Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки
Стаття присвячена проблемі діяльності місцевих органів самоврядування по боротьбі з епізоотіями – епідеміями інфекційних хвороб тварин, зокрема сибірської виразки наприкінці ХІХ ст....
Saved in:
| Published in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215230 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки / В.С. Єрмілов // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 66-70. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860275666094653440 |
|---|---|
| author | Єрмілов, В.С. |
| author_facet | Єрмілов, В.С. |
| citation_txt | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки / В.С. Єрмілов // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 66-70. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | Стаття присвячена проблемі діяльності місцевих органів самоврядування по боротьбі з епізоотіями – епідеміями інфекційних хвороб тварин, зокрема сибірської виразки наприкінці ХІХ ст.
|
| first_indexed | 2026-03-21T12:45:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
Спеціальні історичні дисципліни. Число 18 __________________________________
66
В.С. Єрмілов
ПРОВІДНА РОЛЬ ХЕРСОНСЬКОГО ЗЕМСТВА
У ЗАПОЧАТКУВАННІ ВІТЧИЗНЯНОЇ БОРОТЬБИ
З ЕПІЗООТІЯМИ СИБІРСЬКОЇ ВИРАЗКИ
Стаття присвячена проблемі діяльності місцевих органів самоврядування по
боротьбі з епізоотіями – епідеміями інфекційних хвороб тварин, зокрема сибірської
виразки наприкінці ХІХ ст.
У ХІХ ст. значного поширення набула епізоотія чуми домашньої худоби.
Центральна імперська і місцеві влади вимушені були вжити цілий комплекс
ветеринарно-поліцейських заходів, що дало певний результат, і тоді у 80-ті роки
в північних, центральних і південних губерніях Російської імперії на перший план
вийшла захворюваність сибірською виразкою. Сибірська виразка, сибірка (anthrax) –
особливо небезпечна для тварин і людей інфекція, яка здавна була поширена
у світі і, як видно з назви, саме в Росії.
На жаль, питання щодо діяльності місцевих органів самоврядування по
боротьбі з епізоотіями – епідеміями інфекційних хвороб тварин, у даному випад-
ку сибірської виразки, що передаються також і людині, – залишається мало-
дослідженою. Стосовно Херсонської губернії у спеціальних працях знаходимо
інформацію тільки про організацію перших масових щеплень проти сибірки
вакциною Ценковського у маєтку Скадовського та його ініціатив у цій справі [1].
Тому дослідження діяльності Херсонського земства, як одного з найбільш актив-
них, направленої проти розповсюдженням сибірської виразки серед домашньої
худоби і людей залишається актуальним та обумовлює завдання нашої розвідки.
Маємо на меті з’ясувати роль Херсонського земства у комплексі вітчизняних
заходів, спрямованих на боротьбу із сибірською виразкою, однією з епізоотій, на
початковому етапі.
Відомо, що влітку 1881 р. у Херсонській губернії, а саме на околицях
містечка Білозерки з’явились випадки захворювання людей сибірською виразкою.
Про це місцевий поміщик Г.Л. Скадовський повідомив повітовій земській управі.
Нові випадки захворювання працівників, що переносили шкури померлих тварин,
змусили Г. Скадовського усвідомити, що його господарство уражене сибірською
виразкою. Епізоотія овець, що почалася влітку в Херсонському повіті, продовжи-
лась і наступної зими, чого раніше не було. Знаючи про успішний досвід щеплен-
ня вакцини проти сибірки Луї Пастером у Франції, Г Скадовський звернувся за
допомогою саме до нього. Але умови, виставлені французькими спеціалістами,
виявилися неприйнятними. Тоді Г. Скадовський вирішує випробувати ще один
варіант порятунку від страшної хвороби, проте цього разу має задум скористатися
напрацюваннями вітчизняних науковців, зокрема професора Л.С. Ценковського,
який у Харкові успішно завершив свої досліди по отриманню вакцин, придатних
для щеплення овець. Отож, на губернських земських зборах сесії 1883 р.
____________________________ Єрмілов В.С. Провідна роль Херсонського земства
67
Г. Скадовський запропонував присутнім запросити професора Л.С. Ценковського
для проведення дослідів із щеплення проти сибірки. Земські збори, визнаючи
наростаючу шкоду від епізоотії власникам-вівчарам і загрози здоров’ю населення,
доручили управі запросити професора і виділили для цього 500 руб. [2, 1–4].
У відповідь на звернення губернської управи до власників про сприяння
організації запланованих заходів Г.Л. Скадовський у власному маєткові облашто-
вує лабораторію, де з первинного матеріалу, що був виготовлений професором
Л.С. Ценковським у біологічній лабораторії Харківського університету, культиву-
вався матеріал для щеплення. Перші щеплення влітку 1885 р. зробив земський
ветеринарний лікар П.В. Вознесенський, всього було вакциновано 1333 вівці пана
Скадовського.
У листопаді 1885 р. до Білозерки для публічного контролю за результатами
проведеного щеплення прибули губернатор, голова і члени губернської земської
управи, директор та викладачі Херсонського сільськогосподарського училища,
лікарі та ветеринари. Спочатку професор Л.С. Ценковський зробив коротку
доповідь про епідеміологію сибірської виразки, проведену роботу з вакцинації
в Харкові та Білозерці, продемонстрував за допомогою мікроскопа наявність
у крові бактерій антраксу. Для подальшої роботи була обрана комісія у складі
голови – губернського лікарського інспектора Р.А. Сотничевського, та членів
комісії: старшого лікаря земських богоугодних закладів М.Л. Поппера; губерн-
ського ветеринарного лікаря А.А. Краєвського; ветеринарного лікаря 34-ї артиле-
рійської бригади А.М. Руденка; викладача сільськогосподарського училища
М.З. Воронова; директора цього ж училища А.А. Ніколаєва; членів губернської
земської управи В.П. Андрієвського та П.І. Дебренандера; секретарем комісії
запросили секретаря губернської управи А.А. Русова [3, 11].
Для дослідження імунітету щеплених тварин взяли 30 овець – по 10
з кожної з трьох груп тварин, яким робили влітку вакцинацію різної кратності.
Цим тваринам, а також 10 не вакцинованим вівцям ввели шприцом під шкіру
розбавлену водою кров із серця вівці, що тільки-но загинула від сибірської
виразки. За результатами кількаденного нагляду комісія констатувала, що
з контрольних 30 щеплених вакциною Ценковського овець жодна із заражених
сибіркою не загинула від цієї хвороби, а з 10 не вакцинованих – загинуло 9 овець.
На підставі отриманих результатів було зроблено такий висновок: «На основании
всего вышеизложенного, комиссия вполне убедилась, что вакцины, приготовлен-
ные профессором Ценковским, предохраняют овец от заражения натуральным
контагием сибирской язвы» [4, 21].
Отже, перший вітчизняний досвід виготовлення і практичного застосування
вакцини проти сибірської виразки у 1885 р. завдяки ініціативі та активній участі
у цій справі Херсонського земства, особливо гласного Г.Л. Скадовського, виявив-
ся цілком успішним. Наступних років щеплення, вже значно досконалішим
методом і з блискучими результатами здійснювалось тисячам овець не тільки
Г.Л. Скадовського, а й деяких інших вівчарів, а також телятам і коням. Успішні
досліди вакцинації продовжувались Г. Скадовським та учнями Л. Ценковського
Спеціальні історичні дисципліни. Число 18 __________________________________
68
і після передчасної смерті професора за кордоном влітку 1887 р. Зауважимо, що
загибель тварин від самої вакцинації і потім щеплених у сумі складала біля 1%,
що відповідало даним, які були отримані у Франції при застосуванні вакцини
Пастера.
Улітку 1888 р. запобіжні щеплення власними сибірковими вакцинами поча-
ла робити й Одеська бактеріологічна лабораторія. Але після кількох успішних
вакцинацій сталась велика невдача – невдовзі після щеплення 4414 овець власни-
ка Панкеєва у Дніпровському повіті Таврійської губернії, яке було виконане
неякісною одеською вакциною, від сибірської виразки з них загинуло 3589 овець.
Такий прикрий факт значно підірвав авторитет засновника і керівника першої
вітчизняної бактеріологічної станції – професора І.І. Мечнікова, та його учнів-
помічників (у майбутньому відомих учених) – М.Ф. Гамалії та Я.Ю. Бардаха.
Одеська станція вимушена була припинити виготовлення і, відповідно, засто-
сування вакцини від сибірки [5, 114–115].
Такий трагічний випадок змусив уряд Росії засумніватись у вирішальних
можливостях щеплень. З метою попередження повторень подібних прикрих
інцидентів у майбутньому Медичний Департамент Міністерства внутрішніх
справ у грудні 1888 р. видав циркуляр, яким обмежив можливості сільських
господарів використовувати щеплення. Тепер воно могло проводитися тільки з
дозволу Департаменту і при суворому нагляді місцевої лікарської інспекції та
ветеринарно-поліцейських чинів.
Зважаючи на постійно зростаюче поширення епізоотій сибірської виразки у
країні, Міністерство внутрішніх справ ще у 1885 р. видало циркуляр з «особым
наставлением для действий против сибирской язвы». Ця особлива настанова
містила: загальні поняття про сибірську виразку; перелік заходів з попередження
і для припинення епізоотії; способи найкращого захисту людей і тварин від
зараження сибіркою. В рекомендованих настановах про щеплення ще не йшлося,
вакцинація ж, яку з 1885 р. щорічно з незмінним успіхом здійснював Г. Скадов-
ський, а потім, уже за його прикладом, іще кілька господарів, бажаного ефекту
у зв’язку з незначним її поширенням, не давала. Про це свідчать такі дані. Так,
у 1889 р. захворювання на сибірську виразку були зафіксовані в усіх повітах
Херсонської губернії: в 39 пунктах хворіла 9 291 вівця, з них загинуло – 8 157
(87,79%); у 109 пунктах хворіло коней 782 голови, з них загинуло 563 (71,99%); у
76 пунктах хворіло 985 голів рогатої худоби, з них загинуло 348 (35,32%);
у 6 пунктах хворіло 497 свиней, з них загинуло 347 (69,82%) [6, 19]. При цьому
сибірка досить часто вражала й людей. Повітові санітарні лікарі у 1887 р.
констатували 385 випадків захворювань людей, у 1888 р. – 320 таких захворю-
вань, перебіг хвороби здебільшого проходив у тяжкій формі, мали місце й смер-
тельні випадки [7, 85]. Все більше ставало очевидним, що самі ветеринарно-
поліцейські заходи, без масового розповсюдження щеплення, не зможуть забезпе-
чити результативної боротьби з епізоотіями сибірської виразки, які наростаючими
темпами завдавали шкоди економіці власників поголів’я худоби не лише краю,
____________________________ Єрмілов В.С. Провідна роль Херсонського земства
69
а й цілої держави. Крім того вони загрожували здоров’ю та життю все більшої
кількості населення.
Саме тому при ветеринарному комітеті Міністерства внутрішніх справ
була скликана особлива комісія для вивчення питання вакцинації проти сибірки.
Постановою наради цієї комісії дозволялося проведення щеплень вакциною
сибірської виразки в Херсонській, Харківській, Таврійській і Катеринославській
губерніях.
Враховуючи блискучі результати щеплень вакциною Л. Ценковського
у господдарствах Скадовського, деяких інших скотарів Херсонської губернії, до
речі, і того ж пана Панкеєва, який не відмовився від наступних щеплень після
катастрофи з одеською вакциною, у Таврійській губернії, Херсонська губернська
управа склала проект «Правил о производстве прививок вакцин сибирской язвы
овцам». Губернські збори ці правила схвалили і погодились на навчання
ветеринарних лікарів по приготуванню вакцин і дослідженню збудників сибірки.
З цією метою управа в кінці 1889 р. – на початку 1890 р. відрядила на навчання
3 лікарів на бактеріологічній станції Харківського ветеринарного інституту [8, 28].
У свою чергу, нарадою при ветеринарному комітеті Міністерства з метою
остаточного з’ясування питання «по поводу предохранительных прививок вакцин
сибирской язвы постановлено было … произвести такие прививки особою комис-
сиею и в возможно широких раз мерах». Ця особлива комісія розпочала свою
діяльність саме в Херсонській губернії. До її складу увійшли голова ветеринар-
ного комітету Міністерства Н.В. Ієрусалимський, директор Харківського ветери-
нарного інституту А.А. Раєвський, професор того ж інституту І.М. Садовський,
член ветеринарного комітету І.І. Еккерт, почесний член Харківського ветеринар-
ного інституту, херсонський землевласник Г.Л. Скадовський. На допомогу комісії
для проведення щеплень губернська управа відрядила майже всіх земських
ветеринарних лікарів [6, 22].
Таким чином, у квітні – травні 1890 р. було піддано вакцинації в Херсон-
ській і Таврійській губерніях 16 260 овець (з них загинуло 109, тобто, досить
незначний відсоток); великої рогатої худоби 109 голів (без жодних утрат); коней
70 (загинуло двоє жеребчиків за нез’ясованих обставин), а також було вакцино-
вано 11 свиней – втрат не зафіксовано. Проведеними комісією контрольними
дослідами зараження сильними збудниками сибірської виразки щеплених тварин
«еще раз констатировано было, что путем предохранительного вакцинирования
животных достигается полнейшая возможность предохранить в хозяйстве
смертность скота вообще и овец в частности от сибирской язвы, ибо, становясь
после вакцинации иммунными по отношению к сильному контагию, животные
вместе с тем теряют восприимчивость и к натуральному заражению сибирскою
язвою» [6, 23].
На такій ноті комісія закінчила свою роботу, і такі дуже добрі результати
дослідів передала на розгляд ветеринарного комітету Міністерства. Комітет схва-
лив роботу Херсонського земства і дозволив йому відкрити власну лабораторію
під керівництвом Харківського ветеринарного інституту. Перша в країні Херсон-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 18 __________________________________
70
ська земська ветеринарна бактеріологічна лабораторія для здійснення щеплень
проти сибірки і виконання бактеріологічних досліджень розпочала свою діяль-
ність у вересні 1892 р. [9, 133].
Через певний час лабораторія стала займатись і бактеріологічною діагно-
стикою сапу, туберкульозу, актиномікозу та інших захворювань тварин, що
передавались і людям, а також щепленнями проти деяких із них.
Отже, в Херсонській губернії завдяки зусиллям земства зародилося щеплен-
ня у практичних обсягах вакциною проти сибірської виразки. Херсонське земство
утримувало пріоритет у вітчизняній організованій боротьбі з епізоотіями сибірки
на початковому етапі, що в кінцевому підсумку привело до ліквідації масової
захворюваності тварин і людей цією особливо небезпечною інфекційною
хворобою.
Література
1. Базилевская Н.А., Мейер К.И., Станков С.С., Щербакова А.А. Выдающиеся оте-
чественные ботаники. – М.: Учпедгиз, 1957; Метелкин А.И. Ценковский Л.С. Осново-
положник отечественной школы микробиологов. – М., 1950; Калита В. Профессора
Ценковского называли украинским Пастером // Здоров’я України. – 2007. – № 3.
2. Опыты прививки антракса (сибирской язвы) в м. Белозерке Херсонской губернии
// Сборник Херсонского земства. – 1886. – № 1.
3. Протокол публичного испытания иммунитета овец после прививки им ослаб-
ленных культур антраксных бактерий // Сборник Херсонского земства. – 1886. – № 1.
4. Протоколы комиссии по наблюдению за овцами, подвергшимися 5-го ноября
контрольному заражению кровью овцы, павшей от сибирской язвы // Сборник Херсон-
ского земства. – 1886. – № 1.
5. О предохранительных прививках сибирской язвы // Сборник Херсонского
земства. – 1888. – № 10.
6. По вопросу о сибирской язве: Доклады Херсонской Губернской земской управы
Губернскому собранию ХХVІ очередной сессии 1890 года // Сборник Херсонского
земства. – 1890. – № 10.
7. Отчет Херсонской губернской земской управы по исполнению постановлений
губернского земского собрания ХХV очередной сессии 1889 года // Сборник Херсонского
земства. – 1889. – № 9.
8. К вопросу о деятельности ветеринарного персонала // Сборник Херсонского
земства. – 1891. – № 11.
9. О предохранительных прививках сибирской язвы в Херсонской губернии //
Ветеринарная хроника Херсонской губернии. – 1893. – № 12.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215230 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T12:45:24Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Єрмілов, В.С. 2026-03-10T13:57:56Z 2011 Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки / В.С. Єрмілов // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 66-70. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215230 Стаття присвячена проблемі діяльності місцевих органів самоврядування по боротьбі з епізоотіями – епідеміями інфекційних хвороб тварин, зокрема сибірської виразки наприкінці ХІХ ст. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки Article published earlier |
| spellingShingle | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки Єрмілов, В.С. |
| title | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки |
| title_full | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки |
| title_fullStr | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки |
| title_full_unstemmed | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки |
| title_short | Провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки |
| title_sort | провідна роль херсонського земства у започаткуванні вітчизняної боротьби з епізоотіями сибірської виразки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215230 |
| work_keys_str_mv | AT êrmílovvs provídnarolʹhersonsʹkogozemstvauzapočatkuvannívítčiznânoíborotʹbizepízootíâmisibírsʹkoívirazki |