Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1987 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1987
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214817 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) / Ю.І. Патлажан // Український історичний журнал. — 1987. — № 4. — С. 139–141. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860279224549507072 |
|---|---|
| author | Патлажан, Ю.І. |
| author_facet | Патлажан, Ю.І. |
| citation_txt | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) / Ю.І. Патлажан // Український історичний журнал. — 1987. — № 4. — С. 139–141. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2026-03-15T11:48:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наш календар
ЖАННА ЛЯБУРБ Історія революційної боротьби пролета-
(До 110-річчя з дня народження) ріату світу багата незабутніми сторінка-
ми інтернаціональної єдності. Одним з
яскравих її прикладів була участь іноземних трудящих у збройній
боротьбі за владу Рад в Росії, рішучий протест солдатів окупаційних
армій проти інтервенції в молоду соціалістичну країну.
Серед імен героїв-інтернаціоналістів, які допомогли нашому наро-
дові захистити завоювання Великого Жовтня й назавжди залишаться
з його пам'яті, є ім'я Жанни Лябурб '.
В. І. Ленін у доповіді на МІЇ Всеросійському з'їзді Рад відзначав, що
«..ім'я француженки, тов. Жанни Лябурб, яка поїхала працювати в ко-
муністичному дусі серед французьких робітників і солдатів і була роз-
стріляна в Одесі, - це ім'я стало відомо всьому пролетаріатові і стало
лозунгом боротьби...» 2.
Жанна-Марі Лябурб народилася 8 квітня 1877 р. в с. Ла-Паліс не-
далеко від Віші в сім'ї селянина, одного з небагатьох уцілілих учасни-
ків Паризької комуни. Тяжкі матеріальні умови змусили її рано розпо-
чати трудову діяльність. У 1896 р. вона переїхала в м. Томашів Люблін-
ської губернії, де працювала в польській сім'ї покоївкою і водночас
навчала дітей своїх господарів французької мови. В Росії, яка стала для
Жанни Лябурб другою батьківщиною, вона багато читала, познайомила-
ся з революціонерами, зокрема з Феліксом Дзержинським.
Велика Жовтнева соціалістична революція застала Жанну Лябурб
у Москві, де вона вчителювала. Разом із своїм чоловіком В. Маркови-
чем, одним з організаторів південнослов'янської групи РКП(б), Жанна
Лябурб брала участь у створенні клубу інтернаціоналістів-комуністів
«ТІ Інтернаціонал».
У серпні 1918 р. вона зустрічалася з В. |. Леніним і розмовляла
з ним про організацію англо-французької комуністичної групи. В запис-
ці від 19 серпня того ж року Г. В. Чичеріну Володимир Ілліч просив його
прийняти Ж. Лябурб і поговорити з нею докладно 3. Коли у вересні
1918 р. була створена самостійна французька група РКП(б), її секре-
тарем обрали Жанну Лябурб. Вона брала активну участь у виданні
французькою мовою щотижневої газети «!| Інтернаціонал»" та листівок,
в яких викривалася загарбницька політика країн Антанти.
Повідомлення про висадку окупаційних військ на півдні України,
серед яких переважали французькі солдати, надзвичайно схвилювало
Жанну Лябурб. Вона не хотіла примиритися з тим, що синів комунарів
1871 р. примушують виступати в ролі катів соціалістичної революції.
Жанна вважала своїм обов'язком допомогти трудящим України в
боротьбі проти інтервентів і тому рвалася до Одеси, щоб увійти в без-
посередній контакт з одягнутими в солдатські й матроські шинелі тру-
дящими Франції та її колоніальних володінь, роз'яснити їм значення
й суть революційних подій у Росії. Вона розуміла, що при цьому їй
доведеться вести боротьбу з жорстоким і підступним ворогом, але
ніщо не зупиняло її. На попередження про небезпечну підпільну діяль-
ність на окупованій території вона безстрашно відповідала: «Вмирають
в житті тільки один раз». Напередодні від'їзду до Одеси в листі до
одного старого більшовика Жанна Лябурб писала: «Благословіть же
мене, найтяжче попереду, шлях засіяний тернами. Можливо, що це мій
останній лист до вас...» ". В середині лютого 1919 р. вона приїхала
в Одесу, де розпочалась остання, надзвичайно коротка, але яскрава
сторінка її героїчного життя.
' Мельниченко В. Жанна Лябурб.— Киев, 1977.-- 196 с.; Дунаевский А.
Жанна Лябурб — знакомая и незнакомая.— 2-е изд., доп.— М., 1982.— 254 с.
2 Ленін В. 1. Доповідь ВЦВК і Раднаркому, 5 груд. МІ Всеросійський з'їзд
Рад, 5—9 груд. 1919 р. // Повне зібр. творів.-- Т. 39.— С. 366.
з Ленінв. Г. Г. В. Чичеріну, 19 серп. 1918 р. // Там же.— Т. 50.— С. 158.
* Перший номер газети вийшов 20 жовтия 1918 р.
* Правда.— 1919.— 25 мар.
Укр. іст. журн. 1987. №1 139
Наш календар
Жанна Лябурб була введена в бюро «іноземної колегії», створеної
при Одеському обкомі партії для проведення агітаційно-пропагандист-
ської діяльності серед військ інтервентів. Очоливши французьку, основ-
ну, секцію колегії, вона з властивою їй енергією взялася за проведення
агітаційної роботи серед солдатів і матросів Франції. З її приїздом
до Одеси діяльність «Іноземної колегії» значно активізувалася. Незнаю-
чи втоми, Ж. Лябурб відвідувала всі місця, де були французькі солда-
ти і матроси. З частини в частину, з корабля на корабель передавалася
новина про те, що до Одеси приїхала справжня француженка.
Як згадують бойові товариші Жанни Лябурб по одеському підпіл-
лю, вона була середнього росту, худорлява, з попелястим волоссям.
Жанна не виглядала молодшою своїх 42 років і нагадувала солдатам
і матросам французької армії старшу сестру, матір або вчительку.
Вони шукали нагоди, щоб зустрітися й поговорити з нею, згадати
батьківщину. Полум'яна революціонерка закликала їх до солідарності
з трудящими Росії, розповідала про Леніна, Радянську владу і вони,
слухаючи цю привітну жінку, вірили їй. Були випадки, коли після бесід
з нею, французькі солдати і матроси зривали з себе погони, воєнні
знаки та медалі, топтали їх ногами, заявляючи, що їм соромно назива-
тися французами і вони ніколи не будуть стріляти в робітників і селян
Радянської країни, своїх братів по класу 5.
В своїй доповіді у Відділ міжнародної пропаганди Наркомату за-
кордонних справ РСФРР про діяльність «Іноземної колегії», керівник
її сербської секції Стойко Ратков згадував, що Жанна Лябурб приділя-
ла велику увагу й агітації серед колоніальних солдатів 5.
Багато винахідливості застосовували більшовицькі агітатори для то-
го, щоб література, яку вони видавали у підпіллі, потрапляла до рук
не тільки французів, а й представників народів Сходу. Учасник трьох рево-
люцій Г. |. Сапельников згадує, наприклад, що у Будинок працьовитості,
комендантом якого він був, разом з французькими матросами заходи-
ли і солдати з колоніальних країн. Жанна Лябурб, Жак Єлін та інші
члени «Іноземної колегії» вели тут з ними бесіди. Робітник І. М. Горшков
у своїх спогадах писав, що вона доручала йому приводити в Будинок
працьовитості більше колоніальних солдатів, щоб частіше зустрічатися
з ними і активніше вести серед них агітаційну роботу. Жанна Лябурб
виступала перед французькими й колоніальними солдатами та матроса-
ми і в кафе «Відкриті Дарданелли», яке було явкою членів «іноземної
колегії». І. М. Горшков, який супроводжував її туди, згадував, що
«Жанна своєю темпераментною мовою просто гіпнотизувала слухачів.
Після її виступів деякі солдати та матроси підходили до господаря
кафе |і залишали свої револьвери для учасників револющйного
підпілля» 7.
Саме в час найбільших успіхів Жанни та її бойових друзів з «Іно-
земної колегії», коли вони зв'язалися з більшістю французьких вій-
ськових кораблів і частин, а за дорученням обкому КП(б)У готувалася
нарада, на якій повинно було вирішитися питання про повстання, во-
рожим розвідкам вдалося натрапити на слід безстрашних підпільників
і заарештувати їх. Увечері 1 березня 1919 р. французькі офіцери та
білогвардійці схопили Жанну Лябурб і Стойко Раткова. Їх відвезли до
французької контррозвідки, де вже були заарештовані раніше М. Шті-
лівкер і Ж. Єлін, що входили до керівного складу «Іноземної колегії».
Після короткого допиту, який супроводжувався нелюдськими катуван-
нями, всі вони в ніч на 2 березня 1919 р. були вивезені за місто й роз-
5 Одес. держ. наук. б-ка ім. О. М. Горького: Відділ краєзнавства, рідких видань
та рукописів, ф. 67, папка 936, картон 2, арк. 99: ф. 65, папка 96, картон 19, арк. 4.
6 Вопросы историн КПСС.— 1969.— № 3.-- С. 100.
т Держ. арх. Івано-Франків. області, ф. 1576, оп. І, спр. Г-27, арк. 7, 6; Гор-
шков И. М. Бесстрашная Жанна // Смена (Ленинград).— 1972.-- 21 апр.
140 Укр. іст. журн., 1987. № 4
Наш календар
стріляні. Втекти від розправи вдалося тільки Стойко Раткову, який і роз-
повів про цей злочин партійній організації Одеси.
Так обірвалося життя Жанни Лябурб, «першої французької жінки-
комуністки, яка боролася і померла за справу революції» 2. Активний
учасник більшовицького підпілля в Одесі А. К. Райтер згадував про
ту високу оцінку, яку дали трудящі діяльності безстрашної революціо-
нерки. «Подвиг Жанни Лябурб та членів «Іноземної колегії»,-- гово-
рили вони,-- чудовий своєю мужньою, неповторною красою, незважаю-
чи на те, що шлях до нього лежав через катування і смерть» 7.
Пропагандистська робота більшовиків-підпільників мала позитивний
результат. Солдати і матроси французької армії, в тому числі й вихідці
з Алжіру, Марокко, Сенегалу та інших французьких колоній, під впли-
вом більшовицької агітації відмовлялися стріляти в робітників і селян
Радянської України і почали переходити на бік революції.
В. І. Ленін, аналізуючи причини успіху Країни Рад у боротьбі проти
імперіалістичної інтервенції на півдні України в кінці 1918 — на початку
1919 рр. підкреслював, що він досягнутий не тільки перемогами на
фронті, а й тим, що «шляхом агітації і пропаганди ми відняли у Ан-
танти її власні війська» 19,
Саме за це і віддала своє життя полум'яна інтернаціоналістка,
внучка Паризької комуни, дочка Жовтня Жанна Лябурб. Пам'ять про
неї дорога як французьким так і радянським трудящим.
Ю. І. ПАТЛАЖАН (Івано-Франківськ)
з Правда.— 1919.-- 25 мар.
9 Парт. арх. Ін-ту історії партії при ЦК Компартії України, ф. 59, оп. 2, спр.
274, арк. 24.
ю Ленін В. І. Промова на безпартійній конференції Благушо-лефортовського
району, 9 лют. 1920 р.: Газетний звіт // Повне зібр. творів. - Т. 40.-- С. 121.
Укр. іст. журн. 1987. № 4 141
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-214817 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-15T11:48:12Z |
| publishDate | 1987 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Патлажан, Ю.І. 2026-02-26T16:51:58Z 1987 Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) / Ю.І. Патлажан // Український історичний журнал. — 1987. — № 4. — С. 139–141. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214817 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Наш календар Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) Жанна Лябурб (к 110-летию со дня рождения) Article published earlier |
| spellingShingle | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) Патлажан, Ю.І. Наш календар |
| title | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) |
| title_alt | Жанна Лябурб (к 110-летию со дня рождения) |
| title_full | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) |
| title_fullStr | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) |
| title_full_unstemmed | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) |
| title_short | Жанна Лябурб (до 110-річчя з дня народження) |
| title_sort | жанна лябурб (до 110-річчя з дня народження) |
| topic | Наш календар |
| topic_facet | Наш календар |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214817 |
| work_keys_str_mv | AT patlažanûí žannalâburbdo110ríččâzdnânarodžennâ AT patlažanûí žannalâburbk110letiûsodnâroždeniâ |