Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія)
Достеменно відомо маршрут «шляху з варягів у греки», проте на яких саме кораблях подорожували тогочасні мореплавці — це питання й досі залишається мало вивченим. Дослідження кораблів вікінгів стало головною темою цієї статті. Основу розвідки складає унікальна експозиція Музею драккарів в Осло (Норве...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215548 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) / С. Хведченя // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 208-236. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480256169738240 |
|---|---|
| author | Хведченя, С. |
| author_facet | Хведченя, С. |
| citation_txt | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) / С. Хведченя // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 208-236. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | Достеменно відомо маршрут «шляху з варягів у греки», проте на яких саме кораблях подорожували тогочасні мореплавці — це питання й досі залишається мало вивченим. Дослідження кораблів вікінгів стало головною темою цієї статті. Основу розвідки складає унікальна експозиція Музею драккарів в Осло (Норвегія), також включені матеріали про Музей кораблів вікінгів у Роскілде (Данія). Давньоруські та стародавні козацькі човни й кораблі вивчені нами на основі експозиції Музею на Хортиці (Україна).
Достоверно известен маршрут «пути из варяг в греки», однако на каких именно кораблях путешествовали тогдашние мореплаватели — до сих пор остается мало изученным. Исследование кораблей викингов стало главной темой этой статьи. Ее основу составляет уникальная экспозиция Музея драккаров в Осло (Норвегия), также включены материалы о Музее кораблей викингов в Роскилде (Дания). Древнерусские и старинные казацкие лодки и корабли изучены нами на основе экспозиции Музея на Хортице (Украина).
The article covers an understudied issue of Viking ships on the «routе from the Varangians to the Greeks», with the key emphasis on the unique exposition of the Drakkar Museum in Oslo (Norway) and Viking Ships Museum in Roskilde (Denmark). It also includes research on the Old Russian and Cossack boats and ships (the case of the Khortytsia Museum in Ukraine).
|
| first_indexed | 2026-03-23T18:57:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
208
УДК 930: 913 (477) 001.8 (05)
Сергій Хведченя
СТАРОДАВНІ КОРАБЛІ НА ДНІПРОВСЬКОМУ ШЛЯХУ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПОЗИЦІЇ МУЗЕЮ ДРАККАРІВ, ОСЛО,
НОРВЕГІЯ)
Вікінгами в давнину називали скандинавських мореплавців, які жили у
VІІІ–ХІ ст. Їхня епоха розпочалася з кінця VІІІ ст. й тривала майже
300 років. Існують версії, що слово «вікінг» походить від дієслова, що
означало «покинути рідні краї, іти в море за багатством і славою». Інші
варіанти трактовки цієї назви — «люди з фіорду, прибережні розбійники,
морські люди, пірати»1. Основну масу варягів складали язичники, пред-
ставники бідного селянства, котрі мешкали на території сучасної Норве-
гії, Швеції та Данії. На шлях піратства їх штовхали можливість легкої
наживи й украй неродючі рідні землі2.
Вікінги зі Швеції та Балтійського узбережжя здійснювали свої бойові й
торгові походи та подорожі на Схід, до Русі та Візантії. У давньоруських
літописах і візантійських джерелах вони отримали назву «варяги»3.
Вікінги, які мешкали в Норвегії та Данії, в основному подорожували на
Захід. У середньовічних західноєвропейських трактатах за ними міцно
закріпилося найменування «нормани»4. Данці та норвежці, котрі завжди
нападали з боку моря, отримували за часи свого існування різноманітні
найменування в багатьох народів. Так, тогочасні французи називали їх
«норманами», тобто північними людьми. Англійці — «аскеманами»,
людьми, що припливли на ясеневих кораблях, бо палуби їхніх суден були
зроблені з деревини ясеня (ascs). В Ірландії — «дубгалами», темново-
лосими чужеземцями з Данії або «фіннгалами» — світловолосими з
Норвегії. У Візантії їх називали «варангами». В Іспанії — «мадхус»,
язичницькими чудовиськами. Зараз їх найчастіше називають «вікінгами».
Найпопулярніша на сьогодні теорія походження слова «вікінг» — мор-
ський воїн, пірат, який полишив рідну домівку в пошуках легкої здобичі5.
Вважають, що епоха вікінгів розпочалася з 810 р., коли помер король
Готтрик і розпалося велике датське королівство, до складу якого входили
Норвегія та Швеція. Хоча принагідно треба зазначити, що перші напади
вікінгів на Англію почалися ще наприкінці VІІІ ст. 793 р. вони неспо-
дівано вдерлися до англійського монастиря св. Кутберта на острові Лін-
дісфарн. Саме тоді хронологічно розпочалася ера вікінгів, що тривала 300
років. Останній похід вікінгів у 1036–1042 рр. здійснив Інгвар Мандрів-
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
209
ник, який подорожував до Каспійського моря. Через кілька років, а саме
1066 р., Харальд Хардрада вторгся до Англії — і її королем став Віль-
гельм Завойовник. Закінчилася епоха вікінгів.
Вікінгам тривалий час майже ніхто не міг протистояти на морі. Адже
вони були вправними мореплавцями, які жили в країні фіордів, численних
островів і мусили добре володіти навичками плавання. У цей час інші
країни Європи були вкрай ослаблені міжусобними війнами й не могли
дати достойну відсіч загарбникам, які завжди зненацька нападали з моря.
Тактика воєнних дій вікінгів була заснована на несподіваній агресії.
Вони завжди нападали тільки на прибережні райони, ніколи не заходили
далеко вглиб ворожої території. Грабували та швидко відходили у від-
крите море, де їх уже ніхто не наважувався переслідувати. Цікавим і
красномовним є той факт, що франки й англосакси ніколи не нападали ані
на Норвегію, ані на Данію, аби заподіяти шкоду вікінгам у відповідь.
Військові походи вікінгів були спрямовані в основному проти Англії та
Франції, проте історії відомі також експедиції й проти Візантії. Уперше
під стінами Константинополя вони побували 860 р. Згідно з «Повістю
врем’яних літ», 862 р. варяги були призвані до Новгорода. 895 р.
62 кораблі вікінгів на чолі з легендарним Хааштейном знову дійшли до
Візантії. На початку Х ст. від 20 до 30 тисяч норвежців переселилися для
постійного проживання до відкритого ними острова Ісландія. Наприкінці
ІХ ст. Ейрік Рауде дістався до берегів Гренландії, а близько 1000 р. Лейф
Ейрікссон доплив до берегів Північної Америки, до Вінланда, що зна-
ходився в районі сучасного Бостона. За часів епохи вікінгів вони неод-
норазово нападали на такі великі міста Європи, як Лондон, Париж, Гам-
бург та ін. У Європі вони нажили собі славу спритних, умілих, мужніх,
безжалісних вояків, які могли дуже швидко перекидати своїх бійців до
нового поля бою, завдячуючи своїм бойовим кораблям.
Вікінги з давніх-давен вважалися в Європі вправними мореплавцями й
досягли на цій ниві неабияких успіхів і звершень. З покоління в покоління
вони передавали набуті знання й досвід прийдешнім генераціям, тому,
безсумнівно, їхні кораблі були справжніми витворами мистецтва та
шедеврами інженерної думки6.
Драккар, снеккар, кнорр.
Для своїх морських подорожей і бойових походів вікінги створювали й
успішно використовували декілька типів кораблів, кожен з яких мав певні
особливості виготовлення й застосування. Так, для бойових цілей слугу-
вали драккари — стародавні кораблі, що використовувалися вікінгами в
ратних походах і далеких мандрах. Вони були великі та дерев’яні, ви-
довжені й вузькі за своєю формою. Інша назва цих суден пов’язана саме з
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
210
Рис. 1. Голова дракона корабля
«Осеберг». Фото автора
їхньою формою — langskip, тобто великий довгий корабель. Ще однією
специфічною особливістю драккарів були дуже високий ніс і корма. Вва-
жають, що назва судна походить від давньоскандинавських слів drage —
«дракон» і kar — «корабель». Тобто буквально це означало — «корабель-
дракон»7.
Довжина драккарів коливалася від 35 до 60 м. Ніс корабля прикрашала
вирізьблена з дерева голова дракона, що й давало назву суднам цього
типу8. Найчастіше за все його корпус виготовляли з дуба. Для створення
щогли та весел використовували деревину сосни і ясеня.
Драккари у відкритому морі могли
пересуватися з достатньо великою швид-
кістю, що становила 10–12 морських
вузлів (1 морський вузол дорівнює
1,852 км/год), тобто більше 20 кілометрів
на годину. Таку високу швидкість вони
набирали завдяки великій кількості весел
(до 35 пар) і величезному прямокутному
вітрилу. Рульове весло встановлювали по
правому борту. Воно мало короткий по-
перечний румпель. Вітрила своїх кораб-
лів вікінги виробляли з вовни й наси-
чували тканину жиром. Виготовлення
вітрил і корпусу драккарів було тривалим
і дорогим процесом. Універсальна конст-
рукція кораблів цього типу дозволяла
широко використовувати їх як у бойових
походах, так і в далеких експедиціях.
Саме на драккарах вікінги плавали до
Ісландії та Північної Америки9.
Біля входу до Музею кораблів вікінгів в Осло встановлено пам’ятник
норвезькому мандрівнику, археологу й письменнику Хельге Маркусу
Інгстаду та його дружині Анні Стіне. Вони довели, що вікінги відвідали
Північну Америку на чотири століття раніше, ніж експедиція Христофора
Колумба. У 1960-х роках ХХ ст. Х.М. Інгстад відкрив і дослідив посе-
лення вікінгів у Л’Анс-о-Медоузі, у Ньюфаундленді, датоване приблизно
1000 р.
Драккари — бойові кораблі. Їхні борти були надійно захищені вели-
кими дубовими щитами. Осідання цих суден було незначним і складало
лише один метр. Це неабияк сприяло маскуванню драккарів і їхньому
малопомітному для ворогів пересуванню морськими й річковими про-
сторами. Невисокі борти також допомагали швидкому десантуванню
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
211
воїнів на ворожий берег. Великі розміри драккарів дозволяли їм пере-
возити до 100–150 воїнів одночасно10.
Рис. 2. Музей кораблів вікінгів в Бюгдьо, Осло, Норвегія. Фото автора
Один із найбільших і найдовших кораблів вікінгів за всю історію
їхнього існування описаний у творі «Heimskringla (Хеймскрингла), або
Kringla heimsins» («Коло земне»). Вважають, що автором цього твору був
ісландський письменник-скальд Сноррі Стурлсон (1178–1241 рр.). Це
одна з найвидатніших пам’яток давньоскандинавської писемності. Зве-
дення саг містить унікальну інформацію не тільки про скандинавські
країни, але й про Давню Русь, Візантію, Англію тощо.
Саги про конунгів охоплюють великий період історії Норвегії, почи-
наючи з легендарних часів і аж до кінця XII ст. Ця епоха включає походи
вікінгів, Велике переселення народів і формування національних монар-
хій у Європі. У центрі уваги твору «Коло земне» знаходяться правителі
Норвегії. Королівські саги розповідають про бойові походи конунгів як
усередині своєї країни, так і за її межами. А оскільки у всі свої походи
вікінги відправлялися на кораблях, то саги таким чином стають нам у
нагоді в якості джерела історичної інформації про їхні кораблі.
Так, зокрема в розділі CXLVII «Саги про Олафа Святого», можна
знайти наступні рядки стосовно кораблів вікінгів: «Кнут Могутній спо-
рядився в похід. У нього було дуже велике військо й величезна флотилія.
У нього самого був такий величезний бойовий корабель, що на ньому
вміщалося шістдесят лавок для веслярів. На штевнях у нього була
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
212
позолочена голова дракона. У Хакона ярла був інший корабель з сорока
лавами для гребців. І в нього на штевнях також була позолочена голова
дракона. На обох суднах були вітрила в червону, синю й зелену смугу.
Надводна частина кораблів була пофарбована, і все корабельне осна-
щення було відмінним»11.
У «Сазі про Олафа Трюггвасона» в главі LXXVIII також є посилання
на драккари вікінгів: «Вони обидва були могутніми вождями. Коли вони
дізналися, що Олаф конунг іде з півдня з військом на Халогаланд, вони
скликали людей з кораблями, і зібралося велике військо. У Рауда був
величезний корабель з золоченою драконячою головою на носі. На ньому
було тридцять лавок для веслярів, і його розмір відповідав цьому. У Торір
Оленя теж був великий корабель»12.
«Олаф конунг захопив корабель, який був у Рауда, і сам правив ним,
так як цей корабель був набагато більший і красивіший за «Журавля».
Попереду в нього була драконяча голова, і за нею вигин, який закін-
чувався як хвіст, а обидві сторони драконячої шиї та весь штевень були
позолочені. Конунг назвав цей корабель «Змій», так як коли на ньому
були підняті вітрила, він походив на крилатого дракона. Це був най-
красивіший корабель у всій Норвегії»13.
І нарешті про головне: звід саг «Коло земне» містить розповідь про
найбільший корабель вікінгів з усіх, що коли-небудь існували. У розділі
LXXXVIII такому суперкораблю присвячені наступні рядки: «У прий-
дешню зиму (в рік 999) після того, як Олаф (Трюггвасон) конунг по-
вернувся з Халогаланда (Hålogaland), він звелів збудувати великий кора-
бель під хладирськими скелями. Він був багато більше, ніж всі інші
кораблі, які тоді були в країні, і ще зберіглися стапелі, на яких він
будувався. Будівельник судна звався Торберг Стругач. Але багато інших
допомагали йому — хто згуртовував дошки, хто тесав, хто забивав цвяхи,
хто підвозив колоди. Усе в кораблі було дуже ретельно зроблено.
Корабель був довгий і широкий, з високим бортом і з великих балок. Це
був драккар з драконячою головою на носі й зроблений за зразком того
«Змія», якого конунг привів із Халогаланда. Але він був набагато більше
й у всіх відношеннях вельми ретельно зроблений. Конунг називав його
«Ormina Langi» («Великий Змій»), а того — «Ormina» («Змій»). На
«Великому Змії» було тридцять чотири лави для веслярів (ruim). Голова і
хвіст дракона були цілком позолочені, а борт був такий саме високий, як
на морських кораблях. З усіх кораблів, побудованих в Норвегії, він був
найкраще зроблений і зажадав найбільших витрат… Король Гаральд
провів цю зиму (1061–1062 рр.) у Нідарсе. Узимку він звелів збудувати
судно в Ейраре. Це було велике військове судно, такого ж типу й роз-
мірів, що й «Довгий Змій», і прекрасно обладнане. Спереду воно несло
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
213
голову дракона, а ззаду — заокруглений хвіст. Обидві сторони форштевня
були позолочені. Воно мало 35 відділень і було більше й красивіше, ніж
усі інші кораблі»14.
Рис. 3. Драккар «Довгий Змій»
Принагідно слід зауважити, що слово «orm» у перекладі з норвезької
дослівно означає «черв’як» або «хробак». Таким чином, виходить, що
головний і найбільший королівський корабель вікінгів усіх часів нази-
вався «Довгий Хробак». Дуже сумнівною здається така версія. Більш
доречним є переклад «Довгий Змій», хоча слово «змія» по-норвезьки буде
«snake».
Сучасні спеціалісти вважають, що такий великий корабель, який мав
до 35 пар весел, міг розвивати швидкість 10–12 вузлів. Можливості його
використання були достатньо широкими: від безпосередньої участі в
бойових діях на морі й до далеких мандрівок і вантажних перевезень
(транспортування). Довжина цього судна могла складати 45–55 метрів.
За іншими відомостями корабель Олафа Трюггвасона мав довжину 72–
74 лікті. Це єдина історична вказівка на його справжню довжину, яка й
досі є предметом наукової дискусії. Існують досить серйозні розбіжності
в тому, скільки складала міра «лікоть» у ті давні часи в скандинавських
країнах. Він дорівнював і 47 см, і 63,2 см. Остання цифра була більш
реалістичною й використовувалася протягом сотень років у Данії,
Норвегії та Швеції. Тоді загальна довжина драккара складала 47 м. Проте
деякі дослідники вважають, що судно було довше, аніж 57 м.
Що стосується ширини судна, то про неї в сагах немає жодного слова.
При цьому слід враховувати, що драккари були довгими кораблями
(longship), але не широкими. Якщо взяти класичне співвідношення дов-
жини до ширини для кораблів вікінгів 11:1, то виходить, що при довжині
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
214
корабля 57 м його ширина складала 5 м. Разом із тим спеціалісти погод-
жуються, що довжина королівського драккара могла складати 45–46 м.
Оснащення «Довгого Змія» доповнювали довжелезні весла (8–12 ліктів) і
величезне вітрило, що, можливо, мало площу близько 200 м².
Екіпаж такого велетенського корабля, як «Довгий Змій», також був
чималий. Адже відомо, що судно мало тридцять чотири лави для веслярів.
Якщо гребці сиділи на них по двоє, то загальна кількість людей складала
68. Враховуючи той факт, що корабель був величезним і масивним, а для
його пересування використовували довгі й важкі весла, то гребці могли
сидіти по четверо на одній лавці, тобто по дві людини на одне весло.
У такому разі загальна кількість веслярів дорівнювала 136. Крім того, у
команді судна обов’язково були рульові та допоміжний персонал. І це все,
не враховуючи воїнів, яких перевозив «Довгий Змій»15.
Щодо подальшої долі цього гігантського корабля, то відомо, що він
брав участь в одній із найбільших битв епохи вікінгів — битві при
Сволдері (Svolder). Ця морська баталія відбулася 1000 р. на заході Бал-
тійського моря. Одинадцять кораблів норвезького короля Олафа Трюг-
гвасона разом із його флагманським судном «Довгий Змій» потрапили в
засідку, де на них чекали 70 ворожих кораблів коаліції данців та шведів.
Королівський корабель «Довгий Змій» загинув останнім. Олаф Трюггва-
сон, аби не потрапити до полону, стрибнув у воду. Його тіло так і не
знайшли…
Норвезький король Олаф Трюггвасон (963–1000 рр.) нажив собі славу
як людина, котра принесла християнську віру в скандинавські країни.
Його також поважають як славетного воїна. Головний корабель Олафа —
«Ormina Langi» — увійшов в історію як найбільше судно часів вікінгів.
Зображення драккарів є на знаменитому гобелені з Байо (Bayeux). Цей
унікальний килим являє собою величезну вишивку вовняними нитками на
полотні з льону. Розміри картини вражають: її довжина складає близько
70 м, ширина — близько 50 см. Гобелен уключений ЮНЕСКО до списку
«Пам’ять світу» і є національним надбанням Французької республіки. Він
зберігається в спеціально побудованому для нього музейному комплексі в
Нормандії. На килимі зображені сцени підготовки норманів до завою-
вання Англії Вільгельмом, а також битва при Гастингсі. Його було
створено в ХІ ст., але перша письмова згадка про нього датується лише
1476 р. Вважається, що гобелен було вироблено за наказом королеви
Матильди, дружини Вільгельма Завойовника16.
Для нашого дослідження особливо важливо, що на гобелені зображена
велика кількість кораблів вікінгів. Тут є бойові драккари й великі ван-
тажні кнорри, що перевозили людей, крам та коней. Можна добре роз-
гледіти й вивчити оснащення кораблів, їхні щогли, весла, рулі. Окрім
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
215
того, на ньому відображено весь процес створення стародавніх кораблів.
Це вельми допомогло сучасним дослідникам при створенні суден-реплік.
Рис. 4. Драккари на гобелені з Байо
Кораблі вікінгів, що були менші за своїми розмірами, аніж драккари,
називалися снеккари. Ці судна отримали назву від слів snekja — «змія» та
kar — «корабель». Їхня команда налічувала близько 60 людей. Вони
рухали судно вперед завдяки 25–30 парам весел. Окрім того, снеккар мав
велике прямокутне вітрило, що дозволяло йому набирати швидкість 15–
20 морських вузлів.
Окрім бойових, вікінги вдало використовували й інші кораблі, зокрема
кнорри, призначені для торгівлі та вантажних перевезень. Від драккарів і
снеккарів вони відрізнялися тим, що були більш місткими й мали більше
осідання. Кораблі цього типу будували з деревини сосни або ясеня.
Значно рідше в будівництві використовували дуб. Для управління кнор-
ром застосовували, крім весел та вітрил, кормове весло-руль.
Кнорри були не такими швидкими кораблями, як драккари. Проте вони
могли перевозити велику кількість товарів, припасів і навіть коней. Це
були торгові кораблі, пристосовані для далеких мандрів. Саме на кноррі
Ерік Рудий відплив до Гренландії 982 р.17 Через велике осідання кораблі
такого типу були неспроможні плавати по мілині, тому навряд чи вікінги
використовували їх на «шляху з варягів у греки».
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
216
Тривалий час дослідники мали можливість вивчати стародавні кораблі
вікінгів лише за їхніми рідкісними зображеннями в манускриптах, що
дивом збереглися до сьогодення. Але згодом у другій половині ХІХ ст.
пощастило віднайти справжні кораблі вікінгів.
Музей кораблів вікінгів (Норвегія).
Аби більш ретельно вивчити найвідомішу у світі колекцію кораблів
вікінгів у Музеї культурної історії при університеті Осло, автор статті в
січні 2013 р. особисто побував у столиці Норвегії. До складу Музею
культурної історії входять: Історичний музей та Музей кораблів вікінгів.
Останній було започатковано й урочисто відкрито 1926 р. на півострові
Бюгдьо (Bygdøy), що є частиною міста Осло. Зараз до музейної експозиції
входять три великі кораблі вікінгів: «Осеберг» (Oseberg), «Гокстад»
(Gokstad) і «Тюн» (Tune). Окрім цього, у музеї експонуються багато
унікальних історичних знахідок, що були зроблені під час археологічних
розкопок цих суден18.
Ще в далекому 1913 р. норвежці вирішили побудувати окрему будівлю
для зберігання кораблів вікінгів, знайдених наприкінці ХІХ — початку
ХХ ст. 1926 р. було зведено музейний зал для корабля «Осеберг». Трохи
згодом, 1932 р., побудували зали для кораблів «Гокстад» і «Тюн». Оста-
точно будівництво музею завершилося лише 1957 р., коли були готові
приміщення для всіх археологічних знахідок.
Рис. 5. Голова змії. Музей
кораблів вікінгів. Фото автора
Рис. 6. Зображення драккару в манускрипті.
Англія, Х ст.
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
217
Рис. 7. Вхід до музею кораблів вікінгів. Фото автора
2000 р. в норвезьких наукових колах точилася жвава дискусія про
можливість перевезення всіх знайдених кораблів вікінгів до новоство-
реного музею Бьорвіка (Bjørvika), Осло. Одна частина науковців і спіль-
ноти була категорично проти переміщення кораблів і серйозно побоюва-
лася, що стародавні драккари не витримають такий далекий шлях і
дорогою до нового місця свого експонування перетворяться на пилюку.
Друга частина вважала, що недопустимо та ризиковано й надалі залишати
унікальні кораблі у старій будівлі, де вони не мають належного догляду,
де є їх велике скупчення та чималий ризик пожежі. Науковці провели
дослідження корабля «Осеберг» щодо можливості його переміщення.
Результати експериментів показали, що стародавні кораблі можуть-таки
витримати рух. Проте й досі жодна зі сторін так і не отримала державну
підтримку, і кораблі поки що залишилися на старому музейному місці.
Корабель вікінгів «Осеберг».
Головний експонат музею — корабель вікінгів «Осеберг» (Oseberg),
адже недарма саме він відкриває експозицію Музею кораблів вікінгів в
Осло. Його цілком справедливо вважають одним із найвідоміших і
найкраще збережених кораблів вікінгів. Цей драккар було знайдено під
час археологічних розкопок поховального кургану Осеберггауген (Ose-
berghaugen) поблизу міста Тенсберга (Tønsberg) у норвезькій провінції
Вестфолд (Vestfold) у 1904–1905 рр. на березі затоки Північного моря.
Розкопки проводилися під керівництвом норвезького археолога Хокона
Шетеліга (Haakon Shetelig) і шведського археолога Габріеля Густафсона
(Gabriel Gustafson).
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
218
Досить часто в популярних статтях і навіть у деяких наукових пуб-
лікаціях можна знайти посилання на те, що корабель «Осеберг» було
віднайдено на дні моря, де він пролежав серед мулу більше тисячі років.
Проте це зовсім не відповідає дійсності: «Осеберг» було поховано не на
дні моря або затоки, він знаходився на суходолі, у великому насипному
кургані на достатньо великий відстані від води.
Курган Осеберг містив великий поховальний корабель, на якому
знаходилися два жіночих погребіння. Судно було заповнено численними
речами доби вікінгів. Його поховання в кургані датується 834 р. н.е.,
проте сам драккар вважається більш древнім. Хоча ще в давнину цей
курган було пограбовано, археологам пощастило виявити в ньому рідкісні
й коштовні речі, що представляли велику історичну цінність — багатий
скарб дерев’яних предметів і текстилю, що зберігся, на диво, добре.
Корабель «Осеберг» класифікується як карфі (karfi), свого роду велика
королівська яхта доби вікінгів. Судно було побудовано майже цілком із
деревини дуба. Корабель вікінгів був завдовжки 21,58 м і 5,10 м зав-
ширшки. Вага судна складала близько 11 т. Щогла височіла над ним
приблизно на 9–10 м, база щогли — 1,75 м. Розміри вітрила — 6х12 м. За
розрахунками з вітрилом, площею 90 м², судно могло досягти швидкості
до 10 морських вузлів.
По бортах корабель мав 15 пар отворів
для весел. Тобто, окрім вітрила, швидкий
хід судна забезпечували 30 гребців. Інше
оснащення включало широке рульове вес-
ло, залізний якір, сходні й черпак для води.
Спеціалісти, які досліджували корабель,
вважають, що «Осеберг» міг використо-
вуватися тільки для каботажного плавання,
адже мав дуже низькі борти, а великі мор-
ські хвилі легко б перекочувалися через
них.
Ніс і корма корабля були багато при-
крашені складним і вишуканим різьблен-
ням по дереву в стилі, що згодом отримав
назву «Осеберг»19.
У російськомовній версії Вікіпедії було
помилково написано, що серед різьблених
прикрас корабля «Осеберг» було знайдено
зображення валькнута. Валькнут (valknut),
або вузол убитих воїнів, — один із головних символів скандинавського
язичництва, що пов’язують із богом вікінгів Одіном. Проте така інфор-
Рис. 8. Корабель вікінгів
«Осеберг». Фото автора
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
219
Рис. 9. Фрагмент різьблення
на кораблі «Осеберг».
Фото автора
мація про знахідку валькнута на бортах корабля не відповідає дійсності.
Насправді, його серед різьблення на кораблі «Осеберг» розшукати нікому
не пощастило. Зображення у вигляді трьох трикутників, з’єднаних у
валькнут, було виявлено на одній із речей, знайдених при розкопках, а
саме на стовпчику ліжка20. Через цю прикру неточність автору довелося
виправиляти Вікі-текст21.
На палубі корабля «Осеберг» біля щогли
було знайдено поховання двох жінок. Ретель-
не дослідження скелетів дозволило встано-
вити точний вік померлих. Старша жінка мала
вік 60–70 років, вона сильно страждала від
артриту та інших хвороб. Вік іншої був ви-
значений як 25–30 років.
Корабель, вартий королів, багате погре-
біння й розкішне вбрання обох жінок — усе
це дозволило з великим ступенем вірогідності
припустити, що в поховальній камері знахо-
дяться рештки жінок дуже високого статусу.
Спочатку вчені вирішили, що одна з них
могла бути королева Аса з династії Інглінгів,
матір Халфдана Чорного та бабуся Харальда
Довговолосого. Згодом ця гіпотеза була спро-
стовна, проте в неї й досі є чимало при-
хильників.
Зараз дослідники дотримуються більш поміркованої думки. Адже дуже
важко визначити, яка з жінок займала більш високий соціальний статус.
Хто з них міг загинути або померти своєю смертю, а хто міг бути
принесений у жертву? Хто кого мав супроводжувати після смерті?
1948 р. рештки двох жінок з кургану Осеберг були перезахоронені,
проте вчені залишили зразки для подальших досліджень у Анатомічному
інституті в Осло. Серед норвезьких науковців існує думка про те, що
варто якнайшвидше знову розкопати погребіння, аби досконально
вивчити залишки, поки вони остаточно не зітліли.
Сучасні дослідження ДНК обох жінок із поховання Осеберг принесли
неочікувані сенсаційні результати. Молода жінка мала ДНК, яке слід
віднести до гаплогрупи U7, до якої належать іранці та яка практично не
зустрічається в сучасних європейців22. Результати експертизи не дозво-
лили позитивно відповісти на питання про родинні зв’язки померлих,
скажімо, дочка та матір. Разом із тим, учені виявили, що обидві жінки
харчувалися переважно м’ясною їжею (на той час це було ознакою
розкішного життя, адже прості вікінги зазвичай їли рибу). Цей факт
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
220
зайвий раз підтвердив первинну думку про їхній високий сан. Оскільки в
молодої жінки була зламана ключиця, спочатку припустили, що це є
доказом того, що вона була принесена в жертву. Проте більш ретельна
подальша експертиза показала, що зламані кістки зрослися, а рана
загоїлася.
Дендрохронологічний аналіз деревини поховальної камери дозволив
ученим установити точну дату поховання — осінь 834 р., а дубова
деревина походила з південно-західної Норвегії. Курган Осеберг був
розграбований ще в давнину, у ХІІІ ст., тому вироби з дорогоцінних
металів були відсутні. Тим не менш, ученим пощастило під час розкопок
1904–1905 рр. знайти велику кількість побутових предметів доби вікінгів.
Серед знахідок окремо слід відзначити сани, багато прикрашені різьб-
ленням, великий дерев’яний віз, ліжко, скрині тощо.
Грабіжники вдерлися до корабля через його носову частину, украли всі
вироби з дорогоцінних металів і залишили на пам’ять по собі деякі свої
речі, зокрема 14 дерев’яних лопат, ноші. Проте до корми судна гра-
біжники не дісталися, тому археологи знайшли там камбуз, а в ньому —
два котли для приготування їжі, ложки, ножі, сокири, сковороди, великий
прядильний станок та інше приладдя домашнього вжитку, а також чоти-
риколісну повозку, четверо саней з прекрасним різьбленням по дереву.
Неподалік від судна «Осеберг» були кістяки 10 коней і чотирьох собак.
Корабель мав високі штевні, які погано збереглися. Носову частину
вдалося реконструювати за знайденими уламками. Вона являла собою
голову дракона. Вважають, що кормова частина судна закінчувалася хвос-
том дракона. Корпус було виготовлено з дуба, він мав 12 рівнів дошок.
У верхньому дванадцятому рівні було вироблено 15 отворів для весел. На
судні знайшли нові соснові весла, проте вони були непридатні для
плавання, адже мали довжину лише три метри.
Несподіваною знахідкою для вчених стало відкриття дерев’яного цеб-
ра, окованого латунню. Відро мало прикрасу у вигляді Будди, що сидів у
позі лотоса. Прикраса була майстерно виконана в техніці перегородчастої
емалі. Окрім того, у похованні вченим пощастило знайти рештки унікаль-
ного текстилю тих далеких часів23. Зазвичай у таких умовах тканини
повинні були б зотліти. Зараз їхні зразки часів вікінгів відвідувачі музею
мають можливість побачити в окремому залі. Текстильні вироби пред-
ставлені фрагментами вовняного одягу, зразками імпортованих шовкових
тканин і шматками гобеленів24.
Сучасні подорожі на репліках «Осеберг».
До корабля вікінгів «Осеберг» завжди існував великий інтерес з боку
мандрівників, шукачів пригод — усіх, хто цікавився історією вікінгів і
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
221
Норвегії. У 1986–1987 рр. у Бьоркдалені (Bjørkedalen, Норвегія) була
побудована репліка цього судна, яку нарекли «Dronningen» («Дроннін-
ген»). Замовником виготовлення точної копії корабля «Осеберг» виступив
знаний шукач пригод Рагнар Торсет (Ragnar Thorset), який неодноразово
вдавався до спроб далеких мандрів на кораблях-копіях стародавніх суден
вікінгів. Він плавав з Норвегії до Шетландських островів і перетинав
Атлантичний океан, аби довести скептикам можливість відкриття вікін-
гами Північної Америки. У 1984–1986 рр. Р. Торсет здійснив навколо-
світню подорож на кораблі-кноррі «Saga Siglar» («Сага Сіглар»)25. 1991 р.
він був капітаном на копії судна «Гокстад», що подорожувало з Норвегії
до США, перетнуло Атлантику й успішно пришвартувалося в гавані Нью-
Йорка.
У корабля «Dronningen» була нещаслива доля — під час першого
випробування 1988 р. він перекинувся й затонув поблизу Норвегії. Ніхто з
екіпажу судна не постраждав, а корабель трохи згодом підняли й від-
буксирували до берега. Ця прикра аварія була великою несподіванкою як
для мореплавців, так і для суднобудівників. Адже морехідні якості ко-
рабля «Осеберг» ні в кого ніколи не викликали жодних сумнівів. Погана
погода не могла призвести до аварії, оскільки того дня на морі був майже
цілковитий штиль. Щоб виявити можливу причину, спеціалісти провели
додаткові дослідження та дійшли висновку, що судно-репліка мало
недостатньо баласту, а на його борту знаходилося аж занадто мало людей.
Зауважили й про непридатність конструкції для подорожі через океан.
Основною причиною вважали відсутність високого надводного борту.
Після аварії репліку капітально відремонтували, до її конструкції
внесли цілий ряд нововведень. Так, щогла була перенесена ближче до
корми, площа вітрила була значно зменшена, баласт судна було збіль-
шено. Але цього виявилося недостатньо, аби запобігти другій аварії.
17 травня 1991 р. в День Конституції Норвегії судно-репліку було пере-
йменовано в «Oseberg». Майже за рік, у травні 1992 р., «Dronningen /
Oseberg» і репліка кнарра «Saga Siglar» зазнали аварії й пішли на дно під
час шторму в Середземному морі недалеко від Севільї, Іспанія. Після цієї
катастрофи були знайдені лише деякі частини цих суден в уламках, не
придатних до відновлення. На щастя, ніхто з людей не постраждав, усі
члени обох екіпажів були врятовані.
Корабель вікінгів «Гокстад».
Корабель вікінгів «Гокстад» (Gokstad) було знайдено наприкінці
ХІХ ст. на орних землях, неподалік від Сандефьорда (Sandefjord). Навесні
1880 р. видатний норвезький археолог і президент Норвезького това-
риства зі збереження стародавніх пам’яток Ніколай Ніколайсен (Nicolay
Nicolaysen) розкопав великий курган, здавна відомий як Гокстадгауген
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
222
Рис. 10. Корабель вікінгів «Гокстад».
Фото автора
(Gokstadhaugen) (давньоскандинавське kóngr — «король» і haugr —
«курган»). Через кілька років вчений видав монографію, в якій детально
описав свої розкопки й дослідження корабля «Гокстад»26.
Курган Гокстад мав майже 50 м у діаметрі й був 5 м заввишки.
Вважають, що його висота значно зменшилася внаслідок багаторічної
оранки. Він був досить далеко розташований від води, від фіорду його
відділяло понад 400 м. Археологи застосували оригінальний метод роз-
копок і почали копати не згори, а збоку. Майже відразу вони натрапили
на рештки великого погребального корабля, що нарекли Гокстад.
Цей корабель був побудований в основному з дубових дошок, з’єд-
наних за допомогою великих залізних цвяхів. Судно призначалося як для
бойових походів, так і для торгівлі, перевезення людей та вантажів. Воно
було 23,24 м завдовжки при ширині 5,20 м. Це найбільше судно в Музеї
кораблів вікінгів в Осло.
Сучасні дендрохронологічні до-
слідження корабля «Гокстад» дозво-
лили визначити, що він був побу-
дований із деревини, яку зрубали
близько 890 р. поблизу Дубліна
(Ірландія) і Йорка (Англія). Згідно з
такою хронологією, корабель «Гок-
стад» був уведений в експлуатацію
за часів правління Харальда Довго-
волосого наприкінці ІХ ст.
Кермо корабля кріпилося із зов-
нішньої сторони корпусу, з правого
боку. «Гокстад» мав 16 спеціальних отворів для весел із кожного боку.
Таким чином, його швидкісний рух забезпечували 32 вправних гребці.
Екіпаж складався з 40 осіб, але загалом на ньому могли розміститися
максимум 70 людей27. При сильному й попутному вітрові старання
веслярів були ні до чого: прискорення драккару надавало велике вітрило,
площею близько 110 м2, з яким «Гокстад» набирав швидкість до
22 км/год. Власна маса судна складала 9 т.
Під час розкопок корабля «Гокстад» дослідники виявили скелет чоло-
віка, 50–70 років, високого зросту (185 см). Кістяк був знайдений у ліжку
всередині збудованої з деревини поховальної камери. Тоді ж було ви-
словлено припущення, що це — Олаф Гейрстад (Olaf Geirstad-Alf), цар
Вестфолда з династії Інглінгів. Згідно з королівськими сагами, він помер
приблизно наприкінці ІХ ст.
Призначене для погребіння судно «Гокстад» було оснащене веслами,
якорем, вітрилом для далекого плавання в потойбічний світ. Не забули
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
223
Рис. 11. Голови драконів і бойовий щит
з корабля «Гокстад». Фото автора
покласти навіть дубові сходні з корабля, понад сім метрів завдовжки. На
палубі був розташований дубовий намет, прикрашений різьбленими голо-
вами драконів. Бойове судно надійно захищали 32 великих щити, кожен з
яких мав один м у діаметрі. Вони були пофарбовані в жовтий і чорний
кольори.
На кораблі були три човни в прекрасному стані збереженості, великі й
малі сосуди з дерева, об’ємний мідний казан для приготування їжі,
сталевий казан, чаші, блюда, тарілки з дерева. Три човни корабля «Гок-
стад» мали наступні розміри: 9,75 м, 8,0 м та 6,6 м. Їх усі вдалося від-
новити й реконструювати. Найбільший човен мав повне право називатися
лоддею: при довжині майже 10 м він був завширшки 1,86 м. Імовірно, ці
човни використовувалися командою корабля «Гокстад», коли їхнє судно
ставало на якір. Великий човен, безумовно, застосовували як рибаль-
ський.
Високі штевні корабля «Гокстад» зовсім не збереглися, тому при
реконструкції їм можна було надати будь-яку висоту й форму. Вважають,
що вікінги прикрашали свої кораблі різьбленими головами звірів лише
тоді, коли їхні судна підходили до берега; після закінчення плавання ці
прикраси знову знімали. Вони повинні були оберігати мореплавців від
злих духів і наводити жах на ворогів.
Довжина весел складала 5,3–
5,8 метра. Проте вони були тіль-
ки допоміжним інструментом для
цього судна. Адже воно мало
велике вітрило, а веслярі були
потрібні лише при відчалюванні
від берега та швидкого подолан-
ня небезпечної полоси прибою.
У ході досліджень 1880 р. ар-
хеологи не знайшли жодного ви-
робу з дорогоцінних металів.
Зброю вікінгів, яка, безумовно,
супроводжувала їх як у земному
житті, так і після смерті, також не
вдалося віднайти. Це переконливо засвідчило, що поховання кургану
Гокстад було пограбовано ще в давнину. Проте дослідникам пощастило
відшукати багато інших речей, що були вкрай важливі для вивчення доби
вікінгів. Окрім того, знайшли сани та намети, предмети вжитку, серед
яких був великий бронзовий казан, кухонне начиння, велику бочку
(750 л) — усе це зараз експонується в Музеї кораблів вікінгів в Осло.
Поза кораблем були знайдені рештки 12 коней і 6 собак, а також кості
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
224
павича. Рештки цієї рідкісної птиці, що зустрічається на Шрі-Ланці,
опосередковано свідчать про знатний родовід похованої тут людини та
про те, що вікінги вдавалися до далеких мандрів і вели жваву торгівлю із
заморськими купцями. І знову російськомовна стаття Вікіпедії розмістила
помилкову інформацію про те, що кості павича були знайдені на кораблі
«Осеберг». Таким чином, недостатньо обізнаний читач міг би при-
пустити, що вікінги мали звичку завжди класти павича до поховань
знатних осіб. Насправді, рештки заморського птаха знайшли тільки на
кораблі «Гокстад»!
Сучасна репліка «Гокстад».
Морехідні якості корабля «Гокстад» ніхто ніколи не ставив під сумнів,
вони були очевидні (на відміну від корабля «Осеберг»). Саме тому за
останню сотню років було зроблено достатньо велику кількість реплік
цього судна. Так, 1892 р. зробили корабель-репліку «Вікінг», на якому
13 норвезьких моряків під командою капітана Магнуса Андерса пере-
тнули Атлантику й дісталися до Чикаго, витративши на всю подорож
40 днів. Максимальна швидкість судна сягала 11 вузлів при плаванні під
вітрилом. На веслах довго плисти не вдалося, як вважали, через недос-
татню підготовленість команди.
Рис. 12. Корабель-репліка «Вікінг», Чикаго, 1893 р.
1949 р. в Данії створили корабель «Хигин», який здійснив похід до
Англії на веслах та під парусом. Тоді ж у Швеції було побудовано
корабель «Ормен Фриске» (Ormen Friske), але його плавання було
недовгим, а доля вельми сумною. 1950 р. він затонув у Північному морі,
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
225
при цьому нікому з його команди не пощастило залишитися живим.
Загинули всі…
У 1989–1990 рр. на західному узбережжі Норвегії створили нову
репліку корабля «Гокстад», яку назвали «Gaia», що означає «Матір
Земля». 1991 р. Рагнар Торсет здійснив на ній плавання до берегів Пів-
денної Америки. Згодом корабель «Gaia» став символом захисту нашої
планети від екологічної загрози, на його борту в якості почесних гостей
побувало чимало відомих політиків і видатних людей.
Тюнський корабель.
Улітку 1867 р. при розкопках кургану в містечку Рольвсей (Rolvsøy) у
норвезькій провінції Естерфол (Østfold) знайшли так званий поховальний
Тюнський корабель (Tuneskipet). Археологічні розкопки проводилися
протягом двох тижнів на чолі з професором Олуфом Рюге (Oluf Rygh) та
інженером Б. Арнценом (B. Chr. Arntzen)28. Головна знахідка археологів —
великий корабель вікінгів, який у Х ст. використовували в якості по-
гребального.
Поховання розташовувалося у величезному кургані, який здавна нази-
вався Човновий курган (Båthaugen). Його по праву вважали одним із
найбільших у Норвегії. Він мав діаметр близько 80 м і висоту — 4 м29.
Корабель «Тюн» віднесли до класу суден вікінгів «Karv» («Карв»),
конструкція була подібною до судна «Гокстад». Його дослідження пока-
зало, що виготовлений він наприкінці ІХ ст., а погребіння датоване 905–
910 рр. На жаль, корабель «Тюн» зберігся лише фрагментарно, проте це
не завадило вченим встановити його реальні розміри. Завдовжки судно
було 22 м, а завширшки — 4,35 м. Проте дослідник К. Пааше вважає, що
корабель «Тюн» був завдовжки лише 18,67 м при ширині 4,4 м, мав дуже
пласке дно, що було добре пристосоване до прибережного плавання,
12 рядів весел і довжину кіля 14 м. Конструкція корабля «Тюн» була
надійною та масивною. Обшивка була зведена з дубових дошок, закріп-
лених залізними заклепками, а шпангоути зроблені з цілих дубових
колод.
На момент розкопок корабля археологами однією з причин украй його
поганого стану вважали шукачів скарбів. Поховання не дочекалося до-
слідників, воно було розграбовано в другій половині ХІХ ст. На початку
1860-х років мисливці за скарбами розкопали частину кургану й дісталися
до поховання, з якого викрали найкоштовніші речі. Окрім цього злочину,
вони заподіяли ще більшої шкоди стародавньому похованню. Кисень, що
потрапив до поховальної камери разом із грабіжниками, за вельми ко-
роткий час зруйнував і безповоротно пошкодив усі дерев’яні предмети,
що знаходилися в похованні, а насамперед — корабель «Тюн».
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
226
У поховальній камері корабля «Тюн», зробленій із дубових дошок,
учені виявили лише деякі залишки речей, що повинні були супровод-
жувати їх господаря в інший світ. Також серед знайдених предметів були:
частина сідла, кілька скляних намистин, повністю іржаві залізні вироби,
зокрема обладунки, меч, два списи й металева частина щита. Вони також
виявили рештки людини, майже зовсім зотлілі залишки тканини й одягу.
Навіть після відкриття корабля «Тюн» його подальша доля склалася
досить непросто. Деякий час він експонувався просто неба. Лише 1930 р.
корабель «Тюн» було перевезено до Музею кораблів вікінгів в Осло. Усі
ці обставини вкрай негативно вплинули на збереження судна, сучасний
стан якого добре видно на фото.
Рис. 13. Корабель вікінгів «Тюн». Фото автора
Не дивлячись на колосальний інтерес норвежців до власної історії та
історії своїх стародавніх кораблів зокрема, до цього часу не робилися
навіть спроби відновити корабель «Тюн» і побудувати його репліку.
Причиною цього був незадовільний стан судна й дуже слабка доку-
ментація про його розкопки. Деякі фахівці навіть звинувачували Олуфа
Рюге в непрофесіоналізмі. Перші замальовки вцілілих частин судна була
створені лише 1917 р. У наш час, 1995 р., а потім і 2000 р. були зроблені
повні фотограмметричні обміри судна за допомогою лазерного скану-
вання. Наукові матеріали щодо вимірювання корабля вікінгів були пред-
ставлені Кнутом Пааше (Knut Paasche) у якості дисертації на докторський
науковий ступінь, яку він успішно захистив 2011 р.30 Трохи згодом ті ж
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
227
самі методи вимірювань були застосовані для дослідження корабля
вікінгів «Осеберг». Сьогодні К. Пааше працює в Норвезькому інституті
культурологічної спадщини (NIKU), де очолює археологічний відділ.
Вважають, що новітні методи дозволять відновити корабель «Тюн» хоча
б на папері.
Музей кораблів вікінгів (Данія).
Окрім всесвітньовідомого музею кораблів вікінгів в Осло, подібний
існує й у Данському королівстві — це Данський національний музей
кораблів, мореплавання й суднобудування доісторичного та середньовіч-
ного періодів (Vikingeskibsmuseet), розташований у м. Роскілде (Roskilde)31.
Головні зали музею були відкриті для перших відвідувачів ще 1969 р. з
метою ознайомлення з колекцією кораблів, що були знайдені в м. Скул-
делев (Skuldelev). 1997 р. він був значно розширений за рахунок музейної
верфі. Тут стало можливо подивитися на те, як створювалися кораблі
вікінгів. У гавані Музейного острова стоять на причалі п’ять рекон-
струйованих суден-реплік стародавніх кораблів.
Про той факт, що неподалік від данського міста Роскілде на дні фіорду
існують залишки старовинних кораблів, місцеві рибалки знали здавна.
1920 р. вони знайшли на глибині 2 м рештки кількох дерев’яних старо-
давніх суден, що затонули з вантажем каменів. 1957 р. співробітники
історичного музею в Копенгагені провели в цьому районі дослідження та
віднайшли уламки шести кораблів вікінгів. Але підняти їх на поверхню не
вдалося через вкрай незадовільний стан і перспективу зовсім зруйнувати
цінні історичні артефакти. На продовження археологічних робіт зібрали
кошти від пожертв, а влітку 1962 р. розпочалися роботи. Розкопки суден
тривали чотири місяці32. Територію морського дна навколо затонулих
кораблів щільно оточили металевими палями та створили стінку зі ста-
левих шпунтів, а морську воду відкачали. За цей термін на поверхню
підняли тисячі окремих уламків стародавніх кораблів, з яких згодом, як із
шматочків смальти, відтворили мозаїку — зовнішній вигляд кораблів
вікінгів, вік яких складав понад 1000 років. Усі звіти про морську
археологію в районі Скулделева можна прочитати на сайті. Те, що вони
складені датською мовою, не є зараз великою перешкодою на шляху
допитливих дослідників33.
Пощастило підняти на поверхню решки п’яти стародавніх кораблів.
Трохи згодом вони отримали загальну назву «Скулделев», кожному з них
було присвоєно свій номер. Знайдені кораблі вікінгів належали до різних
класів: тут були й бойові, і вантажні судна. Завдяки радіовуглецевому
методу археологи встановили, що найбільш вірогідний час побудови
кораблів із Скулделева — 950–1050 рр. Вони були наповнені камінням і
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
228
Рис. 14. Корабель вікінгів «Скулделев 2».
Музей кораблів вікінгів, Роскілде, Данія
фашинами (в’язанками хмизу) і умисно затоплені в Педерендені близько
1100 р., аби захистити місто Роскілде, тодішню столицю Данії, від воро-
жих нападів з боку моря й заблокувати фарватер.
Корабель «Скулделев 1» був вантажним судном, можливо, кнорром,
13–16 м завдовжки. «Скулделев 2» — найдовший і найбільший бойовий
корабель 30 м завдовжки. «Скулделев 3» — вантажне судно 9–12 м зав-
довжки. «Скулделев 5» — військовий корабель вікінгів 15–18 м зав-
довжки. «Скулделев 6» — риболовне судно 9–11 м завдовжки.
Серед знайдених кораблів був драккар — «Скулделев 2» — одне із
найдовших суден вікінгів на сьогоднішній день. Воно було близько 30 м
завдовжки та 3,8 м завширшки, вага складала 8,3 т. Судно було таким
довжелезним, що дослідники спочатку вважали, що його рештки нале-
жать відразу двом кораблям, тому присвоїли йому одночасно два номери —
«Скулделев 2 й 4». Його збереженість археологи оцінили приблизно в
25%. Екіпаж складався із 70–80 осіб. Дендрологічні дослідження корабля
визначили його вік — він був побудований близько 1042 р. біля Дубліна
(Ірландія). Видовжена форма дозволяла йому набирати швидкість до
15 вузлів (28 км/год)34.
Інший тип кораблів вікінгів
являв собою «Скулделев 5»: це
був військовий корабель снеккар
17,3 м завдовжки й 2,5 м зав-
ширшки. Екіпаж складався з
30 осіб. Судно було зроблено з
дуба, сосни та ясеня й побудо-
вано в районі Роскілде (Данія).
Корабель був спеціально призна-
чений для плавання в прибереж-
них данських водах, а також у
Балтійському морі. Максимальна
швидкість складала близько 6 вуз-
лів (11 км/год).
На початку третього тисячоліття данцям вдалося відтворити старо-
давній корабель вікінгів «Скулделев 2». Його побудували на верфі
Данського музею кораблів вікінгів. Побудова репліки корабля вікінгів у
масштабі 1:1 коштувала чималих грошей, на яку було виділено 10 міль-
йонів крон. На будівництво репліки «Морський кінь з Глендалу» пішло
близько 300 дубових колод, 7000 залізних цвяхів і заклепок, 600 л смоли
та 2 км канатів.
Перше плавання драккара «Havhingsten fra Glendalough» (Sea Stallion
from Glendalough) відбулося влітку 2007 р. Він успішно подолав відстань
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
229
до Дубліна, де брав участь у міжнародній виставці. Корабель-репліка
цілком довів скептикам свою мореплавність навіть при триметрових хви-
лях, показав достатньо високу швидкість (до 11 вузлів). Через рік судно
повернулося до рідного порту приписки в Данії35.
Рис. 15. Корабель-репліка «Havhingsten fra Glendalough»
Будівництво сучасної копії великого корабля вікінгів і плавання на
ньому мали на меті декілька важливих завдань: довести всьому світові
високі морехідні якості драккарів; нагадати, що вікінги були вправними
мореплавцями та суднобудівниками й відкрили Америку на кілька століть
раніше за Колумба; відтворити втрачені з віками навички й традиції своїх
далеких пращурів; піднятися на новий рівень знань про вікінгів; попу-
ляризувати наукові та практичні знання про вікінгів і їхні кораблі.
Давньоруські моноксіли.
Зазвичай, коли пишуть про стародавні кораблі часів Київської Русі, то
досить вдало використовують термін «лодія». Лодія, або дубас — це
традиційне слов’янське судно типу «річка-море». Від слова «лодія»
походить слово «лодка», тобто невелика лодія, човен. З плином часу на
українських теренах лодії перетворилися на козацькі чайки. Технологія їх
виготовлення була цілком ідентичною. Спочатку видовбували стовбур
дуба або липи, а потім нарощували борти судна з дошок. Довжина таких
кораблів досягала 25 м. Завдяки невеликій власній вазі лодії достатньо
просто було проводити по мілководдю, а на порогах їх витягали на берег і
волочили по суходолу. Традиційно вважалося, що й вікінги-варяги при-
пливали на Русь на своїх лодіях, хоча зараз нам стало зрозуміло, що їхні
кораблі називались інакше36.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
230
На «шляху з варягів у греки», зокрема на водній частині — Дніпров-
ському шляху, безумовно, домінували слов’янські кораблі. Найчастіше це
були моноксили-однодревки.
Моноксил (грец. μονόξυλα) — давньоруський човен-однодревка, дов-
банка, тобто такий, що цілком видовбаний зі стовбура одного дерева.
Історичне джерело, що детально описує моноксили на «шляху з варягів у
греки» — це трактат «Про управління імперією», складений близько
950 р. візантійським імператором Костянтином Багрянородним. Опис
водного шляху з Києва до Константинополя міститься в дев’ятій главі
«Про русів, що відправляються на моноксилах з Русі в Константи-
нополь»: «Слов’яни ж, їх пактіоти, а саме — кривітеїни, лендзаніни та
інші словінії — рубають у своїх горах моноксіли під час зими й, спо-
рядивши їх, з настанням весни, коли розтане лід, виводять у водойми, що
знаходяться по сусідству. Так як ці [водойми] впадають у річку Дніпро, то
й вони з тамтешніх [місць] входять у цю саму річку й відправляються в
Кіову [Київ]. Їх витягують для [оснащення] і продають росам. Роси ж,
купивши ці довбанки й розібравши свої старі моноксіли, переносять з тих
на ці весла, кочети та інше оздоблення ... споряджають їх. І в червні
місяці, рухаючись по річці Дніпро, вони спускаються до Вітечева, який є
фортецею росів, і, зібравшись там протягом двох-трьох днів, поки з’єд-
наються всі моноксіли, тоді вирушають у дорогу й спускаються по на-
званій річці Дніпро»37.
Слов’яни (кривичі та інші племена) вирубували взимку великі човни-
однодревки (моноксили), розраховані на 30–40 осіб. Навесні вони зв’язу-
вали їх разом і спускалися до Києва. Костянтин Багрянородний назвав
п’ять міст, з яких човни-однодревки спускалися плином Дніпра до Києва:
Новгород, Смоленськ, Любеч, Чернігів, Вишгород. Тут ці судна облад-
нували веслами, кочетами та іншим начинням і вирушали в подорож
Дніпром униз за течією аж до міста Вітечева. Вважають, що це була
остання фортеця на Дніпровському шляху, тому саме тут збиралися всі
моноксили докупи. До човнів, що прийшли з Києва, приєднувалися
мандрівники з Переяслава, котрі припливли по річці Трубіж38.
Існує думка, що човни-моноксили збиралися в Києві в квітні. У травні
їх готували до далекої й небезпечної подорожі. Від Вітечева до Конс-
тантинополя вони пливли близько шести тижнів, тобто майже 42 дні39.
Моноксили не мали кілю, на них пересувалися завдяки веслам, інколи
встановлювали щогли з простим прямокутним вітрилом. Зазвичай, монок-
сили видовбували зі стовбура дуба. Це дерево, як і кожне інше в наших
широтах, плаває на воді, проте має досить-таки велику питому вагу 700–
750 кг/м³. Якщо брати до уваги чималу довжину моноксила (до 10 м),
ширину (до 1 м), товсті стінки його бортів (до 7 см), то виходить, що
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
231
плавати на цих важких і невисоких човнах можна було лише по річках із
повільним плином течії у штильову погоду. Виходити у відкрите море на
моноксилах, а тим паче, завантажених товаром і рабами (!), дорівню-
валося б до самогубства. Звичайно, ситуація змінювалася на краще, коли
зв’язували докупи декілька моноксилів. Саме це, вочевидь, і робили наші
давні пращури. У всякому разі, Костянтин Багрянородний писав про це.
Окрім письмових згадок про моноксили, науковцям відомі декілька
дивом збережених цих стародавніх човнів. Так, 2011 р. на дні русла Ста-
рого Дніпра, у 2 км від острова Байда, виявили занесений піском човен-
однодревку. У червні 2012 р. в рамках підводно-археологічної експедиції
розпочалося детальне дослідження цього затонулого об’єкту. Як вияви-
лося, човен було зроблено із суцільної деревини, стовбура дуба. Довжина
однодревки становила 7,40 м, а ширина — до 1 м. За попередніми
висновками, вік знахідки становив не менше, ніж 500 років. Більш точну
дату виготовлення цього моноксила можна встановити лише після про-
ведення радіовуглецевого аналізу.
Рис. 16. Моноксил, знайдений на дні Дніпра, 2011 р.
Цікаво, що неподалік від цього місця восени 2011 р. знайшли меч, що
раніше належав високоповажному господарю, можливо, навіть князю.
Його відразу охрестили як «меч Святослава». Дану знахідку метрової
довжини датували приблизно Х ст., належала вона до так званого
каролінгського типу мечів з коротким перехрестям. Каролінги були
королівською династією в державі франків із 751 р., а після розпаду
Франкської імперії вони володорювали в Італії, Німеччині та Франції до
кінця Х ст.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
232
Рис. 17. Меч, знайдений 2011 р.
на дні Дніпра поблизу о. Хортиця
Руків’я зброї, знайденої на дні
Дніпра, було багато інкрустоване
сріблом, міддю та латунню, що
свідчить про приналежність дано-
го меча до військової еліти або
найближчого оточення князя.
1928 р. під час будівництва Дніп-
рогесу було знайдено аж п’ять
подібних мечів. Усі вони були
втрачені під час Другої світової
війни. Знайдені в Дніпрі мечі
були без піхов, тому вважають,
що вони потрапили у воду під час битви. Реставрація меча Святослава
тривала майже рік. У грудні 2012 р. в Києві була відкрита тематична
виставка «Княжий меч на шляху з варяг у греки. Історія. Дослідження.
Реставрація», організована Національним науково-дослідним реставра-
ційним центром України за сприяння Міністерства культури України.
У лютому 2013 р. меч Святослава повернувся до Запоріжжя й зараз
зберігається в Музеї історії запорізького козацтва в Національному запо-
віднику «Хортиця». У цьому ж музеї експонуються п’ять стародавніх
човнів часів Київської Русі.
Подібні знахідки моноксілів не поодинокі на теренах Східної і Західної
Європи. Так, 2011 р. в Сербії, біля фортеці Петроварадін, на дні Дунаю
було знайдено великий човен-моноксил. Його довжина дорівнювала
7,1 м, він був завширшки 85 см і завглибшки 98 см. Спеціалісти вста-
новили, що судно було створено приблизно в ХVІІ ст. Сьогодні цей
моноксил перебуває в музеї міста Нові-Сад, Сербія40.
Козацькі чайки.
Окрім моноксилів, на Дніпровському шляху за часів запорізького
козацтва були широко розповсюджені чайки й байдаки. Чайка являла
собою великий човен із пласким дном. Палуба на ньому була відсутня.
Основу чайки складала видовбана липова або ж вербова колода, над якою
нарощували борти з дошок. Зовні обв’язували очеретом, що надавало
новому судну ще більшої плавучості.
Інколи довжина чайки перевищувала 20 м, а ширина бортів сягала 4 м.
Швидкий хід чайка набирала завдяки 10–20 парам весел. Інколи на щоглі
(5–10 м) піднімалося вітрило. Загалом козацька чайка була спроможна
взяти на свій борт близько 70 озброєних людей.
Уже стало доброю традицією наводити в наукових дослідженнях
цитати з «Опису України» Г. де Боплана. Не оминемо своєю увагою цей
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
233
твір і в нашій статті. Серед цілої низки вкрай важливих і цікавих для
української історії моментів дана праця містить унікальну інформацію
про козацькі човни — чайки: «будують тут судно близько 60 стіп
завдовжки, 10–12 стіп завширшки й 12 — завглибшки. Таке судно не має
кіля; його основа — це човен з верби або липи, довжиною до 45 стіп.
Збоку він обшивається й вивершується дошками від 10 до 12 стіп
завдовжки й до однієї стопи завширшки, які прибиті [дерев’яними] цвя-
хами, причому кожен ряд унапуск на наступний, як і в звичайних річ-
кових судах, і так доти, доки [човен] не досягне 12 стіп у висоту та 60 —
у довжину, розширюючись у міру підвищення»41.
Окрім цього достатньо детального опису, Г. де Боплан доклав у якості
ілюстрації до тексту малюнок, що став у неабиякій нагоді дослідникам,
які намагалися відтворити в наш час стародавнє козацьке судно.
Рис. 18. Чайка запорізьких козаків. Г. де Боплан, 1660 р.
На зовнішніх бортах чайки по всій довжині кріпили товсті оберемки
очерету. Чайки не мали верхньої палуби, і при високих хвилях очерет
значно додавав плавучості козацькому судну, яке могло набрати води
через край. Прискорення йому надавали 10 чи 15 пар весел, завдяки яким
воно набирало значно більшу швидкість, аніж турецькі галери. Чайка
мала щоглу й вітрило, проте козаки досить рідко їх використовували.
Достатньо оригінально було вирішено проблему керування судном.
Чайка мала аж цілих два рулі. Вони були встановлені на носі судна й
кормі. Це дозволяло дуже швидко вправлятися з чайкою на мілкій воді.
Оскільки вона була достатньо довгим судном, то не було потреби
розгортати її, втрачаючи дорогоцінний час бою або гонитви. Достатньо
було веслярам пересісти — і чайка вже могла пливти в зворотному
напрямку.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
234
Згідно із твердженнями Боплана, будівництво нової чайки займало два
тижні для команди з 60 осіб. Таким чином, менш ніж за місяць козаки
могли збудувати цілу флотилію із сотні суден. Це була серйозна бойова
сила, адже кожна чайка мала на борту від 50 до 70 козаків, озброєних
шаблями, рушницями та фальконетами42.
1998 р. неподалік від острова Хортиця на дні Дніпра була виявлена
затонула чайка. Через рік судно підняли на поверхню. За оцінками вче-
них, вік знахідки становив близько 300 років. Знайдений човен мав
довжину 17,5 м і міг одночасно перевозити до 50 чоловік. Його ширина
складала 3,6 м, висота кормової частини — 2,7 м, а висота борта в
середній частині не перевищувала 1,7 м.
Знайдена чайка мала лише 7 пар весел, тоді як зазвичай судна цього
класу мали 12 пар. Ближче до носа човна знаходилося місце для кріп-
лення високої щогли (десятиметрової висоти), тоді як вітрило інших
козацьких суден відігравало допоміжну роль (висота щогли не пере-
вищувала 4 м). Очевидно, що знайдена чайка була розрахована насам-
перед на використання вітрової енергії.
Сучасні репліки козацької чайки.
Сучасна козацька організація України поставила собі за мету відтво-
рити точну копію стародавньої чайки. За основу майбутньої конструкції
взяли реальні креслення XVII–XVIII ст., що зберігалися в російських
архівах. Судно побудували з модрини й дуба досить далеко від моря — у
селі Раковець Львівської області. 2006 р. воно було успішно спущено на
воду.
Новостворену репліку козацької чайки назвали «Спас». Вона мала
довжину 20 м, була завширшки 3,8 м. Її вага складала 16 т. Чайка була
обладнана великою щоглою, вітрилом і сучасним мотором. У свій пер-
ший похід вона вирушила в травні 2007 р. Проте, як і у випадку зі
скандинавськими репліками кораблів вікінгів, дуже скоро вскочила в
халепу — 2009 р. зазнала аварії й потонула поблизу берега, неподалік від
Херсона.
Після цієї прикрої аварії чайку досить швидко відновили, і вона
вирушила в далекі мандри. Їй пощастило побувати в Чорному морі й
відвідати Грузію, потім був успішний похід до Середземного моря. Зараз
екіпаж чайки «Спас» планує перетнути Атлантичний океан і дістатися
Америки.
Окрім чайки, на Дніпровському шляху використовували байдак —
безпалубний річковий човен із пласким дном, призначений для ри-
бальства, перевезення людей, вантажу тощо. Вантажність байдаків дося-
гала 200 т, а довжина — 30 м. Такі кораблі мали одну щоглу й несли
Сергій Хведченя. Стародавні кораблі на Дніпровському шляху
235
прямокутне вітрило. Після паводку 2010 р. на річці Десна на кордоні
Київської та Чернігівської областей виявили великий байдак, який було
досліджено й доставлено в Національний заповідник «Хортиця».
Дана тема настільки об’ємна, що розкрити її повністю в одній статті
просто неможливо. Саме тому розвідки з цієї тематики будуть продов-
жені в наступних публікаціях. Адже окрім варязьких і слов’янських
кораблів, на Дніпровському шляху були ще й візантійські судна, які теж
тривалий час мандрували з греків у варяги й борознили дніпрові про-
стори.
————————
1 Sawyer P. The Oxford Illustrated History of the Vikings. — New York, 1997. — Р. 182.
2 Гуревич А.Я. Походы викингов. — М., 1966. — С. 80.
3 Лебедев Г.С. Эпоха викингов в Северной Европе. — Л., 1985. — 285 с.
4 Дуглас Д.Ч. Норманны: от завоеваний к достижениям. 1050–1100 гг. — М., 2003. —
288 с.
5 Гуревич А.Я. Там же. — С. 80.
6 Marcus G.J. Hafvilla: A Note on Norse Navigation / Speculum, Published by: Medieval
Academy of America. — Vol. 30. — No. 4 (Oct., 1955). — Р. 601–605.
7 Драккары викингов // Военно-исторический альманах «Новый Солдат». — Арте-
мовск, 2002. — № 107.
8 Grimshaw P. Dragon Ships and Viking Sagas // Athena Review: Journal of Archaeology,
History and Exploration. — 2000. — Vol. 2. — No 3.
9 Фиркс Й., фон. Суда викингов / Пер. с нем. А.А. Чебана. — Л., 1982. — 104 с.
10 Там же.
11 Снорри Стурлусон. Круг Земной. — М., 1980. — Глава CXLVII. Сага про Олафа
Святого.
12 Там же. Глава LXXVIII. Сага про Олафа Трюггвасона.
13 Там же. Глава LXXX. Сага про Олафа, сина Трюггви.
14 Там же. Глава LXXXVIII. Сага про Олафа Трюггвасона.
15 Brøgger og Håkon Shetelig A.W. Vikingeskipene: deres forgjengere og etterfølgere. —
Dreyer, Oslo, 1950.
16 Berstein D. The Mystery of the Bayeux Tapestry. — London, 1986; Fowke F.R. The
Bayeux Tapestry, a History and Description. — St. Clairs, Michigan, 1971; Gibbs-Smith Ch.H.
The Bayeux Tapestry. London, 1973; Jewell B. Conquest & Overload, The Story of the Bayeux
Tapestry and the Overload Embroidery. London and the Hague, 1981; Wilson D.M. The
Bayeux Tapestry. New York, 1985; Anderson J.D. The Bayeux Tapestry: A 900-Year-Old
Latin Cartoon // The Classical Journal. — Feb. / Mar., 1986. — Vol. 81. — No 3. — Р. 253–
257.
17 Seaver Kirsten A. The Frozen Echo: Greenland and the Exploration of North America,
Ca. A.D. 1000–1500. — Stanford, 1996. — 407 р.
18 Електронний ресурс. — Точка доступу: http://www.khm.uio.no/english/visit-us/
viking-ship-museum/
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
236
19 Christensen A.E., Ingstad A.S., Myhre B. Oseberg dronningens grav. — Oslo, 1992;
Graham-Campbell J. Cultural Atlas of the Viking World. — Andromeda, Oxford, 1994.
20 Wilson D.M., Klindt-Jensen O. Viking Art. — London, 1966. — 173 р.
21 Електронний ресурс. — Точка доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%
81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_
%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D1%8C
22 Holck P. The Oseberg Ship Burial, Norway: New Thoughts On the Skeletons From the
Grave Mound // European Journal of Archeology. — Oslo, August 2006. — Vol. 9, № 2–3. —
Р. 185–210.
23 Krafft S. Fra Osebergfunnets tekstiler. — Oslo, 1955.
24 Christensen A.E., Nockert M. Osebergfunnet bind IV Tekstilene. — Oslo, 2006.
25 Gundersen O.L. Den siste viking — Ragnar Thorseths eventyrlige liv. — Oslo, 2010. —
232 р.
26 Nicolaysen N. Langskibet fra Gokstad ved Sandefjord. — Christiania, 1882. — 78 р.
27 Kendrick T.D. A History of the Vikings. — New York, 1968. — Р. 24–26.
28 Arntzen B.Chr. Perspectivlaeren, kortfattet fremstillet af, Civilingenieur. — Christiania,
1870. — 69 р.
29 Paasche K. Tuneskipet. Dokumentasjon og rekonstruksjon. Institutt for arkeologi, kon-
servering og historie. — Oslo, 2010.
30 Paasche Knut. Klink og seil: festskrift til Arne Emil Christensen. — Oslo, 2010.
31 Електронний ресурс. — Точка доступу: http://www.vikingeskibsmuseet.dk/
32 Crumlin-Pedersen O., Olsen O. The Skuldelev Ships I. Topography, Archaeology,
History, Conservation and Display. Ships and Boats of the North 4.1. — Roskilde, 2002. —
360 р.
33 Dencker J. Marinarkæologisk forundersøgelse Kalundborg Ny Vesthavn Dykkerun-
dersøgelse MAJ j.nr. 2506 KUAS j.nr. 2003-222-0141 Trykt d. 11/11 2007. Електронний
ресурс. — Точка доступу: http://www.vikingeskibsmuseet.dk/fileadmin/
vikingeskibsmuseet/_frontend_files_/documents/Marinarkaeologi/Rapporter_PDF/2506_Kalun
dborg_lille.pdf
34 Durham K. Viking Longship. — UK, Oxford, 2002. — 48 р.
35 Project: Thoroughbred of the Sea. The trial voyage to Dublin. — Denmark,
Vikingeskibsmuseet, 2006. — 14 p.
36 Блонский Л.В., Титкова Т.В. Ладья // Флот России. — М., 2009. — С. 13.
37 Константин Багрянородный. Об управлении империей // Древнейшие источники
по истории СССР. — М., 1991. — С. 45.
38 Хведченя С.Б. «Шлях із Варягів у Греки»: історико-географічний аспект // Спе-
ціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. — К., 2012. — Число 19. —
С. 148–168.
39 Константин Багрянородный. Указ. соч. — С. 318.
40 Електронний ресурс. — Точка доступу: http://www.aquaetarchaeologia.org.rs
41 Боплан Г.Л. Опис України / Пер. з франц., примітки та передмова Я. Кравця. —
Львів, 1990. — С. 68.
42 Там само. — С. 69.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215548 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T18:57:16Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Хведченя, С. 2026-03-19T16:32:18Z 2013 Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) / С. Хведченя // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 208-236. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215548 930: 913 (477) 001.8 (05) Достеменно відомо маршрут «шляху з варягів у греки», проте на яких саме кораблях подорожували тогочасні мореплавці — це питання й досі залишається мало вивченим. Дослідження кораблів вікінгів стало головною темою цієї статті. Основу розвідки складає унікальна експозиція Музею драккарів в Осло (Норвегія), також включені матеріали про Музей кораблів вікінгів у Роскілде (Данія). Давньоруські та стародавні козацькі човни й кораблі вивчені нами на основі експозиції Музею на Хортиці (Україна). Достоверно известен маршрут «пути из варяг в греки», однако на каких именно кораблях путешествовали тогдашние мореплаватели — до сих пор остается мало изученным. Исследование кораблей викингов стало главной темой этой статьи. Ее основу составляет уникальная экспозиция Музея драккаров в Осло (Норвегия), также включены материалы о Музее кораблей викингов в Роскилде (Дания). Древнерусские и старинные казацкие лодки и корабли изучены нами на основе экспозиции Музея на Хортице (Украина). The article covers an understudied issue of Viking ships on the «routе from the Varangians to the Greeks», with the key emphasis on the unique exposition of the Drakkar Museum in Oslo (Norway) and Viking Ships Museum in Roskilde (Denmark). It also includes research on the Old Russian and Cossack boats and ships (the case of the Khortytsia Museum in Ukraine). uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Джерелознавство Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) Древние корабли на Днепровском пути (по материалам экспозиции музея Драккаров, Осло, Норвегия) Ancient ships on the Dnipro’s way (the case of the Drakkar Museum in Oslo, Norway) Article published earlier |
| spellingShingle | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) Хведченя, С. Джерелознавство |
| title | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) |
| title_alt | Древние корабли на Днепровском пути (по материалам экспозиции музея Драккаров, Осло, Норвегия) Ancient ships on the Dnipro’s way (the case of the Drakkar Museum in Oslo, Norway) |
| title_full | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) |
| title_fullStr | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) |
| title_full_unstemmed | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) |
| title_short | Стародавні кораблі на Дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею Драккарів, Осло, Норвегія) |
| title_sort | стародавні кораблі на дніпровському шляху (за матеріалами експозиції музею драккарів, осло, норвегія) |
| topic | Джерелознавство |
| topic_facet | Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215548 |
| work_keys_str_mv | AT hvedčenâs starodavníkorablínadníprovsʹkomušlâhuzamateríalamiekspozicíímuzeûdrakkarívoslonorvegíâ AT hvedčenâs drevniekorablinadneprovskomputipomaterialamékspoziciimuzeâdrakkarovoslonorvegiâ AT hvedčenâs ancientshipsonthedniproswaythecaseofthedrakkarmuseuminoslonorway |