Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської
У статті висвітлюються результати сучасних досліджень графіті № 75 у внутрішній північній галереї Софії Київської. Встановлено, що зображений на фресці над колишньою княжою усипальнею знак-тризуб найвірогідніше належав похованому в ній Всеволоду Ярославичу. Тризуб Всеволода декларував його найвищий...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215103 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської / Н. Нікітенко, В. Корнієнко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 136-145. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860301628832219136 |
|---|---|
| author | Нікітенко, Н. Корнієнко, В. |
| author_facet | Нікітенко, Н. Корнієнко, В. |
| citation_txt | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської / Н. Нікітенко, В. Корнієнко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 136-145. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | У статті висвітлюються результати сучасних досліджень графіті № 75 у внутрішній північній галереї Софії Київської. Встановлено, що зображений на фресці над колишньою княжою усипальнею знак-тризуб найвірогідніше належав похованому в ній Всеволоду Ярославичу. Тризуб Всеволода декларував його найвищий династичний статус і сакральну спадкоємність від Володимира — хрестителя Русі.
В статье освещаются результаты современных исследований граффити № 75 во внутренней северной галерее Софии Киевской. Установлено, что прочерченный на фреске над бывшей княжеской усыпальницей знак-трезубец вероятнее всего принадлежал похороненному в ней Всеволоду Ярославичу. Трезубец Всеволода декларировал его высочайший династический статус и сакральную наследственность от Владимира— крестителя Руси.
The article sheds light on the results of the current research of graffiti № 75 in the interior northern gallery of the St. Sophia Cathedral. The trident frescodepicted sign above the former princely tomb has been established to belong to Vsevolod Yaroslavych. Vsevolod’s trident symbolized his highest dynastic status and sacral succession of Vladimir, the Baptizer of Rus.
|
| first_indexed | 2026-03-21T19:38:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕПІГРАФІКА
УДК 76:72.03:726.6:929.6(477-25)
Надія Нікітенко
Вячеслав Корнієнко
АТРИБУЦІЯ КНЯЖОГО ЗНАКУ-ГРАФІТІ
В ПІВНІЧНІЙ ВНУТРІШНІЙ ГАЛЕРЕЇ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
У давній північній внутрішній галереї храму Софії Київської ще в
середині ХХ ст. відомий дослідник софійських графіті С. Висоцький виявив
видряпаний на стіні малюнок у вигляді тризуба (№ 75), який він назвав
«княжим знаком складного рисунка»1. Цей малюнок виконаний невідомим
автором на пілоні південної стіни галереї (рис. 1), яку завдяки значній
кількості воїнських зображень можна назвати «галереєю воїнів». Графіті у
вигляді перевернутого догори дригом розквітлого тризуба видряпане на
зображенні святого воїна, згідно з інформацією напису середини ХІХ ст. —
святого Феодора.
136
Рис. 1. Схема першого поверху Софійського собору з позначення місця
розташування малюнка № 75.
С. Висоцький уникнув атрибу ції цього
малюнку, обмежившись тіль ки висловлю -
ванням, що пов них ана логій йому серед
княжих знаків не зуст річається. Спроба
встановити приналежність цього знаку була
здійснена російським археологом С. Бє -
лєць ким2, який використав фото і прорис,
вико нані С. Висоць ким (рис. 2). Порів -
нявши відомі на той час дані щодо вигляду
тризубів Рюрико вичів, С. Бєлєцький дійшов
висновку про те, що малюнок доволі сильно
нагадує княжий знак Воло димира (рис. 3).
Проте зображений на фресці знак відріз -
няється від Воло димирового, на думку
дослідника, двома важливими дета лями.
Насамперед, це інша форма завер шення
центрального зубця, що на тризубі Воло -
димира Святославича завер шу ється зви -
чайним вістрям, а на знаку в графіті —
хрестиком. Це зближує останній з княжим
знаком Ізяслава Володимировича, проте
теж має відмінність — ніжка тризуба
графіті № 75 має вигляд хрестика. На цій
підставі С. Бєлєцький зробив припущення,
що видря паний на фресці Софії Київської
знак нале жав саме онукові Володимира
Святославича (чим і обумовлена відмін -
ність у двох ос новних елементах) по лінії
Ізяслава. І вже на підставі цього дослідник
дійшов висновку про те, що знак належить полоцькому князю Брячиславу
Ізяславичу.
Однак здійснене нами вивчення даного графіті in situ дозволило вста -
новити, що під час публікації малюнка С. Висоцький припустився кількох
помилок.
Насамперед, варто зазначити, що зображення «княжого знаку» та фраг -
мент молитви, опубліковані ним під № 75, насправді є двома різними
графіті, виконаними різними інструментами та в різний час. Що стосується
малюнка, то дослідник вказав не всі його складові, значно обрізавши нижні
пишні пагони тризуба, які вивертаються назовні, нагадуючи половинки
ініціальної літери «С». Варто зазначити й те, що С. Бєлєцький при спробі
137
Н. Нікітенко, В. Корнієнко. Атрибуція княжого знаку-графіті...
Рис. 2. Прорисовка графіті № 75,
виконана С. Висоцьким.
Рис. 3. Фотографія тризубця
Володимира Святославича,
виконаного на плінфі Десятинної
церкви. Кінець Х ст.
138
атрибуції графіті теж припустився помилок у його описі. Так, в нижній
частині (на «ніжці») тризуба наявне не хрестовидне завершення, а таке, що
має вигляд рівнобічного трикутника з додатково намальованим квадратом
посередині, верхня сторона якого збігається з лінією основи трикутника.
Тобто, завершення нижньої частини нагадує перегорнуту літеру д. А цент -
ральний зубець завершується не хрестом, як пише С. Бєлєцький, а трилис -
ником (трипелюстковою квіткою-крином, тобто лілеєю). Зважаючи на всі
ці обставини, мусимо констатувати, що запропонована дослідником атри -
буція знака як емблеми Брячислава Ізяславича не може бути прийнята,
оскільки два основні елементи, на яких він будує свою доказову базу —
хрестовидні завершення центрального зубця та ніжки — в малюнку-графіті
на фресці мають абсолютно інший вигляд (рис. 4).
Отже, оскільки проблему атрибуції унікального зображення тризуба на
фресці Софії Київської не було знято попередніми дослідниками, ми
вважаємо доцільним знову звернутися до неї. Передусім нагадаємо, що
тризуб є дуже давнім індоєвропейським символом, який, до речі, побутував
одвіку і на східнослов’янських теренах, означаючи воскресіння, весну,
підйом. У Київській Русі — це іменний знак власності, що заміняв собою
ім’я князя. Тим не менш тризуб не був первісним родовим знаком (тамгою)
Рюриковичів. Його поява — так би мовити, геральдична інновація Воло -
Рис. 4. Виготовлені В. Корнієнком фотографія та прорисовка малюнку-графіті
початку 90-х рр. ХІ ст. із зображенням тризуба.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 19
димира Святославича та його оточення. Цей знак за часів Володимира
трансформовано з родового двозуба Рюриковичів, найдавніший з яких
виявлено на печатях Святослава Ігоровича. Оскільки зображення тризуба
зустрічається на монетах Володимира після хрещення Русі, є всі підстави
вважати, що народження цього знаку, який мав властивості державного
символу, інспіроване саме цією подією.
Відтак, княжий знак на фресці Софії безперечно належав київському
князеві, і нанесення цього знаку на стіну «митрополії руської» декларувало
право власності даного князя на собор чи якийсь вбудований цим князем в
собор об’єм. Відповідно до прийнятої нами методики комплексного суціль -
ного фронтального дослідження епіграфічних пам’яток Софійського собору,
з метою встановлення приналежності тризуба ми зосередили свою увагу на
іконографії цього малюнка-графіті та на місці його розташування в архі -
тектурному об’ємі Софії Київської.
При спостереженні над особливостями виконання розглядуваного ма -
люнка тризуба на стіні Софії досить чітко проступає знак-монограма у
вигляді крина з укомпонованими в нього великими літерами В і А. Літери
в античних і середньовічних (візантійських та латинських) монограмах на
монетах і печатках часто називають у скороченій формі імена правителів. На
цих артефактах, як і в рукописах, усіченню підлягав кінець слова (суспен -
зія), або з нього вилучалися ті чи інші середні елементи (контракція). Втім,
досить часто скорочення слова йшло нетрадиційним шляхом, тому можливі
різні варіанти реконструкцій написів3.
У нашому випадку літеру В покладено в основу знака і переплетено з
мигдалевидним овалом, кінці якого завершуються хрестами у вигляді
маленьких літер д. Велику літеру А, що утворює середній зуб, вписаний у
двозуб, увінчано невеликою трипелюстковою квіткою-крином. Цей тризуб
з монограмою певною мірою асоціюється з княжим знаком Володимира
Святославича, в середню частину якого вкомпонований схожий овал. Але в
тризуб, зображений на стіні Софії, надто виразно вписано ініціальні В і А,
що, можливо, означають початкові літери титульного (княжого) та христи -
янського імен власника цього знаку. Примітно, що в софійському тризубі
ініціал А замінив собою стрілоподібний середній зуб у знаку Володимира.
На перший погляд, сумнівним здається написання ініціалу А з гори -
зонтальною, а не скісною перемичкою, проте таке написання зустрічається
в написах-діпінті при мозаїках собору, зокрема при зображенні євангеліста
Марка (в слові АГІОС — святий), севастійського мученика Іоанна
(ІWАHИС), святителя Єпіфанія Кіпрського (ЕПИФАHИОС), святителя
Климента Римського (АГІОС) та в написі в розгорнутій книзі перед
євангелістом Марком. Професор А. Білецький, який досліджував написи
139
Н. Нікітенко, В. Корнієнко. Атрибуція княжого знаку-графіті...
при мозаїках Софії Київської, вказав, що, наприклад, алфавіт написів при
зображеннях севастійських мучеників вміщав А зі скісною та з горизон -
тальною перемичками4. Написання А з горизонтальною перемичкою по -
всюдно зустрічаємо у текстах середньовізантійського періоду, на монетах,
печатках, мозаїках і фресках Візантії та країн її культурного ареалу. Таке
написання А зустрічається і в софійських графіті ХІ ст., наприклад, в записі
про раку Всеволода-Андрія («рака положенА бысть», про мир на Желяні
(«сътворишА миръ на Желяни») та ін.
Нам уявляється можливою реконструкція вміщеної в тризуб (чи в двозуб
з вписаною в нього великою літерою А) монограми як АНДРЕЯ-
ВСЕВОЛОДА (імена в монограмах часто називалися в родовому відмінку,
тобто у присвійній формі). Таке ім’я носив син Ярослава Мудрого Всеволод-
Андрій (1030–1093). Причому монограма може читатися як ініціальна (така,
що складається з ініціалів — початкових літер обох імен князя) і водночас —
як блокова (яку складають вигадливо поєднані між собою літери княжого
імені власника монограми — Всеволода). Увінчує монограму «коронована»
лілією А, а підґрунтя монограми складає блок літер з ініціалом В, які плавно
перетікають одна в одну. Тут, як було прийнято у блокових монограмах,
літери групуються довкола великої центральної шляхом утворення з нею
своєрідних лігатур.
Пропонована атрибуція монограми є цілком вірогідною з огляду на те,
що знак накреслено якраз над тим місцем, де в давнину знаходився великий
склеп-усипальня, рештки якого 1952 р. виявлено археологом М. Каргером.
Тут ним знайдено два відрізки перегородки, яка проходила впоперек галереї,
сполучаючи її північну та південну стіни. Знайдені відрізки перегородки,
зведеної впритул до східної поверхні пілонів цих стін, мають товщину до
0,45 м і лежать на 15 см нижче сучасного рівня підлоги; вони збереглися на
висоті 20 см. Судячи з того, що їх збудовано з плінфи на світло-рожевому
цем’янковому розчині й вони закривають нижню частину фресок стін — це
залишки давньоруського цегляного склепу, побудованого вже після основ -
ного розпису собору. Причому східна поверхня обох відрізків зберегла на
собі залишки фрескового тиньку з темно-червоним (пурпуровим) пофар -
буванням. М. Каргер припустив, що тут знаходилася «якась розкішна
усипальня»5.
З огляду на вміщений у літописі заповіт Ярослава — поховати Всеволода
біля його гробу, а також враховуючи той факт, що крім Ярослава та
Всеволодовичів у Софії не було здійснено жодних княжих поховань, ми
свого часу зробили висновок, що цей склеп, який знаходився навпроти
саркофага Ярослава, вочевидь належав сину Ярослава — Всеволоду
(Андрію) та його нащадкам, похованим у Софії6.
140
Спеціальні історичні дисципліни. Число 19
З літописів відомо, що 1093 р. у Софії поховали Всеволода Ярославича
та його молодшого сина Ростислава, 1125 р. — старшого сина Володимира
Мономаха, 1154 р. — онука В’ячеслава Володимировича. Хоча від склепу
нічого не збереглося, в південній частині собору донині стоїть гробниця
Володимира Мономаха, яка первісно знаходилася у княжому склепі Всево -
лодовичів. Зважаючи на те, що графіті синхронні подіям, про які вони
повідомляють, можемо припустити, що тризуб над княжим склепом міг
видряпати хтось з оточення Всеволода щойно після його смерті в 1093 р., що
дозволяє надійно встановити час появи графіті на стіні храму. В такому разі
зрозуміло, чому тризуб перевернуто догори дригом — таке зображення, по-
перше, означало, що знак належав князю-небіжчику, по-друге, тризуб
вказував на склеп, в якому цей князь похований.
Тут варто пояснити, чому перевернутий тризуб міг свідчити про князя-
небіжчика. Гадаємо, що графічно і семантично тризуб тяжіє до двох остан -
ніх рун молодшого скандинавського футарка — алфавіту доби вікінгів, з
яких походили Рюриковичі. Кожна руна мала своє ім’я та магічний смисл,
причому особливо значимий по відношенню до людини закодований в
останніх рунах — 15-й і 16-й: МАДР (тризуб) і УР (перегорнутий тризуб).
Відомо, що руна МАДР, яка нагадувала людину зі здійнятими руками,
означала крону світового дерева (ясеня Іггдрасіль) — символу світобудови,
яка стоїть на трьох коренях (минулому, сучасному і майбутньому). Це руна
життя. Натомість УР, що завершує футарк, є руною смерті, вічності, поза -
часового буття, бо світове дерево в ній постає перевернутим коренями до
неба, а кроною — до землі7. Якщо звернутися до нашого перевернутого
тризуба, можна помітити, що він має три корені, звернені «до неба», а його
подібна до лілеї крона опущена до надр землі. Тобто йдеться про померлу
людину, ту, яка вже пішла у вічність.
Аби зрозуміти семантику даного тризуба, треба пам’ятати, що він виник
за життя Всеволода, тобто слід розглядати цей знак догори «кроною».
Оскільки людина мислилася як мікрокосм, тотожній макрокосму (світо -
будові), княжий знак мусив уособлювати Всеволода як родоначальника своєї
династії, бути її емблемою. Прикметне, що від центрального кореня, який
завершується маленькою літерою д, відгалужуються два розквітлі корені,
що тягнуться догори і асоціюються з двома князями «від кореня Все -
володова» — його синами Володимиром Мономахом і Ростиславом:
«благовhрныи князь Всеволодъ со сынома своима Володимеремъ и
Ростиславомъ»8.
Така доволі складна семантична побудова відрізняє знак Всеволода від
усіх інших відомих тризубів Рюриковичів і змушує згадати, що саме цей
князь славився своєю освіченістю, про яку говорить Володимир Мономах у
141
Н. Нікітенко, В. Корнієнко. Атрибуція княжого знаку-графіті...
власному «Повчанні» дітям:» ««коже бо wтець мои дома сhд#, изумh»ше
5 «зыкъ, въ томь бо честь есть ^ инhхъ земль»9. Тобто Всеволод,
сидячи вдома, опанував п’ять іноземних мов. Навряд чи можна сумніватися,
що це були грецька, латина, датська, шведська і норвезька. Значить, Все -
волод добре розумівся на семантиці скандинавського футарка, без знання
якої сприйняття його неможливе.
Але не можна забувати, що за часів Всеволода на Русі активно стверд -
жувалася принесена з Візантії культура Біблії, відбувалося християнське
переосмислення язичницької знакової системи. У науці усталилася думка,
що тризуб Рюриковичів є емблематичною графемою геральдичного сокола —
архаїчного тотема датських конунгів10. Проте в тризубі Всеволода на стіні
Софії Київської ніяк не читається графема сокола, тут акцентовано іншу
ідею. Даний тризуб не тільки виконано у формі розквітлої лілеї, що особ -
ливо помітно при прорисовці всіх деталей зображення, але й увінчано
трипелюстковою лілеєю. Це вказує на найвищий, імовірно, царський титул
Всеволода. Лілея, священна квітка Біблії, стала універсальним гераль -
дичним символом вищої світської влади, і цей символ бере свій початок від
державців-хрестителів. Як відомо, існує не менше сорока різних тлумачень
семантики тризуба, але в будь-якому випадку цей знак, що існував з давніх-
давен у різних народів, був універсальним символом вищої влади.
На нашу думку, трипелюсткова лілея — священна квітка, контамінована
з родовим двозубом Рюриковичів, склала основу княжого знаку Володимира
після його одруження з візантійською царівною Анною та хрещення ним
Русі наприкінці Х ст. Як зазначає професор С. Шелухін, на одній з монет
братів Анни — імператорів Василія ІІ і Константина VIII — вони зображені
обабіч тризуба, в якому середній зуб протягнуто вгору і на кінці його додано
три хрести. С. Шелухін вбачає в цьому сполучення хреста з тризубом11.
Таким чином, у християнстві лілея-тризуб стала еквівалентом хреста.
Прикметне, що на деяких монетах Володимира середній зуб тризуба
завершується хрестом. Це проливає яскраве світло на походження ідеї
тризуба. Вважаємо, що в християнстві лілею-тризуб осмислено в контексті
спасіння, дарованого народу Богом через Його помазаника — імператора,
царя, короля, князя. Отже, розроблений за Володимира після хрещення Русі
тризуб Рюриковичів, синтезувавши скандинавсько-візантійські елементи,
став своєрідною емблемою княжого роду та його християнства.
Саме лілею зробив у V ст. атрибутом королівської влади король франків
Хлодвиг як символ очищення свого народу хрещенням. З Х ст. лілея (рис. 5)
стала родовою емблемою французьких Капе тінгів — сучасників ранніх
Рюриковичів, які також намагалися поріднитися з Македон ською династією
через принцесу Анну, котра стала дружиною князя Володимира. У Візантії
142
Спеціальні історичні дисципліни. Число 19
лілея як символ влади від
Бога була знаком прина -
лежності до імпера тор -
ського роду і як атрибут
царської влади увінчу -
вала корони та скіпетри
імператорів12.
Так само трипелюст -
кова лілея-хрест увін чує
корону і скіпетр Воло ди -
мира Святосла вича на
його монетах (срібники,
тип ІІІ за класифікацією
М. Сотникової та І. Спас -
ського13), де він представ -
лений в царському орнаті
(рис. 6). Монети ж Воло -
димира, воче видь, мані -
фестують його христи-
янство та цар ський сан.
Бачимо трилисники і на
шиферному різьбленому
парапеті княжих хорів
Софії Київської (рис. 7):
їх вписано у верхню час -
тину розпростертих крил
геральдичного орла14, що
позначав у Візантії речі
царських осіб, церемо -
ніальні вбрання яких з
таким знаком носили спеціальну назву «орлів»15. Знаменно, що цей парапет
розміщено над княжим груповим портретом, визначеним нами як портрет
родини Володимира. На цьому портреті Володимир і Анна фігурували в
царському вбранні, причому плащ-корзно Володимира прикрашали орли у
медальйонах16.
Усе це якнайкраще пов’язується з Всеволодом Ярославичем, який 1046 р.
одружився з родичкою візантійського імператора Константина IX Мономаха
(його племінницею або дочкою від першого шлюбу), котру в літописі
названо «царицею грецькою». Від цього шлюбу народився Володимир
Мономах17. За сфрагістичними матеріалами ім’я його матері було Марія18.
143
Рис. 5. Геральдичні лілії
на гербі руської родини
Кірдеїв. За легендою,
король Людовік
Анжуйський подарував
фігури з власного герба
(срібні лілії) родовому
гербу засновника роду
Кирдеїв, який відзначився
під час облоги м. Белз
у 1377 р.
Рис. 6. Срібник князя
Володимира Святославича.
Аверс. Тип ІІІ
за класифікацією
М. Сотникової та І. Спасського.
Рис. 7. Шиферна плита парапетів хорів Софії Київської
із зображенням геральдичного орла.
Друге десятиліття ХІ ст.
Н. Нікітенко, В. Корнієнко. Атрибуція княжого знаку-графіті...
Іменування Всеволодової дружини «царицею» не є випадковим, оскільки
при укладанні династичних шлюбів візантійські принцеси, які виходили
заміж за іноземних правителів, коронувалися. Це було пов’язано з тим, що
знатні іноземці, входячи до родини царюючих імператорів, зазвичай отри -
мували титул кесаря. Вважають, що саме такий титул дістав дід Всеволода —
Володимир Святославич, одружившись з царівною Анною19. Саме про
укладення цього династичного шлюбу розповідають фрески сходових веж
Софії Київської20.
Всеволод, одружившись з візантійською царівною й отримавши царський
титул, вочевидь мав намір закріпити владу на Русі за власною династією,
тому і назвав старшого сина Володимира-Василія родовим і хрестильним
іменем його прадіда Володимира-Василія Великого та одночасно — родо -
вим іменем його матері — Мономах. Причому ініціатором такого імену -
вання, як свідчить Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям», був сам
Ярослав Мудрий21, який виділяв Всеволода серед інших синів: «то ~гда
Богъ ^тведеть т# ^ жить» сего, да л#жеши идеже азъ л#гу оу гроба
мо~го, понеже люблю т# паче братьи твое~»22. Відтак, Всеволод єдиний
з Ярославичів заснував у Софії Київській власну родову усипальню, що
було ознакою його династичної першості серед братів.
Отже, тризуб в графіті на стіні Софійського собору, визначений нами як
княжий знак Всеволода Ярославича, своєю формою і семантичним змістом
за задумом його авторів мав нагадувати, графічно удосконалювати та ідейно
збагачувати тризуб Володимира Святославича аби задекларувати найвищий
династичний статус роду Всеволода та його сакральну спадкоємність від
славетного діда — хрестителя Русі. Але в даному випадку трансформація
тризуба Володимира пішла в бік ускладнення, тому, як вважаємо, знак
Всеволода не прижився в емблематиці його нащадків, що тяжіла до більш
лаконічної, уніфікованої, отже і загальнозрозумілої графеми, тобто спро -
щених двозуба і тризуба.
1 Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ–XIV вв. — К., 1966. —
Выпуск І. — С. 110–111, табл. LXIX, 1; LXX, 1.
2 Белецкий С.В. К атрибуции княжеского знака на граффити № 75 из Софии Киевской //
Археологія. — 1997. — № 3. — С. 141–145.
3 Степанова Е.В. Печати с латинскими и греко-латинскими надписями VI–VIII вв. из
собрания Эрмитажа. — СПб., 2006; Боги на монетах: Древняя Греция, Рим, Византия.
Каталог выставки. Государственный Эрмитаж. — СПб., 2007.
144
Спеціальні історичні дисципліни. Число 19
4 Белецкий А.А. Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // Лазарев В.Н.
Мозаики Софии Киевской. — М., 1960. — С. 181.
5 Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». — НАДР 918. —
Каргер М.К. Отчет об археологическом исследовании в Киевском Софийском соборе в
1952 г. Рукопись. — С. 9–10.
6 Нікітенко Н. Під покровом Святої Софії: Некрополь Софійського собору в Києві. —
К., 2000. — С. 17–18, 39.
7 Існує величезна кількість літератури щодо футарка та символіки рун, тому вважаємо
зайвим наводити тут відповідні публікації, тим більше, що говоримо про загальновідомі
речі.
8 Полное собрание русских летописей (далі — ПСРЛ). — М., 2001. — Том ІІ.
Ипатьевская летопись. — Стлб. 198.
9 Там же. — Том І. Лаврентьевская летопись. — Стлб. 246.
10 Чернов А.Ю. В Старой Ладоге найден герб Рюрика? — [Электронный ресурс]. —
Режим доступа к тексту: http://www.chernov-trezin.narod.ru/GerbRurika.htm.2008–2010.
11 Шелухін С. Переднє слово // Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя
Володимира Святого. — К., 1934 (репринт 1934 р.). — С. 13–14.
12 Апостолос-Каппадона Д. Словарь христианского искусства. — Челябинск, 2000. —
С. 126; Керлот Х.Э. Словарь символов. — М., 1994. — С. 293.
13 Сотникова М. П., Спасский И.Г. Тысячелетие древнейших монет России: Сводный
каталог русских монет X–XI веков. — Л., 1983. — С. 161–174.
14 Варто зауважити, що С. Висоцьким [Висоцький С.О. Герб Київської Русі за часів
Ярослава Мудрого // Старожитності Русі-України. Збірник наукових праць. — К., 1994. —
С. 115–119] була здійснена спроба обґрунтувати приналежність зображення на цій
шиферній плити до державної символіки Київської Русі; на його думку, цей символ став
державною емблемою за правління Ярослава Мудрого. Втім, вагомих доказів на користь
своєї версії дослідник не надав.
15 Кондаков Н.П. Изображение русской княжеской семьи в миниатюрах ХІ века. — СПб.,
1906. — С. 38.
16 Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской:
Историческая проблематика. — К., 1999. — С. 42–52.
17 ПСРЛ. — Т. І. Лаврентьевская летопись. Ч Стлб. 160; ПСРЛ. Ч Т. ІІ. Ипатьевская
летопись. — Стлб. 149.
18 Янин В.Л., Литаврин Г.Г. Новые материалы о происхождении Владимира Мономаха
// Историко-археолог. сб. Ч М., 1962. — С. 204–221.
19 Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений. — М., 1956. —
С. 365–367.
20 Никитенко Н.Н. Русь и Византия… — С. 29–122.
21 ПСРЛ. — Т. І. Лаврентьевская летопись. — Стлб. 240.
22 Там же. — Стлб. 216.
145
Н. Нікітенко, В. Корнієнко. Атрибуція княжого знаку-графіті...
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215103 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T19:38:04Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Нікітенко, Н. Корнієнко, В. 2026-03-08T12:28:54Z 2011 Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської / Н. Нікітенко, В. Корнієнко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 136-145. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215103 76:72.03:726.6:929.6(477-25) У статті висвітлюються результати сучасних досліджень графіті № 75 у внутрішній північній галереї Софії Київської. Встановлено, що зображений на фресці над колишньою княжою усипальнею знак-тризуб найвірогідніше належав похованому в ній Всеволоду Ярославичу. Тризуб Всеволода декларував його найвищий династичний статус і сакральну спадкоємність від Володимира — хрестителя Русі. В статье освещаются результаты современных исследований граффити № 75 во внутренней северной галерее Софии Киевской. Установлено, что прочерченный на фреске над бывшей княжеской усыпальницей знак-трезубец вероятнее всего принадлежал похороненному в ней Всеволоду Ярославичу. Трезубец Всеволода декларировал его высочайший династический статус и сакральную наследственность от Владимира— крестителя Руси. The article sheds light on the results of the current research of graffiti № 75 in the interior northern gallery of the St. Sophia Cathedral. The trident frescodepicted sign above the former princely tomb has been established to belong to Vsevolod Yaroslavych. Vsevolod’s trident symbolized his highest dynastic status and sacral succession of Vladimir, the Baptizer of Rus. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Епіграфіка Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської Атрибуция княжеского знака-граффити в северной внутренней галерее Софии Киевской The attribution of the princely sign-graffiti in the northern interior gallery of the St. Sophia Cathedral in Kyiv Article published earlier |
| spellingShingle | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської Нікітенко, Н. Корнієнко, В. Епіграфіка |
| title | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської |
| title_alt | Атрибуция княжеского знака-граффити в северной внутренней галерее Софии Киевской The attribution of the princely sign-graffiti in the northern interior gallery of the St. Sophia Cathedral in Kyiv |
| title_full | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської |
| title_fullStr | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської |
| title_full_unstemmed | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської |
| title_short | Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської |
| title_sort | атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї софії київської |
| topic | Епіграфіка |
| topic_facet | Епіграфіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215103 |
| work_keys_str_mv | AT níkítenkon atribucíâknâžogoznakugrafítívpívníčníivnutríšníigalereísofííkiívsʹkoí AT korníênkov atribucíâknâžogoznakugrafítívpívníčníivnutríšníigalereísofííkiívsʹkoí AT níkítenkon atribuciâknâžeskogoznakagraffitivsevernoivnutrenneigalereesofiikievskoi AT korníênkov atribuciâknâžeskogoznakagraffitivsevernoivnutrenneigalereesofiikievskoi AT níkítenkon theattributionoftheprincelysigngraffitiinthenortherninteriorgalleryofthestsophiacathedralinkyiv AT korníênkov theattributionoftheprincelysigngraffitiinthenortherninteriorgalleryofthestsophiacathedralinkyiv |