«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)

У статті висвітлюється історія становлення вітчизняного документознавства у 1960–1980-і роки на тлі кардинальних зрушень у сфері організації роботи з документами, діловодними службами та архівними установами. Розкрито роль діловодства й архівної справи у становленні документознавства. В статье освещ...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
Дата:	2011
Автор:	Бездрабко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Теми:	Архівознавство
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215111
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки) / В. Бездрабко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 26-50. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860301641399402496
author	Бездрабко, В.
author_facet	Бездрабко, В.
citation_txt	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки) / В. Бездрабко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 26-50. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
description	У статті висвітлюється історія становлення вітчизняного документознавства у 1960–1980-і роки на тлі кардинальних зрушень у сфері організації роботи з документами, діловодними службами та архівними установами. Розкрито роль діловодства й архівної справи у становленні документознавства. В статье освещается история становления отечественного документоведения в 1960–1980-е годы на фоне кардинальных изменений в сфере организации работы с документами, деловодными службами и архивными учреждениями. Раскрыта роль деловодства и архивного дела в становлении документоведения. The article sheds light on the history of the national record studies in the 1960s–1980s in the context of the fundamental changes related to organization of work with documents, record keeping and archival institutions, including the role of record management and archival affair in the record studies.
first_indexed	2026-03-21T19:38:16Z
format	Article
fulltext	АРХІВОЗНАВСТВО УДК 930.25+930.22(477)«1960/1980» Валентина Бездрабко «ВЕЛИКІ РЕФОРМИ» ДІЛОВОДСТВА Й АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА (1960–1980-і роки) На рубежі ХХ–ХХІ ст. зростає інтерес до документознавства як науки та навчальної дисципліни. Увага дослідників сфокусована переважно довкола теоретичних, науково-технологічних проблем, розв’язання яких є запорукою успішного розвитку дисципліни. Разом із тим, відмітимо низький ступінь розробки історичного дослідницького напряму в документознавстві. Тому звернення до історії науки залишається актуальним історіографічним, історичним питанням. Цікавим представляється початковий період розвитку документо знав - ства, зокрема чинники його становлення. Серед таких, на думку більшості дослідників історії документознавства, починаючи від його основопо лож - ника — К.Г. Мітяєва, є формування Єдиної державної системи діловодства (далі — ЄДСД), яка продукувала супутні важливі теми, пов’язані з історією, теорією документа, організацією роботи з ним1. Незважаючи на загальне визнання впливу ЄДСД на розвиток науки, ця тема залишається недостатньо репрезентованою в українській історіографії документознавства. Проте такі дослідження проливають світло на основні сюжетні лінії розгортання класичного документознавства, що провокує виявлення інтересу до історії його походження і становлення. Справедливим є твердження про те, що до 1990-х рр. «ця дисципліна в УРСР фактично не розвивалася, не було підготовки висококваліфікованих кадрів, відсутні ради захисту дисертацій, а єдиними позитивними фактами у цій галузі були публікації з питань теорії і практики справочинства на сторінках журналу “Архіви України” та діяльність Республіканського організаційно-методичного кабінету з діловодства, що функціонував при Головархіві України»2. Втім, «набирання обертів» інтересу до документо - знавства в Україні упродовж 1960–1980-х рр. і привело до сутнісних зру - шень у його розвитку на рубежі ХХ–ХХІ ст. Відтак студіювання основних до слідницьких напрямів науки відкриє джерела наповнення її змісту, частку участі у цьому українських дослідників. Класичним стало твердження про народження документо знавства у лоні діловодства й архівної справи. Лише поцінувавши основні тенденції їх розвитку, взаємодії і залежності, можна з’ясувати, які історичні факти, події, явища стали визначальними для становлення документо знавства. 26 Протягом другої половини 1950-х рр. на законодавчо-нормативному рівні закріпилося сприйняття архівної галузі як відповідальної за стан діло - водства в міністерствах та відомствах. Фактично це було початком нового періоду в історії архівістики, що ознаменувався не лише посиленням цент - ралізації архівної системи, але інтенсивною апробацією ідеї перетворення архівів у потужні науково-дослідні установи різнопланового спрямування, передусім — для розв’язання практичних завдань діловодства й архіво - знавства. Справжнім випробуванням дієздатності архівних установ як науково-дослідних осередків стала їх участь у розробці ЄДСД. Істотним поштовхом до утвердження новітніх тенденцій розвитку діло - вод ства й архівної справи стали «Основные правила постановки доку - менталь ной части делопроизводства и работы архивов учреждений, органи заций и предприятий СССР» («Основні правила постановки доку - ментальної частини діловодства і роботи архівів установ, організацій і підприємств СРСР»)3 (далі — «Основні правила»), схвалені науковою радою Головархіву СРСР 23 квітня 1963 р. Вони прийшли на зміну чинним від 1956 р.4 Серед їх укладачів — представники Головархіву СРСР, працівники центральних державних і відомчих архівів Союзу РСР, знані у сфері архівістики та діловодства особи, а саме — О.С. Алішева, З.В. Бон - даренко, Н.Д. Вино градова, А.В. Єлпатьєвський, О.І. Жарова, З.О.Кали - шевич, М.Ф. Козлова, В.М. Мамонов, М.В. Мурахіна, А.М. Сокова, Д.І. Сольський, Л.Л. Смок тунович, І.І. Строумова, Д.О. Тебекін, О.Г. Усов, В.В. Цаплін. Незмінними консультантами розробників документа висту - пили науковці Московського державного історико-архівного інституту — З.В. Крайська, К.Г. Мітяєв, К.І. Рудельсон, В.А. Цикулін, М.Н. Шобухов та ін. «Основні правила» визначили зміст і порядок діловодства в архівних установах, експертизу наукової і практичної цінності документів, їх під - готовки до передачі в архів установи й організацію його роботи. Суттєвою відмінністю «Основних правил» 1963 р. було визнання єдності діловодних і архівних процесів, оскільки «робота установ, організацій і підприємств з документами як у діловодстві, так і в архіві представляє єдиний процес»5. Документ вирізнявся чіткішою регламентацією проведення експертизи цінності документів і забезпечення їх збереження, рекомендаціями урізно - манітнення довідкового апарату, зокрема запровадження предметного, тематичного й систематичного каталогів. «Основні правила» містили вимоги до оформлювання документів, їх обліку, класифікації, проведення експертизи цінності, створення довідкового апарату і т.д., які актуалізували питання теорії діловодства, тобто управ - лінського документознавства. Істотною властивістю «Основних правил» став 27 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... модернізований підхід до «постановки документальної частини діловод - ства», «поліпшення роботи з документами не тільки в архівах установ…, але й безпосередньо в діловодстві»6. Нерідко зустрічаємо міркування серед колег, що це був чи не перший випадок значного розгляду «документальної частини діловодства», у тому числі і вимог «для покращення роботи з документами не тільки в архівах установ…, але й безпосередньо у діло - водстві»7. При цьому під терміном «документальна частина діловодства» розуміли «обсяг робіт зі службовими документами від їх створення (одержання) до передачі в архів, включаючи оформлення, облік, класи - фікацію документів, формування справ, експертизу наукової і практичної цінності документальних матеріалів»8. «Основні правила» відіграли важ - ливу роль, явивши різновид узагальнень величезного емпіричного мате - ріалу, і стали органічним каталізатором впевненого утвердження прихиль- ності до позитивного проектування діловодства й архівної справи через призму документаційного забезпечення управління. Важливим поштовхом до створення ЄДСД, на думку майже всіх до - слідників історії документознавства, стали постанова Ради Міністрів СРСР № 829 від 25 липня 1963 р. «О мерах по улучшению архивного дела в СССР» («Про заходи з поліпшення архівної справи в СРСР»)9 та аналогічна постанова Ради Міністрів УРСР № 1107 від 27 вересня 1963 р.10, які окреслили перед керівниками міністерств і відомств, архівними установами завдання покращити до 1965 р. організацію діловодства та діяльності архівів різних рівнів підпорядкування11. Для керування цією роботою у масштабах республіки у складі Архівного управління УРСР 1963 р. було створено відділ відомчих архівів та орга - нізації діловодства (далі — відділ)12, першим керівником якого був знаний архівіст із багаторічним стажем, історик за освітою М.О. Міссерман13. На відділ покладалось надзвичайно важливе завдання — стати потужним організаційно-методичним центром «з надання допомоги міністерствам і відомствам щодо удосконалення діловодства згідно з принципами ЄДСД»14. Маючи неабиякий організаторський хист, М.О. Міссерман досить швидко налагодив ефективне функціонування відділу, апробуючи різні форми роботи, з метою визначення найоптимальніших із них для реалізації постанови Ради Міністрів УРСР 1963 р. Уже на початку січня 1964 р. відбулося перше обговорення відділом проекту ЄДСД і конкретних пропо - зицій щодо його удосконалення, зокрема докладнішого висвітлення доку - ментування та роботи з документами на кожному етапі їх «життєвого циклу»15. Масовими заходами, організованими відділом, упродовж 1960– 1980-х рр. стали комплексні перевірки стану діловодства в міністерствах та відомствах. З’ясування в «польових умовах» реальної ситуації з діловод - 28 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 ством і архівною справою дозволило чіткіше окреслити коло проблем, а вивчення передового досвіду — відкрити перспективний шлях їх розв’я - зання. Практичні досягнення відділу були узагальнені і відбились у тема - тичних дослідженнях, оприлюднених на сторінках «Архівів України», чи відклались у фондах ЦДАВО України16. Крім відділу відомчих архівів та організації діловодства Архівного управління УРСР, серйозними дослідженнями у сфері діловодства займався відділ наукової організації управлінської праці та діловодства відділення наукової організації управління народним господарством Науково-дослід - ного економічного інституту Держплану УРСР17. Йому належить розробка одного із найвдаліших прикладів відомчого класифікатора управлінської документації, інструкції з діловодства, бланків установ тощо. Однією з форм організації співпраці архівістів на ниві поліпшення стану діловодства виявилися госпрозрахункові відділи державних архівів (далі — госпрозрахункові відділи), які безпосередньо підпорядковувалися відділу відомчих архівів та організації діловодства Архівного управління УРСР. Згідно з «Положением о хозрасчетном отделе государственного архива» («Положення про госпрозрахунковий відділ державного архіву») такі відділи створювалися на підставі директивного листа Архівного управління при Раді Міністрів СРСР № 2/2041-Я від 10 червня 1963 р. та у відповідності з наказом Міністерства фінансів УРСР № 26 від 11 березня 1967 р.18 Серед завдань відділу значились: а) експертиза наукової цінності та науково- технічна обробка документів; б) створення довідкового апарату до архівних фондів (у тому числі і каталогів); в) здійснення заходів щодо удосконалення діловодства (розроблення та складання інструкцій з діловодства, номен - клатур справ, схем класифікації документів); г) тематичне виявлення доку - ментів у фондах державних архівів; ґ) складання переліків документів; д) виготовлення копій архівних документів19. Досить поширеним був внут - рішній поділ відділу на структурні одиниці — бригади, що пояснювалося величезними обсягами робіт, покладених на архівних працівників. Крите - рієм організації діяльності бригад виступила вузька спеціалізація колективу, поділ праці відповідно до кваліфікації кожного члена бригади20. Після тривалого дискутування доцільності, нормативів і загальних засад функціонування госпрозрахункових відділів21 наказом начальника Архів - ного управління при Раді Міністрів УРСР № 20 від 27 червня 1969 р. було затверджено нормативно-методичні документи з організації цих підрозділів архівних установ республіки та тимчасові єдині розцінки на види робіт із науково-технічної обробки документальних матеріалів установ і підпри - ємств. Це, зокрема, «Положення про госпрозрахунковий відділ державного архіву», «Тимчасові єдині розцінки та нормативи на роботу по науково- 29 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... технічній обробці документальних матеріалів, які виконуються архівними установами УРСР на госпрозрахункових засадах», «Методичні вказівки по організації планування роботи, здійсненню обліку і контролю за виконанням планів і звітності госпрозрахункових відділів державних архівів Української РСР»22. Остаточне «укомплектування» нормативно-методичної бази діяль - ності госпрозрахункових відділів стало сигналом для початку їх активної діяльності. Курс на розростання мережі госпрозрахункових підрозділів архівів призвів до того, що на початку 1970 р. в них працювало майже 500 осіб, які упродовж 1966–1970 рр. обробили понад 10,5 млн справ23. У квітні 1971 р. на кущовій нараді архівних працівників у м. Києві О.Г. Мітюков із задоволенням констатував, що організація упорядкування документів установ силами працівників таких відділів повністю виправдала себе, оскільки «це дозволило поліпшити якість відбору документів на державне зберігання, створило умови для планомірного комплектування державних архівів»24. Ужиті госпрозрахунковими відділами заходи призвели до систематизації за стислий термін величезного масиву документів25. Госпрозрахункові відділи цілком виправдали себе й у справі впоряд - кування діловодства. І через більш, аніж десятирічне доведення доцільності існування згідно з «П’ятирічним планом розвитку архівної справи в Українській РСР на 1981–1985 рр.» здобули право на розширення обсягів виконуваних ними видів робіт26. Практичні вміння і навички, напрацьовані госпрозрахунковими відділами й узагальнені науковцями, безперечно, спри - яли становленню теорії діловодства, а отже й управлінського документо - знавства. Після внесення позиції про створення ЄДСД до п’ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР на 1966–1970 рр. проблемою зайня - лися впритул. Співвиконавцями ЄДСД стали Головархів СРСР, Державний комітет із координації науково-дослідницьких робіт СРСР, Державний комітет Ради Міністрів СРСР із питань праці і заробітної плати, Центральне статистичне управління СРСР, Головне архівне управління при Раді Мініст - рів СРСР і Державний комітет із приладобудування, засобів автоматизації і систем управління при Державному плані СРСР27, кожен з яких виступив відповідальним за конкретну ділянку праці у ході формування Єдиної державної системи діловодства. Головархів СРСР зобов’язувався розробити основні етапи роботи з документами, починаючи від моменту їх створення (одержання) і закінчуючи передачею в архів28. Усвідомлення необхідності комплексного проведення заходів і вироб - лення найоптимальнішої моделі побудови та функціонування діловодної служби й архіву потребувало колективних зусиль. Тому співпраця Голов - архіву СРСР із республіканськими архівними управліннями виглядає актом 30 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 консолідації зусиль, спрямованих на подолання розбіжностей в організації діловодства в архівах, конкретних відомствах тощо29. Поширеними випад - ками було вивчення специфіки нормативних документів, як-от інструкцій із діловодства, номенклатур справ, переліків типових документів окремих установ певних категорій, відомств, міністерств із метою розроблення нор - мативних і методичних документів загальносоюзного значення. Програми дослідження стану та специфіки організації документальної частини діло - водства в центральних установах СРСР, союзних республік, розроблені відділом відомчих архівів та організації діловодства Головархіву СРСР, на думку О.М. Загорецької, яскраво демонструють найактуальніші на той час проблеми організації галузі, а розгорнуті виклади результатів адресних обстежень ведення діловодства, коментарів і пропозицій стосовно проектів нормативних і методичних документів, доводять виправданість такої прак тики30. Аналіз стану вітчизняного діловодства відбувався шляхом історичної ретроспекції, компаративного вивчення зарубіжного досвіду. При цьому спостерігається категорична відмова від дещо хибного, звульгаризованого ставлення до діловодства і його складових як лише до практичної сфери суспільної діяльності. Усупереч міцному погляду, що дослідження діло - водства потрібне рівно настільки, наскільки це може вирішити акту альні потреби практики роботи з документами, дослідники Всесоюзного (нині — Всеросійського) науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи твердять, теоретичні розробки є необхідною умовою для самого документаційного забезпечення управління, оскільки теорія виявляє характерні «стосунки», зв’язки між його складовими, проливаючи при цьому світло на віднайдення раціональних рішень прикладних завдань. Так, студіювання накопиченого практичного матеріалу розкрило перспек тив - ність уніфікації документів за такими напрямками: 1) зведення до єдиної форми номіналів існуючих видів і різновидів документів, 2) їх зовнішньої будови, структури, 3) оформлювання і процедури документування, 4) тра - фаретизація текстів, 5) оптимізація мови і стилю31. Паралельно до пошуків відповіді на потреби практики з’явилися серйозні теоретичні викладки, що дозволило завважити важливе значення розроблення ЄДСД для теорії діловодства, а отже, управлінського документознавства, оскільки «1960-і рр. можна справедливо вважати початком нового етапу у розвитку теорії стандартизації і уніфікації (курсив — В.Б.)»32. Вагомим проміжним результатом розроблення ЄДСД науковці називають «Материалы к Единой государственной системе делопроизводства» («Матеріали до Єдиної державної системи діловодства», 1964), а також — «Разделы Единой государственной системы делопроизводства» («Розділи 31 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... Єдиної державної системи діловодства», 1965), що містили виклад прин - ципових технологічних положень реалізації намічених завдань. Детальний аналіз цих документів доводить усвідомлення масштабності заходів щодо форму вання ЄДСД, націлених на уніфікацію та стандартизацію документів; раціональну організацію документообігу і поточне зберігання документів (оформлювання й проходження службових документів, їх реєстрація, довід - ково-інформаційний пошук і контроль за виконанням, а також формування документів у справи, забезпечення належних умов зберігання та корис - тування документами); нормування й організацію праці кадрового персо - налу і, зрештою, механізацію діловодних процесів33. Зростаючий інтерес до питань удосконалення діловодства викликав появу «Методической программы исследования делопроизводства в минис - терствах и ведомствах» («Методична програма дослідження діловодства в міністерствах і відомствах», 1967)34, запропонованої Всесоюзним нау - ково-дослідним інститутом документознавства та архівної справи (далі — ВНДІДАС), а пізніше, на основі критичного опрацювання проектів інших учасників творення ЄДСД, зокрема «Руководящих материалов по основам организации делопроизводства» («Керівні матеріали з основ організації діловодства», 1969), «Основ организации труда делопроизводственного персонала» («Основи організації праці діловодного персоналу», 1970) — цілісне зведення основних положень ЄДСД. Балансуючи на межі діло - водства, документознавства, науки управління, державного права, теорії інформації, економічної науки, прикладного мовознавства та інших нау - кових дисциплін співробітники ВНДІДАС визначили вихідні позиції теоре - тичної частини державної системи діловодства. Оцінюючи різні точки зору щодо її прак тичної значущості, відмітимо бажану для установ уніфікацію робіт із про ектування раціональних систем діловодства, усіх процесів, пов’язаних зі створенням документів і сферою їх функціонування35. Тісна співпраця науковців ВНДІДАС зі співвиконавцями ЄДСД дозво - лила скласти і методично скоригувати структуру і регламентуючий типові для всіх установ операції з документами зміст загальнодержавної системи діловодства, а розгорнутий «План-проспект основных положений Единой государственной системы делопроизводства для учреждений, организаций и предприятий СССР» («План-проспект основних положень Єдиної дер - жавної системи діловодства для установ, організацій і підприємств СРСР», 1969) установив схему її майбутнього представлення36. Загальні положення, підготовка управлінських документів, організація документо - обігу, постановка допоміжних операцій із документами, основи організації праці відповідного персоналу, механізація й автоматизація діловодних операцій — такі основні тематичні блоки «Плану-проспекту», що під - 32 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 тверджують ставлення до діловодства як сукупності заходів, спрямованих на забезпечення успішного протікання документаційних процесів на рівні установи (між установами) і держави. Новий етап розвитку ЄДСД в Україні наступив з моменту прийняття Урядом УРСР постанови «Про заходи по поліпшенню архівної справи у міністерствах, відомствах і державних архівах республіки» (1970)37. Посилене опікування покращенням організації діловодства на найвищому виконавчому рівні засвідчило зростання його значущості для успішного проходження управлінських процесів. Головним виконавцем ухваленого документа проголошувалося Архівне управління УРСР, а відтак саме йому довелося виступити організатором основних дій, спрямованих на з’ясування рівня нормативно-методичного обґрунтування та розвиненості документа - ційного забезпечення управління, наявності прогресивної практики раціо - налізації діловодства на місцях. План заходів, розроблений Архівним управлінням і підпорядкований цій меті, складався із різних форм дослідження стану керування діловодством і роботою архівів міністерств, відомств і інших установ республіки. Серед актів 1971–1975 рр. знаходимо: налагодження постійних консультувань фахівцями управління укладачів нормативних документів (передусім, інструкцій із діловодства, примірних номенклатур справ, переліків типових документів тощо) стосовно ведення діловодства й архівної справи в уста - новах, розроблення методичних рекомендацій щодо їх написання, прове - дення різномасштабних оглядів документальної частини діловодства та роботи архівів установ, організацій, підприємств38. Одним із найваж ли - віших результатів цих заходів стало формування системи теоретичних ідей щодо уніфікації документів, їх класифікації, зв’язків між діловодством і архівістикою. Нагадаємо, ці та інші організаційні, науково-методичні, нормативно- правові акти в сфері діловодства й архівної справи 1960-х рр. відбувалися у руслі формування ЄДСД та Уніфікованої системи організаційно-розпо - рядчої документації (далі — УСОРД), що завершилося впровадженням їх у дію. Конкретними супутніми розробками стала серія затверджених у 1969– 1970-х роках державних стандартів на управлінську документацію, які регламентували загальні вимоги до стандартизації документів, їх форми, типову структуру управлінської документації, окремих її видів (довідка, положення, протокол, рішення та ін.)39. Наприкінці 1970 р. група розробників ЄДСД завершила роботу над проектом, після чого його було надіслано до урядів республік із метою обговорення рівня уніфікації діловодних процесів, ступеня раціональності організації роботи з документами в установах40. Провідником активного 33 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... обговорення в республіканському масштабі виступило Управління справами при Раді Міністрів УРСР. Найбільше зауважень до проекту ЄДСД від установ УРСР надійшло з Архівного управління республіки, Президії АН УРСР, Міністерства охорони здоров’я УРСР, Міністерства фінансів УРСР, Державного комітету народного контролю УРСР41. Незважаючи на розмаїт - тя пропозицій і зауважень, більшість із них стосувалась уточнення термі - нології та чіткішого визначення змісту діловодних процедур. Урешті-решт багатостороння апробація окремих позицій проекту «Основных положений Единой государственной системы делопроизводства» («Основних поло - жень Єдиної державної системи діловодства»42, далі — «Основні поло - ження») завершилася його схваленням і затвердженням Державним коміте- том Ради Міністрів СРСР з питань науки і техніки 4 вересня 1973 р.43 Значний внесок у формування ЄДСД належить Головархіву СРСР, Дер - жавному комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Державному комітету стандартів Ради Міністрів СРСР, Академії наук СРСР, Міністерству приладобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР, ВНДІДАС, ряду інших галузевих інституцій — Інституту держави й права АН СРСР, Всесоюзному науково-дослідному інституту стандарти - зації, Всесоюзному інституту класифікації, індексації й кодування інфор - мації, Всесоюзному науково-дослідному інституту праці, Всесоюзному науково-дослідному інституту організаційної техніки. Серед розробників — імена відомих учених, котрі відбулися в науці як основоположники наукових шкіл і напрямів, зокрема в архівістиці, документознавстві, інформатиці: В.М. Ав то кратов, В.Д. Банасюкевич, А.В. Єлпатьєвський, В.І. Токарєв, Б.І. Кремер, М.Т. Лихачов, О.С. Малітіков, А.М. Сокова, А.Л. Райхцаум, В.В. Снєдкова, Ю.А. Тихомиров, К.В. Якушев та ін. Узагальнення досвіду, тривалі кон сультації, обговорення й апробації проміжних варіантів ЄДСД стали запорукою успішної реалізації грандіозного проекту загальнодер - жавного масштабу. Впровадження основних положень ЄДСД здійснювалося згідно з «Методическими указаниями по применению основных положений Единой государственной системы делопроизводства» («Методичні вка - зівки із застосування основних положень Єдиної державної системи діловодства», 1974)44. Отже, «Основні положення» ЄДСД — це систематизоване зведення правил, нормативів, рекомендацій щодо організації діловодства, починаючи з моменту створення або надходження документів і до передавання їх в архів. Головне призначення ЄДСД полягало в запровадженні уніфікованих, раціонально виважених методів ведення діловодства, визначенні єдиного порядку документування управлінської діяльності й забезпеченні сучасної організації діловодних служб45. Не належачи до документів, обов’язкових 34 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 для виконання за «природою жанру», «Основні положення» ЄДСД мали рекомендаційний характер. Однак це не стало на заваді якнайширшому їх розповсюдженню і відчутній стабілізації діловодної й архівної сфери функ - ціонування документів згідно з єдиними вимогами їх організації. Структурно «Основні положення» складалися із загальної частини, тематичних розділів і додатків, що містили зразки оформлювання до - кументів і нормативні акти46. Так, перший розділ ЄДСД передбачав: установлення порядку підготовки й видання організаційно-розпорядчої докумен тації; правила уніфікації, трафаретизації й способи оптимальної організації проходження документів; методику створення карткової форми обліково-довідкового апарату, застосування перфокарт і перфострічок за виконанням документів. Другий розділ містив основні положення ЄДСД, присвячені організації праці діловодного персоналу, а третій — реко мен - дації щодо механізації праці з документами. Із метою втілення планованого комплексу заходів передбачалося потужне матеріально-технічне забезпе - чення реалізації проекту, підготовка різного рівня кваліфікації фахівців із діловодства, документознавства, архівознавства, нетривалих семінарів тощо47. Комплексний підхід до розв’язання завдань, які постали перед розробниками, вимагав вирішення супутніх технічних, організаційних, економічних, правових питань. «Основні положення» встановили загальні для всіх установ правила складання номенклатур і формування справ, експертизи наукової і прак - тичної цінності документів, їх відбору на державне зберігання чи для знищення, а також єдину методику оформлення, опису та забезпечення збереженості справ, закінчених у діловодстві. Особливу увагу в «Основних положеннях», на думку старшого інспектора відділу відомчих архівів та організації діловодства Головархіву УРСР О.М. Гомонова, було приділено організації контролю за виконанням документів, що розглядалося як засіб підвищення ефективності та забезпечення ритмічності роботи управ - лінського апарату48. Узагальнення апробованих досягнень діловодної практики стосувалися також визначення вимог щодо складу видів і різновидів документів, по - трібних і достатніх для діяльності певної установи; встановлення основних принципів діловодної і юридичної необхідності створення документів; упорядкування практики застосування різних видів документів; уніфікації формулярів і структур текстів документів, їх трафаретизації; оптимізації мови і стилю службових документів. Згідно з класифікатором діяльності установи (у тому числі і структурних підрозділів) визначався склад її документації, призначення окремих видів, а також відповідність документів компетенції установи і чинним правовим актам. «Основні положення» чітко 35 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... вказували на чинники впорядкування шляхів проходження документо - потоків в установах, уніфікації та регламентації руху документів як важливої умови раціональної організації діловодства. Крім того, «Основні положення» встановили вимоги щодо організації і розподілу праці діловодного апарату, схеми канцелярії, перелік функційних обов’язків її працівників із перспективою забезпечення найефективнішої діяльності всього апарату управління, устаткування робочих місць і роз - міщення службових приміщень, деталізували вимоги до робочих місць, загальної культури праці. Якщо поцінувати зусилля величезного колективу розробників і спів - виконавців проекту «Основних положень», усіх рецензентів і консультантів, практиків діловодства й архівної справи, котрі проводили поетапні випро - бування дієвості й доцільності окремих положень документа, вочевидь розкриються колосального обсягу дослідження, що сприяли нарощуванню не тільки практичної частини діловодства, але й виробленню його теорії. Це дозволяє погодитися з В.М. Автократовим у тому, що «в рамках ЄДСД склалося багато компонентів науки, яка розвивалася, — “документо - знавства”»49. Зведення фундаментальних теоретичних положень, що визна - чали й регламентували організацію діловодства в управлінській сфері, доповнювалося методикою введення ЄДСД, конкретизацією окремих мо - мен тів удосконалення справочинства. В основі загальних і конкретних варіантів упровадження єдиної системи діловодства знаходимо уніфікацію всіх процесів. Уніфікація підготовки, оформлення, проходження документів, їх реєстрації, інформаційного пошуку, контролю за виконанням, підготовки до наступного зберігання і користування забезпечувала діловодній системі зв’язність у загальнодержавному масштабі. «Основні положення» стали метапідґрунтям діловодства, запропо ну - вавши таку його модель, в якій усі інші нормативно-правові акти доку - ментаційного забезпечення управління знаходять засновок і набувають практичного значення і легітимності. Впровадження ЄДСД стало провістям нового етапу розвитку діловодства, осмислення його теоретичних аспектів, але вже в межах класичного документознавства. «Завоювання» наукового простору документознавчими дослідженнями сталося завдяки розвою широкої науково-дослідницької діяльності, що передувала спочатку появі «Основних положень», а після цього — циклу стандартів, присвячених зуніфікованим документаційним системам50. Формування у 1960-х — на початку 1970-х рр. ЄДСД відбувалося синхронно з підготовкою УСОРД, план якої передбачав розробку методики уніфікації ОРД і технічних вимог до документів; принципів побудови і структури уніфікованої системи та уніфікованих форм ОРД (у тому числі і в 36 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 автоматизованих системах функціонування інформації); збірника мовних формул, трафаретних фраз і текстів ОРД, які б відповідали основним типам управлінських дій; системи організації документів і документообігу в умовах АСУ; комплексу державних стандартів, котрі визначають основні положення УСОРД різних рівнів управління, склад системи та порядок оброблення уніфікованих документів засобами обчислювальної техніки; методики впро - вадження УСОРД та пропозицій щодо подальшого розвитку системи51. Ключовим моментом для формалізації вимог ЄДСД стало затвердження розроблених Всесоюзним науково-дослідним інститутом стандартизації спільно з ВНДІДАС державних стандартів на ОРД — ГОСТ 6.38-72 «Система организационно-распорядительной документации. Основные положення» (ГОСТ 6.38-72 «Система організаційно-розпорядчої докумен - тації. Основні положення») і ГОСТ 6.39-72 «Система организационно- распорядительной документации. Формуляр-образец» ГОСТ 6.39-72 («Сис тема органі - заційно-розпорядчої документації. Формуляр-зразок»)52. Їх головна місія полягала в усуненні розбіжностей, що існували між стандартами на управлінську документацію 1969–1970 рр. і ЄДСД стосовно уніфікації правил оформлювання документів53. Надскладні за змістом і обсягом завдання знову вимагали об’єднаних зусиль архівістів і працівників діловодних служб. Перевірена практикою співпраця сприяла розв’язанню комплексної проблеми — підготовки дер - жавних стандартів на ОРД. Зокрема, Архівне управління УРСР зобов’язу - валося «вжити заходи щодо укомплектування апарату управління й архівних установ кваліфікованими фахівцями в галузі документознавства, продумати можливість створення спеціальних підрозділів з організації діловодства, творчих груп з науково-дослідної розробки питань уніфікації ОРД, залу - чення до розробки цих питань зацікавлених наукових установ, міністерств і відомств республіки» з метою оперативного й максимально ефективного вивчення комплексу ОРД, що застосовувався в управлінні, шляхів уніфікації й узгодження документної інформації зі специфікою АСУ, підготовки пропозицій для побудови і складу УСОРД54. Якщо спочатку завдання Голов - архіву СРСР стосовно впровадження ЄДСД мали управлінський, орга - нізаційний характер, то з часом їх зміст став науково-дослідним, мето- дичним, загостривши потребу в спеціалізованій науковій установі55. У листі- відповіді на доручення Головархіву СРСР начальник Архівного управління УРСР О.Г. Мітюков відкрито зауважив, що «проблему нашої участі у зазначеній роботі та інших дослідженнях в галузі діловодства було б правильно вирішувати шляхом створення в Україні філіалу ВНДІДАС, необхідність в якому вже давно є нагальною»56. Коли ж згодом, у червні 1972 р., надійшло повторне розпорядження щодо участі Головархіву при 37 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... Раді Міністрів УРСР у проекті розроблення УСОРД — реакція виявилася незмінною, із наполегливим формулюванням конкретної пропозиції ефек - тивного розв’язання поставлених центром завдань: «участь архівістів у дослідницькій роботі з розробки УСОРД можлива лише за умови створення в Україні філіалу ВНДІДАС»57. Утім, пропозиції-звернення не знайшли підтримки. Тож довелося керманичу української радянської архівістики «вживати заходи до зміцнення апарату Управління спеціалістами в галузі докумен тознавства» і проводити «переговори про залучення до спільного розроб лення теми зацікавлених наукових закладів, міністерств і відомств»58. Рецензування й апробація проектів державних стандартів з уніфікованої системи управлінської документації виявила змістовні вади норма тивних документів59. Переважна більшість зауважень стосувалася невраху вання «республіканської» специфіки розташування реквізитів документів, пов’яза - ної із двомовністю, доцільності сталих ідентифікаційних елементів для окремих видів, форматів, бланків документів, особливо для установ под - війного підпорядкування, слабкої структурованості документів і їх зміс тової невідповідності назвам, неузгодженості зразків документів із поло женням чинних стандартів тощо60. Скеровані урядовими постановами старання Головархіву УРСР вияви - лися продуктивними. У зв’язку із введенням ЄДСД і нових стандартів на ОРД Головархівом УРСР регулярно проводилися тематичні наради (1974, 1976, 1978 рр.)61, комплексні перевірки втілення ЄДСД і стандартів УСОРД на місцях (1976, 1977 рр.)62, обстеження й анкетування установ різних категорій і адміністративного підпорядкування стосовно виявлення насущ - них проблем, що виникли у зв’язку зі здійснюваними заходами щодо упорядкування нормативної бази, документування, прискорення документо - обігу, поліпшення контролю за веденням документів тощо. Часопис «Архіви України» підтримував продуктивне обговорення сьогочасних здобутків та обмін досвідом у сфері діловодства й архівної справи63. Надзвичайно розповсюдженим явищем стало проведення практичних заходів щодо удос - коналення організації діловодства в міністерствах та відомствах, наприклад, розроблення основних форм управлінської доку ментації, відомчих інст - рукцій із діловодства, номенклатур справ, переліків типових документів, забезпечення необхідних умов для зберігання доку ментів, проведення для працівників установ нарад-семінарів із вивчення основних положень ЄДСД, організація семінарів із підви щення кваліфікації діловодів і архівістів. Важливу роль у підвищенні ква ліфікації архівних працівників відіграв постійний із 1972 р. лекторій Архівного управління УРСР64. Загалом 1970-і рр. пройшли під знаком посиленого повсюдного впо - рядкування діловодства й архівів у країні шляхом оглядів-перевірок65. 38 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 Керівним «повноважним інструментом» при цьому, зазвичай, слугували типові питальники, які передбачали з’ясування таких моментів: наявність в установі архіву та його паспорта, діловодної служби, кількість її праців - ників, їх супідрядність, рівень кваліфікації; умови зберігання документів, види довідкового апарату, зокрема описів документів, наявність номен - клатури справ; контроль за діяльністю архівів і діловодних служб, загальна оцінка їх функціонування, пропозиції щодо поліпшення66. Масштабність таких заходів вражаюча. Так, наприклад, протягом 1978 р. Головним архів - ним управлінням УРСР67 було проведено 14 тис. обстежень і перевірок служб діловодства та відомчих архівів, більше 2,5 тис. нарад і консуль тацій, майже 200 семінарських занять із діловодним персоналом і спів робітниками відомчих архівів68. Як зазначає О.М. Загорецька, деякі міністерства та відомства зініціювали самостійно низку заходів із метою якнайшвидшого переведення організації роботи з документами на нові «рейки». Так, Держплан УРСР розробив призначений для центрального апарату класифікатор управлінської доку - ментації, Міністерство фінансів УРСР організувало виготовлення журналів обліку вхідної і вихідної кореспонденції, наказів, контрольних карток, Міністерство геології УРСР запровадило систему автоматизованого конт - ролю за виконанням документів тощо69. Активна позиція міністерств і відомств сприяла успішному введенню новацій у практику діловодства й архівної справи. Їм належало колосальних масштабів упорядкування доку - ментаційних фондів установ, у результаті чого протягом 1975–1976 рр. було опрацьовано, обліковано і внесено до описів понад 2 млн справ постійного зберігання, з яких близько 1 млн справ надійшло на державне зберігання70. Безперечно, провідником більшості настанов ЄДСД і державних стан - дартів виступив Головархів УРСР, який, за підрахунками О.М. Загорецької, узяв безпосередню участь у творенні нових інструкцій із діловодства 25 провідних установ республіки, окрім цього, контролював оперативне висвітлення актуальних проблем діяльності галузі на сторінках «Архівів України», започаткувавши для цього спеціальну рубрику «Діловодство»71. Не менш завзятими виявилися архівні інституції, які заявили про себе як «соратників» Головархіву УРСР у справі введення УСОРД, реалізації положень ЄДСД. Студіювання окремих питань документування, організації роботи з документами у діловодних службах та архівах, керування доку - ментаційними процесами, вивчення ключових аспектів уніфікації доку - ментів, їх класифікації сприяли зміцнінню теорії і практики діловодства, документознавства й управління. Згідно з методичними рекомендаціями центру Архівним управлінням УРСР було складено спеціальну схему впровадження ЄДСД, яка підпо - 39 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... рядковувалася регламентованій етапності проекту: розробка плану заходів, спрямованих на запровадження ЄДСД, створення постійного кон сульт - пункту із питань реалізації програми ЄДСД, забезпечення мето дич ними рекомендаціями їх впровадження, проведення навчальних семінарів тощо72. Обговорення перших результатів реалізації «Основних положень» виявило позитивні риси відповідних дій у діловодстві, а саме — покра щення обліку документів, посилення контролю за виконанням, удос коналення номенк - латури справ, введення і використання нових форм бланків, підвищення культури роботи з документами, проведення семінарів із діловодним пер - соналом, покращення стилю і методики роботи з докумен тами, економічний ефект, зумовлений економією часу на оформлювання документів тощо73. Так, перші п’ять років реалізації загаль носоюзного масштабного проекту показали, що 65 міністерств та відомств розробили і ввели в дію нові інструкції з діловодства, 85% республіканських установ мають узгоджені з відповідними архівними органами номенклатури справ74. Крім зрушень у нормативно-методичному забезпеченні діяльності установ, намітилась тен - денція ширшого застосування в діловодстві орга нізаційної техніки, зрос - тання культури діловодства і якість оформлювання службових документів. Поряд із позитивними спостереженнями увиразнилися проблемні мо - менти, що гальмували процес реалізації «Основних положень» ЄДСД, зокрема відсутність необхідної кваліфікації фахівців, недостатня увага з боку окремих відомств і міністерств до впровадження ЄДСД, обмежена механізація діловодної праці, суперечливість положень загальних держав - них і відомчих нормативних документів75. Наприклад, близько 25% респуб - ліканських установ і організацій не запровадили стандарти з уніфікації систем управлінської документації76. Указувалося також на відсутність модернізованих згідно з ними інструкцій із діловодства, формальне укла - дення номенклатури справ, непослідовне виконання установами постанови Ради Міністрів УРСР № 301 від 9 червня 1970 р. «Про заходи по покра - щенню архівної справи в міністерствах, відомствах і державних архівах республіки» тощо77. У реєстрі постійного контролю Головархіву УРСР так само перебувало питання впровадження УСОРД78. До цього головну архівну установу рес - публіки зобов’язували обставини впровадження ЄДСД, а також адмініст - ративні заходи Головархіву СРСР, наказом якого № 57 від 31 березня 1978 р. на Головархів УРСР було покладено функції базової організації і реалізації УСОРД в Українській РСР. Йому належало курирувати науково-методичне питання розробки і впровадження УСОРД, створювати мережу абонентів інформаційного обслуговування, ввести контрольні примірники уніфіко - ваних форм організаційно-розпорядчої документації та довідкового апарату 40 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 до них, виявляти, збирати й аналізувати пропозиції про внесення змін і доповнень до УСОРД і подавати їх до ВНДІДАС79. На початку 1980-х рр. комплексну розробку УСОРД було завершено, а окремі стандарти — ГОСТ 6.38-72 і ГОСТ 6.39-72, перевидані у 1980 р., модернізовано з урахуванням нормативних змін, ширшого поступу АСУ80. Незважаючи на укладення пакету усіх необхідних для успішної реалізації УСОРД документів (держстандарти ГОСТ 6.1-75 «УСД. Система ОРД. Основные положения» (ГОСТ 6.1-75 «УСД. Система ОРД. Основні поло - ження»), ГОСТ 6.38-72 «УСД. Система ОРД. Требования к оформлению документов» (ГОСТ 6.38-72 «УСД. Система ОРД. Вимоги до оформлення документів»), ГОСТ 6.39–72 «УСД. Система ОРД. Формуляр-образец» (ГОСТ 6.39-72 «УСД. Система ОРД. Формуляр-зразок»), уніфіковані форми документів, інструкції зі застосуванням підсистем уніфікованих форм документів, методичні рекомендації з уніфікації текстів ОРД, класифікатор уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів та інструкція з його застосування), окремі питання із різною періодичністю фрагмен - туються на сторінках «Архівів України»81, що, безперечно, сприяло станов - ленню стрункої системи діловодства, пристосованої до його ведення в умовах АСУ. Поетапне впровадження ЄДСД зумовило стабільність окремих науково- дослідних проблем і тем. «П’ятирічний план розвитку архівної справи в УРСР на 1981–1985 рр.» передбачав постійне надання міністерствам, відомствам, установам науково-методичної допомоги із «впровадження ЄДСД і державних стандартів на ОРД та удосконалення на цій основі діловодства і діяльності архівів, підвищення кваліфікації їх працівників», розроблення 15 методичних посібників з організації діловодства і відомчих архівів, ведення УСОРД та розділу 02 «Общесоюзного классификатора управленческой документации» («Загальносоюзний класифікатор управ - лінської документації»)82. Крім суто практичних заходів, збільшувалася частка завдань історичного, теоретичного змісту з документознавства, архі - вознавства, археографії, інших спеціальних історичних дисциплін (палео - графія, джерелознавство, сфрагістика), економіки і наукової організації праці83. Повторення планованих заходів простежується в перспективному документі «Основні напрями розвитку архівної справи в СРСР до 1990 р.»84. Звично сприймається констатація основного завдання у галузі докумен - тознавства — розробка питань, пов’язаних із веденням, розвитком і впровадженням УСОРД, пристосованої до АСУ, удосконалення систем документації в управлінні та народному господарстві85. Серед теоретичних завдань галузі пріоритетними проголошувалися дослідження методо ло - гічних і теоретичних засад документознавства, підготовка термінологічного 41 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... словника у контексті впорядкування словника «Інформація та докумен - тація», розробка якого здійснювалася під егідою Міжнародної ради архівів та підкомітету ISO ТК 46 «Документація»86. Поява ЄДСД практично збіглася у часі з революційною за значенням технічною модернізацією діловодства. Тому вже на початку 1980-х рр. провідні фахівці дійшли одностайності щодо необхідності укладення її нової редакції. Таким чином, заходи щодо упорядкування у 1970-х — на початку 1980-х рр. діловодства й документації виявилися недостатніми для функ - ціонування інформації в новітніх умовах — автоматизації більшості проце - сів роботи з документами. Обставини вимагали розробки уніфікованих систем документації (УСД), придатних для користування в АСУ, і загаль - носоюзних класифікаторів техніко-економічної інформації. «Основные направления развития народного хозяйства СССР на 1976–1980 годы» («Основні напрями розвитку народного господарства СРСР на 1976–1980 роки») зафіксували потребу «подальшого розвитку і підвищення ефек - тивності АСУ й обчислювальних центрів, послідовно об’єднуючи їх в єдину загальнодержавну систему збору й обробки інформації для обліку, пла - нування й управління … створити обчислювальні центри колективного користування … розширити виробництво й застосування засобів оргтехніки для раціоналізації діловодства й поліпшення організації управлінської праці»87. 27 квітня 1988 р. колегія Головархіву СРСР ухвалила нову редакцію ЄДСД — «Государственная система документационного обеспечения управления. Основные положения. Общие требования к документам и службам документационного обеспечения» («Державна система докумен - таційного забезпечення управління. Основні положення. Загальні вимоги до документів і служб документаційного забезпечення») (далі — ДСДЗУ)88, яку було затверджено наказом Головархіву СРСР № 33 від 25 травня 1988 р. Через припинення існування на початку 1990-х рр. загально союзної централізованої системи нормативного та науково-методичного забезпе - чення організації діловодства положення ДСДЗУ не мали в Україні поши - рення й застосування. Проте як історіографічний факт документ зали - шається цікавим для дослідників. Отже, оцінюючи структуру і зміст ДСДЗУ, відзначимо їх подібність до «Основних положень» ЄДСД. Утім, укажемо на суттєві відмінності між ними. Передусім вони стосуються розбіжностей у назві, що підкреслюють остаточну синонімізацію у російськомовному варіанті «делопроизводства» і «документационного обеспечения управления». Окрім цього, демонст - ративно наголошується на двох базових складових документаційного 42 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 забезпечення управління — документуванні й організації роботи з доку - ментами, службі документаційного забезпечення. ДСДЗУ складається з нормативної й рекомендаційної частин. Перша з них охоплює такі концентри: основні положення, документування управ - лінської діяльності (склад управлінських документів, їх уніфікація і стан - дартизація, оформлювання обов’язкових і додаткових реквізитів, складання текстів), організація роботи з документами (організація документообігу, інформаційно-пошукові системи стосовно документів установи, контроль виконання документів, їх підготовка до передавання у відомчий архів), керування документацією, механізація й автоматизація роботи з доку - ментами (склад комплектів засобів механізації й автоматизації роботи з документами, застосування засобів механізації, автоматизація роботи з до - кументами), служба документаційного забезпечення управління, а друга — переліки міжгалузевих уніфікованих систем документації, державних стан - дартів, загальносоюзних класифікаторів техніко-економічної інформації, документів, на яких ставиться гербова печатка, тих, що підлягають за - твердженню, рекомендації щодо укладання й оформлення управлінських документів, їх мікрофільмування для оперативного зберігання й корис - тування, методики уніфікації текстів, форми обкладинок справ постійного і тривалого зберігання, номенклатури справ установи та її структурних одиниць, переліки типових термінів виконання документів89. ДСДЗУ встановлювала єдині обов’язкові для всіх установ уніфіковані форми документів і керування документацією, удосконалення її органі - заційної структури, централізовану відповідальність за УСД, єдині правила реєстрації, обліку, пошуку і контролю за виконанням документів, містила визначення обов’язкового мінімуму реквізитів усіх управлінських доку - ментів, уніфікації їх оформлення. За цими та іншими заходами, котрі передбачалися ДСДЗУ, проступало прагнення розробників до уніфікації діловодних процесів, скорочення обсягів документообігу, врахування особ - ливостей форми існування документів, оптимального удосконалення їх змісту, регламентації діяльності служб документаційного забезпечення управління. Прагнучи упорядкувати документообіг, скоротити кількість і підвищити якість документів, створити умови для ефективного застосування прогре - сивних технічних засобів і технологій збору, обробки й аналізу інформації, удосконалити функціонування апарату управління, розробники ДСДЗУ запропонували єдину методологію, програму керування документаційними процесами на рівні установи, між установами, що відповідають їх правовим, регуляторним, фіскальним, операційним потребам. Пошуки оптимального варіанту проекту спонукали вивчати передовий практичний зарубіжний 43 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... і вітчизняний (відомчий і державний) досвід, трансформувати його в теоретико-прикладні (уніфікація й стандартизація, класифікація докумен - тів), теоретико-фундаментальні (термінологія, перспективи міждисцип - лінарних запозичень) дослідження, підтримувати сталість інтересу до проблематики управлінського документознавства. Тому, коли дослідники історії твердять про пріоритетність у 1960– 1980-х рр. зазначених вище дослідницьких напрямів у документо знавстві, така констатація виглядає закономірністю, а не випадком. Так, С.Г. Кулешов, відгукуючись про «дослідницький репертуар» праць цих років, зазначав, що головна увага приділялася управлінській документації, «а саме — створенню та функціонуванню її уніфікованих систем, роз робленню уніфікованих форм документів, регулюванню процесів докумен тообігу, організації підготовки, опрацювання, зберігання управлінських документів в установі, користування ними», а «основною сферою прак тичного впро - вадження результатів досліджень вважається діловодство (як загальне, так і спеціальне)»90. Безперечно, студії В.Д. Банасюкевича, М.П. Ілюшенко, Т.В. Кузнєцової, А.М. Сокової, О.Ю. Чуковенкова, В.Ф. Ян кової та багатьох інших стали уособленням результату зовнішніх спону кальних мотивів розвитку науки, коли нагальні потреби практичної сфери діяльності сус - пільства, котрою є діловодство, продукували належні науково-технологічні, методичні, теоретичні відгуки. Важливим фактом зміцнення позицій документознавства стало зростання упродовж 1970–1980-х рр. кількості навчальних, довідкових видань з організації діловодства та секретарської справи91. Поціновуючи кожне з них, особливо варто відзначити посібник А.Б. Фельзера і М.О. Міссермана «Делопроизводство» («Діловодство»)92, який за короткий час витримав три видання (1977, 1987, 1988 рр.) і став найпопулярнішим серед подібних. Центральне місце у книзі відведено опису структури й організації діло - водства, технічних засобів, окресленню функційних обов’язків працівників діловодних служб, систем документації. Знаковою подією для розвитку документознавства в Україні стало від - криття у квітні 1985 р. Республіканського організаційно-методичного кабінету з проблем діловодства (далі — кабінет), що стало наслідком реа - лізації Головархівом УРСР разом з Центральним державним архівом Жовт - невої революції УРСР постанов Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про Державний архівний фонд СРСР і Положення про Головне архівне управління при Раді Міністрів СРСР» (1980) та Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Положення про Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР та мережі центральних державних архівів Укра - їнської РСР» (1980)93. 44 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 Документознавці давно відмітили позитивне значення діяльності кабі - нету, який в умовах відсутності галузевої науково-дослідної інституції практично перебрав на себе функції методично-консультаційного центру з впровадження результатів науково-дослідної роботи у галузі докумен то - знавства і діловодства94. Наради і семінари працівників служб діловодства і відомчих архівів, виставки досягнень і передового досвіду в сфері діло - водства, Республіканські курси підвищення кваліфікації керівних осіб і фахівців за спеціальністю «Діловодство й архівна справа» — цілком заслужено здобули кабінету значний авторитет. Особливо слід відзначити пропагування кабінетом документознавчих знань шляхом організації екс - курсійної роботи для учнівської молоді, студентів, працівників галузі95. Таким чином, упорядкування діловодства у загальнодержавному мас - штабі шляхом установлення раціональної організації, форм і методів роботи з документами, їх уніфікації та стандартизації, механізації діловодних процесів і продуковані творенням ЄДСД, ДСДЗУ, УСОРД та реформу - ванням архівної галузі дослідження сприяли розвитку управлінського документознавства, а назагал — історії, теорії документа. Інвазії практики і теорії управлінського документознавства зміцнили класичний компонент у вивченні управлінського документа, а розгортання студій, спрямованих на спеціальні види документації, привернули увагу науковців до аналізу їх результатів, опосередковано готуючи підґрунтя для загального докумен - тознавства. Зважаючи на розвиток документознавства в Україні у другій половині ХХ ст. (до 1990-х рр.) під «діловодним» кутом зору, зосереджуючи основу увагу на становленні і впровадженні ЄДСД, УСОРД, ДСДЗУ як важливих чинниках кристалізації нової наукової дисципліни — документознавства, очевидним стає традиційне сприйняття її змісту як науки про управлінський документ, його історію, теорію і практику роботи з ним. Найістотнішою рисою діловодства як практичної сфери документознавства у зазначений період стало формування вітчизняної нормативної і науково-методичної бази діловодства, орієнтованої на забезпечення його функціонування в центральних і місцевих органах державної влади й управління, підпри - ємствах, установах і організаціях. Це суттєво сприяло накопиченню цікавих теоретичних розвідок про природу документа, закономірності уніфікації його матеріальної й інформаційної складових, критерії класифікації управ - лінської документації, термінологію документознавства, логічні зв’язки між діловодством і архівною справою тощо. Серйозне ставлення до важливості подібних наукових досліджень для галузі спонукало до консолідації наукових кіл і досвідчених практиків для їх обговорення на сторінках періодичних видань і в конференц-залах, 45 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... активізації зусиль, спрямованих на відкриття в Українській РСР науково- дослідної інституції на зразок ВНДІДАС, розв’язання кадрової проблеми, передусім за рахунок розширення мережі навчальних закладів і появи відповідних освітніх кваліфікацій у системі Міністерства вищої і середньої освіти УРСР. Це призвело б до зростання кількості кваліфікованих фахівців, здатних проводити найскладніші історичні, теоретичні, науково-техноло - гічні дослідження з документознавства, а також формування мережі осе - редків, задіяних у цьому. Проте, як відомо, історія відвела інший час для вирішення в Україні цих та інших питань. Ним стали 1990-і роки. 1 Кулешов С.Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи. — К., 2000. — С. 28; Мітяєв К. Основні напрями розробки Єдиної державної системи діловодства // Архіви України. — 1965. — № 4. — С. 18–24 та ін. 2 Кулешов С.Г. Вказ. пр. — С. 29. 3 Основные правила постановки документальной части делопроизводства и работы архивов учреждений, организаций и предприятий СССР. — М. 1963. — 86 с. 4 «Правила работы архивов учреждений, организаций и предприятий» були затверджені наказом МВС СРСР № 36 від 1 червня 1956 р., а також змінені і доповнені згідно з наказом Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР № 3 / 5153-Б від 9 червня 1961 р. 5 Основные правила постановки документальной части делопроизводства… — С. 3. 6 Малитиков А.С. Некоторые вопросы организации и содержания научной работы в области ЕГСД // Труды ВНИИДАД. — 1973. — Т. 2. — С. 11. 7 Там же. 8 Там же. 9 О мерах по улучшению архивного дела в СССР: постановление Совета Министров СССР от 25 июля 1963 г. № 829 // Собр. постановлений правительства СССР. — 1963. — № 15. — Ст. 159. — С. 397–400. 10 Про заходи по поліпшенню архівної справи в республіці: постанова Ради Міністрів УРСР від 27 вересня 1963 р. № 1107 // ЗПР УРСР. — 1963. — № 11. — Ст. 117. — С. 5–11. 11 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 1860. — Арк. 298. 12 Там само. — Спр. 1675. — Арк. 5. 13 Портнова Т. Міссерман Михайло Олександрович // Українські архівісти (ХІХ– ХХ ст.): біобібліогр. довідник / І.Б. Матяш (кер.), С.Л. Зворський, Л.Ф. Приходько та ін. — К., 2007. — С. 410–411. 14 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2310. — Арк. 48. 15 Там само. — Спр. 1859. — Арк. 3–13. 16 Там само. — Спр. 2537а . — Арк. 26. 46 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 17 Там само. — Спр. 1941. — Арк. 1–2. 18 Там само. — Спр. 2184. — Арк. 2. 19 Там само. — Арк. 3. 20 Там само. — Арк. 3 зв. 21 Там само. — Арк. 3. 22 Там само. — Арк. 2. 23 Там само. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2310. — Арк. 181. 24 Там само. — Спр. 2309. — Арк. 221. 25 Там само. 26 Там само. — Спр. 2869. — Арк. 104. 27 История делопроизводства в СССР: учеб. пособие / Под ред. Я.З. Лившица и В.А. Цикулина. — М., 1974. — С. 132. 28 Там само. 29 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2312. — Арк. 49. 30 Загорецька О.М. Нормативне та науково-методичне забезпечення організації діло - водства в Україні у другій половині ХХ — на початку ХХІ століття: дис. … к.і.н. 07.00.10 / Держкомархів України. УНДІАСД. — К., 2005. — С. 63. 31 Малитиков А.С. Указ. соч. — С. 20. 32 Сокова А.Н., Горелов В.А. К вопросу об определении понятий «унификация» и «стандартизація» документов // Труды ВНИИДАД. — 1973. — Т. 2. — С. 38. 33 Кузнецова Т.В., Подольская И.А. Разработка методик рационализации делопро - изводства в 1960–1970-х гг. // Делопроизводство. — 2003. — № 4. — С. 102. 34 Методическая программа исследования делопроизводства в министерствах и ведомствах // Труды ВНИИДАД. — 1970. — Т. І. 35 История делопроизводства в СССР: учеб. пособие… — С. 134. 36 Там же. 37 Про заходи по поліпшенню архівної справи у міністерствах, відомствах і державних архівах республіки: постанова Ради Міністрів УРСР від 9 червня 1970 р. № 301 // Архіви України. — 1970. — № 5. — С. 3–5. 38 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2229. — Арк. 12–13. 39 Руководство по делопроизводству (пособие для служащих) / Под ред. А.С. Ма ли - тикова и Д.И. Сольского. — М., 1972. — С. 11. 40 ЦДАВО України. — Ф. Р-2. — Оп. 13. — Спр. 4451. — Арк. 2–155. 41 Там само. — Арк. 225–226, 237–245, 250–257, 259–260 та ін. 42 Під «діловодством» розробники ЄДСД розуміли діяльність апарату управління, що охоплює питання документування й організації роботи з документами в процесі здійснення ним управлінських функцій. Див.: Единая государственнная система делопроизводства (Основные положения). — М., 1974. — С. 6. 43 Единая государственная система делопроизводства: Основные положения — М., 1974. — 128 с. 44 Методические указания по применению основных положений Единой государст - венной системы делопроизводства. — М., 1974. 47 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... 45 Автократов В.Н., Кремер Б.И., Курантов А.П., Лихачёв М.Т. Об основных положениях Единой государственной системы делопроизводства // Советские архивы. — 1973. — № 4. — С. 35–43. 46 Там же. — С. 119–120. 47 Там же. — С. 4–5. 48 Гомонов О.М. Основні положення Єдиної державної системи діловодства // Архіви України. — 1974. — № 2. — С. 67. 49 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2310. — Арк. 96. 50 Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: навч. посіб. — К., 2006. — 2-е вид., зі змінами і доповненнями. — С. 98–100. 51 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2322. — Арк. 1–2. 52 Система организационно-распорядительной документации. Основные положения: ГОСТ 6.38-72. — Введ. 01.07.73. — М., 1973. — 6 с; Система организационно-распо - рядительной документации. Формуляр-образец: ГОСТ 6.39-72. — Введ. 01.01.73. — М., 1973. — 26 с. 53 Васильєв М. Нові стандарти на організаційно-розпорядчу документацію // Архіви України. — 1972. — № 6. — С. 90–97; Сокова А.М. Про впровадження стандартів на організаційно-розпорядчу документацію // Архіви України. — 1973. — № 5. — С. 69–72. 54 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2325. — Арк. 2. 55 Там само. — Спр. 2796. — Арк. 59. 56 Там само. — Арк. 27. 57 Там само. — Спр. 2325. — Арк. 29. 58 Там само. — Арк. 32. 59 Там само. — Спр. 2816. — Арк. 10–35. 60 Там само. — Арк. 2–8. 61 Бондаренко З.В., Михайлова Т.М. Про впровадження ЄДСД у міністерствах і відомствах Української РСР // Архіви України. — 1978. — № 1. — С. 45–46. 62 Там само. — С. 46–47. 63 Аксьонов А.М. Підсумки огляду стану діловодства та архівів в установах і організаціях культури Української РСР // Архіви України. — 1975. — № 2. — С. 79–80; Його ж. Стандартизація документів у діловодстві та її значення для поліпшення архівної справи // Архіви України. — 1975. — № 1. — С. 24–27; Аксьонов А.М., Кузьменко В.В. Поліпшувати архівну справу та стан діловодства в міністерствах і відомствах республіки // Архіви України. — 1976. — № 6. — С. 11–19; Блиновський М.І., Ковтун Г.Я. Впровадження стандартів на організаційно-розпорядчу документацію в Держплані УРСР // Архіви України. — 1975. — № 2. — С. 81–84; Бондаренко З. Раціоналізація документообігу в облвиконкомі // Архіви України. — 1972. — № 2. — С. 42–47; Його ж. Складання інст - рукцій з діловодства в установах і на підприємствах // Архіви України. — 1977. — № 1. — С. 58–62; Його ж. Складання номенклатур і формування справ у поточному діловодстві // Наук.-інформ. бюл. Архівного управління УРСР. — 1961. — № 4. — С. 3–12; Його ж. Складання номенклатури справ виконкому обласної Ради депутатів трудящих // Архіви України. — 1973. — № 3. — С. 49–51; Бондаренко З. В., Михайлова Т. М. Про впровадження ЄДСД у міністерствах і відомствах Української РСР // Архіви України. — 1978. — № 1. — 48 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19 С. 43–49; Васильєв М. Нові стандарти на організаційно-розпорядчу документацію // Архіви України. — 1972. — № 6. — С. 90–97; Гомонов О. Основні положення Єдиної державної системи діловодства // Архіви України. — 1974. — № 2. — С. 66–69; Його ж. Складання та оформлення документів відповідно до вимог основних положень ЄДСД та державних стандартів на організаційно-розпорядчу документацію // Архіви України. — 1974. — № 3. — С. 46–52; Григорєв В.К. Впроваджуємо Єдину державну систему діловодства в організаціях торгівлі // Архіви України. — 1976. — № 3. — С. 82–57; Ізвощиков І. З досвіду удос - коналення діловодства у фінансових органах республіки // Архіви України. — 1975. — № 1. — С. 59–62; Його ж. Запровадження стандартів на управлінські документи — засіб підвищення продуктивності праці апарату управління // Архіви України. — 1972. — № 5. — С. 63–66; Його ж. Про досвід Міністерства фінансів УРСР в удосконаленні діловодства та поліпшенні архівної справи // Архіви України. — 1977. — № 5. — С. 64–69; Ірин А. Нормування і умови праці персоналу діловодного апарату // Архіви України. — 1975. — № 5. — С. 74–81; Сокова А.М. Про впровадження стандартів на організаційно- розпорядчу документацію // Архіви України. — 1973. — № 5. — С. 69–72; Уривський В.Г. Впроваджуємо основні положення Єдиної державної системи діловодства // Архіви України. — 1976. — № 2. — С. 74–79; Цибулькін Д. Досвід раціоналізації службової документації // Архіви України. — 1973. — № 2. — С. 55–57 та ін. 64 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2453. — Арк. 29. 65 Там само. — Спр. 2305. — Арк. 23, 55–58; Спр. 2629. — Арк. 125–132; Спр. 2562. — Арк. 76–83; Спр. 2561. — Арк. 103–119; Спр. 2743. — Арк. 132–140; Спр. 2762. — Арк. 173–179; Спр. 2796. — Арк. 38–67; Спр. 2885а. — Арк. 129–135; Спр. 2183. — Арк. 2– 5; Спр. 2185. — Арк. 167–172. Спр. 2268. — Арк. 169–172 та ін. 66 Там само. — Спр. 2409. — Арк. 2–2 зв.; Спр. 2817. — Арк. 91–95. 67 Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 22 квітня 1974 р. № 205 Архівне управління УРСР було перетворено у Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР. 68 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2796. — Арк. 57. 69 Загорецька О.М. Вказ. пр. — С. 82. 70 Там само. — С. 83. 71 Там само. — С. 83–84. 72 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2881. — Арк. 2–8. 73 Там само. 74 Там само. — Ф. Р-2. — Оп. 14. — Спр. 249. — Арк. 2. 75 Там само. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2881. — Арк. 2–8. 76 Так само. — Ф. Р-2. — Оп. 14. — Спр. 249. — Арк. 2. 77 Там само. 78 Там само. — Ф. 14. — Сп. 2. — Спр. 2860. — Арк. 75. 79 Там само. — Спр. 2796. — Арк. 59. 80 Унифицированная система организационно-распорядительной документации: Унифи - цированные формы, инструктивные и методические материалы по их применению. — М., 1980. — 152 с. 81 Гончарова Н.І., Прокопчук В.В. Завдання архівних установ щодо впровадження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації // Архіви України. — 1981. — 49 Валентина Бездрабко. «Великі реформи» діловодства й архівної справи... № 4. — С. 3–7; Денисенко А.М., Луганська А.О. З досвіду роботи Херсонського обл - виконкому по вдосконаленню діловодства у виконкомах Рад народних депутатів // Архіви України. — 1980. — № 6. — С. 21–25; Денисенко О. В. Основні вимоги до виготовлення бланків службових документів // Архіви України. — 1981. — № 2. — С. 69–73; Васильєва Н.В. З досвіду роботи з документами у Первомайському міськвиконкомі Миколаївської області // Архіви України. — 1985. — № 6. — С. 59; Гринишин О.Г. З досвіду організації діловодства та відбору документів на державне зберігання у відділі цін Львівського облвиконкому // Архіви України. — 1982. — № 3. — С. 68–72; Засоби орг - техніки і обладнання Республіканського організаційно-методичного кабінету по діло - водству // Архіви України. — 1988. — № 1. — С. 63–66; Кіцун В.П. Організація діловодства і архівної справи у Міністерстві геології УРСР // Архіви України. — 1986. — № 1. — С. 22– 24; Повстяна Н.А., Павлова Т. П. З досвіду впровадження Уніфікованої системи орга - нізаційно-розпорядчої документації в апараті Міністерства місцевої промисловості УРСР // Архіви України. — 1983. — № 1. — С. 59–63; Прокопчук В.В. УСОРД — новий прогресивний напрям в організації роботи з управлінською документацією // Архіви України. — 1982. — № 5. — С. 64–70; Його ж. Розробка примірних і типових номенклатур справ — важливе завдання архівних установ // Архіви України. — 1986. — № 5. — С. 10– 15 та ін. 82 ЦДАВО України. — Ф. 14. — Оп. 2. — Спр. 2869. — Арк. 104. 83 Там само. — Арк. 7–16. 84 Там само. — Спр. 2860. — Арк. 4–15. 85 Там само. — Арк. 6. 86 Там само. 87 Материалы XXV съезда КПСС. — М., 1976. — С. 174. 88 Государственная система документационного обеспечения управления. Основные положения. Общие требования к документам и службам документационного обеспечения. — М., 1991. — 99 с. 89 Там само. — С. 2–3. 90 Кулешов С.Г. Управлінське документознавство: навч. посіб. — К., 2003. — С. 6. 91 Загорецька О.М. Вказ. пр. — С. 90. 92 Делопроизводство: справ. пособие / А.Б. Фельзер, М.А. Миссерман. — К., 1977. — 200 с. 93 Про затвердження Положення про Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР і мережі центральних державних архівів Української РСР: Постанова Ради Міністрів УРСР від 6 червня 1980 р. № 383 // Зібрання постанов уряду УРСР. — 1980. — № 6. — Ст. 56. — С. 11–17; Про затвердження Положення про Державний архівний фонд СРСР і Положення про Головне архівне управління при Раді Міністрів СРСР: Постанова Ради Міністрів СРСР від 4 квітня 1980 р. № 274 // Архіви України. — 1980. — № 4. — С. 1–15. 94 Загорецька О.М. Вказ. пр. — С. 89; Кулешов С.Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи. — К., 2000. — С. 29 та ін. 95 Прокопчук В.В. Республіканський організаційно-методичний кабінет по діловодству // Архіви України. — 1985. — № 4. — С. 17–21. 50 Спеціальні історичні дисципліни. Число 19
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215111
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2307-3144
language	Ukrainian
last_indexed	2026-03-21T19:38:16Z
publishDate	2011
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Бездрабко, В. 2026-03-08T12:29:36Z 2011 «Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки) / В. Бездрабко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 26-50. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215111 930.25+930.22(477)«1960/1980» У статті висвітлюється історія становлення вітчизняного документознавства у 1960–1980-і роки на тлі кардинальних зрушень у сфері організації роботи з документами, діловодними службами та архівними установами. Розкрито роль діловодства й архівної справи у становленні документознавства. В статье освещается история становления отечественного документоведения в 1960–1980-е годы на фоне кардинальных изменений в сфере организации работы с документами, деловодными службами и архивными учреждениями. Раскрыта роль деловодства и архивного дела в становлении документоведения. The article sheds light on the history of the national record studies in the 1960s–1980s in the context of the fundamental changes related to organization of work with documents, record keeping and archival institutions, including the role of record management and archival affair in the record studies. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Архівознавство «Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки) «Великие реформы» деловодства, архивного дела и развитие отечественного документоведения (1960–1980-е годы) «The great reforms» in record management, archival affair and development of the national record studies (the 1960s–1980s) Article published earlier
spellingShingle	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки) Бездрабко, В. Архівознавство
title	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)
title_alt	«Великие реформы» деловодства, архивного дела и развитие отечественного документоведения (1960–1980-е годы) «The great reforms» in record management, archival affair and development of the national record studies (the 1960s–1980s)
title_full	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)
title_fullStr	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)
title_full_unstemmed	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)
title_short	«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)
title_sort	«великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)
topic	Архівознавство
topic_facet	Архівознавство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215111
work_keys_str_mv	AT bezdrabkov velikíreformidílovodstvaiarhívnoíspravitarozvitokvítčiznânogodokumentoznavstva19601980íroki AT bezdrabkov velikiereformydelovodstvaarhivnogodelairazvitieotečestvennogodokumentovedeniâ19601980egody AT bezdrabkov thegreatreformsinrecordmanagementarchivalaffairanddevelopmentofthenationalrecordstudiesthe1960s1980s

«Великі реформи» діловодства й архівної справи та розвиток вітчизняного документознавства (1960–1980-і роки)

Репозитарії

Схожі ресурси