Залізний хрест «За Зимовий похід і бої»
Залізний хрест — єдина нагорода Армії Української Народної Республіки. У статті розкривається історія запровадження нагороди, виготовлення її примірників, наводиться кількість учасників походу та нагороджених. Железный крест — единственная награда Армии Украинской Народной Республики. В статье раскр...
Saved in:
| Published in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215525 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» / Я. Тинченко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 604-613. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480167851327488 |
|---|---|
| author | Тинченко, Я. |
| author_facet | Тинченко, Я. |
| citation_txt | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» / Я. Тинченко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 604-613. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | Залізний хрест — єдина нагорода Армії Української Народної Республіки. У статті розкривається історія запровадження нагороди, виготовлення її примірників, наводиться кількість учасників походу та нагороджених.
Железный крест — единственная награда Армии Украинской Народной Республики. В статье раскрывается история учреждения этой награды, изготовления ее экземпляров, приводится численность участников похода и награжденных.
The article deals with the Iron Cross, the only award of the UNR Army. It sheds light on the award history, its stamping and implementation, supported with the number of combatants and the awarded.
|
| first_indexed | 2026-03-23T18:55:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ярослав Тинченко. Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
603
ФАЛЕРИСТИКА
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
604
УДК 94(477):355.134.2 «Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
Ярослав Тинченко
ЗАЛІЗНИЙ ХРЕСТ «ЗА ЗИМОВИЙ ПОХІД І БОЇ»
Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої» — це єдина відзнака Армії
Української Народної Республіки, яка була виготовлена за часів бойових
дій із Червоною армією. Залізний Хрест видання 1921 р. не мав статусу
ордена, а був пам’ятною відзнакою, призначеною для всіх учасників
Зимового походу.
Перший Зимовий похід — рейд по тилах білогвардійців, а потім —
червоних, решток Армії УНР на чолі з генерал-хорунжим М. Омеля-
новичем-Павленком. Похід тривав з 6 грудня 1919 р. до 6 травня 1920 р.
У квітні 1920 р. Симон Петлюра надіслав до рейдуючої армії своїх деле-
гатів, через яких повідомив про мирні переговори з Польщею. Унаслідок
Варшавської угоди поміж УНР та Польщею було також заключено вій-
ськову конвенцію. Отримавши ці дані, партизанські частини Армії УНР
попрямували до польсько-радянського фронту, прорвали його й потому
зайняли крайній правий фланг польських позицій — у районі міст Нова
Ушиця, Ямпіль та Могилів-Подільський.
Заснування нагороди
Уже в середині травня 1920 р. було порушено питання про заснування
та виготовлення особливої нагороди для учасників Зимового походу. Так,
на засіданні Ради народних міністрів УНР 15 травня 1920 р. було вине-
сено постанову про те, що військовий міністр мусить «внести законо-
проект про нагороду всіх учасників походу спеціальним орденом і гро-
шовою допомогою»1.
Військовий міністр УНР Володимир Сальський передав справу роз-
робки нагороди за Зимовий похід до рук художника, колишнього стар-
шини Легіону Українських січових стрільців та сотника Галицької армії
Юліана Буцманюка. Саме він 17 травня 1920 р. підготував перший малю-
нок Залізного Хреста — чорний хрест із прямими кінцями та накладений
на середину тризуб із жовтого металу. У якості арматури для кріплення
стрічки Юліан Буцманюк запропонував дві перехрещені булави. На
зворотньому боці стояли дати: «6.ХІІ.1919» та «6.V.1920». Крім того,
Ю. Буцманюк намалював проекти нагородного наперстного хреста для
священиків, нагородного жетона — для сестер милосердя та навершя на
прапори — для з’єднань, що брали участь у поході.
Ярослав Тинченко. Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
605
Трохи згодом початковий проект Ю. Буцманюка було видозмінено
сотником Северином Красноперою — також ветераном Легіону Україн-
ських січових стрільців та Галицької армії. 4 вересня 1920 р. він зробив
малюнок, який у цілому повторював проект Ю. Буцманюка. Але тепер
тризуб було вміщено в блакитний круг та обрамлено чотирикутною про-
менистою зіркою. На звороті, окрім дат, було також уміщено гасло: «За
волю України»2.
3 жовтня 1920 р. Рада народних міністрів УНР розглянула внесення
військового міністра про встановлення орденів: Визволення — за бойові
заслуги та Залізного Хреста — за похід 6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.
Того ж дня було винесено постанову про запровадження цих орденів3.
Наступного дня постанову Ради народних міністрів УНР затвердив
Симон Петлюра. Ще за кілька днів — 19 жовтня 1920 р. — за підписом
Головного отамана С. Петлюри та виконувача обов’язків військового мі-
ністра УНР генерала О. Галкіна було оприлюднено наказ ч. 083 про
ордени Визволення двох ступенів та відзнаки Залізного Хреста. У наказі
також ішлося про те, що «відзнакою «Залізного Хреста» можуть бути
нагороджені за присудом Ради Залізного Хреста лише ті особи, які брали
участь у поході з 6.ХІІ.1919 року по 6.V.1920 рік, незалежно від нагороди
іншими орденами»4.
Тоді ж було затверджено Статут відзнаки Залізного Хреста «За похід і
бої з 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р.». У першому параграфі статуту
було зазначено, що відзнака мусить бути однакова для всіх, за винятком
сестер-жалібниць, фельдшериць та інших осіб жіночої статі, які отри-
мують жетон (такий же хрест, але зменшений утричі, який носиться в
розетці жовто-блакитного кольору). Цей же параграф зазначав, що від-
знака та жетон мають носитися на грудях на лівій стороні.
У другому параграфі статуту було зазначено, хто має право на Залізний
Хрест:
а) усі особи, які брали участь у поході з 6 грудня 1919 по 6 травня
1920 рр., «не заплямували козацької честі ганебними вчинками й зараз
знаходяться в частинах»;
б) вояки, які були змушені залишити Армію УНР під час походу через
хворобу та поранення;
в) загиблі в боях та померлі від ран та хвороб.
У статуті також було прописано права та привілеї нагороджених, опис
відзнаки Залізного Хреста та положення про печатку відзнаки. Крім того,
особливо було наголошено, що всі кавалери відзнаки мали зватися
лицарями Залізного Хреста5.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
606
Виготовлення Залізних Хрестів
Спочатку справу виготовлення примірників Залізного Хреста «За
Зимовий похід і бої» поклали на начальника історично-інформаційного
відділу штабу Армії УНР, генерала Олександра Пороховщикова. 18 жовт-
ня 1920 р. командувач Армією УНР генерал М. Омелянович-Павленко
наказав О. Пороховщикову попіклуватися про виготовлення 3-х тисяч
екземплярів нагороди, на що передбачалося виділити 2 млн. марок6.
Однак уже за кілька днів ця справа була передана для виконання зі
штабу Армії УНР безпосередньо Армійській раді лицарів Залізного
Хреста. Першого листопада 1920 р. в м. Гордок на Поділлі відбулося
засідання членів ради. На ньому були присутні: полковник Павловський
(від штабу Армії УНР), сотник Маркевич (від 1-ї Запорізької дивізії),
хорунжий Левитський (від 2-ї Волинської дивізії) та сотник Пищемуха
(від 4-ї Київської дивізії).
Засідання було коротким та прийняло кілька резолюцій:
1. Звернутися до військово-історичного відділу Генерального штабу
УНР з проханням зробити художні зразки грамоти.
2. Делегувати сотника Пищемуху та хорунжого Левитського «за кор-
дон», аби вони замовили там знаки Залізного Хреста, стрічки, печатки,
бланки, щоб виготовити їх до 6-го грудня 1920 р.
3. Просити Омеляновича-Павленка асигнувати для замовлення екземп-
лярів Залізного Хреста 2 млн. марок, а якщо їх не вистачить — взяти з
фонду допомоги учасникам Зимового походу.
Крім того, учасники засідання обговорювали питання про можливість
нагородження Залізним Хрестом вояків Чорноморської бригади та куреня
Низових Запорожців. Від імені ради вони заявили, що не мають нічого
проти відзначення цих вояків, але вважають, що остаточне рішення мав
би прийняти командувач Армією УНР генерал М. Омелянович-Пав-
ленко7.
«За кордоном» виявилася Варшава, куди Пищемуха та Левитський
прибули лише 13 листопада 1920 р. Однак щойно вони ступили на вокзал
Варшави, як були ледь не заарештовані: виявилося, що у формі Армії
УНР вулицями міста пересуватися не можна, а цивільного одягу вони не
мали. Старшини звернулись по допомогу до голови військової місії УНР
генерала Зелінського, але той відмовився їм допомагати8.
Розв’язавши самотужки проблему з одягом, Пищемуха та Левитський
нарешті почали виконувати завдання щодо замовлення необхідних від-
знак. Однак, як видно з їхнього рапорту, грошей було значно менше, ніж
рада просила в Омеляновича-Павленка, а саме — усього приблизно
200 000 марок. Старшинам вдалося замовити:
– грамоти — за 62 000 марок;
Ярослав Тинченко. Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
607
– 2 тисячі стрічок — за 60 000 марок.
Грамоти та стрічки мали бути готові до 1 грудня 1920 р9.
Згідно з рапортом від 7 грудня 1920 р. справа з виготовленням ек-
земплярів Залізного Хреста була значно складнішою, у першу чергу —
через відсудність необхідних коштів. Пищемуха та Левитський знайшли
ювелірну фірму, яка погодилася виготовити екземпляри нагороди по
350 марок за штуку, однак вимагала наперед 200 000 марок — для
закупівлі металу та виготовлення штампа. Але в той час на руках у
Пищемухи та Левитського залишалося всього 50 000 марок. Відтак, вони
просили Омеляновича-Павленка асигнувати ще бодай 150 тисяч, аби
оплатити аванс. Потому фірма обіцяла зробити перші 500 екземплярів за
три тижні, а решту («тобто 2 000 штук», як зазначалося в рапорті) — у
місячний термін. Але, звичайно, за умов повної оплати виготовлення
Залізних Хрестів10. Очевидно, справа зі 150 тисячами марок була неза-
баром розв’язана. Зберігся лист Пищемухи (без дати), в якому він пові-
домляв, що перші 500 екземплярів Залізного Хреста фірма обіцяє виго-
товити до Різдва (25 грудня 1920 р.), а решту (2 тисячі) — по отриманні
грошей11.
З грамотами та стрічками варшавські виробники також не підвели. Як
видно з недатованого клопотання Пищемухи до Зелінського, він просив
генерала видати проїзні документи до Ченстохова на провезення 180 кг
надрукованих грамот12.
На превеликий жаль, в архівах немає інформації про те, чи було
пізніше оплачено замовлення ще на дві тисячі Залізних Хрестів «За
Зимовий похід і бої», а відтак ми не знаємо, скільки всього було виго-
товлено цих нагород. Із тих даних, що були представлені в переписці
сотника Пищемухи, можна зробити висновок, що точно було оплачено та
виготовлено 500 Залізних Хрестів. Справа виготовлення інших двох тисяч
екземплярів нагороди, зважаючи на відсутність грошей в Уряду та Армії
УНР, могла відкластися на невизначений термін.
Нагородження та кількість лицарів
За даними авторів праці «Українська фалеристика. З історії нагородної
спадщини», знаки Залізного Хреста виготовлялися в невеликій приватній
майстерні у Варшаві, а стрічки — у Львові. Крім того, у варшавському
літературно-мистецькому видавництві Б. Глодзевського було видруко-
вано грамоти Залізного Хреста, над якими працювали художники В. Кри-
жанівський та І. Мозалевський13.
Ради з нагородження Залізними Хрестами — армійську та дивізійні —
було створено лише по переході Армії УНР через Збруч на польську
територію 21 листопада 1920 р. Вони провадили свою працю вже в
таборах інтернованих.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
608
Наказ про нагородження учасників Зимового походу за номером ч. 2
з’явився 19 лютого 1921 р. До наказу мав бути прикладений список
нагороджених. Але через те, що список вважався неповним, його так і не
опублікували. Армійська рада Залізного Хреста мала остаточно упоряд-
кувати цей список та потім опублікувати його в черговому наказі по
Війську УНР. Цього не сталося. Список залишився в єдиному екземплярі
в тому вигляді, в якому він був укладений на початку 1921 р.14. Нині він
зберігається в Центральному державному архіві Вищих органів влади та
управління України.
Відомо, що нагородження вояків 1-ї Запорізької та Окремої кінної
дивізій, які перебували на інтернуванні в таборі Вадовиці, відбулося вже
25 лютого 1921 р. Учасник нагородження, підполковник 1-го кінного
полку ім. М. Залізняка Андріан Марущенко-Богдановський коротко зга-
дував про це: «25 лютого після урочистої Служби Божої, відправленої в
похідній церкві, відбулося перше декорування орденом Залізного Хреста
учасників Зимового походу. Це був день найбільшого ентузіазму й
піднесення за цілий час перебування в таборі. Вввечорі для лицарів
хреста відбулась вистава в театрі»15. Два дні потому нагороди було
вручено хворим старшинам та козакам, які перебували в польському
військовому шпиталі у Вадовицях16.
Цікаво, що остаточний вигляд нагород мав розбіжності із проектом
Северина Краснопери, затвердженим Симоном Петлюрою. По-перше,
чотирикутна зірка з тризубом була не ребристою, а гладкою. По-друге, на
зворотній стороні Хреста були дати «6.ХІІ.1919» та «6.V.1920», поряд-
кове число відзнаки та напис «За Зимовий похід і бої».
Таким чином, Залізні Хрести було видано лицарям наприкінці лютого
1921 р. Скільки ж усього було нагороджень? Це питання слід розглянути
детально.
Чисельність Армії УНР, що повернулася з Першого Зимового походу,
донедавна була достеменно невідома. Колишній ад’ютант С. Петлюри та
дослідник історії Першого Зимового походу Олександр Доценко вважав,
що Дієва армія УНР тільки у своєму бойовому скаді мала 3 600 багнетів,
1 180 шабель, 114 кулеметів та 14 гармат17.
Набагато скромніші та більш близькі до реальності оцінки чисельності
Армії УНР, які подано в праці «Українсько-московська війна 1920 року в
документах, ч. 1». Цю працю під редакцією генерала В. Сальського було
опубліковано у Варшаві 1933 р. У ній уміщено «Склад Армії УНР на
6 травня 1920 року», упорядкований, як зазначає редактор праці В. Саль-
ський, «на підставі різних документів і спогадів учасників»:
Ярослав Тинченко. Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
609
Таблиця 118
старшини козаки кулемети гармати
Запорізька дивізія (отаман Гулий) 140 1100 25 6
Волинська дивізія (отаман Никонів) 100 950 22 2
Київська дивізія (отаман Тютюнник) 110 840 20 4
Галицька кінна бригада
(отаман Шепарович)
90 620 6
Окремий кінний полк
(полковник Чижевський)
27 170 4
Кінна сотня Штабу Армії 12 160 4
Разом: 479 3840 81 12
Бойовий стан: 2100 багнетів, 580 шабель
Упорядники збірника (а це не тільки Володимир Сальський, але ще й
генерал Павло Шандрук) та Олександр Доценко не використали доку-
менти, які б дали вичерпну відповідь на питання про склад Армії УНР, що
повернулася із Зимового походу. Ці документи в 1920–30-і р. зберігалися
у фонді штабу Армії УНР в Празькому українському архіві, а нині
знаходяться в Центральному державному архіві вищих органів влади та
управління України. Ідеться про реєстр старшин, урядовців та козаків
військ Армії Української Народної Республіки, складений орієнтовно в
першій половині квітня 1920 р., тобто ще під час Зимового походу. До
цього реєстру включені особовий склад штабу Армії УНР та підлеглих
йому частин, а також список вояків Волинської та Київської дивізій. До
нього також включено хворих або поранених, полонених, загиблих та
померлих. Крім того, в архіві було виявлено комплект списків Запорізької
дивізії. Це — реєстр старшин, підстаршин та урядовців 1-ї Запорожської
дивізії, які брали участь у походах та боях з 6 грудня 1919 року по
6 травня 1920 року, аналогічний реєстр козаків; реєстр старшин, підстар-
шин та урядовців 1-ї Запорізької дивізії, які брали участь у походах та
боях з 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р., відставших від армії з різних
причин та аналогічний реєстр козаків.
До вказаних реєстрів не ввійшли:
а) Список особового складу та втрат Окремого кінного полку (3-го
кінного полку). Але згідно з нарисом історії 3-ї Залізної дивізії, зроб-
леного колишнім командиром цього полку Григором Чижевським, полк
дійсно нараховував 27 старшин та 170 козаків.
б) Список особового складу 1-го Галицького кінного полку (кінної
бригади) отамана Едмунда Шепаровича та Чорноморського пішого полку,
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
610
які 27 квітня 1920 р. підняли повстання та перейшли зі складу Червоної
армії до Армії УНР. За даними Михайла Омеляновича-Павленка, усього
до Армії УНР долучилося близько тисячі осіб, зокрема 400 кавалеристів,
150 багнетів та 30 кулеметів. Але ці частини нами не беруться до уваги,
адже їхні вояки не мали права на отримання Залізного Хреста «За
Зимовий похід і бої».
Отже, згідно з віднайденими реєстрами, у складі Армії УНР станом на
першу половину квітня 1920 р. була така кількість людей:
Таблиця 219
старшини,
козаки
залишилися
хворими або
пораненими
потрапили
до полону
загинули
в бою
померли
від тифу
в поході
Штаб Армії УНР 104 18 3 1 –
Запорізька дивізія 163 / 858 58 38 7 –
Волинська дивізія 589 107 – 1 8
Київська дивізія 603 59 1 - 2
Разом: 2317 242 42 9 10
Викликає подив мала кількість загиблих у боях під час Зимового
походу. Напевно, дехто із загиблих був неврахований. Але цифри
загиблих усе одне були порівняно невеликі. Наприклад, кінний полк
ім. М. Залізняка зі складу Волинської дивізії за весь похід втратив лише
одну особу — свого колишнього командира Олексу Царенка, який помер
від тифу 21 січня 1920 р. Бойові втрати полк мав лише 5 травня 1920 р. —
того дня ворожими кіннотчиками було зарублено поручика Йосипа
Євтушенка та чотового Костя Тараненка20.
За реєстром старшин, урядовців та козаків військ Армії Української
Народної Республіки» кінний полк ім. М. Залізняка нараховує всього
65 осіб. Загиблі 5 травня 1920 р. Євтушенко та Тараненко ще зазначені
серед живих. Проте поміж померлих від тифу дійсно зафіксовано Олексу
Царенка.
Як живі в реєстрі також фігурують і деякі вояки, котрі, наприклад,
загинули 16 квітня 1920 р. в бою під Вознесенськом. Зокрема — ко-
мандир 5-го Київського кінного полку сотник Федір Грибівський.
Отже, реєстр старшин, урядовців та козаків військ Армії Української
Народної Республіки охоплює всіх без винятку вояків штабу Армії УНР,
Запорізької, Волинської та Київської дивізій, які брали участь у Зимовому
поході. Але деякі особи, які загинули вже наприкінці походу, у реєстрі ще
рахуються живими.
Ярослав Тинченко. Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
611
Звичайно, не всі вояки, які зазначені в реєстрі, отримали Залізні
Хрести. Адже згідно зі статутом Хреста на нього не мали права ті
старшини та козаки, які долучилися до Армії УНР під час походу. А це, у
першу чергу, майбутній начальник Запорізької дивізії генерал-хорунжий
Тиміш Гулий-Гуленко та вояки куреня Низових Запорожців, які попов-
нили Дієву армію УНР 25 січня 1920 р. Певна кількість вояків, переважно
старшин, приєдналася до Армії УНР в лютому–березні 1920 р. Це були в
основному ті старшини, які восени 1919 р. з різних причин (полон,
дезертирство тощо) опинилися на території, захопленій білогвардійцями.
Після розбиття білогвардійців вони шукали зв’язок із Армією УНР та
незабаром вступили до її лав. Очевидно, що не дістали нагород і
17 китайців, які служили у складі немуштрової сотні Київської дивізії.
Хоч згодом щонайменше двоє з них загинули під час Другого Зимового
походу.
Певна кількість вояків — учасників Зимового походу — загинула в
боях із червоними в травні–листопаді 1920 р. (наприклад, командир 30-го
куреня 4-ї Київської дивізії підполковник Михайло Лавровський, який ще
з двома козаками — учасниками походу — загинув у бою у вересні
1920 р. під Новою Ягольницею)21. Дехто просто облишив військову служ-
бу (як це зробив латиш підполковник кінного полку Чорних Запорожців
Карл Броже, який виїхав на батьківщину вже в грудні 1920 р.). Таким
чином, до 19 жовтня 1920 р. — часу запровадження відзнаки Залізного
Хреста — у лавах Армії УНР залишилося менше двох тисяч учасників
Зимового походу.
У єдиному примірникові документа «Список лицарів Залізного Хрес-
та», що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів
влади та управління України, фігурує 1 668 нагороджених (крім того,
один викреслений зі списку)22. У це число також входять жінки-медики,
яким було надано жетони: сестра-жалібниця 2-ї Волинської дивізії Тіна
Книтенко (жетон ч. 1), сестра-жалібниця 1-го кінного полку ім. М. За-
лізняка Віра Петренко (жетон ч. 3), сестра-жалібниця кінно-гірського
гарматного дивізіону Олеся Бондаренко (жетон ч. 4) та сестра-жалібниця
1-ї Запорізької дивізії Олена Прокоф’єва (жетон ч. 5). Додамо до цього,
що в Центральному державному історичному архіві України в м. Львові
збереглася грамота до жетона ч. 2 на ім’я дружини Юрка Тютюнника.
Останній номер Хреста зі списку (ч. 1957) належить козакові 4-ї Київ-
ської дивізії Семену Котляру (Котляревському). За приналежністю до
дивізій та військовим званням (наданим воякам станом на початок
1921 р.) нагороджені розподіляються таким чином:
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
612
Таблиця 323
ш
та
б
А
рм
ії
1
ди
ві
зі
я
2
ди
ві
зі
я
4
ди
ві
зі
я
1
кі
нн
ий
по
лк
2
кі
нн
ий
по
лк
3
кі
нн
ий
по
лк
ін
ш
і
ча
ст
ин
и
ра
зо
м
генерали 1 - 2 3 6
полковники 3 4 2 2 3 14
осаули
(підполовники)
1 1 2 1 5
сотники 5 18 9 11 1 1 3 1 49
четарі
(поручики)
1 11 13 23 3 5 56
хорунжі 9 62 48 46 9 9 11 14 208
пан-отці 1 1 1 3
урядовці 8 5 13 20 1 1 48
лікарі 1 3 4
фельдшери 1 1 3 5 3 13
підстаршини 5 117 77 58 5 25 42 40 369
козаки 33 236 184 298 27 60 18 33 889
сестри-
жалібниці
1 1 1 1 4
Разом: 67 457 354 472 44 102 79 93 1668
До списку нагороджених було включено всіх старшин та козаків, які
перебували в частинах Армії УНР на момент його складання. Не по-
трапили до цього загального списку деякі старшини та козаки, які
перебували на лікуванні або наприкінці листопада 1920 р. відправилися
на територію Радянської України — для ведення партизанських дій.
Напевно, розбіжність поміж загальною кількістю нагороджених (1 668
осіб, включаючи сестер-жалібниць) та останнім числом Хреста зі списку
(ч. 1957) пояснюється ще й тим, що армійська та дивізійні ради
забронювали певну кількість невиданих відзнак для вояків, що можуть
звернутися за ними пізніше.
Таким чином, наявні архівні дані свідчать про те, що від початку до кінця
Першого Зимового походу в ньому брало участь не більше двох тисяч
осіб. Що ж до загальної кількості нагород, виготовлених для учасників
цієї події, то вона остаточно не визначена, але коливається в межах від
500 до 2000 екземплярів.
Ярослав Тинченко. Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої»
613
1 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі —
ЦДАВО України), ф. 1075, оп. 3, спр. 3, арк. 11; Українська фалеристика. З історії
нагородної спадщини. — К., 2004. — С. 72.
2 Українська фалеристика... — С. 73.
3 ЦДАВО України, ф. 1065, оп. 2, спр. 9, арк. 15.
4 Там само, ф. 1075, оп. 2, спр. 58, арк. 115–115 зв.
5 Там само, ф. 3172. оп. 1, спр. 30, арк. 69–70; Українська фалеристика... — С. 102–
104.
6 Там само, ф. 2254, оп. 1, спр. 1, арк. 25.
7 Там само, арк. 4.
8 Там само, арк. 32.
9 Там само, арк. 32 зв.
10 Там само, арк. 33.
11 Там само, арк. 37.
12 Там само, арк. 36.
13 Українська фалеристика... — С. 147–151.
14 ЦДАВО України, ф. 1075, оп. 1, спр. 119, арк. 6.
15 Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імені
запорозького полковника Максима Залізняка полку // За Державність. — Варшава, 1938. —
Ч. 9. — С. 217–218.
16 Там само. — С. 224–225.
17 Доценко О. Зимовий похід, 6.ХІІ.1919–6.V.1920. — К., 2001. — С. 335.
18 Українсько-московська війна 1920 року в документах. — Варшава, 1933. — Ч. 1. —
С. 6.
19 ЦДАВО України, ф. 3172, оп. 1, спр. 65, арк. 80–99; спр. 13, арк. 160–168.
20 Марущенко-Богдановський А. Вказ. пр. — С. 223.
21 ЦДАВО України, ф. 4018, оп. 1, спр. 68, арк. 71.
22 Там само, ф. 1075, оп. 1, спр. 119, арк. 7–13.
23 Складено на підставі «Списку лицарів Залізного Хреста»: ЦДАВО України,
ф. 1075, оп. 1, спр. 119, арк. 7–13.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215525 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T18:55:52Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тинченко, Я. 2026-03-19T16:30:33Z 2013 Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» / Я. Тинченко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 604-613. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215525 94(477):355.134.2 «Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої» Залізний хрест — єдина нагорода Армії Української Народної Республіки. У статті розкривається історія запровадження нагороди, виготовлення її примірників, наводиться кількість учасників походу та нагороджених. Железный крест — единственная награда Армии Украинской Народной Республики. В статье раскрывается история учреждения этой награды, изготовления ее экземпляров, приводится численность участников похода и награжденных. The article deals with the Iron Cross, the only award of the UNR Army. It sheds light on the award history, its stamping and implementation, supported with the number of combatants and the awarded. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Фалеристика Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» Железный крест «За Зимний поход и бои» The winter campaign Iron Cross Article published earlier |
| spellingShingle | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» Тинченко, Я. Фалеристика |
| title | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» |
| title_alt | Железный крест «За Зимний поход и бои» The winter campaign Iron Cross |
| title_full | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» |
| title_fullStr | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» |
| title_full_unstemmed | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» |
| title_short | Залізний хрест «За Зимовий похід і бої» |
| title_sort | залізний хрест «за зимовий похід і бої» |
| topic | Фалеристика |
| topic_facet | Фалеристика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215525 |
| work_keys_str_mv | AT tinčenkoâ zalízniihrestzazimoviipohídíboí AT tinčenkoâ železnyikrestzazimniipohodiboi AT tinčenkoâ thewintercampaignironcross |