також найважли
вішим ювілейним датам в історії нашої країни. Це, в свою чергу, сти
мулювало й відповідні історичні дослідження, які, зокрема, дістали
відображення у колективному збірнику праць з історіографії Великого
Жовтня30. Ряд публікацій був присвячений розкриттю того величезного
вкладу, який внесли К. Маркс і Ф. Енгельс31, а особливо — В. І. Ле
нін 32 у наукову розробку найважливіших проблем історії.
Прийнята ЦК КПРС у 1967 р. постанова «Про заходи по даль
шому розвитку суспільних наук і підвищенню їх ролі у комуністично
му будівництві»33 націлила радянських історіографів на викриття
фальсифікаторських спроб професійних антирадянщиків і антикомуніс-
тів спотворити історію СРСР і КПРС, світового комуністичного, робіт
ничого і національно-визвольного руху. В республіці у цьому плані
актуальним завданням була критика сучасних буржуазних і буржуаз
но-націоналістичних фальсифікаторів історичного минулого й сьогоден
ня українського народу. Наприкінці 70-х років в структурі Інституту
історії АН УРСР було створено спеціальний відділ зарубіжної історіо
графії історії України, який став у республіці головним науковим
центром по критиці ідейних противників першої у світі країни со
ціалізму.
На важливому значенні вивчення питань методології, історіогра
фії і джерелознавства у подоланні суб’єктивізму та однобічності в трак
туванні подій і явищ, нанизування ілюстрацій, що підтверджують давно
відомі істини, а також дублювання і паралелізму у наукових дослід
женнях наголошувалося в прийнятій у 1971 р. постанові ЦК Компартії
України «Про дальший розвиток досліджень у галузі історико-партійної
науки і поліпшення її викладання у вузах республіки»34. Отже, в галу
зі історіографії історії Комуністичної партії Радянського Союзу та од
ного з найбільших її загонів — Компартії України — дослідницька ро
бота розгорнулася в таких найважливіших напрямах: 1) критика бур
жуазних, буржуазно-націоналістичних і ревізіоністських фальсифіка
цій 35; 2) історія історико-партійної науки на Україні (в тому числі
проблеми розвитку її джерельної бази, науково-дослідних установ, пе
ріодичних видань) 36; 3) аналіз і узагальнення наукової розробки окре
30 Питання Велико! Жовтнево! соціалістичної революції у вітчизняній та зару
біжній історіографії: Матеріали республ. наук, конф., Одеса, 12—15 жовт. 1966 р.—К.,
1967.— 149 с.
31 Г у р ж і й І. О. Фрідріх Енгельс про Україну.— К., 1970.— 154 с.; К о
т о в В. Н. К. Маркс, Ф. Енгельс і Росія.— К., 1971.— 239 с.
32 А с т а X о в В. И., Ш е р м а н И. Л. В. И. Ленин — историк советского об
щества.— Харьков, 1969.— 355 с.; К о т о в В. Н. В. І. Ленін— основоположник ра
дянської історичної науки.— К., 1969.— 267 с.; Ленінська теоретична спадщина в укра
їнській радянській історіографії / Відп. ред. Шевченко Ф. П.— К., 1969.— 335 с.; П е р
ш и н а 3. В. Ленин о революционно-демократическом этапе освободительного дви
жения в России.— Одесса, 1970.— 134 с.; Л и п о в ч е н к о Н. Н. К выработке взгля
дов В. И. Ленина на историю Украины: Библиогр. обзор.— Харьков, 1971.— 114 с.;
С а р б е й В. Г. В. І. Ленін і дожовтнева спадщина історіографії України.— К,
1972.— 287 с.
33 Об идеологической работе КПСС: Сб. документов.— М., 1977.— С. 457—470.
34 За дальший розвиток історико-партійної науки // Комуніст України.— 1971.—
№ 6.— С. 4 8 -5 6 .
35 Проти буржуазно-націоналістичної фальсифікації історії КПРС і КП Украї
ни II Наук, праці з історії КПРС: Міжвідом. наук. зб.— К., 1969.— Вип. 35.— 188 с.;
Н а г о р н а Л. П. Проти буржуазних фальсифікацій національної політики КПРС.—
К., 1974.— 197 с.; Н а г о р н а Л. П. Ленінські принципи критики буржуазної ідеоло
гії.— К., 1981.— 175 с.; Н а г о р н а я Л. А. Ленинская национальная политика и бан
кротство ее «критиков».— Киев, 1984.— 207 с.; Критика буржуазно-націоналістичних
та ревізіоністських перекручень історії КПРС.— К., 1975.— 351 с.; Критика современ
ных буржуазных концепций в курсе истории КПСС.— Киев, 1986.— 126 с.
" К о м а р е н к о Н. В. Журнал «Літопис революції»: Історіогр. нарис. — К.,
1970.— 170 с.; С о л д а т е н к о В. Ф. Большевистская пресса Украины в 1917—
мих конкретних проблем історії КПРС і Компартії України37.
Виконуючи заповіт В. І. Леніна — всебічно й глибоко опановува
ти культурну, в тому числі історіографічну, спадщину минулого, вчені
Української РСР продовжують також дослідження проблем історії
історичної науки дожовтневого періоду. У відповідних монографічних
працях розглядається або творчий доробок істориків минулого38, або
підбиваються підсумки наукової розробки тієї чи іншої проблеми віт
чизняної історії як дожовтневими, так і радянськими дослідниками 39.
Істотні зрушення відбулися у науковій розробці вченими Україн
ської РСР проблем історії історичної науки радянського періоду, в то
му числі повоєнного40. Зокрема, спеціальну увагу історіографів привер
нули історичні праці про радянський робітничий клас, про боротьбу
українського народу проти німецько-фашистських окупантів під час
Великої Вітчизняної війни, про дружбу народів СРСР та її роль у
соціалістичному й комуністичному будівництві в нашій країні. У рес
публіці підготовлено і видано перший у Радянському Союзі спеціаль
ний енциклопедичний довідник про видатних істориків — академіків і
членів-кореспондентів союзної та республіканської академій 41.
Тісне співробітництво із спеціалістами-історіографами центральних
наукових установ і організацій, зокрема, безпосередня участь учених
республіки як авторів, рецензентів і консультантів у створенні багато
томної історіографічної праці «Очерки истории исторической науки
в СССР» збагатили їх певним дослідницьким досвідом. Вони активно
взялися за аналіз і узагальнення історіографічного матеріалу, який ві
дображав складний шлях розвитку історичної науки за весь період її
існування. Спочатку було здійснено спроби узагальнення й апробації
його у вигляді статей, що з’явилися в наукових збірниках — республі
канських і центральних. А вже до відкриття XIII Міжнародного кон
гресу історичних наук (Москва, 1970 р.) російською, українською і
англійською мовами було видано історіографічний нарис про розвиток
історичної науки в Українській РСР 42.
1918 гг.: Ист.-библиогр. обзор.— Киев, 1979.— 207 с.; Д и б р о в а С. С. У истоков
историко-партийной науки на Украине.— Киев, 1984.— 224 с.; С а р б е і і В. Г. Історія
України в дожовтневій більшовицькій пресі.— К., 1986.— 182 с.
37 М у с і є н к о В. В. Більшовики України в Жовтневій революції, берез. 1917 —
берез. 1918 рр.: До історіографії проблеми.— К., 1976.— 195 с.
м Г у р н и ц ь к и й К. І. Кримський як історик. — К., 1971.—181 с.; Г у р н и ц -
кий К. И. Агатангел Ефимович Крымский.— М., 1980.— 192 с.; К р а в е ц ь М. М.
Іван Франко — історик України.— Львів, 1971.— 204 с.; М а р к о в П. Г. М. О. Ма
ксимович— видатний історик XIX ст.— К., 1973.— 235 с.; М а р к о в П. Г. Обществен
но-политические и исторические взгляды М. А. Максимовича.— Киев, 1986.— 246 с.;
П и н ч у к Ю . А. Исторические взгляды Н. И. Костомарова: Критич. очерк.— Киев,
1984.— 190 с.; К о с а ч е в с к а я Е. М. Н. А. Маркевич, 1804— 1860.— Л., 1987.— 286 с.
39 Л а п т и н П. Ф. Община в русской историографии последней трети XIX — на
чала XX в.— Киев, 1971.— 299 с.; Б о р о в с ь к н й Я. Є. Походження Києва: Історі-
огр. нарис.— К., 1981.— 151 с.; Д е м и д е н к о Г. Г. Советская историография жизни
и деятельности соратников В. И. Ленина.— Харьков, 1985.— 149 с.; П и н ч у к Ю . А.
Роль народных масс в освободительной войне 1648—1654 гг. и воссоединение Украины
с Россией: Сов. историография.— Киев, 1986.— 213 с.; Б е л о ц к а я О. А. Советская
историография декабрьского вооруженного восстания 1905 года на Украине.— Киев,
1987.— 103 с. ’
40 С а н ц е в и ч А. В. Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській
історіографії.— К., 1967.— 254 с.; О п р и щ е н к о А. Л. Историография социалистиче
ского соревнования рабочего класса СССР.— Харьков, 1975.— 160 с.; Р е з н и ц -
к а я М. В. Рабочий класс Украины в период социалистической реконструкции на
родного хозяйства, 1926—1937: Очерк историографии проблемы.— Киев, 1977.— 165 с.;
К л о к о в В. И. Всенародная борьба в тылу немецко-фашистских оккупантов на Ук
раине, 1941— 1944: Историогр. очерк.— Киев, 1978.— 122 с.; К о н д р а т е н к о Л. В.
Крах экономических планов немецко-фашистских захватчиков: Историогр. очерк.—
Киев, 1980.— 106 с.; К ом а р е н ко Н. В. Дружба и сотрудничество народов СССР:
Укр. сов. историография.— Киев, 1984,— 215 с.
41 Видатні радянські історики / Автори: Г у р ж і й І. О., П е т р е н к о В. С.-
K., 1969.— 247 с.
42 Д я д и ч е н к о В. А., Л о с ь Ф. Е., С а р б е й В. Г. Развитие исторической
пауки в Украинской ССР.— Киев, 1970 .-80 с.
В ході дальшого дослідження цієї важливої теми було створено
грунтовніші праці, в яких простежувався шлях розвитку історичної
науки на Україні за Радянської влади, аналізувалися зміни у формах
організації наукових досліджень, а також глибоко висвітлювався вклад
учених республіки у наукову розробку найважливіших проблем і пе
ріодів вітчизняної та зарубіжної (загальної) історії, а головне — істо
рії України з найдавніших часів до передодня 70-річчя Великого
Жовтня43.
Українські радянські дослідники загальної історії також не лише
розробляють конкретно-історичні проблеми, а й створюють історіогра
фічні праці, присвячені різноманітним проблемам стану й розвитку істо
ричної науки в інших країнах світу, з питань міжнародного робітничо
го руху тощо44. Піддаються критиці зарубіжні буржуазні історіографи
(США, Канади, Великобританії, ФРН). Відповідні книги видаються
як республіканськими, так і центральними видавництвами45.
Як ніколи раніше, широким фронтом розгорнулася критика буржу
азних і буржуазно-націоналістичних фальсифікацій історії України46.
Найбільша увага приділяється критиці спотворень теоретичної поста
новки національного питання та висвітлення його місця і шляхів роз
в’язання в Українській Р С Р 47. Розпочалася розгорнута критика за
рубіжної буржуазно-націоналістичної клерикальної історіографії істо
рії України48. Покладено початок спеціальному, глибоко аргументо-
43 Розвиток історичної науки па Україні за роки Радянської влади / Відп. ред.
Каленнченко П. М.— К., 1973.— 254 с.; К ом а р е н ко Н. В. Установи історичної
науки в Українській РСР, 1917—1937 рр.— К., 1973.— 171 с.; С а н ц е в и ч А. В., Ко-
м а р е н к о Н. В. Развитие исторической науки в Академии наук Украинской ССР,
1936—1986 / Под ред. акад. АН УССР Ю. Ю. Кондуфора.— Киев, 198ö.— 208 с.
14 Р а с п у т и н е Б. И. Советская историография современного рабочего дви
жения: Вопросы теории и методологии.— Львов, 1976.— Ч. 1.— 224 с.; У р с у Д. П.
Современная историческая наука тропической Африки: Становление, основные кон
цепции, инфраструктура.— М., *1983.— 230 с.
45 П е т р я е в К. Д. Мифы и действительность в «критическом пересмотре» про
шлого: Очерки бурж. историографии ФРГ.— Киев, 1969.— 249 с.; А л п а т о в С. И.
США и Европа: общие проблемы американской континентальной политики: Критич.
анализ бурж. историографии США.— М., 1979.— 238 с.; С к р и п н и к о в а Н. Д. Ан
глийский колониализм в Вест-Индии: Критика бурж. концепций основных проблем
ист. развития молодых государств Кариб, региона— М., 1981.— 178 с.; Е в т у х В. Б.
Историография национальных отношений в США и Канаде, 60—70-е годы.— Киев,
1982.— 160 с.; А л п а т о в С. И., К о в а л ь И. Н. Критический анализ американской
буржуазной историографии: Концепции вост.-европ. политики США— Киев; Одесса,
1984. — 142 с.
46 Л и п о в ч е н к о М. М. На службі антинародної політики: Про історичну
концепцію М. Грушевського.— К., 1973.— 62 с.; К о т л я р М. Ф. Історичне минуле
українського народу і зарубіжні фальсифікатори.— К., 1974.— 80 с.; Про справжнє
обличчя українського буржуазного націоналізму: 36. статей.— К., 1974.— 239 с.;
В а р в а р ц е в М. М. Буржуазне «українознавство» — знаряддя ідеологічних диверсій
імперіалізму.— К.. 1976.— 185 с.; В а р в а р ц е в Н. Н. Национализм в обличье сове
тологии: Критика соврем, бурж. историографии Украины.— Киев, 1984.— 262 с.; Прав
да истории против фальсификаторов: Критика бурж. и буржуазно-националистических
фальсификации истории Украины / Отв. ред. Хмель И. С.— Киев, 1982.— 253 с.; С о
л о м а т і и М. М. Антикомунізм у націоналістичних шатах.— К., 1983.— 144 с.; Т к а
ч е н к о В. Н. Критика буржуазных фальсификаций развития культуры Украинской
ССР.— Киев, 1984 — 160 с.; Щ а в и и с к и и М. И. Во имя истины.— Симферополь,
1985. — 63 с.; П о л і щ у к О. О. Український буржуазний націоналізм і ного «теорія»
держави.— К., 1986.— 160 с.; Шп а к В. Т. Критика современных буржуазных фаль
сификаций философского наследия украинских революцнонеров-демократов.— Киев,
1986. — 126 с.; М е л ь н и к Л. Г. Торжество історичної правди: Критика бурж.-наці-
она.іістичннх фальсифікацій історії України.— К., 1987.— 136 с.; М а и б о р о д а О. М.
Критика буржуазних концепцій етногенезу українського народу. — К., 1987.— 190 с.
47 Р и м а р е н к о Ю. І. Жовто-блакитний «месія»: Про шовіністичну н расистську
су шість укр. бурж. націоналізму.— К., 1969.— 48 с.: Р и м а р е н к о Ю. 1. Український
буржуазний націоналізм — ворог інтернаціонального єднання трудящих.— К., 1970.—
160 с.; Р и м а р е н к о IO. І. Буржуазний націоналізм та його «теорія» нації.— К..
1974.— 383 с.; Є в д о к и м е ц к о В. Ю., І г ц а т о в В. О. Націоналізм і нації.— К.,
1981.— 144 с.; Ш а м ш у р О. В. Пропагандистські трюки замість аргументів.— Львів,
1986. — 119 с.
Антикомуністична сутність уніатсько-націоналістичної фальсифікації історії
9. Укр. іст. журн., 1987, № 12 12Г»
в ан ом у викриттю с іо н ізм у та його ф ал ьси ф ік атор ськ ої іс т о р іо г р а ф ії49.
Н ар еш ті, створено узагал ьн ю ю чі п рац і, в яких викривається сучасний
український б у р ж у а зн и й н а ц іо н а л ізм як один з найбільш запеклих
п рислуж ників св ітов о ї ім п ер іал іст и ч н о ї р е а к ц і ї50.
Значний крок вперед зроблено історіографами Української РСР
у справі наукової розробки теоретичних і науково-практичних проблем
та рекомендацій, що стосуються методології й методики історичних
(у тому числі й історіографічних) досліджень, напрямів і форм пошу
кової, аналітичної і синтезуючої праці істориків-професіоналів, вико
ристання ними багатого ідейно-виховного арсеналу історичної науки
для пропаганди її досягнень серед трудящих м ас51. Частина праць
на цю тему вийшла у вигляді вузівських навчальних посібників52.
Вперше видано для студентів узагальнюючі посібники з історіографії
історії України як дожовтневого, так і радянського періодів 53.
Періодично публікують методичні посібники і спецкурси з проблем
історіографії вітчизняної історії університети республіки54. Починаю
чи з 1972 р., систематично виходять у світ збірники наукових праць
з вітчизняної історіографії, підготовлені у Дніпропетровському держав
ному університеті ім. 300-річчя возз’єднання України з Росією *. З по
чатку 80-х років вони дістали офіційний статус всесоюзного міжвідом
чого щорічника, який виходить під назвою «Историографические и ис
точниковедческие проблемы отечественной истории». На науково-орга
нізаційній і видавничій базі цього ж університету з 1973 р. систематич
українського народу: 36. статей.— К-, 1984.— 191 с.; М и г о в и ч И. И. Преступный
альянс: О союзе униатской церкви и укр. бурж. национализма.— М., 1985.— 190 с.;
М а й б о р о д а О. М. Формування української народності: правда історії і клери
кальні вигадки.— К., 1986.— 48 с.; Р и м а р е н к о Ю. И. Буржуазный национализм и
клерикализм.— Киев, 1986.— 140 с.
49 Р и м а р е н к о Ю. И. Антикоммунистический альянс: Критика идеолог, и соц.-
политич. доктрин междунар. сионизма и укр. бурж. национализма.— Киев, 1981.—
215 с.; К о р н е е в Л. А. Классовая сущность сионизма.— Киев, 1982.— 263 с.
50 Ч е р е д н и ч е н к о В. П. Анатомія зради: Укр. бурж. націоналізм — знаряддя
антирад. політики імперіалізму.— К., 1978.— 334 с.; Ч е р е д н и ч е н к о В. П. Украин
ский буржуазный национализм в арсенале современного антикоммунизма.— Киев,
1985.— 166 с.; И в а н ч е н к о И. Г. Идеологическая диверсия империализма: система,
содержание, направленность.— Киев, 1980 — 387 с.; И в а н ч е н к о И. Г. Буржуазный
национализм — средство идеологической диверсии: Критика бурж. националистич.
концепций и практики их использования в идеолог, диверсии против СССР.— Киев,
1985. — 255 с.; Критика национализма — реакционной идеологии современной буржу
азии.— Киев, 1981.— 319 с.; І в а н е с к о М. І. Наклепники на замовлення.— Ужгород,
1986. — 205 с.; Л е в ч е н к о О. С. На істеричній ноті антирадянизму.— Львів, 1986.—
63 с.; Український буржуазний націоналізм: загострення ідейно-організац. кризи, крах
антирад. підступів / За загальною ред. Чередниченка В. П.— К., 1986.— 239 с.
w П е т р я ев К. Д. Вопросы методологии исторической науки.— Киев, 1971.—
179 с.; К о с о л а п о в В. В. Методология и логика исторического исследования.—
Киев, 1977.— 382 с.; В а р ш а в ч и к М. А., С п и р и н Л. М. О научных основах изу
чения истории КПСС: Введение в ист.-парт. науку.— М., 1978.— 191 с.; Вопросы мето
дологии историко-партийной науки.— Киев, 1980.— 246 с.; С а н ц е в и ч А. В. Мето
дика исторического исследования.— Киев, 1984.— 190 с.; К о л о м и й ч е н к о И. И.
Воспитание историей.— Киев, 1985.— 215 с.
52 М е л ь н и к Л. Г. Предмет і методологія історичної науки.— К., 1977.— 134 с.;
П е т р я е в К. Л. Методическая разработка по теоретическим основам анализа иссле
дований проблем общественного развития: Основы методологии историографии.—
Одесса, 1980.— 105 с. (ротопринт); К о т о в В. Н. Введение в изучение истории.—Киев,
1982.— 132 с.
63 К о в а л е н к о Л. А. Історіографія історії Української РСР від найдавніших
часів до Великої Жовтневої соціалістичної революції.— К., 1983.— 118 с.; С а н ц е
вич А. В. Українська радянська історіографія, 1945—1982.— К., 1984.— 142 с.
64 Ш в и д ь к о А. К. Советская историография социально-политического разви
тия городов Украины в XVI—XVIII вв.— Днепропетровск, 1980.— 99 с.; В а щ е н
ко В. П. Советская историография о социально-экономическом развитии Украины в
период феодализма.— Одесса, 1982.— 125 с.; Б о л е б р у х А. Г., Ш е в ц о в В. И.
Проблемы отечественной истории в русской журналистике первой половины XIX ст.—
Днепропетровск, 1982.— 86 с.
* Історіографічний огляд цих збірників зроблено в статті: С а р б е й В. Г., Ше в
ч е н к о Ф. П. Історіографічні та джерелознавчі видання Дніпропетровського держав
ного університету U Укр. іст. журн.— 1978.— № 2.— С. 134—137.
но виходять міжвузівські тематичні збірники з питань німецької істо
рії та історіографії.
Значну увагу приділяють проблемам історіографії редакційна ко
легія і редакція «Українського історичного журналу», який існує ось
уже ЗО років. «Історіографія та джерелознавство» — постійна його руб
рика. Багато історіографічних статей публікується в інших республі
канських періодичних виданнях, зокрема, в таких, як «Комуніст Укра
їни», «Вісник Академії наук УРСР», «Архіви України», «Наука і
суспільство», «Вітчизна», «Жовтень», «Радуга», «Київ» тощо, а також
у міжвідомчих наукових збірниках — «Наукові праці з історії КПРС»
(на базі Київського держуніверситету) «Вопросы истории народов
СССР» (Харківський держуніверситет), «Вопросы новой и новейшей
истории» (на базі Київського держуніверситету), дві серії «Історичних
досліджень» (виходять на базі Інституту історії АН УРСР): 1) віт
чизняна історія; 2) загальна історія.
Історіографічні матеріали опубліковані у підготовлених Інститу
том історії АН УРСР збірниках наукових праць, присвячених пам’яті
відомих радянських істориків, членів-кореспондентів АН УРСР
І. О. Гуржія та М. Н. Петровського55. В серії «Бібліографія вчених
Української РСР» видано книги, присвячені творчій спадщині й ряду
інших істориків республіки56. Кожна з них відкривається грунтовною
історіографічною статтею.
Час від часу статті українських радянських історіографів з’явля
ються і в центральних періодичних виданнях з історичних наук («Воп
росы истории», «История СССР», «Новая и новейшая история», «Со
ветское славяноведение» та ін.), а також в історіографічному щоріч
нику «История и историки». До речі, подібний щорічник («Історіогра
фічні дослідження в Українській РСР») у 1968—1973 рр. видавала й
Наукова рада АН УРСР з проблеми «Історія історичної науки». Ви
йшло у світ 6 його випусків, в яких опубліковано 79 статей 49 авторів.
Це видання дістало у свій час високу оцінку57. Зокрема, відзначався йо
го істотний внесок у розвиток історіографічних досліджень і формуван
ня кадрів спеціалістів — історіографів в Українській РСР.
Після припинення діяльності названої ради припинилося й видан
ня щорічника. В 1973 р. відділ історіографії і джерелознавства Інсти
туту історії АН УРСР було реорганізовано у відділ джерелознавства і
допоміжних історичних дисциплін, а функції розробки історіографічної
проблематики лягли на всі відділи, що займаються дослідженням кон
кретної історії. Проте незабаром з метою дальшого розвитку історіо
графічних досліджень було відновлено відповідний республіканський
науково-координаційний центр. Він дістав назву Української зональної
секції Наукової ради з проблеми «Історія історичної науки»
(з 1986 р.— з проблеми «Історіографія і джерелознавство») при Відді
ленні історії АН СРСР. Керівне бюро секції знаходиться у Києві (го-
55 Історія та історіографія України.— К., 1985.— 183 с.; Феодалізм: економіка,
класова боротьба, культура.— К., 1986.— 202 с.
5(3 Дмитро Іванович Яворницький / Вступ, стаття І. М. Гапусенка. Бібліографія
складена І. М. Гапусенком.— К., 1969.— 59 с.; Кость Григорович Гуслистий / Вступ,
стаття Є. С. Шабліовського. Бібліографія складена К. І. Скокан.— К., 1972.— 56 с.;
Іван Олександрович Гуржій / Вступ, стаття А. В. Санцевича. Бібліографія складена
Т. М. Шелюх.— К., 1974.— 55 с.; Николай Иванович Супруненко / Вступ, статья
Ю. М. Гамрецкого. Указатель лит-ры сост. Е. Г. Кузнецова.—Киев, 1980.—54 с.; Ан
дрей Данилович Скаба / Вступ, статья и библиогр. указатель подготовлены А. В. Сан-
цевичем.— Киев, 1985.— 39 с.; Петр Тимофеевич Тронько / Вступ, статья И. И. Минца,
В. А. Горбика. Библиогр. указатель составлен Ю. 3. Данилюком.—Киев, 1986.—57 с.
57 Щ е р б її ц к и й В. В. Воспитывать сознательных, активных строителей ком
мунизма.— М., 1974.— С. 21; Н еч к и н а М. В., Г о р о д е ц к и й Е. Н. Историографи
ческие исследования в СССР // Развитие советской исторической науки, 1970—
1974.— М., 1975.— С. 81; К о м а р е н к о Н. В. О ежегоднике «Историографические
исследования в Украинской ССР», 1968—1973 гг. // История и историки: Историогр.
ежегод., 1980 / Отв. ред. Нечкнна М. В.— М., 1984.— С. 16—32.
лова — академік АН УРСР Ю. Ю. Кондуфор). Підсекції функціонують
у Дніпропетровську, Харкові, Одесі й Львові.
Названий науково-координаційний центр підготував і провів ра
зом з іншими організаціями і установами ряд всесоюзних і республі
канських конференцій, серед яких найбільш значною і представниць
кою була Всесоюзна наукова конференція «Питання розвитку історіо
графічних досліджень і удосконалення вузівських навчальних курсів
історіографії у світлі рішень XXVI з’їзду партії і наступних пленумів
ЦК КПРС» (Дніпропетровськ, 1984). В рекомендаціях, розроблених
її учасниками, зверталася увага на необхідність наукової розробки
історіографічної спадщини основоположників марксизму-ленінізму, ви
світлення ролі Комуністичної партії В розвитку радянської історичної
науки, історіографічних проблем соціалістичного суспільства, методоло
гії і методики дослідження й викладання історії історичної та істори-
ко-партійної науки. Було висловлено пропозицію створити синтетичні
колективні праці з вітчизняної та зарубіжної історіографії (в тому
числі підручники й навчальні посібники), активізувати критику бур
жуазної та буржуазно-націоналістичної історіографії.
Дійовою відповіддю на цей заклик став вихід у світ напередодні
70-річчя Великого Жовтня узагальнюючої історіографічної праці, під
готовленої великим авторським колективом (більш як 50 чол.) 68.
Кожен з розділів книги (а їх усього 10) в історіографічному аспекті
відбиває проблематику кожного з 10 томів «Истории Украинской ССР»,
опублікованої в 1981—1985 рр., а також розкриває історіографічну ос
нову, завдяки якій і стало можливим створення цієї фундаментальної
праці (її видання українською мовою у 8 томах 10 книгах удостоєне
Державної премії УРСР).
Оглядаючи творчий доробок, з яким прийшла до 70-річного юві
лею Великого Жовтня і встановлення Радянської влади українська ра
дянська історіографія, слід сказати, що на цьому тривалому і складно
му відрізку часу були успіхи і невдачі, досягнення і прорахунки. Інте
реси дослідників концентрувалися навколо окремих явищ і подій (пе
реважно радянського періоду) історії СРСР та УРСР. Так звані
«проблемні» історіографічні дослідження із загальної історії ще не на
були в Українській РСР системного характеру і цілком визначалися
особистими уподобаннями вчених, які спеціалізувалися на вивченні тієї
чи іншої зарубіжної країни.
В окремий дослідницький напрям в республіці виділилася історіо
графія критики зарубіжних буржуазних та буржуазно-націоналістич
них фальсифікації історичного минулого і сьогодення Союзу РСР у ці
лому і нашої республіки, зокрема. Гадаємо, однак, що успіхи в цьому
плані були б вагомішими і результативнішими, якби радянські історіо
графи дали нарешті грунтовний і глибоко аргументований критичний
аналіз історичної концепції М. Грушевського. Адже переважно на ній
і базуються сучасні буржуазні фальсифікаторські вигадки з дожовтне
вого історичного минулого України. Що ж до критики сіоністських пе
рекручень в українській радянській історіографії зроблено лише пер
ші кроки.
Викриття ворожої трудящим масам суті будь-яких націоналістич
них ідей є актуальним завданням радянської історіографії. Про це
йдеться в нещодавно прийнятій ЦК Компартії України постанові «Про
заходи щодо реалізації в республіці настанов XXVII з’їзду партії, січ
невого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС у галузі національних відносин,
посилення інтернаціонального і патріотичного виховання населення»,
де, зокрема, наголошується на необхідності «поглибити контрпропа-
гандистську роботу, спрямовану на викриття підривних акцій зарубіж- *
и Историография истории Украинской ССР / Ред. колл.: И. С. Хмель (отв. ред.)
и др.— Киев, 1986.— 555 с.; Историография истории Украинской ССР / Ред. колл.:
И. С. Хмель (отв. ред.) и др.— Киев, 1987.— 555 с.
них українських буржуазно-націоналістичних, сіоністських і клерикаль
них центрів, що спекулюють на проблемах національних відносин, на
магаються посіяти ворожнечу між народами нашої країни»59. Наго
лошено також на необхідності давати належну відсіч будь-яким проя
вам буржуазного націоналізму і шовінізму, національної обмеженості
і замкнутості, спробам з позакласових позицій трактувати події мину
лого, роль окремих історичних осіб.
До оцінки історичних праць та їх авторів історіографи підходять
насамперед з класових позицій. Це стосується й так званих «персо
нальних» досліджень, які в Українськії РСР поки що превалюють в
одній з найважливіших галузей історіографії — в історії історичної
науки. На жаль, про багатьох учених, творчий доробок яких заслуговує
на грунтовне висвітлення, про ряд діячів дожовтневої і радянської істо
ричної науки ще не створено праць. Гадаємо, настав час покласти край
«шараханням» в історіографічних оцінках неоднозначних, суперечливих
за своїм світоглядом і суспільно-політичною діяльністю істориків. Не
їхні окремі помилки, а так чи інакше наближена до нашого сучасного
розуміння історичного процесу спрямованість їхніх праць має служити
визначальним фактором ставлення до них радянських істориків. Не
слід при цьому забувати, як наголошується в опублікованій журналом
«Коммунист» редакційній статті, присвяченій XXVII з’їзду КПРС, про
висловлене свого часу В. І. Леніним застереження, що «упередження
далі від істини, ніж незнання»60.
А чому б не зайнятися створенням такої потрібної і фахівцям, і
широкому колу читачів історіографічної праці, як «Енциклопедичний
словник істориків України», включивши до нього складені з позицій
марксистсько-ленінських методологічних принципів партійності та істо
ризму бібліографічні довідки про всіх, хто писав історію нашого на
роду, нашої республіки від найдавніших часів до сьогодення?! Тут мож
на використати нагромаджений у свій час досвід при виданні «Україн
ської Радянської Енциклопедії» та «Радянської енциклопедії історії Ук
раїни», а також фундаментального бібліографічного словника «Україн
ські письменники», бібліографічного словника «Письменники Радян
ської України», енциклопедичних довідників про вчених — фізиків, біо
логів та ін. Прекрасним взірцем при цьому могли б послужити найно
віші праці— двотомний біобібліографічний словник учених-слов’яно-
знавців дореволюційної Росії і Радянського Союзу, що вже вийшов, і
видання про істориків вітчизняного суспільно-політичного руху XIX ст.,
що готується до друку.
Свого часу видано короткий довідник про діячів вузівської науки
Української РСР. Інститут історії УРСР розпочав збирання матеріалів
для докладного біобібліографічного довідника про учених — фахівців
історичної науки, які працюють на Україні (на жаль, під впливом не
гативних тенденцій застійного періоду цю підготовчу роботу було при
пинено). До речі, для забезпечення надійних гарантій дальшого, по
ступального розвитку радянської історичної науки фахівці-історіогра-
фи (напевно, колективними зусиллями!) просто зобов’язані, не відкла
даючи справи, конкретно розібратися, як період застою позначився на
історичній науці в цілому і на історіографічних дослідженнях, зокрема.
Адже про тривожні симптоми в цій справі вказується і в постанові
ЦК Компартії України «Про хід перебудови в інститутах секції су
спільних наук АН УРСР відповідно до вимог XXVII з’їзду КПРС».
«У працях істориків,— підкреслюється в ній,— фактологізм продовжує
переважати над аналізом історичного досвіду, не подолано кон’юнктур
ного підходу до висвітлення подій»61 *. Далеко не все сказано історіо
59 У ІДК Компартії України // Рад. Україна.— 1987.— 14 серп.
60 Съезд стратегических решении // Коммунист.— 1986.— № 5.— С. 21.
61 Подолати відставання в розвитку суспільних наук // Укр. іст. журн.— 1987.—
№ 5.— С. 5.
графами і про негативний вплив культу особи на дослідницьку роботу
в Українській РСР, у тому числі й у галузі історіографії.
У зв’язку із сказаним вище дедалі більше відчувається потреба
у створенні фундаментальної узагальнюючої праці з історії історичної
науки на Україні, де має дістати всебічне висвітлення зроблений у неї
внесок конкретних діячів, установ, організацій, періодичних видань
тощо — від часів Нестора-літописця до наших днів. Потрібно також
глибоко розкрити тривалу непримиренну ідейну боротьбу, яку дове
лося вести прогресивним і революційно-демократичним діячам, В. І. Ле
ніну і створеній ним партії проти фальсифікаторських, пройнятих на
ціоналізмом і антигуманізмом концепцій історії України, за утверджен
ня в цій галузі історичної науки діалектико-матеріалістичних методо
логічних принципів. До речі, поглиблена наукова розробка методоло
гічних принципів матеріалістичного розуміння історії якнайтісніше
пов’язана з дослідженням проблем історіографії. Остання дає конкрет
ний матеріал для формулювання висновків про тенденції і закономір
ності розвитку історичної науки взагалі, її окремих галузей і дослід
ницьких проблем.
Актуальним є нині питання про відродження на Україні спеціаль
ного історіографічного періодичного видання. Воно має бути міжвідом
чим. Практичну ж роботу по його підготовці до друку міг би взяти
на себе Інститут історії АН УРСР (як це було й раніше). Адже саме
при ньому функціонує Українська зональна секція Наукової ради з
історіографії та джерелознавства при Відділенні історії АН СРСР.
У нинішній п’ятирічці вона координує понад 60 наукових досліджень
з вітчизняної і загальної історіографії, які здійснюються науково-до
слідними та вищими навчальними закладами Української РСР. До пла
ну 1986—1990 рр. включено 7 тем комплексних досліджень, що їх ви
конують великі колективи науковців, 22 колективні й індивідуальні мо
нографії, 4 вузівські навчальні посібники, 6 докторських і 24 канди
датських дисертацій. Понад 10 тем уже завершено у вигляді опубліко
ваних праць чи захищених дисертацій.
В галузі історіографічних досліджень дедалі більше посилюється
взаємодія між академічною, вузівською і галузевою наукою. До цього
закликав і XXVII з’їзд КПРС. Проголошена на ньому і утверджена в
одному з положень нової редакції Програми КПРС активна підтрим
ка партією сміливого пошуку, змагання ідей і напрямів у науці, плодо
творних дискусій та обговорень, з одного боку, і рішуче засудження
схоластичних розумувань, пасивної реєстрації фактів, уникання смі
ливих теоретичних узагальнень, захоплення кон’юнктурщиною і від
риву від реальності62, з другого, стимулюють дальше розгортання до
слідницької роботи фахівців — істориків Української РСР, у тому числі
й тих, які постійно займаються вивченням різноманітних історіогра
фічних проблем.
В. Г. САРБЕЙ (Київ) 68
68 Програма Комуністичної партії Радянського Союзу: Нова ред.— К., 1986.—
С. 55 -56 .
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214033 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T19:05:09Z |
| publishDate | 1987 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сарбей, В.Г. 2026-02-19T10:39:02Z 1987 Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 122-134. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214033 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історіографія та джерелознавство Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади Историографические исследования в Украине за 70 лет Советской власти Article published earlier |
| spellingShingle | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади Сарбей, В.Г. Історіографія та джерелознавство |
| title | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади |
| title_alt | Историографические исследования в Украине за 70 лет Советской власти |
| title_full | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади |
| title_fullStr | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади |
| title_full_unstemmed | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади |
| title_short | Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади |
| title_sort | історіографічні дослідження на україні за 70 років радянської влади |
| topic | Історіографія та джерелознавство |
| topic_facet | Історіографія та джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214033 |
| work_keys_str_mv | AT sarbeivg ístoríografíčnídoslídžennânaukraíníza70rokívradânsʹkoívladi AT sarbeivg istoriografičeskieissledovaniâvukraineza70letsovetskoivlasti |