Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття
У статті розглядається ряд проблем, пов’язаних із кількістю, потужністю та продуктивністю підприємств у плані технічного перевороту на Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215225 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття / М.М. Москалюк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 151-156. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860292646468059136 |
|---|---|
| author | Москалюк, М.М. |
| author_facet | Москалюк, М.М. |
| citation_txt | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття / М.М. Москалюк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 151-156. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | У статті розглядається ряд проблем, пов’язаних із кількістю, потужністю та продуктивністю підприємств у плані технічного перевороту на Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
|
| first_indexed | 2026-03-19T17:35:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
________ Москалюк М.М. Технічний переворот у галузях обробної промисловості
151
М.М. Москалюк
ТЕХНІЧНИЙ ПЕРЕВОРОТ У ГАЛУЗЯХ ОБРОБНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
У статті розглядається ряд проблем, пов’язаних із кількістю, потужністю та
продуктивністю підприємств у плані технічного перевороту на Україні у другій половині
ХІХ – на початку ХХ ст.
Особливість технічної революції в обробній промисловості полягає в тому,
що у процесі технічних удосконалень в основних галузях промисловості від-
бувається удосконалення техніки та технології виробництва продукції, збільшує-
ться продуктивність праці, що надалі впливає на собівартість продукції, яка стає
конкурентоспроможною на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Досліджуваній проблематиці присвячено не так уже й багато праць, отже,
на сьогодні вона залишається актуальною. Варто відмітити дослідників, які займа-
лися даною проблемою, а це, зокрема, М.Д. Зуєв [6], А.П. Корхов [7], Л.Г. Мель-
ник [11] та інші, які вивчали лише окремі аспекти даної теми. Тому одним із
завдань цієї статті є спроба показати механізми технічних удосконалень та
нововведень у галузях обробної промисловості і дати належну оцінку цим
процесам.
Перетворення цукроваріння у ринкову галузь промисловості, широкий при-
плив капіталів і концентрація виробництва забезпечували умови для успішного
здійснення технічної революції в цій галузі. До введення акцизу цукрові заводи
були поділені на такі види: сільськогосподарські і фабричні. В технічному плані
цукрові заводи також утворили дві групи – вогневі і парові. Заводи фабричного
типу використовували у виробництві пару, хоча були ще великі, як для того часу,
підприємства і в групі «вогневих» заводів. Заводи сільськогосподарського типу
були вогневими.
Протягом 60-х років застосувалися різні недосконалі способи: ручні преси,
парові преси з вимочкою і без вимочки буряка, гвинтові преси, гаряча вимочка
буряка, добування соку відцентровими машинами тощо. З 1868 р. для одержання
соку впроваджуються дифузійні апарати, щоб збільшити вихід цукру до 10% від
ваги буряка. До початку 70-х років сік очищався шляхом дефекації. При цьому
відходи відділялися від соку ручними пресами, – гідравлічними або гвинтовими.
У віджатих відходах залишалося ще багато цукру. З 1864 р. (спочатку на Калигір-
ському, а з 1865 р. на Шполянському заводах) вводиться повністю механізований
спосіб очищення цукрового соку – сатурація. На початку 80-х років запроваджу-
ються прилади системи Годека для збирання сиропу й соку, що виносилися
парою з випарних і згущувальних апаратів. Це значно скоротило втрати цукру
при випарюванні соку і варці сиропу. Раніше для очищення соку після сатурації
Спеціальні історичні дисципліни. Число 18 __________________________________
152
від лугів, фарбуючи речовини тощо, застосовувалася фільтрація через кістяне
вугілля (вугільна крупка засипалася у фільтри вручну). При цьому способові під
час очищення соку були значні втрати цукру. На початку 80-х років впрова-
джуються механічні фільтри. У ці ж роки винайдено нові механічні способи
добування цукру з патоки. Усі зазначені нововведення значно збільшили вихід
цукру з берківця буряку [1, 631].
У ході технічної революції підприємці-цукрозаводчики широко застосо-
вували іноземну техніку та новітні досягнення європейської науки й технології
цукрового виробництва. Проте значний внесок у дану справу зробили й вітчи-
зняні спеціалісти. Перші заслуги в цьому належали Київському відділенню Росій-
ського технічного товариства (засноване у 1871 р.), членами якого були всі
визначні спеціалісти-цукровари. У справі впровадження у 70-х роках ХІХ ст.
дифузійного способу одержання цукрового соку велика заслуга М.О. Толпигіна
і М.П. Харкевича, які вперше в країні впровадили його на ряді заводів Київщини.
В ці ж роки почали запроваджувати на цукроварнях калоризатори В.Ф. Симирен-
ка. Інженер Л.Т. П’ятаков уперше застосував спосіб сірчаної сатурації, впрова-
дивши його на Городищенській цукроварні. У 1877 р. В.Ф. Симиренко розробив
нову ефективну конструкцію випарного апарату. Удосконалені вакуум-апарати
для варіння сиропу створили В.О. Віткович, І.С. Щеніовський та Г.О. Піонтков-
ський. У 1871 р. інженер М.В. Чериковський на Смілянському заводі вперше
запровадив відбілювання рафінаду із застосуванням центрифуги; технологію
виробництва рафінаду далі удосконалював М.К. Васильєв – інженер Ходорків-
ської цукроварні на Київщині [2, 3].
Для миття буряків наприкінці ХІХ ст. стали застосовувати машини системи
інженерів Пустинського, Рауде, Добровольського. Остання і до наших днів
є стандартним апаратом на вітчизняних цукрових заводах. У 1913–1914 рр. на
68 % заводах українських губерній були встановлені машини для миття Пустин-
ського, 13 % відводилося машинам Рауде і 19 % були обладнані системою миття
Добровольського [3, 10].
Динаміка впровадження технічних удосконалень у цукрову галузь показує,
що у 1885–1886 рр. уже 91% всіх діючих заводів були дифузійними, а в 1888–
1889 рр. дифузійні заводи становили 96,4% усіх заводів. Таким чином, станом на
другу половину 80-х років ХІХ ст. дифузійні заводи остаточно витіснили пресові.
Важлива операція у виробництві цукру – технологія очистки бурякового
цукру (сатурація). У 1902 р. інженером М.П. Овсянніковим був застосований без-
перервно діючий сатуратор на Миронівському цукровому заводі (Київщина),
згодом удосконалений Р. Ергардом. А в 1914 р. вже 50% українських цукрових
заводів ввели у себе безперервну сатурацію [4, 19]. Швидкість поширення техніч-
них удосконалень на цукрових заводах на початку ХХ ст. порівняно з нинішнім
станом у даній галузі просто вражаюча. Час між появою технічної новинки і її
впровадженням у виробництво був мінімальним, адже власників заводів до такої
оперативності підштовхувала конкуренція на цукровому ринку.
________ Москалюк М.М. Технічний переворот у галузях обробної промисловості
153
З технологічною операцією очистки соку тісно пов’язано отримання вапна
і сатураційного газу. Більша кількість вапна при сатурації забезпечувала краще
знебарвлення соку. Цією обставиною пояснюється необхідність побудови при
цукрових заводах спеціальних вапновипалювальних печей. Будівництво таких
печей в українських губерніях розпочали у другій половині ХІХ ст. А вже на
початку ХХ ст. усі цукрові заводи мали такі печі [5, 17].
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на цукрових заводах відбулися значні
зміни в операціях варіння і кристалізації першого та переробці другого продуктів.
У 1908 р. інженером В.О. Вітковичем було сконструйовано апарат, у якому
утфель переварювався безперервно, а М.Д. Зуєв на дослідній станції Харківського
технологічного інституту розробив нову технологію переварювання і кристаліза-
ції цукру, що дозволило значно прискорити цей процес [6, 112].
Важливим показником у цукроварінні є також вихід цукру у відсотках до
ваги буряку. На початку ХХ ст. вихід цукру в українських губерніях становив
13,5%. Зокрема, у Німеччині – 14,2%, Австро-Угорщині – 13,8%, Франції – 11,6%
[7, 63]. По технічному обладнанню та технології виробництва вітчизняні цукрові
заводи на початку ХХ ст. нічим не поступалися кращим цукровим заводам
Німеччини, Австро-Угорщини, Бельгії, Франції, тобто тим країнам, які мали най-
новішу технологію виробництва цукру. А за якістю український цукор, особливо
рафінад, був найкращим у світі і користувався великим попитом на зовнішніх
ринках. Таким чином, у другій половині 80-х років ХІХ ст. технічна революція
в цукровій промисловості була повністю завершена. Абсолютну більшість стано-
вили дифузійні цукрові заводи.
Протягом 60-80-х років ХІХ ст. відбувається також процес технічного
переустаткування підприємств, що охопив усі без винятку гуральні. З метою
збільшення виходу спирту і скорочення часу виробництва впроваджується систе-
ма безперервної перегонки, поліпшується механізм для перемішування «затору».
Впровадження безперервно діючих апаратів (системи Пісторіуса, Савалля,
Галля), що замінили прості перегонні куби, значно зменшило витрати палива,
одночасно прискоривши виробництво. Застосування парових двигунів для пере-
мішування «затору» і впровадження апаратів-парників системи Генце для варіння
хлібних припасів у зерні прискорили процес обробки «затору» у 5 разів. Уже
наприкінці 80-х років ХІХ ст. 85% гуралень працювали з парниками, а більше
половини – мали металеві парники високого тиску.
На початку 70-х років ХІХ ст. Голлефрейнд використовував для запарюван-
ня високий тиск. Апарат, який використовувався для цього, – це горизонтальний
циліндр довжиною 2-3 метри. У ньому картопля піддавалася тиску у 2–3 атмо-
сфери, тобто нагрівалася до 135 0 , причому з допомогою особливого валу з ножа-
ми, який обертався. Пізніше температура знижувалася до 100 0 , а пара випускала-
ся. У подальшому з’єднували запарник з конденсатором та ексгаустером і зни-
жували температуру на ¼ години до 65 0 . Далі запарену сировину піддавали
цукрорафікації, тобто, з допомогою солоду переводили її у мальтозу, ізомальтозу
і декстрін. Для цього із солоду і теплої води приготовляли масу, яка всмокту-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 18 __________________________________
154
валася запарником у міру розрідження у ньому повітря, після чого відкривався
кран, запускалося повітря, і в запарнику встановлювався атмосферний тиск.
Цукрорафікація маси закінчується через ½ години, причому для кращого
перемішування запускається у рух вал. Чим краще подрібнений солод, тим менше
його потрібно для цукрорафікації. Після закінчення цукрорафікації вміст
запарника опускають у бродильний чавун. На зразок запарника Голлефрейнда
зроблений запарник Бома, який відрізняється тільки тим, що в ньому проходить
вал, у який можна влити холодну воду для зниження температури маси. У цьому
випадку немає потреби застосовувати ексгаустор [8, 584]. Застосування парників
високого тиску дало можливість переробляти картоплю на спирт. Це сприяло
збільшенню кількості заводів, зайнятих переробкою місцевої сировини (картоп-
лі). Протягом 70-х років ХІХ ст. кількість заводів, що переробляє картоплю на
спирт, постійно зростає.
Хоча переважна більшість спиртогорілчаних заводів була розкидана по
селах і містечках України, все ж наприкінці 80-х років ХІХ ст. з’являються окремі
центри горілчаного виробництва – Харків (12 заводів), Одеса (10), Київ (5),
Катеринослав, Умань, Ізюм, Суми, Чернігів тощо [9, 95].
Отже, протягом 60-80-х років ХІХ ст. відбулася технічна перебудова вино-
курної промисловості, що стала самостійною галуззю великої машинної індустрії,
хоча через специфіку виробництва вона все ще була пов’язана із сільським
господарством. Протягом зазначеного періоду відбулися інтенсивні процеси
концентрації виробництва.
Відбулося також технічне переустаткування і в борошномельній промисло-
вості, яка щодалі більше набувала рис великого ринкового виробництва.
Промисловий переворот у галузі спричинив запровадження на борошномельних
підприємствах парової техніки і високопродуктивних вальцьових верстатів.
Слід відмітити, що водяні та вітряні млини були погано устатковані.
Зокрема, водяні млини українських губерній відзначалися «вкрай недосконалою
конструкцією водяного колеса»; через нестачу води вони працювали лише части-
ну року. Паровий млин працював увесь рік, його один постав (жорна) перемелю-
вав у середньому 15 четвертей борошна щодоби. Водяні млини, працюючи
у середньому до 7 місяців на одному поставі, перемелювали за добу лише
5 четвертей борошна [10, 171–172]. Водяні млини будувалися на 2–3 постави,
рідко – на 4–5, а парові млини мали, як правило, не менше 3 постави. Млини
в Одесі, Києві, Кременчуці та інших значних містах мали по 10–20 і більше
поставів. Парові механічні млини різко піднесли продуктивність праці. Вони
становили систему машин, що приводилася у рух паровою машиною [11, 98].
Помітну роль у зростанні продуктивності млинів відіграло впровадження
(починаючи з кінця 60-х – початку 70-х років ХІХ ст.) вальцьового помолу
замість жорнового. Висока прибутковість парових вальцьових млинів приваблю-
вала у дану галузь чимало капіталів. У 80-х роках офіційні джерела вже зазна-
чали, що переробка зерна, особливо пшениці, все більше зосереджувалася на
________ Москалюк М.М. Технічний переворот у галузях обробної промисловості
155
великих підприємствах. Поруч з ними продовжували свою діяльність звичайні
сільські млини, які задовольняли господарські потреби землеробів.
Простежити процеси витіснення паровими двигунами водяних і вітряних
у борошномельній промисловості неможливо через брак точних статистичних
відомостей, суперечливість і неповноту даних у різних виданнях тощо. Можна
лише зробити висновок, що в галузі великого комерційного млинарства, зосе-
реджуного у містах та особливо на Півдні України, вже наприкінці 80-х років
ХІХ ст. маємо повну перевагу парових двигунів над водяними. Отже, своєрідні-
стю технічного перевороту у борошномельній промисловості було те, що внаслі-
док специфіки цієї галузі (тісний зв’язок із сільським господарством, наявність
величезної кількості дрібних підприємств) він не був завершений не лише на
кінець XIX ст., але й напередодні 1917 р.
Чималої ваги в обробній промисловості Російської імперії набрала тютю-
нова галузь українських губерній. Проте на французьких тютюнових фабриках,
які переробляли велику кількість тютюну, машини застосовувалися раніше, ніж
у Російській імперії, головну роль в яких виконували дві безкінечні смуги, які
рухалися у протилежних напрямках. Листя, яке між ними знаходилося, стиска-
лося й у вигляді компактної маси переміщувалося до ножів різальної машини, які
рухалися зверху вниз. Пізніше ці ножі були замінені круглими ножами. Але
описана машинна операція поступово вийшла з моди, оскільки рух смуги часто
переривався [12, 715–716].
Приготування сигарет за допомогою машин ввійшло у практику лише в
середині XIX ст. Машини з’явилися у зв’язку з потребою покупців мати сигарети
правильної форми. Ручна праця не могла конкурувати з машинною, проте вона
була б витіснена, але при машинній праці тютюн дещо втрачав свій вигляд, і тому
повернулися до ручної роботи, яка удосконалювалася і давала сигарети правильної
форми. Правда, у цій галузі обробної промисловості промисловий переворот
відбувався пізніше, ніж у цукровій і борошномельній. Лише на кінець XIX ст.
більше половини фабрик мали парові і газові двигуни. Проте ще на багатьох з них
застосовували ручні верстати і ступи. Механізація в тютюновій промисловості
гальмувалася поширенням тут надзвичайно дешевої жіночої та дитячої праці.
Отже, парове енергоустаткування протягом 70-80-х років ХІХ ст. пошири-
лося майже на всі галузі обробної промисловості українських губерній. Але
найбільше застосовувалися парові двигуни у найрозвиненішій на той час галузі
української індустрії – харчовій.
Література
1. Промышленность и техника. Сельское хозяйство и обработка важнейших его
продуктов / [под ред. В.Я. Добровлянского, А.В. Ключарева и др.]. – СПб., 1904. – Т. IV. –
745 с.
2. Центральний державний історичний архів України у м. Київ. – Ф. 442. – Оп. 532.
– Спр. 202. – 72 арк.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 18 __________________________________
156
3. Ежегодник по сахарной промышленности Российской империи за 1914–1915 год.
– К., 1916. – 899 с.
4. Ежегодник по сахарной промышленности Российской империи за 1913–1914 год.
– К., 1915. – 817 с.
5. Ежегодник по сахарной промышленности Российской империи за 1900–1901 год.
– К., 1902. – 828 с.
6. Зуев М.Д. Сахар и его производство / М.Д. Зуев. – Харьков, 1923. – 271 с.
7. Корхов А.П. Тростниковый и свекловичный сахар в мировом производстве и
перспективы развития сахарной промышленности Украины–Великороссии / А.П. Корхов.
– Сумы, 1921. – 412 с.
8. Промышленность и техника. Сельское хозяйство и обработка важнейших его
продуктов / [под ред. В.Я. Добровлянского, А.В. Ключарева и др.]. – СПб., 1904. – Т. IV. – 745 с.
9. Нестеренко А.А. Очерки истории промышленности и положения пролетариата
Украины в конце XIX и начале XX веков / А.А. Нестеренко. – М.: Госполитиздат, 1954. – 308 с.
10. Гульдман В.К. Поместное землевладение в Подольской губернии. Настольно-
справочная книжка для землевладельцев и орендаторов / В.К. Гульдман. – Каменец-
Подольский, 1903. – 897 с.
11. Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у XIX ст. / Л.Г. Мельник. – К.:
Вид-во Київського університету, 1972. – 240 с.
12. Промышленность и техника. Сельское хозяйство и обработка важнейших его
продуктов / [под ред. В.Я. Добровлянского, А.В. Ключарева и др.]. – СПб., 1904. – Т. IV. – 745 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215225 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-19T17:35:58Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Москалюк, М.М. 2026-03-10T13:57:24Z 2011 Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття / М.М. Москалюк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 151-156. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215225 У статті розглядається ряд проблем, пов’язаних із кількістю, потужністю та продуктивністю підприємств у плані технічного перевороту на Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття Article published earlier |
| spellingShingle | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття Москалюк, М.М. |
| title | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_full | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_fullStr | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_short | Технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_sort | технічний переворот у галузях обробної промисловості українських губерній російської імперії у другій половині хіх – на початку хх століття |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215225 |
| work_keys_str_mv | AT moskalûkmm tehníčniiperevorotugaluzâhobrobnoípromislovostíukraínsʹkihguberníirosíisʹkoíímperííudrugíipoloviníhíhnapočatkuhhstolíttâ |