Перебудова - продовження революційної справи Жовтня
В статье раскрывается, как Коммунистическая партия после апрельского (1985 г.) Пленума ЦК КПСС разрабатывает развернутую идейно-теоретическую платформу перестройки и ускорения социально-экономического развития страны. Показано, что перестройка, осуществляемая советским народом под руководством нашей...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1987 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1987
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214042 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня / І.М. Маковійчук // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 5–16. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860271925626929152 |
|---|---|
| author | Маковійчук, І.М. |
| author_facet | Маковійчук, І.М. |
| citation_txt | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня / І.М. Маковійчук // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 5–16. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | В статье раскрывается, как Коммунистическая партия после апрельского (1985 г.) Пленума ЦК КПСС разрабатывает развернутую идейно-теоретическую платформу перестройки и ускорения социально-экономического развития страны. Показано, что перестройка, осуществляемая советским народом под руководством нашей ленинской партии, является прямым продолжением революционного дела Великого Октября.
|
| first_indexed | 2026-03-21T11:45:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
СТАТТІ
XXVII з’їзд КПРС.
Актуальні проблеми вдосконалення соціалізму
І. М. М А К О В І Й Ч У К ( К и ї в )
ПЕРЕБУДОВА —
ПРОДОВЖЕННЯ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ СПРАВИ ЖОВТНЯ
XXVII з’їзд партії продовжив розпочатий квітневим (1985 р.) Пле
нумом ЦК КПРС курс на перебудову всього життя радянського су
спільства. Першорядним завданням було визнано рішуче подолання
несприятливих тенденцій у соціально-економічному розвитку країни,
створення умов для вияву ініціативи і творчості широкими масами тру
дящих, для всебічного розширення соціалістичної демократії.
На січневому (1987 р.) Пленумі Центрального Комітету партії від
значалося, зокрема, що кінцева мета перебудови — надання соціаліз
мові найсучасніших форм суспільної організації, найповніше розкриття
гуманістичного характеру нашого ладу в усіх його вирішальних аспек
тах — економічному, соціально-політичному і моральному!. Пленум
підкреслив: за глибинною революційною суттю, за більшовицькою смі
ливістю планів, за гуманістичною соціальною спрямованістю робота,
що проводиться нині, є прямим продовженням великих звершень, роз
початих нашою ленінською партією у Жовтневі дні 1917 року.
Перебудова — це об’єктивна необхідність, викликана складністю
становища, в якому опинилася країна. Партія тверезо оцінила обста
новку і визнала за необхідне провести кардинальні зміни в економіці,
політиці, соціальній і духовній сферах, стати на шлях революційних пе
ретворень. Ідея перебудови виникла не раптово. Відповідаючи на запи
тання редакції італійської газети «Упіта», М. С. Горбачов відзначив,
що думка про перебудову — це не прозріння, яке з’явилося зненацька.
В партії було відчуття необхідності змін і оновлення ще за кілька років
до квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС. Розуміння цієї необхід
ності діставало навіть відображення в документах і рішеннях КПРС,
у тому числі і її з’їздів. Однак багато дуже важливих політичних ви
сновків і рішень, пов’язаних з розвитком соціалізму, виявилися у кін
цевому підсумку добрими побажаннями, а нерозв’язані проблеми про
довжували нагромаджуватися. «Не можу погодитися з тим, — відзна
чив Генеральний секретар ЦК КПРС, — як часом говорять, що курс
на оновлення соціалізму пов’язаний персонально з ім’ям Горбачова.
Цс суперечило б істині. Формування нового курсу є виявленням того,
що в радянському суспільстві і в радянському народі існувало й існує
широке розуміння необхідності змін. Інакше кажучи, не було б Горба
чова, був би хтось інший. Наше суспільство дозріло для змін, і необхід
ність змін проторувала собі шлях»1 2. Таким чином, перебудова є істо
рично необхідною, неминучою, вона стала результатом розуміння об’єк
тивної необхідності змін у нашому суспільстві, на основі чого і було
сформульовано лінію на оновлення і прискорення розвитку суспільства.
1 Див.: Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 27—28 січ. 1987 р.—
К., 1987.— С. 16.
2 Рад. Україна.— 1987.— 20 трав.
Стратегія прискорення і перебудови має свою теоретичну основу.
За період після квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС уже створе
но — в основному й головному — ідейно-теоретичну платформу приско
рення соціально-економічного розвитку країни і досягнення на цій ос
нові якісно нового стану суспільства 3. «Головне питання в теорії і прак
тиці соціалізму, — відзначив М. С. Горбачов у доповіді на червневому
(1987 р.) Пленумі ЦК КПРС, — як на соціалістичній основі створити
могутніші, ніж при капіталізмі, стимули економічного, науково-техніч
ного і соціального прогресу, як найефективніше поєднати планове ке
рівництво з інтересами особи і колективу»4.
Ця ідейно-теоретична платформа міститься в документах XXVII
з’їзду КПРС, новій редакції Програми партії, у матеріалах квітневого
(1985 р.), червневого (1986 р.), січневого й червневого (1987 р.) плену
мів ЦК КПРС. Багато її аспектів розроблено у доповідях, виступах та
інтерв’ю Генерального секретаря Центрального Комітету партії
М. С. Горбачова 5. Важливі теоретичні проблеми перебудови й приско
рення містяться у постанові ЦК КПРС «Про журнал «Коммунист»,
у його зверненні «До радянського народу» у зв’язку із 70-річчям Вели
кого Жовтня. Творчим розвитком ленінського вчення про будівництво
соціалізму й комунізму є «Основні положення докорінної перебудови
управління економікою», схвалені червневим (1987 р.) Пленумом
ЦК КПРС.
Економічні й ідеологічні аспекти перебудови аналізуються в стат
тях члена Політбюро ЦК КПРС, секретаря ЦК КПРС Є. К- Дигачо-
ва — «Людський фактор, госпрозрахунок і перебудова в агропромис
ловому комплексі»6, члена Політбюро ЦК КПРС, секретаря ЦК КПРС
О. М. Яковлева — «Досягнення якісно нового стану радянського су
спільства і суспільні науки»7, члена Політбюро ЦК КПРС, секретаря
ЦК КПРС В. П. Никонова — «Повніше задіяти потенціал агропромис
лового комплексу» 8, секретаря ЦК КПРС Г. П. Разумовського — «Пар
тійну роботу — на рівень завдань перебудови» 9, у доповіді члена По
літбюро ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР М. І. Рижкова —
«Ленінізм — основа теорії і політичної перебудови», виголошеній на
урочистому засіданні, присвяченому 117-й річниці з дня народження
В. І. Леніна І0.
Все нове, що в теоретичному і політичному плані міститься в доку
ментах XXVII з’їзду партії, новій редакції Програми КПРС, аналізу
ється в серії редакційних статей, опублікованих у 1986 р. в журналі
3 Див.: Я к о в л е в А. Н. Достижение качественно нового состояния советского
общества и общественные науки // Коммунист.— 1987.— № 8.— С. 4.
4 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 25—26 черв. 1987 р.—
К.. 1987.— С. 42.
6 Г о р б а ч о в М. С. Наполегливо рухатися вперед: Виступ на зборах активу
Ленінградської парторганізації 17 трав. 1985 р.— К., 1985; Г о р б а ч о в М. С. Корінне
питання економічної політики партії: Доповідь на нараді в ЦК КПРС з питань при
скорення наук.-техн. прогресу 11 черв. 1985 р.— К., 1985; Г о р б а ч о в М. С. Активно
діяти, не втрачати часу: Виступ на зустрічі з колективом Дніпропетр. металург, заводу
і промова на зборах активу республ. парторганізації України 26, 27 черв. 1985 р.—
К., 1985; Г о р б а ч о в М. С. Поглиблювати перебудову, додати в роботі: 36. матеріа
лів про поїздку М. С. Горбачова на Кубань і в Ставрополь 17— 19 верес. 1986 р.— К.,
1986; Г о р б а ч о в М. С. Перебудова — кровна справа народу: Промова на
XVIII з’їзді профспілок СРСР, 25 лют. 1987 р.— К-, 1987; Г о р б а ч о в М. С. Мо
лодь— творча сила революційного оновлення: Виступ на XX з’їзді ВЛКСМ, 16 квіт.
1987 р.— К., 1987; Переконаність — опора перебудови: Зустріч у ЦК КПРС (лют.
1987 р.) // Рад. Україна.— 1987.— 14 лют.; Г о р б а ч о в М. С. Бути патріотом своєї
Батьківщини, жити і працювати по совісті: Виступ на зустрічі з трудящими м. Ле
нінська II Рад. Україна. — 1987.—14 трав.; Відповіді М. С. Горбачова на запитання
редакції газети «Уніта» // Рад. Україна.— 1987.— 20 трав.
6 Коммунист.— 1987.— № 4.— С. 28—42.
7 Там же.—№ 8.—С. 3—22.
8 Там же.— № 4.— С. 15—29.
0 Парт, жизнь.— 1987.— № 12.— С. 3—15.
10 Правда— 1987.— 23 апр.
«Коммунист» під рубриками «Наіізначніше досягнення сучасної марк
систсько-ленінської думки» п, «70-річчя Жовтня: революція продовжує
ться» 11 12, «Курсом XXVII з’їзду КПРС» 13 14, «Вчитися демократії, утверд
жувати законність» ,4.
Ряд проблем, що становлять ідейно-теоретичну платформу приско
рення і перебудови, розглядається радянськими вченими у статтях,
опублікованих у газеті «Правда» під рубрикою «Питання теорії». За
слуговують на увагу, зокрема, статті академіків Т. Заславської та
Ю. Бромлея, члена-кореспондента АН СРСР Г. Смирнова, доктора еко
номічних наук В. Куликова, доктора філософських наук Віт. Журавльо-
ва і доктора історичних наук Вал. Журавльова, В. Мотяшова та ря
ду інших 15 16.
Окремі аспекти перебудови аналізуються в статтях, опублікованих
у журналі «Коммунист»: доктора економічних наук А. Малафеева —
«Товарно-грошові відносини і перебудова господарського механізму»,
члена-кореспондента АН СРСР В. В. Лаптева — «Правові проблеми
перебудови господарського механізму», доктора юридичних наук
Б. М. Топорніна — «Радянська держава і самоуправління народу» ,6.
Переломний характер квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС,
уроки правди XXVII партійного з’їзду, концепція демократизації, вироб
лена січневим (1987 р.) Пленумом ЦК, закладення червневим (1987 р.)
Пленумом ЦК КПРС фундаменту радикальної перебудови економіки —
це і є ідеї Великого Жовтня у їх розвитку і дії, у конкретному здійснен
ні ідеалів соціалістичної революції. Саме тому перебудова за своїм
оновлюючим значенням дорівнює революційним перетворенням того
періоду, коли партія і трудящі під керівництвом В. І. Леніна присту
пили, одразу ж після Жовтня, до соціалістичного будівництва.
Розроблювана Комуністичною партією ідейно-теоретична платформа
прискорення й перебудови охоплює, як уже відзначалося, всі сфери
життя суспільства: економіку, культуру, соціальні проблеми, діяльність
партійних і громадських організацій, трудових колективів. «Суть пар
тійного курсу на оновлення і перебудову, — відзначав М. С. Горбачов
у своєму виступі на XX з’їзді ВЛКСМ, — висловлена короткою форму
лою: більше соціалізму» 17. Це аж ніяк не означає, що наша країна
відійшла від соціалізму. 70 років, які минули з часу Великого Жовтня,
свідчать про могутні життєві ресурси соціалістичного ладу, про його
величезні успіхи, якими радянський народ по праву пишається. У ході
соціалістичного будівництва СРСР перетворився в могутню індустріаль
ну державу з потужним економічним і науково-технічним потенціалом.
Але заспокоюватися на досягнутому не можна. Соціалізм має постійно
оновлюватися і розвиватися, бути попереду людської цивілізації в еко
номічній, культурній і моральній сферах. Партія вважає, що перебудова
повинна розкрити потенціал соціалізму, вивести суспільство на нові ру
бежі, забезпечити досягнення якісно нового рівня життя. На січневому
11 Коммунист. — 1986.—№ 6.—С. З—І 6; № 7.—С. З—17; № 8.—С. З—17; № 9.—
С. 3—17; № 10.— С. 46—62.
12 Там ж е — 1987.— № 1.— С. 3—13.
13 Там же.— N° 4.— С. 3— 19.
14 Там же.— № 5.— С. З—14.
15 З а с л а в с к а я Т. Перестройка и социология // Правда.— 1987.— 6 февр.;
Б р о м л е й Ю. Национальные процессы в СССР: достижения и проблемы // Там же.—
13 февр.; С м и р н о в Г. Революционная суть обновлення // Там же.— 13 марта; К у
л и к о в В. Социалистическая собственность в концепции ускорения // Там же.—
27 февр.; Т о л с т ы х В. Социалистическая коллективность и индивидуальность //
Там же. -2 0 марта; В а с и л ь е в В. Советы и развитие демократии // Там же.—
8 мая; Ж у р а в л е в Вит. , Ж у р а в л е в Вал. Историзм мысли и действия //
Там же.— 5 июня; М о т я ш о в В. Интересы: от разлада к гармонии // Там же.—
12 июня.
16 Коммунист.— 1986.— № 18.— С. 78; № 8.— С. 23—33; № 6.— С. 80—89.
17 Рад. Україна.— 1987.— 17 квіт.
(1987 р.) Пленумі ЦК КПРС було зроблено важливий політичний ви
сновок про те, що перебудова — це рішуче подолання застійних проце
сів, злам механізму гальмування, створення надійного й ефективного
механізму прискорення соціально-економічного розвитку радянського
суспільства; це опора на живу творчість мас, це всебічний розвиток де
мократії, розширення гласності, критики і самокритики в усіх сферах
життя суспільства; це високо піднята повага до цінності й гідності
особи І8.
КПРС по-новаторськи розглядає питання про перебудову, наго
лошуючи на її революційному характері. Наша країна пережила най
глибшу в історії революцію, що викликала якісний переворот як у полі
тичній сфері, так і в усій системі суспільних відносин. Вона привела
до побудови соціалізму. В ході соціально-політичних перетворень вини
кає необхідність періодичного оновлення суспільного життя. «Але якщо
назрілі перетворення не здійснюються, затягуються, а проблеми нагро
маджуються, — відзначав М. С. Горбачов на мітингу чехословацько-ра
дянської дружби, — доводиться вдаватися до більш радикальних засо
бів, діяти революційними методами... Принципово важливо, що ініціа
тором революційного процесу, який розгорнувся у нас, виступає партія
комуністів, а участь в ньому бере весь радянський народ, всі класи
і верстви суспільства» 19.
Хоч усі перетворення, що здійснюються в країні, не зачіпають суті
нашого суспільного ладу, вони є революційними. Перебудова має ціліс
ний характер, вона стосується всіх сторін суспільного життя. Перебу
дова — це передумова і спосіб досягнення радянським суспільством но
вого якісного стану, а новий якісний рівень, як свідчить марксистська
діалектика, може бути досягнутий тільки шляхом революційного пере
творення. Необхідність революційних перетворень викликана не лише
потребою виправлення допущених раніше помилок. Вона диктується
насамперед тим, що виникла об’єктивна потреба революційних змін, які
мають сприяти повнішому використанню можливостей, закладених у со
ціалізмі. В постанові січневого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС «Про пере
будову і кадрову політику партії» зроблено важливий політичний і тео
ретичний висновок про те, що, взявши курс на перебудову, партія орга
нізувала революційну за своїм характером роботу, спрямовану на при
скорення соціально-економічного розвитку країни. Зміни, що відбуваю
ться нині в радянському суспільстві, аналогічні таким революційним
акціям, як ідустріалізація країни і колективізація сільського господар
ства, як розв’язання національного питання і перетворення у сфері
культури.
Червневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС наголосив, що на сучас
ному етапі радянський народ, партія, керуючись ленінським ученням,
творчо розвиваючи його, продовжують справу Великого Жовтня через
перебудову й оновлення всіх сфер життя суспільства.
У ряді партійних документів, прийнятих після квітневого (1985 р.)
Пленуму ЦК КПРС, у матеріалах XXVII з’їзду партії глибоко розви
нуто економічну теорію, розроблено нову економічну стратегію. Зокре
ма, дано всеохоплюючий аналіз марксистсько-ленінського положення
про діалектично суперечливу взаємодію продуктивних сил і виробничих
відносин як головний рушій поступального розвитку суспільства. Вели
ке теоретичне і практичне значення має висновок партії про поєднання
централізму і самостійності в соціалістичному господарюванні. Вису
вається завдання всемірно підвищувати ефективність планового, цент
ралізованого керівництва у розв’язанні стратегічних завдань, визначен
ні темпів і пропорцій розвитку народного господарства, з одного боку,
18 Див.: Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 27—28 січ. 1987 P.
S.
19 Рад. Україна.— 1987.— 12 квіт.
і всебічно розвивати ініціативу, розширювати самостійність і підвищу
вати відповідальність об’єднань і підприємств — з другого20.
Особливу увагу в партійних документах приділено проблемам зміц
нення загальнонародної власності на засоби виробництва і формам її
реалізації. Партія всебічно проаналізувала стан взаємозв’язків між еко
номічними й соціальними факторами і дійшла висновку про необхідність
проведення цілісної, активної соціальної політики, спрямованої на швид
ке подолання розриву, що утворився між рівнями розвитку виробничої
та соціальної сфер21.
Важливим фактором перебудови й прискорення партія вважає по
стійне удосконалення виробничих відносин, дотримання динамічної від
повідності їх з розвитком продуктивних сил. Ніякі заходи не при
ведуть до успіху, наголошується в ряді партійних документів, якщо
в практиці господарювання не буде використано всю систему економіч
них важелів госпрозрахунку, товарно-грошових відносин, оплати праці
й матеріального стимулювання. Основними напрямами перебудови в еко
номічній сфері передбачається глибока реконструкція народного гос
подарства на основі найновіших досягнень науки і техніки, прорив на
авангардних напрямах науково-технічного прогресу. Перебудова в еко
номічній сфері — це підвищення ролі інтенсивних факторів у розвитку
радянської економіки; відновлення і розвиток ленінських принципів де
мократичного централізму в управлінні народним господарством, по
всюдне впровадження економічних методів управління; докорінне пере
творення всієї системи господарських відносин, яке відкриває простір
ініціативі мас. Уже після квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС було
вжито важливих політичних, економічних і організаційних заходів, що
зачіпають як продуктивні сили, так і виробничі відносини.
У матеріалах XXVII з’їзду партії, новій редакції Програми КПРС
вперше дано розгорнуту характеристику структурних елементів системи
виробничих відносин і генеральних напрямів її удосконалення, що пола
мало застиглий образ соціалістичних виробничих відносин, поклало край
недооцінці їх діалектичної взаємодії з продуктивними силами. Піддано
критиці легковажні уявлення про комунізм, які ще в недалекому мину
лому набули певного поширення. Змінилися акценти в трактуванні роз
винутого соціалізму. Якщо раніше він характеризувався тільки наяв
ністю великих успіхів, то нині партія дала тверду об’єктивну оцінку
досягнутого: на певному етапі країна почала втрачати темпи руху, на
громаджувалися труднощі, нерозв’язані проблеми, невластиві соціаліз
му явища, що призвело до застою в економіці, до неефективного вико
ристання величезних переваг соціалістичної системи господарювання.
У ряді своїх документів КПРС засудила неправильне розуміння
проблем товарно-грошових відносин при соціалізмі, недооцінку закону
вартості в системі інших економічних законів. «Упередження щодо ролі
товарно-грошових відносин та діяння закону вартості, а нерідко й пряме
їх протиставлення соціалізмові як чогось чужорідного, — відзначав на
січневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС М. С. Горбачов, — призводили
до волюнтаристських підходів в економіці, до недооцінки госпрозрахун
ку, «зрівнялівки» в оплаті праці, породжували суб’єктивістські начала
в ціноутворенні, порушення грошового обігу, неувагу до питань регу
лювання попиту і пропозиції» 22.
Принципово важливе значення для перебудови економіки має ви
сунуте КПРС положення про необхідність творчого використання ле
нінської ідеї про продподаток стосовно сучасних умов.
2- Дми.: Матеріали XXVII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.—
С. 46; Коммунист.— 1986.— № 12.— С. 6; Матеріали Пленуму Центрального Комітету
КПРС, 27—28 січ. 1987 р.— С. 26. - - ’
21 Див.: Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 27—28 січ. 1987 р.—
С. 57.
22 Там же.— С. 10.
Новаторським духом пройняті рішення червневого (1987 р.) Плену
му ЦК КПРС, який прийняв програму радикальної реформи управлін
ня економікою. Вона грунтується на практичному досвіді й науковій
основі. Пленум схвалив представлені Політбюро ЦК КПРС «Основні
положення докорінної перебудови управління економікою», суть якої
полягає в переході від переважно адміністративних до економічних
методів керівництва на всіх рівнях, до управління інтересами і через
інтереси, до його широкої демократизації, всемірної активізації люд
ського фактора23. Згідно з новою економічною стратегією підприємства
(об’єднання) самостійно складатимуть і затверджуватимуть свої п’яти
річні та річні плани, нестимуть повну економічну відповідальність за
результати своєї діяльності, тобто працюватимуть на повному господар
ському розрахунку і самофінансуванні.
Якісно нового вигляду буде надано централізованому керівництву
економікою. Воно'зосереджуватиметься на тих питаннях, які можуть
і повинні розв’язуватися тільки в центрі. У зв’язку з цим перебудо
вується система державного планування, докорінно змінюється діяль
ність Держплану СРСР та інших центральних економічних відомств.
Перебудовується матеріально-технічне забезпечення виробництва. В йо
го основу покладено перехід від централізованного фондування матері
альних ресурсів і прикріплення споживачів до постачальників на оптову
торгівлю засобами виробництва. Надзвичайно важливою складовою ча
стиною перебудови управління економікою повинна стати радикальна
реформа ціноутворення та фінансово-кредитної системи.
В «Основних положеннях докорінної перебудови управління еко
номікою» визначено кардинальні заходи перебудови всіх організаційних
структур управління в економіці, зокрема, нові завдання і функції мі
ністерств, які покликані бути науково-технічними і планово-економічни
ми штабами галузей промисловості. По-новому розв’язуватиметься проб
лема оптимального поєднання галузевого і територіального управління
економікою, при якому у плануванні посилюватиметься територіальний
аспект і підвищуватиметься комплексність планів економічного і со
ціального розвитку союзних і автономних республік, країв, областей
і великих міст.
Протягом останніх двох років почалося широке впровадження еко
номічних методів господарювання в агропромисловому комплексі краї
ни і його головній ланці — сільському господарстві. Магістральним
напрямом аграрної політики на сучасному етапі партія визначила спе
ціалізацію і концентрацію сільськогосподарського виробництва, міжгос
подарську кооперацію і агропромислову інтеграцію, переведення сіль
ського господарства на індустріальну основу. З 1987 р. агропромисло
вий комплекс почав працювати в умовах нового економічного механіз
му — в системі Державного агропромислового комітету СРСР. Вжи
ваються нові важливі заходи щодо забезпечення умов для широкого
застосування економічних методів у роботі всіх ланок АПК, значного
посилення самостійності й ініціативи колгоспів і радгоспів.
Січневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС засудив неправильне в ми
нулому ставлення до кооперативної власності, що призвело до серйоз
них наслідків в аграрній і соціальній політиці, до ліквідації промис
лової кооперації, породжувало адміністрування у відносинах з колгос
пами. В теорії і на практиці забувалося положення Ф. Енгельса, який,
зокрема, вказував, що «...при переході до повного комуністичного гос
подарства... доведеться в широких розмірах застосовувати як проміжну
ланку кооперативне виробництво... Але справу треба поставити так, щоб
суспільство — отже, на перший час держава — зберегло за собою
власність на засоби виробництва і, таким чином, окремі інтереси коопе-
23 Див.: Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 25—26 черв. 1987 p.-
с. 81.
ративного товариства не могли взяти гору над інтересами всього су
спільства в цілому»24.
Новий підхід партії до ряду проблем економічної теорії визначає
новизну економічних перетворень, що відбуваються в умовах перебу
дови. При цьому прискорення, як відзначав член Політбюро ЦК КПРС,
секретар ЦК КПРС О. М. Яковлев, «...не націлене на якесь підхльосту
вання економіки як самоціль, це не штучне розпорядження суспільству
стати динамічним. Концепція прискорення — теоретичне і практичне
вираження об’єктивних вимог сучасного етапу розвитку суспільства»25.
У ряді партійних документів розроблено ідейно-теоретичну плат
форму перебудови в соціальній сфері. У новій редакції Програми КПРС,
зокрема, основними завданнями у галузі соціальної політики висунуто:
неухильне поліпшення умов життя і праці радянських людей; дедалі
повніше здійснення в усіх сферах суспільних відносин принципу соці
альної справедливості; зближення класів та соціальних груп і верств;
подолання істотних відмінностей між розумовою і фізичною працею,
містом і селом; удосконалення національних відносин, зміцнення бра
терської дружби націй і народностей країни 26. На XXVII з’їзді КПРС
відзначалося, що в минулому з боку центру і місцевих органів допуска
лася недооцінка назрілих проблем матеріальної бази національно-куль
турної сфери. Певний перекіс у бік технократичних підходів ослабив
увагу до соціальної сторони виробництва, побуту, дозвілля, що не мог
ло не призвести до негативних явищ, зокрема, не було повністю реалі
зовано плани житлового будівництва, продовольчого постачання, медич
ного обслуговування, розвитку освіти тощо. Порушувався найважливі
ший принцип соціалізму — розподіл за працею, спотворювався принцип
соціальної справедливості.
Заслугою КПРС, її значним внеском в теорію є розробка нею дов
гочасної, глибоко продуманої, цілісної, сильної соціальної політики, яка
передбачає якісні зміни всієї соціальної сфери, радикальне розв’язання
назрілих проблем, а не дрібні поліпшення в ній. Розвиток соціальної
сфери партія пов’язує з вирішальною роллю людського фактора в при
скоренні соціально-економічного прогресу і повнішому розкритті гума
ністичної природи соціалізму27. Висуваючи концепцію сильної соціаль
ної політики, партія керувалася програмною метою, яку В. І. Ленін ви
значав як «забезпечення повного добробуту і вільного всебічного роз
витку в с і X членів суспільства» 28.
Велику увагу соціальним аспектам перебудови управління приділив
червневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС. У доповіді на ньому М. С. Гор
бачов назвав велінням часу завдання створення могутньої системи мо
тивів і стимулів, яка б спонукувала всіх працівників повністю розкри
вати свої здібності, плодотворно працювати, найефективніше викори
стовувати виробничі ресурси29. Для цього, наголошувалося на Пленумі,
необхідно: перебудувати систему оплати праці, здійснити якісно новий
підхід до її організації; створювати умови для масового використання
колективного підряду, забезпечити широке застосування в управлінні
науково-обгрунтованих соціальних нормативів; створити систему фор
мування ефективної зайнятості населення; розв’язати завдання забез
печення збалансованості попиту і пропозиції споживчих товарів та плат
21 Е н г е л ь с Ф. А. Бебелю, 20—23 січ. 1886 р. // М а р к с К-, Е н г е л ь с Ф.
Твори.— Т. 36.— С. 340.
25 Я к о в л е в А. Н. Указ, статья.— С. 4.
26 Днв.: Програма К омуністично! партії Радянського Союзу: Нова ред.— К.,
1986.— С. 36. ' '
27 Див.: Коммунист.— 1986.— № 12.— С. 7.
28 Л е н і н В. І. Зауваження на другий проект програми Плеханова // Повне
зібр. творів.— Т. 6.— С. 218.
29 Див.: Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 25—26 черв. 1987 р.—
С. 62.
них послуг; вдосконалювати управління розвитком і використанням ма
теріально-технічної бази соціально-культурного комплексу.
Новаторський підхід партії до визначення основних напрямів со
ціальної політики стосується й удосконалення соціально-класових і на
ціональних відносин. Наріжним каменем політики Комуністичної пар
тії Радянського Союзу є постійна турбота про зміцнення союзу робіт
ничого класу, селянства й інтелігенції, в якому закладено великі мож
ливості для прискореного розв’язання економічних і соціальних завдань,
що постали перед радянським народом.
У строгій відповідності з марксистсько-ленінським вченням у но
вій редакції Програми КПРС зроблено висновок про те, що у ході по
слідовного здійснення аграрної політики партії відбуваються перетво
рення сільськогосподарської праці в різновид індустріальної, стирання
істотних соціальних і культурно-побутових відмінностей між містом
і селом; спосіб життя і характер праці селянства стають дедалі більше
схожими із способом життя і характером праці робітничого класу.
Принципово важливим є положення Програми партії про те, що подо
лання відмінностей між цими класами, утвердження в нашій країні
суспільства без класів відбудуться в основному в історичних рамках
першої, соціалістичної фази комуністичної формації, а повне подолання
відмінностей між розумовою і фізичною працею, формування соціально
однорідного суспільства завершаться на вищій фазі комунізму30. В ході
проведення перебудови партія враховує у своїй політиці особливості
й інтереси класів та соціальних груп суспільства, приділяє увагу вирів
нюванню умов праці та побуту населення різних регіонів країни.
Для Радянської багатонаціональної держави величезне значення
має розвиток національних відносин. Негативні тенденції в економіці,
які проявилися в 70-х — на початку 80-х років, позначилися й на на
ціональних процесах. Виявлено серйозні недоліки в інтернаціональному
вихованні, серед деяких відсталих груп населення, і навіть серед части
ни керівних кадрів, давалися взнаки прояви місництва, тенденції до на
ціональної замкнутості, настрої національного чванства. Розробляючи
основні напрями національної політики, КПРС у ряді своїх документів
наголошує, що в ході перебудови й прискорення необхідно дбати про те,
щоб внесок усіх республік у розвиток єдиного народногосподарського
комплексу країни відповідав їхньому зрослому економічному і духовно
му потенціалу. «Традиція нашої партії, яка йде від Леніна, — підкрес
лювалося на XXVII з’їзді КПРС, — особлива чуйність і обачність
в усьому, що стосується національної політики, зачіпає інтереси кожної
нації і народності, національні почуття людей, і водночас — принци
пова боротьба проти проявів національної обмеженості і чванливості,
націоналізму і шовінізму, хоч би в яке вбрання вони виряджалися»31.
У нашій країні розвивається єдина за соціалістичним змістом, різ
номанітна за національними формами, інтернаціоналістська за духом
культура радянського народу. І розвивається вона не на голому місці,
а на основі кращих зразків і самобутніх прогресивних традицій наро
дів СРСР. Разом з тим, як справедливо відзначає академік ІО. Бром
лей, «було б спрощенням вважати, що культура всіх народів має бути
повністю одноманітною. Багатобарвність національних культур — наше
багатство. Традиції народів, звичні для них норми поведінки, ціннісні
орієнтації — фактори прискорення соціально-економічного і духовного
розвитку республік, подолання негативних явищ у моральному житті
суспільства»32. Водночас було б неправильним ставити питання тільки
про розвиток національних культур, забуваючи про значення їх збли
ження. З цього приводу XXVII з’їзд КПРС дав чітку настанову: «...Важ
Див.: Програма Комуністичної партії Радянського Союзу: Нова ред.— С. 41.
31 Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.— С. 64.
32 Б р о м л е и ІО. Национальные процессы в СССР: достижения и проблемы //
Правда.— 1987.— 13 февр.
ливо, щоб здоровий інтерес до всього цінного, що є в кожній національ
ній культурі, не вироджувався в спроби відмежуватися від об’єктивно
го процесу взаємодії і зближення національних культур»33. Партія ви
сунула завдання забезпечити активну участь представників усіх націо
нальностей у роботі органів влади й управління, і не лише в республі
канському масштабі, а й у загальносоюзних органах, а також у гро
мадських організаціях. КПРС висловилася за те, щоб у ході перебудо
ви глибоко аналізувався реальний зміст національних процесів і не по
вторювалося те, про що йшлося на січневому. (1987 р.) Пленумі ЦК
КПРС, коли «...помилки, які припускалися в галузі національних від
носин, їх прояви залишалися в тіні і говорити про них було не
прийнято»34 35.
Надзвичайно важливе теоретичне і практичне значення має розроб
лена XXVII з’їздом КПРС, наступними пленумами її ЦК концепція все
бічної демократизації суспільства, поглиблення соціалістичного само
врядування народу. М. С. Горбачов назвав дальший розвиток соціалі
стичної демократії мотором, який забезпечить перебудову, надасть їй
бажаного прискорення. Він відбувається в усіх сферах життя суспіль
ства — політичній, економічній, духовній, соціальній. Партія поверну
лася до ленінської постановки питання про максимум демократизму
соціалістичного ладу, при якому людина почуває себе господарем
і творцем.
Січневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС дійшов висновку, що тільки
через послідовний розвиток демократичних форм, притаманних соціаліз
мові, розширення самоврядування можливе наше просування вперед
у виробництві, науці і техніці, літературі, культурі і мистецтві, в усіх
сферах суспільного життя, тільки через демократію і завдяки демокра
тії можлива сама перебудова, тільки через неї відкриється простір віль
ній праці і вільній думці у вільній країні м.
Партія і уряд створили сприятливі умови для розвитку демократії
на виробництві. Сьома сесія Верховної Ради СРСР одинадцятого скли
кання затвердила Закон про державне підприємство (об’єднання), який
починає діяти з 1 січня 1988 р. З метою розширення реальних можли
востей кожного громадянина СРСР здійснювати конституційне право на
участь в управлінні державними й громадськими справами та ж сесія
Верховної Ради СРСР ухвалила Закон про всенародне обговорення
важливих питань державного життя.
Здійснення всебічної демократизації радянського суспільства не
розривно зв’язане із забезпеченням надійної охорони конституційних
прав і свобод радянських людей, із шанобливим ставленням до люд
ської гідності. Щоб такі права справді охоронялися, сьома сесія Вер
ховної Ради СРСР прийняла Закон про порядок оскарження в суд не
правомірних дій службових осіб, що ущемляють права громадян.
Після квітневого (1985 р.) Пленуму Центрального Комітету партія
висунула завдання повернути соціалістичному самоуправлінню його
істинне призначення. Скептичному і навіть негативному ставленню до
нього було покладено край. У новій редакції Програми КПРС викладе
но концепцію соціалістичного самоуправління народу. Воно трактується
не як якась автономія місцевих властей чи антипод усього державного,
а як різноманітність за формою явищ суспільного прогресу, цілісна си
стема суспільних відносин, пов’язаних із здійсненням влади, управлін
ням соціальними процесами36. У Політичній доповіді ЦК КПРС XXVII
з'їзду партії підкреслюється, що начала самоврядування розвиваються
33 Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.— С. 63—64.
34 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 27—28 січ. 1987 р.—С. 39.
35 Там же.— С. 24.
36 Див.: Т о п о р н и н Б. Н. Советское государство и самоуправление народа //
Коммунист.— 1987.— № 6.— С. 81.
не поза, а всередині нашої державності, дедалі глибше проникаючи
в усі пори державного і суспільного життя, збагачуючи зміст демокра
тичного централізму, зміцнюючи його соціалістичну природу37.
У ході перебудови партія і уряд по-новому поставили питання про
розвиток демократичного характеру Рад народних депутатів — полі
тичної основи Радянської соціалістичної держави. Документи XXVII
з’їзду КПРС, наступних пленумів її ЦК націлюють на активнішу реалі
зацію повноти влади Рад. Цьому покликані сприяти постанова Цент
рального Комітету КПРС «Про дальше вдосконалення партійного ке
рівництва Радами народних депутатів» (1986 р.), а також постанова
ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР і Ради Міністрів СРСР
«Про заходи щодо дальшого підвищення ролі і посилення відповідаль
ності Рад народних депутатів за прискорення соціально-економічного
розвитку у світлі рішень XXVII з’їзду КПРС» (1986 р.) 38. Удоскона
люється радянська виборча система. Уже на виборах до місцевих Рад
народних депутатів у червні 1987 р. проводився експеримент з багато
мандатними округами. Таким чином, нині основи і принципи народної
влади, закладені В. І. Леніним, набувають своєї первісної суті, рішуче
звільняються від бюрократизму й інших негативних рис.
Важливе теоретичне і практичне значення має висновок партії про
тс, що в умовах перебудови і прискорення необхідно дотримуватися
правильного взаємовідношення між народним представництвом і орга
нами державного управління в низовій ланці. Висунуто завдання поси
лення ролі трудових колективів. Значно розширить коло проблем, яке
вони будуть розв’язувати, Закон про державне підприємство (об’єд
нання). Все це, без сумніву, сприятиме підвищенню якості і ефектив
ності соціальної творчості трудящих мас, реалізації ленінського поло
ження про історичну необхідність поступового переходу від влади для
народу до влади самого народу.
В ряді партійних документів підкреслюється, що справжня демо
кратія не існує поза законом і над законом, що визначальною рисою
соціалістичного демократизму є органічне поєднання демократії і дис
ципліни, самостійності й відповідальності, прав і обов’язків кожного
громадянина нашої країни. «Демократія, — відзначив М. С. Горбачов
у своїй промові на XVIII з’їзді професійних спілок СРСР, — не про
тилежність порядку. Навпаки — це порядок вищого рівня, який грун
тується не на бездумній слухняності, сліпій ретельності, а на повно
правній, ініціативній участі членів суспільства в усіх справах. Демо
кратія — не протилежність дисципліни. Навпаки, це свідома дисципліна
й організованість людей праці... Демократія — не протилежність відпо
відальності, не безконтрольність і вседозволеність. Навпаки, це — само
контроль суспільства..., це — єдність прав та обов’язків»39.
У загальному руслі дальшої демократизації радянського суспіль
ства КПРС розглядає і питання розширення внутріпартійної демокра
тії. На січневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС йшлося про необхідність
пошуку ефективних шляхів пожвавлення роботи первинних парторгані-
зацій, конференцій і пленумів, про удосконалення механізму форму
вання виборних партійних органів усіх рівнів.
На нинішньому етапі в основному і головному склалася ідейно-тео
ретична платформа перебудови в духовній сфері. Обов’язковою умовою
ефективності ідейно-політичного, культурного життя суспільства є твор
че застосування розроблених раніше концепцій і теорій. Однак, як вка
зувалося на січневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС, теоретичні уяв
лення про соціалізм багато в чому залишалися на рівні ЗО—40-х років,
коли суспільство розв’язувало зовсім інші завдання. Не так давно у нас
37 Див.: Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.—
С. 65. - '
38 Рад. Україна.—1986.—31 лип.
39 Г о р б а ч о в М. С. Перебудова — кровна справа народу — С. 13.
заохочувалося не творче поглиблення марксистсько-ленінської теорії,
яке б відповідало вимогам сучасності, а різного роду схоластичне теоре
тизування, яке не зачіпало життєвих проблем. Теорія відривалася від
досвіду, від проблем і завдань соціально-історичної практики. Все це
негативно впливало на розв’язання практичних питань.
XXVII з’їзд КПРС висунув перед суспільствознавцями завдання
сміливо й ініціативно порушувати нові проблеми, творчо їх розробляти,
оскільки лише на основі глибокої теоретичної розробки нових питань,
що їх висуває життя, партія може правильно орієнтуватися в обстанов
ці і виробляти правильну стратегію і тактику40. В новій редакції Про
грами КПРС названо конкретні проблеми, на яких мають зосередити
увагу суспільствознавці. Це аналіз досвіду світового розвитку, створен
ня нового суспільства в СРСР, в інших соціалістичних країнах, діалек
тика продуктивних сил і виробничих відносин, матеріальної і духовної
сфер в умовах соціалізму, закономірностей становлення комуністичної
формації, шляхів і засобів поступового просування до її вищої фази41.
О. М. Яковлев в уже згадуваній вище статті підкреслював, що «...від
правне теоретичне завдання може бути стисло сформульоване так: су
часний соціалізм має пізнати насамперед самого себе. Цього не стане
ться, якщо і далі тяжітиме над суспільствознавством боязнь торкнути
ся проблем, які ще не входять складовою частиною до політичних рі
шень. а щодо останніх залишатися на рівні коментаторства» 42.
Січневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС звернув особливу увагу на
те, що, розгортаючи перебудову, партія керується тим, що під цю ро
боту необхідно підвести міцний фундамент переконання. Одним з клю
чових напрямів ідеологічної роботи на сучасному етапі партія визна
чила формування свідомості трудящих у дусі часу. И тут головна роль
належить людському фактору. На зустрічі з керівниками засобів масо
вої інформації та пропаганди в лютому 1987 р. М. С. Горбачов, зокре
ма, підкреслив: «...Треба зміцнювати людину, її дух, її переконання.
Людині, у якої роздвоєна свідомість, важко жити і працювати. Вона
втрачає орієнтири, вона на перебудову нездатна» 43.
За час, що пройшов після квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС,
партійні організації зробили багато, щоб наблизити ідеологічну роботу
до життя, щоб ідеї оновлення і перебудови охопили мільйони трудя
щих. На червневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС підкреслювалося, що
перебудова дістала ідейну і моральну перемогу, партія пробудила ак
тивність мас, які включаються в процес широкомасштабних перетво
рень у країні. Водночас не замовчуються і труднощі, які трапляються
на цьому шляху.
Головним в ідейно-виховній роботі партія вважає: добитися, щоб
під час розв’язання завдань, що їх висуває життя, звернення до марк
систсько-ленінської теорії стало потребою, звичкою всіх кадрів, кожної
радянської людини. XXVII з’їзд, нова редакція Програми КПРС ви
значили кардинальні напрями ідейно-теоретичного, політичного вихо
вання мас: формування наукового світогляду, трудове виховання, ут
вердження комуністичної моралі, патріотичне й інтернаціональне вихо
вання, правове, атеїстичне виховання, а також боротьба з проявами
чужої ідеології і моралі, боротьба проти буржуазної ідеології.
Партія високо оцінює активну діяльність по перебудові засобів ма
сової інформації — газет, журналів, телебачення, радіо.
Націлюючи їх на принципову і конструктивну критику недоліків та
упущень, вона звертає увагу й на необхідність широкого показу роботи
40 Див.: Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.—
С. 199—200. * '
41 Див.: Програма Комуністичної партії Радянського Союзу: Нова ред.— С. 55.
42 Я к о в л е в А. Н. Указ, статья.— С. 10.
43 Рад. Україна.— 1987.— 14 лют.
трудових колективів, партійних, радянських і господарських органів,
громадських організацій, керівних кадрів в умовах перебудови44.
Нові завдання висунуто партією в галузях народної освіти, науки,
культурного будівництва, літератури й мистецтва. Всі вони зводяться
до однієї, головної мети: формувати гармонійно розвинену, суспільно
активну особистість, яка поєднувала б у собі духовне багатство, мо
ральну чистоту й фізичну досконалість.
Стратегічну лінію партії на прискорення й перебудову теоретично
й практично поглибили рішення й документи, прийняті червневим
(1987 р.) Пленумом ЦК КПРС. У заключному слові на ньому М. С. Гор
бачов відзначив, що Пленум мов би завершив вироблення цілісної кон
цепції перебудови, ідею якої партія висунула у квітні 1985 р., розроби
ла в документах XXVII з’їзду, січневого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС.
Велика Жовтнева соціалістична революція здійснила найглибший
переворот в економіці і політиці, в усій системі суспільних відносин,
вивела нашу країну з тяжкого становища, в якому вона опинилася на
початку XX ст. Виступаючи перед представниками французької гро
мадськості 29 вересня 1987 р., М. С. Горбачов відзначив, що Радян
ський Союз, обравши шлях соціалізму, став сьогодні могутньою держа
вою. Однак історія свідчить, що і в процесі соціалістичного творення
виникають проблеми, які слід вирішувати революційними методами.
Ось чому шлях революційних перетворень, здійснюваних сьогодні у на
шій країні, — це продовження шляху Великого Жовтня.
Я. М. Маковейчук
ПЕРЕСТРОЙКА — ПРОДОЛЖЕНИЕ РЕВОЛЮЦИОННОГО ДЕЛА ОКТЯБРЯ
Резюме
В статье раскрывается, как Коммунистическая партия после апрельского (1985 г.)
Пленума ЦК КПСС разрабатывает развернутую идейно-теоретическую платформу
перестройки и ускорения социально-экономического развития страны. Показано, что
перестройка, осуществляемая советским народом под руководством нашей ленинской
партии, является прямым продолжением революционного дела Великого Октября.
ĄĄ Див.: Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 27—28 січ. 1987 р.—
С. 34.
70-р1ччя
Великої Жовтневої соціалістичної революції
та встановлений Радянської владо на Україні
Ю. М. Г А М Р Е Ц Ь К И Й ( Киї в)
ДРУГИЙ ВСЕРОСІЙСЬКИЙ З’ЇЗД РАД І УКРАЇНА
Перемога Великого Жовтня, 70-річчя якої нещодавно відзначили
разом з радянським народом прогресивні кола всієї планети, знамену
вала собою початок нової ери в історії людства. Жовтень е найвищою
національною гордістю радянських людей, зазначається в Зверненні
ЦК КПРС «До радянського народу», «зоряним часом перемігшого на-
Укр. іст. журн., 1987, М 12
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214042 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T11:45:56Z |
| publishDate | 1987 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маковійчук, І.М. 2026-02-19T10:42:23Z 1987 Перебудова - продовження революційної справи Жовтня / І.М. Маковійчук // Український історичний журнал. — 1987. — № 12. — С. 5–16. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214042 В статье раскрывается, как Коммунистическая партия после апрельского (1985 г.) Пленума ЦК КПСС разрабатывает развернутую идейно-теоретическую платформу перестройки и ускорения социально-экономического развития страны. Показано, что перестройка, осуществляемая советским народом под руководством нашей ленинской партии, является прямым продолжением революционного дела Великого Октября. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Перебудова - продовження революційної справи Жовтня Перестройка – продолжение революционного дела Октября Article published earlier |
| spellingShingle | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня Маковійчук, І.М. Статті |
| title | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня |
| title_alt | Перестройка – продолжение революционного дела Октября |
| title_full | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня |
| title_fullStr | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня |
| title_full_unstemmed | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня |
| title_short | Перебудова - продовження революційної справи Жовтня |
| title_sort | перебудова - продовження революційної справи жовтня |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214042 |
| work_keys_str_mv | AT makovíičukím perebudovaprodovžennârevolûcíinoíspravižovtnâ AT makovíičukím perestroikaprodolženierevolûcionnogodelaoktâbrâ |