Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1986 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1986
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214699 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) / О.В. Буцько // Український історичний журнал. — 1986. — № 12. — С. 132–136 — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860287394845032448 |
|---|---|
| author | Буцько, О.В. |
| author_facet | Буцько, О.В. |
| citation_txt | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) / О.В. Буцько // Український історичний журнал. — 1986. — № 12. — С. 132–136 — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-18T20:48:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наш календар
Поряд з великою державною діяльністю Юрій Михайлович вико-
нує важливі завдання і в галузі партійної роботи. Загартований кому-
ніст, активний боєць за перемогу Великого Жовтня, один з керівних
діячів Чернігівської і Полтавської губернських партійних організацій,
делегат усіх перших з'їздів і конференцій КП(б)У, а також МІЙ і ХМІЇ
з'їздів ВКП(б), Юрій Михайлович неодноразово обирався до складу
Центрального Комітету КП(б)У, а в 1919 р. і 1934 р.— до Оргбюро
ЦК КП(б)У. Працюючи на високих партійних і державних постах,
Ю. М. Коцюбинський докладав багато зусиль до того, щоб з честю
виправдати виявлене йому високе довір'я рідної партії, бути її актив-
ним бійцем і діячем. Своєю невтомною діяльністю, великою відда-
ністю революційній справі, ідеям марксизму-ленінізму, Комуністичній
партії і Радянській владі Ю. М. Коцюбинський заслужив велику шану
і любов у трудящих, усіх, хто знав цю енергійну й чуйну людину.
Про нього створено кінофільми, художні картини і скульптурні портре-
ти, написано ряд художніх літературних творів та науково-історичних
праць, про нього не раз, особливо в ювілейні роки, писалося в нашій
пресі, у газетах. і журналах.
В ряді міст республіки, в тому числі й у столиці України, його
ім'ям названо вулиці і школи.
Нині, коли відзначається 90-річчя з дня народження Ю. М. Коцю-
бинського, ми ще раз з великою шаною й любов'ю згадуємо вірного
сина партії й народу, державного |і партійного діяча, полководця |
дипломата, активного борця за побудову соціалізму в нашій країні.
А. Д. ЯРОШЕНКО (Київ)
МАРШАЛ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ Серед плеяди полководців Великої Віт-
Г. К. ЖУКОВ чизняної війни Георгію Костянтиновичу
(До 90-річчя з дня народження) Жукову судилося відіграти з особливу
роль в один з найскладніших періодів
історії Радянської країни. Його ім'я більшою чи меншою мірою пов'я-
зане з усіма найважливішими подіями чотирьох воєнних років.
Г. К. Жуков брав активну участь у розробці й здійсненні стратегічних
планів Верховного Головнокомандування, найбільших операцій, що про-
водилися під Москвою, Сталінградом, Курськом, у Білорусії, а також
Вісло-Одерської і Берлінської.
Багато зробив Г. К. Жуков і для визволення від німецько-фашист-
ських загарбників Радянської України. Треба сказати, що вона займа-
ла в долі полководця чимале місце. Ще до початку Великої Вітчизня-
ної війни, в червні 1940 р., після успішної операції проти японських
агресорів, що вторглися на територію Монгольської Народної Респуб-
ліки, Г. К. Жуков ступив на посаду командуючого військами Київського
військового округу. За зразкове виконання бойового завдання його
було удостоєно звання Героя Радянського Союзу й присвоєно позачер-
гове звання генерала армії.
Нове призначення Георгій Костянтинович розцінював як особливу
честь і робив усе, щоб виправдати довір'я Комуністичної партії і Радян-
ського уряду. Київський особливий військовий округ був одним з пере-
дових військових округів. Серед військових високо цінувалися бойова
підготовка й оперативно-тактична зрілість членів його штабу та коман-
дування.
Влітку і восени 1940 р. у військах округу під керівництвом
Г. К. Жукова йшла напружена бойова підготовка. Опановувався тактич-
ний досвід, набутий Червоною Армією у війні з Фінляндією та в боях
132 Укр. іст. журн. 1986, № 12
Наш календар
проти японців на Халхін-Голі. Необхідно було також враховувати уроки
дій німецько-фашистських загарбників проти ряду європейських держав.
У січні 1941 р. Політбюро ЦК ВКП(б) вирішило призначити Г. К. Жу-
кова начальником Генерального штабу Червоної Армії. Тяжко було
Георгію Костянтиновичу розлучатися з Україною, з людьми, з якими
він встиг потоваришувати. Пізніше, згадуючи своє перебування тут,
Г. К. Жуков напише: «Мені завжди подобалася Україна і чудовий ста-
родавній Київ. Український народ виявив мені честь і довір'я, обрав-
ши депутатом Верховної Ради України і Верховної Ради СРСР. ЦК
партії України енергійно допомагав військам округу в організації по-
льових навчань і виховної роботи, у налагодженні побуту» '.
1 лютого 1941 р: Г. К. Жуков заступив на посаду начальника Гене-
рального штабу. Щоб керувати таким великим і складним організмом,
необхідно було мати неабиякий досвід у розв'язанні важливих страте-
гічних питань, проблем будівництва і бойової підготовки збройних
сил у цілому. Однак часу, щоб набути його, не вистачало. В Європі й
на Далекому Сході вже палахкотіла війна. У тій складній обстановці
керівництвом Наркомату оборони, в тому числі й Г. К. Жуковим, були
допущені прорахунки, пов'язані, головним чином, з розгортанням
військ і приведенням їх у бойову готовність. Згадуючи про події, що
передували початку Великої Вітчизняної війни, Георгій Костянтинович
зазначав, що не знімає із себе відповідальності за те, що, можливо,
недосить переконливо обгрунтовував перед Сталіним необхідність при-
ведення армії у бойову готовність, оскільки, можливо, був для нього
недосить авторитетним ?.
У роки Великої Вітчизняної війни найбільш повно виявилися вій-
ськовий талант і полководницька майстерність Г. К. Жукова. Цьому
значною мірою сприяли його особисті якост! — ясний розум і твердий
характер, блискуча пам'ять, завдяки якій він утримував у голові най-
дрібніші деталі оперативно-стратегічної обстановки, вміння спертися
у своїх рішеннях і діях на колектив, прислухатися до розумних порад
і водночас примусити підлеглих працювати з повною віддачею сил.
Про його вимогливість на фронті ходили легенди. Однак треба неупе-
реджено визнати, що суворість характеру Г. К. Жукова диктувалася
його розумінням свого обов'язку перед Батьківщиною і народом.
Надзвичайні якості Г. К. Жукова виявилися уже в перші дні війни.
Німецько-фашистські загарбники, користуючись несподіваністю свого
нападу, швидко просувалися по всьому фронту в глиб Радянської
країни. | лише на півдні, у районі Бродів і Дубно, де наступала танко-
ва група під командуванням Клейста, 24 червня бійці радянських ме-
ханізованих корпусів завдали ворогові контрудару. Наступ противника
припинився, кілька днів тривала одна з найбільших танкових битв по-
чаткового періоду війни. Ворог зазнав великих втрат і змушений був
перекинути туди нові сили. В результаті-- виграно дорогоцінний час,
і до кінця червня танки Клейста не могли вийти на оперативний
простір.
Той перший відчутний контрудар радянських військ був організо-
ваний і проведений під безпосереднім керівництвом представника
Ставки Головного Командування на Південно-Західному фронті гене-
рала армії Г. К. Жукова, який прилетів з Москви. Однак у цілому
обстановка на фронті складалася несприятливо для радянських військ.
Та навіть у найважчі, критичні моменти Георгій Костянтинович не вияв-
ляв пригніченості чи розгубленості. Навпаки, він, як ніколи, був зібра-
ним і цілеспрямованим. Правильно оцінюючи стратегічну обстановку,
що склалася, Г. К. Жуков умів прогнозувати розвиток подій. Сміливість
полководця поєднувалася в ньому з громадянською сміливістю. Він
' Жуков Г. К. Воспоминания и размышления — М., 1974.-- Т. 1.-- С. 211.
? Воси-ист. журн.— 1966.—№ 11.— С. 33—34.
Укр. іст. журн. 1986, № 12 133
Наш календар
ніколи не боявся вищестоящого начальства, людей, які мали більшу
владу, ніж він сам.
Під Смоленськом Г. К. Жуков, очолюючи війська Резервного
фронту, успішно керував наступальною операцією по розгрому єль-
нинського угруповання ворога. У вересні 1941 р., коли нависла пряма
загроза захоплення противником Ленінграда, Державний Комітет
Оборони призначив Георгія Костянтиновича командуючим військами
Ленінградського фронту.
У тяжкі дні оборони Москви Г. К. Жукова було терміново відкли-
кано з Ленінграда й з 11 жовтня 1941 р. він почав командувати вій-
ськами Західного фронту. При цьому на нього було покладено відпо-
відальність за оборону столиці на рубежах, що знаходилися на відда-
ленні 100—200 км на захід від неї. Рік по тому Г. К. Жуков як пред-
ставник Ставки Верховного Головнокомандування разом з О. М. Ва-
силевським керував діями фронтів у Сталінградській битві. 18 січня
1943 р. Г. К. Жукову було присвоєно звання Маршала Радянського
Союзу.
Влітку сорок третього Г. К. Жуков — один з керівників битви на
Курській дузі, яка поклала початок визволенню України. Вже сама
його присутність на тій чи іншій ділянці фронту викликала радісне
пожвавлення у військах. Солдати вірили, що кожна розпочата ним
справа неодмінно має завершитися черговою перемогою.
Координуючи дії Воронезького (з 20 січня 1943 р.-- 1-го Україн-
ського) і Степового (2-го Українського) фронтів, Г. К. Жуков довів
Курську епопею до етлогу — взяття Харкова. Далі шлях радянських
військ пролягав до Дніпра.
20 вересня 1943 р. Г. К. Жуков доповідав Й. В. Сталіну про підго-
товку до форсування головної водної артерії України:
«Сьогодні з Ніколаєвим (Ватутіним) відпрацьовували заходи по
якнайшвидшому захопленню переправ на р. Дніпро.
З цією метою від кожної армії сформовано передові загони у
складі танкових частин, піхоти, посадженої на машини, артилерії.
Ці рухомі передові загони мають завдання, не втягуючись у бій з
частинами противника, обходячи ар'єргарди, стрімко прориватися до
переправ і старатися захопити мости й переправи...
Вважаю, що ці передові частини підійдуть до р. Дніпро 22—23
вересня» 3.
Однак бойовий запал радянських військ був настільки високий, що
вони випередили строк, названий Жуковим Сталіну, на цілу добу! Вже
з 21--22 вересня по виході до Дніпра почалася переправа. Бійці, які
форсували ріку, виявили щонайвищу наполегливість, хоробрість !
мужність.
До кінця вересня, подолавши оборону ворога, радянські бійці
форсували Дніпро на ділянці 750 км, від Лоєва до Запоріжжя, й ово-
лоділи рядом найважливіших плацдармів, з яких планувалося розви-
вати дальший наступ на захід.
З 3 по 13 листопада війська 1-го Українського фронту проводили
Київську операцію, в результаті якої 6 листопада 1943 р. було визво-
лено столицю Радянської України. Верховному Головнокомандуючому
Георгій Костянтинович надіслав лаконічну телеграму: «...Завдання по
оволодінню нашим прекрасним містом Киевом — столицею України
військами 1-го Українського фронту виконане. Місто Київ повністю
очищено від фашистських окупантів» “.
О 9-й годині ранку Г. К. Жуков разом з членами Військової ради
фронту прибув до Києва, куди вже стікалися жителі, які ховалися
від жорстокої розправи фашистів на його околицях. Вони обступили
з Новое время. - 1985.-- № 13.— С. 29.
* Жуков Г. К. Воспоминания и размышления.— Т. 2.— С. 203.
134 Укр. іст. журн., 1986, № 12
Наш календар
машини військових. «Більшість людей, — згадував Георгій Костянтино-
вич,-- виглядала вкрай виснажено. Та як світилися очі киян, які не в
мрії, а наяву побачили своїх визволителів, рідних радянських воїнів.
Багато хто плакав від радості, кожний хотів щось розповісти про дав-
но наболіле, вистраждане» 5.
Після визволення Києва війська 1-го Українського фронту, відки-
даючи ворога все далі на захід, оволоділи Фастовом, Житомиром та
рядом інших міст.
Взимку 1943--1944 рр. координовані Г. К. Жуковим війська 1-го й
2-го Українських фронтів розгорнули Корсунь-Шевченківську опера-
цію. 17 лютого 1944 р. радянські війська ліквідували оточене в районі
Корсунь-Шевченківського угруповання фашистських військ. А наступ-
ного дня 18 лютого Г. К. Жуков уже був у Москві й викладав
Й. В. Сталіну свої міркування про розвиток наступу. Після їх обгово-
рення у Ставці виник грандіозний задум: 1-й Український фронт про-
рветься на кілька сот кілометрів у передгір'я Карпат в районі Чернів-
ців. Тоді всі угруповання ворога, що знаходяться далі на південь, у
тому числі й в Румунії, позбавляються комунікацій на якнайкоротшій
відстані. Постачати південну ділянку фронту їм довелося б далеким
окружним шляхом через Угорщину. 2-й Український фронт мав руха-
тися в напрямку на Ясси. Верховний Головнокомандуючий наказав, не
гаючи часу, розпочинати наступ. | знову Г. К. Жуков відправився коор-
динувати дії обох фронтів.
Після багатоденних нарад з М. Ф. Ватутіним та іншими воєначаль-
никами штабу 1-го Українського фронту, здавалося, було враховано
всі деталі майбутньої операції. Однак сталося непередбачене. 29 лю-
того 1944 р. командуючий 1-м Українським фронтом М. Ф. Ватутін,
об'їжджаючи війська, дістав тяжке поранення. Незважаючи на вжиті
заходи, врятувати його не вдалося. 15 квітня М. Ф. Ватутін помер.
1 березня 1944 р. командуючі арміями, начальники військ і служб
тилу фронту одержали лаконічний наказ: «У зв'язку з пораненням
Ніколаєва сього числа на основі вказівки Ставки Верховного Головно-
командування я вступив у тимчасове командування 1-м Українським
фронтом. Жуков» 5.
4 березня війська фронту розгорнули наступ в рамках затвер-
дженої Ставкою стратегічної операції. Менш як за місяць вони діста-
лися Карпат. 30 березня було визволено Чернівці. Під час операції
війська фронту, керовані Г. К. Жуковим, просунулися вперед на 350 км.
Оборону противника було розбито вщент. Від Тернополя до Чернівців
утворився величезний прорив. Щоб закрити його, гітлерівському ко-
мандуванню довелося перекидати значні сили з інших фронтів -- з
Югославії, Франції, Данії та Німеччини.
22 квітня Г. К. Жукова знову відкликали до Москви, в Ставку для
обговорення літньо-осінньої кампанії 1944 р. Тоді ж йому було вруче-
но вищу полководницьку нагороду — орден «Перемога» за № 1. Через
кілька днів Г. К. Жуков повернувся у війська.
На початку травня, коли визволення Криму підходило до завер-
шення, Г. К. Жуков запропонував Верховному передати командуван-
ня 1-м Українським фронтом І С. Конєву, щоб без затримки почати
в Ставці підготовку операції по визволенню Білорусії. За період
командування 1-м Українським фронтом Георгій Костянтинович ще
ближче познайомився з його керівними кадрами. У своїх спогадах він
із задоволенням відзначав, що своєю високою оперативною і загаль-
ною культурою офіцери ії генерали штабу фронту дуже допомагали
командуванню в справі організації наступальних операцій. Добре пра-
> цювали, на його думку, й офіцери тилу. В будь-яких, навіть найсклад-
$ Там же.— С. 203.
5 Новое время.— 1985.— № 16.— С. 24.
Укр. іст. журн. 1986, № 12 135
Наш календар
ніших умовах тил 1-го Українського фронту справлявся з усіма завдан-
нями, і війська були вдячні невтомним тиловикам за їхнє піклування.
На завершальному етапі війни Маршал Радянського Союзу Г. К.
Жуков командував військами 1-го Білоруського фронту, який разом з
іншими фронтами здійснював Вісло-Одерську наступальну операцію.
Потім Георгій Костянтинович брав участь у розгромі берлнського
угруповання фашистських військ і у взятті Берліна. 8 травня 1945 р.
в Карлхорсті Г. К. Жуков головував на історичній церемонії підписання
акта про беззастережну капітуляцію фашистської Німеччини.
У повоєнні роки Г. К. Жуков займав керівні посади в Збройних
Силах СРСР. Він віддавав ус! свої знання, енергію і досвід справ! їх
дальшого зміцнення. Георгій Костянтинович брав активну участь у
суспільно-політичному житті країни, був делегатом ряду партійних з'їз-
дів, депутатом Верховної Ради СРСР багатьох скликань, неодноразово
обирався до складу Центрального Комітету КПРС. Велике, складне, до
краю напружене життя було за його плечима. Він міг оглянутися на
нього із спокійною совістю людини, яка добре попрацювала.
Часто журналісти запитували Георгія Костянтиновича, де те джере-
ло сил, які дали йому таку непохитну волю і натхнення. Відповідь його
завжди була однозначною: це джерело -- патріотизм, мужність, велич
радянського народу, безсмертні ідеали ленінської партії, вірним сином
якої до кінця свого життя залишався Г. К. Жуков. «Я завжди відчував,
що потрібний людям, що постійно їм зобов'язаний, - писав він.-- А це,
якщо думати про сенс людського життя,— найголовніше. Моя доля —
лише маленький приклад у спільній долі радянського народу» 7. Жит-
тя і діяльність людини, яка відчувала таке злиття власної долі з долею
всього народу, гідні наслідування.
О. В. БУЦЬКО (Київ)
? Жуков Г. К. Воспоминания и размышления.— Т. 2.— С. 447.
МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ АМЕЛІН | Михайло Петрович Амелн народився
(До 90-річчя з дня народження) 4(16) грудня 1896 р. у с. Соломіна
. Курської губернії в сім'ї селянина-бід-
няка. Його освіта обмежилася першим класом сільської школи. Трина-
дцятирічним хлопчиком він був змушений податися до старшого брата
у Донбас, де працював спочатку на заводі теслярем, потім на шахті —
кріпильником і столяром. Там й відбулися його перші уроки пролетар-
ської солідарності.
Справжній революційний гарт М. П. Амелін здобув в армії, куди
його призвали у 1915 р. Потрапивши на Північно-Західний фронт, до
68-го Рязанського полку, він закінчив учбову команду і як унтер-офіцер
був призначений командиром взводу саперів. За революційну діяль-
ність, що полягала в антиурядовій, антивоєнній агітації серед солдатів,
Михайло Петрович зазнав перших переслідувань. У 1916 р. він приєд-
нався до анархістської групи і певний час вважав себе членом партії
анархістів-федералістів. Рятуючись від переслідувань, М. П. Амелін з
групою товаришів залишили полк. Невдовзі його затримали, заарешту-
вали й відправили в дисциплінарний батальйон, а потім-- у штрафну
роту. За вироком військово-польового суду йому загрожувала смертна
кара. Це примусило його знову втекти з армії, Спочатку М. П. Амелін
переховувався на Петровському заводі в Єнакієвому (Донбас), а по-
тім виїхав на Урал. На Киштимському заводі разом з місцевими біль-
шовиками він продовжував вести революційну пропаганду. Тут і заста-
ла його звістка про Лютневу революцію. Михайло Петрович взяв ак-
136 Укр. іст. журн. 1986, № 12
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214699 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-18T20:48:28Z |
| publishDate | 1986 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Буцько, О.В. 2026-02-25T12:00:43Z 1986 Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) / О.В. Буцько // Український історичний журнал. — 1986. — № 12. — С. 132–136 — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214699 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Наш календар Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) Маршал Советского Союза Г. К. Жуков (К 90-летию со дня рождения) Article published earlier |
| spellingShingle | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) Буцько, О.В. Наш календар |
| title | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) |
| title_alt | Маршал Советского Союза Г. К. Жуков (К 90-летию со дня рождения) |
| title_full | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) |
| title_fullStr | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) |
| title_full_unstemmed | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) |
| title_short | Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (До 90-річчя з дня народження) |
| title_sort | маршал радянського союзу г.к. жуков (до 90-річчя з дня народження) |
| topic | Наш календар |
| topic_facet | Наш календар |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214699 |
| work_keys_str_mv | AT bucʹkoov maršalradânsʹkogosoûzugkžukovdo90ríččâzdnânarodžennâ AT bucʹkoov maršalsovetskogosoûzagkžukovk90letiûsodnâroždeniâ |