Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі
Рецензія на збірник статей: Ad fontes. O naturze źrodła historycznego / pod red. Stanisława Rosika i Przemysława Wiszewskiego // Acta Universistatis Wratislaviensis. — Wrocław, 2004. — Nr 2675. — Historia CLXX. — 392 s.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215518 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі / В. Перкун // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 665-671. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480759133896704 |
|---|---|
| author | Перкун, В. |
| author_facet | Перкун, В. |
| citation_txt | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі / В. Перкун // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 665-671. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | Рецензія на збірник статей: Ad fontes. O naturze źrodła historycznego / pod red. Stanisława Rosika i Przemysława Wiszewskiego // Acta Universistatis Wratislaviensis. — Wrocław, 2004. — Nr 2675. — Historia CLXX. — 392 s.
|
| first_indexed | 2026-03-23T19:05:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Віталій Перкун. Публікації з проблем джерелознавства…
665
Віталій Перкун
ПУБЛІКАЦІЇ З ПРОБЛЕМ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА В ПОЛЬСЬКІЙ
НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Рец. на збірник статей: Ad fontes. O naturze źródła historycznego / pod
red. Stanisława Rosika i Przemysława Wiszewskiego // Acta Universistatis
Wratislaviensis. — Wrocław, 2004. — Nr 2675. — Historia CLXX. — 392 s.
Одним із значимих центрів досліджень у галузі допоміжних (спе-
ціальних) історичних дисциплін у польській історичній науці є Вроцлав-
ський університет.
Починаючи від 2001 р., стараннями С. Росіка та П. Вишевського
виходить серія наукових збірників, присвячених низці наук, що дають
змогу пізнавати історичні джерела (Ad fontes. Interdyscyplinarne spotkania
historyczne)1.
Нашу увагу привернув збірник, який з’явився після конференції в
Любавці (Польща) 22–25 травня 2002 р. під назвою «Про природу істо-
ричного джерела»2.
Редактори слушно звертають увагу на зміни, які принесло ХХ ст. в
бачення ролі та місця історії в європейській культурі. У певній частині
європейських історіографічних шкіл ствердилася думка: етап фіксації,
вивчення та публікації історичних джерел вже позаду. Тому в останні
десятиліття відбувається процес «оминання» джерел. Цим альтернативна,
або некласична, історіографія скеровується не стільки до студіювання
історичного джерела, скільки до спроби «писання історії без джерел» на
основі «контекстів» та «наративів»3. Тому редактори за лейтмотив збір-
ника обрали питання: яке ж місце нині займає історичне джерело в
наукових студіях, чи вичерпало воно свій потенціал?
У вступному слові редактори дезавуюють тезу Фердинанда Бартеза:
факт не має жодної іншої форми існування, окрім мовної4. Заняття істо-
рією в такому разі, наголошують автори, носило б виключно терапев-
тичний характер.
Редактори ставлять питання, на яке, за їхніми словами, донині не
знайдено відповіді: чим є історичне джерело, як його використо-
вувати, що завдяки йому пізнаємо?5
Статті збірника згруповано в розділи, які відображають спектр нау-
кових зацікавлень авторів: від власне проблем джерел до питань мето-
дології, мистецтвознавства та історіографії. Що й засвідчує інтердис-
циплінарність наук, які допомагають пізнавати історичні джерела.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
666
Нижче подаємо назви статей (вони поділені на чотири рубрики), аби
побачити, як дослідники намагаються показати багатогранність історич-
них джерел та їхнього інформаційного потенціалу.
Методологія та практика:
Przemysław Urbańczyk, Чи минуле є пізнавальне.
Marek Cetwiński, «Могутніший від Бога»? Історик та межі наукового
пізнання минулого.
Zofia i Stanisław Kurnatowscy, Пізнавальні можливості використання
археологічних джерел.
Elżbieta Kowalczyk, Топонімія — занедбане джерело.
Andrzej Pleszczyński, «Amicitia» і польська справа. Уваги про стосунки
П’ястів до Цісарства у X та на початку XI ст.
Stanisław Rosik, Про те, як хронікар Тітмар пишучи про Болеслава
Хороброго вийшов на вершини об’єктивізму, або на стежці намірів
автора у «світлі текст».
Marek Słoń, Рефлексія над одним документом. Про її пізнавальні пере-
ваги на прикладі листа вроцлавських райців у справі святоянського
відпусту у 1461 р.
Dariusz Andrzej Sikorski, Місце та роль джерел у психоісторії.
Edward Skibiński, Джерело як річ.
У колі творів мистецтва:
Jan Wrabiec, Деякі сучасні погляди на твір мистецтва як історичне
джерело.
Ryszard Knapiński, Святі у мистецтві (причинок до студій аґіографіч-
ної іконографії).
Jerzy Strzelczyk, Карта у середньовіччі. Уваги про стан досліджень та
середньовічне розуміння карт.
Stanisław Suchodolski, Про способи інтерпретації нумізматичних дже-
рел — погляди на створення монет у Польщі, Чехії та Угорщині.
Jakub Kostowski, Сягаючи по безпосередні джерела: про дві дати, що
визначають час діяльності вроцлавської робітні Бейнхартів.
Piotr Oszczanowski, Священні казання сілезьких лютеранських амвонів
як джерело знань історика мистецтва.
Paweł Stróżyk, Про потребу та можливості досліджень над складе-
ними гербами. Уваги на прикладі іконографічних геральдичних джерел з
Великопольщі.
Історіографічні джерела:
Marie Bláhová, Середньовічні історіографи як джерело знань з істо-
ріографії (на прикладі чеських земель).
Maciej Michalski, Героїня та автор у життєписах польських княжих
книжників XIII ст.
Віталій Перкун. Публікації з проблем джерелознавства…
667
Leszek P. Słupeсki, Вільям з Малмесбури про слов’янські вироки.
Lesław Spychała, Tarih-i Ungurus (Історія Угорщини), Турецькомовний
«переклад» середньовічної угорської хроніки. Стан знань та дослідницькі
проблеми.
Bogdan Rok, Старопольські книги як джерело для досліджень над
ментальністю.
Lucyna Harc, Яку джерельну вартість мають рукописи Самуеля
Беньяміна Клозе XVIII ст.?
Багато джерел пізнання:
Władysław Duczko, Король Анунд, Місія християнська, бунт шведів
та комета Галлея: джерела до реконструкції однієї події з XIX ст. у
Швеції.
Jarosław Dudek, Чи євнух міг стати візантійським державним діячем
(зі студій над минулим Візантії в XI ст.).
Przemysław Wiszewski, Що виникає з документа, або про недипло-
матичне використання любянських дипломів.
Borys Paszkiewicz, Монета в джерелі або для чого історикові гроші?
Adam Krawiec, Головні методологічні та джерельні проблеми до-
сліджень над сексуальністю в середньовіччі.
Jacek Debicki, Факт у джерелі. Про джерела (іконо)графічні, карто-
графічні та нарраційні при нагоді досліджень над сілезькими та клодзь-
кими санаторіями у новітній час.
Piotr Boron, Уваги щодо апокрифічної хроніки так званого Прокоша.
Roman Stelmach, Про доцільність та методи фальшування диплома-
тичних джерел в середньовічній Сілезії.
Із наведених заголовків та рубрик помітно, наскільки широким є пред-
ставлений діапазон дослідницьких проблем. Не вдаючись до деталь-
нішого аналізу всіх матеріалів, зупинюся на декількох, які прикували мою
увагу.
А. Кравець вивчає проблему, яка в українській історіографії донині є
незайманою цілиною6. Ідеться про сексуальність у середні віки. Дослід-
ник наголошує на важливості історії сексуальності на ниві історичних
студій. Історик доходить висновку — сексуальні норми впливають не
лише на цю сферу життя, але й опосередковано на цілу культуру в
широкому сенсі цього слова…, вивчення сексуальності має важливе зна-
чення для повноти історичних досліджень, уможливлює краще розуміння
багатьох процесів (С. 353).
П. Урбаньчик доходить висновків, які в польській історіографії зроб-
лені в попередні десятиліття: минуле постійно змінюється7 (С. 11). На
думку дослідника, так буде завжди, оскільки хочемо ми цього чи ні, але
теперішнє обумовлює бачення минулого (С. 13), оскільки воно нероз-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
668
ривно пов’язане із нашим баченням і розумінням сьогодення (С. 14).
У підсумку, підкреслює П. Урбаньчик, історик володіє величезною вла-
дою формувати образ минулого, теперішнього та майбутнього (С. 14).
М. Цетвінській актуалізує питання — як слід писати історію, чи
історик могутніший за Бога? Історик займається тим, що триває, навіть у
формі давніх слідів вчинків та думок. Дослідник заперечує те, що метою
історії є репродукція та пояснення сьогодення, яке вже не існує.
Повторює тезу вроцлавського дослідника Ернста Кассірера — історія є
пробою складення в ціле розкиданих у сьогоденні частинок минулого.
Отже, опорним пунктом історичних досліджень є сьогодення (С. 23). Від
інвентаризації та критики «давніх речей» (джерел. — В.П.) починається
реконструкція минулого (оскільки джерела, як пише автор, відкривають
шлях до минулих реалій життя). Другий етап — через джерела зрозуміти
та пізнати культурні коди людей (С. 24). І третій етап — перевірення
інформації щодо вірогідності подій, про які дізнаємося з історичних
джерел (С. 25). Остаточною метою історичного знання, наголошує автор,
є розуміння людського життя. Висновок — історик не є ані потужнішим
за Бога, ані Богом. Радше подібний до слідчого, який має відповісти на
питання: хто? що? де? коли? як? навіщо? з яким наслідком?
Д. Сікорскі у своїй статті «Місце та роль джерел у психоісторії»8
ставить питання — чим є методика психоісторії? І відповідає — засто-
суванням понятійного апарату, концепції та схем, які опрацьовані психо-
аналізом до з’ясування мотивацій людських дій та історичних явищ
(С. 75). Червоною ниткою проходить ідея автора про засадничі різниці в
методах досліджень психоаналітиків (на які опирається психоісторія) та
істориків і необхідність перенесення методів психоаналітиків на поле
дослідження історичних джерел.
На відміну від психоаналітика, який безпосередньо спілкується з па-
цієнтом, психоісторик має справу з носіями інформації, які збережені на
письмі або у формі образу (С. 79). Опосередкований текст з другої руки
може психоісторика звести на манівці (С. 80)9. Резюмуючи, автор наго-
лошує на необхідності створення дослідниками психоісторії такої дослід-
ницької методики, яка б враховувала специфіку історичного джерела як
єдиного носія інформації (С. 81).
Я. Врабєц у статті «Твір мистецтва як історичне джерело» порушує
важливе питання, пов’язане із використанням мистецтвознавчих засобів у
історичних дослідженнях10. Дослідник наголошує: вивчати слід не лише
конкретний твір, але й його рецепцію (С. 93). Я. Врабєц робить цікавий
висновок: «…осягненням історії мистецтва є висновок про зауваження у
конструкціях великих готичних катедр аналогій із теологічною парадиг-
мою св. Томи Аквінського, а підсумком студій Е. Панофські11 визначено, у
Віталій Перкун. Публікації з проблем джерелознавства…
669
якій мірі форма ренесансової архітектури та малярства в Італії є
віддзеркаленням світогляду, що грунтується на неоплатонівській філосо-
фії, яка була популярною з-поміж флорентійських інтелектуалістів
XV ст.» (С. 94)12.
Я. Врабєц закликає змінити ставлення до джерельного потенціалу мис-
тецтва, яке є джерелом не лише смаків та естетичних поглядів, але й при
вдалому використанні іконографічних методів є полем до вивчення релі-
гійності, філософських течій, політичних доктрин та ідеологій. Мистецт-
во також дає можливість пізнання здавалося б зниклих із поля зору
історика інтимних переживань людини.
Цікавим видається порушення Я. Врабцем питання реконструкції істо-
ричного минулого внаслідок модернізації понятійного апарату науки,
ментальності епохи. Таким чином створюються нові культурні коди, нова
мова, оволодівши якими, ми при реконструкції минулого його дефор-
муємо.
Збірники доповнені широкою палітрою ілюстративного матеріалу та
резюме до статей німецькою мовою.
Істотним фактом є присутність деяких збірників даної серії в Націо-
нальній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, що на фоні кепського
комплектування українських книгозбірень зарубіжною літературою з
джерелознавчих дисциплін виглядає приємною несподіванкою.
Попри певне повторення деяких тез із попередніх десятиліть та, зда-
ється, очікувану відповідь із представлених матеріалів про невичерпність
потенціалу історичного джерела, збірник усе ж таки слугує цінним по-
сібником для українського читача щодо нових напрямів джерелознавчих
студій. Характерним для майже всіх публікацій є звернення уваги авторів
до доробку західноєвропейської історіографії, зокрема німецької та фран-
цузької. Така вагома «деталь» уможливлює зрештою перебування україн-
ського дослідника в контексті сучасного наукового діалогу13.
————————
1 Origines mundi, gentium et civitatum. — Wrocław, 2001; Immago narrat: obraz jako
komunikat w społeczeństwach europejskich. — Wrocław, 2002; Causa creandi: o pragmatyce
źródła historycznego. — Wrocław, 2005; Mundus hominis: cywilizacja, kultura, natura: wokół
interdyscyplinarności badań historycznych. — Wrocław, 2006; Cor hominis: wielkie namięt-
ności w dziejach, źródłach i studiach nad przeszłością. — Wrocław, 2007; Hominem quaerere:
człowiek w źródle historycznym. — Wrocław, 2008.
2 Див. також рец.: Skonieczny T. Ad fontes. O naturze źródła historycznego / pod red.
Stanisława Rosika i Przemysława Wiszeskiego // Acta Universitatis Wratislaviensis. —
Wrocław, 2004. — Nr 2675. — Historia CLXX // Sobótka. Śląski kwartalnik historyczny. —
2006. — Nr 4. — S. 384–388.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
670
3 Про реальні загрози та небезпеки, які несе така тенденція в українській істо-
ріографії, див.: Дашкевич Я. Постмодернізм та українська історична наука // Українські
проблеми. — 1999. — № 1–2. — С. 109–119; Гирич I. Ярослав Дашкевич — історіограф
новітньої України. Спроба есею // Історіографічні дослідження в Україні. — К., 2008. —
Вип. 18. — С. 280–312. Автор зокрема пише: «…у добу глобалізації з’являється новий
виклик — постмодерна історіографія, яка зорієнтована на тотальну фрагментарність,
розмивання засадничих основ сцієнтизму… під претекстом впровадження нових підхо-
дів нових підходів, стратегій, методик, стверджується відсталість традиційного (як пози-
тивістського) історичного методу досліджень…» (С. 286). Однак summa summarum
йдеться не про заперечення необхідності використання нових методик, а про випра-
цювання формули співіснування методів гуманітарних наук (економіки, соціології,
психології, демографії, культурної антропології) із методом позитивізму. Яскравим при-
кладом такого вдалого поєднання є доробок видатних французьких істориків XX ст.,
засновників інтердисциплінарної історії, представників гурту Анналів: Люсьєна Февра
(1878–1956), Марка Блока (1886–1944), Фернана Броделя (1902–1985), Жака Лє Ґоффа
(нар. 1924); польських істориків Вітольда Кулі (1916–1988), Броніслава Ґеремека (1932–
2008), російського історика Арона Ґурєвіча (1924–2006). В українській історіографії
подібний напрям досліджень репрезентований у кінці ХХ ст. у часописі «Medievalia
Ucrainica: ментальність та історія ідей» (К., 1993–1998. — Вип. 1–5 / Ред. О. Толочко,
Н. Яковенко, Л. Довга). Нині — часопис «Соціум. Альманах соціальної історії» (К.,
2002–2008. — Вип. 1–8 / Ред. В. Горобець). Тези представників згаданої методи, як
показує сьогодення, часто не витримували іспит часу (наприклад, теза В. Кулі у праці
«Wokół historii» (Warszawa, 1988. — S. 87): «…позитивістична наука висвітлила основ-
ний зріз фактів. Нині варто перейти до вищого етапу»). Власне, матеріали рецензованого
збірника (та згаданої цілої серії) доводять протилежне до тези В. Кулі, а також пред-
ставників постмодерної історіографії.
4 Правдоподібно йдеться про Ролана Бартеза (Барта, 1915–1980) — французького
семіотика, соціолога та літературного критика.
5 Одна з нещодавніх статей про спроби відповіді на такі питання відомого україн-
ського історика Мирона Кордуби (1876–1947), див.: Великопольська У. Теоретичні
аспекти джерелознавства у науковій спадщині Мирона Кордуби // Спеціальні історичні
дисципліни: питання теорії та методики. Зб. наук. праць. — К., 2007. — Число 15. —
С. 158–180.
6 Про сексуальність в Україні у ранньому середньовіччі, див.: Долгов В. Любовь,
сексуальность и половая мораль в Древней Руси XI–XIII вв. // Соціум. Альманах соці-
альної історії. — К., 2002. — Вип. 1.– C. 205–215. Ставлять проблему вивчення сек-
суальності, подружнього життя в національній історіографії: Маслійчук В. Девіантна
поведінка жінки на Слобожанщині у 80–90-х рр. XVIII ст. (за матеріалами повітових
судів Харківського намісництва) // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. —
Вип. 5. — С. 197–215; Ворончук І. Подружні зради як наслідки практики укладання
шлюбів в Україні XVI–XVII ст. (на матеріалах ранньомодерної Волині) // Соціум.
Альманах соціальної історії. — 2006. — Вип. 6. — С. 161–201. На тему сексуальності, а
в широкому розумінні — історії тіла, у європейській історіографії існує широке коло
літератури. Один із останніх номерів польського історичного часопису «Przegląd histo-
ryczny» (Warszawa, 2009. — Т. 100. — Zeszyt 3) повністю присвячений історії тіла.
7 Наприклад, В. Куля у вже згаданій праці «Wokół historii» (Warszawa, 1988) писав:
«…суспільна дійсність знаходиться у стані постійної зміни» (S. 33).
8 На цю тему з’явились переклади польських істориків українською мовою. Див.:
Павелець Т. Психоісторики в дебатах з історією // Ейдос. Альманах теорії та історії
історичної науки. — 2006. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 155–184.
Віталій Перкун. Публікації з проблем джерелознавства…
671
9 Д. Сікорські належить цікава розвідка про взаємопов’язання історичних дисциплін
джерелознавчого циклу з теорією архетипів Карла Густава Юнґа. Див.: Sikorski D.
Archetyp i świadomość zbiorowa w poglądach Carla Gustawa Junga і ich znaczenie dla
źródłoznawstwa // Formula Archetyp Konwersja w źródle historycznym. Materiały IX Sym-
pozjim Nauk, dających poznać źródła historyczne / pod red. K. Skupieńskiego. — Siedlce–
Lublin, 2006. — S. 11–25.
10 Подібну проблему актуалізував польський історик, проф. Зєнон Пєх. Див.: Piech Z.
Czy ikonografia historyczna powinna być nauka pomocnicza historii? // Tradycje i perspek-
tywy nauk pomоcniczych historii w Polsce. Materiały z sympozjum w Uniwersytecie Jagiel-
lońskim dnia 21–22 października 1993 roku profesorowi Zbigniewu Pierzanowskiemu przy-
pisane / pod red. Mieczysława Rokosza. — Kraków, 1995. — S. 119–147.
11 Панофські Ервін (1892–1968) — відомий американський теоретик мистецтва ні-
мецького походження, який створив теорію іконологічної інтерпретації творів мис-
тецтва.
12 Подібні аналогії можна провести і в інших площинах матеріальної культури. Проф.
Марія Кoчерська (Koczerska), відома дослідниця польської середньовічної дипломатики
у передмові до перевидання підручника з латинської палеографії проф. А. Ґєйштора
(Gieysztor A. Zarys dziejów pisma łacińskiego. — Warszawa, 2009) теж зазначає про зв’язок
між розвитком письма, архітектурою та мистецтвом: «…кругле письмо, винайдене в
Каролінські часи відповідало перед романській архітектурі, готичне письмо віддзер-
калювало вертикалізм, який згодом проявився у готичному мистецтві, а гуманістичне
письмо гармонізувало з ренесансним мистецтвом Італії…» (S. XIII).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215518 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T19:05:16Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Перкун, В. 2026-03-19T16:30:01Z 2013 Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі / В. Перкун // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 665-671. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215518 Рецензія на збірник статей: Ad fontes. O naturze źrodła historycznego / pod red. Stanisława Rosika i Przemysława Wiszewskiego // Acta Universistatis Wratislaviensis. — Wrocław, 2004. — Nr 2675. — Historia CLXX. — 392 s. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Рецензії, огляди, анонси, дискусії Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі Article published earlier |
| spellingShingle | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі Перкун, В. Рецензії, огляди, анонси, дискусії |
| title | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі |
| title_full | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі |
| title_fullStr | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі |
| title_full_unstemmed | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі |
| title_short | Публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі |
| title_sort | публікації з проблем джерелознавства в польській науковій літературі |
| topic | Рецензії, огляди, анонси, дискусії |
| topic_facet | Рецензії, огляди, анонси, дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215518 |
| work_keys_str_mv | AT perkunv publíkacíízproblemdžereloznavstvavpolʹsʹkíinaukovíilíteraturí |