Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України)
У статті дається короткий огляд та аналіз матеріалів фонду Д.І. Святополк-Мирського, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві. Ці джерела дозволяють простежити історичні процеси, доповнити й розкрити події, що відбувалися в Терській області Північного Кавказу 1...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215549 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) / А. Дзагалов // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 198-207. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860480883335626752 |
|---|---|
| author | Дзагалов, А. |
| author_facet | Дзагалов, А. |
| citation_txt | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) / А. Дзагалов // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 198-207. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | У статті дається короткий огляд та аналіз матеріалів фонду Д.І. Святополк-Мирського, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві. Ці джерела дозволяють простежити історичні процеси, доповнити й розкрити події, що відбувалися в Терській області Північного Кавказу 1845–1878 рр.
В статье даётся краткий обзор и анализ материалов фонда Д.И. Святополк-Мирского, хранящихся в Центральном государственном историческом архиве Украины в г. Киеве. Эти источники позволяют проследить исторические процессы, дополнить и раскрыть события, происходившие в Терской области Северного Кавказа 1845–1878 гг.
The article contains a brief survey and analysis of the records of D.I. Sviatopolk-Myrsky Foundation, the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv, which cover historical processes and events in Terek oblast, North Caucasus in 1845–1878.
|
| first_indexed | 2026-03-23T19:07:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
198
УДК 930.25(292.472) «Святополк-Мирський», «1845–1878»
Анатолій Дзагалов
ДОКУМЕНТИ ФОНДУ Д.І. СВЯТОПОЛК-МИРСЬКОГО1
ЯК ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ
У ТЕРСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТА ДАГЕСТАНІ 1845–1878 рр.
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЦДІАК УКРАЇНИ)
Найважливіші події в Терському регіоні Північного Кавказу в зазна-
чених хронологічних рамках досить широко висвітлені в історіографії й
мають солідну джерельну базу, введену в науковий обіг вченими-кав-
казознавцями різних поколінь. Утім, історична наука потребує виявлення
всіх можливих джерел із досліджуваної проблеми. Тільки в цьому ви-
падку історик зможе максимально відтворити справжню картину мину-
лого, об’єктивно простежити історичний процес і розкрити його законо-
мірності2. Одним із мало вивчених письмових джерел, що може серйозно
доповнити відомі вже історичні факти та події в Терської області й
Дагестані, є фонд Д.І. Святополк-Мирського, що зберігається в Цент-
ральному державному історичному архіві України в м. Києві (ЦДІАК
України). Фонд складається з одного опису, куди внесено 1032 справи.
Матеріали датуються 1836–1898 рр. Документи Д.І. Святополк-Мирсько-
го різняться за своїм інформаційним потенціалом, видом, походженням та
змістом. Це — листи, записки, довідки, телеграми, його клопотання до
царя, договори, розписки, господарчі документи, списки селян, проекти,
звіти, доповіді, доручення, листування з різними особами, рапорти, спо-
гади, які починаються під час вступу Д.І. Святополк-Мирського на вій-
ськову службу на Кавказі, вірші, написані ним у різні роки, тощо.
Більшість цих цікавих джерел досі не опрацьовано дослідниками й не
залучено до наукових студій. Тому їхні вивчення та аналіз дозволять
поглянути на події минулого очима генерала, колишнього начальника
Терської області, князя Д.І. Святополк-Мирського й, можливо, позбутися
стереотипів та однозначної інтерпретації історичних фактів.
Серед виявлених документів із фонду Д.І. Святополк-Мирського особ-
ливо цікавою є справа за 1844–1878 рр. під назвою «Записка о Терской
области»3, що підтверджує критичне ставлення Д.І. Святополк-Мирського
до діяльності графа М.І. Євдокимова, прибічника виселення горців до
Туреччини й заселення їхньої території переселенцями із внутрішніх
губерній Російської імперії. Мемуарист звинувачує М.І. Євдокимова в
загостренні суспільно-політичного й військового становища на Кавказі,
Анатолій Дзагалов. Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського…
199
що призвело до повстання мирних гірських аулів. При цьому про огульну
критику опонента не йдеться. Д.І. Святополк-Мирський визнає військові
здібності й заслуги графа М.І. Євдокимова, який володів, на його думку,
усіма відповідними якостями воєнного полководця. Проте він твердо
впевнений у тому, що масове переселення 1860 р. мусульман Терської
області до Османської імперії стало результатом непродуманих дій
М.І. Євдокимова.
Процесу переселення горців до Туреччини автор приділяє серйозну
увагу. При цьому він відмовляється визнавати зрадниками лояльних
раніше горців, які виїхали з Кавказу й перейшли на бік Туреччини.
Зокрема, ідеться про кумицького князя Шоту Тємірова. Д.І. Святополк-
Мирський прямо звинувачує органи державного управління Росії: «В
крае, где последние 10 лет правительство неоднократно поощряло жите-
лей к переселению в Турцию и даже покупало у некоторых из них землю,
чтобы облегчить им переселение, или давало для этого денежную по-
мощь, нельзя называть изменником человека, который, отправившись с
дозволения в Мекку, принимает турецкое подданство»4.
У «Записке» князь Д.І. Святополк-Мирський дає загальну характе-
ристику адміністративному устрою Терської області, відмічає недоліки й
пропонує шляхи їхнього подолання. Він виявляється прагматичним адмі-
ністратором, який мислить державними критеріями й вважає, що після
закінчення війни треба шукати інші форми й методи управління, прагне
до заспокоєння краю через довіру, шанобливе ставлення до віри та зви-
чаїв, залучення горців до служби в постійній міліції, поступову інтегра-
цію їх у російське життя.
Окрім цієї записки, Д.І. Святополк-Мирський залишив нащадкам ще
багато аналітичних документів. Це записки про спорудження залізниці
між Владикавказом і Тифлісом5, повстання горців і придушення його
1861 р.6, заходи, які необхідно провести з метою остаточного підкорення
Росією Кавказу7, війну з Туреччиною та повстання горців у той же час8,
економіку Дагестану9 тощо.
Наступні матеріали фонду, на які хочеться звернути увагу, — це
«Воспоминания Святополк-Мирского с момента его поступления на
службу на Кавказе и принятие начальства над действующим корпусом»10.
Цінність спогадів як історичного джерела залежить від багатьох чин-
ників: від того, яку роль відігравав автор у подіях, що він описує,
гостроти сприйняття ним дійсності, його здатності запам’ятати перебіг
подій, часу написання мемуарів тощо11. Як відзначав автор, «накануне
достижения 50-летнего возраста, когда ум дозрел до беспристрастия», він
наважився приступити до викладу спогадів, «отличительною чертою
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
200
которых будет истина»12. При цьому князь підкреслює, що предметом
записок є не його персона, а події, свідком яких він сам був.
Він не розповідає про дитинство й починає свої спогади з того, що
виховувався за кордоном, майже не знав російської мови, повернувся до
Росії в 19 років і після недовготривалих клопотів 1844 р. вступив у
службу до Кабардинського єгерського князя Чернишова полку.
Одним із найбільш цікавих місць у спогадах є коротка, але всебічна й
докладна характеристика штаб-офіцерів і генералів Російської армії, з
якими йому доводилося зустрічатися під час служби на Кавказі особисто.
Як він писав, «приступая к этому в высшей степени щекотливому и
совестливому делу, я должен заявить раз и навсегда, что суждения мои о
людях в продолжение этих записок будут строго правдивы, невзирая на
личные отношения, даже на дружбу и чувство благодарности. Я обязуюсь
перед своей совестью говорить только правду, как в день страшного суда.
В ней, повторяю, вся польза от моего труда и вся его цель»13.
Д.І. Святополк-Мирський, судячи з усього, наводить відомі йому дані
із секретних атестацій вищих офіцерів і доповнює їх своїми власними
спостереженнями й коментарями. До того ж, знаходячись у гущі подій,
автор, напевно, володів інформацією про справжнє неофіційне ставлення
до штаб-офіцерів і генералів з боку їхніх підлеглих — обер-офіцерів і
рядових солдатів, що також могло враховуватися ним при написанні
характеристик. Він висвітлює роль того чи іншого генерала у війні, їхні
інтелектуальні, військові здібності, звертає увагу на відповідність або
невідповідність командирів своєї посаді, душевні якості, риси характеру,
схильності, фінансову репутацію й навіть ставлення до жінок.
Характеристик удостоїлися відомі на Кавказі військові: О.І. Нейд-
гарт14, В.Й. Гурко15, О.М. Лідерс16, М.З. Аргутинський-Долгоруков17,
В.О. Бебутов18, Ф.К. Клюки-фон-Клюгенау19, Р.К. Фрейтаг20, І.М. Ла-
бінцев21, Д.В. Пассек22, В.М. Козловський23, М.П. Слєпцов24. Критиці
М.Т. Лорис-Мелікова25, головнокомандувача російської армії під час
війни з турками в 1877–1878 рр., Д.І. Святополк-Мирський присвятив
чимало рядків. Він звинувачує Михайла Тарієловича в неспроможності й
нездатності командувати Особливим корпусом російської армії, нері-
шучості й марнославстві та поширенні паніки серед своїх же військ26.
Автор багато пише про безладність в управлінні військами, хаос,
навіть у штаб-квартирі Гребєнського козацького війська — станиці Черв-
леної, про участь у чеченських походах під командуванням генерала
Гурко й князя Орбеліані27; наводить подробиці подій на Хубарських
висотах, Чиркєї, Теренгульских ярах і на річці Аргун.
Записи Д.І. Святополк-Мирського дозволяють зробити висновок про
часткову імітацію бойових дій як російськими військами, так і мюридами
Анатолій Дзагалов. Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського…
201
Шаміля та одночасне пограбування як одними, так й іншими «замирених»
або багатих чеченських аулів, що відкололися від повстання.
Рукописні спогади Д.І. Святополк-Мирського28 про князя О.І. Барятин-
ського29 вперше були вивчені нами 2009 р. Досі ці матеріали не ви-
кликали особливого інтересу в наукових колах України й були перегля-
нуті лише одним дослідником ще далекого 1950 р., коли проблему
підкорення кавказьких народів старалися зайвий раз не порушувати. Між
тим, у цих спогадах міститься детальна характеристика князя О.І. Баря-
тинського й важлива інформація про історичні події на Кавказі, в яких він
брав активну участь. Тут же Д.І. Святополк-Мирський знову повертається
до своєї суперечки з графом М.І. Євдокимовим 1861 р. й описує поїздку
до Парижа, де він виконував особисті доручення свого покровителя
Олександра Барятинського.
Зрозуміло, що не міг обійти увагою Дмитро Святополк-Мирський і
знаменний у житті князя Барятинського 1859 рік (полонення імама Ша-
міля та закінчення Кавказької війни на Тереку), значущий і для самого
автора мемуарів. Цю подію він, один із її учасників, описує дуже де-
тально. Як відомо, Д.І. Святополк-Мирський обіймав тоді посаду началь-
ника штабу військ Дагестанської області, щодня спілкувався з О.І. Баря-
тинським, знаходячись у наметі головнокомандувача під Гунибом, тобто
був у курсі всіх серйозних подій. Як випливає зі спогадів, автор під час
полонення Шаміля знаходився разом із бароном Врангелем і військами у
100 метрах від місця події30. Він розмірковує про причини, що змусили
Шаміля прийняти подібне рішення; роль князя Барятинського в
підкоренні Східного Кавказу та його розрив з Д.О. Мілютіним.
У фонді зібралося чимало телеграм, адресованих князеві Святополк-
Мирському від різних впливових осіб імперії. У числі кореспондентів —
намісник царя на Кавказі великий князь Михайло Миколайович, генерал-
ад’ютант Михайло Лорис-Меліков. Сам він адресував телеграми гене-
ралам Якову Алхазову, Івану Оклобжио, полковникам Краєвичу, Старо-
сельскому та іншим. Вони відправлялися з Одеси в Тифліс, з Ахалкалаки
й Боржомі — у Каджари, з Петербурга — у Тифліс, Люблін і навпаки.
Великий князь Михайло Миколайович просив повідомити його про при-
душення повстання горців у Дагестані, про направлення до генерала Тер-
гукасова підкріплення, постачання провіанту для Кавказької армії тощо.
Він же відправив 1877 р. Д.І. Святополк-Мирському кілька вітальних
телеграм. Одна з них такого змісту: «Сердечно благодарю и искренно Вас
поздравляю, как одного из виновников славного штурма Карса»31. Теле-
грами датуються 1871–1892 рр.
У своїх телеграмах Д.І. Святополк-Мирський віддавав розпорядження
про доставку боєприпасів, транспортування поранених, будівництво шпи-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
202
талів32 тощо. Депеші, адресовані Дмитру Івановичу генерал-ад’ютантом
М.Т. Лорис-Меліковим, стосувалися військових дій під час російсько-
турецької війни й селянських повстань у Терській області33. У фонді
міститься й послужний список М.Т. Лорис-Мелікова34.
Збереглися також листи князя до генерала О.П. Карцова, в яких ідеться
про внутрішнє становище Терської області, придушення селянських по-
встань у Дагестані, переселення частини населення Кавказу до Туреччини
та створення військового відділу при Кутаїському генерал-губерна-
торстві35.
У листі намісникові Кавказу великому князеві Михайлу Миколайовичу
від 1874 р. Д.І. Святополк-Мирський порушує питання про будівництво
залізниць у регіоні36.
У фонді зберігається п’ять неопублікованих листів37, написаних князем
Д.І. Святополк-Мирським у червні–липні 1861 р. до генерала М.І. Євдо-
кимова38, в яких він звертає увагу на проблему переселення кабардинців
до Туреччини, порушує питання внутрішнього становища в Чечні й
Дагестані та облаштування доріг у гірській смузі. Рядки кореспонденції
свідчать про існування між ними досить активного листування. Князь не
приховує своїх поглядів відносно майбутнього Кавказу, які дуже від-
різняються й навіть суперечать основній концепції його адресата. Він
пише про просвіту горських народів, завоювання їхньої довіри, обов’язок
імператора піклуватися в рівній мірі про благо всіх народів Російської
імперії.
Отже, вивчені матеріали — спогади, записки, епістолярія — це види
споріднених і близьких історичних джерел, які нерідко доповнюють один
одного39. Усім їм властивий яскраво виражений суб’єктивізм, але залежно
від суспільно-політичного становища, поглядів і роду занять авторів їхнє
значення як комплексу документів значно підвищується. Таким чином,
можна впевнено говорити про те, що у фонді Д.І. Святополк-Мирського
зосереджені документи, які безпосередньо відобразили історичний про-
цес, зафіксували окремі факти й події на Північному Кавказі в 1845–
1878 рр.
Лист князя Д.І. Святополк-Мирського графу М.І. Євдокимову
із Владикавказу 7 липня 1861 р.
Милостивый государь граф Николай Иванович!
Нарочный с письмом Вашего сиятельства от 13 июня искал меня на
старой линии в Хасавюрте, и потому я получил это письмо только сего
дня поутру. Я возвратился во Владикавказ40 17 июня, был в Грозном41,
Хасавюрте42, Чириюрте43, где виделся с князем Меликовым (М.Т. Лорис-
Анатолій Дзагалов. Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського…
203
Меликовым. — А.Д.), в Аухе и Зандакском обществе до Датыха44. Как
здесь, так и по дороге я получил донесения от окружных начальников о
предполагаемых движениях Атабая45, Уммы, Курмагомы для возмущения
какой-либо части народонаселения и о мерах, предпринятых нами для
поддержания спокойствия. Я приказал большого внимания на эти слухи
не обращать — не мучить войска передвижениями и продолжать своё
дело. Общее возмущение я считаю невозможным, а если бы оно и слу-
чилось, то скорее послужит нам на пользу, чем во вред. Так я объявил и
туземцам, с которыми виделся, везде говорил много и откровенно, ста-
рался им доказать, что будущая их судьба зависит от них самих, и что чем
больше будет в крае беспорядков и беспокойства, тем больше будет
принято против них стеснительных мер и наоборот. Они мне сознались,
что в Атабае и ему подобных видят для себя род защиты от предпо-
лагаемых притеснений с нашей стороны. Вообще, все они под влиянием
страшного к нам недоверия, и это недоверие есть причина всей шаткости
нашего положения. Пока умы будут в таком положении, не может быть
спокойствия и порядка в крае. Довольно взглянуть на эту местность,
обитаемую многочисленным вооруженным народонаселением, чтобы
убедиться, что одной материальной силой нельзя достигнуть желаемого
результата — разве всех истребить и обезоружить. Но как бы не умно-
жать укрепления и посты, всегда останется довольно лесов и трущоб,
чтобы служить убежищем для недовольных, возмутителей и разбойников,
и пока они будут иметь сочувствие у народонаселения, нужно будет
всегда присутствие значительных военных сил для удержания нашей
власти. Между тем, если завладеть сердцем народа, заслужить его при-
вязанность и доверие, то употребление всякой посторонней материальной
силы сделалось бы излишним. Разумеется, я тут беру крайность, но из
этого, по моему разумению, явствует, что нравственное влияние на народ
важнее и полезнее употребления и присутствия военной силы. Нельзя
также не заметить, что нравственное влияние ничего нам не стоит и
достигается лишь справедливостью, законностью, вниманием и заботли-
востью о благе народа. Между тем, как военная сила здесь употреб-
ляемая, истощает огромную часть дохода России и её кровь. Воля Вашего
сиятельства относительно переселения кабардинцев в Турцию будет ис-
полнена. Благодарю Вас, что вместо прямого приказания Вы объяснили
мне Ваши мысли и убеждения. Но я, со своей стороны, считаю обя-
занностью объяснить Вам, что мои убеждения в этом отношении, к
сожалению моему, не согласны с Вашими. Я полагаю, что переселение в
Турцию возбуждает фанатизм, потому что оно не есть следствием есте-
ственного стремления в народе, а следствием фанатичной мусульманской
пропаганды, которую мы допускаем, чтобы не мешать переселению,
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
204
считая его полезным, чтобы уговорить народ к переселению в Турцию.
Муллы-фанатики уверяют его (народ. — А.Д.), что будут обращать в
христианство, брать рекрутами и тому подобное. Народ в вере им делится
на две части: одни, надеясь на недоступность местности, ими занимаемой,
и на своё оружие, остаются, но держат ружье наготове; другие ищут
спасения в бегстве и отправляются в Турцию. Доказательством верности
этого взгляда служит то, что переселяются в Турцию только племена
менее других воинственные и занимающие местности всегда для нас
доступные. Таким образом, опасное для нас народонаселение остается, а
безвредные уходят, и весь край кипит неудовольствием, недоверием и
ненавистью к нам, считая нас причиною, заставляющей народ оставлять
свою родину.
Есть еще другая веская причина несогласия моего взгляда с Вашим, в
самом основании. Сколько я разумею, Вы видите в действиях наших на
Кавказе одну только цель: приобретение этого края для России. Я вижу в
этих действиях еще другую — высшую цель, которая их освещает и
узаконивает — это просвещение кавказских народов и введение на путь
христианской цивилизации. Я полагаю, что, отпуская народ в Турцию на
верную гибель, мы делаем преступление, и убежден, что долг Государя,
которого мы есть представители, заботиться далее о благе будущих поко-
лений вверенных ему Богом народов, для всех в равной степени. Не знаю,
как Вам покажутся эти мысли. Может быть, Вы их найдете мечтатель-
ными и неудобоисполнимыми, но я, во всяком случае, считаю нужным
высказать их Вам, чтобы Вы знали мои убеждения и поняли основание
моих мыслей. Я вообще не допускаю никаких действий без справедли-
вого, искреннего нравственного основания. Указания Вашего сиятельства
относительно возведения укреплений и прокладывания дорог будут в
точности исполнены. Я совершенно разделяю мнение о том, что надо
прочно устроиться в горной полосе края, чтобы оттуда угрожать всему
чеченскому народонаселению. Аргунское ущелье есть ключ к Терской
области, и чем больше мы будем иметь туда дорог, тем лучше. Как только
кончаться покос и водворение станиц 2-го Владикавказского полка,
примемся энергично за дорогу в Алирой (Алхорой. — А.Д.), где бы я
хотел оставить часть войск на зиму.
Происшествие с куринцами46 случилось в обществе Тандо в пределах
Дагестанской области, но оно совершено жителями под предводитель-
ством Курмагомы (Ункратль). Поэтому главный штаб предписал сделать
туда экспедицию войсками Терской области.
Князь Меликов уверяет, что в Ункратль делать экспедицию невоз-
можно по случаю страшно затруднительной местности, и берет на себя
как успокоение края, так и наказание виновных другим способом. Это тем
Анатолій Дзагалов. Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського…
205
более рационально, что этот весь край на днях переходит в его ведение,
мне же удаляться отсюда так далеко и заводить войска далеко неудобно.
Войска и здесь необходимы, равно как и мое присутствие, потому что
здесь некого оставить в замене себя. В таком смысле я и писал в Тифлис.
Жду ответа.
По случаю предстоящего причисления к Дагестану четырех наибств
Ичкеринского и Аргунского округов я условился с князем Меликовым в
следующем: Дагестанский полк, за исключением одного батальона, кото-
рый занимает Бартунай, переходит в его распоряжение. Преображенское47
занимается войсками из Дагестана, а куринцы останутся временно в ...
(Фортанге? — А.Д.). Когда со временем Дагестанский полк уйдет из
Бартуная, то придется занять этот пункт несколькими линейными ротами,
но зато куринцы…
Я, признаюсь Вам, буду очень рад, когда Лезгинские наибства от нас
отойдут — они слишком удалены, образование округа в Преображенском
и присутствие там более самостоятельного начальника, согласно пред-
положению князя Меликова, будет весьма полезно, как для спокойствия
Терской, так и Дагестанской областей.
Прошу Вас принять выражение глубокого уважения и преданности, с
которым имею честь быть Вашего сиятельства покорнейший слуга
Д. Святополк-Мирский.
Центральний державний історичний архів України в м. Києві,
ф. 2056, оп. 1, спр. 170, арк. 1–2 об.
————————
1 Дмитро Іванович Святополк-Мирський (1825–1899) — князь, генерал від інфантерії,
учасник походів у Чечні і Дагестані, російсько-турецької війни 1877–1878 рр., колишній
начальник Терської області, а пізніше харківський генерал-губернатор.
2 Источниковедение истории СССР XIX — начала XX в. — М.: Изд-во Московского
ун-та, 1970. — С. 5.
3 Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі — ЦДІАК
України), ф. 2056, оп. 1, спр. 96, 30 арк.
4 Там само, 19 арк.
5 Там само, спр. 55, 14 арк.
6 Там само, спр. 60, 47 арк.
7 Там само, спр. 63, 40 арк.
8 Там само, спр. 393, 10 арк.
9 Там само, спр. 394, 12 арк.
10 Там само, спр. 399, 61 арк.
11 Історичне джерелознавство / Я.С. Калакура, І.Н. Войцехівська, Б.І. Корольов та ін. —
К.: Либідь, 2002. — С. 414.
12 ЦДІАК України, ф. 2056, оп. 1, спр. 399, арк. 1.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 22–23
206
13 Там само, арк. 7.
14 Нейдгарт Олександр Іванович (1784–1845) — генерал від інфантерії, командир
Окремого Кавказького корпусу (1842–1844), провів ряд невдалих військових експедицій
проти непокірних кавказьких горців.
15 Гурко Володимир Йосипович (1795–1852) — генерал від інфантерії, з 1845 р. —
начальник штабу Окремого Кавказького корпусу. Брав участь у Даргинському поході.
16 Лідерс Олександр Миколайович (1790–1874) — генерал від інфантерії, з 1837 р. —
командир 5-го піхотного корпусу на Кавказі.
17 Аргутинський-Долгоруков Мойсей Захарович (1797–1855) — князь, генерал-лей-
тенант, з 1844 р. — командувач військами в Дагестані.
18 Бебутов Василь Осипович (1791–1858) — князь, генерал від інфантерії, з 1844 р. —
командувач військами в Північному та Нагорному Дагестані.
19 Клюки фон Клюгенау Франц Карлович (1791–1851) — з 1844 р. начальник
21-ї піхотної дивізії на Кавказі.
20 Фрейтаг Роберт Карлович (1802–1851) — генерал-лейтенант, з 1840 р. командир
Куринського піхотного полку.
21 Лабінцев Іван Михайлович (1802–1883) — генерал від інфантерії, командир
1-ї бригади 19-ї піхотної дивізії.
22 Пассек Диомід Васильович (1808–1845) — генерал-майор, командир окремих
загонів на Кавказі, загинув під час Даргинського походу.
23 Козловський Вікентій Михайлович (1797–1873) — генерал від інфантерії, з 1841 р.
командир Кабардинського полку.
24 Слєпцов Микола Павлович (1815–1851) — генерал-майор, учасник Кавказької
війни, загинув під час чеченського походу.
25 Лорис-Меліков Михайло Тарієлович (1825–1888) — граф, генерал від кавалерії,
учасник Кавказької війни, з 1860 р. військовий начальник Південного Дагестану та
Дербентський градоначальник, з 1863 р. начальник Терської обл. та наказний отаман
Терського козацького війська, згодом міністр внутрішніх справ.
26 ЦДІАК України, ф. 2056, оп. 1, спр. 399, арк. 22–28.
27 Орбеліані Григорій Дмитрович (1804–1883) — князь, генерал від інфантерії, учас-
ник Кавказької війни; Вахтанг Вахтангович Орбеліані (1812–1890) — князь, генерал-
лейтенант, учасник Кавказької війни.
28 ЦДІАК України, ф. 2056, оп. 1, спр. 89, 101 арк.
29 Барятинський Олександр Іванович (1815–1879) — генерал-фельдмаршал, головно-
командувач Окремого Кавказького корпусу. З його ім’ям пов’язано закінчення Кав-
казької війни й захоплення Шаміля 1859 р.
30 ЦДІАК України, ф. 2056, оп. 1, спр. 89, арк. 80.
31 Там само, спр. 134, арк. 1–12.
32 Там само, спр. 106, 279 арк.
33 Там само, спр. 131, 32 арк.
34 Там само, спр. 104, 24 арк.
35 Там само, спр. 177, 39 арк.
36 Там само, спр. 184, 62 арк., спр. 185, 267 арк.
37 Там само, спр. 170, 9 арк.
38 Євдокимов Микола Іванович (1804–1873) — граф, генерал від інфантерії, автор
плану завоювання Кавказу та виселення черкесів з Чорноморського узбережжя у межі
Османської імперії.
Анатолій Дзагалов. Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського…
207
39 Источниковедение истории СССР XIX — начала XX в. — С. 351.
40 Владикавказ — колишній центр Терської області, нині столиця Республіки Пів-
нічна Осетія–Аланія.
41 Грозний — нині столиця Чеченської республіки.
42 Хасавюрт — місто на території нинішнього Дагестану.
43 Чири-Юрт — смт в Шалінському районі Чеченської республіки.
44 Колишня станиця Датихська Сунженської лінії.
45 Атабай (Атаєв) — колишній народний кадій в Аргунській ущелині, здався
особисто Святополк-Мирському, який прийняв його у присутності поважних горців і
оголосив, якщо він явився, сподіваючись на пробачення, нехай повертається у свій
притулок, оскільки пробачення він не отримає. Атабай відповідав, що підкоряється він,
безумовно, і повергає свою долю милосердю Государя. Атабай був висланий (разом з
Уммою Дуєвим, наїбом Шаміля) у Вороніж. Звідси його перевели в Псков, а потім у
м. Порхов (див.: Акты собранные Кавказской археографической комиссией / Под ред.
А. Берже. — Тифлис: Тип. главного упр. наместника кавказского, 1904. — Т. 12. —
С. 1226–1227, 1250, 1265).
46 Куринський 79-й піхотний полк брав активну участь у Кавказькій війні.
47 Преображенское — колишня назва хутора Дахадаївка в Кумторкалинському районі
Дагестану.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-215549 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-3144 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-23T19:07:14Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дзагалов, А. 2026-03-19T16:32:29Z 2013 Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) / А. Дзагалов // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22-23. — С. 198-207. — укр. 2307-3144 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215549 930.25(292.472) «Святополк-Мирський», «1845–1878» У статті дається короткий огляд та аналіз матеріалів фонду Д.І. Святополк-Мирського, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві. Ці джерела дозволяють простежити історичні процеси, доповнити й розкрити події, що відбувалися в Терській області Північного Кавказу 1845–1878 рр. В статье даётся краткий обзор и анализ материалов фонда Д.И. Святополк-Мирского, хранящихся в Центральном государственном историческом архиве Украины в г. Киеве. Эти источники позволяют проследить исторические процессы, дополнить и раскрыть события, происходившие в Терской области Северного Кавказа 1845–1878 гг. The article contains a brief survey and analysis of the records of D.I. Sviatopolk-Myrsky Foundation, the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv, which cover historical processes and events in Terek oblast, North Caucasus in 1845–1878. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Джерелознавство Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) Документы фонда Д.И. Святополк-Мирского как источники для изучения исторических событий в Терской области и Дагестане 1845–1878 гг. (по материалам ЦДИАК Украины) The documents of the D.I. Sviatopolk-Myrsky foundation as sources for studying Historical events in Terek oblast, Dagestan in 1845–1878 (the case of the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv) Article published earlier |
| spellingShingle | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) Дзагалов, А. Джерелознавство |
| title | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) |
| title_alt | Документы фонда Д.И. Святополк-Мирского как источники для изучения исторических событий в Терской области и Дагестане 1845–1878 гг. (по материалам ЦДИАК Украины) The documents of the D.I. Sviatopolk-Myrsky foundation as sources for studying Historical events in Terek oblast, Dagestan in 1845–1878 (the case of the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv) |
| title_full | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) |
| title_fullStr | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) |
| title_full_unstemmed | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) |
| title_short | Документи фонду Д.І. Святополк-Мирського як джерела для вивчення історичних подій у Терській області та Дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами ЦДІАК України) |
| title_sort | документи фонду д.і. святополк-мирського як джерела для вивчення історичних подій у терській області та дагестані 1845–1878 рр. (за матеріалами цдіак україни) |
| topic | Джерелознавство |
| topic_facet | Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/215549 |
| work_keys_str_mv | AT dzagalova dokumentifondudísvâtopolkmirsʹkogoâkdžereladlâvivčennâístoričnihpodíiutersʹkíioblastítadagestaní18451878rrzamateríalamicdíakukraíni AT dzagalova dokumentyfondadisvâtopolkmirskogokakistočnikidlâizučeniâistoričeskihsobytiivterskoioblastiidagestane18451878ggpomaterialamcdiakukrainy AT dzagalova thedocumentsofthedisviatopolkmyrskyfoundationassourcesforstudyinghistoricaleventsinterekoblastdagestanin18451878thecaseofthecentralstatehistoricalarchivesofukraineinkyiv |