Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України
В статье раскрывается историческое значение победы Великой Октябрьской социалистической революции, ленинского Декрета о земле для разрешения аграрно-крестьянского вопроса в нашей стране. Показаны особенности, формы и методы кооперирования крестьян на Украине. Проанализированы трудности и перегибы, п...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1987 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1987
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214037 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України / Л.Ю. Беренштейн // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 64-76. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860271086513422336 |
|---|---|
| author | Беренштейн, Л.Ю. |
| author_facet | Беренштейн, Л.Ю. |
| citation_txt | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України / Л.Ю. Беренштейн // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 64-76. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | В статье раскрывается историческое значение победы Великой Октябрьской социалистической революции, ленинского Декрета о земле для разрешения аграрно-крестьянского вопроса в нашей стране. Показаны особенности, формы и методы кооперирования крестьян на Украине. Проанализированы трудности и перегибы, проявившиеся в процессе социалистических преобразований в сельском хозяйстве. Подчеркнуто, что коллективизация сельского хозяйства стала глубоким переворотом в экономических отношениях, во всем укладе жизни крестьян.
|
| first_indexed | 2026-03-21T11:32:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Таким чином, у міру зміцнення та дальшого вдосконалення соці
алізму в нашій країні, розвитку світового революційного процесу, у
результаті змін в умовах діяльності радянського робітничого класу й
завдяки цілеспрямованій політиці КПРС по широкому залученню тру
дящих мас до розв’язання практичних зовнішньополітичних завдань, їх
інтернаціональному вихованню, а також посиленню міжнародної діяль
ності масових громадських організацій і творчої ініціативи самих ро
бітників відбуваються глибокі зміни у характері виявлення народжених
Жовтневою революцією традицій інтернаціоналізму. Революційна твор
чість народних мас постійно збагачує зміст бойового заклику осново
положників наукового комунізму «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!».
В результаті на сучасному етапі активність робітничого класу у сфері
міжнародних відносин виділилася в самостійний, комплексний за своїм
значенням напрям його діяльності.
С. В. Виднянский
И Н Т Е Р Н А Ц И О Н А Л И З М С О В Е Т С К О Г О Р А Б О Ч Е Г О К Л А С С А :
Т Р А Д И Ц И И О К Т Я Б Р Я И С О В Р Е М Е Н Н О С Т Ь
Резюме
В с т а т ь е на о с н о в е о см ы сл ен и я т ео р ет и ч ес к и х а сп ек т о в п р о л ет а р ск о го и н т ер
н а ц и о н а л и зм а и а н а л и за к о н к р ет н о -и ст о р и ч еск о г о м а т е р и а л а р а ссм а т р и в а ю т ся в оп р осы
р а зв и т и я со в ет ск и м р а б о ч и м к л а ссо м и н т ер н а ц и о н а л ь н ы х т р а д и ц и й В е л и к о г о О к тя б р я .
Р а ск р ы в а ю т ся в о зр о с ш и е м а сш та б ы , о б о г а щ е н и е с о д е р ж а н и я и ф о р м и н т ер н а ц и о
н а л и зм а и м е ж д у н а р о д н ы х св я зен р а б о ч е г о к л а сса С С С Р на с о в р ем ен н о м э т а п е , о б о
с н о в ы в а ет ся в ы д ел е н и е ег о а к ти в н ости в с ф е р е м е ж д у н а р о д н ы х о т н о ш ен и й в о в п о л
н е с а м о с т о я т е л ь н о е и к о м п л ек сн о е п о с в о е м у зн а ч ен и ю н а п р а в л ен и е д е я т е л ь н о с т и
р а б о ч и х .
Л. Ю. Б Е Р Е Н Ш Т Е Й Н (Киї в)
ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ І СОЦІАЛІСТИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ
В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ
Велика Жовтнева соціалістична революція стала переломною по
дією всесвітньої історії, визначила генеральний напрям і основні тен
денції світового розвитку, поклала початок нездоланному процесові —
заміні капіталізму новою, комуністичною суспільно-економічною фор
мацією. «Наша революція,— відзначається у Зверненні ЦК КПРС «До
радянського народу»—найвидатніша подія XX століття, що сповістила
початок нової ери в житті людства. Час глибоко розкрив її неминуще
значення, висвітлив гігантські можливості, які відкриває соціалістичний
суспільний розвиток. У нашій свідомості, в наших почуттях Жовтень —
це предмет найвищої національної гордості радянських людей. Револю
ція стала безприкладним злетом історичної творчості мас, зоряним ча
сом перемігшого народу, який скинув ярмо капіталістичної і поміщиць
кої експлуатації» *.
Перемога соціалістичної революції в Росії поклала початок визво
ленню від гноблення, політичного безправ’я і темряви найчисленнішо-
го трудового класу країни — селянства. Виникнувши ще у ході розкла- 1
1 К о м у н іс т У к р а їн и .— 1 9 8 7 .— № 4 .— С. 3.
ду первіснообщинного ладу, воно віками вело боротьбу проти експлу
ататорів. Однак тільки з появою робітничого класу створилися переду
мови для розв’язання селянського питання, оскільки, по-перше, збіглися
їхні корінні інтереси у боротьбі проти різних форм експлуатації, і, по
друге, пролетаріат є найбільш послідовним революційним класом, здат
ним відстоювати не тільки свої класові цілі, а й усіх експлуатованих
і пригнічених народних мас.
К. Маркс і Ф. Енгельс довели, що об’єднання сил робітничого кла
су і трудящого селянства є неодмінною запорукою перемоги над капіта
лом. Розвиваючи ідеї основоположників наукового комунізму, В. І. Ле
нін у праці «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-
демократів?» обгрунтував необхідність революційного союзу цих двох
класів як головної умови повалення влади поміщиків і капіталістів.
Саме революційний союз робітничого класу і селянства став од
ним з вирішальних факторів перемоги Великого Жовтня. Вже на
II Всеросійському з’їзді Рад було прийнято написаний В. І. Леніним
Декрет про землю.
Він поклав початок докорінним соціально-економічним змінам у
сільському господарстві Країни Рад, що завершилися створенням кол
госпно-радгоспного ладу.
Питання соціалістичного перетворення сільського господарства, в
тому числі на Україні, дістали відображення у багатотомній «Історії
Комуністичної партії Радянського Союзу», «Нарисах історії Комуністич
ної партії України», «Історії Української РСР», в нарисах історії облас
них партійних організацій. Ряд колективних досліджень і монографій
присвячено здійсненню колективізації сільського господарства безпосе
редньо в нашій республіці2. Процес аграрних перетворень, здійснених
на Україні згідно з ленінським Декретом про землю в перші роки Ра
дянської влади, розкривається у дослідженнях П. М. Першина, М. А. Ру
бача та П. С. Кувшинова 3. Питання соціалістичних змін у сільському
господарстві республіки у 1918—1920 рр. висвітлюються у працях
Ю. Ю. Кондуфора й І. І. Шевченка 4, 1921 —1925 рр.— М. Д. Березов-
чука й П. М. Денисовця5, в період масового колгоспного руху —
М. Т. Куца, Г. М. Шарлая, І. І. Слинька та Ф. Д. Піджарого6. Ряд до
сліджень присвячено розвитку аграрного сектора Української РСР у
2 Іс т о р ія к о л е к т и в іза ц ії с іл ь сь к о г о г о с п о д а р с т в а У к р а їн с ь к о ї Р С Р : У 3 -х т .—
К ., 1 9 6 2 .— Т. 1: К о л г о с п н е б у д ів н и ц т в о на У к р а їн і, 1 9 1 7 — 1 9 2 7 .— 851 с.; К .. 1 9 6 5 .—
Т. 2: З д ій с н е н н я к о л е к т и в із а ц ії с іл ь сь к о г о г о с п о д а р с т в а , 1 9 2 7 — 1932 . — 8 3 9 с.;
К., 1 9 7 6 .— Т. 3: З м іц н е н н я і дальш и м р о зв и т о к к о л г о сп н о г о л а д у на У к р а їн і,
19 3 3 — 1 9 3 7 .— 7 8 7 с.; Іс т о р ія с е л я н с т в а У к р а їн с ь к о ї Р С Р : У 2 -х т. — К ., 1967 . —
T. 2. — 5 5 0 с.
3 П е р ш и и П . М . А г р а р н і п ер ет в о р ен н я В е л и к о ї Ж о в т н е в о ї с о ц іа л іс т и ч н о ї р е
в о л ю ц ії.— К ., 1 9 6 2 .— 5 4 6 с.; Р у б а ч М . А . О ч ер к и по и ст о р и и р ев о л ю ц и о н н о г о п р е
о б р а зо в а н и я а гр а р н ы х о т н о ш ен и и на У к р а и н е в п ер и о д п р о в е д е н и я О к т я б р ь ск о й р е
в о л ю ц и и .— К и ев , 1 9 5 6 .— 4 5 6 с.; К у в ш и н о в П . З д ій с н е н н я п ер ш и х д е к р е т ів на
У к р а їн і.— К ., 1 9 7 3 .— 8 5 с.
4 К о її д у ф о р Ю . Ю . У к р еп л ен и е с о ю з а р а б о ч е г о к л а сса и к р ест ь я н ст в а на
У к р а и н е в п е р и о д г р а ж д а н с к о й войны (в х о д е п р о в ед ен и я п р о д о в о л ь с т в . п ол и ти к и ,
1 9 1 8 — 1920 г г .) .— К и ев , 1 9 6 4 .— 2 6 3 с.; Ш е в ч е н к о И . И . К о м м у н и ст и ч еск а я п ар ти я
У краи н ы в б о р ь б е за у к р еп л ен и е с о ю з а р а б о ч е г о к л а сса и к р ест ь я н ст в а , 1 9 1 9 —
1 9 2 0 .— К и ев , 1 9 6 8 .— 3 5 2 с.
5 Б е р е з о в ч у к М . П ер ш і с о ц іа л іст и ч н і п ер ет в о р ен н я на сел і: П р о о р г а н із а ц ії
с іл ь сь к о ї б ід н о т и та їх р ол ь у з д ій с н е н н і п ер ш и х с о ц іа л іс т и ч н и х п ер ет в о р ен ь .— К .,
197 6 .— 149 с.; Д е н и с о в е ц ь П . М . К о л г о с п н е б у д ів н и ц т в о на У к р а їн і в 1 9 2 1 —
1925 р р .— Х а р к ів , 1 9 6 3 .— 154 с.
6 К у ц М . Т. К о м п а р т ія У к р а їн и в б о р о т ь б і за зд ій с н е н н я л е н ін с ь к о ї а г р а р н о ї
п ол іти к и .— Км 1 9 7 9 .— 175 с.: С л и н ь к о І. І. С о ц іа л іст и ч н а п е р е б у д о в а і т ех н іч н а
р ек о н ст р у к ц ія с іл ь сь к о г о г о с п о д а р с т в а У к р а їн и , 1 9 2 7 — 1 9 3 2 .— Км 1 9 6 1 .— 156 с.;
Ш а р л а н Г. М . Б о р о т ь б а р о б іт н и ч о г о к л а с у У к р а їн и за ст в о р е н н я н о в о ї т е х н іч н о ї
б а зи со ц іа л іс т и ч н о г о з е м л е р о б с т в а , 1 9 2 7 — 1 9 3 2 .— Х а р к ів , 1 9 7 4 .— 134 с.; П і д ж а
р и й Ф . А . Д ія л ь н іс т ь К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії У к р а їн и п о с т в о р е н н ю і зм іц н ен н ю к о л
г о сп н о г о л а д у , 1 9 2 7 — 1 9 3 7 .— Х а р к ів , 1 9 7 3 .— 139 с.
1943—1980 рр.7, в тому числі й у її західних областях8, а також еко
номічним та соціальним процесам, які відбуваються в радянському селі
на сучасному етапі9.
Однак у цих працях висвітлено не всі проблеми соціалістичних
перетворень у сільському господарстві України. Зокрема, обійдено
увагою місцеві особливості здійснення ленінського плану коооперуван-
ня селянства, а також помилки, що були при цьому допущені. Запов
нити цю прогалину й поставив за мету автор даної статті.
Декретом про землю в країні було ліквідовано всі форми феодаль
ної і капіталістичної земельної власності. Земля проголошувалася дер
жавною (загальнонародною) власністю. Поміщицькі маєтки, удільні,
монастирські й церковні землі з усім реманентом і присадибними бу
довами переходили у розпорядження волосних земельних комітетів і
повітових Рад селянських депутатів.
Скасування приватної власності на землю по суті було націоналі
зацією землі. У зв’язку з цим слід навести зауваження В. І. Леніна,
висловлені ним з приводу суджень автора брошури «Канун революции»
Л. Надеждіна (Е. О. Зеленського). Останній вимогу націоналізації фор
мулював так: «перетворення державної, удільної, церковної, поміщиць
кої землі в народну власність, в національний фонд для роздачі в
довгострокову оренду трудящому селянству на найбільш пільгових умо
вах» 10 11 12. Володимир Ілліч вважав, що, підтримуючи буржуазну націо
налізацію, не слід виключати при цьому селянські землі, як це зробив
Надеждін. «Якщо ми зберігаємо приватне господарство на землі,— пи
сав В. І. Ленін,— знищуючи тільки приватну власність на землю, то
було б прямо реакційно робити в цьому відношенні виняток для дріб
ного власника» 11.
Передбачення В. І. Леніна про можливість збігу в часі націоналіза
ції всіх земель і конфіскації поміщицької справдилося. У Декреті про
землю, як уже відзначалося, було проголошено як націоналізацію по
міщицьких, так і конфіскацію усіх земель. Практично конфіскація
здійснювалася в умовах, коли у законодавчому порядку вже було ска
совано приватну власність на землю і її було передано у власність
Радянської держави. В Декреті давалося чітке правове визначення на
ціоналізації землі. Вона оголошувалася всенародним надбанням і за
статтею 8-ю включалася до загальнонародного земельного фонду.
Факт проголошення Радянською владою націоналізації землі було за
фіксовано і у Законі про соціалізацію землі (лютий 1918 р.) ,2.
Характерно, що поряд з цим Радянська влада здійснила націона
лізацію основних засобів виробництва в усіх галузях народного госгто-
7 Б у ц ь к о М. О. , Л а в р и н о в и ч М . І. В ід р о д ж е н н я к о л г о сп н о г о сел а : К о
м ун іст и ч н а п а р т ія У к р а їн и — о р г а н із а т о р в ід р о д ж е н н я с іл ь сь к о го г о с п о д а р с т в а р е с
п у б л ік и в р ок и В е л и к о ї В іт ч и зн я н о ї в ій н и .— К ., 1 9 6 8 .— 168 с.; Ю р ч у к В . І. Б о р о т ь б а
К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії У к р а їн и з а в ід б у д о в у і р о зв и т о к н а р о д н о г о г о с п о д а р с т в а ,
1 9 4 5 — 1 9 5 2 .— К ., 1 9 6 5 .— 2 5 5 с.; Б е р е н ш т е й н Л . Ю . В а в а н г а р д і т р у д ів н и к ів сел а :
К о л г о сп н і і р а д г о с п н і п а р т ій н і о р г а н із а ц ії У к р а їн и м іж X X і X X II з ’їз д а м и К П Р С —■
К ., 1 9 6 8 .— 2 1 2 с.; Т у п и к о в И . Г. П а р т и й н ы е о р га н и за ц и и У кр аи н ы в б о р ь б е з а п о
в ы ш ен и е эф ф ек т и в н о ст и к о л х о зн о г о п р о и зв о д с т в а , 1 9 6 5 — 1 9 7 5 .— Х а р ь к о в , 1 9 7 6 .—
151 с.; Ш е в ч е н к о В . Ф . А в а н г а р д т р у д ів н и к ів сел а : Д о с в ід р о б о т и с іл ь сь к и х п а р
т ій н и х о р г а н іза ц ій У к р а їн и .— К ., 1 9 8 0 .— 167 с.; П а н ч е н к о П . П . Р а з в и т и е сел ь ск о го
х о зя й с т в а У к р а и н ск о й С С Р , 1 9 5 9 — 1 9 8 0 .— К и ев , 1 9 8 0 .— 167 с.
8 С т о л я р е н к о В . П . Л ен ін сь к и м ш л я х о м : Д ія л ь н іс т ь К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії
п о о р г а н із а ц ій н о м у зм іц н ен н ю к о л г о сп ів з а х ід н и х о б л а с т е й У к р а їн и .— К ., 19 8 4 .—
2 3 9 с.; Ч е р н и ш И . Д . К о м у н іс т и ч н а п а р т ія У к р а їн и — о р г а н із а т о р со ц іа л іст и ч н и х
п ер ет в о р ен ь на сел і в з а х ід н и х о б л а с т я х У Р С Р .— К -, 1 9 6 8 .— 2 6 7 с.
9 Г а в р и л ю к А . Е. С о ц и а л ь н а я п ол и ти к а К П С С на сел е: И з оп ы та р аботы
п а р т о р г а н и за ц и й У к р аи н ы .— К и ев , 1 9 8 4 .— 2 7 2 с.; Д е я т е л ь н о с т ь К П С С п о о с у щ е с т в л е
ни ю П р о д о в о л ь с т в е н н о й п р о гр а м м ы .— К и ев , 1 9 8 6 .— 2 4 0 с.
10 Д и в .: Л е н і н В . І. А г р а р н а п р о гр а м а р о с ій с ь к о ї с о ц іа л -д е м о к р а т ії / / П о в н е
з іб р . т в о р ів .— Т. 6 .— С . 3 1 7 — 3 1 8 .
11 Т ам ж е .— С . 3 1 8 .
12 Д и в .: Л е н і н В . І. П р о л е т а р с ь к а р е в о л ю ц ія і р е н е г а т К а у т сь к и й / / Т а м ж е .—
Т. 3 7 — С . 3 0 6 .
дарства. «Націоналізація землі, заводів, фабрик, банків,— підкреслю
ється у новій редакції Програми КПРС,— забезпечила необхідні пе
редумови для утвердження і розвитку суспільної соціалістичної влас
ності, організації планової системи господарства» 13.
Націоналізація не зводилася до ліквідації приватної і встановлен
ня суспільної власності на землю. Вона мала важливе значення для
створення умов розвитку соціалістичного в майбутньому сільського
господарства. В. І. Ленін відзначав з цього приводу, що в результаті
націоналізації землі у Радянській країні «...створено земельний лад,
найбільш гнучкий в розумінні переходу до соціалізму» та що «...націо
налізація землі дала найбільші можливості пролетарській державі пе
реходити до соціалізму в землеробстві» 14.
Дальшим розвитком і обгрунтуванням Декрету про землю був За
кон про соціалізацію землі. Остання була головним пунктом аграрної
програми есерів. Вони помилково вважали, що передача землі селянам
за зрівняльним принципом при збереженні капіталістичної приватної
власності на усі інші засоби виробництва вже і забезпечить перехід до
соціалізму.
Однак знищення приватної власності на землю при збере
женні її на решту засобів і всього товарно-капіталістичного вироб
ництва не тільки не спинило б, а навіть посилило б приплив капіталу
на село і диференціацію селянства.
Тому більшовики рішуче викривали ілюзії, пов’язані із соціаліза
цією землі. Однак і у Декреті про землю, і в Законі про її соціаліза
цію містився пункт про зрівняльне землекористування. Це зумовлю
валося тим, що в умовах диктатури пролетаріату принцип зрівняльного
землекористування не був перешкодою для здійснення революційної
аграрної програми. Більшовики пішли на поступку трудовому селян
ству у цьому питанні, вважаючи, що головним у Декреті про землю і
в Законі про соціалізацію землі є факт її націоналізації, і що саме
життя переконає в утопічності надій на «прихід соціалізму» в результа
ті лише зрівняльного поділу землі. Прийняття Закону про соціалізацію
не скорочувало, а розширювало розмах революції, активізувало бо
ротьбу селянства за землю. На грунті зрівняльного поділу її ще біль
ше проявилися непримиренні суперечності між біднотою та кур
кульством.
Водночас більшовики наполегливо проводили думку— і це було
відображено у Законі про соціалізацію землі — про необхідність все
бічного розвитку колективного землеробства. Найважливішим завдан
ням, сказано в Законі про соціалізацію землі, є «розвиток колектив
ного господарства у землеробстві, як найбільш вигідного у розумінні
економії праці і продуктів, за рахунок господарств одноосібних, з
метою переходу до соціалістичного господарства»15. У Законі було
названо конкретні форми соціалістичного будівництва на селі: радгос
пи, сільськогосподарські комуни, артілі і товариства спільного обро
бітку землі. «З метою найшвидшого досягнення соціалізму,— відзна
чалося в ньому,— соціалістична держава надає всяке сприяння (куль
турна і матеріальна допомога) спільному обробітку землі, віддаючи
переваги трудовому комуністичному, артільному і кооперативному гос
подарствам перед одноосібним» 16.
У виступі на І Всеросійському з’їзді земельних відділів, комітетів
бідноти і комун В. І. Ленін наголосив, що Декрет про землю і Закон
про соціалізацію землі мають спільну мету — розвиток колективного
13 П р о г р а м а К о м у н іс т и ч н о ї п а р т ії Р а д я н с ь к о г о С о ю зу : Н о в а р е д .— К ., 1 9 8 6 .— С. 7.
н Л е н і н В . І. П р о л е т а р с ь к а р ев о л ю ц ія і р е н е г а т К а у т сь к и й / / П о в н е з іб р . т в о
р ів .— Т. 3 7 .— С . 3 1 1 , 3 1 2 .
15 С ъ е зд ы С о в ет о в В с е р о с с и й с к и х и С о ю за С С Р в п о ст а н о в л е н и я х и р е з о л ю ц и
я х . - М ., 1 9 3 5 — С . 3 5 .
16 Т а м ж е .— С. 42 .
господарства у землеробстві, заснованого на високорозвинутій техніці
і застосуванні досягнень агробіологічної науки 17.
Великий Жовтень знаменував собою історичний поворот і в долі
українського народу. Перший Всеукраїнський з’їзд Рад (грудень
1917 р.) проголосив Україну Республікою Рад робітничих, солдатських
і селянських депутатів і прийняв постанову про дію на її території усіх
декретів та розпоряджень Радянського робітничо-селянського уряду
Російської Федерації, в тому числі й Декрету про землю 18.
Здійснення Декрету про землю на Україні характеризувалося пев
ними особливостями. До 1917 р. з 44,1 млн. десятин придатної тут для
обробітку землі 16,2 млн. належало поміщикам, капіталістам, мона
стирям, царській державі, 13 млн.— куркулям і заможним селянам,
9,6 млн.— середнякам і лише 5,3 млн. десятин — незаможному селян
ству. З 4 млн. селянських дворів 1,8 млн. не мали робочої худоби
і сільськогосподарського реманенту, 60 тис.— не мали посівів. Рік у
рік сотні тисяч селян витіснялися з їхніх невеликих наділів. Тому у
перший період революції завдання Радянської влади на Україні в га
лузі земельних відносин зводилися, по-перше, до повної ліквідації по
міщицького землеволодіння і розподілу серед селянства фонду колиш
ніх нетрудових господарств і, по-друге, до викоренення початкових
форм капіталістичних відносин на селі, що зароджувалися у вигляді
міцних куркульських господарств 19.
Конфіскація і націоналізація землі на Україні ускладнювалися
ще й тим, що її територія у 1918—1920 рр. була ареною воєнних дій
і тимчасово зазнавала окупації контрреволюційними силами та іно
земними загарбниками. Кожного разу, коли тим чи іншим ворожим
Радянській владі елементам вдавалося встановлювати тут свою дикта
туру, оголошувалося скасування націоналізації землі, відновлювалася
поміщицька і куркульська власність на неї. Процес націоналізації та
конфіскації землі завершився на Україні лише по закінченні грома
дянської війни.
Комуністична партія більшовиків України, уряд республіки до
кладали всіх зусиль до того, щоб якнайшвидше провести націоналіза
цію і конфіскацію землі. У Декларації Радянського уряду України
від 25 січня 1919 р., зокрема, вказувалось, що соціалістична револю
ція на Україні є, як і Жовтнева революція в Росії, одночасно ре
волюцією робітників проти капіталу і селян — проти поміщиків та
куркулів.
Паралельно з націоналізацією в галузі промисловості тут про
водилася і конфіскація поміщицьких, куркульських та монастирських
земель з передачею їх у розпорядження малоземельних і безземельних
селян 20.
У резолюції III з’їзду КП(б)У (березень 1919 р.) «Про земельну
політику» вказувалося, що приватна власність на землю скасовується,
що земля, ліси, води та надра оголошуються загальнонародною влас
ністю. Найголовнішим завданням земельної політики визнавався пере
хід від одноосібного до товариського господарства. «Радянські госпо
дарства, комуни, громадський обробіток землі та інші види товарись
кого землекористування,— відзначалося в ній,— є найкращими засоба
ми для досягнення соціалізму в землеробстві, через те одноосібне зем
17 Д и в .: Л е н і н В . І. П р о м о в а на І В с е р о с ій с ь к о м у з ’ї з д і зем ел ь н и х в ід д іл ів ,
к о м іт ет ів б ід н о т и і к о м у н 11 г р у д . 1918 р. II П о в н е з іб р . т в о р ів .— Т. 3 7 .— С. 3 4 6 — 34 7 .
18 Д и в .: В е л и к а я О к тя б р ь ск а я со ц и а л и ст и ч еск а я р ев о л ю ц и я на У к р аи н е: С б . д о
к у м ен т о в : В 2 -х т .— К и ев , 1 9 5 7 .— Т. 2 .— С. 5 7 4 , 5 7 5 .
19 О с о б е н н о с т и а г р а р н о г о ст р о я в Р о сси и в п е р и о д и м п ер и а л и зм а .— М ., 1 9 6 2 .—
С. 42 , 51 .
20 С о б р а н и е у за к о н е н и й и р а с п о р я ж е н и й Р а б о ч е -К р е с т ь я н с к о г о п р а в и т ел ь ст в а У к
р а и н ы .— Х а р ь к о в , 1 9 1 9 .— С. 4 5 — 4 6 .
леробство слід розглядати як тимчасове і відживаюче»21. При цьому
наголошувалося, що «конфісковані землі використовуються в першу
чергу для землеробства товариського, громадського, і в другу чергу —
для потреб одноосібних землекористувачів» 22.
Ці настанови дістали втілення у «Положенні про соціалістичний
землеустрій і про перехідні заходи переходу до соціалістичного земле
робства», схваленому III Всеукраїнським з’їздом Рад (березень
1919 р.) 23.
В ході конфіскації поміщицьких земель на Україні мали місце і
деякі помилки. Вони, зокрема, полягали в тому, що значні земельні
площі не було розподілено між селянами. Так, у 1919 р. 1,1 млн. де
сятин їх передано радгоспам, а 1,5 млн.— закріплено за цукровими,
винокурними та спиртовими заводами24. І це в той час, коли ще на
лічувалася значна кількість безземельних та малоземельних селян. Над-
§ерерозподіл значної частини колишніх приватновласницьких земель,
надмірне захоплення в ряді місць організацією радгоспів викликали
Незадоволення серед трудящого селянства.
r: VIII Всеросійська конференція РКП (б) (грудень 1919 р.) визначи
ла конкретні шляхи подолання названих недоліків і напрями здійснення
земельної політики на Україні. Було поставлено завдання повністю
ліквідувати відновлене Денікіним поміщицьке землеволодіння і пере
дати всю землю безземельним та малоземельним господарям. Щодо
радгоспів, то вони мали створюватися з урахуванням життєвих інтере
сів селянства. У резолюції конференції вказувалося, що при об’єднанні
у комуни, артілі й т. д. важливо суворо дотримуватися політики партії,
яка не допускає при цьому ніякого примусу аж до покарання, зали
шаючи вирішення його виключно на розсуд самих селян 25.
5 лютого 1920 р. Всеукраїнський ревком прийняв декрет «Про зем
лю», яким проголошувалося, що на території України землею мають
право користуватися лише трудящі. Цим остаточно знищувалися за
лишки поміщицького землеволодіння і панщини. Крім того, було рішу
че засуджено практику надто поспішного, механічного насадження рад
госпів. Декрет покладав на місцеві земельні відділи функції по залу
ченню селянства до участі у землеустрої. В цілому селянам України
було передано близько 15 млн. десятин землі, значну кількість рема
ненту та худоби. Крім того, вони звільнялися від щорічної орендної
плати та інших повинностей, що загалом становило суму понад
100 млн. карбованців26.
Значну роль у здійсненні земельної політики на Україні відіграли
комітети незаможних селян, які створювалися за декретом ВУЦВК
від 9 травня 1920 р. Необхідність організації комнезамів зумовлюва
лася гострою класовою боротьбою на селі між незаможним селянством
і куркульством. Останнє чинило шалений опір Радянській владі і здій
снюваним нею заходам. «Якщо комбіди протягом певного періоду часу
були необхідні у Великоросії,— вказувалося в резолюції 5-ї конференції
КП(б)У (листопад 1920 р.),— то далеко необхіднішими є комнезами
на Україні. Центральному Комітетові майбутнього складу конференція
доручає подесятерити енергію в справі організації міцних комнезамів
на селі, посилити в них пропаганду, розвинути їх в солідні організації,
добитися того, щоб на всій Україні не було такого села, де не орга
нізовувалася б біднота проти куркулів»27.
21 К г уи істи ч н а п а р тія У к р а їн и в р е зо л ю ц ія х і р іш ен н я х з ’їз д ів , к о н ф ер ен ц ій і
п л ен у м ів І1К: У 2 -х т .— К ., 1 9 7 6 .— Т. 1.— С. 45 (д а л і — К о м п а р т ія У к р а їн и в р е з о л ю
ц ія х і р іш ен н я х з ’їз д ів . . . )
22 Т ам ж е .
23 Д и в .: III В с еу к р а їн сь к и й з ’ї з д Р а д : С т ен о гр . з в іт .— Х а р к ів , 1 9 3 2 .— С. 58 .
24 І ст о п і я сел я н ст в а У к р а їн с ь к о ї Р С Р .— Т. 2 .— С. 5 8 — 59 .
25 К П Р С в р е зо л ю ц ія х і р іш ен н я х з ’ї з д ів . . .— К ., 1 9 7 8 .— Т. 2 .— С. 2 2 .
26 Д н в .: С о ц іа л іст и ч н а У к р а їн а : С та т . з б .— К , 1 9 3 7 .— С. 2 1 4 — 2 1 5 .
27 К о м п а р т ія У к р а їн и в р е зо л ю ц ія х і р іш ен н я х з ’ї з д ів . . .— Т. 1.— С. 9 1 — 9 2 .
Декретом ВУЦВК та рішенням IV Всеукраїнського з’їзду Рад
(травень 1920 р.) на комнезами покладалися такі функції: а) якнай
швидше втілення в життя закону про наділення землею і реманентом
безземельних і малоземельних селян; б) здійснення закону про прод-
розверстку; в) зміцнення Радянської влади на селі (боротьба проти бан
дитизму, куркульського засилля, неписьменності).
В роки громадянської війни комнезами були опорою Радянської
влади на селі і активними провідниками її політики. Вони, зокрема, ві
діграли величезну роль у здійсненні націоналізації землі, в політичному
та економічному придушенні куркульства, в утвердженні та зміцненні
соціалістичних завоювань на селі *.
Особливо активізувалася діяльність комнезамів з проведенням но
вої економічної політики, яка була проголошена X з’їздом РКП (б)
(березень 1921 р.). Встановлюючи продподаток, Комуністична партія
і Радянський уряд виходили з того, що він має дати селянам економіч
ний стимул для пожвавлення економіки. Продподаток справді став
вирішальним фактором відродження селянських господарств. Він спри
яв розширенню ними посівних площ, поліпшенню ведення господарства,
підвищенню врожайності сільськогосподарських культур та розвитку
тваринництва. Особиста заінтересованість селянина в піднесенні свого
господарства стала в той період основним важелем збільшення вироб
ництва продуктів землеробства і тваринництва.
Поряд з основами нової економічної політики і розвитком товарно-
грошових відносин розроблялися й впроваджувалися в життя й інші
заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства. Велику
роль щодо цього відіграла податкова політика Радянської влади. Пар
тія використала її як могутнє знаряддя впливу на суспільно-економіч
ний розвиток села. Одночасно продподаток служив і заходом заохо
чення тих трудящих селян, які краще працювали в своїх господарствах.
В умовах здійснення нової економічної політики Комуністична
партія вважала сільськогосподарську кооперацію важливою формою
поступового залучення селянства до соціалізму. Якщо поміщиків і ка
піталістів, підкреслював В. І. Ленін, можна експропріювати, то дріб
них виробників села «...н е м о жн а п р о г н а т и , їх не можна при
душити, з ними треба ужитися, їх можна (і треба) переробити, пере
виховати тільки дуже довгою, повільною, обережною організатор
ською роботою» 28.
Створювалися найпростіші форми кооперації, які обслуговували
сферу обігу, риночні потреби селянського господарства — для збуту
продукції всіх видів, для забезпечення господарств засобами вироб
ництва, переробки сировини, агрокультурного обслуговування, для по
дання допомоги кредитами.
Рішення X з’їзду РКП (б) та Радянського уряду з питань продпо-
датку неухильно виконувалися й на Україні. В постанові надзвичай
ної сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету «Про
заміну продовольчої розверстки податком» (березень 1921 р.), зокрема,
вказувалося: «Для забезпечення правильного і спокійного ведення гос
подарства на основі більш вільного користування хліборобами продук
тами своєї праці і своїми господарськими засобами, для зміцнення
селянського господарства і піднесення його продуктивності, а також
з метою точного встановлення державних зобов’язань, що припадають
на хліборобів,— розверстка, як засіб державної заготівлі продоволь
ства, сировини та фуражу, замінюється натуральним податком» 29. Прод-
* Із за в е р ш е н н я м с у ц іл ь н о ї к о л е к т и в іза ц ії в л ю т о м у 1 9 3 3 р. к о м н еза м и б у л о
л ік в ід о в а н о .
28 Л е н і н В . І. Д и т я ч а х в о р о б а « л ів и зн и » в к о м у н ізм і / / П о в н е з іб р . т в о р ів .—
Т. 4 1 .— С. 2 5 .
29 З б ір н и к за к о н ів і р о з п о р я ж е н ь Р о б іт н и ч о -с е л я н с ь к о г о У р я д у У к р а їн и .—
Х а р к ів , 1 9 2 1 .— С. 138.
податок на хліб на Україні на 1921 р. було встановлено в розмірі
117 млн. пудів замість 160 млн. за розверсткою. З цієї кількості
18 млн. пудів йшло на створення губернських страхових продовольчих
фондів, тобто на задоволення потреб бідного селянства, яке повністю
звільнялося від податку. Загалом же продподаток був майже на 40 %
нижчий, ніж продрозверстка з урожаю 1920 р .30
В умовах послідовного здійснення нової економічно! політики про
довжувалася робота по дальшому землевпорядкуванню. У березні
1921 р. було прийнято закон про закріплення землі в дев’ятирічне ко
ристування селян. В процесі цієї роботи передбачалося закінчити пе
рерозподіл землі на основі закону про соціалістичний землеустрій31.
Здійснення названих заходів було продиктоване необхідністю посилен
ня економічних стимулів у власників селянських господарств. Водночас
Комуністична партія України і уряд республіки домагалися виконан
ня настанов щодо розвитку сільськогосподарської кооперації. Про це
свідчать резолюції першої Всеукраїнської наради КП(б)У (травень
1921 р.), травневого (1922 р.) Пленуму її Центрального Комітету, сьо
мої конференції КП(б)У (квітень 1923 р.), а також січневого (1925 р.)
Пленуму ЦК КП (б)У32.
Сільськогосподарські колективи (переважно комуни) почали ство
рюватися на Україні на початку 1918 р. Вже навесні їх налічувалося
близько 40. Існувало також кілька десятків тимчасових артілей для об
робітку цукрових плантацій і близько 20 народних господарств. На
період завершення громадянської війни діяло понад 700 сільськогоспо
дарських кооперативів, а на кінець 1921 р.— вже 2119. У 1925 р. їх
кількість досягла 5500. Різними видами сільськогосподарської коопе
рації було охоплено близько 26% усіх селянських дворів. У той же
час в республіці існувало близько 700 радгоспів33.
Однією з форм виробничої змички міста із селом була контракта
ція посівів. Державні та кооперативні організації укладали із селяна
ми до початку господарського року договори, за якими зобов'язувалися
відпускати останнім машини, сортовий насіннєвий матеріал, добрива
тощо, а селяни—вирощувати певні культури і всі товарні лишки від
повідної якості здавати цим організаціям за встановленими цінами. Та
ким чином держава впливала на збільшення обсягу та поліпшення
якості сільськогосподарського виробництва і поєднувала особисті ін
тереси селян з державними. У 1929 р. на Україні було законтрактова
но близько однієї чверті усієї посівної площі, в тому числі майже по
ловину посівів озимої пшениці 34. Контрактація стала одним із засобів
підготовки селян до вирішального повороту на шлях колективного зем
леробства. Про це свідчив, зокрема, перехід від індивідуальних дого
ворів з окремими господарствами до колективних — із ТСОЗАМИ й
машинно-тракторними товариствами, в тому числі й на орендованій у
держави землі.
Таким чином, вже у першій половині 20-х років на Україні відбу
вався процес залучення селянства до соціалістичного ведення госпо
дарства. Відбувався пошук найбільш ефективних форм кооперування
селянства: одночасно існували комуни, сільськогосподарські артілі, то
вариства спільного обробітку землі. Рік у рік збільшувалася кількість
об’єднань виробничого кооперування — сільськогосподарських артілей.
Сільськогосподарські кооперативи сприяли розвитку селянських
господарств, піднесенню культури трудящих мас села й поступовому
30 Див.: Історія селянства Української РСР.— Т. 2.— С. 86.
31 Див.: Компартія України в резолюціях і рішеннях з’їздів...— Т. 1.— С 134—135.
32 Див.: Там же— С. 135—136, 206, 254, 312.
33 Там же.— С. 9—13; Народное хозяйство Украины в 1921 г.: Отчет Укр. эко
ном. совета.— Харьков, 1922.— С. 70; Нариси історії Комуністичної партії України.—
С. 345; История Украинской ССР: Крат, очерк / Авт. колл.: Кондуфор Ю. Ю. (рук.).
Клоков В. И., Кульчицкий С. В. н др.— Киев, 1982.— С. 117.
34 Нариси історії Комуністичної партії України.— С. 395.
переходу бідняків та середняків до колективного господарювання
на землі.
Спираючись на ленінський план соціалістичних перетворень на селі,
XV з’їзд ВКП(б) у грудні 1927 р. взяв курс на колективізацію сільсько
го господарства, на виробниче кооперування селян. Питанням колек
тивізації сільського господарства був присвячений і X з’їзд КП(б)У,
який відбувся в листопаді 1927 р. У його резолюції, зокрема, відзна
чалося, що комуністи України цілком і повністю підтримують ленін
ський план реорганізації сільського господарства на основі виробни
чого кооперування селянства35.
Важливою передумовою здійснення колективізації стали успіхи в
індустріалізації країни, у тому числі в розвитку сільськогосподарського
машинобудування. За період з 1926 р. по 1929 р. в Українській РСР
було збудовано і реконструйовано 38 підприємств сільськогосподарсько
го машинобудування, які давали майже 60 % загальносоюзної про
дукції 36. ~
Активну участь у здійсненні курсу партії на колективізацію сіль
ського господарства взяли направлені на роботу в село комуністи та
кращі представники робітничого класу. У 1928 р. й першій половині
1929 р. ЦК КП(б)У направив з великих промислових підприємств у
села республіки понад 3 тис. партійних працівників37. Зачинателями
колгоспного ладу на Україні були Ф. І. Дубковецький, М. О. Посміт-
ний, Я. В. Жестовський, Я. Л. Іванченко, А. К. Листопад, К. І. Кел
лер, С. Є. Лисенко, С. М. Шульга, Ю. М. Півторацький та багато інших.
У результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної револю
ції в нашій країні, як вже відзначалося, було ліквідовано експлуататор
ські класи поміщиків та капіталістів. Однак до початку суцільної ко
лективізації досить численною на селі ще була сільська буржуазія —
куркульство. Останнім часом у періодичній пресі з’явилися тверджен
ня, автори яких ставлять під сумнів правильність політики партії щодо
куркульства. Академік ВАСГНІЛ В. О. Тихонов, наприклад, вважає
неправомірною ліквідацію його як класу на базі суцільної колективіза
ц ії38. Слід сказати, що в ході її здійснення, як і у проведенні колекти
візації, справді мали місце недоліки, перегини. Зокрема, нерідко кур
кулями вважали й середняків, в тому числі тих, хто став ними у
результаті здійснення Декрету про землю. Однак у цілому ліквідація
куркульства як класу в нашій країні була зумовлена об’єктивними
причинами. Насамперед вона випливала з головних принципів науко
вого комунізму — заміни приватної власності на засоби виробництва
суспільною власністю, знищення експлуататорських класів і експлуа
тації людини людиною.
В. І. Ленін допускав два можливі шляхи ліквідації куркульства за
лежно від історичної ситуації: економічний та насильницьку експро
пріацію. У 20-х роках переважала тенденція господарського обмежен
ня. Скориставшись цим, куркульство почало пристосовуватися й обхо
дити законодавчі заходи Радянської держави. В ряді місць (особливо
в 1927—1929 рр.) куркулі самі здавали землю в оренду з метою уник
нення фінансово-економічних санкцій держави, а подекуди навіть всту
пали в колгоспи. В 1917 р. заможна верхівка українського села мала
20 % усієї землі й 22,5 % худоби, а в 1928 р. у куркульства залишалося
4 % всієї орної землі та 3,5 % худоби 39.
Однією з особливостей здійснення ленінського Декрету про землю
на Україні була значна питома вага куркульських господарств. До то
го ж, куркульство вело активну боротьбу проти Радянської влади.
35 Д н в .: К о м п а р т ія У к р а їн и в р е зо л ю ц ія х і р іш ен н я х з ’їз д ів . . .— Т. І .— С. 4 6 9 .
36 Д и в .: К у ц М . Т. Н а зв , п р а ц я .— С. 19.
37 Д и в .: Т ам ж е .— С. 2 5 .
38 Д и в .: Л и т . г а з .— 1 9 8 7 .— 8 ап р .
39 Д и в .: П е т р о в с ь к и й Г. І. В и б р . т в о р и і п р о м о в и .— К ., 1 9 7 4 .— С . 2 8 2 — 2 8 3 .
У резолюції 4-ї конференції КП(б)У (серпень 1919 р.) «Про роботу на
селі» відзначалося, що вплив куркульського елементу на Україні ще до
революції, в умовах панування хуторного землеволодіння, був сильні
ший, ніж у будь-якій іншій частині колишньої Російської імперії. У пе
ріод громадянської війни він ще більше посилився: «Захопивши в свої
руки частину ліквідованих поміщицьких земель, живий і мертвий ре
манент як приватних маєтків, так і маєтків, що належали в минулому
державі, порубавши ліс, нагромадивши хліб трьох урожаїв, сподіваю
чись вільного продажу; знахабнівши від безвладдя, що тоді панува
ло, маючи зброю, субсидуючи отаманщину, підпорядкувавши собі не
свідому голу й голодну бідноту, яку він підкупав перспективою діль
би й грабежу і нацьковував на міста,— підкреслювалося в резолю
ції,— куркуль став фактичною владою на території України. Утверд
ження справжньої робітничо-селянської влади на селі і ліквідація по
міщицького землеволодіння мислимі тільки із знищенням диктатури
куркуля»40. На конференції йшлося про те, що першорядною умовою
ліквідації куркульської диктатури є подолання отаманщини, бандитиз
му та інших куркульських виступів, які знову охопили цілі губернії
і повіти.
Визначаючи політику ліквідації куркульства як класу на основі
суцільної колективізації, Комуністична партія вже орієнтувалася на еко
номічний шлях її здійснення. Вона полягала у позбавленні його засобів
виробництва. Водночас до куркулів, які відверто боролися проти Ра
дянської влади, чинили терористичні акти, організовували підпали кол
госпних приміщень тощо, вживалися суворі заходи. Причому, вони ді
ставали підтримку з боку бідняцьких та середняцьких мас селянства.
Протягом весни—осені 1929 р. селяни самі розкуркулили на Україні
33 тис. господарств41. Протягом зими і весни 1930 р. було розкуркуле-
но ще 90 тис. господарств42. Ліквідацію куркульства як класу на
Україні в основному було завершено до кінця 1932 р.
Це був революційний захід, який сприяв утвердженню позицій со
ціалізму на селі, дальшому зміцненню союзу робітничого класу та
трудового селянства.
Надзвичайно важливим завданням було визначення найбільш ефек
тивної форми виробничого кооперування. Адже на 1 жовтня 1928 р.
на Україні існувало 287 комун (вони об’єднували 7228 господарств і
мали 73 959 га землі), 2478 сільгоспартілей (34 680 господарств і
266 717 га землі), 9282 ТСОЗІВ (130 644 господарств і 1 059 228 га
землі), 4528 машинно-тракторних товариств (94 405 господарств і
642 067 га зем лі)43. Отже, більшість селянських господарств — близь
ко 8 0 % — були охоплені найпростішими формами сільськогосподар
ської кооперації — ТСОЗами та МТТ. Комуни виявилися нежиттєздат
ними. Колективні господарства були ще економічно слабкими: на кож
не з них припадало в середньому по 100 гектарів землі. Сільськогос
подарська кооперація не мала достатньої матеріально-технічної бази.
Темпи зростання її відставали від темпів соціальної революції. Харак
терно, наприклад, що у 1932 р., коли соціальні перетворення на селі
на більшій території країни було в основному завершено, механізація
рослинницьких робіт у колгоспах не перевищувала 20 % 44. Колгоспи
відчували гостру недостачу кваліфікованих виробничих і керівних
кадрів, які потрібно було підготувати у ході суцільної колективізації.
У переважній більшості господарств ще не склалися форми організації
та оплати праці. В цих умовах було проголошено, що найбільш ра
40 К о м п а р т ія У к р а їн и в р е зо л ю ц ія х і р іш ен н я х з ’ї з д ів . . .— Т. 1.— С. 71 .
41 Д и в .: X I В с е у к р а їн с ь к и й з ’ї з д Р а д : С тен о гр . з в іт .— Х а р ь к ів , 1 9 2 9 .— С. 2 6 2 .
42 Д и в .: К у Ц М . Т. Н а зв , п р а ц я .— С. ЗО.
43 Іс т о р ія к о л е к т и в іза ц ії с іл ь сь к о г о г о с п о д а р с т в а У к р а їн с ь к о ї Р С Р .— Т. 2 .—
С . 1 1 6 — 117.
44 И ст о р и я С С С Р : Э п о х а с о ц и а л и зм а , 1 9 1 7 — 1 9 6 1 .— М ., 1 9 6 4 .— С . 3 3 1 .
ціональною формою виробничого кооперування селян в усіх регіонах
країни є сільськогосподарська артіль.
В ході масової колективізації партійні організації, органи Радян
ської влади, комнезами докладали всіх зусиль до об’єднання бідняць
ко-середняцьких мас України саме у сільськогосподарські артілі. На
1 лютого 1930 р. в республіці до них вступило 29,4 % селянських гос
подарств 45. Особливо швидкими темпами проходила колективізація
у степових районах республіки.
Протягом лютого 1930 р. темпи колективізації продовжували на
ростати. Однак у ряді районів в ході її проведення надмірно захопи
лися першими успіхами, порушувався принцип добровільності, не вра
ховувалися умови та готовність селянських мас до вступу в колгоспи.
До середняків, які відмовлялися це робити, вживалися адміністратив
ні заходи. Чимало з них було віднесено до розряду «куркулів». Біль
шість селян Правобережжя та Полісся, наприклад, хотіла об’єднатися
у ТСОЗи. Однак і там здійснювалося прискорене створення колгоспів.
Для основної маси селян суцільна колективізація, яка розгорнулася
наприкінці 1929 р.— на початку 1930 р., являла собою безпосередній
перехід від дрібного господарства до великого без проходження під
готовчої «школи» кооперування.
Чимало партійних та радянських організацій навіть стали на шлях
створення комун, примусово усуспільнюючи дрібну продуктивну худо
бу, птицю і навіть предмети побуту. Набуло поширення створення
колгоспів-гігантів, що робилося адміністративним шляхом за рішенням
Рад та партійних організацій. Ці дії не дістали підтримки селянства,
їх було засуджено постановою ЦК ВКП (б) від 14 березня 1930 р. «Про
боротьбу з викривленнями партлінії у колгоспному русі» 46.
XI з’їзд КП(б)У, який відбувся у червні 1930 р., підбив перші під
сумки колективізації та піддав гострій критиці недоліки, які мали місце
в ході її проведення. В його резолюції «Колгоспний рух і піднесення'
сільського господарства України», зокрема, вказувалося, що «для ус
пішної колективізації сільського господарства в районах інтенсивних
культур (особливо Правобережжя і Полісся) треба насамперед всі
ляко зміцнювати існуючі колгоспи і розгортати в цих округах великі
підготовчі роботи для масового колгоспного руху, що повинно вияви
тись у розвитку кооперування бідноти і середняків, у поширенні созів,
посиленому наступі на куркуля і всілякому розвитку організацій бідно
ти — КНС і груп бідноти в колгоспах»47. Але, незважаючи на ці на
станови, партійні та радянські організації все ж домагалися об’єднання
усіх селян безпосередньо у колгоспи. Більше того, почалася кампанія
по укрупненню дрібних колгоспів, створенню сіл-колгоспів, сіл-комун.
Грудневий (1930 р.) Пленум ЦК КП(б)У, підтвердивши курс на
укрупнення колгоспів, вказав при цьому, що воно має відбуватися обо
в’язково на основі цілковитої добровільності, за умови справжньої гос
подарської доцільності, з урахуванням господарського рівня окремих
колгоспів, що об’єднуються, та їх технічної бази. Пленум рішуче за
стерігав парторганізації проти захоплення «гігантоманією», проти по
милок, що їх допустили свого часу окремі організації, створюючи в ад
міністративному порядку міжселенні колгоспи, села-колгоспи та села-
комуни при відсутності належної технічної бази, відповідних госпо
дарських умов, без проведення масово-організаційної роботи48.
Партійні та радянські організації України, виправляючи недоліки,
посилили роботу серед селянських мас, забезпечували здійснення кур
су партії на колективізацію сільського господарства. Протягом другої
46 Див.: История Коммунистической партии Советского Союза: В 6-ти т.— М.,
1971.— Т. 4,— Кн. 2.— С. 61.
48 КГТРС в резолюціях і рішеннях з’їздів...— К., 1980.— Т. 4.— С. 376—379.
47 Компартія України в резолюціях і рішеннях з’їздів...— Т. 1.— С. 681.
« Там же.— С. 710.
половини 1930 р. і першої половини 1931 р. на Україні було колективі
зовано понад 3 млн. селянських господарств49. На червень 1931 р. в
сільськогосподарських артілях було об’єднано 52,7 % (13 млн.) селян
ських господарств республіки, на червень 1932 р.— 61,5% (15,2 млн.) 50.
В резолюції XII з’їзду КП(б)У (січень 1934 р.) «Про завдання кол
госпного і радгоспного будівництва» вже, зокрема, відзначалося, що
на Україні, як і в цілому по СРСР, переміг колгоспний лад. На початок
1934 р. в республіці налічувалося 24 тис. колгоспів, які об’єднували
72 % бідняцьких і середняцьких господарств і яким належало 85 %
всієї орної землі. В той же час в УСРР діяло 3742 радгоспи і
649 МТС 51. Таким чином, колгоспи та радгоспи стали основними ви
робниками сільськогосподарської продукції в країні.
Колективізація сільського господарства була поворотом принципо
вого значення. Вона «...означала, — як підкреслив М. С. Горбачов у
доповіді, присвяченій 70-річчю Великої Жовтневої соціалістичної рево
люції, — докорінну зміну всього укладу життя основної маси населення
країни на соціалістичних засадах. Вона створила соціальну базу для
модернізації аграрного сектора й переведення його на рейки культурно
го господарювання, дала змогу значно підвищити продуктивність праці,
вивільнила значну частину робочих рук, необхідних для інших сфер
соціалістичного будівництва»5,а. Селянство, як і робітничий клас,
стало однорідно соціалістичним класом, носієм нових, колективістських
виробничих відносин в аграрному секторі економіки країни. Все це
сприяло тому, що союз робітничого класу і селянства став на міцний
соціально-економічний фундамент. Ще більше зміцніла Радянська
влада.
Характерно, що колгоспне селянство було ініціатором важливих
починів, які свідчили про велику творчу силу трударів соціалістичного
сільськогосподарського виробництва. На Україні, зокрема, ще в перші
роки існування колгоспного ладу зародився рух п’ятисотенниць. Пер
шими новаторами виробництва у сільському господарстві республіки
були П. Ангеліна, М. Демченко, М. Гнатенко, Г. Кошова, Н. Заглада.
Рух новаторів був яскравим підтвердженням того, що соціалістичне
сільськогосподарське виробництво відкрило простір для розквіту та
лантів і здібностей хліборобів, постійного зростання їх політичної та
трудової активності.
Колгоспно-радгоспний лад переконливо довів свою життєвість у
період Великої Вітчизняної війни.
Слід сказати й про таку важливу особливість здійснення соціалі
стичних перетворень у сільському господарстві України, як проведення
колективізації у її західних областях. Воно розпочалося там одразу
після їх возз’єднання з Українською РСР.
Життя підтвердило необхідність існування у соціалістичному су
спільстві поряд з державною, загальнонародною і колгоспно-кооператив
ної форми власності. Однак певний час значення кооперації як у ціло
му, так і в сільськогосподарському виробництві, зокрема, недооціню
валося. Так, у 60—70-х роках обстоювалося твердження, що існування
кооперації обмежене вузькими рамками і їй належить вже найближ
чим часом піднятися до рівня державної (загальнонародної) власності.
На практиці це, зокрема, виявилося в тому, що значну кількість кол
госпів до початку 80-х років було перетворено в радгоспи. Внаслідок
цього, а також після укрупнення колгоспів їх кількість скоротилася.
У 1960 р., наприклад, в СРСР було 44 тис. колгоспів (17,1 млн. кол
49 Див.: Шляхи соціалістичної реконструкції сільського господарства.— 1932.—
№ 5.— С. 7.
80 Див.: Історія колективізації сільського господарства Української РСР.— Т. 2.—
С. 554-556.
61 Компартія України в резолюціях і рішеннях з’їздів...— Т. 2.— С. 780.
fl* Рад. Україна.—1987.—3 лист.
госпних дворів), 1970 р., відповідно — 33 тис. і 14,4 млн., у 1980 р.—
25,9 тис. і 12,8 млн.52
У новій редакції Програми КПРС, документах XXVII з’їзду пар
тії, в матеріалах січневого (1987 р.) і червневого (1987 р.) пленумів
її Центрального Комітету підтверджено лінію партії на дальший роз
виток і зміцнення колгоспної й інших форм кооперативної власності.
Звертається увага, зокрема, на той факт, що остання не вичерпала
себе. Колгоспи і радгоспи відіграють вирішальну роль у реалізації
Продовольчої програми СРСР. Визнано доцільним провести черговий
з’їзд колгоспників, обговорити на ньому назрілі проблеми колгоспного
життя і внести необхідні зміни до Примірного статуту колгоспу. В умо
вах перебудови й прискорення соціально-економічного розвитку країни
дедалі активніше усуваються адміністративні методи у відносинах а
колгоспами, поглиблюється колгоспна демократія, впроваджуються
повний госпрозрахунок, колективний та сімейний підряд, інтенсивні
технології, здійснюються заходи, спрямовані на дальше підвищення рен
табельності господарств, матеріального добробуту і культурного рівня
колгоспного селянства.
Українська республіканська партійна організація, виконуючи про
грамні рішення партії, робить усе для дальшого зміцнення і підвищен
ня ефективності аграрного сектора республіки, посилення його вкладу
в реалізацію Продовольчої програми СРСР.
J1. Е. Беренштейн
В Е Л И К И Й О К Т Я Б Р Ь И С О Ц И А Л И С Т И Ч Е С К И Е П Р Е О Б Р А З О В А Н И Я
В С Е Л Ь С К О М Х О З Я Й С Т В Е У К Р А И Н Ы
Резюме
В с т а т ь е р а ск р ы в а е т ся и ст о р и ч еск о е з н а ч е н и е п о б е д ы В е л и к о й О к тя б р ь ск о й
со ц и а л и ст и ч еск о й р ев о л ю ц и и , л ен и н ск о г о Д е к р е т а о з е м л е д л я р а зр еш ен и я а г р а р н о
к р ест ь я н ск о го в о п р о с а в н а ш ей ст р а н е . П о к а за н ы о с о б е н н о с т и , ф о р м ы и м е т о д ы
к о о п ер и р о в а н и я к р ест ь я н на У к р а и н е. П р о а н а л и зи р о в а н ы т р у д н о с т и и п ер еги б ы , п р о
я в и в ш и еся в п р о ц есс е со ц и а л и ст и ч еск и х п р е о б р а зо в а н и й в сел ь ск о м х о зя й с т в е . П о д
ч ер к н у т о , ч то к о л л ек т и в и за ц и я сел ь ск о г о х о з я й с т в а с т а л а гл у б о к и м п ер ев о р о т о м
в эк о н о м и ч еск и х о т н о ш ен и я х , в о в сем у к л а д е ж и зн и к р есть я н .
52 К о о п е р а т и в н а я со б с т в е н н о с т ь в С С С Р / / П о л и т и ч е ск о е с а м о о б р а з о в а н и е .—
1 9 8 6 .— № И .— С . 124; Н а р о д н о е х о з я й с т в о С С С Р в 198 5 г .— М ., 1 9 8 6 .— С. 2 7 7 .
А. В. Л И X О Л А Т (Киї в)
ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН У С Р С Р —
ІСТОРИЧНЕ ЗАВОЮВАННЯ ВЕЛИКОГО ЖОВТНЯ
Велика Жовтнева соціалістична революція — переломна подія“
всесвітньої історії — назавжди покінчила з національним гнітом і не
рівноправністю націй та народностей нашої країни, створила передумо
ви для успішного розв’язання національного питання. «У нашій сві
домості, в наших почуттях Жовтень,— зазначається у зверненні ЦК
КПРС до радянського народу в зв’язку із 70-річчям Великої Жовтне
вої соціалістичної революції,— це предмет найвищої національної
гордості радянських людей. Революція стала безприкладним злетом
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214037 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T11:32:36Z |
| publishDate | 1987 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Беренштейн, Л.Ю. 2026-02-19T10:40:31Z 1987 Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України / Л.Ю. Беренштейн // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 64-76. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214037 В статье раскрывается историческое значение победы Великой Октябрьской социалистической революции, ленинского Декрета о земле для разрешения аграрно-крестьянского вопроса в нашей стране. Показаны особенности, формы и методы кооперирования крестьян на Украине. Проанализированы трудности и перегибы, проявившиеся в процессе социалистических преобразований в сельском хозяйстве. Подчеркнуто, что коллективизация сельского хозяйства стала глубоким переворотом в экономических отношениях, во всем укладе жизни крестьян. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України Большой Октябрь и социалистические преобразования в сельском хозяйстве Украины Article published earlier |
| spellingShingle | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України Беренштейн, Л.Ю. Статті |
| title | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України |
| title_alt | Большой Октябрь и социалистические преобразования в сельском хозяйстве Украины |
| title_full | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України |
| title_fullStr | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України |
| title_full_unstemmed | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України |
| title_short | Великий Жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві України |
| title_sort | великий жовтень і соціалістичні перетворення в сільському господарстві україни |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214037 |
| work_keys_str_mv | AT berenšteinlû velikiižovtenʹísocíalístičníperetvorennâvsílʹsʹkomugospodarstvíukraíni AT berenšteinlû bolʹšoioktâbrʹisocialističeskiepreobrazovaniâvselʹskomhozâistveukrainy |