Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія
Рецензія на книгу: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 576 с.
Saved in:
| Published in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215516 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія / В. Крупина // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 672-674. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480754744557568 |
|---|---|
| author | Крупина, В. |
| author_facet | Крупина, В. |
| citation_txt | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія / В. Крупина // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 672-674. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | Рецензія на книгу: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 576 с.
|
| first_indexed | 2026-03-23T19:05:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
Віктор Крупина. Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура УРСР…
675
Віктор Крупина
Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР
(1945–1964 рр.): монографія. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 576 с.
Утаємниченість для пересічного громадянина за радянських часів
усього, що було пов’язано з коридорами влади й залаштунковим життям
можновладців, у роки горбачовської гласності змінилася відкритістю. На
адресу донедавна майже сакралізованої влади було висловлено чимало
негативу. «Слуги народу» перетворилися на одіозних чиновників.
«Номенклатура» стала синонімом бюрократії та консерватизму. Нині
відбувається перехід від емоційного сприйняття до наукової оцінки лю-
дей та механізмів влади радянського періоду.
Під номенклатурою в історичній науці розуміють список керівних
посад, призначення та звільнення на які відбувалося за згодою від-
повідного партійного комітету. Так називають також і кадри, які їх
обіймали. У радянський період на сторінках видань номенклатури немов і
не існувало — навіть у вузькопартійній літературі далі визначення справа
зазвичай не йшла. Нині цей напрям наукових досліджень стає попу-
лярним і затребуваним, адже українська політична еліта 1990-х рр. ви-
росла з номенклатурних кабінетів. Серед таких актуальних праць —
монографія П.В. Киридона.
Об’єктом дослідження П.В. Киридон визначив партійні та державні
керівні органи Української РСР 1945–1964 рр. як провідні елементи но-
менклатурної політичної системи, предметом обрано площину визначаль-
них тенденцій, особливостей і головних напрямків інституціоналізації
та функціонування партійно-державної номенклатури республіки (С. 9).
Таким чином, дослідницька увага вченого сфокусована на адміністра-
тивно-управлінській вертикалі радянської України, оформленій у номенк-
латурну систему призначень, контролю й переміщень керівних кадрів.
Попри аналіз переважно структурно-функціональної площини номенк-
латури, учений намагається тримати в полі зору людський вимір цього
феномену, висвітлюючи, зокрема, типологічний портрет номенклатур-
ного працівника, його пільги та привілеї.
Робочою гіпотезою П.В. Киридона стало припущення про те, що зміни
в середовищі номенклатури були взаємозалежні з політичними змінами в
країні. Також автор намагався обґрунтувати думку про причетність но-
менклатури не лише до консервативного курсу розвитку держави, але й
до прогресивних починань, серед яких він відзначає спроби лібералізації
суспільних відносин.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
676
Дискусійним є обґрунтування П.В. Киридоном хронологічних рамок
свого дослідження. Попри усталену парадигму сприйняття повоєнного
двадцятиріччя як періодів повоєнного сталінізму (1945–1953 рр.) і хру-
щовської «відлиги» (сер. 1950-х — 1964 рр.), автор пропонує розглядати
його як «окрему цілісну добу вітчизняної історії» (С. 10). Розбіжності між
«суспільством-переможцем» і верхівкою щодо бачення перспектив роз-
витку держави, імпульси програмно-конституційного оновлення СРСР та
реалії «холодної війни», що штовхали до модернізації, на думку вченого,
разом змусили владу після війни закласти трансформаційні зерна, що
дали свої плоди в роки «відлиги». Така авторська позиція потребує по-
дальшого обґрунтування, можливо, з урахуванням реалій 1965–1970 рр.,
коли давалися взнаки результати хрущовських перетворень у соціально-
економічній сфері. На прикладі кадрової політики, якісно-чисельних ха-
рактеристик, статусу номенклатури, моделі управління тощо пізньоста-
лінський і хрущовський періоди є відмінними.
Монографія складається з чотирьох розділів, побудованих за проблем-
ним принципом. Вона містить традиційний для новітніх монографій
огляд історіографії та джерел, уміщений у першому розділі. Автор роз-
членував всю історіографію на 4 групи: радянська, зарубіжна, сучасні
російська й українська.
Загальні умови історіописання радянських і зарубіжних учених відомі —
вони більшою чи меншою мірою залежали від політичних чинників.
Попри все, серед заслуг радянської історіографії автор називає систе-
матизацію доступних архівних даних, узагальнення накопиченого досвіду
розгляду теми тощо. Здобутки західних учених П.В. Киридон убачає в
аналізі забезпечення режиму закритості номенклатури, вивченні корпора-
тивізму на різних етапах її функціонування, еволюції ролі регіональних
еліт та їхніх лідерів, клієнтелізму в коридорах влади тощо. У цілому,
англомовна історіографія представлена в монографії дещо вузько. Дослід-
ження повоєнного двадцятиріччя, у цілому, і номенклатури зокрема, у
сучасній російській історіографії характеризується ученим як динамічний
напрям, в якому поєднуються як конкретно-історичні, так і загально-
теоретичні дослідження, дискусії про правлячу верхівку 1945–1964 рр.
У сучасній українській історіографії, як зазначає П.В. Киридон, партійно-
радянська номенклатура розкривається на трьох рівнях (колективні фо-
нові праці з історії України повоєнної доби; вужчі дослідження радян-
ської тоталітарної системи; безпосередні праці з історії номенклатури
повоєнного (або загалом радянського) періоду) і є перспективним напря-
мом дослідження. Джерельний комплекс монографії автор класифікує на
9 груп, охарактеризувавши які констатує достатність для реалізації по-
ставлених завдань.
Віктор Крупина. Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура УРСР…
677
Другий розділ монографії присвячений відновленню партійно-держав-
ної номенклатури повоєнного двадцятиріччя, в якому розглядаються
організаційні принципи та методи формування номенклатури, типоло-
гічний портрет представника правлячих структур та пільги й привілеї
партійно-державного керівництва й апаратної бюрократії.
Розглядаючи відновлення партійно-державної номенклатури повоєн-
ного двадцятиріччя, автор ілюструє, як на засадах кадрової політики
КП(б)У 1920–1930-х років відбудовувалась ієрархія партійної й радян-
ської влади, характеризує складнощі відновлення повоєнного та новації
цього періоду в функціонуванні номенклатурної системи. Новаціями по-
воєнної доби у функціонуванні номенклатурної системи, як вказує
П.В. Киридон, стали консервація номенклатури в соціумі; ширша коопта-
ція «виробничників» до управлінських структур, проте обов’язковості
врахування політичних критеріїв відбору до управлінських рядів подо-
лано не було. Обов’язковим елементом обіймання вагомої посади було
членство в Компартії. Загалом, як зазначає вчений, чинник нестабільності
визначав зміст і стиль формування номенклатури 1945–1964 рр. Як під-
сумовує автор, повоєнна Україна отримала більше кадрових повнова-
жень, проте не могла здійснювати політику з урахуванням національних
інтересів.
Добираючи пензлі для змалювання типологічного портрету представ-
ника правлячих структур, автор свідомий фрагментарності джерел та
їхньої специфіки щодо відповіді на поставлені питання. Однак широке
залучення гуманітарної літератури, статистичних матеріалів дозволило
йому окреслити параметри номенклатурника здебільшого вищого рангу.
Отже, він мав пролетарське або батрацько-селянське походження, досить
рано вступив у більшовицьку партію, був громадським (або комсомоль-
ським) активістом, брав участь у нещодавній війні або працював у тилу.
П.В. Киридон торкається вікових, освітніх, національних, гендерних ха-
рактеристик управлінських кадрів.
У розділі здійснена спроба намалювати психологічний портрет но-
менклатурника повоєнної доби, який виконано переважно в негативних
тонах. Попри певні позитивні риси (почуття підвищеної соціальної від-
повідальності, перспективне мислення, прагнення до аналізу та обліку
якомога ширшого кола чинників й наслідків пропонованих рішень, вироб-
нича енергійність, діловитість тощо; С. 164–165), здебільшого номенк-
латура характеризується П.В. Киридоном негативними рисами (підлабуз-
ництво, грубість, зневага до оточення, культурна сірість, інтелектуальне
виродження тощо). Вочевидь, що подібні манери йшли згори й пере-
ймалися на місцях. По-друге, зазначені риси були неодмінним атрибутом
авторитарно-бюрократичної системи, де панував адміністративний тиск,
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
678
страх за власне життя, жорстока боротьба за владу, а виробничі по-
казники (справжні чи віртуальні) визначали долю чиновника.
Процеси інституціоналізації номенклатурних апаратів партійних і ра-
дянських органів, а також професійних спілок і ЛКСМУ стали об’єктом
уваги історика в третьому розділі. Автор обрав досить непростий шлях —
виокремлення з усієї системи влади відповідних вертикалей. Дослідник
ілюструє розбіжності «між словом і ділом» Комуністичної партії: декла-
руючи на словах невтручання у сферу компетенції органів державної
влади та управління, насправді партія визначала й контролювала поточ-
ний курс. П.В. Киридон слушно зауважує, що ради депутатів трудящих,
як і громадські організації, були передавальними пасами від партії до
суспільства. Учений показує подібність апаратних структур рад і гро-
мадських організацій та механізмів їхньої діяльності партійним комі-
тетам. Саме завдяки монополії на кадрове забезпечення Компартії вда-
лося опанувати радянський апарат і громадські організації. У розділі
розкрито сутність номенклатури як системи влади, ієрархічної, суворо
централізованої та напоказ народної.
Фокус уваги історика всіх трьох параграфів дещо зміщений у бік
другої половини 50 — першої половини 60-х рр. ХХ ст., що цілком
виправдано з огляду на насиченість цих років хрущовськими ініціативами
щодо скорочення й реформування апарату. Як переконливо показано
П.В. Киридоном, радянські органи влади, профспілки й ЛКСМУ, попри ті
чи інші конституційно-законодавчі норми, зрештою грали допоміжну
роль у радянській політичній системі, тісно перепліталися й у підсумку
замикалися на партійних органах.
Четвертий розділ — «Участь апаратних підрозділів у реалізації пар-
тійно-державної політики в Українській РСР протягом 1945–1964 рр.» —
структурований за хронологічним підходом. П.В. Киридон виділяє такі
етапи (параграфи), як 1945–1953 рр., 1953–1956 рр., 1956–1961 рр., 1961–
1964 рр. Автор відстежує політичне тло історії радянської України з
особливою увагою до становища та функціонування номенклатури.
У розділі розкривається визрівання кризи державного управління та її
усвідомлення номенклатурою, кадрові перестановки середини 1950-х рр.,
реорганізації та боротьба за владу між соратниками Й. Сталіна, апогей
«відлиги», сповзання до нового культу особи тощо. Автор намагається
вести виклад у руслі нової політичної історії — наративу, що поєднував
би не лише політико-структурні зміни, але й ураховував роль суб’єк-
тивного фактору. П.В. Киридон ілюструє трансформацію номенклатури
від об’єкта до суб’єкта політичного життя, яка в ході хрущовських пере-
творень відчула свою корпоративність, проявила солідарність і скорис-
талася політичними важелями, аби убезпечити себе від непередбачу-
ваності лідера країни й зберегти стабільність.
Віктор Крупина. Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура УРСР…
679
Проаналізувавши сутність номенклатури, автор пропонує власне ви-
значення цього терміна. У ньому П.В. Киридон розрізняє людський вимір
(«соціальне кастове утворення») та інституційний механізм («повоєнна
система повоєнного радянського тоталітаризму»). Учений виокремлює її
формальний (списки номенклатурних посад) і фактичний (забезпечення
функціонування режиму) боки (С. 100). Слід погодитися з твердженням
автора, що система пільг і привілеїв значно вивищувала номенклатуру
над пересічними громадянами (переселяючи високопосадовців, за висло-
вом М. Восленського, у країну «Номенклатурія»), перетворюючи її майже
на касту. Однак можна подискутувати з дослідником щодо замкнутості,
закритості номенклатури на зразок кастовості, яка не самовідтворю-
валась, а поповнювалась за рахунок вихідців з інших «каст». Навіть якщо
сприйняти номенклатуру як касту, важко погодитись із включенням до
неї секретарів первинних партійних організацій (окрім парторгів ЦК), які
навряд чи знали про переваги «основної номенклатури» ЦК, так і зали-
шаючись членами «зовнішньої партії» (за висловом Д. Оруела).
Серед здобутків автора слід відзначити змалювання широкого полотна
суспільно-політичних процесів в Україні та ролі в них номенклатури.
П.В. Киридон вводить до наукового обігу значну кількість матеріалів, що
довгий час були малодоступними й зберігались у спецхранах. Робота
вирізняється добрим фактичним забезпеченням положень і висновків.
Автор опрацював широке коло джерел і літератури; серед останньої слід
виділити не лише дослідження власне історичної спрямованості, але й
праці політологічного характеру. Подальшому студіюванню й осмис-
ленню цього феномену сприятимуть додатки, що серед іншого вміщують
статистичні вибірки про основні соціально-фахові характеристики пар-
тійно-державної номенклатури УРСР в 1945–1964 рр.
Даючи позитивну оцінку монографії П.В. Киридона, варто вказати
також і на окремі недоліки. Зокрема, намагаючись розглядати українську
номенклатуру в загальносоюзному контексті (як людей і як субсистему),
доцільно було б залучити матеріали російських архівосховищ, які б
дозволили рельєфніше показати українські особливості (московський
погляд на Київ як союзний регіон) або проілюструвати їх відсутність (до
чого схиляється автор). Суперечливу оцінку автор дає історіографії про-
блеми: на сторінці 64 історик зазначає, що «особливості інституціона-
лізації й функціонування партійно-державної номенклатури Української
РСР протягом 1945–1964 рр. у літературі досліджено та описано зде-
більшого фрагментарно, у контексті ширших або суміжних [...] тем»,
натомість на сторінці 379 дослідник стверджує протилежне: «Аналіз
стану, повноти, достовірності вивчення і рівня дослідженості наукових
джерел з проблеми інституціоналізації та функціонування номенклатури
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
680
Української РСР протягом 1945–1964 рр. дає підстави констатувати все-
бічний характер розгляду теми в історіографії, адже як вітчизняними, так
і зарубіжними вченими напрацьовано значний масив відповідних праць».
У комплекті з іменним покажчиком та додатками варто було б укласти
географічний покажчик, а також умістити анотації іноземними мовами.
Кожна завершена праця, особливо монографічного плану, відображає
стан розвитку історичної науки, демонструє зріз знань про ту чи іншу
проблему в певний час. Так само й монографія П.В. Киридона свідчить
фактично про початковий період досліджень номенклатурних механізмів
влади в Україні другої половини ХХ ст., адже триває накопичення емпі-
ричного матеріалу, що згодом підштовхне до теоретичних узагальнень.
У цілому, монографія служить дороговказом для послідовників щодо
вибору майбутніх тем. П.В. Киридон слушно зазначає (С. 64–65, 383), що
перелік перспективних напрямків досліджень є доволі об’ємним: струк-
тура й процедури функціонування партійно-державного апарату, порядок
ухвалення й оформлення рішень, механізми номенклатурних призначень,
біографістика й регіональні владні групи тощо. Додамо, що окремого
дослідження заслуговує господарська номенклатура (директори заводів,
підприємств, фабрик тощо), її апарат управління як елемент авторитарно-
бюрократичної системи. Привабливими напрямками вивчення історії вла-
ди є повсякденне життя керівників, їхня національна й соціальна іден-
тичність тощо. Належить олюднити адміністративно-управлінський апа-
рат різних рівнів у цілому.
Загалом, сучасна українська історіографія поповнилася цінною працею
П.В. Киридона, в якій викладено сучасний погляд на номенклатурний
механізм функціонування партійних і радянських владних структур шля-
хом кадрового супроводу й системного контролю за апаратом. Поло-
ження й висновки, аргументи й факти, наведені в монографії, а також
доступність джерельного матеріалу та методологічний плюралізм сучас-
ної історичної науки сприятимуть поглибленню номенклатурознавчих
студій в Україні.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215516 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T19:05:11Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крупина, В. 2026-03-19T16:29:54Z 2013 Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія / В. Крупина // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 672-674. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215516 Рецензія на книгу: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 576 с. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Рецензії, огляди, анонси, дискусії Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія Article published earlier |
| spellingShingle | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія Крупина, В. Рецензії, огляди, анонси, дискусії |
| title | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія |
| title_full | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія |
| title_fullStr | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія |
| title_full_unstemmed | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія |
| title_short | Рец. на кн.: Киридон П.В. Правляча номенклатура Української РСР (1945–1964 рр.): монографія |
| title_sort | рец. на кн.: киридон п.в. правляча номенклатура української рср (1945–1964 рр.): монографія |
| topic | Рецензії, огляди, анонси, дискусії |
| topic_facet | Рецензії, огляди, анонси, дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215516 |
| work_keys_str_mv | AT krupinav recnaknkiridonpvpravlâčanomenklaturaukraínsʹkoírsr19451964rrmonografíâ |