A linear model of formation of ray structures in a cometary plasma tail

• Опубліковано в: : Кинематика и физика небесных тел
• Дата: 1994
• Автор: Verkhoglyadova, O.P.
• Формат: Стаття
• Мова: Англійська
• Опубліковано: Головна астрономічна обсерваторія НАН України 1994
• Теми: Материалы Второго съезда Украинской Астрономической Ассоциации
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/214974
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: A linear model of formation of ray structures in a cometary plasma tail / O.P. Verkhoglyadova // Кинематика и физика небесных тел. — 1994. — Т. 10, № 1. — С. 58-60. — Бібліогр.: 8 назв. — англ.

The theoretical model of large-scale ray structure formation proposed in the preceding paper resides in the filamentation instability development due to the solar wind flow penetrating into the cometary plasma tail. In order to investigate a real form of the filaments and instability development in space, a study of the proposed mechanism in three dimensions is made. The cometary plasma filaments, which are observed as bright rays, are formed due to instability development and take the form of cylindrical plasma fibers with thickness determined by cometary plasma parameters and those of the solar wind. The characteristic wavelength which can be thought of as the maximum ray thickness is obtained. Теоретична модель формування великомасштабної променевої структури, запропонована нами раніше, полягає у розвитку філаментаційної нестійкості сонячного вітру, що проникає в плазмовий хвіст комети. Тут використана тривимірна реалізація запропонованого механізму. Виявилось, що в результаті розвитку нестійкості формуються філаменти кометної плазми, що являють собою циліндричні плазмові волокна, які можуть спостерігатися у вигляді яскравих променів. Отримано характерну довжину хвилі, що визначається параметрами кометної плазми, яка може вважатися максимальною шириною променя. Теоретическая модель формирования крупномасштабной лучевой структуры, предложенная нами ранее, заключается в развитии филаментационной неустойчивости солнечного ветра, проникающего в плазменный хвост кометы. Здесь использована трехмерная реализация предложенного механизма. Оказалось, что в результате развития неустойчивости формируются филаменты кометной плазмы, представляющие собой цилиндрические плазменные волокна, которые могут наблюдаться в виде ярких лучей. Получена характерная длина волны, определяемая параметрами кометной плазмы, которая может рассматриваться как максимальная ширина луча.