Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність

В статье на основе осмысления теоретических аспектов пролетарского интернационализма и анализа конкретно-исторического материала рассматриваются вопросы развития советским рабочим классом интернациональных традиций Великого Октября. Раскрываются возросшие масштабы, обогащение содержания и форм интер...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Український історичний журнал
Datum:	1987
1. Verfasser:	Віднянський, С.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 1987
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214038
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність / С.В. Віднянський // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 51-64. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860295374080573440
author	Віднянський, С.В.
author_facet	Віднянський, С.В.
citation_txt	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність / С.В. Віднянський // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 51-64. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український історичний журнал
description	В статье на основе осмысления теоретических аспектов пролетарского интернационализма и анализа конкретно-исторического материала рассматриваются вопросы развития советским рабочим классом интернациональных традиций Великого Октября. Раскрываются возросшие масштабы, обогащение содержания и форм интернационализма и международных связей рабочего класса СССР на современном этапе, обосновывается выделение его активности в сфере международных отношений во вполне самостоятельное и комплексное по своему значению направление деятельности рабочих.
first_indexed	2026-03-21T09:26:07Z
format	Article
fulltext	роботи широкий актив міських місцевих організацій, слухали звіти комітетів і переобирали їх склад, впливали на вироблення політичної лінії їх діяльності в революції. Відзначені недоліки витікали не з форми, а змісту діяльності цих органів, були виявом ідейно-політичної незрі лості чи помилок частини членів організацій. Оцінюючи значення загальноміських партійних конференцій, слід зважити на те, що вони були лише однією з багатьох організаційних форм роботи більшовиків, яка до того ж не одержала поширення в усіх великих міських більшовицьких організаціях України. Вони відіграли певну роль не як самодостатня форма, а як діюча в сукупності з інши ми— загальними зборами міських і районних організацій, засіданнями загальноміських, районних і заводських партійних комітетів, з усіма засобами масово-політичної роботи серед трудящих, спрямованими на організацію сил для боротьби за перемогу соціалістичної революції і встановлення Радянської влади на Україні. У 1918 р., коли Україна була захоплена німецько-австрійськими окупантами, кількість членів партійних організацій різко зменшилась. Партійні організації знаходились на нелегальному становищі. В цих умовах зникла можливість проведення загальноміських постійних пар тійних конференцій. В наступному вони не відновлювались. Але нагро маджений у 1917 р. досвід діяльності постійно діючих загальноміських конференцій пізніше, починаючи з 20-х років, в умовах розширення кількісного складу партійних комітетів, певною мірою був творчо ви користаний при запровадженні системи пленарних засідань цих комітетів. Я. Л. Варгатюк ОБЩЕГОРОДСКИЕ ПОСТОЯННО ДЕЙСТВУЮЩИЕ ПАРТИЙНЫЕ КОНФЕРЕНЦИИ БОЛЬШЕВИКОВ УКРАИНЫ (май 1917 — январь 1918 гг.) Р е з ю м е В статье освещаются общегородские партийные конференции как высшая форма руководства крупными местными организациями большевиков Украины, возникшая в условиях подготовки Октябрьской революции, раскрываются особенности их деятель ности в сравнении с общими партийными собраниями (выборный постоянный состав членов, периодичность его пленарных заседаний), анализируется содержание заседаний конференций. С. В. В І Д Н Я Н С Ь К И Й (Киї в) ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ РАДЯНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО КЛАСУ: ТРАДИЦІЇ ЖОВТНЯ І СУЧАСНІСТЬ Ідеї міжнародної солідарності, спільності інтересів пролетарів різ них країн були властиві робітничому руху з перших же виступів ро бітників проти експлуататорів у 30-х роках XIX ст. Проте лише з поя вою теорії класової боротьби, яку розробили К. Маркс і Ф. Енгельс, ці ідеї дістали наукове обгрунтування. Пролетарський інтернаціоналізм як ідеологія й політика є важливою зброєю в боротьбі за соціальне та національне визволення народів, перемогу соціалістичної революції й побудову нового суспільства, зміцнення світової системи соціалізму й дальший розвиток революційного процесу у світі. Як свідчить досвід історії, відома марксистсько-ленінська теза про те, що капітал — сила міжнародна і щоб її перемогти, потрібна міжнародна єдність пролета ріату \ з кожним новим етапом історичного розвитку набуває дедалі глибшого змісту. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції ознамену вала новий етап у розвитку пролетарського інтернаціоналізму. Як один з головних ідейно-політичних та моральних принципів робітничого класу, він став основою внутрішньої й зовнішньої політики Радянської держави, набув нових форм і особливостей. Уперше в історії був покла дений початок принципово новим відносинам між націями та народ ностями в одній країні — відносинам довір’я й дружби, братньої взаємо допомоги та співробітництва. І на міжнародній арені партія більшови ків також діяла у дусі пролетарського інтернаціоналізму. Перші ж кроки уряду Країни Рад, особливо ленінський Декрет про мир, по казали, що його політика відповідає інтересам та сподіванням усіх на родів світу. Перемога Жовтневої революції об’єктивно поставила робітничий клас Радянської держави, партію більшовиків в авангард світового революційного процесу, поклавши на них величезну історичну відпо відальність як за побудову соціалістичного суспільства у нашій країні, так і за захист інтернаціональних інтересів міжнародного комуністич ного й робітничого руху. «...Ми вправі пишатися,— відзначав В. І. Ле нін,— і ми пишаємося тим, що нам припало щастя почати побудову радянської держави, почати цим нову епоху всесвітньої історії, епоху панування нового класу, який пригноблюється в усіх капіталістичних країнах і йде всюди до нового життя, до перемоги над буржуазією, до диктатури пролетаріату, до визволення людства від ярма капіталу, від імперіалістських воєн» 1 2. Після перемоги соціалістичної революції у Росії інтернаціональ ним обов’язком пролетарів усіх країн стала всемірна підтримка завою вань Жовтня, боротьба за зміцнення й захист молодої держави робіт ників та селян як бази розвитку світового революційного руху. Ро бітничий клас, трудящі капіталістичних країн під керівництвом кому ністів почали боротися за зміну політики правлячих кіл своїх держав щодо першої у світі робітничо-селянської країни, за негайне юридичне її визнання і розвиток співробітництва з нею, створювали численні то вариства й спілки друзів молодої республіки з метою поширення прав ди про батьківщину Жовтня, пропаганди уроків та досвіду револю ції, діяльності більшовицької партії й зміцнення дружби з радян ським народом. Сотні тисяч зарубіжних інтернаціоналістів — болгар, угорців, німців, поляків, чехів, словаків, сербів, представників інших народів—воювали в 1918—1920 рр. у Червоній Армії майже на всіх фронтах громадянської війни, подавали на заклик Комінтерну трудя щим Країни Рад безпосередню виробничо-технічну допомогу у соціа лістичному будівництві в період реконструкції народного господар ства. «Наш народ,— відзначається у Зверненні ЦК КПРС «До радян ського народу» в зв’язку з 70-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції,— не забуде зарубіжних борців-інтернаціоналістів, які кинули клич «Руки геть від Радянської Росії!», які стали зі зброєю в руках на захист завоювань Жовтня» 3. У ході боротьби за владу Рад, захист та зміцнення молодої Ра дянської республіки склалася небачена в історії бойова, морально-полі тична співдружність робітничого класу нашої країни з трудящими за рубіжних держав. Приклади міжнародної пролетарської солідарності 1 Див.: Л е н і н В. І. Лист до робітників і селян України // Повне зібр. творів — Т. 40.— С. 41. 2 Л е н і н В. І. До четвертих роковин Жовтневої революції II Там же.— Т. 44.— С. 148. 3 До радянського народу: Звернення Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу // Рад. Україна.— 1987.— 14 берез. у пожовтневий період, як і вірності робітничого класу Країни Рад революційним традиціям пролетаріату Росії, який «був завжди інтер націоналістським не на словах, а на ділі»4-5, вписані яскравими сто рінками у всесвітню історію. Ставши провідною силою суспільства, радянський робітничий клас усією своєю діяльністю утверджував й утверджує принципи інтернаціоналізму, збагачуючи їх новим змістом, різноманітністю форм. Інтернаціоналізм робітничого класу СРСР полягає насамперед у тому, що він першим на практиці підтвердив загальні закономірності соціалістичної революції та будівництва соціалізму, показавши прик лад іншим загонам міжнародного пролетаріату. Величезне інтерна ціональне значення має досвід побудови трудящими нашої країни пер шого у світі соціалістичного суспільства. Робітничий клас вніс вирі шальний вклад в економічні досягнення Радянського Союзу, у побу дову соціалізму, продемонстрував глибоке розуміння своєї відповідаль ності за розвиток світової соціалістичної співдружності, вірність своєму інтернаціональному обов’язку. Його революційні традиції, політичний, організаційний, соціальний і виробничо-технічний досвід, ініціатива й енергія в справі здійснення докорінних перетворень у радянському суспільстві на сучасному етапі є дороговказом для аналогічної діяль ності робітничого класу інших країн. Інтернаціональна природа робітничого класу СРСР виявилася та кож у тому, що під керівництвом Комуністичної партії він активно боровся за створення багатонаціональної Країни Рад і відіграв про відну роль у виникненні нової історичної спільності людей — радян ського народу. Останній сформувався на базі суспільної власності на засоби виробництва, єдності економічного, соціально-політичного і куль турного життя, марксистсько-ленінської ідеології, інтересів і комуні стичних ідеалів робітничого класу. Зміна умов діяльності останнього в міру розгортання соціалістич ного будівництва позначилася на характері виявлення його інтерна ціональної природи. Якщо в перші роки влади Рад інтернаціональною справою робітничого класу та його партії були захист завоювань Жовтня, організація суспільного виробництва на соціалістичних заса дах, зміцнення братерської єдності й згуртованості народів нашої краї ни, то з посиленням економічної могутності СРСР, поширенням його впливу на світову політику сфера інтернаціоналізму радянських ро бітників значно розширюється, дедалі більшого значення набувають, зокрема, їх міжнародні контакти. Важливим джерелом постійного збагачення пролетарського ін тернаціоналізму, в тому числі інтернаціоналізму радянського робітни чого класу, є розвиток світового революційного процесу, що завжди викликає появу нових форм мінжародної солідарності трудящих. Ба гатогранний діалектичний зв’язок між пролетарським інтернаціоналіз мом і світовим революційним процесом є закономірністю, дія якої про стежується протягом усієї історії міжнародного робітничого руху, зо крема й історії його передового загону — радянського робітничого кла су. Тому при висвітленні традицій інтернаціоналізму останнього, ос новних напрямів та форм його виявлення обов’язковою умовою є вра хування того незаперечного факту, що робітники СРСР йдуть в єди ному строю з усіма революційними, національно-визвольними, демо кратичними і миролюбними силами сучасності. Класова єдність дій з міжнародним робітничим рухом виявлялася у різних масштабах та формах на всіх етапах розвитку інтернаціоналіз му радянського робітничого класу: і в роки пожовтневого революцій ного піднесення у світі, побудови основ соціалізму в СРСР, й у пс- * * ,,_5 Л е н і н В. І. Лист ло об’єднаного засідання ВЦВК, 3 жовт. 1918 р. // Повне зібр. творів.— Т. 37.— С. 94. ріод другої світової війни, і в роки післявоєнної перебудови світу, від будови народного господарства Радянської країни, й на сучасному ета пі вдосконалення соціалізму у СРСР, дальшого розвитку світового ре волюційного процесу. Це питання досить переконливо й повно розкрито в численних пра цях радянських істориків, хоч і нерівномірно стосовно різних етапів історії. Якщо інтернаціоналізм робітничого класу СРСР, його міжнарод ні зв’язки у пожовтневий час, включаючи період другої світової війни, досліджено в радянській історіографії глибоко й всебічно завдяки на самперед працям А. І. Авруса, Б. М. Забарка, В. В. Іваненка, Ю. А. Львуніна, О. А. Макаренка, В. Ю. Мельниченка, С. В. Мокіна, Л. С. Озерова, А. Я. Панкратова, Г. Я. Тарле та інших авторів, бага тьом колективним монографіям, у тому числі виданим на Україні6, то значно менше висвітлено інтернаціональні зв’язки радянських робіт ників у повоєнні роки, особливо в період вдосконалення соціалізму у СРСР і на сучасному етапі розвитку світового революційного проце су. Змістовні дослідження О. 3. Ваксера, А. І. Доронченкова, В. А. Єжо- ва, А. В. Макєєва, Н. К- Петрової, І. А. Росенко, В. К. Спицина й ряд колективних праць7 далеко не вичерпують висвітлення значно зрослих як кількісно, так і якісно інтернаціональних зв’язків робітничого кла су СРСР на сучасному етапі. Як справедливо підкреслювалося в цьо му зв’язку у передовій статті журналу «Коммунист» «Всесвітньо-істо ричний досвід робітничого руху. Результати та проблеми наукових до сліджень», історичним прикладом своєї творчої діяльності, як і без посередніми міжнародними зв’язками, радянський робітничий клас ви конує велику інтернаціональну місію, й те, що зроблено вченими в дослідженні даної проблеми, можна вважати лише першими кро ками 8. Необхідність поглибленого вивчення нових проявів інтернаціоналіз му робітничого класу СРСР, розвитку його міжнародних зв’язків на сучасному етапі пояснюється не лише недостатньою увагою дослід ників до цієї важливої сторони життєдіяльності провідної сили радян ського суспільства. Ця необхідність зумовлена насамперед тим, що з початку 70-х років під впливом ряду внутрішніх та зовнішніх об’єк тивних умов і факторів настав якісно новий етап у розвитку міжнарод них зв’язків робітничого класу СРСР. По-перше, в міру зростання ролі міжнародного фактора у житті нашої, як і решти країн світу, коли спочатку на етапі розрядки й бо ротьби за її збереження та поглиблення, а потім в умовах загострен ня міжнародної обстановки і виникнення реальної загрози ядерної війни значно активізувалася зовнішньополітична діяльність Радянсько го Союзу, особливого значення набула участь робітничого класу у СРСР в антивоєнному русі, у боротьбі прогресивних сил планети за мир та безпеку народів. Як справедливо зауважив професор Т. Таїров, багато елементів нового мислення в міжнародних справах, яке всебічно обгрунтувало й запропонувало світу нове радянське керівництво у середині 80-х років, зароджувалося саме в рядах антивоєнного руху 6 Зарубіжні інтернаціоналісти в рядах борців за владу Рад на Україні, 1917— 1920.— К., 1967.— 344 с.; Інтернаціональна сила ленінських ідей: В. І. Ленін і рево люційний рух в країнах Центральної і Південно-Східної Європи.— К., 1970.— 518 с.; Международная солидарность трудящихся. 1917— 1923.— Киев, 1978.— 352 с.; Дви жение международной солидарности трудящихся. 1924— 1932. Киев, 1980.— 396 с.; Международная солидарность трудящихся в борьбе против фашизма и угрозы войны, 1933—1939.— Киев, 1984.— 318 с.; Антифашистская солидарность в годы второй ми ровой войны (1939—1945).— Киев, 1987.— 336 с.; та ін. 7 Москва интернациональная.— М., 1977.— 280 с.; Интернационализм — испытан ное оружие рабочего класса СССР. Межвуз. сб.— Л., 1980, Вып. 6.— 224 с.; Пород ненные социалистическим интернационализмом.— Киев, 1980.— 290 с.; Интернацио нальное сотрудничество трудящихся Ленинграда.— Л., 1982.— 167 с.; та ін. 8 Коммунист.— 1981.— № 7.— С. 23. при активній участі робітничого класу СРСР та інших країн соціа лістичної співдружності9. По-друге, бурхливе піднесення світового революційного процесу відкрило нові можливості для виявлення класової солідарності й роз витку інтернаціональних зв’язків провідної сили радянського суспіль ства з робітниками капіталістичних держав, політичної підтримки трудящих країн, що розвиваються, і подання їм економічної допомоги, а також для поглиблення всебічної взаємодії на дво- та багатосторон ній основі з робітничим класом держав соціалістичної співдружності. Адже вступ країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги у новий, інтеграційний етап співробітництва, дедалі глибші взаємовплив і пе реплетення їх народногосподарських комплексів, виникнення принци пово нових форм міжнародних відносин між ними, заснованих на прин ципах соціалістичного інтернаціоналізму, дальша демократизація зв’язків братніх держав, процес інтернаціонального зближення народів останніх, що розвивається,— ці, а також деякі інші фактори зумовили зростання активності радянських робітників, як і їх колег по праці за рубежем у сфері інтернаціональних контактів. У результаті робіт ничий клас усіх країн соціалістичної співдружності дедалі більше стає важливим фактором у соціально-економічному житті не тільки своєї власної держави, а й братніх країн у цілому. Отже, він стає силою, суспільне значення якої виходить за межі однієї держави. Провідна роль робітничого класу в розвитку країн світової соціа лістичної співдружності, поглибленні економічної інтеграції держав — членів РЕВ становить одну з нових форм здійснення ним своєї все світньо-історичної місії. Виходячи з вищесказаного, нам уявляється можливим та необхід ним поряд із загальновизнаними у науковій літературі трьома напря мами соціальної активності (у сферах виробничо-трудової діяльності, суспільно-політичного життя й духовної культури та побуту) виділити окремо як цілком самостійний напрям діяльності робітничого класу СРСР на сучасному етапі його активність у сфері міжнародних відно син. Це нове суспільно-політичне явище — важливий фактор форму вання зовнішньої політики КПРС і Радянської держави на сучасно му етапі. Не можна твердити, що ця сторона діяльності робітників СРСР зовсім не цікавить дослідників. Кожного року з’являються нові публі кації, присвячені міжнародним зв’язкам робітничого класу нашої краї ни, його національних, регіональних та галузевих загонів. Проте ці контакти розглядаються, як правило, у контексті міжнародної діяль ності КПРС і Радянської держави. А в працях, присвячених безпосе редньо розвитку провідної сили нашого суспільства, навіть таких най- фундаментальніших, як, наприклад, монографія Е. В. Клопова «Рабо чий класс СССР (Тенденции развития в 60—70-е годы)» (М., 1985), при соціальній характеристиці робітників навіть не згадується про та кий важливий напрям їх діяльності, як активність у сфері міжнарод них відносин. У кращому разі дослідники розглядають інтернаціо нальні зв’язки робітничого класу лише як складову частину його су спільно-політичної активності. Однак з цим також навряд чи можна погодитися не тільки тому, що на сучасному етапі міжнародні контак ти робітників відіграють дедалі зростаючу роль у розв’язанні як внут рішніх завдань вдосконалення соціалізму, так і зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних завдань Комуністичної партії й Радянської дер жави, а і тому, що інтернаціоналістська діяльність робітничого класу СРСР не обмежується сферою суспільно-політичною: вона такою ж, а в межах світової соціалістичної співдружності та щодо країн, які 9 Т а и р о в Т. Момент истины // Новое время.— 1987.— № 19.— С. 12—13. Укр. іст. журн., 1987, № 12 розвиваються, навіть більшою мірою поширюється на виробничо-еко номічну й духовно-культурну сфери. Таким чином, розглядаючи розвиток радянським робітничим кла сом народжених Великим Жовтнем традицій інтернаціоналізму, його багатогранні міжнародні зв'язки на сучасному етапі, слід враховувати не тільки те, що за минулі десятиліття значно зросли масштаби, збага тилися зміст і форми останніх, а й ту, дедалі очевиднішу реальність, що завдяки цілеспрямованій діяльності КПРС по широкому залу ченню народних мас, насамперед робітників до розв’язання прак тичних зовнішньополітичних завдань, посиленню інтернаціональної ро боти громадських організацій трудящих, їх активність у сфері міжнарод них відносин стала самостійним та комплексним за своїм значенням на прямом діяльності всього радянського народу. Безумовно, основними суб’єктами інтернаціоналістської діяльності робітничого класу СРСР, пов’язаної з боротьбою проти воєнної не безпеки, за відвернення загрози ядерної війни, з вирішенням інших глобальних проблем сучасності, а також з розвитком міжнародних зв’язків і співробітництва з трудящими зарубіжних країн, виступають Комуністична партія й Радянська держава, профспілкові, молодіжні, жіночі та інші громадські організації. Беручи активну участь у між народних зв’язках партійних, державних, різних громадських органів й організацій, робітничий клас нашої країни відіграє важливу роль у реа лізації миролюбної зовнішньої політики партії та держави, в створен ні сприятливих зовнішньополітичних умов для розв’язання чергових завдань соціалістичного будівництва, зміцнення економічного й обо ронного потенціалу СРСР. Однак і безпосередня участь трудящих у різних формах цієї діяльності (від масових маніфестацій та інших ак цій на захист миру до прямих контактів між делегаціями й трудовими колективами з різних країн, безпосереднього обміну з ними досвідом роботи) має дедалі зростаюче значення для реалізації міжнародної політики КПРС, в основі якої лежить пролетарський, соціалістичний інтернаціоналізм. Як відзначив Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов, провідна соціальна тенденція — зрушення у бік демо: кратизації — дедалі голосніше і переконливіше заявляє про себе в міжнародній політичній дійсності,0. На цю тенденцію вказують також результати проведених у 70-і — на початку 80-х років у ряді областей СРСР, зокрема Української РСР, соціологічних досліджень. Під час них вивчалися ступінь ін- формованості та активності трудящих у сфері міжнародних відносин, їх ціннісні орієнтації щодо зовнішньополітичного курсу, який прово дять на основі інтернаціоналістських принципів Комуністична партія і Радянська держава. Так, дослідження, проведені в Дніпропетровській та Львівській областях, показали глибоке розуміння багатонаціональ ними трудовими колективами принципів інтернаціоналізму. 82% опи таних робітників різних національностей Дніпропетровська й Нікополя правильно оцінили роль економічних зв’язків своїх заводів і фабрик з підприємствами країн соціалістичної співдружності м. У ході конкретно-соціологічних досліджень на київських підприєм ствах «Точелектроприлад», «Більшовик», заводі верстатів-автоматів ім. М. Горького та Дарницькому шовковому комбінаті особлива увага приділялася ставленню трудящих до інтернаціоналістської діяльності Радянської держави, зокрема, до питань подання матеріальної й мо ральної допомоги країнам, які розвиваються, національно-визволь ним рухам, соціалістичним державам. Відповіді 4148 робітників під- 10 11 10 Див.: Відповіді М. С. Горбачова на запитання газети «Уніта» // Рад. Украї на.— 1987.— 20 трав. 11 Великий Октябрь и строительство коммунизма.— Днепропетровск, 1977.— С. 140-141. приємств столиці УРСР свідчили, що 95,9% загального числа опитаних схвалювали діяльність нашої країни по всіх названих напрямах, 2% — виявили негативне ставлення до подання матеріальної допомоги іншим державам, 2,1% — не дали відповіді. Причому дехто не відповів через те, що не вважав себе компетентним у цьому питанні12. Величезний інтерес радянських трудящих до проблем зовнішньої політики КПРС, світового розвитку в цілому, а також їх високу ак тивність у справі здійснення зовнішньополітичного курсу нашої країни підтверджують результати анкетного опитування 2206 працівників 32 підприємств і організацій Ворошиловградської області УРСР. Особли ву стурбованість у трудящих (86% опитаних) викликає проблема збе реження миру на землі. Переважна більшість анкетованих (84%) усві домлюють свою особисту причетність до розвитку всебічних зв’язків СРСР з народами соціалістичних держав (беруть участь у різних формах співробітництва та в розвитку інтернаціональних зв’язків з трудящими братніх країн) і виявляють готовність рішуче захищати справу соціалізму у будь-якій з них. Близько 88% опитаних дають позитивну оцінку розвитку відносин Радянського Союзу з державами Азії, Африки, Латинської Америки й схвалюють безплатну допомогу нашої країни народам, які борються за своє соціальне та національне визволення 13. Проведене анкетування дало змогу визначити ступінь розуміння трудящими значення своєї повсякденної виробничої діяльності з точки зору зовнішньополітичних завдань КПРС і Радянської держави. Біль шість опитаних (близько 54%) відзначають взаємозв’язок результатів своєї праці й успіхів у здійсненні зовнішньої політики країни. При цьому важливо підкреслити, що, як встановило анкетування, найбільш принциповий, класово-партійний підхід до важливих проблем міжна родних відносин демонструє робітничий клас, що висококваліфіковані робітники відзначаються розвинутою політичною ерудицією та що най більш правильні світоглядні позиції в оцінці сучасного міжнародного становища займають комуністи — ідейний авангард радянського наро ду 14. Тому цілком обгрунтованим є висновок організаторів цього со ціологічного дослідження про те, що у цілому його результати свід чать про провідну роль робітничого класу в нашому суспільстві, його активну позицію, зокрема щодо зовнішньополітичної діяльності КПРС і Радянської держави. В цьому плані заслуговують уваги також результати соціологічних досліджень, проведених у першій половині 80-х років Інститутом со ціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР (Ужго родське відділення) й Інститутом суспільних наук Словацької акаде мії наук (г. Кошіце, ЧССР). Метою спільного дослідження радянських і чехословацьких учених, проведеного серед трудящих ЗО колективів Закарпатської області УРСР та Східно-Словацької області ЧССР (опи тано по 450 чол. з кожної сторони), стали вивчення механізму здійс нення дружніх відносин трудящих двох братніх країн, а також виз начення їх місця й ролі в дальшому розвитку цих контактів, того, що дають їм дружба та інтернаціональні зв’язки у політичному, еконо мічному і духовному житті. Результати дослідження дали досить переконливі докази того, що провідна роль в організації й розвитку цих дружніх відносин у тру- 12 Л а в р о в а Л. Ф. Интернационализм советского народа: Социальная актив ность народных масс в сфере международного социалистического сотрудничества.— Киев, 1975.— С. 85. 13 Внешняя политика КПСС и общественное мнение: Материалы социологиче ского исследования / Подготовлены А. И. Плескачевским. Киев, 1987.— С. 4, 5, 7. 14 Та м ж е.— С. И, 13. дових колективах належить первинним партійним організаціям, адмі ністрації та комітетам профспілки, а головним джерелом інтернаціо нальних зв’язків, їх рушійною силою є трудящі, які беруть безпосе редню участь у здійсненні останніх ,5. Результати дослідження свідчать також про велику заінтересованість трудівників Закарпатської області в дальшому розвитку і поглибленні співробітницва з трудящими Схід но-Словацької області, збільшенні свого особистого вкладу у зміцнення братньої дружби між радянським та чехословацьким народами 15 І6 * . Так, 75% опитаних трудящих Закарпаття, які ще не брали участі в інтер національному соціалістичному змаганні, й 71% трудівників Східної Словаччини висловили бажання стати учасниками цієї прогресивної форми співробітництва: 29,8% закарпатців — взяти участь в обміні з друзями бригадами «від верстата до верстата», а 25,5% — у тематичній поїздці до зарубіжних колег по праці17-18. Дані соціологічних опитувань можна вважати наочним свідченням високого рівня інтернаціоналістської свідомості трудящих СРСР, на самперед робітників, їх активної участі в здійсненні міжнародної по літики КПРС і Радянської держави, готовності переважної більшості з них ще дійовіше брати безпосередню участь у розвитку різних форм ін тернаціональних зв’язків. Однак найвагомішим підтвердженням зрослої політичної свідомості робітничого класу СРСР, його вірності традиціям Жовтня, своєму інтернаціональному обов’язку є практичні справи. А вони переконливо свідчать, що в міру дальшого вдосконалення соціалістичного суспіль ства у нашій країні та розвитку світового революційного процесу ін тернаціоналізм радянського робітничого класу постійно поглиблюється й збагачується, набуває якісно нових рис. Адже і нині зберігає свою глибину й точність визначення інтернаціоналізму, дане В. І. Леніним. «Інтернаціоналізм на ділі,— вказував вождь світового пролетаріату,— один і тільки один: самовіддана робота над розвитком революційного руху і революційної боротьби в своїй країні, підтримка (пропагандою, співчуттям, матеріально) такої ж боротьби, такої ж лінії, і тільки її од ної в і/сіх без винятку країнах» 19. Це визначення підкреслює єдність національних та інтернаціональних завдань робітничого класу, вказує головні напрями його інтернаціоналістської діяльності. На сучасному етапі інтернаціоналізм робітничого класу СРСР най більш дійово втілюється в удосконаленні соціалізму й прискоренні со ціально-економічного розвитку нашої країни: у наполегливій боротьбі за розв’язання найважливішого завдання наших днів — забезпечення миру, відвернення загрози ядерної війни; в активній підтримці ми ролюбної політики КПРС і Радянської держави; у зміцненні світової соціалістичної співдружності — міжнародного союзу нового типу; в розвитку всебічної взаємодії, обміну досвідом з трудящими братніх країн соціалізму; у зміцненні єдності світового революційного процесу, позицій міжнародного пролетаріату, зокрема, в політичній підтримці, безкорисливій економічній допомозі та розвитку виробничих зв’язків 15 К е р е ч а н н н В. М. Некоторые данные социологических исследований эффек тивности приграничных дружественных связей II Druźobnfc vztähy pracujucich Zakar- patia a Vychodneho Slovenska: História a siićasnost (Materiały z öeskoslovensko-sovi- etskeho vedeckfcho seminara).— Kosice, 1985.— S. 253. 16 Там же.— С. 257—258. ,7-ie С т у д e н я к П. Ю., С ю с ь к о I. М. Внесок трудових колективів Радян ської України у зміцнення інтернаціональних зв’язків трудящих СРСР і ЧССР.— К , 1987.— С. 45. 19 Л е н і н В. І. Завдання пролетаріату в нашій революції // Там же.— Т. 31.— С. 164— 165. з трудящими країн, які розвиваються, й у класовій солідарності, роз ширенні контактів з робітниками капіталістичних держав; у безустан ній боротьбі з усілякого роду проявами націоналізму і великодержав ного шовінізму; в захисті та творчому розвитку інтернаціоналізму, марксизму-ленінізму — ідейної основи міжнародного комуністичного й робітничого руху. Розвиваючись по цих напрямах, інтернаціоналізм робітничого кла су СРСР, його міжнародні зв’язки стали важливою, органічною скла довою частиною миролюбної, інтернаціоналістської зовнішньої політики Комуністичної партії та Радянської держави. Коротко спинимося на тих напрямах інтернаціоналістської діяль ності робітничого класу СРСР, які завдяки його ініціативі збагатилися в останні роки більш глибоким змістом і новими формами. Останнє десятиліття позначене небувало активною участю широ ких трудящих мас нашої країни у боротьбі за зміцнення загального миру. І це цілком закономірно. Адже вона є магістральним напрямом діяльності Комуністичної партії й Радянської держави на міжнародній арені. У Програмі КПРС записано: «Захистити і зміцнити мир, при боркати сили агресії та мілітаризму в ім’я життя нинішнього і прий дешніх поколінь — немає вищої й відповідальнішої місії. Світ без воєн, без зброї — ідеал соціалізму» 20. Робітничий клас СРСР показує прик лад послідовної дійової боротьби за мир та безпеку народів. Зростання активності широких трудящих мас й їх організацій у боротьбі за роз в’язання найжагучіших міжнародних проблем — зміцнення миру і за гальної безпеки — один з найважливіших факторів світової політики на сучасному етапі. Про активну, цілеспрямовану антивоєнну діяльність робітничого класу, всіх трудящих нашої країни проти мілітаристських та імперіа лістичних сил свідчать також проведення масових акцій за припинен ня гонки озброєння, заборону зброї масового знищення, кампанії со лідарності з народами, які борються за соціальне й національне визво лення. Так, у 70-х роках у СРСР відбулися кампанії, спрямовані на захист народів В’єтнаму, Лаосу, Сірії, Лівану, Конго, Анголи, Ефіопії, Нікарагуа та інших держав від агресії й зазіхань з боку реакційних сил імперіалізму. А кампанія міжнародних миролюбних сил проти ней тронної бомби в 1977—1978 рр., у якій активну участь взяли трудящі Радянської країни, набула таких масштабів, що Сполучені Штати зму шені були відкласти її виробництво. Ще більших масштабів досяг про тест миролюбної громадськості планети проти планів «зоряних воєн», висунутих адміністрацією США. Активно провели трудящі СРСР кам панію на підтримку нової Стокгольмської відозви Всесвітньої Ради Ми ру «За припинення гонки озброєння, за розрядку і роззброєння!» (1975 р.); під нею підписалося практично все доросле населення краї ни— понад 185 млн. радянських людей21 . Збирання підписів під новою Стокгольмською відозвою в СРСР, як й у всьому світі, супроводжувалося масовими виступами громадсь кості, організацією мітингів та маніфестацій, спрямованих проти гонки озброєння, виданням брошур, плакатів і листівок, читанням тематичних лекцій. За час цієї кампанії протягом двох місяців в Українській РСР було проведено 185 тис. мітингів та зборів, на яких виступили близько 700 тис. чоловік, прочитано 250 тис. тематичних лекцій, а до Радян ського фонду миру трудящі республіки внесли майже 4 млн. крб.22-23 29 Програма Комуністичної партії Радянського Союзу: Нова ред.— Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.— К., 1986.— С. 203. 21 Правда.— 1977.— 11 янв. 22-23 История Украинской ССР: В 10 т. Киев, 1985.— Т. 10.— С. 217. Більше як 100 тис. москвичів підтримали заклик Всесвітньої Ради Ми ру на проведених у столиці СРСР зборах і мітингах24. Ще більцюго розмаху набув антивоєнний рух у 80-ті роки. Так, у відповідь на рішення НАТО (1979 р.) про розміщення нових амери канських ядерних ракет середньої дальності на європейському конти ненті радянські прихильники миру проголосили заклик «Ні — ядерній зброї в Європі, ні на Сході, ні на Заході!». 800 тис. з них пройшли ву лицями Москви у жовтні 1982 р .25 Понад 3 млн. трудящих Української РСР взяли участь у Тижні масових виступів за мир, проти ядерної загрози, що відбувся в травні 1982 р .26 Про зростання антивоєнного руху у нашій країні свідчать, зокрема, й такі факти: якщо 6 травня 1983 р. на мітинг-маніфестацію проти розміщення американської ядерної зброї на території ФРН зібралися понад 15 тис. жителів сто лиці Радянської України, то 26 жовтня 1983 р. уже 100 тис. киян бра ли участь в антивоєнному мітингу, що проводився у рамках Дня ООН та Тижня дій за роззброєння і продемонстрував тверду рішимість ра дянських людей зробити все від них залежне для захисту миру на Землі, а 5 травня 1984 р. Місячник миру на Україні відкрився мані фестацією й грандіозним 250-тисячним мітингом трудящих Києва27. Якщо в 1984 р. у Херсонській області УРСР відбулося 4714 антивоєн них мітингів та зборів, фестивалів і конкурсів, інших акцій, в яких взяли участь 1 470 580 чол., то у 1985 р. учасниками антивоєнних ви ступів уже стали 1 754 865 жителів Херсонщини 28. Трудящі Радянської країни, беручи активну участь в усіх міжна родних акціях миролюбної громадськості, значною мірою сприяють створенню матеріальної бази руху за мир. їх добровільні внески у ство рений 1961 р. Радянський фонд миру дають змогу подавати матеріаль ну допомогу національно-визвольному руху в зарубіжних країнах, жертвам імперіалістичної агресії, сприяти проведенню різних міжна родних заходів, спрямованих на зміцнення миру й дружби між народа ми. До кінця 70-х років на громадських засадах у СРСР, в усіх союз них республіках, на різних підприємствах, в установах, колгоспах та радгоспах було створено понад 350 тис. комісій сприяння Фонду миру, що об’єднують більш як 75 млн. активістів 29. Вирішальний вклад у поповнення Радянського фонду миру вносить робітничий клас. У Дніпропетровській області УРСР, наприклад, у дру гій половині 70-х років його вкладниками стали 84% усіх промисло вих підприємств і близько 50% будівельних організацій. Майже 1 млн. трудящих області регулярно відраховували кошти в Фонд миру30. Постійними його учасниками стали, зокрема, 85 тис. робітників Вол зького автомобільного заводу ім. 50-річчя Радянської влади. 1973 р., в дні підготовки до Всесвітнього конгресу миролюбних сил у Москві, ко лектив підприємства передав у цей Фонд 100 тис. крб. Відтоді трудо ві вахти миру стали на заводі традицією31. Така дійова форма участі трудящих у боротьбі за мир, як вахти миру на промислових підприємствах та будовах, рейси миру на транс порті, народилася в 70-ті роки з ініціативи робітничого класу Москви й набула поширення у трудових колективах усієї країни. Так, тради ційними стали вахти миру і вахти пам’яті та інші антивоєнні й патріо тичні ініціативи на виробничому об’єднанні «Красный богатырь», сто- 24 Москва интернациональная.— М., 1977.— С. 275. 25 Новое время.— 1987.— № 19.— С. 12. 2<і История Украинской ССР.— Т. 10.— С. 667. 27 Там же.— С. 668; Укр. іст. журн.— 1986.— № 1.— С. 29. 28 С а й ко В. И., З а п о р о ж е ц В. X. Все мы в ответе за мир.— Симфе рополь, 1986.— С. 6. 29 Общественность и проблемы войны и мира.— М., 1978.— С. 283. 30 П е т р о в а Н. К. Общественно-политический облик советской рабочей моло дежи (70-е годы).- М., 1986.— С. 83. 31 Интернационализм — испытанное оружие рабочего класса СССР.— С. 99. личному заводі автотракторного електроустаткування, виробничому взуттєвому об’єднанні «Заря» і багатьох інших багатотисячних ко лективах Москви» Херсонському суднобудівному виробничому об’єднанні ім. 60-річчя Ленінського комсомолу, Львівському автотранспортному об’єднанні 12876 та сотнях інших великих підприємствах країни32. Широко відгукнулися трудові колективи Донецької області УРСР у 1978 р. на заклик колективів бригад двічі Героя Соціалістичної Праці Г. Я- Горбаня та Героїв Соціалістичної Праці П. С. Негруци й В. І. Ла- тарцева організувати вахти і рейси миру, трудові десанти й зароблені гроші внести в Фонд миру. Трудящі області внесли того року у цей Фонд 3,4 млн. крб.33 В робітничому середовищі народилася й така ініціатива, як Вах та пам’яті — Вахта миру, що традиційно проводиться на Україні з 9 квітня по 9 травня. У 1985 р. в республіці на честь 40-річчя Перемоги над фашизмом цю Вахту провели майже 34,5 тис. трудових колективів, до складу яких було зараховано понад 10 тис. Почесних членів — героїв і активних учасників війни34. Радянський робітничий клас дедалі частіше обирає конкретний напрям збирання коштів: у 70-ті — в першій половині 80-х років вони призначалися на організацію та проведення міжнародних форумів при хильників миру, на допомогу чілійським патріотам і героїчному в’єт намському народові для його успішної боротьби проти агресорів, жерт вам апартеїду у Південній Африці, голодуючим народам Центральної Африки, страйкуючим гірникам Великобританії тощо. В 1977 р. робіт ники ленінградського виробничого об’єднання «Арсенал» перерахували у Фонд допомоги чілійським патріотам та їх сім’ям 12,2 тис. крб., а щоб зібрати кошти на користь відбудови народного господарства В’єт наму, пропрацювали безплатно одну годину. Це дало змогу створити у СРВ компресорну станцію35. 33,8 тис. крб. перерахували в 1975 р. у Фонд допомоги В’єтнаму трудові колективи Ферганської області Уз бецької РСР і близько 2 млн. крб. трудящі Білоруської Р С Р 36. Дійовою підтримкою в’єтнамського народу у відбудові зруйнова ного війною народного господарства СРВ була безкорислива матері альна допомога з боку радянських профспілок. Так, на початку 1973 р. профспілки СРСР ухвалили рішення подати профспілкам та трудящим В’єтнаму допомогу в розмірі 200 тис. крб.37, на початку 1975 р.— пе редати народові СРВ медичні інструменти, медикаменти, продовольчі й інші товари на сумму 500 тис. крб.38, а 15 квітня 1979 р. ЦК КПРС, Рада Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ згідно з численними по бажаннями радянських трудящих прийняли рішення направити у Фонд допомоги братньому В’єтнаму 75% коштів, одержаних від проведення Всесоюзного комуністичного суботника, присвяченого 109-й річниці з дня народження В. І. Леніна 39. Розглянутими напрямами та формами участі радянського робітни чого класу в боротьбі за мир, за зміцнення її матеріальної бази, що є свідченням усвідомлення своєї відповідальності за долю світу, не обме жується його конкретний вклад у проведення миролюбної зовнішньої політики нашої країни, в розвиток традицій пролетарського інтерна ціоналізму. Так, кровною справою робітничого класу, всіх радянських трудящих протягом усього періоду існування світової системи соціаліз- 32 З е р н о в Е. Е. Интернациональные связи профсоюзов Москвы.— М., 1986.— С. 121—123. 33 История рабочих Донбасса.— Т. 2.— С. 325. 34 Укр. іст. журн.— 1986.— № 1.— С. 29. 33 Интернациональное сотрудничество трудящихся Ленинграда.— С. 133— 134. 36 Архив Союза советских обществ дружбы и культурной связи с зарубежными странами (ССОД), ф. Р-9576, он. 20, спр. 943, арк. 16, 103. 37 ЦА ВЦРПС, ф. 1/5451, оп. 17/52, спр. 42. арк. 87. 33 Там же, спр. 67, арк. 40—41. 38 Правда.— 1979.— 15 апр. му було й є всемірне зміцнення останньої як оплоту миру і соціального прогресу, відбиття спроб міжнародної імперіалістичної реакції підірвати міцність соціалістичного ладу в окремих державах, ослабити та зруй нувати єдність і згуртованість братніх країн. Зокрема інтернаціональним обов’язком, почуттям відповідальності за долю світового соціалізму керувався радянський робітничий клас в період кризових подій кінця 60-х років у ЧССР й початку 80-х років у ПНР. В ті складні для чехословацьких і польських трудящих роки у виробничих колективах СРСР проходили численні збори та мітинги на підтримку зусиль братніх партій і робітників ЧССР та ПНР по захисту соціалістичних завоювань. На їх адресу йшли листи солідарності, в яких висловлювалися дружні почуття й готовність подати всемірну під тримку та інтернаціональну допомогу. Однак найхарактернішою особливістю вияву інтернаціоналізму ро бітничого класу .СРСР на сучасному етапі, його зростаючими за зна ченням напрямами є безпосередні міжнародні зв’язки з робітниками інших країн, що останнім часом набули надзвичайно широких масшта бів і відзначаються великою багатоманітністю. Аналіз цих зв’язків ра дянського робітничого класу дає змогу кваліфікувати останні умовно так: за їх змістом та сферами суспільного життя, до яких вони нале жать (виробничо-економічні, політичні, культурні й т. п.); по суб’єктах міжнародних відносин і відповідно по групах населення, що беруть участь у їх розвитку (партійні, профспілкові, молодіжні, жіночі й зв’язки по лінії інших громадських організацій, поріднених міст та об ластей різних країн); по групах держав (інтернаціональні зв’язки і співробітництво з робітниками соціалістичних країн, з трудящими кра їн, які розвиваються, й капіталістичних держав); по формах міжнарод них зв’язків—туризм, обмін делегаціями та спеціалізованими групами, робітничими бригадами, участь в інтеграційних будовах, діяльності спільних підприємств і об’єднань, у розвитку прямих зв’язків й інтер національного соціалістичного змагання (для країн—членів РЕВ) тощо. Наведемо приклади, що свідчать про масштаби міжнародних зв’яз ків радянського робітничого класу на сучасному етапі. Так, з 1971 по 1982 рр. в СРСР побували близько 12 тис. зарубіжних профспілкових та робітничих делегацій і майже 9 тис. делегацій радянських профспі лок виїжджали за кордон40-41. Протягом 1974—1982 рр. тільки по лінії Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» СРСР відвідали понад 1,5 млн. юнаків та дівчат із зарубіжних держав і понад 1,2 млн. радянських молодих людей побували за той період у своїх ровесників за кордоном. Причому, близько 60% усіх учасників закордонних ту ристичних поїздок та членів численних молодіжних делегацій із СРСР становили молоді передовики виробництва — робітники й колгоспни ки * 42. В розвитку міжнародних інтернаціональних зв’язків тільки по лінії Союзу радянських товариств дружби з народами зарубіжних країн брали участь понад 50 млн. трудящих СРСР. У середині 80-х років у нашій країні налічувалося 1300 республіканських, крайових, обласних, районних, міських відділень радянських товариств дружби, які об’єдну вали майже 31 тис. первинних організацій — колективів підприємств, колгоспів, радгоспів, учбових і наукових закладів, творчих органі зацій 43. Про інтенсивність виробничо-економічних зв’язків робітничого кла су СРСР свідчать такі дані. Зовнішньоторговельний оборот Радянсько го Союзу збільшився за 1970—1985 рр. в 6,4 раза й становив у 1985 р. 40-41 Проблемы мира и социализма.— 1980.— № 5.— С. 95; Правда.—1982.— 17 марта. 42 П е т р о в а Н. К. Указ. соч.— С. 108. 43 Материалы к 60-летню Союза советских обществ дружбы и культурноіі связи с зарубежными странами.— М., 1985.— С. 45. понад 141,5 млрд. крб.44 У виробництві експортної продукції беруть участь дедалі більше підприємств країни. Це означає, що все більша кількість робітників стають учасниками розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Так, на рубежі 70—80-х років експортні замовлення для за рубіжних держав виконували понад 250 підприємств Ленінграда, більш як 360 — Білоруської РСР, близько 1200 — УРСР. Тисячі кращих пред ставників робітничого класу СРСР брали та беруть участь у будів ництві, реконструкції й експлуатації народногосподарських об’єктів у зарубіжних країнах: з кінця 40-х і до початку 80-х років було заплано вано при економічному й технічному сприянні Радянського Союзу по будувати 4216 підприємств та інших об’єктів, з яких на той час введено в експлуатацію 2576 об’єктів, зокрема 1885— у соціалістичних і 680 — у державах, які розвиваються 45. Виявом високої політичної, інтернаціоналістської свідомості робіт ників та спеціалістів СРСР є також їх допомога в підготовці націо нальних робітничих кадрів для деяких соціалістичних країн і держав, які розвиваються. На початок 1976 р., наприклад, на радянських під приємствах дістали професійну підготовку 40 тис. чоловік з країн, які розвиваються, а на об’єктах, що споруджувалися у самих цих держа вах, при сприянні СРСР до 1982 р. було підготовлено 650 тис. чол. ква ліфікованих робітників та технічного персоналу46. Інтернаціоналізм ра дянського робітничого класу виявляється також і у передачі ним бага того виробничого й політичного досвіду, соціалістичного ставлення до праці трудящим країн, які розвиваються, в утвердженні в їх рядах ідей міжнародної пролетарської солідарності. Важливе соціальне значення мають і ділові контакти радянських робітників із спеціалістами з капіталістичних держав. Адже економічні зв’язки СРСР з цими країнами дедалі більше виходять за межі суто торгових та фінансових операцій. Так, іноземні спеціалісти здійсню ють спільно з радянськими робітниками й інженерами монтаж, наладку і пуск імпортованого у СРСР з капіталістичних держав промислового устаткування. Розпочався також процес створення в нашій країні спіль них із західними фірмами підприємств. Радянські замовлення дають змогу капіталістичним державам зайняти на виробництві сотні тисяч робітників, що має важливе значення для останніх в умовах існуючого там хронічного безробіття. Безумовно, розширення ділових контактів робітничого класу СРСР з трудящими капіталістичних країн сприяє розвитку взаєморозуміння між народами, зміцненню інтернаціональної пролетарської солідарності. Багатогранністю та інтенсивністю відзначаються виробничо-еко номічні зв’язки й співробітництво радянських робітників з трудящими держав соціалістичної співдружності, розвиток і поглиблення яких в умовах економічної інтеграції країн—членів РЕВ—переконливе свід чення невичерпності форм пролетарського інтернаціоналізму, яскравий вияв активності робітничого класу у сфері міжнародних відносин. Без сумнівно, що нині, коли СРСР, інші держави соціалістичної співдруж ності роблять рішучі кроки по поглибленню та вдосконаленню інтер національної взаємодії, широкої демократизації зовнішньоекономічних відносин, розвитку, зокрема, таких прогресивних форм співробітництва, як прямі зв’язки підприємств, спільні об’єднання й підприємства країн- членів Ради Економічної Взаємодопомоги, відкриваються нові можли вості для розширення і збагачення інтернаціональних зв’язків робітни ків братніх держав. 44 М и р с о ц и а л и зм а в ц и ф р а х и ф а к т а х . 1985: С п р авоч н и к . М ., 1 9 8 6 .— С . 129. 45 П о с т р о е н о п ри эк о н о м и ч еск о м и т ех н и ч еск о м с о д ей ст в и и С о в е т с к о г о С о ю з а .— М ., 1 9 8 2 ,— С. 2 1 . 46 Б р и ц к и й П . П . П о м о щ ь ст р а н со ц и а л и зм а в п о д г о т о в к е к а д р о в д л я о с в о б о д и в ш и х с я г о с у д а р с т в .— Л ь в о в , 1 9 8 6 .— С . 7 8 , 8 9 . Таким чином, у міру зміцнення та дальшого вдосконалення соці алізму в нашій країні, розвитку світового революційного процесу, у результаті змін в умовах діяльності радянського робітничого класу й завдяки цілеспрямованій політиці КПРС по широкому залученню тру дящих мас до розв’язання практичних зовнішньополітичних завдань, їх інтернаціональному вихованню, а також посиленню міжнародної діяль ності масових громадських організацій і творчої ініціативи самих ро бітників відбуваються глибокі зміни у характері виявлення народжених Жовтневою революцією традицій інтернаціоналізму. Революційна твор чість народних мас постійно збагачує зміст бойового заклику осново положників наукового комунізму «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». В результаті на сучасному етапі активність робітничого класу у сфері міжнародних відносин виділилася в самостійний, комплексний за своїм значенням напрям його діяльності. С. В. Виднянский И Н Т Е Р Н А Ц И О Н А Л И З М С О В Е Т С К О Г О Р А Б О Ч Е Г О К Л А С С А : Т Р А Д И Ц И И О К Т Я Б Р Я И С О В Р Е М Е Н Н О С Т Ь Резюме В с т а т ь е на о с н о в е о см ы сл ен и я т ео р ет и ч ес к и х а сп ек т о в п р о л ет а р ск о го и н т ер н а ц и о н а л и зм а и а н а л и за к о н к р ет н о -и ст о р и ч еск о г о м а т е р и а л а р а ссм а т р и в а ю т ся в оп р осы р а зв и т и я со в ет ск и м р а б о ч и м к л а ссо м и н т ер н а ц и о н а л ь н ы х т р а д и ц и й В е л и к о г о О к тя б р я . Р а ск р ы в а ю т ся в о зр о с ш и е м а сш та б ы , о б о г а щ е н и е с о д е р ж а н и я и ф о р м и н т ер н а ц и о н а л и зм а и м е ж д у н а р о д н ы х св я зен р а б о ч е г о к л а сса С С С Р на с о в р ем ен н о м э т а п е , о б о с н о в ы в а ет ся в ы д ел е н и е ег о а к ти в н ости в с ф е р е м е ж д у н а р о д н ы х о т н о ш ен и й в о в п о л н е с а м о с т о я т е л ь н о е и к о м п л ек сн о е п о с в о е м у зн а ч ен и ю н а п р а в л ен и е д е я т е л ь н о с т и р а б о ч и х . Л. Ю. Б Е Р Е Н Ш Т Е Й Н (Киї в) ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ І СОЦІАЛІСТИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ Велика Жовтнева соціалістична революція стала переломною по дією всесвітньої історії, визначила генеральний напрям і основні тен денції світового розвитку, поклала початок нездоланному процесові — заміні капіталізму новою, комуністичною суспільно-економічною фор мацією. «Наша революція,— відзначається у Зверненні ЦК КПРС «До радянського народу»—найвидатніша подія XX століття, що сповістила початок нової ери в житті людства. Час глибоко розкрив її неминуще значення, висвітлив гігантські можливості, які відкриває соціалістичний суспільний розвиток. У нашій свідомості, в наших почуттях Жовтень — це предмет найвищої національної гордості радянських людей. Револю ція стала безприкладним злетом історичної творчості мас, зоряним ча сом перемігшого народу, який скинув ярмо капіталістичної і поміщиць кої експлуатації» *. Перемога соціалістичної революції в Росії поклала початок визво ленню від гноблення, політичного безправ’я і темряви найчисленнішо- го трудового класу країни — селянства. Виникнувши ще у ході розкла- 1 1 К о м у н іс т У к р а їн и .— 1 9 8 7 .— № 4 .— С. 3.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214038
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-5247
language	Ukrainian
last_indexed	2026-03-21T09:26:07Z
publishDate	1987
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Віднянський, С.В. 2026-02-19T10:40:43Z 1987 Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність / С.В. Віднянський // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 51-64. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214038 В статье на основе осмысления теоретических аспектов пролетарского интернационализма и анализа конкретно-исторического материала рассматриваются вопросы развития советским рабочим классом интернациональных традиций Великого Октября. Раскрываются возросшие масштабы, обогащение содержания и форм интернационализма и международных связей рабочего класса СССР на современном этапе, обосновывается выделение его активности в сфере международных отношений во вполне самостоятельное и комплексное по своему значению направление деятельности рабочих. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність Интернационализм советского рабочего класса: традиции Октября и современность Article published earlier
spellingShingle	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність Віднянський, С.В. Статті
title	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність
title_alt	Интернационализм советского рабочего класса: традиции Октября и современность
title_full	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність
title_fullStr	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність
title_full_unstemmed	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність
title_short	Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність
title_sort	інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції жовтня і сучасність
topic	Статті
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214038
work_keys_str_mv	AT vídnânsʹkiisv ínternacíonalízmradânsʹkogorobítničogoklasutradicíížovtnâísučasnístʹ AT vídnânsʹkiisv internacionalizmsovetskogorabočegoklassatradiciioktâbrâisovremennostʹ

Інтернаціоналізм радянського робітничого класу: традиції Жовтня і сучасність

Institution

Ähnliche Einträge