Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача
У статті представлений археографічний опис караманлійського рукопису у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Укладач рукопису урум Іван Куркчу відомий як гласний міської думи й засідатель суду міста Маріуполя 1830–1850 рр. У «Записках» відбилися особливос...
Saved in:
| Published in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215529 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача / Є. Чернухін, M. Пірго // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 541-563. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480191462113280 |
|---|---|
| author | Чернухін, Є. Пірго, M. |
| author_facet | Чернухін, Є. Пірго, M. |
| citation_txt | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача / Є. Чернухін, M. Пірго // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 541-563. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | У статті представлений археографічний опис караманлійського рукопису у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Укладач рукопису урум Іван Куркчу відомий як гласний міської думи й засідатель суду міста Маріуполя 1830–1850 рр. У «Записках» відбилися особливості його приватного та громадського життя, зокрема родинні зв’язки, інтерес до релігійної літератури, народної творчості, народної медицини та італійської мови.
В статье представлено археографическое описание караманлийской рукописи из фондов Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В.И. Вернадского. Составитель рукописи урум Иван Куркчу известен как гласный городской думы и судебный заседатель города Мариуполя 1830–1850 гг. В «Записках» нашли отражение особенности его личной и общественной жизни, в частности родственные связи, интерес к религиозной литературе, народному творчеству, народной медицине и итальянскому языку.
The article offers an archeographic description of the Karamanli manuscript from the fonds of the Institute of Manuscripts, the Vernadsky National Library of Ukraine. The compiler of the manuscript Urum Ivan Kurkchu was a member of the City Duma and court judge in Mariupol in 1830–1850. His «Notes» provide details of his private and public life, family relations, his interest to Karamanli religious literature, Urum folklore, folk medicine and Italian.
|
| first_indexed | 2026-03-23T18:56:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
541
УДК 027(477-25):090.1
Євген Чернухін
Mарія Пірго
ЗAПИСКИ З МАРІУПОЛЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.:
АРХЕОГРАФІЧНИЙ ОПИС, СОЦІАЛЬНИЙ ПРОФІЛЬ
ТА РОДИННІ ЗВ’ЯЗКИ УКЛАДАЧА
В Інституті рукопису Національної бібліотеки України іменi В.І. Вер-
надського (далі — ІР НБУВ) з 2003 р. зберігається архів відомих укра-
їнських елліністів Андрія Олександровича Білецького (1911–1995) і Те-
тяни Миколаївни Чернишової (1928–1993)1. Серед численних наукових та
фольклорних матеріалів фонду вирізняється невеликий зошит позами-
нулого століття, ущент заповнений грецьким письмом, але здебільшого
не грецькою мовою. Джерело надходження рукопису до бібліотеки цієї
визначної київської родини залишається достеменно невідомим. Єдину
згадку про зошит знаходимо в машинописних збірниках, що їх про-
дукували на початку 1970-х років на свій власний розсуд (і ризик)
декілька дослідників, вміщуючи туди фольклорні матеріали для поши-
рення серед ентузіастів відродження грецьких національних традицій в
українському Надазов’ї2. У першому числі збірки за 1974 р. наведена
(з перекладом) новогрецька пісня з посиланням на те, що запис зробив
О.А. Діамантопуло (1910–1976)3 за «песенником» Семена Антоновича
Кечеджи-Єні4. Проте наразі не маємо відомостей, чи сам О. Діамантопуло
був на той час власником рукопису, чи скористався дозволом інших осіб.
Проте належність рукопису до кола надазовських греків очевидна.
Очевидно також, що саме хтось із них зрештою передав рукопис
А. Білецькому або ж Т. Чернишовій, можливо, ще під час однієї з діа-
лектологічних експедицій до Надазов’я, котрі вони очолювали упродовж
багатьох років.
Посилання О. Діамантопуло на нібито укладача збірки пояснюється
просто — на обкладинці зошита записано: Записки Семена Антоновича |
Кечеджи-Ени (мой прадед) | (1803–1865) | Дм. Кечеджи.
Прізвище «Кечеджи» (від тур. keceçi «валяльник») належить до поши-
рених, а його носії відзначені в багатьох джерелах з історії кримських
християн, які були переселені в 1778–1780 рр. до Надазов’я. На жаль,
наші можливості щодо встановлення імен пересельців та відстеження
низхідних родових ліній обмежені фактичним станом збережених архівів,
передовсім ревізьких казок і метричних книг. Отож за наявними доку-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
542
ментами не завжди просто з’ясувати не тільки, в яких насправді відно-
синах перебували «Семен Aнтонович Кечеджи-Єні» та його «правнук»
Дмитро Кечеджи і яке місце вони посідали в житті надазовської грецької
громади ХІХ–ХХ ст., але й навіть чи взагалі існувала саме така родинна
лінія. Що ж до «прадіда» останнього, то стосовно нього в доступних нам
джерелах не виявлено жодної згадки. А ось наші пошуки «правнука»
виявилися плідними. Так, за спогадами маріупольців, у місті мешкав
відомий свого часу краєзнавець Дмитро Пантелейович Кечеджи (1897–
1978). На наше прохання співробітники Маріупольського краєзнавчого
музею надали взірець його почерку5, і порівняння записів засвідчило те,
що заголовок на обкладинці рукопису зробив саме він. Таким чином,
Дмитро Пантелей(мон)ович гіпотетично міг бути нащадком невідомого
нам «Семена Антоновича Кечеджи-Єні».
Між тим, під час уважного ознайомлення з текстами «Записок» досить
швидко виникають сумніви в належності їх цій невідомій нам особі.
Прискіпливий аналіз усіх текстів змушує нас визнати цілковиту неправ-
дивість заголовку принаймні в частині визначення імені укладача руко-
пису, а відтак, можливо, і зголошеного родинного зв’язку між укладачем і
тією особою, яка атрибутувала «Записки».
Так, на арк. 6 рукопису знаходиться такий запис урумською мовою:
«1801 [року] квітня 16 був охрещений, у вечір у неділю народився» [усі
переклади Є. Чернухіна. — Ред.]. Це речення складалося від першої
особи, про що свідчить закреслений пізніше тюркський особовий
формант «-μ» у дієслові «народжуватися». До того ж, оскільки подібних
«метричних» записів у рукопису доволі багато, треба визнати, що той, хто
їх залишив навряд чи помилявся стосовно свого віку або дати народження
власних дітей. Відтак, стає очевидним, що Дмитрій Кечеджи або ж
схибив у встановленні року народження свого «прадіда», або ж узагалі не
читав «метричні» записи. Розглянутому записові про хрещення переду-
ють як заголовок кириличні літери «- И — К -», котрі, якби вони були
записані в рукописі один раз, можливо, і не мали б правити за щось
важливе, але ми знаходимо їх також в інших місцях, а це змушує нас
припустити, що йдеться все ж таки про ініціали. Звичайно, літера «К»
цілком може означати «Кечеджи». Тоді перша літера мала б нам указати
на ім’я, що за вірогідністю вживання імен кримськими й надазовськими
греками може бути «Іван» або «Ілля». Власне, якби не заголовок на
обкладинці зошита, то за всіма правилами археографічного аналізу ми
мали б припустити, що рукопис уклав дехто І[…]. К[…].
У наших пошуках правдивого автора «Записок» варто передовсім при-
дивитися до тієї частини нотаток, що торкається приватного та суспіль-
ного життя Укладача — саме так будемо іменувати надалі їхнього автора.
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
543
Найактивніша частина життя Укладача припадає на 30–50-і рр. ХІХ ст.
в місті Маріуполі — адміністративному, духовному й господарському
центрі Грецького округа. Де саме народився Укладач, він не сповіщає,
але, виходячи з записів, починаючи з 1828 р., постійно проживав у місті.
Варто відзначити, що Укладач майже ніколи не датує записів наративних
текстів. Ледь не всі проставлені ним дати стосуються тих чи інших подій
громадського або приватного життя, а відтак, невідомою залишається
щорічна хронологія більшості нотаток. Таким чином, складаючи певне
уявлення про соціальну та родинну сферу, ми, на жаль, не знаємо часу
прояву його зацікавленості до інших ділянок людського знання, що також
знайшла свій відбиток у рукописі. Загалом, крайні дати записів Укладача
дають нібито 1828 і 1855 рр. Ці межі можна трохи посунути, але не далі
1827 р., коли був виготовлений папір, використаний для записів, і навряд
чи надто далеко поза 1855 р.
Разом із тим, характер записів Укладача про народження й хрещення,
шлюб або смерть родичів також викликає низку питань. Майже всі вони,
за рідкісними винятками, знаходяться на арк. 80–81. Часовий проміжок
між деякими датами доволі великий у межах загального періоду між 1828
і 1846 рр. Виходячи з чорнила, почерка й розміщення, ці записи, най-
вірогідніше, були зроблені майже одночасно, а не з інтервалами в кілька
років упродовж майже двадцяти. Беручи до уваги зміст записів, треба
виключити ймовірність їх укладання по пам’яті. Отже, вони могли бути
переписані, властиво, перекладені урумською мовою з метричних книг.
Проте стиль записів дещо ліричний і далекий від тієї канцелярської мови,
що вживалася для метричних записів. Отже, Укладач був близький до
церкви, міг вільно користуватися метричними книжками і, вірогідно, в
якийсь із пізніх періодів життя присвятив певний час викладу основних
подій родинного життя. Певною мірою про це свідчить і місце розта-
шування записів — передостанні сторінки зошита. Пізніше, майже всі ці
«метричні» записи були закреслені з невідомих нам сьогодні причин.
Можливо, це зробили користувачі рукопису з метою відокремлення
приватних записів від тих, що мали «громадську» цінність. Як би там не
було, але саме приватні записи дозволяють нам побудувати родинний
портрет цього, поза всіма сумнівами, непересічного мешканця Маріуполя
першої половини ХІХ ст.
Не знаючи, де саме пройшли дитячі роки Укладача, мусимо визнати,
що він одержав достатньо гарну (для того часу й умов) освіту, хоча й не в
міській школі, що була відкрита лише у вересні 1820 р.6 Можливо, від-
відував приватну грецьку школу купця Попова, про яку повідомляють
різні джерела7. Попри величезну кількість помилок у правописі, Укладач
досить управно писав російською, грецькою і, зрозуміло, рідною урум-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
544
ською мовами. Інакше кажучи, його навчили користуватися рівною мірою
кириличною і грецькою абетками, він багато читав друкованих і руко-
писних текстів грецькою, урумською і російською мовами, робив виписки
або ж переписував розлогі тексти. Укладач не використовує латинської
абетки і, швидше за все, не навчався їй, тобто жодній іноземній мові з
використанням латинського письма. Усі його записи італійською мовою
зроблені так само, як усі урумські й багато російських або ж українських —
грецькими літерами. Відтак, «Записки» являють приклад караманського
(караманлійського) письма, поширеного на той час поміж тюркомовних
християн Османської імперії, а також у Північному Причорномор’ї8.
Такий спосіб письма використовувався з тієї простої причини, що писем-
ність на основі грецької абетки була найприроднішою для християн-
носіїв тюркських діалектів, а навчання іншим алфавітам не мало місця в
межах доступної для населення церковної або приватної освіти.
Про батька Укладача ніяких відомостей у рукописі не маємо. Проте
Укладач записує, що його мати Олена померла 6 квітня 1836 р. Були в
нього також старший брат Степан і сестра Феодосія, котра померла
26 червня 1839 р. За початок власного родинного життя Укладача треба
вважати його заручини з Анною, донькою Павла Леонтійовича, що від-
булися 25 серпня 1828 р. в селі Карань. Весілля молодих могли справити
тієї ж осені, на що може натякати запис на арк. 6 від 30 листопада 1828 р.
про те, що його старший брат Степан уже виїхав до власного будинку.
Проте перша дитина подружжя — донька Уляна (Γιουλιανιτσα) —
народилася 18 й була охрещена 21 грудня 1831 р. Тому інший запис від
16 лютого 1831 р. про те, що укладач здійснив «добру справу», теж
можна тлумачити як початок подружнього життя, що розпочалося після
весілля або відокремлення від батьків. Як відомо, проміжок між зару-
чинами й весіллям міг тривати на той час і три роки. Проте сам шлюб не
був тривалим: 24 лютого 1833 р. під час пошесті, що лютувала в Пів-
нічному Надчорномор’ї, Анна Павлівна померла. Недовго, однак, тривала
й жалоба, позаяк уже 2 липня того ж року Укладач одружився з Саррою,
донькою маріупольського міщанина Федора Ільїна (Γιλιτζ). 3 квітня
1834 р. в нового подружжя народився й 7 квітня був охрещений перший
син Сава. 10 вересня 1835 р. народилася донька Анна, але прожила трохи
більше року й померла 28 жовтня 1836 р. Менш ніж місяць по тому,
22 листопада, народилася й 5 грудня була охрещена донька Катерина. Але
їй теж не судилося довге життя, вона померла 30 липня 1838 р. 4 вересня
того ж року народилася й 25 вересня була охрещена донька Олена.
18 травня народився й 24 травня хрестився син Федір. 1 вересня
народився й 19 вересня 1843 р. був охрещений син Степан. Нарешті
15 квітня 1846 р. народилася й 27 квітня була охрещена донька Феодосія.
Хресним батьком майже всіх дітей Укладача був Константин Чентуков.
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
545
Інша низка записів інформує нас про народження, хрещення або
смерть дітей рідних та друзів — про дійсну ступінь спорідненості, за
рукописом, судити важко, позаяк Укладач не завжди вживає відповідні
означення. Найважливішими для встановлення імені Укладача виявля-
ються записи про хресних батьків, серед яких часто згадується і він сам.
Проте стан цих стислих записів, зроблених доволі недбало й, зрозуміло,
за «правилами» тогочасного хаотичного письма, дещо утруднює їх
розуміння.
Tак, урумські записи на арк. 80 про хрещення Миколи, Катерини,
Лукер’ї та Михайла містять ім’я їхнього хресного батька у формах
«καλοτασι | γιβαν σαβιτζ πεν», «γιβαν σαβιτζ», «πεν γιβαν σαβιτζ», «καλοτασι
γιβαν | σαβιτζ κατζιβανσκι». Ці формули мусимо перекладати як «хресний
Іван Савич я», «Іван Савич», «я Іван Савич», «хресний — Іван Савич
Качеванський». Цей останній запис спокушає нас зарахувати всі згадки у
хрестильних записах про «Івана Савича» як посилання на Івана Качеван-
ського, до речі, згаданого також на арк. 3 зв. у переліку гласних міської
думи. Отже, виходячи із записів, зроблених від першої особи, можна було
стверджувати, по-перше, що писав Іван Савич, і, по-друге, припустити,
що його прізвище — Качеванський. Проте подальше дослідження текстів
змушує нас, залишаючи нез’ясованим питання «Качеванського», відки-
нути це останнє припущення.
Як відомо, імена дітей часто певним чином корелюють з іменами
старших або найближчих рідних. Тому й у нашому випадку можна було
очікувати, що діти Укладача були названі на честь когось із рідних, до
прикладу, батька й матері. Дійсно, якщо поглянути на записи, то поба-
чимо, що серед дітей Укладача є імена матері Олени, брата Степана,
сестри Феодосії і, звичайно, батька Сави.
Знаючи ім’я батька Укладача, звернімо увагу на запис на арк. 6 зв.,
зроблений трьома мовами — грецькою, урумською та італійською. Це
побажання щасливих років життя таким особам: братам маріупольцям
Івану, Дмитру й Степану Савичам. І хоча стосовно брата Дмитра інших
згадок у «Записках» нема, вірогідніше, що й тут ідеться саме про родину
Укладача.
Урумські записи про народження й хрещення дітей, а разом наші
здогадки щодо імені та по батькові Укладача підтверджує російський
(синтаксично трохи поплутаний) запис на арк. 77, де йдеться про видачу
20 грудня 1855 р. паспорта для Федора, сина Івана Куркчу Кушнирьова,
котрий був охрещений (за урумським записом на арк. 81 його ім’я
«Τοτορκα») 24 травня 1841 р. Таким чином, дізнаємося, що принаймні син
Івана Савича мав за паспортом прізвище Куркчу або Кушнирьов (останнє,
власне, є перекладом урумського слова9). Той самий запис повідомляє
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
546
нам і про існування зятя Укладача — А. Данилова. Отже, можемо
зрештою дійти остаточного висновку, що насправді «Записки» складав
Іван Савич Куркчу, або Кушнирьов. Відтак, і деякі інші записи в руко-
писі, де йдеться про Івана Кушнирьова, мусимо ідентифікувати як такі,
що вказують на Укладача.
Не зазираючи до архівних та інших історичних джерел, спробуємо для
початку окреслити громадський статус і професійну діяльність Івана
Куркчу, спираючись лише на його записки й деякі логічні припущення.
Виходячи з італійських записів, припускаємо, що, швидше за все, він був
небайдужим до торговельних справ, пов’язаних із морськими переве-
зеннями й спілкуванням з іноземними негоціанатами. Його нотатки щодо
освячення Маріупольського собору, поставлення ієреїв, про склад міської
думи, чернетка звернення до таганрозького голови 1832–1843 рр. Отто
Франка тощо свідчать про належність Івана Куркчу до вищого кола міста,
що було доволі вузьким, беручи до уваги кількість населення в 3–4 тис.
осіб. Це підтверджують інші два записи: перший, від 22 березня 1834 р.
на арк. 41, за яким він, «Іван Кушнирьов», обіймає посаду гласного
міської думи, і другий, на арк. 3 зв. від 1851 р., за яким заступив на
посаду засідателя. Найбільш близькими йому особами (окрім вірогідних
родичів обох жінок) були Константин Іванович Чентуков (1791–?)10 та
його син Аврам (1818–?), Іван Качеванський, Анастас Акритов (Белікрик,
1784–1832), Єфрем Софронович Золотарев (1806–?), Андрій Федорович
Стоянов (1794–?). Усі ці прізвища неважко віднайти як в історіографії
греків Надазов’я, так і в першоджерелах. До прикладу, у будинку голови
суду, купця 3-ї гільдії К. Чентукова в 1837 і 1845 рр. зупинялися члени
царської родини11, а в колишній садибі Качеванського 1892 р. вже мешкав
Д.О. Хараджаєв (1853–?)12. Характерними ознаками кола Укладача є
перелік складу міської думи на 1834 р. на арк. 3 зв.: голова — Константин
Іванов Чентуков, гласні — Іван Качеванський, Константин Давидов
(1800–1885), Степан Федоров Стоянов (брат Андрія Стоянова) (1796/
1797–?), Антон Анастасієвич (Байтодоров, 1795–?), Ігнатій Константинов
Гонджу (купець с 1831 р., небіж Антона Гонджу, 1806–?), Антон Гонджу
(Єрійович, 1792/1793–?), а також перелік кліру Харалампійовського
собору під час освячення 4 грудня 1846 р. на арк. 33: Гаврило Моторний,
Григорій Чернявський (1789–?), Михайло Мазеракі, Михайло Артанов-
ський.
Належність до вищих кіл суспільства відбилася в царинках зацікав-
леностей Укладача, про що яскраво свідчать його «Записки». Найзна-
чущими для нас є такі тематичні розділи: 1) релігійні тексти; 2) народні
пісні, вірші, історії; 3) італійсько-урумський глосарій; 4) народні рецепти,
поради, замовляння.
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
547
Кожний із цих розділів вартий окремого наукового дослідження, що
вже здійснюються. Меншою мірою в «Записках» присутні календарні
нотатки, відносно «випадковими» є інші записи найрізноманітнішого
характеру.
Релігійні тексти «Записок» не складають стандартного набору молитов
«на кожен день». Очевидно, що такі молитви уруми знали напам’ять ще з
дитинства. Занотовані в рукописі тексти є радше доповненням до по-
всякденних релігійних практик або знаннями наступного етапу в осяг-
ненні православної віри. Майже всі вони переписані з друкованих кара-
манлійських видань, джерела надходження яких до Надазов’я, кількість і
ступінь поширення ще варто з’ясувати. Загалом, зацікавленість у такого
роду літературі є цілком природною для голови родини й заможного
мешканця Маріуполя. Для нас важливо відзначити, що Іван Куркчу у
своїх нотатках виявляє певну обізнаність у релігійній літературі грець-
кою, турецькою й російською мовами. Можна припустити, що такого
роду полілінгвізм був уже на той час притаманний усім проявам релі-
гійного життя в місті.
Складніше прокоментувати інтереси Івана Куркчу в царині фольклору,
позаяк нам важко судити про міру його залучення до цієї особливої
ділянки людської діяльності. Чи співав він сам, чи збирав матеріали для
дітей і нащадків? Особливості того часу не дозволяють нам зарахувати
його до шанувальників народної творчості — такого собі попередника
Ф. Хартахая (1836–1880)13, хоча в результаті маємо справу з найбільшим
збірником урумських пісень першої половини ХІХ ст., зіставним із тими
двома збірками, що їх придбав Ф. Хартахай у Сартані14.
Присутність у зошиті чотирьох новогрецьких, двох італійських, кіль-
кох російських та українських пісень, а також віршів і притч свідчить про
певні «літературні» схильності Івана Куркчу, що загалом відповідало
духові того часу й моді на «альбомні» записи. Ліричність урумських та
італійських пісень, певна героїчність новогрецьких і жартівливість росій-
сько-українських натякають швидше на те, що вони були записані Іваном
Куркчу в молоді роки, а також на його схильність до розважання в
поліетнічному колі маріупольських підприємців та іноземних громадян.
Розлогий, більш ніж на 1300 лексичних і фразеологічних одиниць,
італійсько-урумський глосарій віддзеркалює безпосередню зацікавленість
Івана Куркчу італійською мовою. Як відомо, італійці замешкали в
Маріуполі ще на початку ХІХ ст. й відігравали значну роль у торгово-
економічному житті міста. Не дивлячись на невелику кількість італій-
ських родин, що постійно мешкали в місті, вони разом із тимчасовими
мешканцями «італійцями» створювали достатньо потужнє культурне
середовище — про це нагадують і назва однієї з вулиць міста, і навіть
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
548
сучасне ставлення італійців до Маріуполя. У першій половині ХІХ ст. в
місті хазяйнували різні торговці й підприємці з Австрійської імперії та
«італійських» держав, котрі розмовляли на різних діалектах італійської
мови15. Такий стан справ тривав до часу настання суттєвих змін у
характері приазовської торгівлі, заснування порта в Бердянську й зрос-
тання ролі Таганрога16. Таким чином, за життя Івана Куркчу загальне
«італійське» тло в місті було досить помітним. У кожнoму разі, італійське
середовище виявилося достатнім мотивом для вивчення мови. Питання, з
ким саме з італійців товаришував Іван Куркчу, хто був його безпо-
середнім інформатором, залишається відкритим. Але, швидше за все, це
відбувалося в період його «середнього віку», десь упродовж 1830-х років.
Велика кількість рецептів народної медицини й різного роду порад «на
всі випадки життя», що їх містять «Записки», зайвий раз підкреслюють
незахищеність людей тих часів від різноманітних хвороб і пошестей.
Актуальність теми була очевидна насамперед для самого Івана Куркчу,
котрий втратив жінку й двох малих діточок. Ще одна дитина народилася
під час читання священиком молитви (замовляння?) — чи не однієї з тих,
що записані в рукописі?
Присутність у зошиті всіх перелічених записів пояснює й збереження
рукопису нащадками Івана Куркчу, і перебування зошита в родині
А. Білецького, і, зрештою, нашу зацікавленість. Водночас, значення всіх
цих тематичних розділів мало б відрізнятися в різні періоди побутування
рукопису. Можна припустити, що найціннішими для читачів усіх часів
мали б бути саме фольклорні записи через їхню функціональну при-
датність. Утім, малоімовірно, що хтось їх уважно читав у ХХ ст. — попри
те, що урумські діалекти були у вжитку ще донедавна, навички читання й
письма «по-грецьки» були поступово втрачені після скасування в 1860-х
роках у початкових школах Надазов’я грецької мови17.
Тепер, знаючи вже досить багато про Івана Куркчу, виходячи з його
власноручних записів, звернімося до архівної спадщини надазовських
греків. Як відомо, в архіві Маріупольського краєзнавчого музею, у Дер-
жавних архівах Донецької та Запорізької областей збереглися переписи
оподаткованого населення Маріуполя 1785, 1811, 1816, 1835 і 1850 рр.,
так звані ревізькі казки. Саме там неважко знайти відомості про маріу-
польского мешканця Івана Куркчу та його численних родичів.
Батьком Івана був Сава Аврамов Куркчу (1756–1804), зазначений у
казці 1795 р. в першому, центральному кварталі Маріуполя18, у родині
тестя Аслана Параскевіна (1746–1792). Водночас, у четвертому кварталі
міста, що заселили вихідці з Карасу-базару, був записаний Авраам Іванов
Куркчу (1691–1784), котрий мешкав у родині старшого сина Параскеви
(1741–1812). Вірогідно, що він і був батьком Сави Аврамова, а відтак
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
549
можемо вважати що й Сава Аврамов Куркчу — карасівський грек, проте
після одруження й переходу до першого кварталу міста він суттєво
підвищив свій соціальний статус.
Дружину Сави Аврамова звали Олена Асланівна (1771–1836). Подруж-
жя мало п’ятеро дітей: Сарру (1793–?), Степана (1797–1842?), Дмитра
(1799–1875), Івана (1801–?) і Феодосію (1804–1839). Як бачимо, ці імена
загалом збігаються з імена найближчих родичів Укладача «Записок».
Його мати Олена померла вже після ревізії 1835 р. (за «Записками» —
1836 р.), а батько — 1804 р. Хто допомагав Олені Аслановій виховувати
дітей, наразі невідомо.
У ревізькій казці 1835 р. нема відомостей про першу дружину Івана
Савича Анну, але записана їхня чотирирічна донька Уляна. Друга жінка
Івана Савича Сарра Федорова нам відома за казками 1816 р. — на той час
вона дворічна донька міщанина Федіра Ільїна. У переписі 1835 р. вже
зазначений син нового подружжя Сава (1834–1897), названий на честь
діда, а в казках 1850 р. знаходимо дані про решту живих дітей Івана
Куркчу — Олену, Федора, Степана і Феодосію. Вік дітей, зазначений в
«Записках» і в ревізьких казках, збігається. За переписом 1835 р. брат
Івана Степан живе окремо — він записаний під окремим числом, що
підтверджує припущення про відокремлення брата ще в листопаді 1828 р.
(за записом на арк. 6 «Записок»). У брата була дружина Олена (1813–?) —
це «невістка» за хрестильними записами, і пасербиця Марія Данилова
(1824–?), вірогідно, «Маша», з якими Іван Савич хрестив дітей Андрія
Федоровича Стоянова (1794–?): Катерину (1834–?), Лукер’ю (1840 —
померла до 1850), Михайла (1841– помер до 1850).
Сестра Івана Феодосія за переписом 1835 р. була одружена з Сіне-
ковим Яковом Георгійовичем (1800–?). Загалом Феодосія мала п’ятьох
дітей. У першому шлюбі з Михайлом Кириловим (Диреді) Халпахчи
(1898–1831): двох дівчаток — Настасью (1826–?) і Єлизавету (1828–?), і
сина Михайла, 1831 р.н. (за записом на арк. 9 зв.), який, вірогідно, помер
ще до ревізії 1835 р. У другому шлюбі Феодосія мала другого сина,
1834 р. н., на ім’я Юрій, який помер 23 листопада 1839 р. (за записом на
ярк. 80). За ревізією 1850 р. їх уже, зрозуміло, немає, але з чоловіком
залишилася донька Вангеліна 11 років (1839–?). Таким чином, вірогідно,
що 1839 р. Феодосія померла під час пологів. У казці від 1850 р. в родині
Івана Куркчу вже немає Уляни, але вона записана в іншій родині за
прізвищем чоловіка Афанасія Панайотова Данилова (1819–?) — «зятя»
Івана Куркчу, разом із дворічною донькою Анною (1848–1852).
Загалом, власноручні відомості Івана Савича про себе і свою родину
допомогли значно покращити стан генеалогічного дерева Куркчу-Куш-
нарьових19.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
550
Разом із тим, завдяки нашій обізнаності в родинних зв’язках Івана
Савича виникає низка питань. Так, вірогідно, що його брат Степан помер
1842 р., оскільки його ім’ям названий другий син Укладача, а ім’я брата
зникає з переписів населення міста. Але ця подія, якщо й мала місце, ніяк
не відзначена в «Записках». Так само ми знаємо про ще одну дитину Івана
Куркчу — доньку Катерину, яка народилася близько 1851 р. Записів про
це також немає. Таким чином, вірогідно, що Іван Савич насправді пере-
клав низку записів із метричних книг Харалампієвського собору й зробив
це в якийсь часовий проміжок уже після останнього метричного запису
1846 р., але до наступного, 1851 р., коли була записана його найменша
донька Катерина. Очевидно, що він не перекладав записів, відсутніх у
метричних книгах собору.
Стосовно професійної та громадської діяльності Івана Куркчу наразі
важко щось додати, позаяк ще не існує задовільних розвідок з історії
надазовських греків ХІХ ст., зокрема суспільного життя міста Маріуполя,
а міські архіви майже повністю знищені часом. Проте декілька згадок про
родину збереглося. Так, у Маріупольському краєзнавчому музеї є доку-
менти, що засвідчують торговельну діяльність брата Дмитра на 1835 р.20 і
вступ Степана до купецького стану 1832 р. Ім’я Степана Куркчу знахо-
димо також у книжці «Мариуполь и его окрестности» серед шести
найвідоміших на той час торговців зерном21. Очевидно, ідеться про Сте-
пана Івановича (1843–?), сина Івана Куркчу.
Знаючи, хто був справжнім автором «Записок», мусимо, однак, оста-
точно визначитися стосовно офіційної назви рукопису, що її нам залишив
Дмитро Кечеджи.
На перший погляд, якщо припустити лише незначні й цілком можливі
для нащадків огріхи у визначенні родинних зв’язків, а також значні
лакуни в першоджерелах, то Іван Куркчу міг бути родичем Дмитра
Кечеджи і, у певному розумінні, його прадідом. Але в родоводі самого
Дмитра Пантелейовича ми не натрапили не тільки на Семена Антоновича,
але й на якісь виразні зв’язки з родиною Куркчи. Натомість, прадідом
Дмитра Пантелейовича був Семен Христодулович, котрий мав сина Ми-
колу 1821 р. н., а той, у свою чергу, мав сина Пантелея22. Питання про
друге прізвище родини — Єні (Яні) — на цей час залишається без
відповіді. Як таке, воно не є неможливим додатком для прізвища «Ке-
чеджи», але на цьому етапі роботи коментувати його появу або зникнення
є передчасним.
Отож, здається, що ніякого «Семена Антоновича Кечеджи-Єні (1803–
1865)» узагалі ніколи не було, а був, наприклад, Антон Семенович
Кечеджи (1764–1813)23, у котрого не було синів, а були дві доньки, обидві
Олени, 1796 й 1806 р. н. Згадки про цю родину могли бути використані
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
551
для створення «легенди». До того ж, був ще Семен Юрійович Кечеджи
1808 р. н., ім’я котрого також міг залучити для створення образу свого
прадіда Дмитро Пантелеймонович. Можливе ще одне пояснення: у тій
плутанині зі зміною імен з метою їхнього спрощення або русифікації ім’я
«Христодул» могло здаватися «неблагозвучним» і десь на рівні нащадків
«змінитися» на «Антон».
Отже, треба визнати, що під час атрибуції Д. Кечеджи старовинного
зошита з урумськими записами мала місце значна помилка, головні
причини якої, можливо, полягають у відсутності знання мови прадідів, у
втраті навичок читання караманлійських текстів і в особливостях тих
шляхів, якими до нас потрапляють давні рукописи.
Археографічний опис
Зміст. Арк. 1. Різні записи, переважно народні поради й рецепти для
лікування різних хвороб. Верхня частина аркуша пошкоджена вологою,
текст майже не читається: [...] σιτζαχ ολτουκουνου [...] | λα τουρσουν κετζε
[...]. Далі записані рецепти, слова зі псалма (89, 5), прислів’я тощо:
σλαπιτελνі τζαγι ζελοναγι | [...] τιшετζι λετ πρετ οτζιμα τβογιμα γιшю τεν
ουτζεραшνι | πο πριτλογομ οπαζνοστι ροσπεшαλις τακιγιτο | σοτβοριλ |
σοτβοριλσα | οπιшανιγε πεζ ισπολνενιγε | γεστ κρασιβογε τερεβο πεζ | πλοτοβ ...
Арк. 1 зв. Поради й рецепти. Посилання на звід законів, т. 10, с. 879–
881, стосовно правил укладання духовного заповіту: 10 τομι 2249 στατя
ποσλι ρεшενιγε μιριτσα πουτουτ | το πολοβινου щραφου 2 ικ ου καζνου | σβοτ
ζακονοβ 10 τομι — 879 στατι τομαшνογε | ζαβεщανιγε — 880 τουχοβνι
ζαβεщανιγε | 881 τομαшνιγε ζαβεщανιγε πο σμερτιου | ζαβεщατσя.
Арк. 2. Поради й рецепти. Запис про виїзд з Харкова та прибуття
17 жовтня до Маріуполя дружини Миколи І, дружини Михайла Павло-
вича княгині Олени Павлівни, а також спадкоємця Олександра Мико-
лайовича: 1837 гο [σιντα — 10 τα] (дописано снизу) 14 гο οκτοβριου οτ
χαρκοβα πογεχαλι | νικολαγι παβλοβιτζιν σοπρουχασι | μιχαγιλ παβλοβιτζιν
σοπρουχασι ελενα παβλοβνα | αλεκσαντιρ νικολαγιτζ σαπαχταν κιττι χαρκοβατα
| αλεκσαντιροβσκιγε σορα κελμιш 17 μαριουπολιγε.
Арк. 2 зв. Звернення до градоначальника Таганрога Отто Романовича
Франка: … барону отто | романовичу франку = господину таганроскому
градоначалънику | и кавалерю. Арифметичні підрахунки на «італійсько–
урумській» мові. Запис про вміст золотників у дирхемaх і міскалях.
Арк. 3. На лівому березі у стовпчик приведені числові значення літер:
н, ч, а, п, о, з (37!), н, а, з, а, п, а, д, с, о (2!), в (7!), и. Праворуч у рамках
чотири виписки з богослужбової літератури урумською, грецькою, росій-
ською (кирилиця) мовами. На нижньому березі під датою 1836 р. — запис
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
552
по-грецьки (біблійна перифраза: «сонце пізнало справедливість його») :
1836 | ο γιλιος εγνο τιν δι | κεοσινιν αφτου. Справа — урумська нотатка з
датою смерті митрополита Ігнатія: 1786 φεβροαριοσουν 16-τα | γιχνατιου
μιτροπολιτ — | χοτθιγισκι κετζιντικι.
Арк. 3 зв. Імена та прізвища голови й думських гласних станом на
22 вересня 1834 р.: Константин Іванов Чентуков, Іван Качеванський,
Константин Давидов, Степан Стоянов, Антон Анастасієвича, Ігнатій
Гонджу, Антон Гонджу: [1834] σιντε σεπτενβριου 22 σιντε | […] μαριουπολι
τουμασινιν ουζεριν | […] λοβα κονσταντιν γιβανοβ τζοντουκοβ | χλαζνι γιβαν
κατζεβανσκι | χλαζνι κονσταντιν ταβιτοβ στεπαν στογ[ια]νοβ | αντον αναζτασιτζ
γιγνατι κοντζου | αντον κοντζου. Датовані записи: 1) прo «просунення» (?)
«нас обох» у перший день Великого посту, від 13 лютого 1833 р.: 1833
φεβραλιν 13 τε πουγιουκ ορουτζαν | 1 ριντε εγαν εττικ εκιμιζ; 2) про одержання
указу щодо «поділу» 22 травня 1839 р.: 1839 μαγισιν 18 πρισαшνιμ
αττζεντζικομ | αγιρτιλαρ ουκαζ βερτιλερ 22 τε μαγια; 3) про одержання посади
засідателя 1851 р.: А поступилъ 1851 го засѣдателем; 4) закреслений,
правлений і, вірогідно, неповний запис про обставини народження Єф-
рема Софроновича Золотарева в Сусанни [Золотаревої, 1771 р. н.]:
«1840 р. Єфрем Софронович Золотарев, йому молитву читаючи, народила
його мати Сусанна, отже — велика молитва»: 1840τα εφρεμ σοφρονοβητζ
ζολοταρεβ ονα | μπεκτουβα εττη τογμουш αναση σουσανα ζηατε | μπουγιουκ
μπεκτουβα.
Арк. 4. Підрахунки (1 X 2 X 2 і т.і = 16384 тощо). На нижньому березі
запис італійською мовою (фрагмент казки?): 3 φρατελι 150 ρου αβεβονο
τιτζε σπαρτιαμου | ονιουνο 50 α πρεζο 1 κουμπρατο σπεκου | αλτρο κουμπρατο
κλιμ | αλτρο κουμπρατο πομι. Далі урумською: κουζκουνουν γιτζινε παχσαν
τουνγιατα νε βαρ κορ(σουν)ουρ | κιλιμιν ουζτουνε μιννερσεν νερεγε στεσεν
βαριρσεν | αλμαγιας ταγια γισε σαχιλιλτιρ. І знову італійською: το τρε φρατελι
κι απρεντε κβελα ραχαζι.
Арк. 4 зв. Молитви російською мовою на благословення їжі мирянам.
Заг.: Я: претъ ѡбеду: И : К. Поч.: Господи Ісусе Христе боже наш |
благослови пищо ипиете сие: | молитъвами пречистиеъ: … посли обеда |
благодаримъ дя Христе боже | нашъ яко наситилъ еси насъ…
Арк. 5. Підрахунки щасливих днів (від 1 до 7) по місяцах. Заг.:
Поетому наш щасливи дни. Поч.: γιεναριος γιμεγετ = 7 дней = 1 = 2 = 4 =
6= 11 = 12 = 20 | φεβροαριο — γιμεγετ = 3 дней = 11 = 17 = 18.
Арк. 5 зв. Італійсько-урумський глосарій. На нижньому березі —
поради й рецепти.
Арк. 6. Верхня частина сторінки розмита, читається тільки рік: 1828
[…]. Наступний запис від січня 1828 р. про сильний мороз (–28) у Харкові
зберігся частково: 1828 δε γιοναρ […] ουνου | χαρκοβατα πογικ αγιαζ ολτ[ου]
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
553
28 κρατος. Під заголовком у вигляді літер «- И — К -» запис про
народження Укладача в неділю ввечері й хрещення його 16 квітня
1801 р.: 1801 δε απριλιν 16 βαπτιζ ολμουш | παζαρκουνου αχшαμ τοχμουшουμ.
Між рецептами — запис від 30 листопада 1828 р. про виїзд брата Степана
до власного будинку й побажання всім «многая літа»: 1828 σινετε νοεβριου
30 μερι πουλι χρονιγια ναμου | στεφαν αγαμ κοτζτου εβινε αγι αντρεγι αχшαμι |
πλαγοπολουτζνο ταγι ποχ ναμ μνογα λετα λετα λε […]. По середині сторінки й
на нижньому березі — поради й рецепти.
Арк. 6 зв. Виписки з календаря про тривалість днів і ночей. Побажання
щасливих літ братам Івану, Дмитру і Степану Савичам грецькою, іта-
лійською та урумською мовами.
Арк. 7–9. Поради й рецепти.
Арк. 9 зв.–10. Псалом 15. Поч.: Κυριε τὶς παρικίσι ἐν το σκινόματί σου γιτίς
| κατασκινοσι εν ορι ἁγία σου πορεβομενος αμομος … ου σαλεφθισετε. Далі —
запис про значення біблійних імен Авраам та Єва й про спорідненість
пророків Давида, Мойсея і Сефори. Між рядками пізніше був закреслений
запис про хрещення Михайла, сина сестри Феодосії, 29 листопада 1831 р.:
1831 τε νοεβριοσουν 29 τα βαπτιζ ολτου | τοτοσιγιανιν ογλου μιχαγιλα.
Арк. 10–13. Перелік псалмів (1–149) із зазначенням їхньої лікувальної
дії в народній медицині. Поч.: 1 ψαλμον οχου = τιρεκ τικτικτε. Кін.: …
τουσμα | γεσιν πορζουλου ολμαγιασιν. Далі на арк. 13 записані поради й
рецепти.
Арк. 13 зв. Дві грецькі молитви для породілля. Заг.: κβάντα παρτοριρα |
λουχουσα τουβασι | εἰς τον κακό γενίτριαν — γινέκα να τό βαστά απάνο | τις
ώταν ἔλθι ο κέρός τις να γένισε κε φοβά | τε κακόν πράγμα λοχούσα
τοχούρματαν | εβέλισί λοχούσανίν σαγ γιανινα τουρουπ που τουβάγι | οκουσαν.
Поч.: εύγα βρέφος... Кін.: … χρίστον εγενισεν. Поч.: Μνστιτι κίριε τόν υόν
εδόμ… Kін.: … τιν δουλιν σου | μαριας = αμίν (див.: Чернухин Е. О двух
памятниках греческой народной обрядности в «Записках» урума Сeмена
Антоновича Кечеджи-Ени // Византийский временник. — М., 2012. —
С. 140–146).
Арк. 14. Молитва до Ангела-хранителя. Поч. грецькою: Αγιε αγγελος ο
εφεστος τις αθλιας μου ψιχις κε ταλεπιριμου ζογις… далі урумською: ζαν
πεκζιμιζ μελαγικι νιαζιμετ τα βε χαζετ τιλιμεκ … Кін.: … γιλαγικλι κουλου
εγιλεσιν μπενι αμιν | αλιλουγια αλιλουγια αλιλουγια.
Арк. 14 зв. Поради й рецепти. Усередині сторінки — урумське за-
мовляння від ран. Поч.: γερι κοκου γιαραταν εφεντιμ γιγισους χριστος … Кін.:
σαχ ταραφινα οτουρτουν βε κενε. Нижче запис про освячення трьох
престолів собору в Маріуполі 11 серпня 1845 р.: 1845 τεμελ παшλαντικι
1831 τεν σοπορουν | Αγουστοσουν 11 τε ενκενεγια ολτου σοπορ | μαριουπολιτε
πριστολ γεοργια πριστολ χαραλανπια πριστολ νικολαγια.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
554
Арк. 15–1. 24 Глави до Пресвятої Богородиці (Χαιρετισμοί). Без кінця.
Заг.: βε που 24 χανελεριν σουλτάν παναγιανιν σέλαμλαλαμασι | τι γεπερμάχο.
Поч.: Μπέν κούλόυν σανά γιά μεβλουτουλλαχ πεγιτ νιαλι | γι σουναριμι εττιγινι
μετινγίλι μετα εγιλεμεγιλενι | βε σίκλετλέρτέν χελας ολμάγιλαν σουκουρλουκου |
κέτιρίριμ πεν κι κουβεττέ φετσιςσιν πενί | ἔρ τουρλοὐ ταρλικλατα κουταρ χατί
σανὰ ἄβὰζι | ἐττὶμ σελαμ κουβεγισίς κελῖν ... Кін. … πιλμεμεγιλεν τεσπίατ
εγιλεσίν (див.: Χατζετναμέ κιταπή σουλτάν Βαλιτουλάχ Παναγία Μελβουτυλ-
λαχήν / Σεραφείμ Ιερομόναχοσταν. — Βενετικτέ: Βόρτωλι Αντώνιοσταν,
1756. — Σ. 85–88).
Арк. 18 зв. Уривок молитви або повчання. Поч.: Γεριν κοκουν σααπου
αλλαχου χατιμου… Кін.: … τοχ ολουπτα Αλλαχι ουνουτμαγιμ Ατζ χαλιπτα |
τιλεντζιλικ ετμαγιμ.
Арк. 19–25 зв. Напучення в день 8 травня (св. Іоанна Богослова). Заг.
грецькою: […] Το αυτο μηνα μιν μαγιου 8 […] | Ενδίξου πανεφίμου ἀποστόλου
κε [εὐαγγελιστοῦ] | ἐπιστιθίου, γιαχαπιμένου παρα θέω Ιωάννου του θ[εολόγου]
| διεὐχόν τον αγίον μιν μαγίου 8 — του αγίου ευλογι […]. Поч.: Εὔλογιμένι
Χρίστιανι Χρ(ιστός) ἐφέντιμίζ του γιαγιου […] Кін.: … ἄζρετλερί πιζι τζεμι
χρίστἰαν | λάρί τζεννἐτιντέν αγίρμαγισιν επετιλ αμιν | αταμ αταμ αμιν.
Арк. 26. Два записи російською про тлінність краси й про подружжя (із
посиланням на патріарха Якова): Одареныеъ телесною красотою не
должны | симъ преимуществомъ гордиться ибо | въ нихъ можетъ нахо-
диться какой нибутъ нетостатокъ. | Іаковъ искалю себе супруги лицемъ
прекра | сной рахимиъ удовлетворила его | желаниемъ но сие супру-
жество не мошно назватъ щастливимъ о чемъ | свиделъствуетъ и
сващенное пісани | е слово божие даетъ намъ чрезъ сие | знатъ что ми въ
невести должни | искатъ допродетелей болие нежели | красоти. На
нижньому березі — караманлійський запис про те, що Михайло Іванович
18 лютого 1834 р. в Катеринославі був хіротонований протопопом Свято-
Харлампієвського собору й про проведення ним літургії 4 березня в
Маріуполі: 1834 σινετε φεβροαριοσουν 18 τε μιχαλ — | γιβανοβιτζ ολτου
προτοποπ εκατερινοσλα | βατα σοπορνι χαραλανπισικογι τζερκβι — | πρικιλιον —
κενε 1834 τε μαρτιν 4 τε λιτουργια | εττι σοπορνι μιχαγιλ προτοποπ — οτες
γριγορι | οτες κονσταντιν — τιακον τομα 4 τουσου | = μαριουπολιτε = Справа
від запису помітка: παζαρκουνου [неділя].
Арк. 26 зв.–27. Виписка з календаря про осіб, народжених під знаком
Тельця. Заг.: Телецъ или мѣсяцъ апрѣль. | Имѣетъ остаткомъ 3 и 4. Поч.:
рожденный между 15 априля и до 15 го маія | имеетъ знакъ на плечахъ
или на руке но натуру… Кін.: … знакъ у ней будетъ имети стран | ния
сновидения.
Арк. 27 зв. Урумська пісня. Верхня частина тексту розмита. Поч.: […]
ουστ ντονουνου | […] λεν μπενζεττι κιλσε σινί | […] ανιμαγι αμπερι πιρινε
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
555
χαττιλαρ ιζπιχ | μιτιμι νετεν μαγια τουττουλαρ οχουτουλαρ… Кін.: … γετι αζτι
τζαν αγινα σινι σινι. На нижньому березі притча. Поч.: Αшιχ τοστ ιτι
διακογιλαν τεκλιφ εττι… Кін.: … σολεριμ μαχшερ κουνουντε ασα πεκ ανπερε
πεν σενι.
Арк. 28–33. Виписки з караманлійського видання 1799 р. «Мудрого
Соломона приповідки», зроблені 1 березня 1828 р. Заг.: ΣΟΦΟΣ
ΣΟΛΩΜΩΝΟΥΝ | ΠΑΡΟΙΜΙΑΛΑΡΗ | Βέ σερήφ εκκλησενίν ρουχανιὲ μανεσί |
ΟΜΟΛΟΓΗΤΗΣ ΜΑΞΙΜΟΣΟYN | Tουρκή λισανά τερτζουμέ ὀλουνιτού φαζιλετλοῦ
εἰεῤο | μόναχος βε καϊσερτεκι ελλινικα σχόλειονοῦν | διδάσκαλονουν | ΚΥΡ
ΓΕΡΜΑΝΟΣΤΑΝ | σιμτι γένι πασμαγιά βεριλτί | ΟΡΘΟΔΟΞΟΣ ΧΡΙΣΤΙΑΝΛΑ | ΡΗΝ |
Ἀλλαχὰ χὸς γἰμτατί σουτκάκλερίγιλαν | σαντο — αγιος | Ἀσιτανετέ πατρικχανετέ
ολαν πασμάχαντέ | 1799 Σενετέ 1828τε μαρτιν | 1ριντε γιαζτιμ / И = К = (опис
видання див.: Salaville S., Dalleggio E. Karamanlidika. Bibliographie ana-
lytique d’ouvrage en langue Turque imprimés en caractères Grecs. — Athènes,
1958. — I. 1584–1850. — P. 105–106, № 28).
На арк. 33 — рецепт і запис про освячення престолу св. Миколая в
Маріупольському соборі 4 грудня 1846 р. ієреями Гаврилом Моторним,
Григорієм Чернявським, Михайлом Мазеракі, Михайлом Артановським і
благочинними Константином та Юрієм із Чермалика: 1846 δεκεμβριου
4 ενκενιγε ολτου αγι νικολα πριστολου σοπορτα | χαβρεγιλ μοτορνι γριγορι
τζερνяβσκι μιχαγιλ μαζιρακι | μιχαγιλ αρτανοβσκι παπα κονσταντιν παπα γюρι
τζερμαλιχταν.
Арк. 33 зв.–34 зв. Алфавіт повчальний (А–Х). Поч.: α. αγαλαρ πεκλερ
τζουμλε φουκαρελεριλεν ολουμ πιζε | πεκλεγιρ κεντζλερε γιαшλαρα βε
χαρτλαρα… Кін.: χ. γιαλαντιρ που τουνγιανιν τοβλετι ραχ | πετι φανιτιρ γινσανιν
ομουρου κιταπ | λαρ σογιλετικι κιπικ αμιν αμιν | αμιν. Текст, вірогідно, був
перекладений зі списку, відомого нам по записам Леонтія Хонагбея (див.:
Алфавіт про неминучість смерті // Записки Історико-філологічного това-
риства Андрія Білецького. — К., 1999. — Вип. 3. — С. 195–197;
критський варіант «Алфавіту» див.: Το Αλφάβητο // Λαογραφία. — Αθήνα,
1957. — Τ. 17. — Σ. 604–604).
Арк. 35. На верхній половині сторінки — українське замовляння. Поч.:
[…] για το τεπε προμοβλяю ποτ τοπογιου | στογιαλα κροβατ… Кін.: … χοσποτι
γιγισουσε χριστε ποшε ναζ | γι πομιλουγι ναζ. Далі записані різні поради й
рецепти.
Арк. 35 зв.–36. Поради й рецепти. На нижній половині арк. 36 зна-
ходиться урумська «історія». Заг.: στορια. Поч.: πιρ βαχιττα πατιшαχιν πιρ
χοροζου βαριτι… Кін.: … ο τουρ γιαραγιαν.
Арк. 36 зв. Італійсько-урумський глосарій.
Арк. 37–37 зв. Виписки з календаря про час сходу й заходу сонця на
весь рік по місяцах і декадах.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
556
Арк. 38–39 зв. Поради й рецепти.
Арк. 39а–53 зв. Італійсько-урумський глосарій. На арк. 41 італійською
мовою розписка за підписом Івана Кушнирьова як думського гласного від
22 березня 1834 р.: … 22 μαρσο 1834 ανι = γλασνι ιβαν κουшνιρεβ.
Арк. 54. Урумська пісня. Поч.: 5 εβινιζιν οκου τεπε γιαχαρ γιαχμουρ
σερπεσερ πεν… Кін.: … ερ γιαν αμαν αμαν | τζαν σιζε χουρπαν.
Арк. 54 зв. (за рукописом — 55). Урумська пісня. Поч.: Κιτζιμ σεριντεν
σεβταμταν κετζμεμ γιαρεμτεν … Кін.: … αχλε | τι κιμ πιρ γιαρ ουτζουν γαμ
τοκουλ πανα.
Арк. 56. Урумська пісня. Поч.: 1 παργιαχταριμ κιττε κελμεζ τονουπτε
τζεβρε | σιν … Кін.: … χαφιλ αλταντιμ γιαρ αμαν.
Арк. 56 зв. Урумська пісня. Поч.: 1. Πεν εβιμτεν τζοχτιμ καρταшλαρ αλεμ
τουγιμα … Kін.: … αχλεσιν οκουσουζ ολαν.
Арк. 57. Урумська пісня. Поч.: 1 γεριμτεν γιουρτουμταν χαρταшλαρ
τουшτουμ ελλε | ρι … Kін.: … βαχ νετζουν χατζαρσιν εγι τζανιμ εγι.
Арк. 57 зв. Урумська пісня. Поч.: κονουλ τοστ κογινε βαρσα μαλιμ τιλταρε
… Кон.: … τζεζα σεβτουκιουμ αμαν αχλιμ ζαγι ζιγιαν ολουρ.
Арк. 58. Урумська пісня. Поч.: 1 χαζιρτιμ φιρσαντιμ ελτεν εραριμ μεζλουν
… Кін.: … βαζκετζμε τοστα τουш | μαν αρασιντα σιριν ατζμα.
Арк. 58 зв. Урумська пісня. Поч.: 1 τζανιμ αχμετ κοζουμ αχμετ
γιουλουνατζεκ … Кін.: … αγια πενζερ κελιν τεπσιτεκι παλα πενζερ.
Арк. 59. Урумська пісня. Поч.: 1 шου πεκιαρλικ κιαρ εγιλετιμ τζαανιμα
χατιρ … Кін.: … ταχλερ ταшλερ τζολλε αχσιν πανα γιαρ σαα | να.
Арк. 59 зв. Урумська пісня. Поч.: τζουνκιμ σεν ολτουν κουζελ γιεμινιζλεν
πιρ πετερ … Кін.: … γιαρ τζαα καγιμ κελ α γιαβρουμ σεν σενι.
Арк. 60. Урумська пісня. Поч.: 1 Κιτερισεν οργουν ολσουν τερ για τενιζ
γιολουν ολσουν … Кін.: … ολουμ αγιριλατζαχ τζαν σενι πεντεν.
Арк. 60 зв. Урумська пісня. Поч.: 1 Κενε γιшιλλεντι ταχλερ αμαν γιουζουμ
κουλερ … Кін.: … γιαλι κεναριντα αρπα αμαν. На нижньому березі —
частина пісні з наступної сторінки: 9 παζαρα βαρτι… εμ κουλτουμ αμαν
σιτζαν ελιντεν.
Арк. 61. Урумська пісня «Миша». Поч.: 1 τουττουμ σιτζανιν πιρισιν
σετριτιμ αλτιμ τερισιν … Кін.: … ολτου που σιτζαν.
Арк. 61 зв. Новогрецька пісня. Поч.: 1 Φιλι συνπατριοτε μέσις κε εγι
στενάζει κέ πόνουζ | δόκομάζο πολά έστατικοῦζ … Кін.: 8 Τα άντριγα τιματάτον
τρόπεα κέ αγόνες | γἴς τεσσερες εὅνες δεν εφάνεσαν | И = К = ρουμεο τραχοδι.
Арк. 62. Новогрецька пісня. Поч.: 1 Μον κοκαλα κέ νέγεβρα έμιναν στα
κορμία | πλίν ψιχί κέ καρδιά τον γιτόν γιρογικί … Кін.: 8 Κλαζμόζ σπαθιόν κέ
σθιρμόν μεχάλον | κε ο τζακισμος κοκαλον γιτονε | τριομερος | ρουμεο τραχοδι.
Арк. 62 зв. Урумська пісня. Поч.: 1 Κελ πενιμ ελινα χιφαγετ γιουζ σουρελιμ
εκιμιζ … Кін.: … κολμεκλεν | χογινουμα κιρμετι.
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
557
Арк. 63. Урумська пісня. Поч.: 1 πουνα καλατα τερλερ πιζι χαλπασμαζ
αμαν … Кін.: … αμαν εμ σεμ ολμαζ μι.
Арк. 63 зв. Італійська пісня: Заг.: ταλγιανου. Поч.: Με μισκινα παστουρελα
με ριτροβο κβιγιν φελετζε ο πενσατο … Кін.: … α λα κανπανια φαρο κορετι
ταρανα | περ ταρ φινε αλ μιο πεναρ.
Арк. 64. Урумська пісня. Поч.: Νετζουν ο σεβτουκουμ νε ουτζουν αμαν
αμαν … Кін.: … ταρα ζιλφιν τελτελ ολσουν.
Арк. 64 зв. Урумська пісня. Поч.: 1 Κοναχιντα κολαζιλμιш αμαν αμαν
γιαπρακι … Кін.: … κουλπετιν σολτου τα σολτου εγι βαγε τον | του.
Арк. 65. Урумська пісня. Поч.: 1 шου χαρшικι ουτζε ταχτεν ναμνιν ναμνι
χαρ κορουντου … Кін.: … σολεν τεμιρτζι ογλου κελσιν.
Арк. 65 зв. Урумська пісня. Поч.: Ελα κοζλου ναζλι τουλπερ τετιμ σεν κιτ
κελιριμ … Кін.: … 100 γιλ τουρσαμ χουλουγιουμ πεν.
Арк. 66. Урумська пісня. Поч.: 1 πρι μελεκσιν ναζλι τουλπερ ανκι τακιν …
Кін.: … σεβμιшιμ οτμε μεβλαγι σεβερισεν.
Арк. 66 зв. Урумська пісня. Поч.: 1 Ελα κοζλου ναζλι τουλπερ τετιμ σεν
κιτ κελιριμ πεν … Кін.: … για πεν ολμεγιντζε κονλουμ σεντεν αγιριλιρ | μι.
Арк. 67. Урумська пісня. Поч.: 1 σαπα ολσα τανγερλεριν αταγιουρ
γιαβρουμ αμαν χαριπ πουλπουλ … Кін.: … ουγιαν ουγιαν εγι шερκεφλι
σουλτανιμ ουγιαν. На нижньому березі рецепт.
Арк. 67 зв. Урумська пісня. Поч.: τολτουρ τολτουρ βεριτζελιμ τολτου-
ρμασαν χαλ ολουρ … Кін.: … αχ εμρετσε ο σεβτουκουμ χαγιχτζινιν σουζουνε.
Арк. 68. Урумська пісня. Поч.: πεν πουραλι τερ κι λιμανα παλι μοσκοβ
ελιντε … Кін.: … χαλτιραγιπ τζικτιμ | που γιλτα χιшταν.
Арк. 68 зв. Урумська пісня. Поч.: шου πεκιαρλικ κιαρ ογιλετι τζανιμα
χατιρ μεμλαμ … Кін.: … ταχλερ ταшλερ τζολερ αχ | λεσιν πανα γιαρ σανα.
Арк. 69. Урумська пісня. Поч.: 1 κονουλ βερτιμ ολτι ταρ ατζανιμ
εшχινιζλαν … Кін.: … κιμ χαμπουνμας πολε γιαρτιμ.
Арк. 69 зв. Новогрецька пісня. Поч.: Ποθεν ναρχινισο μου να θρονισο κε
να δια | θο … Кін.: … γιπις με το τιρι ρακι σαν πεδι μορα | κι με θιρον
λογουχουν.
Арк. 70. Урумська пісня. Поч.: 1 Ετζελ ολουρ ετζελ ολουρ χιρμιζι κουλ πεκ
ταζε … Кін.: … χαγιχ | τζι κελ αμαν τοστουμ ποσταντζι.
Арк. 70 зв. Урумська пісня. Поч.: 1 Τετιμ τουλπερ κελ κιτ σεριγε κελμετι
κιττι κεριγε … Кін.: … πιρ παγινι τζανιμ ουτζουν 5 παγι σανα παχλετιμ.
Арк. 71. Урумська пісня. Поч.: Χατιρ μεβλαμ σεντεν πιρ τιλε κιμ βαρ …
Кін.: … βερ πανα πιρ τζιβαν κονλουμ εκλεσιν. На нижньому березі — рецепт.
Арк. 71 зв. Закінчення пісні. Нач.: αχταν τιλεριμ γιαρ πανα γιαρ ερ γιαν
ολα πιρ κουν … Кін.: … ερ γιαν | ολα πιρ κουλ. Далі записані народні
рецепти.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
558
Арк. 72. Дві притчі. 1. Поч.: пιρ ζενκιν αταμιν 1 ογλουμ βαριτι … Кін.: …
χοχλανμαμιш ναρ γιστερσιν = εσαπαννα. 2. Поч.: пιρ αταμιν εγι οχλου βαριτι…
Кін.: … 3 σουνου πιρερ τζοχαπλαν παχλατι αρι φαταμ | αννασιν =
Арк. 72 зв. Новогрецька пісня. Поч.: Μια προσταγί μεγαλί προσταζι
βασιλγιάζ | νά κατεβι αρμαδα κε καπιταν παшας … Кін.: … παшαδις εχου εκσι
κε γιφτα καγιμενα | στιν φουτιά.
Арк. 73. Новогрецька пісня. Поч. (збігається з початком пісні на
арк. 69 зв.): Ποθον αρχινισο φος μου να θρινισο κε να διαθο | ολο τα δινα μου
κε τα βασανα μου εαν τα διηθο | γι στιν αφτιν γιλιν πρεπι κε κοντιλι νου σου μερι
| κοζ … Кін.: … ουλο γι σενα φενοντε νεκαρα (текст пісні виданий у
кириличній транслітерації, див.: Кузмуку пигадъ. Силлоги ту фолклор тон
ромеон ту Донбасс. — 1974. — № 1. — С. 13–15).
Арк. 73 зв. Урумська пісня. Поч.: Χαρα τενιζ τενιζ πετερ πετερ αλ ολουρ
… Кін.: … μεβ | λαμ κουλτουρουρ α γιαβρουμ σολτουρουρ.
Арк. 74. Урумська пісня. Поч.: γιшτε πεν κιτεριμ αναζλιμ επ αριν ολσουν
… Кін.: … χασεβετ τζεκμε | σονου πιζιμτιρ.
Арк. 74 зв. Вірш К.Ф. Рилєєва «Минуты счастия промчались». Без
кінця й трохи поплутане. Поч.: μινουτι τζαστιγια πραμτζαλις — γι βετζνογι
βετζνογι | νε πριτουτ … Кін.: …πο ζτο ουш ουζ | ναλι τζο шιβου να σβετι για.
На нижньому березі — розкладення імені «Наполеон» (ναπολεον | απολεον
і т.і.) та урумсько-італійські записи.
Арк. 75. Запис про випадок на Азовському морі:
μαργιανπολ ταλ πιντιμ τερ για ουστουνι τενιζιν σουγιου | τε βιριλτι
ουστουμουζε πιζ πουλουντουκ ανπαρ καπα | κιν ουστουνε = ερτεσι κουν ναγιλ
ολτουκ κερτζ κα | ραντινιν σεμτινε ορατα αλτι πιζι πατι καρα | γελ
μακαραλαρταν σετα κελιρ πενζερ | ναγιλαν ζουρνα σεσινε = | 4 βερστι κερτζε
κιτερσιν ναφιλεσινε κβαρτιο | νου ταχαρ κελιρ πεшινε ονατα πιρερ ρουπλι |
βεριρσιν κουντελικινε | αλτιρεγιζ κεατλαριν ουστουνε βαρτι κερτζ | καραντινιν
κεντινε ονουντα τερτι κενε | παρα ουστουνε | κουρτζου ογλουνι γιτ χιλτιρεγιζιν
μετινε | αγιαχλαρι τουρ шοβλου πογαζινα αλουш κα | τι χιλιμινε. На нижньому
березі — рецепт.
Арк. 75 зв. Італійська пісня. Заг.: Κανζονα ταλγιανου. Поч.: Τιουνα
καραματε τι τζενεβα κλορι νον ε πιου … Кін.: … κομπιραντο με λατιραγι σι σα |
φινα λα σουαρια.
Арк. 76. Одна російська та дві українські жартівливі пісні. Фрагменти.
1. «Во саду ли, в огороде». Поч.: ου σατουν γιου ου χοροτι κεβτζικα
γουλγιαλα … Кін.: … νε χατζου κιταγικι νε νάτα.
2. «Козаченько, не ходи до Анни»: Κοζαчενκο γορλε νε χοτι το αννι χοτι
το μαρουшκι ναπιλι | ποτουшκι α μαρουшκα τουшκα 4 ποτουшκι α πιατα |
μαλενκα α σαμα μολοτενα 6 τα περινα σαμα | τζορνοπροβα.
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
559
3. «Ой за гаєм, гаєм зелененьким». Поч.: ογιογιμ γογιμ ζελενενκο ταγι
οραλα κιβ | τζινενκο … Кін.: κοζατζινκο γραγε προβαβι μοργαγε. На нижньому
березі — рецепт.
Арк. 76 зв.–77. Виписки з постанови 1842 р. про порядок складання
духовних заповітів, про оцінку нерухомості тощо з посиланнями на
статті.
Арк. 77. На нижній половині сторінки — запис про хрещення Федора
24 травня 1841 р. та про видачу йому паспорта 20 грудня 1855 р.: 1841
мая 24го крещенъ өеодоръ | у Суборі Калотаса Костантинъ Чонтуковъ |
по митрическому книга виписъсанъ | № 57 пашпортъ и получилъ | отъ
маріуполского градской думѣ 20го Декабря | 1855го № 107 федора ива-
нова синъ | Куркчу Кушниревъ понесъ у бахмутъ зятъ | мой А: данилов.
Арк. 77 зв. Італійські, російські (перші рядки вірша Г.Р. Державіна «На
тленное»: ρεκα βρεμιον σβογιομ τετζενιγε ουνοσιτ | ποτβιχι λουτεγι γι τοπιτ βъ
προπαστι ζαπβενιя | ναροτ τζαρστβα γι τζαρεγι — προποβιτ) та урумські
(рецепт) записи.
Арк. 78–79 зв. Народні рецепти. На арк. 78 — дата 10 квітня 1849 р. —
1849 | απριλιν 10ταν.
Арк. 80. Записи про народження, хрещення й смерть дітей родичів і
знайомих Укладача та про деякі інші події 1834–1841 рр.
1. Про народження 1 липня та хрещення 3 липня 1834 р. Миколая, сина
Миколая; хресні — Іван Савич та його невістка Олена: 1834 γιουλιοσουν
1ριντε τοχτουρ παζαρ κουνου | μιτιρ νικολαγιτζιν ογλου νικολα | βαπτις ολτου
σαλι κουνου αχшαμ καλοτασι | γιβαν σαβιτζ πεν = γιουλιοσουν 3τε | ελενι
γενκεμλεν
2. Про хрещення 18 листопада 1834 р. Катерини, дочки Андрія
[Стоянова]; хресні — невістка Олена, Іван Савич: 1834 νοεβριου 18 βαπτιζ
εττικ ελενι γενκεμλεν | αντρεγιν χιζινι = κατερινα γιβαν σαββιτζ
3. Про смерть «нашої» сестри Феодосії 26 червня 1839 р.: 1839 γιουνιου
26σιντε κετζεντι τοτοσια χαρταшιμιζ
4. Про смерть «красеня» Георгія, сина Феодосії, 23 листопада 1839 р.:
1839 τα νοεβριου 23τε κετζιντι ογλου γιορκα κουζελ ογλου | τοτοσιανιν
5. Про хрещення доньки Андрія Лукер’ї 14 травня 1840 р. о. Конс-
тантином; хресні — Іван Савич, Марія [Данилова?],: 1840 μαγισιν
14 βαπтιζ εττικ αντρεγι χιζινι | μαшαγιλαν πεν γιβαν σαβιτζ ατι λουκερια | παπα
κονσταντι
6. Про хрещення 15 липня 1841 р. сина Андрія [Стоянова] Михайла;
хресні Марія [Данилова?] та Іван Савич Качеванський: 1841 γιουλιου
15 βαπτιζ εττικ παπα σαβανιν | εβιντε σαατ 9τα αντρεγιν ογλουνου μαшα | γιλαν
ατι μιχαγιλ καλοτασι γιβαν | σαβιτζ κατζιβανσκι. На нижньому березі арк. 80 —
рецепт.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
560
Арк. 80 зв. Записи про шлюби укладача, народження, хрещення й
смерть його дітей у 1828–1834 рр:
1. Про заручини з Анною, донькою Павла Леонтійовича, у Карані
28 серпня 1828 р.: 1828τε αγουστουσουν 25 шιντε νιшανλαντιμ | πεν καρανατε
παβλο λεοντιοβιτζιν χιζινα | αννα παβλοβναγια
2. Про «добру справу», здійснену 16 лютого 1831 р.: 1831 τε εγιλικ εττιμ
16 φεβροαριοσουν
3. Про народження 18 грудня й хрещення 21 грудня 1831 р. доньки
Уляни; хресні — Анастас Акритов із сестрою Єлизаветою [1789–?]: 1831
τε δεκεμβριου 18τε σαατ 10τα τοχτου | κιζιμ βαπτιζ ολτου 21τε δεκεμβριοσουν |
γιουλιανιζ — χρισταν παπασι αναστας ακρι | τοβ χαρταш ελισαβετ παραπαρτι
4. Про смерть 24 лютого 1833 р. під час пошесті дружини Анни
Павлівни: 1833τε φεβροαριοοσουν 24τε ουλεβαιττα | κετζιντι γιπτακι στεφα-
νοζουμ αννα παβ | λοβνα βετζναγια παμιγιατ αμιν
5. Про одруження 2 липня 1833 р. з Саррою, донькою Федора Ільїна:
1833τε ιουλιοσουν 2σιντε στεφαν αλτιμ | φετορ γιλιτζιν χιζι σαρα φετοροβνα
τζοκ γιλ | λαρα
6. Про народження 3 квітня й хрещення 7 квітня 1834 р. сина Сави;
хресний — Константин Чентуков: 1834τε απριλιν 3 τζου κουνου τοχτου
σαπαα χαρшι | σαατ 4τε ογλουμ σαββα βαπτιζ εττι τζουμαρτεσι | απριλιν 7 σιντε
σαατ 6 τα αχшαμα | χρισταν παπασι κονσταντιν τζοντουκοβ | ατι — σαββα
ογλουμουν | γιβαν σαββιτζιν.
Арк. 81. Записи про народження, хрещення й смерть дітей та деякі інші
події в 1835–1846 рр:
1. Про народження 10 вересня 1835 р. доньки Анни, хресний — Конс-
тантин Чентуков: 1835 σεπτεμβριου 10 τουχτου κιζιμ [αννα] | καλοτασι
κονσταντιν τζοντουκοβ
2. Про смерть 6 квітня 1836 р. матері Олени: 1836 απριλιν 6 σιντα
αρτουκουνου | μεζερα τζιχαν κουνου πογικ παργιαμταν 9 κουνου (9ουντζου) |
κετζιντι αναμ ελενι ο θεοσινχοριζ
3. Про смерть 28 жовтня 1836 р. доньки Анни: 1836 οκτονβριου
28 κεζιντι ανουшκα κιζιμ
4. Про народження 22 листопада й хрещення 5 грудня 1836 р. доньки
Катерини; хресний — Чентуков: 1836 νοεβριου 22 κετζε τοχτου χιζιμ
εκατερινιζ | βαπτιζ ολτου 5 δεκεμβριου καλοτασι τζοντουκοβ
5. Про смерть 30 липня й поховання 31 липня 1838 р. доньки Катерини:
1838 γιουλιου 30τα κετζιντι 31ριντε αχινα χοτουμ | εκετερινιζ
6. Про народження 4 вересня й хрещення 25 вересня 1838 р. доньки
Олени; хресний — Константин Чентуков: 1838 σεπτενβριου 4 τοχτου χιζιμ
ελενι | βαπτιζ ολτου 25 τε καλοτασι κονσταντιν τζοντο | κοβ
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
561
7. Про народження 18 травня й хрещення 24 травня 1841 р. сина
Федора; хресний — Константин Чентуков: 1841 μαγια 18 σαπαα χαρшι
τρογιτζα κουνου τοχτου | ογλουμ τοτορκα βαπτιζ ολτου βαπτιζ ολτου 24 μαγιου |
καλοτασι κονσταντιν τζοντουκοβ
8. Про народження 1 вересня з молитвами протоієрея Григорія Чер-
нявського й хрещення 19 вересня 1843 р. о. Константином Боярином сина
Степана; хресний — Аврам Константинович Чентуков: 1843 σεπτεβριου
1τε σαπαα τογτου ογλουμ στεφαν οχουτου προτο | γερεγι γριχορι τζερναβσκι εφκι
βαπτιτιζ εττι οτετζ | κονσταντιν πογιαριν 19 τα σεπτενβριου καλοτασι | αβραμ
κονσταντινοβιτζ τζοντουκοβ — παζαρ κουνου
9. Про народження 15 квітня й хрещення 27 квітня 1846 р. доньки
Феодосії; хресна — сестра Аврама Марія: 1846 απριλιν 15 τοχτου χιζιμ
φεοτοσια παζαρ ερτεσι αρτου κουνου αβραμ χαρταшι μαшινκα | βαπτιζ ολτου 27
απριλιου καλοτασι.
Арк. 81 зв.–82 зв. Народні рецепти. Кін.: ... κοκσουνουν αγιρτσαν στακαν
| γιαπιшτιρ τιπινε αζιτζιχ παμου | [...] λαν γιαχ χαπλανιρ στακαν τε νιν [...] |
στακανιν γιζινε σορα γιαβαш γιαβα [ш] | ταν στακανιν πικρ μαχλαν
ποшατιρσιν… На верхньому березі арк. 82 — запис про приїзд графа
М.С. Воронцова 18 вересня 1833 р.: 1833 σεντяπρя 18 κελτι | βοροντζοβ =
βαшο σβяτελστβο | χιραφ = μιχαγιλα σεμενοβιτζα | τζινοβνικ γενεραλα = εμιρ
σαλιαρα — Уμαρ | αγανιν ογλου αχμετζιτ τε οτουραχλαρι | αγασι σεγιτ σιταρ
τζελεπι αχμετζιττε.
Арк. 83 (вкладний). Уривок запису з рецептом.
84 арк.: (1–22, 22а, 23–39, 39а, 40–53, 55–82 + 83 вкладний). Папір
основного блоку жовтуватий, розміром 220 x 190 мм, потемнілий від
часу, верхня частина блоку (до 1/4 аркуша) помітно пошкоджена водою,
чорнило подекуди змито. Дві зшивки: 56 аркушів (вирізано аркуш між
арк. 37 і 38) і 32 аркуші (втрачені останні чотири). Аркуші зшиті тонкою
ниткою, а самі зшивки — конопляною мотузкою товщиною 2 мм.
Філіграні: Pro Patria | ФM 28 — Участкина, № 766 — 1829 р.; Клепиков
(1959), № 308 — 1826 р.; леопард на щиті під короною | ВФ КИ | 1827 —
Участкина, № 593–1827 р.; Клепиков (1959), № 147 — 1821, 1826, 1828,
1839 рр.; A Гончаровъ ДФ KM | 1827; НФ герб | 1828. Чорнило коричневе,
місцями вицвіле. Кількість рядків і розміри літер різні. Більша частина
тексту (усі пісні й виписки з книжок) знаходиться в рамці, проведеній
чорнилом на відстані 5–15 мм від краю сторінки. Первісна фоліація або
пагінація могли бути обрізані при виготовленні оправи. Пізніше була
виконана фоліація простим олівцем великими арабськими цифрами у
верхньому лівому куті зворотів аркушів (in verso). При цьому пропущена
нумерація (по одному аркушу) післе арк. 21 та 39, а після арк. 53 йде 55.
Додаткова фоліація нанесена у верхньому правому куті сторінок (in recto)
олівцем у жовтні 2010 р.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
562
Вкладний арк. 83 являє собою уривок блакитного паперу розміром 95 х
50 мм. П’ять рядків. Чорнило коричневе. Філігрань представлена фраг-
ментом кириличних літер.
Майже всі записи виконані караманлійським письмом, тобто грець-
кими літерами, однією особою. Тією ж рукою зроблені окремі записи по-
новогрецьки й по-російськи (кирилицею). Іншою рукою зроблені записи
урумської пісні на арк. 69 і початок урумської пісні на арк. 70 зв.
Укладач зазвичай не дотримується правил організації тексту. Нотатки
різних часів і додатки до них розміщені найрізноманітнішими способами,
у тому числі й поперек сторінки. В окремих випадках він нумерує куп-
лети пісень, вислови, складає таблиці тощо. У тексті чимало виправлень і
закреслень. Діакритичні позначки, характерні для грецьких текстів,
майже не вживаються в урумських записах, за винятком текстів, пере-
писаних із друкованих караманлійських книжок, і новогрецьких пісень.
У тюркомовних текстах (окрім узятих із друкованих видань) широко
вживається кирилична літера «ш». «Правопис» майже всюди «фоне-
тичний», із великою кількістю помилок.
Судячи зі стану першого й останнього аркушів, рукопис довго збе-
рігався без оправи.
Oправа: 220 x 190 x 15. Жовтий грубий папір наклеєний на блок. На
оправі — запис фіолетовим чорнилом: Записки Семена Антоновича |
Кечеджи-Ени (мой прадед) | Дм. Кечеджи | (1803–1865). На нижній
кришці — напівзатертий запис олівцем великими літерами: Книга | XIX
вѣка.
Рукопис надійшов до ІР НБУВ 2003 р. від доньки А.О. Білецького й
Т.М. Чернишової Марії Грекової через Є.К. Чернухіна.
————————
1 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. 364.
Архів А.О. Білецького і Т.М. Чернишової. Матеріали фонду опрацьовуються.
2 Докладніше про це див.: Балабанов К.В., Пахоменко С.К. Національно-культурне та
громадське життя греків України в другій половині ХХ — на початку ХХІ століття. —
Маріуполь, 2006. — С. 34–61.
3 Oлександр Ахілесович Діамантопуло-Ріоніс відомий насамперед як укладач одного
зі словників новогрецьких діалектів Надазов’я. Див.: Румейско-русский и русско-
румейский словарь пяти диалектов греков Приазовья / Сост. А.А. Диамантопуло-Рионис,
Д.Л. Демерджи, А.М. Давыдова-Диамантопуло, А.М. Шапурма, Р.С. Харабадот,
Д.К. Патрича. — Мариуполь, 2006. — 468 с.
4 Кузмуку пигадъ (Силлоги ту фолклор тон ромеон ту Донбасс.). — 1974. — № 1. —
С. 13–15.
5 Висловлюємо щиру вдячність науковому співробітнику Музея — Раїсі Петрівне
Божко — за допомогу в ідентифікації особи Дмитра Кечеджи й надання фотокопій.
Є. Чернухін, М. Пірго. Записки з Маріуполя першої половини ХІХ ст. …
563
6 Мариуполь и его окрестности. — Мариуполь, 1892 (перевидання 2001 р). — С. 181–
189.
7 Бацак Н.І. Грецька спільнота надазов’я: етнокультурні процеси (остання чверть
ХVIIІ — початок ХХ століття). — К., 2010. — С. 73.
8 Про інші рукописи караманлійського письма див.: Чернухін Є. Kараманлійські
пам’ятки в Інституті рукопису Націoнальної бібліотеки України імені В.І. Вернадського //
Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2012. — Вип. 15. — С. 3–28.
9 Варто відзначити, що в Маріуполі ХІХ ст. набула поширення тенденція до зміни
прізвищ на «перекладні» або русифіковані. Відтак, Кечеджи реєструвалися як Шапо-
валови, Халпахчи — Шапошнікови, Сагири — Глухови. Отож, ця «мода» захопила й
автора рукопису, котрий підписується як Кушнарьов або ж Кушнирьов. Аби не було
плутанини, Духовна консісторія видавала указы про тотожність низки «прізвищ». Так, у
метричних книгах Харалампієвського собору поряд із записами про хрещення пред-
ставників цієї родини збереглися помітки — «Куркчи, он же Кушнарев», або ж «Куш-
ниров, он же Куркчу». Форми «Куркчу»/«Куркчи» передають фонетичні особливості
вимови тюркських слів і певний час не мали суттєвого значення для ідентифікації особи.
Пізніше всі подібні прізвища одержали стандартизоване закінчення «–чи/-джи».
10 Тут і надалі роки життя мешканців Маріуполя позначені відповідно до збережених
часом і доступних нам відомостей (переважно за ревізькими казками). Посилання на
джерела не надаються задля заощадження місця. Усі бажаючі ознайомитися з першо-
джерелами запрошуються на сайт: http://www.azovgreeks.com
11 Мариуполь и его окрестности. — С. 96–97.
12 Там же. — С. 95. Про родину Хараджаєвих див.: Новікова С. Родина Хараджаєвих
у Маріуполі // Грецьке підприємництво й торгівля у Північному Причорномор’ї.
Збірник наукових статей. — К., 2012. — С. 125–132.
13 Про Ф. Хартахая див.: Калоеров С.А. Феоктист Хартахай. — Донецк, 2007. —
379 с.
14 Oбидва збірника зберігаються у відділі рукописів Російської національної бібліо-
теки у Санкт-Петербурзі: Греческие рукописи № 805–806. Збірки вміщують 37 пісень:
25 новогрецьких, сім урумських і п’ять російських.
15 Мариуполь и его окрестности. — С. 154–167.
16 Tам же. — С. 324–325.
17 Tам же. — С. 192.
18 Родословие греков Мариупольского уезда по именным переписям податного насе-
ления Российской империи / Сост. Н.И. Макмак, И.Н. Тасиц, М.Д. Пирго. — Донецк,
2010. — C. 166.
19 Див. на сайті: http://www.azovgreeks.com/database.cfm?page_id=tree&fam_id=4190
20 Див. пояснення щодо затримки судна в Константинополі: Маріупольський крає-
знавчій музей. Объяснительная записка мариупольского мещанина Дмитрия Кушнарева,
владельца парусного судна «Св. Петр», арестованного в Константинопольском порту.
1835 г. — 6272-Д.
21 Мариуполь и его окрестности. — С. 338.
22 Див. докладніше: http://www.azovgreeks.com/gendbmvc/agdb.cfm?page_id=
tree&fam_id=279
23 Родословие греков… — C. 148.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215529 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T18:56:14Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чернухін, Є. Пірго, M. 2026-03-19T16:30:45Z 2013 Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача / Є. Чернухін, M. Пірго // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 541-563. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215529 027(477-25):090.1 У статті представлений археографічний опис караманлійського рукопису у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Укладач рукопису урум Іван Куркчу відомий як гласний міської думи й засідатель суду міста Маріуполя 1830–1850 рр. У «Записках» відбилися особливості його приватного та громадського життя, зокрема родинні зв’язки, інтерес до релігійної літератури, народної творчості, народної медицини та італійської мови. В статье представлено археографическое описание караманлийской рукописи из фондов Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В.И. Вернадского. Составитель рукописи урум Иван Куркчу известен как гласный городской думы и судебный заседатель города Мариуполя 1830–1850 гг. В «Записках» нашли отражение особенности его личной и общественной жизни, в частности родственные связи, интерес к религиозной литературе, народному творчеству, народной медицине и итальянскому языку. The article offers an archeographic description of the Karamanli manuscript from the fonds of the Institute of Manuscripts, the Vernadsky National Library of Ukraine. The compiler of the manuscript Urum Ivan Kurkchu was a member of the City Duma and court judge in Mariupol in 1830–1850. His «Notes» provide details of his private and public life, family relations, his interest to Karamanli religious literature, Urum folklore, folk medicine and Italian. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Текстологія Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача Записки из Мариуполя первой половины ХІХ в.: археографическое описание, социальный профиль и родственные связи составителя Notes from Mariupol of the 1st half of the 19th century: archeographical description, social profile and a compiler’s family ties Article published earlier |
| spellingShingle | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача Чернухін, Є. Пірго, M. Текстологія |
| title | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача |
| title_alt | Записки из Мариуполя первой половины ХІХ в.: археографическое описание, социальный профиль и родственные связи составителя Notes from Mariupol of the 1st half of the 19th century: archeographical description, social profile and a compiler’s family ties |
| title_full | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача |
| title_fullStr | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача |
| title_full_unstemmed | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача |
| title_short | Зaписки з Маріуполя першої половини ХІХ ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача |
| title_sort | зaписки з маріуполя першої половини хіх ст.: археографічний опис, соціальний профіль та родинні зв’язки укладача |
| topic | Текстологія |
| topic_facet | Текстологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215529 |
| work_keys_str_mv | AT černuhínê zapiskizmaríupolâperšoípolovinihíhstarheografíčniiopissocíalʹniiprofílʹtarodinnízvâzkiukladača AT pírgom zapiskizmaríupolâperšoípolovinihíhstarheografíčniiopissocíalʹniiprofílʹtarodinnízvâzkiukladača AT černuhínê zapiskiizmariupolâpervoipolovinyhíhvarheografičeskoeopisaniesocialʹnyiprofilʹirodstvennyesvâzisostavitelâ AT pírgom zapiskiizmariupolâpervoipolovinyhíhvarheografičeskoeopisaniesocialʹnyiprofilʹirodstvennyesvâzisostavitelâ AT černuhínê notesfrommariupolofthe1sthalfofthe19thcenturyarcheographicaldescriptionsocialprofileandacompilersfamilyties AT pírgom notesfrommariupolofthe1sthalfofthe19thcenturyarcheographicaldescriptionsocialprofileandacompilersfamilyties |