Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату
У статті на основі аналізу спеціальної літератури висвітлено проблему розмежування об’єкта, предмета візуальних досліджень та іконографії, визначено їхні основні категорії, розкрито значення інтерпретації джерел. В статье на основании анализа специальной литературы представлена проблема разграничени...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215544 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату / О. Ковалевська // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 296-304. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480239808806912 |
|---|---|
| author | Ковалевська, О. |
| author_facet | Ковалевська, О. |
| citation_txt | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату / О. Ковалевська // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 296-304. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | У статті на основі аналізу спеціальної літератури висвітлено проблему розмежування об’єкта, предмета візуальних досліджень та іконографії, визначено їхні основні категорії, розкрито значення інтерпретації джерел.
В статье на основании анализа специальной литературы представлена проблема разграничения объекта, предмета визуальных исследований и иконографии, определены их основные категории, раскрыто значение интерпретации источников.
The article, based on specialized literature analysis, sheds light on the issue of differentiation related to object, subject of visual research and iconography; identifies their key categories; shows the value of sources interpretation.
|
| first_indexed | 2026-03-23T18:57:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ольга Ковалевська. Візуальні дослідження та іконографія…
295
ІКОНОГРАФІЯ
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
296
УДК 930:084.1:003
Ольга Ковалевська
ВІЗУАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІКОНОГРАФІЯ:
ПРОБЛЕМА РОЗМЕЖУВАННЯ ОБ’ЄКТА, МЕТОДУ
ТА ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ
Сучасна гуманітаристика в цілому та історична наука зокрема, маючи
єдиним об’єктом історичного пізнання інваріантну реальність минулого
людства, постійно розширюють джерельну базу своїх досліджень.
Одними з видів джерел, якими активно послуговуються історики, філо-
софи, мистецтвознавці, соціологи та інші дослідники, є візуальні. Особ-
ливу увагу на них почали звертати вже з 1930-х рр. Так, Л. Февр, ви-
значаючи коло джерел історика, заявив, що це може бути все (у тому
числі й візуальне), що, належачи людині, залежить від неї, служить їй,
виражає її, указує на її присутність, діяльність, смаки й способи буття:
«Історія використовує тексти — це ясно як день. Але не лише тексти. Але
й усі джерела, якою б не була їхня природа. Ті, що перебувають в обігу
здавна, та особливо ті, що народжені бурним розквітом нових дисциплін:
статистики […], демографії […], лінгвістики […], психології […] —
усього не перелічити»1.
Розвиваючи думку про те, що саме слід вважати історичним джерелом,
Є. Топольський зазначав, що це — будь-який предмет, який дозволяє
пізнавати історичні факти, конструювати образ минулого, аргументувати
подібну конструкцію. Тобто все, що може надати історикові інформацію —
джерело. Важливо тільки навчитися «ставити питання» цим носіям ін-
формації, аби вони перетворилися на повноцінні історичні джерела2. Це
стосується й візуальних, перевага яких над іншими, зокрема наратив-
ними, полягає якраз у тому, що вони фіксують історичну інформацію в
момент, коли подія відбувається. Хоча це не означає перетворення їх на
«абсолютне» джерело та нехтування джерелознавчою критикою.
Оскільки візуальними джерелами на сьогодні займається велика кіль-
кість фахівців, вони не лише по-різному визначають їхню сутність, але й
по-різному з ними працюють, аби отримати ті результати, які вимагають
від них дослідницькі завдання.
Саме цим зумовлена актуальність цієї статті, метою якої стало чітке
визначення двох основних понять: «візуальна історія» та «іконографія»,
розмежування їхніх об’єктів та методів, окреслення головних категорій, з
якими працюють спеціалісти, наголошуючи на спільному та окремому у
«візуальних» та «іконографічних» дослідженнях.
Ольга Ковалевська. Візуальні дослідження та іконографія…
297
Отже, візуальна історія — це напрям досліджень, який веде свій
початок від другої половини ХХ ст., коли в історієписанні відбувся так
званий «візуальний поворот» («pictorial turn») і сформувалася парадигма
«візуальних студій» («visual studies»). Особливість цих візуальних дослід-
жень, які є реконструкціями «історії образів», що базуються на семіо-
тичному понятті репрезентації3, полягає в тому, щоб показати специфіку
співвідношення бачення й мови, візуального та текстуального, перекладу
«мови зображення» на мову лінгвістичну тощо4. Гаслом представників
цього напряму стало: «Навчитися бачити!», аби потім інтерпретувати
побачене так само, як цій процедурі піддається прочитаний текст5. Водно-
час існує інше розуміння візуальної історії, яку вважають «соціологією
візуальної культури» або «соціальною теорією візуальності»6. Об’єктом
подібних досліджень є все, що має візуальну природу. Перевага надається
фотодокументам, оскільки саме фотографія вважається «серцевиною візу-
альності»7. Відповідно, дослідницьким полем (предметом дослідження) у
даному випадку стають газети, журнали, кіно, телебачення, реклама,
інтернет-ресурси, явища масової візуальної культури, які одночасно фор-
мують образ минулого, а також ідентичність суб’єктів сучасного соціуму.
Іконографія належить до допоміжних або спеціальних історичних
дисциплін, які почали формуватися в класичній моделі науки, починаючи
з XVII ст.8 Спочатку вона виникла як субдисципліна з метою атрибуції та
критики історичних джерел, установлення їхньої достовірності й лише з
часом набула самостійного статусу. Цікаво, що за радянських часів іко-
нографія не фігурувала в переліку допоміжних дисциплін9. Багато її зав-
дань було «делеговано» мистецтвознавству, що фактично призвело до
вилучення зображувальних джерел із загальної джерельної бази істориків.
Натомість, сама роль візуальних засобів у ХХ ст. суттєво зросла у зв’язку
з необхідністю ідеологічної «обробки мас», що було притаманне тота-
літарним системам та суспільствам із низьким рівнем писемності. Як
зазначала Г. Янковська: «В умовах, коли більша частина населення до
початку другої чверті ХХ ст. не володіла навичками читання світської
літератури, саме візуальні об’єкти — торгові марки, сувеніри, географічні
карти, дрібна фарфорова пластика, дитячі іграшки, лубки, фотографії,
одяг, дизайн публічних місць — виконували функції символічних скріп
національно-державної ідентичності»10.
Нині іконографія розуміється як дисципліна, що «досліджує такий тип
джерел, у якому інформація про людину, історичну подію, побут та певну
територію зафіксована у вигляді зображень»11, тобто має своїм об’єктом
зображувальні джерела. Відповідно, предметом уваги фахівця в іконо-
графічному дослідженні можуть бути: твори живопису, графіки, скульп-
тури, незалежно від виду, жанру, техніки виконання; наскельні малюнки,
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
298
настінні розписи, мініатюри, гравюри (графіка). Специфіка іконографії
також полягає в тому, що під цим поняттям можна розуміти опис і
вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету та за-
гальну їх сукупність. Це дозволяє говорити про іконографію конкретної
історичної постаті (наприклад, княгині Ольги чи Володимира Великого,
гетьманів — П. Конашевича-Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Мазепи,
діячів науки та культури — М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Костомарова,
політиків — В. Леніна, Й. Сталіна тощо), коли можна простежити особ-
ливості зображення персонажа в численних творах мистецтва (тобто зоб-
ражувальних джерелах). Або коли, досліджуючи загальну сукупність усіх
виявлених джерел, можна говорити про відтворення реальних рис зовніш-
ності зображуваного чи створення його образу.
Як видно із зазначеного вище, візуальна історія та іконографія мають
схожі об’єкти дослідження. Різниця полягає лише в тому, що для першої
важливе «все, що має візуальну природу», а для другої — переважно те,
що є зображеним у будь-який спосіб. Відтак, у певних дослідженнях
об’єкти можуть збігатися, в інших — відрізнятися. Найчастіше відріз-
няється предмет дослідження. Наприклад, реклама як засіб комунікації та
творення образу кращого продукту, послуги, політичного лідера тощо є
об’єктом візуальних досліджень (предмет дослідження в цьому випадку —
реклама як така на будь-яких носіях: папір, тканина, банерне полотно,
скло, дерево, пластик, а також телереклама). Водночас вона може бути
об’єктом дослідження іконографії. У цьому випадку предметом дослід-
ження стають рекламні зображення, котрі створені на одному чи кількох
видах матеріалів (носіїв) і мають певні особливості.
Візуальна історія, як напрям гуманітарних досліджень, та іконографія,
як допоміжна спеціальна історична дисципліна, послуговуються понят-
тями «візуального» та «зображувального» («зображального»)12 джерела
(при перекладі з англійської на українську це розмежування нівелюється).
Чіткого й однозначного визначення візуального джерела не існує. Фахівці
з візуальної соціології під цим поняттям розуміють джерела, які дозво-
ляють вивчати статичні образи, хоча останнім часом з’явилися такі клю-
чові напрями візуального аналізу в соціології, як дослідження кіно, рек-
лами, течій у мистецтві, сексуальності, еротизму, образів мужності та
жіночності, аналіз візуальних матеріалів у ЗМІ, аматорської фотографії,
вивчення культури повсякдення13. Лінгвісти візуальним вважають «пряме
джерело інформації, коли той, хто розповідає, безпосередньо спостерігав
ситуацію»14. На думку істориків, візуальні джерела — це «не просто
ілюстрації, вони — невід’ємна складова аргументації історика», унікальне
свідчення минулого15.
Натомість існує й більш чітке поняття — «зображувальне джерело»,
яким послуговуються джерелознавство та іконографія. На думку фахівців,
Ольга Ковалевська. Візуальні дослідження та іконографія…
299
це «матеріальне втілення художнього мислення, що відображає в одній із
зображувальних форм сприйняття дійсності за допомогою певних вираз-
них засобів, які відповідають цільовому призначенню твору щодо сфер
суспільного життя, а також часу та місця його створення»16. Л. Терен-
тьєва запропонувала класифікацію зображувальних джерел: докумен-
тально-графічні (плани, карти, креслення, технічні й архітектурні про-
екти, технічні плакати), документально-зображувальні (замальовки з
натури, документальне фото та кіно, малюнки наукових експедицій),
твори мистецтва (живопис, графіка, художня ілюстрація, книжкова міні-
атюра, художнє фото й кіно, карикатура, політичний плакат)17. Повністю
погоджуючись із таким підходом до систематизації та класифікації зобра-
жувальних джерел, дозволимо дещо уточнити складові третьої групи. До
творів мистецтва варто було б віднести: живопис (монументальні, теат-
рально-декораційні, мініатюрні, станкові твори), графіку (станкова гра-
вюра, екслібриси, карикатури, виробничо-художня (етикетки, поштові
марки, грамоти), книжкова (ілюстрація) графіка), плакат (афіші, графічні
зображення рекламного, агітаційного, політичного характеру), художнє
фото й кіно. Жанри, в яких виконано мистецькі твори, дозволяють до-
сліджувати цілком конкретні питання. Так, пейзажі дають змогу вивчати
історико-географічне середовище; жанрові картини — соціально-еконо-
мічне становище окремих верств населення, їхній побут, особливості
повсякденного життя; портрети — етнічний та соціальний склад насе-
лення, зовнішній вигляд представників різних верств суспільства, народні
строї, смаки та вподобання, розвиток моди тощо.
Крім поняття візуального та зображувального джерела, ключовою для
візуальної історії та іконографії є категорія «образ» (від англ. «image»).
У мистецтві — це «спосіб і форма втілення дійсності, що характери-
зується нероздільною єдністю суб’єктивних та об’єктивних начал худож-
ньої творчості, її чуттєвих і змістових аспектів»18. Як специфічна форма
пізнання й оцінки світу, вираз духовного сенсу та художньої ідеї нових
естетичних об’єктів образ має складну природу, яка відображає багатство
людського буття та свідомості.
Візуальні образи здатні відтворювати дійсність, поширювати стерео-
типи, руйнувати або підтверджувати письмові повідомлення, відображати
соціальні ілюзії, страхи, сподівання, надії, створювати та підтримувати
ідентичність, сприяти формуванню колективів і забезпечувати комуніка-
цію між їхніми членами, схильні викликати емоційні реакції у глядача
тощо.
Образ, відтворений засобами мистецтва чи будь-яким іншим дже-
релом, може «віддзеркалювати» минуле, тобто розкривати всі шари ін-
формації, закладені у джерелі; «відображати» минуле, тобто показувати
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
300
образ реальної дійсності; а також «виражати», тобто репрезентувати
позицію автора19. Завдяки цьому візуальні й зображувальні джерела мо-
жуть виступати історичними для вивчення тієї дійсності, частиною якої
вони є. Таким чином, джерелознавча функція подібних джерел може
проявлятися в тих випадках, коли, як зазначала Н. Миронець, «автори є
сучасниками подій, які покладено в основу сюжету; коли твори, що
виступають як свідоцтва сучасників, як документи тієї доби, містять
реалістичні картини побуту, звичаїв, портрети соціальних типів та ін.,
виражають безпосереднє ставлення до них авторів»20. До того ж, візуальні
та зображувальні джерела здатні передавати «закодовану» в них інфор-
мацію. Відповідно, при їх аналізі, крім необхідності встановлення часу,
місця, супутніх обставин створення та функціонування, авторства дже-
рела, треба вміти «дешифрувати» відомості, закладені у візуальних обра-
зах. Цікаво, що протягом тих історичних періодів, коли більша частина
населення не мала можливості читати, люди чудово розуміли семантику
зображень ікон, стінопису, антимінсів, церковних хоругв тощо21. Ці на-
вички з часом та під впливом певних обставин політичного та ідеоло-
гічного характеру було втрачено. Невміння «читати» візуальні образи в
ХХ ст. вилилося в неправильне тлумачення багатьох із них та маніпу-
ляцію, до якої вдавалася влада різних країн. Недарма нині пояснення
візуальних образів вважається необхідною складовою елементарної гра-
мотності, що навіть знайшло своє відображення в рекомендаціях Ради
Європи «Про силу візуальних образів»22.
Якими б реалістичними не були образи, відображені візуальними чи
зображувальними джерелами, вони є лише інтерпретацією реальної події
чи баченням тієї чи іншої історичної постаті. Для роботи з візуальним
(зображувальним) джерелом сучасні фахівці пропонують наступний алго-
ритм: опис, первинна інтерпретація, вторинна (історична) інтерпретація.
Опис передбачає визначення: кого, що зображено, якою є композиція
джерела, які використані художні засоби, опис зображених осіб (вік, одяг,
соціальний статус, співвідношення зображених між собою, додаткові
предмети), визначення «позиції спостерігача» (художника, фотографа,
оператора), фіксацію написів. Первинна інтерпретація вимагає визна-
чення того, ким є зображені постаті, яку ситуацію, подію відображено в
сюжеті, які символічні предмети, зображення присутні у джерелі, яке ін-
формаційне навантаження вони несуть. Крім того, вона має за мету «роз-
шифровку послання», закладеного у джерело, а отже, визначення постаті
самого автора, спробу з’ясування його наміру, цілі, ідеї, яку він прагнув
донести до глядача, а також типовість або унікальність самого джерела.
Вторинна (історична) інтерпретація передбачає з’ясування історич-
них обставин виникнення джерела, визначення його співвідношення з
Ольга Ковалевська. Візуальні дослідження та іконографія…
301
іншими видами джерел, перш за все наративними. Її результатом є вис-
новки, які стосуються ідентифікації постаті або постатей, відображених
джерелом, визначення історичного контексту постання та побутування
джерела, значення цього документа для загального розуміння історичного
періоду, що вивчається, наукової проблеми, яка досліджується23.
Натомість, існує проблема «інтерпретаційного конфлікту». Його сут-
ність полягає в різних підходах до візуального матеріалу. З одного боку,
це описаний нами традиційний, який дозволяє інтерпретувати джерело з
позицій автора та його сучасників, тобто в контексті історичної епохи.
Інший підхід, на думку А. Ґаскелла, містить три різні складові, які супе-
речать одна одній: підхід, що визначає можливість безпосереднього інтуї-
тивного доступу до «художньої особистості» й «творчого процесу»;
підхід, який передбачає «інтерес до візуальної герменевтики на підставі
теорій семіотики, реконструкції чи психоаналізу»; підхід, який «підкрес-
лює цілісність мистецтва, тобто неможливість розуміння будь-якого тво-
ру з минулого поза контекстом його відношення до сучасної мистецької
практики»24.
Отже, візуальна історія та іконографія по-різному підходять до про-
цесу інтерпретації джерела. Іконографія наполягає на збереженні істо-
ричного підходу або «погляду часу» на зображувальне джерело, інтер-
претуючи його в контексті епохи створення, намагаючись наблизитися до
достовірності. Візуальна історія дозволяє відступати від історизму й
адекватно інтерпретувати візуальні джерела «завдяки створенню нового
візуального матеріалу, тобто розуміє мистецтво як частину сфери репре-
зентаційної поведінки»25. Таким чином, виходячи з того факту, що нам
доступно тільки мистецтво сучасності, в якому дещо збереглося від мину-
лого, ми можемо мати лише «незначний і недостовірний доступ до цього
минулого»26. У цілому ж використання різних варіантів інтерпретацій
залежить винятково від дослідницьких завдань і тих питань, що їх до-
слідник ставить до своїх джерел.
Щодо методів, які використовують візуальна історія та іконографія,
ситуація також характеризується двоїстістю, адже їх набір суттєво впли-
ває на інтерпретації. Іконографія послуговується трьома основними мето-
дами: порівняльним (дозволяє виявляти загальне та відмінне), доку-
ментальним (передбачає залучення значної кількості документальних,
наративних та інших зображувальних джерел із метою визначення до-
стовірності досліджуваного джерела), візуально-просопографічним (перед-
бачає аналіз супутніх зображень, які дозволяють визначити соціальну
належність портретованих, географічну локалізацію події тощо)27.
Окрему групу методів становлять науково-технічні (іноді їх визначають
як техніко-технологічні28), без яких сьогодні неможливо уявити роботу з
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
302
візуальними (зображувальними) джерелами. До них належать: метод
оптичної мікроскопії в ультрафіолетовому випромінюванні за допомогою
променів Вуда, методи інфрачервоної рефлектографії, рентгено-флуорес-
центного аналізу, інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур’є,
авторадіографії тощо. Їх використання дозволяє побачити деталі малюн-
ків, схованих під шарами фарби, відтворити замальовані об’єкти, частини
інтер’єру, фрагменти одягу, авторські підписи, що не збереглися або були
втрачені, складові фарби й типи сполучних матеріалів, за якими можна
встановити вік твору мистецтва, а також розташування інгредієнтів фарби
в серії радіографічних образів.
Ці ж методи є визнаними й для істориків-візуалістів, хоча вони
використовують їх не стільки для отримання висновків до своїх дослід-
жень, скільки як складову експертної оцінки опрацьовуваного джерела29.
Маючи на меті інтерпретувати джерело, ці фахівці часто залучають до
своєї творчої лабораторії численні методи, розроблені іншими галузями
науки, у тому числі лінгвістикою, мистецтвознавством, психологією, ес-
тетикою. Хоча останнім часом теоретики джерелознавства дедалі частіше
говорять про існування єдиного методу праці науковця з джерелом —
герменевтичного, який дозволяє подолати культурну віддаленість, дис-
танцію, що відділяє читача (глядача) від далекого йому тексту (зобра-
ження), аби поставити його на один із ним рівень і, таким чином, вклю-
чити смисл цього джерела в сучасне розуміння, яким володіє читач
(глядач)30.
Отже, проаналізувавши спеціальну літературу, присвячену візуальним
дослідженням та іконографії, вдалося розмежувати їхній об’єкт, предмет,
визначити основні категорії, що ними оперують фахівці з візуальної
історії та іконографії; показати, яку роль у цих дослідженнях відіграє
інтерпретація, а також яким чином залучення тих чи інших методів
призводить до розмаїття інтерпретацій.
————————
1 Февр Л. Суд совести истории и историка // Бои за историю. — М., 1990. — С. 20.
2 Topolski J. Jak się pisze i rozumie historię: Tajemnice narracji historycznej. — Poznań,
2008. — S. 281–282 (є також український переклад: Топольський Є. Як ми пишемо і
розуміємо історію. Таємниці на рації. — К., 2012).
3 Такий підхід до вивчення візуальної культури розвивали у своїх дослідженнях
Н. Брайсен, М. Голлі, К. Моксі та ін. (докл. див.: Усманова А. Визуальные исследования
как исследовательская парадигма: [Електронний ресурс] // Визуальные и культурные
исследования. — Минск, 2012. — Доступ: http://viscult.ehu.lt/article.php?id=108).
4 Рабенчук О. До питання про візуальне як джерело історичних досліджень:
[Електронний ресурс]. — Доступ: http://histans.com/JournALL/xxx/xxx_2012_17/4.pdf.
Ольга Ковалевська. Візуальні дослідження та іконографія…
303
5 Там само.
6 Візуальні дослідження як соціологію візуальної культури, або соціальну теорію
візуальності, розглядали К. Дженкс, Г. Поллок, Ф. Джеймісон, Дж. Вулф та ін. (докл.
див.: Усманова А. Указ. соч.).
7 Колодий В.В. Визуальность как феномен и её влияние на социальное познание и
социальные практики: [Електронний ресурс]. — Доступ: http://sun.tsu.ru/mminfo/2011/
000413532/000413532.pdf.
8 Румянцева М.Ф. Вспомогательные исторические дисциплины в системе субдис-
циплин современной исторической науки: приглашение к дискуссии: [Електронний
ресурс]. — Доступ: http://ivid.ucoz.ru/publ/obsuzhdenija/rumianceva2012/12-1-0-126.
9 Визначення та опис іконографії як допоміжної дисципліни відсутні у таких ви-
даннях: Вспомогательные исторические дисциплины: Сб. ст. — М.–Л., 1937. — 435 с.;
Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. — К.,
1963. — 207 c.; Введение в специальные исторические дисциплины: Учеб. пособие /
Т.П. Гусарова, О.В. Дмитриева, И.С. Филиппов. — М., 1990. — 280 с. та ін.
10 Янковская Г. Рец. на кн.: Picturing Russia: Explorations in Visual Culture / Ed.
V.A. Kivelson and J. Neuberger. — New Haven, 2008. — XV. — 284 p. // Ab Imperio. —
2009. — № 1. — С. 440–441.
11 Томазова Н. Іконографія // Спеціальні історичні дисципліни: Довідник: Навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І.Н. Войцехівська (кер. авт. кол.), В.В. Томазов,
М.Ф. Дмитрієнко та ін. — К., 2008. — С. 276–280.
12 В українській мові припустимо використовувати обидва ці слова, які походять від
різних дієслів, що, однак, не впливає на їхній зміст. Отже, слова/поняття
«зображувальний»/«зображальний» використовуємо як синоніми.
13 Візуальна соціологія: [Электронний ресурс]. — Доступ: http://znaimo.com.ua/
Візуальна_соціологія.
14 Словарь лингвистических терминов: Изд. 5-е, испр. и доп. — Назрань, 2010:
[Электронный ресурс]. — Доступ: http://lingvistics_dictionary.academic.ru/498.
15 Коляструк О. Визуальные документы как особые источники истории повсед-
невности: [Электронный ресурс]. — Доступ: http://www.photovision-club.ru/ar227.html.
16 Терентьева Л.А. Методические рекомендации к изучению курса «Источнико-
ведение истории СССР»: Тема «Изобразительные источники и методика их исполь-
зования в исторических исследованиях». — М., 1991. — С. 31.
17 Там же. — С. 60.
18 Аполлон: Изобразительное и декоративное искусство: Архитектура: Терминоло-
гический словарь / Под общ. ред. А.М. Кантора. — М., 1997. — С. 399.
19 Миронец Н.И. Методологические основы источниковедческого анализа произве-
дений искусства // Перестройка в исторической науке и проблемы источниковедения
специальных исторических дисциплин: Тезисы докл. и сообщ. V Всесоюз. конф. 30 мая —
1 июня 1990 / Ред. И.Д. Ковальченко. — К., 1990. — С. 32–33.
20 Там же. — С. 32.
21 Л. Деліль у книзі «Книги з картинками, призначеними для настановлення у вірі й
релігійних відправ мирян» чітко визначив значення зображень для тогочасної людини:
«Наша доба надто полюбляє живописні зображення […] й ніхто не може вважати
поганим те, що вони замінюють мирянам книги; прості люди можуть черпати з них
відомості про божественні таємниці, а освіченим вони додають любові до Священного
Писання» (цит. за: Февр Л. Бои за историю. — М., 1990. — С. 411–412).
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
304
22 Рекомендація 1276 (1995) «Про силу візуальних образів»: [Электронний ресурс]. —
Доступно з: http://www.coe.kiev.ua./docs/pace/rec1276%2895%29.htm.
23 Колястлярук О. Візуальні документи як особливі джерела історії повсякденності:
[Электронний ресурс]. — Доступно з: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uxxs/
2008_14/16.pdf; Комаров Ю. Методи роботи з візуальними джерелами: [Электронний
ресурс]. — Доступно з: http://www.novadoba.org.ua?node/67.
24 Гаскелл А. Візуальна історія // Нові перспективи історіописання / За ред. П. Берка. —
К., 2004. — С. 250–251.
25 Там само. — С. 354.
26 Там само. — С. 256.
27 Питання використання методів дослідження портретів, а також критеріїв визна-
чення їх достовірності окремо досліджували О. Ковалевська та О. Суховарова-Жорнова.
Див.: Ковалевська О. Портрети Мазепи: критерії достовірності та проблеми іденти-
фікації // Матеріали міжнародної конференції «Іван Мазепа та його доба: історія,
культура, національна пам’ять» (15–17 жовтня 2008 р., Київ–Полтава). — К., 2008. —
С. 395−406; Суховарова-Жорнова О. Методи дослідження історичних портретів XVII–
XVIII століть як джерела інформації // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії
та методики: Зб. наук. праць. — К., 2003. — Число 10. — Ч. І. — С. 136–160.
28 Томазова Н. Вказ. пр. — С. 280.
29 Дж. Ґір не вважає експертний аналіз (оцінку) «чистою» наукою, тобто «раціо-
нальною системою висновків на підставі даних, що їх можна перевірити». На його
думку, він складається з: 1) зорової пам’яті композиції та її деталей; 2) усебічного
знання певної школи чи періоду; 3) розгляду всіх можливих відповідей; 4) відчуття
художньої якості твору; 5) здатності оцінити відомості; 6) емпатії щодо творчого про-
цесу кожного окремого художника; 7) позитивного розуміння його постаті як індивіду-
альної художньої особистості. Натомість, на думку А. Ґаскелла, експертна оцінка дуже
потрібна як «шлях осягнення різних результатів, а не результат сам у собі» (докл. див.:
Ґаскелл А. Вказ. праця. — С. 238).
30 Рикёр П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. — М., 1994. — С. 4.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215544 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T18:57:00Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковалевська, О. 2026-03-19T16:32:01Z 2013 Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату / О. Ковалевська // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 296-304. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215544 930:084.1:003 У статті на основі аналізу спеціальної літератури висвітлено проблему розмежування об’єкта, предмета візуальних досліджень та іконографії, визначено їхні основні категорії, розкрито значення інтерпретації джерел. В статье на основании анализа специальной литературы представлена проблема разграничения объекта, предмета визуальных исследований и иконографии, определены их основные категории, раскрыто значение интерпретации источников. The article, based on specialized literature analysis, sheds light on the issue of differentiation related to object, subject of visual research and iconography; identifies their key categories; shows the value of sources interpretation. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Іконографія Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату Визуальные исследования и иконография: проблема разграничения объекта, метода и понятийно-категориального аппарата Visual research and iconography: an issue of differentiation of object, method and conceptual framework Article published earlier |
| spellingShingle | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату Ковалевська, О. Іконографія |
| title | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату |
| title_alt | Визуальные исследования и иконография: проблема разграничения объекта, метода и понятийно-категориального аппарата Visual research and iconography: an issue of differentiation of object, method and conceptual framework |
| title_full | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату |
| title_fullStr | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату |
| title_full_unstemmed | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату |
| title_short | Візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату |
| title_sort | візуальні дослідження та іконографія: проблема розмежування об’єкта, методу та понятійно-категоріального апарату |
| topic | Іконографія |
| topic_facet | Іконографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215544 |
| work_keys_str_mv | AT kovalevsʹkao vízualʹnídoslídžennâtaíkonografíâproblemarozmežuvannâobêktametodutaponâtíinokategoríalʹnogoaparatu AT kovalevsʹkao vizualʹnyeissledovaniâiikonografiâproblemarazgraničeniâobʺektametodaiponâtiinokategorialʹnogoapparata AT kovalevsʹkao visualresearchandiconographyanissueofdifferentiationofobjectmethodandconceptualframework |