Зображення обкладинки

Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня

В статье освещаются сложные вопросы совершенствования национальных отношений в СССР в свете решений XXVII съезда партии и последующих пленумов ЦК КПСС, борьба с деформациями и негативными явлениями в этой сфере....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Український історичний журнал
Дата:1987
Автор: Лихолат, А.В.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 1987
Теми:
Статті
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214036
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня / А.В. Лихолат // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 76-89. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860299571356237824
author Лихолат, А.В.
author_facet Лихолат, А.В.
citation_txt Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня / А.В. Лихолат // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 76-89. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Український історичний журнал
description В статье освещаются сложные вопросы совершенствования национальных отношений в СССР в свете решений XXVII съезда партии и последующих пленумов ЦК КПСС, борьба с деформациями и негативными явлениями в этой сфере.
first_indexed 2026-03-21T19:05:22Z
format Article
fulltext госпних дворів), 1970 р., відповідно — 33 тис. і 14,4 млн., у 1980 р.— 25,9 тис. і 12,8 млн.52 У новій редакції Програми КПРС, документах XXVII з’їзду пар­ тії, в матеріалах січневого (1987 р.) і червневого (1987 р.) пленумів її Центрального Комітету підтверджено лінію партії на дальший роз­ виток і зміцнення колгоспної й інших форм кооперативної власності. Звертається увага, зокрема, на той факт, що остання не вичерпала себе. Колгоспи і радгоспи відіграють вирішальну роль у реалізації Продовольчої програми СРСР. Визнано доцільним провести черговий з’їзд колгоспників, обговорити на ньому назрілі проблеми колгоспного життя і внести необхідні зміни до Примірного статуту колгоспу. В умо­ вах перебудови й прискорення соціально-економічного розвитку країни дедалі активніше усуваються адміністративні методи у відносинах а колгоспами, поглиблюється колгоспна демократія, впроваджуються повний госпрозрахунок, колективний та сімейний підряд, інтенсивні технології, здійснюються заходи, спрямовані на дальше підвищення рен­ табельності господарств, матеріального добробуту і культурного рівня колгоспного селянства. Українська республіканська партійна організація, виконуючи про­ грамні рішення партії, робить усе для дальшого зміцнення і підвищен­ ня ефективності аграрного сектора республіки, посилення його вкладу в реалізацію Продовольчої програми СРСР. J1. Е. Беренштейн В Е Л И К И Й О К Т Я Б Р Ь И С О Ц И А Л И С Т И Ч Е С К И Е П Р Е О Б Р А З О В А Н И Я В С Е Л Ь С К О М Х О З Я Й С Т В Е У К Р А И Н Ы Резюме В с т а т ь е р а ск р ы в а е т ся и ст о р и ч еск о е з н а ч е н и е п о б е д ы В е л и к о й О к тя б р ь ск о й со ц и а л и ст и ч еск о й р ев о л ю ц и и , л ен и н ск о г о Д е к р е т а о з е м л е д л я р а зр еш ен и я а г р а р н о ­ к р ест ь я н ск о го в о п р о с а в н а ш ей ст р а н е . П о к а за н ы о с о б е н н о с т и , ф о р м ы и м е т о д ы к о о п ер и р о в а н и я к р ест ь я н на У к р а и н е. П р о а н а л и зи р о в а н ы т р у д н о с т и и п ер еги б ы , п р о ­ я в и в ш и еся в п р о ц есс е со ц и а л и ст и ч еск и х п р е о б р а зо в а н и й в сел ь ск о м х о зя й с т в е . П о д ­ ч ер к н у т о , ч то к о л л ек т и в и за ц и я сел ь ск о г о х о з я й с т в а с т а л а гл у б о к и м п ер ев о р о т о м в эк о н о м и ч еск и х о т н о ш ен и я х , в о в сем у к л а д е ж и зн и к р есть я н . 52 К о о п е р а т и в н а я со б с т в е н н о с т ь в С С С Р / / П о л и т и ч е ск о е с а м о о б р а з о в а н и е .— 1 9 8 6 .— № И .— С . 124; Н а р о д н о е х о з я й с т в о С С С Р в 198 5 г .— М ., 1 9 8 6 .— С. 2 7 7 . А. В. Л И X О Л А Т (Киї в) ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН У С Р С Р — ІСТОРИЧНЕ ЗАВОЮВАННЯ ВЕЛИКОГО ЖОВТНЯ Велика Жовтнева соціалістична революція — переломна подія“ всесвітньої історії — назавжди покінчила з національним гнітом і не­ рівноправністю націй та народностей нашої країни, створила передумо­ ви для успішного розв’язання національного питання. «У нашій сві­ домості, в наших почуттях Жовтень,— зазначається у зверненні ЦК КПРС до радянського народу в зв’язку із 70-річчям Великої Жовтне­ вої соціалістичної революції,— це предмет найвищої національної гордості радянських людей. Революція стала безприкладним злетом історичної творчості мас, зоряним часом перемігшого народу, який скинув ярмо капіталістичної і поміщицької експлуатації» •. Великий Жовтень заклав основи першої в історії єдиної багато­ національної соціалістичної держави — Союзу Радянських Соціалістич­ них Республік. У ході соціалістичного будівництва забезпечено швид­ кий економічний, соціальний і культурний прогрес колишніх відсталих національних окраїн. Відійшла в минуле національна ворожнеча, нор­ мою життя стали братерська дружба, тісне співробітництво і взаємо­ допомога народів СРСР. На основі спільних інтересів робітничого класу, колгоспного се­ лянства, народної інтелігенції, трудящих усіх національностей скла­ лася соціально-політична та ідейна єдність радянського суспільства, сформувалася нова історична спільність — радянський народ. Однак історичні досягнення, як зазначалося на XXVII з’їзді КПРС, не повинні створювати уявлення про безпроблемність національних процесів. Суперечності властиві всякому розвиткові, неминучі вони і в цій сфері. Головне — бачити постійно виникаючі їх аспекти і грані, шу­ кати і вчасно давати правильні відповіді на питання, які висуває життя 1 2. Національним відносинам, усуненню негативних явищ і деформа­ цій у цій сфері значна увага приділялася на січневому (1987 р.) Пле­ нумі ЦК КПРС. В даній статті розглядаються основні напрями вдосконалення національних відносин в СРСР, накреслені в рішеннях XXVII з’їзду партії і наступних пленумів ЦК КПРС, шляхи подолання місництва, проявів національного егоїзму, шовінізму і націоналізму, дальшого зміцнення інтернаціонального братерства народів СРСР. Січневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС вказав на відставання нашої теоретичної думки, недостатню розробку питань національної політи­ ки, яка відповідала б сучасному етапу розвитку країни. Замість об’єк­ тивних досліджень реальних явищ у сфері національних відносин, ана­ лізу справжніх соціально-економічних і духовних процесів суспільство­ знавцями створювалися трактати «заздоровного» характеру, а помилки, які допускалися в галузі національних відносин, їх прояви замовчува­ лися 3. Нині, коли всі сфери суспільного життя охопила революційна перебудова, коли розширюються демократія, гласність і самоуправ­ ління, коли йде швидкий процес зростання національного самопочут­ тя, поглиблюються процеси інтернаціоналізації, великого значення набувають питання вдосконалення національних відносин, боротьби з негативними явищами у цій сфері. На XXVII з’їзді КПРС наголошувалося на непорушності традиції партії, яка йде від В. І. Леніна,— проявляти особливу чуйність та обачність в усьому, що стосується національних відносин, зачіпає інтереси кожної нації і народності, національні почуття людей. При вирішенні складних завдань вдосконалення національних відносин партія спирається на величні досягнення радянського народу в усіх галузях соціалістичного будівництва, в тому числі й у здійсненні ле­ нінської національної політики. У рішеннях XXVII з’їзду КПРС, новій редакції Програми партії дано чітке визначення суті корінних зрушень, які відбулися в галузі національних відносин, і перспектив їх дальшого розвитку: «Підсумки пройденого шляху переконливо свідчать: націо­ нальне питання, яке залишилося від минулого, в Радянському Союзі успішно розв’язано. Для національних відносин у нашій країні харак­ терні як дальший розквіт націй і народностей, так і їх неухильне зближення, яке відбувається на основі добровільності, рівності, бра­ 1 Р а д . У к р а їн а .— 1 9 8 7 .— 14 б е р е з . 2 Д и в .: М а т е р іа л и X X V I I з ’ї з д у К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії Р а д я н с ь к о г о С о ю з у .— К ., 1986.— С. 63. 3 Д и в .: М а т ер іа л и П л е н у м у Ц е н т р а л ь н о г о К о м іт е т у К П Р С , 27—28 січ . 1987 p .- к., 1987.— С. 39. терського співробітництва. Тут неприпустиме ніяке штучне підштовху­ вання, як і стримування назрілих об’єктивних тенденцій розвитку. Цей розвиток несе з собою у віддаленій історичній перспективі повну єдність націй» \ Боротьба за ліквідацію тяжких наслідків минулого в галузі націо­ нальної політики, подолання злиднів і відсталості раніше пригноблених народів потребували величезних зусиль Радянської влади, насамперед робітничого класу Росії. В процесі будівництва й зміцнення соціалізму відбулося вирівнювання рівнів економічного й культурного розвитку народів нашої країни, зникло з ужитку саме поняття «відстала окраїна». Спираючись на достягнуті успіхи у здійсненні ленінської націо­ нальної політики, враховуючи в своїй діяльності багатонаціональний характер нашої держави, партія виявляє і розв’язує нові завдання по вдосконаленню національних відносин, які закономірно виникають у процесі життя й спільної праці більш як ста націй і народностей. КПРС, вказується в новій редакції Програми партії, вважає вдо­ сконалення національних відносин, зміцнення братерської дружби і співробітництва всіх націй і народностей країни одним з основних завдань своєї соціальної політики 4 5. Найважливішим фактором розв’язання завдань соціальної і на­ ціональної політики партії є дальший розвиток радянського народу як нової історичної спільності людей. На сучасному етапі, відзначалося в Політичній доповіді ЦК КПРС XXVII з’їзду партії, «радянський на­ род виступає як якісно нова соціальна та інтернаціональна спіль­ ність, спаяна єдністю економічних інтересів, ідеології і політич­ них цілей»6. Великий радянський народ— не арифметична сума класів і со­ ціальних груп, націй і народностей, не конгломерат національних республік та областей, а їх органічна єдність, цілісна система, новий якісний стан багатонаціонального радянського суспільства. З утворенням нової історичної спільності людей відбувається зро­ стання ролі інтернаціональних факторів, які дедалі більше визнача­ ють головні, найсуттєвіші риси розвитку соціалістичних націй і народ­ ностей. Будучи єдиним і багатонаціональним, радянський народ являє собою єдність національного різноманіття, сукупність соціалістичних національних спільностей людей — соціалістичних націй і народностей. Він і далі залишиться багатонаціональною спільністю людей. В його- межах продовжуватимуть свій розвиток соціалістичні спільності, збе­ рігаючи при цьому свої національні особливості і відмінності за умови неухильного процесу їх зближення. Керуючись принципами ленінської національної політики, КПРС неухильно здійснює курс на дальше зміцнення нової спільності людей, всебічний розвиток економіки і культури всіх соціалістичних націй і народностей, що входять до її складу, забезпечуючи їх всебічний роз­ квіт, тісне співробітництво і взаємодопомогу, згуртування і зближення на основі рівності і добровільності. Розвиток нової соціальної й інтернаціональної спільності людей, послідовне втілення в життя ленінської національної політики сприя­ ють прискоренню розквіту та зближення націй. Дальше поглиблення цього процесу зумовлене загальними закономірностями розвитку со­ ціалізму, і насамперед, прискоренням процесу інтернаціоналізації пра­ ці і виробництва, всього суспільного життя, що неминуче веде до со­ ціально-класової згуртованості і соціальної однорідності. 4 Програма Комуністичної партії Радянського Союзу: Нова ред.— К., 1986.— С 42. б Д ия • Там же. 6 Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.— С. 63. Головною рушійною силою цих процесів є робітничий клас, який став у нашій країні не просто найчисленнішим класом, а й більшістю трудового народу, становлячи 2/3 зайнятого населення. Однією з важливих закономірностей розвитку соціальних і на­ ціональних відносин на сучасному етапі є «...зближення робітничого класу, колгоспного селянства й інтелігенції, становлення безкласової структури суспільства при вирішальній ролі в цьому процесі робітни­ чого класу»7. Перспективне завдання створення в основному безкласової струк­ тури суспільства при вирішальній ролі робітничого класу є органічною частиною концепції прискорення соціально-економічного розвитку країни, досягнення якісно нового стану радянського суспільства. Це положення випливає з документів XXVII з’їзду КПРС. Проблема істо­ ричної динаміки соціально-класової структури радянського суспільст­ ва в цілому та її найважливіших складових частин — радянського робітничого класу, колгоспного селянства і народної інтелігенції — потребує поглибленого теоретичного дослідження. Вирівнювання соціальної структури радянських республік, будучи самостійним фактором суспільного розвитку, водночас справляє гли­ бокий вплив на національні відносини як у плані поглиблення процесів національного розвитку, так і ще більшою мірою в плані зближення націй і народностей, зміцнення радянського народу як нової історичної спільності людей. Оскільки в умовах соціалізму зберігаються певні відмінності між націями за питомою вагою міського й сільського населення, кількісним складом різних класів і соціальних груп, за рівнем освіти та деякими іншими показниками, партія послідовно проводить курс на створення умов для дальшого вирівнювання рівнів розвитку республік, що веде до створення соціально однорідного суспільства. На соціально-класову структуру соціалістичних націй і народно­ стей істотний вплив справляють міжреспубліканські міграційні проце­ си. Виникнення нових промислових центрів, відкриття й розробка при­ родних багатств, освоєння цілинних земель і розвиток усіх видів транспорту посилюють рухомість населення, сприяють розширенню взаємного спілкування народів Радянського Союзу. Трудящі кожної республіки становлять собою багатонаціональний колектив, у якому національні особливості органічно поєднуються з інтересами інтернаціональними, соціалістичними, із загальнорадян- ськими рисами і традиціями. Так, в Українській РСР живуть і працю­ ють представники більш як ста націй і народностей. Міграційні процеси є могутнім фактором зближення соціалістичних націй. Вони ведуть до зростання багатонаціональності населення краї­ ни. В результаті переміщення населення між республіками, пов’язаного із сучасними соціально-економічними процесами в країні, більшість виробничих колективів перетворилася в багатонаціональні. Багато таких колективів склалося й в Українській РСР: на шахтах та інших підприємствах Донбасу, Придніпров’я, Півдня, на заводах Києва, Хар­ кова, Львова тощо. Саме в таких колективах і формуються дружба й братерське співробітництво представників багатьох національностей. У науковій літературі останніх років питання про розквіт і збли­ ження націй нерідко трактувалося спрощено, траплялися твердження про те, що перспективною є нібито лише тенденція до зближення націй. Поняття «розквіт» і «розвиток» націй ототожнювалися, а «зближення» трактувалося як простий обмін матеріальними та духовними цінностя­ ми. Тим часом це, насамперед,— взаємозбагачення, набуття націями і народностями якісно нових рис у господарській, соціально-культурній і побутовій сферах. 7 Програма Комуністичної партії Радянського Союзу: Нова ред.— С. 41. Укр. Іст. журн., 1987, № 1 2 КПРС неодноразово застерігала від протиставлення зближення і розвитку націй. Це — єдиний процес, в якому гармонійно мають поєд­ нуватися інтернаціональні та національні інтереси. Провідне місце в ньому належить інтернаціональним тенденціям, які сприяють дальшо­ му зближенню соціалістичних націй і народностей Радянської країни. Вміння аналізувати зміст кожної з них, бачити їх співвідношення і діалектичний взаємозв’язок — неодмінна умова практичного здійснен­ ня національної політики КПРС. При цьому партія керується тим, що в умовах перебудови й оновлення усіх сфер суспільного життя, коли робітничий клас, увесь радянський народ мобілізує резерви й можли­ вості прискорення соціально-економічного розвитку країни, ленінська національна політика стала одним з могутніх важелів посилення ди­ намізму соціального прогресу, складовою частиною удосконалення соціалізму. Застійні явища, що спостерігалися в соціально-економічному жит­ ті країни на початку 80-х років, привели до появи в національних від­ носинах ряду негативних тенденцій, які раніше не помічались або виступали не досить виразно. В поєднанні з такими, до кінця невирі- шеними проблемами, як нерівномірність соціально-економічного роз­ витку республік і регіонів, відмінності в соціально-класовій і націо­ нальній структурі, а також культурному потенціалі, ці негативні тен­ денції створювали грунт для націоналістичних проявів, місництва, національного чванства і т. д. Наприклад, у республіках Середньої Азії й Казахстані мали місце спроби відновити родові зв’язки, втілити їх в структуру соціалістичних суспільних відносин; виникли привілейо­ вані групи серед керівництва і певних кіл інтелігенції; були спроби пристосувати, за висловом В. І. Леніна, «соціалізм до націоналізму». Тенденції до національної відособленості, обмеженості, місництва, чванства спостерігалися й в інших республіках, у тому числі і в Укра­ їнській РСР (пригадаємо книгу колишнього першого секретаря ЦК Компартії України П. Ю. Шелеста «Україно наша Радянська», напи­ сану в дусі національного чванства). Любити свою націю, республіку — не означає закріплювати на­ завжди її історичні особливості, прагнути до відособленості і обмеже­ ності, вдаватися до ілюзій про її винятковість. Подібні настрої й тен­ денції суперечать соціалізмові, інтернаціоналізму, дружбі народів. По своїй суті вони — антипатріотичні й антинаціональні, ворожі інтересам розвитку своєї нації і всієї співдружності соціалістичних націй і народ­ ностей нашої країни. Яскравими прикладами націоналістичних дефор­ мацій останнього часу були події в м. Алма-Аті у грудні 1986 р., націо­ налістичні прояви з боку керівництва і деяких кіл інтелігенції Узбе­ кистану й Киргизії. В сучасних умовах партія вважає винятково важливим реалістич­ ний підхід до оцінки кожного конкретного етапу в розвитку національ­ них відносин, нових якісних змін в економіці, культурі, всього духовно­ го життя націй і народностей країни. Удосконалення національних від­ носин органічно пов’язане з розпочатим процесом революційної перебу­ дови, якісними перетвореннями матеріальних основ і соціальних форм життєдіяльності радянських людей, дальшою інтернаціоналізацією продуктивних сил, усіх сторін суспільного життя. Визначальним фактором інтернаціоналізації суспільного життя, матеріальною передумовою братерської дружби і єдності народів СРСР є єдиний народногосподарський комплекс, який склався на ос­ нові спільних економічних цілей та інтересів усіх націй і народностей країни. «Економіка СРСР,— зазначається в статті 16-й Конституції СРСР,— становить єдиний народногосподарський комплекс, що охоп­ лює всі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну на терито­ рії країни». Єдиний народногосподарський комплекс — явище, властиве тільки соціалізму. Його формування відбувається по-різному в країнах соціалістичної співдружності залежно від вихідного рівня, ступеня за­ безпеченості ресурсами, кліматичних і природних умов, можливостей використання переваг міжнародного поділу праці. Розвиток єдиного народногосподарського комплексу став основою створення величезного економічного потенціалу країни, що дало їй можливість за історично короткий строк в багато разів збільшити свою частку у світовому промисловому виробництві, зміцнити обороноздат­ ність. Уже до 60-річчя Великого Жовтня Радянський Союз випускав більше промислової продукції, ніж увесь світ у 1950 р. Разючі зміни відбулися в економіці раніше відсталих національ­ них районів. Якщо в цілому по країні за роки Радянської влади про­ мислове виробництво зросло в 169 разів, то в Білорусії— у 254 рази, Казахстані — 256, Молдавії — 304, Киргизії — 373, у Вірменії — в 240 разів. У Латвії випуск промислової продукції збільшився порівняно з 1940 р. у 46 разів 8. Планомірне комплексне розміщення виробництва дало можливість подолати поділ радянських республік на індустріаль­ ні й аграрні. Єдиний народногосподарський комплекс, що склався в СРСР, зу­ мовлює досить широкі й різноманітні економічні зв’язки між союзними республіками. Наприклад, Казахська РСР одержує поставки від 96 галузей, підприємства яких розташовані в інших республіках, і від­ правляє свою продукцію для 74 галузей інших республік9. У прийнятих XXVII з’їздом КПРС Основних напрямах економіч­ ного і соціального розвитку СРСР на 1986—1990 рр. і на період до 2000 року наголошується на необхідності дальшого забезпечення гар­ монійного економічного і соціального розвитку всіх союзних і автоном­ них республік. Зробити це при наявності в СРСР 53 національно- територіальних утворень, 35 з яких (15 союзних і 20 автономних рес­ публік) мають статус національних держав, дуже нелегко. КПРС керується тим, що дальше зміцнення й розвиток СРСР як багатонаціо­ нальної соціалістичної держави великою мірою залежить від удоско­ налення єдиного народногосподарського комплексу, зміцнення еконо­ мічного співробітництва народів СРСР. Важливе місце в структурі народногосподарського комплексу країни посідає Українська РСР. Вона, як і раніше, є одним із значних центрів паливної, металургійної і машинобудівної промисловості, а також одним з провідних сільськогосподарських районів. В усі радян­ ські республіки надходить продукція з маркою українських підпри­ ємств. Водночас Україна одержує необхідні вироби й сировину з інших республік. Неухильний розвиток економічних зв’язків і братерської взаємо­ допомоги — об’єктивний процес, оскільки величні завдання створення матеріально-технічної бази комунізму можуть розв’язуватися тільки спільно. Візьмемо для прикладу будівництво великих гідро- і атомних електростанцій, іригаційних споруд, освоєння цілинних земель, прокла­ дення нафто- і газопроводів, нових залізниць. Все це здійснюється спільними зусиллями всіх радянських народів. Цілий ряд будов стали символами дружби народів СРСР: БАМ, Саяно-Шушенська і Братська гідроелектростанції, Атоммаш, завод великовантажних автомобілів у Набережних Челнах та ряд інших. За допомогою російського та інших братніх народів на Україні створено мережу великих теплових, атом­ них і гідроелектростанцій (тільки на Дніпрі збудовано 5 гідроелектро­ станцій), об’єднаних в єдину енергосистему Європейської частини СРСР. Велика роль у розвитку співробітництва народів СРСР належить удосконаленню управління народним господарством. В умовах, коли 8 П р о б л е м ы м и р а и с о ц и а л и з м а .— 1 9 8 6 ,— JM® 9 .— С. 9 4 . 9 Т ам ж е . економіка країни набула величезних масштабів, коли перед нею по­ стали принципово нові завдання, якісно новим змістом наповнюється поняття «демократичний централізм». Як відзначається в рішеннях червневого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС, зусилля центральних органів, мають бути зосереджені на розв’язанні загальнодержавних, міжгалу­ зевих і міжрегіональних проблем суспільного виробництва, при рішу­ чому звільненні від детальної регламентації роботи низових ланок. Водночас висунуто завдання підвищити роль економічних методів уп­ равління, які б забезпечили його гнучкість і ефективність10 11. Докорін­ на перебудова структури і діяльності центральних економічних органів, і насамперед Держплану СРСР, міністерств та відомств, посилення демократичних засад у роботі трудових колективів, розширення само­ стійності й відповідальності підприємств відповідають настановам XXVII з’їзду партії, вимогам самого життя. На червневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС було прийнято рішення про докорінну перебудову управління економікою. Воно ввібрало в себе багаторічний досвід со­ ціалістичного будівництва, передову наукову думку. Новим змістом наповнюється й демократія на місцях, у трудових колективах. Широке впровадження самоуправління, виборність керів­ них посад, розширення гласності, реальних можливостей трудящих впливати на рішення виробничих і соціальних завдань не може благо­ творно не вплинути на удосконалення національних відносин в СРСР. Перебудова економіки і управління народним господарством країни, розвиток єдиного народногосподарського комплексу сприяють водно­ час дальшому зміцненню економічних основ дружби всіх націй і на­ родностей. Динамізм перебудови і дальшого розвитку радянської еко­ номіки — це динамізм розквіту і зближення народів СРСР, зміцнення могутності й авторитету багатонаціональної Радянської держави. Перспективи розвитку національних відносин нерозривно пов’язані із зміцненням Союзу Радянських Соціалістичних Республік. «... Це цілком унікальне явище — наш Радянський Союз,— відзначав Гене­ ральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов під час поїздки до Лат­ війської й Естонської РСР.—Ми всі нерозривними узами пов’язані» п. Під керівництвом Комуністичної партії Радянська держава стала могутнім фактором згуртування націй і народностей, зміцнення інтер­ національної єдності радянських народів. Через Ради, профспілки, ком­ сомол та інші громадські організації трудящі всіх національностей беруть рівноправну участь в управлінні державними справами, у роз­ в’язанні корінних питань соціально-економічного й культурного бу­ дівництва. Сучасний рівень національно-державного будівництва відбиває сту­ пінь розвитку національної структури країни, що знайшло своє відобра­ ження в Конституції СРСР і конституціях союзних республік. Проте прогрес радянського суспільства, завдання прискорення соціально-еко­ номічного розвитку країни, умови розширення демократії і гласності висувають на чергу дня питання про вдосконалення союзної і націо­ нальної державності народів СРСР, подолання негативних тенденцій у цій сфері. Прикладом успішного вирішення національних проблем було возз’єднання згідно з ясно висловленою волею населення західно­ українських земель, Північної Буковини, Закарпатської України в єди­ ній Українській Радянській державі в складі Союзу РСР. Те ж слід сказати про вступ до складу СРСР прибалтійських радянських рес­ публік в 1940 р., трудящі яких після перемоги Жовтневої соціалістич­ ної революції домоглися встановлення влади Рад і виявили стремлін- 10 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 25—26 черв. 1987 р.— К., 1987.— С. 81—82. 11 Твердо йти дорогою перебудови й поглиблення демократизму: 36. матеріалів про поїздку М. С. Горбачова в Латвійську й Естонську РСР, 17—22 лют. 1987 р.— К., 1987.— С. 29. ня до найтіснішого союзу з російським й іншими народами нашої країни. Насильна з допомогою іноземних інтервентів реставрація бур­ жуазного ладу в період громадянської війни, тяжкі роки фашистської диктатури не витравили у свідомості трудящих цих республік відданості ідеям Великого Жовтня, прагнення до входження в склад Союзу РСР. Намагання імперіалістичних кіл Заходу видати провокаційні заяви окремих націоналістичних елементів у прибалтійських республіках за їх бажання до відриву від єдиної Радянської держави, за вияв нібито волі трудящих цих республік не мають під собою ніякого грунту. Виявом турботи партії й уряду про інтереси малих народностей і етнографічних груп було створення в 1987 р. авторитетної державної комісії для розгляду проблеми про місце проживання кримських та­ тар. Це свідчить про намір радянських органів всебічно, з урахуван­ ням інтересів усіх народів СРСР, вивчити це складне питання і прий­ няти рішення, яке відповідало б традиціям дружби народів СРСР. У новій редакції Програми КПРС одним з головних завдань на­ ціональної політики висунуто всемірне зміцнення і розвиток єдиної союзної багатонаціональної держави 12. Воно здійснюватиметься на­ самперед на основі органічного оптимального поєднання загальнодер­ жавних інтересів з інтересами республік, автономних областей і окру­ гів. При такому підході має виключатися недооцінка специфічних на­ ціональних потреб чи трактування загальних інтересів з позицій відомчості або національної обмеженості. «КПРС і далі послідовно боротиметься,— відзначається в Програмі партії,— проти будь-яких проявів місництва та національної обмеженості і водночас постійно дбатиме про дальше підвищення ролі республік, автономних областей і автономних округів у розв’язанні загальнонародних завдань, про активну участь трудящих усіх національностей у роботі органів влади і управління» 13. Партія розглядає боротьбу з місництвом, національною обмеже­ ністю, чванством і різного роду проявами націоналізму й шовінізму як складову частину своєї діяльності, спрямованої на зміцнення й розви­ ток Союзу РСР. Водночас партійні документи, матеріали центральної і місцевої преси свідчать, що колишні керівники в таких республіках, як Казахська, Узбецька й Киргизька, не тільки не боролися з цими негативними явищами, а й самі зловживали своїм високим станови­ щем, довір’ям партії, використовуючи їх у сімейно-кланових інтересах, заохочуючи підлабузництво й пристосовництво, допускаючи порушення принципів ленінської національної і кадрової політики. Довір’я партії і заохочення самостійності місцевих органів у керівництві партійним, державним і господарським будівництвом вони сприймали як право на безконтрольне одноосібне управління. Така деформація стилю пар­ тійного й державного керівництва породила ланцюг негативних явищ і тенденцій не лише в економіці цих республік, а й у галузі ідеології, в моральній сфері. Так, на рубежі 70—80-х років внесок Казахстану в єдиний народногосподарський комплекс дедалі більше не відповідав його зростаючому економічному і науковому потенціалу. Застійні яви­ ща охопили всі галузі народного господарства республіки й усі сфери суспільно-політичного життя. Занепала справа інтернаціонального й патріотичного виховання трудящих. Процвітали парадність і славо­ слів’я, перебільшувалися досягнення, замовчувалися недоліки. Все це призвело до посилення націоналістичних проявів, з якими своєчасно не проводилася рішуча боротьба. У постанові ЦК КПРС «Про роботу Казахської республіканської партійної організації по інтернаціональ­ ному й патріотичному вихованню трудящих» було відзначено недоліки в її роботі і вказано на необхідність вжиття рішучих заходів до ви­ 12 Д и в .: П р о г р а м а К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії Р а д я н с ь к о г о С о ю зу : Н о в а р е д .— С. 4 2 — 43 . 13 Т ам ж е . правлення становища, поліпшення інтернаціонального й патріотично­ го виховання трудящих, вдосконалення і дальшого розвитку національ­ них відносин н . Протягом останніх десяти років практично не збільшувалася у національному доході країни частка Узбецької РСР, у той час як про­ цент її населення динамічно зростав. Колишні керівники республікан­ ської партійної організації допустили грубі помилки в господарській і кадровій політиці, ослабили увагу до питань організації промислово­ го виробництва, підвищення якості продукції, допускали великі при­ писки сільськогосподарської продукції. «Ми опинилися у великому боргу перед державою,— заявив у своєму виступі на XXVII з’їзді пар­ тії член ЦК КПРС, перший секретар ЦК Компартії Узбекистану І. Б. Усманходжаєв.— Створений в Узбекистані з допомогою всіх на­ родів СРСР, і насамперед великого російського народу, величезний виробничий і науково-технічний потенціал поки що не дає належної віддачі» 14 15 * *. На XXVII з’їзді КПРС відзначалися досягнення радянської ба­ гатонаціональної соціалістичної культури. Вбираючи в себе багатство національних форм і барв, вона стає унікальним явищем у світовій культурі. Але важливо, наголошувалося на з’їзді, щоб здоровий інте­ рес до всього цінного, що є в кожній національній культурі, не виро­ джувався в спроби відмежуватися від об’єктивного процесу взаємо­ дії і зближення національних культур. Адже мали місце факти, коли під виглядом національної самобутності в деяких творах літератури і мистецтва, наукових працях робилися спроби зобразити в ідилічних тонах реакційно-націоналістичні і релігійні пережитки, що суперечать нашій ідеології, соціалістичному способу життя, науковому світогля­ ду ,6. «У традиціях більшовизму, — відзначав М. С. Горбачов на січ­ невому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС,— принципова боротьба проти будь-яких проявів національної обмеженості і чванливості, націона­ лізму і шовінізму, місництва, сіонізму і антисемітизму, в яких би формах вони не виступали. Нам треба постійно пам’ятати, що націо­ налізм і пролетарський інтернаціоналізм — це дві протилежні політи­ ки, два протилежних світогляди»,7. Інтернаціоналістська політика КПРС, Радянської держави, по­ глиблення революційного процесу перебудови, розширення демократії і гласності викликають негативну реакцію з боку антикомуністів, ідео­ логів імперіалістичної реакції. Одним з головних напрямів підривної діяльності імперіалістичних розвідок, ворожої радіопропаганди є на­ магання оживити націоналістичні передсуди серед несвідомої частини населення СРСР, підірвати інтернаціональну єдність і братерську дружбу народів нашої країни. Внаслідок підривних дій імперіалістич­ них кіл Заходу і еміграційних буржуазно-націоналістичних організа­ цій мали місце спроби порушення громадського порядку з боку екстре­ містів із середовища кримських татар у Москві влітку 1987 р., прово­ каційні вилазки груп націоналістів у столицях прибалтійських респуб­ лік (серпень 1987 р.). Окремі прояви націоналізму і шовінізму в республіках, в тому числі в Українській РСР, значною мірою пояснюються недоліками в організації політико-виховної роботи, ослабленням інтернаціонального і патріотичного виховання трудящих. У прийнятій в серпні 1987 р. постанові ЦК Компартії України «Про заходи щодо реалізації в республіці постанов XXVII з’їзду пар- 14 П р а в д а .— 1987 .— 16 и ю л я . 15 X X V I I з ’ї з д К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії Р а д я н с ь к о г о С о ю зу : С т ен о гр . зв іт ,— К ., 1 9 8 6 .— Т . 1.— С . 2 0 7 . *• Д и в .: М а т е р іа л и X X V II з ' ї з д у К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії Р а д я н с ь к о г о С о ю з у .— С . 6 2 — 6 3 . , ł М а т е р іа л и П л е н у м у Ц е н т р а л ь н о г о К о м іт е т у К П Р С , 2 7 — 2 8 січ . 1 9 8 7 р .— С . 39 . тії, січневого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС у галузі національних відносин, посилення інтернаціонального і патріотичного виховання на­ селення» відзначалося, що у практиці національних відносин виника­ ють питання, які вимагають глибокого, систематичного вивчення і своєчасного, продуманого реагування на інтернаціоналістській основі, вжиття необхідних заходів. В той же час, зазначається в постанові, багато партійних, радянських, профспілкових, комсомольських праців­ ників, ідеологічний актив, господарські керівники не зжили уявлення про безпроблемність національних процесів, нерідко уникають відпо­ відей на запитання трудящих, аргументованого роз’яснення суті й досягнень національної політики партії. В роботі ряду партійних орга­ нізацій ще не подолано формального підходу до організації патріо­ тичного та інтернаціонального виховання. У наукових дослідженнях суспільствознавців слабо виявляються нові тенденції та явища в націо­ нальних відносинах, в інтернаціональному розвитку, не розробляються конкретні практичні рекомендації. Останнім часом в республіканській пресі, у виступах ряду діячів культури і науки порушувалися питання національно-культурного бу­ дівництва. Зверталася, зокрема, увага на звуження сфери застосування української мови, зниження рівня її викладання і вивчення в школі, порушення мовного статусу українських театрів, скорочення випуску кінофільмів українською мовою. Ще не повного мірою задовольняються мовні потреби некоріиних національностей 18. ЦК Компартії України зобов’язав партійні комітети, радянські органи, ідеологічні установи глибоко проаналізувати стан національних відносин, інтернаціонального і патріотичного виховання населення, вжити практичних заходів для поліпшення цієї роботи, забезпечення глибоко змістовної і систематичної пропаганди актуальних питань національної політики КПРС. В постанові ЦК Компартії України вказано на необхідність по­ кращення вивчення і викладання в школах української, російської й інших мов народів СРСР, найповніше задоволення соціально-культур­ них запитів і потреб населення з урахуванням його національної структури. У своїй діяльності КПРС постійно має на увазі багатонаціональ­ ний характер радянського суспільства. Послідовне проведення в жит­ тя ленінської національної політики — складова частина стратегічно­ го курсу партії на вдосконалення соціалізму, прискорення соціально- економічного розвитку країни. Одним із факторів, що викликають до життя нові питання і про­ блеми в галузі національних відносин, є високий ступінь взаємоза­ лежності рівня розвитку економіки й культури національних республік і їхнього внеску в загальнонародну справу всемірного зміцнення і розвитку єдиної союзної держави, єдиного народногосподарського комплексу, єдиної культури радянського народу. Йдеться насамперед про підвищення ролі кожної нації і народності у справі революційних перетворень продуктивних сил. Нині на перший план висуваються нові форми й методи господарської інтеграції, яка сприятиме зростан­ ню продуктивних сил на основі науково-технічного прогресу, поліп­ шенню планування й управління народним господарством. Візьмемо для прикладу питання про кооперовані зв’язки радян­ ських республік. В умовах поглиблення соціалістичного поділу праці між ними дедалі розширюються кооперовані поставки промислової продукції і обладнання в рамках єдиного народногосподарського комплексу. Тому невиконання планових завдань і договірних зобов’я­ зань, порушення кооперованих поставок тією чи іншою республікою, підприємством (об’єднанням) негативно позначається на економіці 18 Р а д . У к р а їн а .— 1 9 8 7 .— 14 сер п . Укр. іст. журн., 1987, № / 2 8 5 інших республік, а нерідко — і всієї країни. Так, на XXVII з’їзді Ком­ партії України вказувалося, зокрема, що значна кількість підприємств республіки, в тому числі металургійних, не виконала договірних зобо­ в’язань по поставках продукції|9. Практика показує, що комплексний розвиток народного господар­ ства республік не повинен ідеалізуватися. Він містить у собі ряд су­ перечливих явищ. Це стосується насамперед суперечностей між ниніш­ нім станом економіки й існуючими формами управління, що вироби­ лися в попередні періоди. Правомірно називати комплексним такий розвиток і поєднання галузей економіки республік та регіонів, які сприяють якнайшвидшому впровадженню досягнень науково-технічно­ го, економічного і соціального прогресу. У своїй національній політиці КПРС враховує існуючі (ще до­ сить значні) відмінності між республіками щодо соціально-економіч­ ного й культурного рівнів. Зумовлені своєрідністю природних факторів, наявністю трудових ресурсів, поділом праці, що історично склався, вони, на думку багатьох учених, позначаються на розмірі національ­ ного доходу на душу населення, кількості осіб з вищою освітою на 10 тис. чол. тощо. Проблему вирівнювання рівнів розвитку республік партія розв’язує, виходячи з необхідності забезпечення максимального використання їхнього потенціалу для власних потреб і забезпечення внеску в економіку всієї Радянської держави. З цією метою втілюються в життя заходи щодо раціонального використання природних ресурсів в інтересах зміцнення єдиного народногосподарського комплексу, за­ безпечення раціонального обміну кадрами робітників і спеціалістів, обміну передовим досвідом виробництва у різних галузях народного господарства й т. д. Важлива роль у зміцненні Радянської багатонаціональної держа­ ви належить послідовному втіленню в життя ленінських принципів соціалістичного федералізму й демократичного централізму. На основі їх творчого застосування невпинно збагачуються форми міжнаціональ­ них відносин в інтересах усього радянського народу і кожної нації та народності. Як показує історичний досвід, з розвитком Радянської держави відбувається закономірний процес посилення ролі загальносоюзних органів у розв’язанні питань загальнодержавного значення і одночасне розширення самостійності, прав і обов’язків республік. У цьому про­ цесі, особливо в сфері управління народним господарством, мали місце серйозні недоліки і упущення, що дістало свій вияв у негативних яви­ щах в економіці у 70-х — на початку 80-х років. Вони не могли не поз­ начитися на окремих сторонах міжнаціональних відносин. Діалектика співвідношення демократизму й централізму в розвит­ ку Радянської багатонаціональної держави, розв’язання складних проблем при поєднанні загальносоюзних і республіканських інтересів передбачають виникнення, а за певних умов і загострення суперечно- тей між цими началами. Однак ця діалектика містить у собі реальну можливість успішного розв’язання цих неантагоністичних суперечно­ стей. Вона зумовлена втіленням у життя інтернаціоналістської націо­ нальної політики КПРС. Незважаючи на чіткість і зрозумілість принципів демократичного централізму й соціалістичного федералізму, зафіксованих у Програмі КПРС, Конституції СРСР та інших документах, керівники окремих союзних міністерств і відомств до недавнього часу через інерцію й небажання перебудовуватися підміняли економічні методи управління адмініструванням, порушували самостійність не тільки виробничих об’єднань і підприємств, а й республіканських органів. Водночас вони 19 19 Д и в .: М а т е р іа л и X X V I I з ’ї з д у К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії У к р а їн и .— К ., 1 9 8 6 .— С . 11; П р а в д а У к р аи н ы .— 1 9 8 7 .— 2 9 м а я . не виявляли належної ініціативи й активності у використанні широких прав республік. Практичне втілення в життя принципів демократично­ го централізму й соціалістичного федералізму як у галузі економіки, так і в національно-державному будівництві потребує цілеспрямовано­ го впливу партії й уряду. Радянський державний лад, соціалістична демократія, будучи політичною основою дружби та інтернаціональної єдності народів СРСР, забезпечують суверенні права союзних республік і соціалістич­ них націй, що в них проживають. Врахування національної специфіки життя й побуту трудящих тієї чи іншої республіки, області чи краю не тільки не є перешкодою до утвердження соціалістичної, інтернаціона­ лістської сутності союзної і національної державності, а, навпаки, однією з головних умов справжнього гуманізму й демократизму, даль­ шого зміцнення ленінської дружби народів СРСР. Інтернаціональна єджсть, дружба і братерство, співробітництво і взаємодопомога радянських народів є реальною основою національ­ ного й державного суверенітету союзних республік. Всі вони повною мірою користуються перевагами, які дає їм об’єднання в могутню соціалістичну державу, всі вони рівні у політичному й правовому аспектах. Головними напрямами дальшого розвитку і зміцнення нашої ба­ гатонаціональної держави на сучасному етапі є всебічне розгортання й удосконалення соціалістичної демократії, активна участь усіх гро­ мадян в управлінні державою, господарським і культурним будівницт­ вом, у поліпшенні роботи державного апарату й посиленні контролю за його діяльністю. У нарощуванні духовного потенціалу Союзу РСР і кожної радян­ ської республіки величезне значення має розвиток соціалістичної за змістом, різноманітної за національними формами, інтернаціоналіст­ ської за духом єдиної культури на основі кращих досягнень і самобут­ ніх прогресивних традицій народів СРСР. Великий внесок у цю справу належить трудящим Радянської України, про що свідчать значні успі­ хи численного загону працівників культури й мистецтва республіки, розвиток масової народної художньої творчості. Розквіт єдиної соціалістичної культури радянського народу дістає своє відображення в дальшій інтернаціоналізації усіх сфер суспільно­ го життя, у тому числі й духовної сфери, у зростанні багатомовності й посиленні потягу до опанування російської мови як мови міжнаціо­ нального спілкування, в інтенсифікації взаємовпливу культур народів СРСР. У цих умовах активізується процес ламання національних пере­ городок, зближення соціалістичних націй і народностей. Відомо, що успіхи соціалістичного й комуністичного будівництва великою мірою залежать від рівня освіченості й культури соціалістич­ них націй. На початку 80-х років в СРСР завершився повсюдний пе­ рехід до загальної середньої освіти. Нині у вузах, технікумах, учили­ щах, школах та на курсах підвищення кваліфікації навчається понад 90 млн. чол., тобто третина населення країни. В СРСР у 1985/86 на­ вчальному році налічувалося 894 вузи 20. Характерно, що в багатьох радянських республіках, де до Жовтневої революції не було, як пра­ вило, жодного вузу, в 1985/86 навчальному році на 10 тис. населення налічувалося студентів у вузах: у Вірменії— 163 чол., Азербайджані — 158, Узбекистані — 154, Казахстані — 171, Киргизії — 144, Таджики­ стані— 118, Білорусії — 182, Молдавії— 128 21. Для порівняння: на таку ж кількість населення у Франції припадає 96 студентів, в Анг­ лії — 83, Італії — 70, у ФРН — 48. Партія орієнтує вищу школу й се­ редні навчальні заклади на підвищення якості знань майбутніх спеціа­ 20 Н а р о д н о е х о з я й с т в о С С С Р в 198 5 г о д у : С т а т . е ж е г о д н и к .— М ., 1 9 8 6 .— С . 5 0 9 . 21 Д и в .: Т а м ж е .— С. 5 1 1 . лістів і поліпшення їх ідейно-політичного виховання. Особлива увага звертається на підготовку спеціалістів для нових напрямів науки і техніки, для тих галузей виробництва і сфери обслуговування, які швидко розвиваються. У полі зору КПРС постійно перебувають процеси, які сприяють зміцненню інтернаціональної основи єдиної загальнолюдської культури комуністичного суспільства. Досвід культурного будівництва в СРСР переконує, що розквіт національних радянських культур зміцнює ін­ тернаціональну єдність народів, а це, у свою чергу, благотворно впливає на процес дальшого розвитку єдиної радянської соціалістичної культури. В духовній спадщині, традиціях і побуті кожної нації є і прогре­ сивне, і віджиле. І треба не консервувати погане, а звільнитися від усього, що застаріло, що суперечить нормам радянського співжиття, соціалістичній моралі, комуністичним ідеалам, всемірно зміцнювати дружбу народів СРСР. Неабияке значення має боротьба проти націо­ налістичних передсудів, що ще зберігаються в свідомості людей і піді­ гріваються ззовні буржуазною пропагандою. В ідеологічній роботі серед населення великого значення набуває виховання трудящих, особливо молоді, в дусі поваги і любові до історії, культури й мови всіх братніх народів нашої країни. Інколи окремим їх представникам не вистачає культури національних відно­ син, що породжує місництво, рецидиви дрібнобуржуазної національної психології, національний егоїзм, відособленість. Проблеми взаємовід­ носин у багатонаціональній державі — важливі і досить складні за своєю сутністю. Тому вони потребують уважного і вдумливого підходу, не терплять бюрократизму і політичного верхоглядства. Партія, її Центральний Комітет вимагають розв’язувати всі питання, що вини­ кають у сфері міжнаціональних відносин, у дусі гласності й принципо­ вості і давати при цьому належну відсіч будь-яким проявам буржуаз­ ного націоналізму і шовінізму, національної обмеженості і замкнутості, спробам з позакласових позицій трактувати події минулого, роль окре­ мих історичних осіб. Необхідно поглиблювати контрпропагандистську роботу, спрямо­ вану на викриття підривних акцій зарубіжних буржуазно-націоналі­ стичних, сіоністських і клерикальних центрів, що спекулюють на проб­ лемах національних відносин, намагаються посіяти ворожнечу між народами нашої країни. Наукове регулювання інтернаціональних і національних процесів являє собою одну з найважливіших складових частин діяльності Комуністичної партії по управлінню всім соціалістичним суспільним організмом. Удосконалення соціалізму потребує посилення цілеспря­ мованого партійного керівництва національними відносинами, і насам­ перед, складними процесами інтернаціоналізації суспільного життя, дальшого вирівнювання рівнів розвитку окремих націй і народностей, патріотичного й інтернаціонального виховання трудящих. Тому зако­ номірним і необхідним є зростання провідної ролі КПРС у творчому розвитку й застосуванні ленінської теорії і програми з національного питання, де враховано весь комплекс поточних і перспективних завдань у цій важливій галузі. Політика КПРС у сфері національних відносин, як і в інших га­ лузях суспільного життя, відзначається відповідальним і реалістичним підходом до аналізу досягнутого і постановки перспективних завдань, рішучою протидією місництву, рутині, застою, повільності й інертності у здійсненні накреслених завдань. Основні напрями національної політики КПРС, визначені в новій редакції Програми партії, у матеріалах XXVII з’їзду КПРС і наступ­ них пленумів її ЦК. переконливо свідчать про її наступність, про вір­ ність партії основоположним принципам ленінської національної полі­ тики, про її творчий розвиток і послідовне здійснення. Наступність і новаторство у питаннях теорії і практики соціалістичного будівництва забезпечують динамізм і ефективність соціалізму, у тому числі й націо­ нальної політики КПРС. Нагромаджений історичний досвід розв'язання національного пи­ тання в СРСР, зміцнення соціальної й інтернаціональної єдності ра­ дянського суспільства, становлення і динамізм розвитку нової історич­ ної спільності людей — радянського народу, розквіт і неухильне збли­ ження соціалістичних націй та народностей, зміцнення дружби народів, всебічне зміцнення і розвиток Радянської багатонаціональної держа­ ви — плодотворний підсумок діяльності партії за 70 років у галузі національної політики. А. В. Лихолат СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ НАЦИОНАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИИ В C C C P - ИСТОРИЧЕСКОЕ ЗАВОЕВАНИЕ ВЕЛИКОГО ОКТЯБРЯ Резюме В статье освещаются сложные вопросы совершенствования национальных отно­ шений в СССР в свете решений XXVII съезда партии и последующих пленумов ЦК КПСС, борьба с деформациями и негативными явлениями в этой сфере. Г. К. К О В Т У Н (Київ), М. С. К А М I Н Ч У К ( Киї в) НА СТОРОЖІ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР (До 70-річчя ВЧК—КДБ) Питання організації захисту соціалістичної Вітчизни від посягань зовнішніх та внутрішніх ворогів займали і займають важливе місце в діяльності Комуністичної партії. Вони постійно перебували в полі зору В. І. Леніна. При цьому зверталася увага як на відвернення прямого втручання міжнародної буржуазії в справу революційних перетворень, започаткованих у нашій країні Великим Жовтнем, так і на боротьбу з таємними формами й методами підривної діяльності розвідслужб міжнародного імперіалізму. На пропозицію В. І. Леніна, який передбачав тривалий характер класової боротьби проти зовнішнього ворога, зростання опору внутріш­ ніх ворожих елементів, 7(20) грудня 1917 р. була створена Всеросій­ ська Надзвичайна Комісія (ВЧК) по боротьбі з контрреволюцією і саботажем. Очолив комісію полум’яний революціонер-ленінець Ф. Е. Дзержинський. Підкреслюючи її велику роль у викритті підступів та інтриг ворогів революції, Володимир Ілліч відзначав: «Без такої уста­ нови влада трудящих існувати не може...» '. Створивши органи державної безпеки, Комуністична партія виро­ била відповідні форми керівництва ними і контролю їх діяльності. Згідно з генеральною лінією партії на її з’їздах визначалися політичні завдання та основні напрями роботи цих органів. Велика увага приді­ лялася зміцненню їх організаційно-правових основ, добору, розстановці та ідейно-політичному вихованню кадрів чекістів. Вимагаючи від ЧК застосування ефективних, своєчасних заходів у боротьбі проти внутрішніх і зовнішніх ворогів, В. І. Ленін виявляв 1 1 Л е н і н В. І. Про внутрішню і зовнішню політику республіки: Звіт ВЦВК і РНК 23 грудня: IX Всерос. з’їзд Рад, 23—28 груд. 1921 р. // Повне зібр. творів.— Т. 44,— С. 313.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214036
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0130-5247
language Ukrainian
last_indexed 2026-03-21T19:05:22Z
publishDate 1987
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Лихолат, А.В.
2026-02-19T10:40:27Z
1987
Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня / А.В. Лихолат // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 76-89. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
0130-5247
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214036
В статье освещаются сложные вопросы совершенствования национальных отношений в СССР в свете решений XXVII съезда партии и последующих пленумов ЦК КПСС, борьба с деформациями и негативными явлениями в этой сфере.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Статті
Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
Совершенствование национальных отношений в СССР – историческое завоевание Великого Октября
Article
published earlier
spellingShingle Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
Лихолат, А.В.
Статті
title Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
title_alt Совершенствование национальных отношений в СССР – историческое завоевание Великого Октября
title_full Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
title_fullStr Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
title_full_unstemmed Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
title_short Вдосконалення національних відносин у СРСР - історичне завоювання Великого Жовтня
title_sort вдосконалення національних відносин у срср - історичне завоювання великого жовтня
topic Статті
topic_facet Статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214036
work_keys_str_mv AT liholatav vdoskonalennânacíonalʹnihvídnosinusrsrístoričnezavoûvannâvelikogožovtnâ
AT liholatav soveršenstvovanienacionalʹnyhotnošeniivsssristoričeskoezavoevanievelikogooktâbrâ

Схожі ресурси