О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології

У статті аналізується наукова біографія О.Ф. Сидоренко, висвітлюються головні етапи її службової та наукової діяльності, досліджується її науковий доробок з історичної метрології. В статье анализируется научная биография Е.Ф. Сидоренко, освещаются главные этапы её служебной и научной деятельности, и...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
Дата:	2013
Автор:	Герасименко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Теми:	Метрологія історична
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215539
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології / Н. Герасименко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 376-388. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860480875822579712
author	Герасименко, Н.
author_facet	Герасименко, Н.
citation_txt	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології / Н. Герасименко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 376-388. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики
description	У статті аналізується наукова біографія О.Ф. Сидоренко, висвітлюються головні етапи її службової та наукової діяльності, досліджується її науковий доробок з історичної метрології. В статье анализируется научная биография Е.Ф. Сидоренко, освещаются главные этапы её служебной и научной деятельности, исследуется её научное наследие в области исторической метрологии. The article contains analysis of O.F. Sydorenko’s academic biography; sheds light on the key stages of his work and scientific activities; provides insight into his achievements in the area of historical metrology.
first_indexed	2026-03-23T19:07:07Z
format	Article
fulltext	Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 375 МЕТРОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 376 УДК 930.006.91+929 «СИДОРЕНКО» Неля Герасименко О.Ф. СИДОРЕНКО ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРИЧНОЇ МЕТРОЛОГІЇ Історична метрологія — спеціальна історична дисципліна, яка до- сліджує походження, еволюцію давніх мір, установлює їх величини та співвідношення із сучасними мірами. Значний внесок у вивчення проблем цієї науки здійснила Олена Федорівна Сидоренко. Деякі відомості про її життя й наукову діяльність наведені в біобіб- ліографічному довіднику «Вчені Інституту історії України»1, де О. Сидо- ренко присвячена невелика замітка, в якій, проте, є окремі неточності щодо біографічних відомостей. Отже, її наукова біографія та внесок у розробку складних і актуальних проблем історичної метрології зали- шаються малодослідженими. Цьому питанню й присвячена дана стаття. Народилася Олена Федорівна 27 серпня 1940 р. в м. Києві. Закінчивши Київську середню школу № 65, 1957 р. вступила на історико-філоло- гічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. За роки навчання в даному закладі О. Сидоренко оволоділа ґрунтовними знаннями з історії, а також вивчила декілька іноземних мов: польську, англійську, французьку, португальську, іспанську. Крім цього, вона опа- нувала латину, знання якої було необхідно при дослідженні середньо- вічних пам’яток. 1962 р. Олена Федорівна закінчила університет і отри- мала спеціальність «історик-архівіст (учитель історії)»2. Після закінчення університету в 1962–1963 рр. О. Сидоренко працю- вала за отриманою спеціальністю — науковим співробітником Централь- ного державного історичного архіву УРСР в м. Києві. У 1963–1964 рр. вона перейшла на роботу до Київської середньої школи № 172 й за сумісництвом працювала лаборантом і викладачем Київського вечірнього відділу Українського поліграфічного інституту. Наступні два роки — 1965–1966 — у дитячих яслах-садку № 3103. 1966 р. О. Сидоренко вийшла заміж за М. Сорокіна та переїхала на постійне проживання до Москви. Того ж року вона влаштувалася біб- ліотекарем до відділу рукописів Державної бібліотеки ім. В. Леніна (тепер Російська державна бібліотека), у якому зберігалася значна кіль- кість матеріалів з історії України. Зацікавившись ними, Олена Федорівна підготувала реферат на тему: «Матеріали з історії України ХVІІІ ст. в колекції М. Маркевича» й 1968 р., успішно склавши іспити, була зара- хована до аспірантури Інституту історії АН УРСР (наказ № 131 від Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 377 7 жовтня 1968 р.). Науковим керівником аспірантки було призначено члена-кореспондента Академії наук УРСР Ф. Шевченка. Тему кандидат- ської дисертації вона обрала таку: «Торгівля на Лівобережній Україні в першій половині ХVІІІ ст.»4. 1970 р. опублікувала статтю, в якій проаналізувала стан вивчення історичної метрології, тобто історіографію проблеми5. У вступі йдеться про міри, які були поширені в давні часи на території України, про вплив на них метричних систем тих держав, до яких входили окремі українські землі, наголошено на недостатній розроб- леності проблем історичної метрології через складність їх дослідження. Авторка проаналізувала відомі їй на той час найважливіші праці з істо- ричної метрології. Це, насамперед, стаття А. Лобка, опублікована в жур- налі «Киевская старина» 1889 р (№ 7. — С. 232–239), в якій досліджу- валися заходи російського уряду щодо уніфікації мір на Лівобережній Україні на початку ХVІІІ ст. й запровадження російських мір6. Значну увагу О. Сидоренко приділила працям з історичної метрології архіваріуса Віленського архіву М. Горбачевського. Вона зазначала, що стаття «Литовсько-польська метрологія з перекладом її на російську» й таблиці, які становлять розділ «Археографічного календаря на 2000 ро- ків», підготовлені М. Горбачевським за матеріалами російської урядової комісії зразкових мір та ваг, яка діяла в 1825–1835 рр. Дослідниця також відмітила, що значний матеріал з історичної метрології є в його «Слов- нику давньої актової мови», опублікованому 1874 р.7. У статті також проаналізовано хронологічно-метрологічні таблиці й праці з історичної метрології польського історика К. Соханевича, при- свячені безпосередньо українським мірам. О. Сидоренко відзначила недо- ліки метрологічних таблиць К. Соханевича й М. Горбачевського, які були складені на основі законодавчих матеріалів, а тому зафіксували лише окремі моменти в розвитку метрологічних систем. На її думку, історична метрологія, зокрема й українська, вимагає точності у визначенні місця та часу дії одиниць виміру та ваги, а також змін, які з ними відбувалися8. Значну увагу О. Сидоренко приділила працям істориків 20–60 рр. ХХ ст. Вона проаналізувала розвідку О. Неселовського, присвячену до- слідженню подільської міри третинника, статтю І. Єрофієва про старі українські міри, вагу та грошовий обіг. Зазначила, що висновки остан- нього вимагають обережного ставлення та перевірки їх відповідності для кожної конкретної місцевості та часу дії мір9. Дослідниця встановила, що в 30–40 рр. ХХ ст. проблеми історичної метрології практично не розроблялися. Лише 1949 р. з’явилася стаття Д. Похилевича, в якій було розв’язане важливе для історичної науки питання про міру площі волоку. О. Сидоренко вважала, що вона була Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 378 поширена на Правобережній Україні в ХVІ–ХVІІІ ст.10, що не зовсім правильно. Волока як міра площі в першій половині ХVІІ ст. була запро- ваджена і на півночі Лівобережної України, зокрема на Стародубщині, Чернігівщині й у деяких районах Західної України11. О. Сидоренко проаналізувала дослідження з історичної метрології, опубліковані в середині 50-х рр. ХХ ст.; відзначила посилення інтересу до цієї науки, чому сприяли журнали «Історичні джерела та їх викорис- тання» й «Архіви України»; дослідила статтю Я. Ісаєвича, в якій наво- дилася думка про специфічність українських мір, і складену автором таблицю одиниць виміру, які були поширені в ХVІ–ХVІІІ ст. на укра- їнських землях у складі Речі Посполитої12. Не пройшли повз увагу дослідниці розвідки А. Барабоя, Я. Сеника, М. Котляра, статті етнографів Л. Дорошкевич та Л. Граціанської про на- родні міри, а також мовознавців Й. Дзендзелівського, М. Худаша, В. Вин- ника та Е. Балецького, в яких досліджувалася термінологія української метрології13. Авторка статті висловила слушну думку про доцільність видання до- відника, що увібрав би та підсумував увесь розпорошений по різних історичних дослідженнях матеріал, що підвищило б, на її думку, інтерес до історичної метрології та стимулювало б її розвиток. Вона також вважала, що одночасно треба збирати фактичний матеріал для створення узагальнюючих праць14. У статті О. Сидоренко є певні недоліки й неточності. Авторка не проаналізувала ряд важливих праць, які були опубліковані до часу виходу у світ її власної статті. Це праця О. Ханенка, в якій наведені відомості про міри земельних площ, стаття В. Зінича про народну метрологію, стаття Б. Сидора про міри, поширені на території Буковини, польської дослід- ниці Я. Шевчик про міру волоку, а також праці дослідників історичної метрології Росії: М. Устюгова, Б. Рибакова, Л. Черепніна, О. Каменцевої та ін., в яких є відомості про міри, поширені на сучасних українських землях у складі Київської Русі й Російської імперії15. Незважаючи на це, стаття О. Сидоренко про стан вивчення історичної метрології стала важливим етапом у розвитку історіографії проблеми. Уперше в українській історіографії були проаналізовані праці, в яких досліджувалися питання історичної метрології України, висловлені ґрун- товні оцінки цих праць та необхідність підготовки довідника й моно- графій з даної науки. 1971 р. О. Сидоренко опублікувала статтю, в якій досліджувала міри об’єму, поширені на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. Головну увагу вона приділила мірі відро16. Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 379 У статті зазначено, що найпоширенішими мірами об’єму на Ліво- бережній Україні у ХVІІІ ст. були: бочки, відра, кварти. Відмінності в місткостях окремих мір серед цих груп авторка статті пояснювала тим, що вони вживалися для вимірювання різних за призначенням рідин. У цій системі виміру головною, на її думку, була міра відро. Про це свідчить факт існування торговельного податку з проданих рідин — повідер- кового, ряд прикладів обсягу оподаткування якого наведено в статті17. За даними О. Сидоренко, міра відро на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. мала регіональні відмінності. Вона встановила, що в тогочасній метрологічній практиці існували ніжинське, лубенське, переяславське, прилуцьке, полтавське та київське відра. Такі місцеві зразки мір були тав- ровані печатками місцевих урядовців і зберігалися в магістратах і рату- шах міст. Місцева влада боролася проти різних зловживань купців, які могли користуватися власними відрами. Іноді, як зазначає авторка статті, цим зловживали й деякі місцеві урядовці, вдаючись, наприклад, до вста- новлення подвійного дна в зразкових мірах18. У статті проаналізовано поширення на території Лівобережної України у ХVІІІ ст. київської магістратської міри відро. Зазначено, що поряд із ним на території Київщини застосовували, наприклад, в окремих монас- тирях, власну міру відро, яка відрізнялася від магістратської. О. Сидо- ренко вказала й на запровадження на Лівобережній Україні за царським указом від 8 серпня 1734 р. російських мір. Аналіз значного докумен- тального матеріалу дав змогу авторці статті встановити місткість київ- ського відра, яке, на її думку, становило у ХVІІІ ст. 8570 г. Міра відро поділялася на 10 кварт, кожна з яких була місткістю у 857 г. Відповідно до реформи 1734 р., кварту в джерелах стали іноді називати кружкою, як це було в Росії, незважаючи на те, що її місткість була зовсім іншою19. Отже, невелика за обсягом стаття О. Сидоренко про одну з одиниць виміру місткості — київське відро — створена на ґрунтовній джерельній базі. У ній 28 посилань, серед яких значна кількість на архівні джерела. Для її написання авторка використала фонди Центрального державного історичного архіву УРСР в м. Києві (ф. 51, 52, 59, 269, 1632), а також матеріали рукописної збірки М. Маркевича в Державній бібліотеці ім. В. Леніна. Тому можна погодитися з думкою дослідниці, що «різно- манітність українських мір значно ускладнює їх вивчення, бо вимагає роботи з величезною кількістю історичних джерел»20. 1971 р. О. Сидоренко опублікувала ще одну статтю, в якій дослідила реформу мір, проведену російським урядом на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. з уніфікації українських мір, встановлення співвідношення між українськими й російськими мірами та запровадження останніх21. Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 380 1971 р. О. Сидоренко закінчила аспірантуру Інституту історії АН УРСР, і її, як перспективного дослідника, з 1 грудня 1971 р. було зара- ховано на посаду в. о. молодшого наукового співробітника відділу істо- ріографії та джерелознавства (наказ № 163). У грудні того ж року до- слідницю призначено молодшим науковим співробітником інституту22. У січні 1972 р. в Інституті історії АН УРСР Олена Федорівна захистила кандидатську дисертацію на тему: «Одиниці виміру в торгівлі на Ліво- бережній Україні ХVІІІ ст.». Того ж року вона отримала диплом кан- дидата історичних наук (від 27 вересня 1972 р.)23. Після захисту кандидатської дисертації О. Сидоренко продовжила до- слідження проблем історичної метрології. 1973 р. вона опублікувала роз- горнуту рецензію на працю польського історика В. Кулі «Міри й люди»24. Рецензент зазначила, що В. Куля коротко простежив основні етапи розвитку мір від найдавніших часів, зосередивши головну увагу на сис- темах вимірювання в європейських країнах у ХVІ–ХVІІІ ст. Його праця є підсумком багаторічних історико-економічних досліджень, в яких сфор- мувалася метрологічна концепція вченого. Значна увага в рецензії при- ділена аналізу його методики оцінки торговельних мір та методу їх картографування, питанням «інертності мір та їх змінюваності», а також метрологічній практиці в містах і сільській місцевості25. Причини уніфікаційних тенденцій середньовічної метрології В. Куля, на думку О. Сидоренко, справедливо вбачав, перш за все, у потребах торгівлі, а вже потім — у державних заходах. Погоджується рецензент і з думкою польського вченого, що важливим об’єднуючим фактором, який стандартизував міри на конкретній території, було магнатське господар- ство. Будучи значною мірою натуральними, такі господарства об’єдну- валися загальнодержавними економічними зв’язками. Це, на думку ре- цензента, позначилося на формуванні вимірювальних систем (як на їх локальних відмінностях, так і на подібності), а також на виділенні загальнодержавних стандартів26. На численних прикладах В. Куля довів, що уніфікація мір у Польщі з боку держави обмежувалася міськими ринками. Уряд залишав магнатам і шляхті свободу впливу на міри у власному господарстві. Рецензент також підкреслила, що праця дослідника написана на польському матеріалі ХVІ–ХVІІІ ст. Проте висновки, до яких він дійшов, на її думку, можна більшою або меншою мірою віднести й до України, насамперед Пра- вобережної, українські землі якої довгий час перебували в складі Речі Посполитої27. У рецензії зазначено, що підхід В. Кулі до вирішення проблем історії економіки позначився й на його ставленні до предмету історичної мет- рології. Він вважав її завданням не тільки визначення конкретних Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 381 величин мір, а й їх вивчення, яке пов’язував із загальними законо- мірностями економічного й навіть політичного розвитку суспільства. О. Сидоренко високо оцінила працю В. Кулі як одну з найбільш важливих подій в історіографії історичної метрології й середньовічної історії взагалі28. 1975 р. О. Сидоренко опублікувала рецензію на працю білоруського дослідника К. Скурата про походження назв давніх білоруських мір29, де відзначила особливий інтерес до названої роботи через спільне давньо- руське походження значної кількості українських і білоруських метро- логічних термінів. Крім того, обидва народи довгий час перебували в складі спільних державних об’єднань — Великого князівства Литов- ського, а пізніше Речі Посполитої30. О. Сидоренко проаналізувала структуру монографії, визначила, що К. Скурат дослідив міри довжини, площі, місткості й ваги, а також міри лічби, які, на її думку, залишаються найменш вивченими метрологічними одиницями. І це можна вважати творчим успіхом автора31. Рецензент виявила в праці білоруського вченого окремі неточності. Проте, на її думку, його дослідження, написане на ґрунтовній джерельній базі, може розглядатися як повноцінний внесок в історичну метрологію32. 1975 р. О. Сидоренко опублікувала монографію, в якій дослідила оди- ниці виміру рідин, сипких тіл, ваги й довжини, які були поширені на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст.33 Монографія складається зі вступу, п’яти розділів і висновків. У вступі авторка дала визначення історичній метрології як спеціальній історичній дисципліні, яка досліджує процеси й закономірності виникнення та істо- ричного розвитку мір, а також указала на значення історичної метрології. Знання про міри, на думку О. Сидоренко, допомагає «глибше збагнути суть явищ економічної історії минулого, розкрити сенс джерел, що її відображають, і застосувати до їх вивчення статистичний метод»34.. У вступі пояснені хронологічні межі дослідження, обмежені ХVІІІ ст., бо саме в цей період історії, на думку авторки монографії, міри та їхні системи відзначаються найбільшою різноманітністю й складністю. О. Сидоренко зупинила свій вибір об’єкта дослідження на одиницях виміру, що використовувалися в торгівлі, і аргументувала це35.. У даному розділі зазначено, що питання історичної метрології України ХVІІІ ст. «поки що залишаються мало розробленими». Тому дослідниця обмежилася лише переліком праць, в яких висвітлювалися окремі проб- леми історичної метрології України взагалі й Лівобережжя зокрема. Крім того, вона зазначила, що свідомо оминула «питання про міри площі, оскільки в торгівлі на Лівобережжі ХVІІІ ст. розміри земельних ділянок визначалися описово»36. Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 382 У першому розділі О. Сидоренко проаналізувала стан внутрішньої та зовнішньої торгівлі на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. й стан тогочасної метрології. Вона зазначила, що метрологічна служба Лівобережної Укра- їни перебувала в прямій залежності від організації торгівлі, і детально проаналізувала її систему: право нагляду за мірами, місце зберігання зразків мір, організацію міських важниць, основне їх призначення й право контролю за ними37. Наступні розділи монографії присвячені дослідженню одиниць виміру й ваги, які були поширені на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. відповідно до прийнятої в сучасній науці класифікації. Їх характеризує ґрунтовна джерельна база — це, передусім, опубліковані й архівні джерела. Серед останніх, які були вперше введені авторкою до наукового обігу, матеріали збірки М. Маркевича, які зберігалися в Російській державній бібліотеці (ф. 159), документи з фондів 51, 52, 53, 59, 98, 269, 1632 Центрального державного історичного архіву України в м. Києві38. Важливе значення в монографії О. Сидоренко відіграє підготовлена нею таблиця «Основні одиниці вимірювальних систем, що використову- валися на Лівобережній Україні ХVІІІ ст.». Вона є цінним довідником з історичної метрології Лівобережної України ХVІІІ ст.39 1976 р. О. Сидоренко опублікувала статтю, присвячену дослідженню народної метрології40, де проаналізовані такі міри, як вірьовка сіна, папуша тютюну, руно вовни, ступка (толпка) солі, голова цукру. Публікація монографії та статей дала можливість О. Сидоренко пре- тендувати на посаду старшого наукового спіробітника Інституту історії АН УРСР. Рішенням Вченої ради інституту від 10 січня 1978 р. вона була обрана на цю посаду, а наказом директора інституту від 30 січня 1978 р. (№ 10) призначена з 1 лютого того ж року41. 1978 р. О. Сидоренко опублікувала статтю, в якій значну увагу при- ділила мірам сипких тіл, які застосовувалися в торгівлі на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст.42. Вона зазначила, що найпоширенішою мірою сипких тіл на цій території була осьмачка та її четверта частина — четверик. Одночасно російський уряд здійснив ряд заходів по запровадженню на Лівобережній Україні загальнодержавних, тобто російських мір: четверть (8 пудів) і четверик (один пуд)43. У повсякденній торгівлі, як встановила дослідниця, на сільських та міських базарах-торгах крупи, наприклад, продавали в звичайному побу- товому посуді. Крім того, користувалися в торгівлі поширеною на Ліво- бережній Україні у ХVІІІ ст. мірою гарнець — фракцією четверика, в якому вміщувалося 20 гарнців. На ньому вимірювали сіль, борошно, конопляне сім’я. О. Сидоренко порівняла також міру четверик і міру ко- рець. В останньому, як встановила дослідниця за матеріалами галицьких Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 383 королівських маєтностей ХVІ ст., уміщувалося 20 мірок — гарнців, у той час як у Польщі — 32 гарнці44. У статті встановлено розмір українського четверика, який дорівнював близько 4 пудам жита, а гарнець — близько 8 фунтам і був значно більший за російський. У Росії гарнець дорівнював 1/8 четверика й 1/64 четверті. З 1679 — по 1734 рр. четверть, як державна міра, становила 131,544 кг жита, а гарнець — 2,05. Комісія мір та ваги (1736–1742 рр.) збільшила обсяг четверті до 141,69 кг, гарнця — до 2,21 кг45. О. Сидоренко зазначила, що в дрібній торгівлі на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. використовували такі міри як кварту, мірочку й ківш. Зі збіжжя, яке продавалося на ярмарках і торгах, стягувався натуральний податок — поковшеве, величина якого була різною. Отже, на думку дослідниці, у господарстві й торгівлі Лівобережжя діяла струнка система одиниць виміру сипких тіл, основні ланки якої становили осьмачка й четверик, міри невеликої ємкості — гарнці, кварти, а також звичаєві міри46. 1979 р. О. Сидоренко опублікувала статтю, присвячену дослідженню колекції писемних пам’яток М. Маркевича як джерела до вивчення давніх мір47. Авторка зазначила місцезнаходження колекції — Російська дер- жавна бібліотека, в якій найповніше представлені міри сипких тіл. Вона охарактеризувала матеріали збірки як писемні пам’ятки з історії Ліво- бережної України першої половини ХVІІІ ст., тому відомості в ній пере- важно про міри даного регіону й цього історичного періоду48. У цей час, на думку авторки статті, Лівобережна Україна переживала період економічного піднесення в складі Російської держави, що сприяло консолідації місцевих систем мір у регіональні й приведенню місцевої метрології у відповідність до загальнодержавної російської метрологічної системи. У колекції М. Маркевича зібрані справи про заходи російського уряду з упорядкування на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. місцевих вимірювальних систем і спроби запровадження загальнодержавних вимі- рювальних стандартів (ідеться про реформу О. Шаховського, проведену 1734 р.)49. Досліджуючи матеріали збірки М. Маркевича, О. Сидоренко прийшла до висновку, що локальна приналежність мір визначалася за містами — економічними й торговельними центрами, де міри вважалися стандартами й нагляд за якими, за давніми звичаями, здійснювали органи місцевого самоврядування. Тому, на її думку, місцеві відмінності в метрологічній термінології самі по собі не можуть бути доказом існування великої різноманітності мір, а місцеві стандарти одиниць виміру досить часто співпадали за розміром50. Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 384 Документи збірки, як зазначено в статті, переконують у тому, що міри сипких тіл, як і інші одиниці виміру, становили систему з єдиною структурою майже для всього Лівобережжя ХVІІІ ст. На початку століття основною мірою сипкого вважалася осьмачка, локальні міри якої коли- валися навколо єдиного стандарту — близько 65 кг жита. Торговельний податок стягувався «от осьмачки всякого хлеба по ковшу»51. У 20–30 рр. ХVІІІ ст., як свідчать документи збірки, осьмачка як основна міра сипкого поступається перед своїми фракціями четвериком та іншими мірами меншого об’єму, які використовували в практиці вимірювання. Крім того, у збірці М. Маркевича четверик використовують при стягненні податків, торговельних зборів — помірного, поколодного, поковшового, при стягненні натуральних зборів на утримання полкових і сотенних служителів52. За даними джерела, О. Сидоренко встановила, що четверик — четверта частина осьмачки — у Стародубському, Полтавському й Київському пол- ках мав також назву чвертка. Четверик (чвертка) поділявся на 20 гарнців, а на Стародубщині ще й на 3 третники. Гарнець, який виготовляли з дерева, був місткістю близько 3,2 кг жита й поділявся на 4 кварти. У дрібній торгівлі застосовувалися мірочки, ковші (близькі за об’ємом до кварти). Традиційним був продаж сипких тіл мішками або кулями53. Куль був мірою російського походження й тарою для зберігання сипких тіл. Його місткість дорівнювала четверті або 8 пудам жита. Від нього стягувався податок — вагове. Куль було зручно зважувати, тому він набув поширення на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. Це свідчило, на думку О. Сидоренко, про характерні тенденції до заміни мір сипких тіл мірами ваги як більш точними54. 1980 р. О. Сидоренко опублікувала два документи з фондів Централь- ного державного історичного архіву України в м. Києві, в яких є відо- мості про міри на Лівобережній Україні55. Це донесення Стародубської полкової канцелярії гетьману К. Розумовському від 19 жовтня 1759 р. про опір бурмістрів і райців міста упорядкуванню місцевих мір, які вико- ристовували в торгівлі через встановлення співвідношень з російськими. Крім того, опубліковано наказ Генеральної військової канцелярії, підго- товлений у відповідь на донесення для розсилки в полкові канцелярії, магістрати й ратуші Лівобережної України56. У передмові до публікації О. Сидоренко зазначила, що на Лівобережжі існувала значна розмаїтість мір, породжена натуральним господарством «з притаманною йому замкненістю окремих виробничих комплексів та місцевих ринків». Проте, на її думку, торговельні міри мали, порівняно з іншими, відносну точність і тривалість існування. Вона відзначила існування в Російській імперії загальнодержавних мір, які запровад- Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 385 жувалися на Лівобережній Україні за царським указом від 8 серпня 1734 р.57 О. Сидоренко зазначила, що в документах ішлося про опір міських урядовців м. Стародуба запровадженню уніфікованих мір. На її думку, причиною таких дій були махінації з мірами, а також пасивність стар- шинської адміністрації через причетність її до експлуатації міських важ- ниць і великі розміри відкупного за право на їхню оренду58. З 1 липня 1982 р. О. Сидоренко стала працювати в секторі Київської Русі (наказ № 72 — від 1 липня 1982 р.)59. Темою дослідження вона обрала проблеми міжнародної торгівлі Давньоруської держави, а також українських земель у складі Великого князівства Литовського й Речі Посполитої. Одночасно О. Сидоренко взяла участь у підготовці збірника доку- ментів про стан торгівлі в Україні в ХІV — середині ХVІІ ст. Її було призначено членом редакційної колегії. Крім того, вона підготувала коментарі до тексту збірника документів. 1988 р. вона взяла участь у підготовці колективної монографії «Вспомогательные исторические дис- циплины: историография и теория»60. 1992 р. О. Сидоренко завершила дослідження проблем міжнародної торгівлі Давньоруської держави, а також українських земель у складі Великого князівства Литовського й Речі Посполитої та опублікувала монографію, в якій на ґрунтовній джерельній базі висвітлила ці питання. 1997 р. вона захистила з цієї проблеми докторську дисертацію (диплом доктора наук від 28 лютого 1997 р.)61. 1 вересня 1998 р. О. Сидоренко звільнилася за власним бажанням з посади старшого наукового співробітника відділу історії середніх віків Інституту історії України НАН України (наказ № 51 від 28 серпня 1998 р.)62. Отже, у монографії та статтях О. Сидоренко досліджено значну кіль- кість проблем історичної метрології України. Вона проаналізувала істо- ріографію проблеми, на ґрунтовній джерельній базі визначила величини багатьох мір рідин, сипких тіл, ваги, довжини, які були поширені на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст., і встановила їхній взаємозв’язок із сучасними мірами. ———————— 1 Комаренко Т. Сидоренко Олена Федорівна // Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики». — К., 1998. — Вип. 1. — С. 290. Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 386 2 Науковий архів Інституту історії України НАНУ. Особова справа Сидоренко Олени Федорівни. — арк. 1. 3 Там само. — арк. 1 зв., 7. 4 Там само. — арк. 10, 11. 5 Сидоренко О.Ф. Про стан вивчення історичної метрології // Укр. іст. журн. — 1970. — № 5. — С. 106–111. 6 Там само. — С. 106, 107. 7 Там само. — С. 107. 8 Там само. 9 Там само. — С. 108. 10 Там само. — С. 108, 109. 11 Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі: ЦДІАК України), ф. 51, оп. 3, спр. 611а, арк. 20 зв.; ф. 57, оп. 1, спр. 122, арк. 166, 167, 169, 172 зв., 173, 173 зв.; Герасименко Н.О. Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.) — К., 1998. — С. 75–85. 12 Сидоренко О.Ф. Вказ. пр. — С. 109. 13 Там само. — С. 109, 110. 14 Там само. — С. 110–111. 15 Ханенко А. Исторический очерк межевых учреждений в Малороссии. — Чернигов, 1864. — 108 с.; Его же. Исторический очерк межевых учреждений в Малороссии. — Чернигов, 1870. — 126 с.; Сидор Б.Й. Міри в документальних матеріалах ХVІІІ–ХІХ ст. Чернівецького обласного державного архіву // Історичні джерела та їх використання. — 1966. — Вип. 2. — С. 215–221; Зінич В. Народна математика та метрологія // Народна творчість та етнографія. — 1967. — № 2. — С. 57–63; Szewczyk Janina. Wloka. Pojecie i termin na tle innych sredniowiecznych jednostek pomiaru ziemi // Prace geograficzne. — Warszawa, 1968. — № 67. — 113 s.; Черепнин Л.В. Русская метрология. — М., 1944. — 94 с.; Устюгов Н.В. Очерк древнерусской метрологии // Исторические записки. — М., 1946. — Т. 129. — С. 294–348; Рыбаков Б.А. Русские системы мер длины ХІІ–ХV веков: (Из истории народных знаний) // Советская этнография. — 1949. — № 1. — С. 67–91; Каменцева О.І. Організація системи мір і контрольна справа в Росії наприкінці ХVІІ — І чверті ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн. — 1966. — № 7. — С. 87–94. 16 Сидоренко О.Ф. З давньої української метрології («відро») // Укр. іст. журн. — 1971. — № 4. — С. 74–77. 17 Там само. — С. 74. 18 Там само. 19 Там само. — С. 75–77. 20 Там само. — С. 74. 21 Сидоренко О.Ф. Про стан упорядкування мір на Лівобережжі у ХVІІІ ст. // Істо- ричні джерела та їх використання. — К., 1971. — Вип. 6. — С. 154–165. 22 Науковий архів Інституту історії України НАНУ. Особова справа Сидоренко Олени Федорівни. — Арк. 21, 25. 23 Там само. — Арк. 46. 24 Сидоренко О.Ф. (рец.) Witold Kula. Miary і ludzie. — Warszawa, 1971. — 667 s. // Укр. іст. журн. — 1973. — № 2. — С. 149–151. 25 Там само — С. 149–150. 26 Там само. — С. 151. Неля Герасименко. О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології 387 27 Там само. 28 Там само. 29 Сидоренко О.Ф. (рец.) К.У. Скурат. Даунія беларускія меры. — Мінск, 1974. — 192 с. // Архіви України. — 1975. — № 6. — С. 81, 82. 30 Там само. — С. 81. 31 Там само. 32 Там само. — С. 82. 33 Сидоренко О.Ф. Історична метрологія Лівобережної України ХVІІІ ст. — К., 1975. — 159 с. 34 Там само. — С. 3. 35 Там само. — С. 4, 5. 36 Там само. — С. 5–7; Про міри площі див.: Герасименко Н.О. Вказ. пр. 37 Сидоренко О.Ф. Вказ. пр. — С. 16–18. 38 Там само. — С. 20–155. 39 Там само. — С. 158–159. 40 Сидоренко О.Ф. Традиційна народна метрологія // Народна творчість та етнографія. — 1976. — № 4. — С. 61–68. 41 Науковий архів Інституту історії України НАНУ. Особова справа Сидоренко Олени Федорівни. — Арк. 48. 42 Сидоренко О.Ф. Міри сипкого в торгівлі на Лівобережній Україні в ХVІІІ ст. // Вісник Київського університету. Історичні науки. — 1978. — № 20. — С. 85–91. 43 Там само. — С. 85. 44 Там само. — С. 85–86. 45 Там само. — С. 86–87. 46 Там само. — С. 90, 91. 47 Сидоренко О.Ф. Колекція писемних пам’яток М.А. Маркевича як джерело з істо- ричної метрології // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. — 1979. — Вип. 5. — С. 101–108. 48 Там само. — С. 101, 102. 49 Там само. — С. 102. 50 Там само. — С. 104. 51 Там само. — С. 104, 105. 52 Там само. — С. 105. 53 Там само. — С. 106–108. 54 Там само. — С. 108. 55 Сидоренко О.Ф. Українська метрологія пізнього феодалізму // Укр. іст. журн. — 1980. — № 9. — С. 114–117. 56 Там само. — С. 116, 117. 57 Там само. — С. 114. 58 Там само. — С. 116. 59 Науковий архів Інституту історії України НАНУ. Особова справа Сидоренко Олени Федорівни. — Арк. 49–50. 60 Торгівля на Україні ХІV — середина ХVІІ століття. Волинь і Наддніпрянщина. — К., 1990. — 405 с.; Вспомогательные исторические дисциплины: историография и тео- рия. — М., 1988. — 278 с. Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23 388 61 Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (ІХ — середина ХVІІ ст.). — К., 1992. — С. 229; Науковий архів Інституту історії України НАНУ. Особова справа Сидоренко Олени Федорівни. — Арк. 96. 62 Науковий архів Інституту історії України НАНУ. Особова справа Сидоренко Олени Федорівни. — Арк. 97.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215539
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2307-3144
language	Ukrainian
last_indexed	2026-03-23T19:07:07Z
publishDate	2013
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Герасименко, Н. 2026-03-19T16:31:34Z 2013 О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології / Н. Герасименко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 376-388. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215539 930.006.91+929 «СИДОРЕНКО» У статті аналізується наукова біографія О.Ф. Сидоренко, висвітлюються головні етапи її службової та наукової діяльності, досліджується її науковий доробок з історичної метрології. В статье анализируется научная биография Е.Ф. Сидоренко, освещаются главные этапы её служебной и научной деятельности, исследуется её научное наследие в области исторической метрологии. The article contains analysis of O.F. Sydorenko’s academic biography; sheds light on the key stages of his work and scientific activities; provides insight into his achievements in the area of historical metrology. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Метрологія історична О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології Е.Ф. Сидоренко как исследователь исторической метрологии O.F. Sydorenko as historical metrology researcher Article published earlier
spellingShingle	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології Герасименко, Н. Метрологія історична
title	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології
title_alt	Е.Ф. Сидоренко как исследователь исторической метрологии O.F. Sydorenko as historical metrology researcher
title_full	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології
title_fullStr	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології
title_full_unstemmed	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології
title_short	О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології
title_sort	о.ф. сидоренко як дослідник історичної метрології
topic	Метрологія історична
topic_facet	Метрологія історична
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215539
work_keys_str_mv	AT gerasimenkon ofsidorenkoâkdoslídnikístoričnoímetrologíí AT gerasimenkon efsidorenkokakissledovatelʹistoričeskoimetrologii AT gerasimenkon ofsydorenkoashistoricalmetrologyresearcher

О.Ф. Сидоренко як дослідник історичної метрології

Репозитарії

Схожі ресурси