Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області
Проанализированы особенности лесных ресурсов Кировоградской области, их изменения в историческом контексте, количество лесистых территорий в общей структуре земельных угодий. Определено значение лесных массивов в системе природно-заповедного фонда. Указывается на необходимость создания национального...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21733 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області / А.В. Зарубіна // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 85. — С. 51-53. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21733 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зарубіна, А.В. 2011-06-17T09:02:36Z 2011-06-17T09:02:36Z 2006 Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області / А.В. Зарубіна // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 85. — С. 51-53. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21733 Проанализированы особенности лесных ресурсов Кировоградской области, их изменения в историческом контексте, количество лесистых территорий в общей структуре земельных угодий. Определено значение лесных массивов в системе природно-заповедного фонда. Указывается на необходимость создания национального парка на территории Дмитровско-Чутовского и Чернолеского природных лесных массивов. Лесные ресурсы выполняют роль каркаса проектированной экосети Кировоградщины. Указываются пути оптимизации лесистости территории. Проаналізовано особливості лісових ресурсів Кіровоградської області, їх зміну в історичному контексті, частка заліснених територій регіону серед загальної структури земельних угідь. Визначено місце лісових масивів в системі природно-заповідного фонду області. Вказується про необхідність створення національного парку на території Дмитрівсько-Чутівського та Чорноліського природних лісових масивів. Лісові ресурси виконують роль каркасу проектованої екомережі Кіровоградщини. Вказано шляхи оптимізації лісистості території. The peculiarities of the forest resources of Kirovograd Region and their changes taken place historically have been analyzed. The amount and the place of forestation in the system of local natural reserves have been defined. The necessity of creating a national park, where the forest recourses play the role of a frame of the econet, on the territory of Dmitrovsko-Chutovsky and Chernolesky forest massifs has been pointed out. The ways of optimizing the forestation of the territory have been shown. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області |
| spellingShingle |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області Зарубіна, А.В. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області |
| title_full |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області |
| title_fullStr |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області |
| title_full_unstemmed |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області |
| title_sort |
лісові ресурси в екомережі кіровоградської області |
| author |
Зарубіна, А.В. |
| author_facet |
Зарубіна, А.В. |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2006 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Проанализированы особенности лесных ресурсов Кировоградской области, их изменения в историческом контексте, количество лесистых территорий в общей структуре земельных угодий. Определено значение лесных массивов в системе природно-заповедного фонда. Указывается на необходимость создания национального парка на территории Дмитровско-Чутовского и Чернолеского природных лесных массивов. Лесные ресурсы выполняют роль каркаса проектированной экосети Кировоградщины. Указываются пути оптимизации лесистости территории.
Проаналізовано особливості лісових ресурсів Кіровоградської області, їх зміну в історичному контексті, частка заліснених територій регіону серед загальної структури земельних угідь. Визначено місце лісових масивів в системі природно-заповідного фонду області. Вказується про необхідність створення національного парку на території Дмитрівсько-Чутівського та Чорноліського природних лісових масивів. Лісові ресурси виконують роль каркасу проектованої екомережі Кіровоградщини. Вказано шляхи оптимізації лісистості території.
The peculiarities of the forest resources of Kirovograd Region and their changes taken place historically have been analyzed. The amount and the place of forestation in the system of local natural reserves have been defined. The necessity of creating a national park, where the forest recourses play the role of a frame of the econet, on the territory of Dmitrovsko-Chutovsky and Chernolesky forest massifs has been pointed out. The ways of optimizing the forestation of the territory have been shown.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21733 |
| citation_txt |
Лісові ресурси в екомережі Кіровоградської області / А.В. Зарубіна // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 85. — С. 51-53. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zarubínaav lísovíresursivekomerežíkírovogradsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-11-25T16:48:58Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:48:58Z |
| _version_ |
1850520391612628992 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
51
Зарубіна А.В.
ЛІСОВІ РЕСУРСИ В ЕКОМЕРЕЖІ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Вступ. Формування природи Кіровоградської області як в минулий, так і в теперішній час відбувається
в активній взаємодії природних процесів і антропогенної діяльності. Кліматичні особливості, рослинний
покрив, видове різноманіття тваринного світу, рівнинність території, родючість ґрунтів, вигідне транспорт-
но-географічне розташування сприяли досить активному освоєнню території області. На сьогоднішній день
територія Кіровоградської області одна з найбільш освоєних у сільськогосподарському і промисловому від-
ношеннях. Поєднання промислового забруднення з сільськогосподарськими проблемами потребує особли-
вого комплексного підходу до вирішення питання оптимізації та стійкості природного середовища.
Концепція формування екомережі на сьогоднішній день є інтегральною в організації збереження біоло-
гічного і ландшафтного різноманіття і на європейському рівні вже набула певного розвитку [ 8].
Вихідні передумови. Розробка названої стратегії ґрунтується на достатньо детальних теоретичних і ме-
тодичних дослідженнях (Jongman, 1996, Шаффер, 1989, Lammers, 1996, М.Ф.Реймерс, 1994 та інші). Най-
більш раціональним і ефективним визнано правило „м’якого” керування природою, яке побудоване на ос-
нові природних ланцюгових реакцій, в тому числі процесів відновлення ресурсів, встановлення регуляцій-
ної і стабілізуючої функцій ландшафту, підвищення природного потенціалу території. Найкраще дана мето-
дика має реалізуватися через розробку і формування національної екомережі. Елементами її територіальної
організації виступають природні ядра, екологічні коридори та буферні зони.
Основою для розбудови екомережі має стати існуючий каркас природно-заповідних об’єктів регіону, в
якості ресурсів для її побудови важливе значення мають лісові геокомплекси, до яких, разом
із збереженими ландшафтними утвореннями, треба відносити також комплекси штучних лісонасаджень та
мережу лісосмуг.
Завданням цієї статті є аналіз лісових ресурсів території Кіровоградської області, можливість їх вико-
ристання при проектуванні регіональної екомережі, виявлення шляхів оптимізації лісистості території.
Результати досліджень. Кіровоградщина має обмежені лісові ресурси. Фактична лісистість становить
6,2% при її оптимальному значенні 11%. Значні плакорні лісові масиви знаходяться у північній та північно-
східній частинах області, південніше поширені невеликі за площею байрачні ліси.
Лісова рослинність представлена переважно типовими для лісостепової частини Придніпровської висо-
чини широколистяними лісами. Фрагменти сосново-дубових лісів трапляються на борових терасах річок
Дніпра та Тясмину.
Історичні свідчення доводять, що в першому тисячолітті ліси вкривали майже всю територію України
[2, 6]. Лише в сухому степу вони займали знижені місця, байраки та заплави річок, доходячи вздовж них до
моря [6]. Перехідна, відносно вузька смуга між лісом і степом тоді знаходилась у межах сучасного різно-
травно-ковилового степу. Основна зміна природи цього регіону спричинена багатовіковою дією кочівників,
скотарів та різних завойовників. Останні включно до кінця 17 століття робили набіги на Україну та її сусі-
дів, постійно проходячи спустошливими ордами так званими „битими” шляхами (Чорний, Кучманський,
Муравський). В подальшому цими ж місцями проходили торгові шляхи, вздовж яких селились люди і три-
вало знищення лісів. Внаслідок збезлісення мали місце зміни рослинності і ґрунтів, зникнення багатьох во-
достоків та малих річок, збільшення сухості клімату регіону та його остепнення.
На території теперішньої Кіровоградської області в XVIII столітті розпочалось інтенсивне знищення лі-
сових масивів, що пов’язано з масовим використанням деревини у виробництві, а також розширенням ор-
них земель. Особливо викорчовувались байрачні ліси [3].
Для збереження лісових масивів місцевими управами приймається ряд природоохоронних розпоря-
джень. Зокрема міський голова Єлисаветграду кінця ХІХ століття О.М. Пашутін в одному з таких розпоря-
джень зазначає: „В числе мер принятых в 1772 году для сбережения лесов было запрещено носить лапти”
[7]. Управитель Нової Сербії О.П. Мельгунов видав указ „О принятии решительных мер, чтобы не рубили
леса в гусарских дачах”. Саме в той час військовими були зроблені посадки кількох десятин лісу, які нині
відомі як Гурівське, Рейментарівське та Гусарське урочища. В ХІХ столітті виникають Чорноліське, Єлиса-
ветградське та Олександрійське лісництва. Степове лісорозведення та початок охорони ґрунтів пов’язане з
роботою у 1881 році на даній території експедиції „Вольного экономического общества”, яку очолював
В.В. Докучаєв. Чотири ґрунтозахисні дубово-ясеневі лісосмуги поблизу с. Оникієво загальною площею
435 000 м² нині являють собою ботанічну пам’ятку природи.
У XVIII – XIX століттях в регіоні створюється ряд паркових масивів, які в подальшому набули офіцій-
ного статусу об’єктів ПЗФ. Саме тоді закладені „Міський сад” у м. Єлисаветграді (середина XVIII століття),
„Онуфрієвський парк” у м. Онуфріївка (середина ХІХ століття), дендропарк „Веселі Боковеньки” в с. Івані-
вці (1893 р.).
Проте деградаційні процеси в регіоні поширювались і надалі. Значно активізувалась вирубка лісів під
час другої Світової війни, на той час лісистість області зменшилась на 3%. Це сприяло активізації несприя-
тливих фізико-географічних процесів, зокрема ерозії та пилових бур. Як наслідок – потужна посуха, невро-
жай, голод. Тому наприкінці 40-х – 50-ті роки створюються лісозахисні станції, які проводять лісовіднов-
лення на площі 15 тис. га переважно у вигляді лісосмуг [1]. Проте у 60-х роках проводиться чергове розши-
рення орних земель, що активізувало пилові бурі з їх негативними наслідками.
В північно-східній частині Кіровоградської області розташовані 2 великі лісові масиви. Ще 200 років
тому вони являли собою суцільний масив, найбільше скорочення площ відбулося внаслідок вирубування у
другій половині 19 ст.
Чорноліський лісовий масив − 7,4 тис. га. Богданівське і Знам`янське лісництва. У деревостанах пере-
Зарубіна А.В.
ЛІСОВІ РЕСУРСИ В ЕКОМЕРЕЖІ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
52
важає дуб, іноді співдомінують липа, ясен, граб. Переважний вік – 30-90 років, висока зімкнутість, підлісок
розвинений слабо. У місцях, де зімкнутість деревостанів нижча, розвиваються клен татарський, ліщина, ки-
зил, у травостої домінує зірочник ланцетолистий, у зниженнях – яглиця, на вищих місцях – осока волосис-
та. Зростають види, занесені до Червоної книги – в`язіль стрункий; у балці – бруслина карликова, егоніхон
пурпурово-голубий. Серед тварин мешкають орел-карлик, канюк степовий, голуб-синяк, занесені до Черво-
ної книги України борсук, горностай, можливо пугач, занесені до Європейського червоного списку нічниця
ставкова, нічниця вусата, вовк. Більше половини входить території до Чорноліського заказника загальноде-
ржавного значення, проти режим заказника дозволяє суцільні рубки, а також сфагнове болото 2 га –
пам`ятка природи загальнодержавного значення. У ботанічному і зоологічному аспектах цей масив вивче-
ний краще, ніж Дмитрівсько-Чутівський.
Дмитрівсько-Чутівський лісовий масив має більш почленований рельєф. Вкритий реліктовими дубови-
ми кизиловими лісами. На межі поширення субсередземноморські види – горобейник пурпурово-голубий,
аконіт шерстистовустий, шоломниця висока, живокіст Бессера, гордовина, осока парвська. Природно-
заповідні об`єкти відсутні. З 1970 р. тут пропонувалося створити заповідник, пізніше національний природ-
ний парк [7]. Дані лісові масиви мають високу наукову цінність. В Придніпров’ї, яке є центральним стриж-
нем території України, національних парків немає. Одним з перших об’єктів, який в повній мірі відповідав
би поняттю „національний парк”, міг би стати парк на території Чорноліського та Дмитрівсько-Чутівського
масивів.
В межах Кіровоградщини велике поширення мають геокомплекси лісосмуг на різних відмінах чорнозе-
мних ґрунтів і домінуванням у деревинному складі робінії псевдоакації, гледичії триколючкової, дуба зви-
чайного. Дані геокомплекси підпадають під дію зовнішніх чинників трансформації, насамперед антропо-
генні впливи, що проявляються внаслідок вирубування лісосмуг місцевим населенням з метою опалення,
нераціонального природокористування (неконтрольовані пали пожнивних угідь, з якими гинуть лісосмуги),
а також – стихійні природні явища (буреломи, пилові бурі, що до верховіть заносили лісонасадження дріб-
ноземом, перетворюючи лісосмуги на земляні дамби). Цим усім зумовлена загальна фрагментованість ме-
режі лісосмуг, а подекуди і суцільне їх знищення, що ускладнює виконання лісосмугами своїх екокоридор-
них функцій як однієї зі структуроформуючих складових регіональної екомережі.
Широколистяні ліси регіону відзначаються високим ценотичним та флористичним різноманіттям. Най-
більш цінні лісові угрупування охороняються в складі 29 об’єктів і територій природно-заповідного фонду
Кіровоградщини, з них 5 мають загальнодержавне значення: ландшафтні заказники – „Чорноліський”, „Ко-
гутівка”, „Миколаївський”, лісовий заказник „Велика Стінка”, орнітологічний заказник „Редьчине”. Місце-
вий статус мають лісові урочища: „Коробчино”, „Балка Бонче”, „Окіп”, „Луки”, „Ліс Охотовича”, „Гурівсь-
кий”, „Новомихайлівський”, „Чагар”, „Георгієвський гай” та інші. З метою охорони унікальних реліктових
дубових масивів необхідне заповідання масивів Дмитрівського лісництва.
В проектованій екомережі Кіровоградської області в межах Південного Правобережного Лісостепу
пропонується виділити Тясминсько-Інгулецьке природне ядро. В його межах утворюють суцільну смугу
плакорні широколистяні масиви – Чорний ліс, Чутівський, Нерубайський та інші (Рис. 1). Ядро складати-
муть проектовані природні національні парки „Чорнолісько-Дмитрівський”, „Холодний яр” та 36 існуючих
природно-заповідних територій загальнодержавного і місцевого рівня. Зазначене природне ядро сполуча-
тиметься з Раставецько-Росько-Тясминським міжрегіональним та Інгулецьким регіональним екокоридора-
ми [7].
Діяльність людини внесла істотні корективи у сучасний стан поширення лісової рослинності. Тому за-
ліснення є одним з головним шляхів ренатуризації освоєних людиною територій з метою залучення їх до
складу національної екомережі. Заліснення може відбуватися пасивно, природним шляхом і активно, шля-
хом створення лісових культур. Природний розвиток лісу добре відбувається, коли ділянка, на якій відбу-
вається заліснення знаходиться близько від незачеплених діяльністю людини лісових масивів.
У наш час спостерігається подальший розвиток ерозійних процесів i зараз майже половина площі ріллі
в тій чи іншій мipi еродована. В області налічується 864,4 тис. га еродованих орних земель, розораність те-
риторії досягає 75,4%, а залісненo її лише 7,3% (табл. 1). Вилучення еродованих та деградованих земель з
активного сільськогосподарського використання з подальшим залісненням і переведенням у категорію за-
повідних на перспективу дозволить збільшити відсоток заповідності до 2 - 3% і вийти на науково обґрунто-
ваний рівень [5].
Висновки. Кіровоградська область має обмежені лісові ресурси, які протягом історичного часу зазна-
вали значного антропогенного пресингу. На сьогоднішній день лісові геокомплекси охороняються в різно-
рангових природно-заповідних територіях і складають каркас для проектованої регіональної екомережі.
Для оптимізації лісистості території області слід провести наступні заходи:
1. заліснити водозбірні басейни і долини річок, узбережжя водойм;
2. провести додаткове розмежування сільськогосподарських полів лісозахисними смугами;
3. збільшити ширину існуючих лісосмуг, ввести чагарниковий підлісок (з метою формування в май-
бутньому екокоридорів);
4. максимально використовувати яружно-балкові системи, відпрацьовані кар’єри, збільшити лісопар-
кові території;
5. заліснення деградованих сільськогосподарських угідь.
Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
53
Рис. 1 Проектована екомережа лісостепової частини Кіровоградської області.
Умовні позначення: 1 – заказники місцевого значення; 2 – заказники загальнодержавного значення; 3 – регі-
ональні ландшафтні парки (3.1 „Кременчуцькі плавні”, 3.2 „Гранітно-Степове Побужжя”); 4 – екокоридори;
5 – природні ядра (І – „Тясминсько-Інгулецьке”, ІІ – „Придніпровське”, ІІІ – „Великовисківське”); 6 – прое-
ктовані регіональні ландшафтні парки (6.1 „Світловодський”); 7 – проектовані національні природні парки
(7.1 – „Чорнолісько-Дмитрівський”, 7.2 – „Холодний яр”)
Таблиця 1. Земельні угіддя – складові природних ландшафтів Кіровоградській області
Площа угіддя Назва угіддя
Гектарів у % до загальної площі області
Сіножаті 24033 0,97
Пасовища 220548 8,97
Ліси та інші лісовкриті площі, всього; у тому числі 179761 7,31
Ліси 158638 5,49
Лісосмуги 28759 1.16
Захисні лісонасадження 12846 0.52
Чагарники 9421 0,39
Деградовані землі 69700 2,83
Відкриті землі без рослинного покриву або
з незначним рослинним покривом 12759 0,52
Води 75624 3,07
Відкриті заболочені землі 10490 0.42
Всього 592915 24,П,
Джерела та література
1. Андрієнко Т.Л., Терещенко П.С., Клестов М.Л. та ін. Заповідні куточки Кіровоградської землі. – К.:
Арктур, 1999. – 240 с.
2. Боплан, Гійом Левассер де. Опис України / Гійом Левассер де Боплан. Українські козаки та їхні останні
гетьмани; Богдан Хмельницький / П.Меріме / Пер. з фр., приміт. та передм. Я.І. Кравця. – Львів: Каме-
няр, 1990. – 301 с.
3. Гавриленко Е.П. Ландшафтно-экологическое обоснование территориальных схем и проектов природо-
пользования. Монография. – К.: Фитосоциоцентр, 2003. – 188 с.
4. Горбенко А. Деякі аспекти формування екологічної мережі (на прикладі Кіровоградської області) // Фі-
зична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ „Обрії”, 2004. – Вип.. 46, Т.2. – 254 с.
5. Зарубіна А.В., Гелевера О.Ф. Аналіз земельних ресурсів Кіровоградської області в контексті формуван-
ня та розвитку екомережі регіону // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. –
Вип.48. – С.193-198.
6. Коломієць В.В. Реконструкція ландшафтно-кліматичних умов степової та лісостепової зон Східно-
Європейської рівнини в голоцені на підставі кореляції регіональних та глобальних схем // Український
географічний журнал. – 1995. – №3. – С. 10–13.
7. Мирза-Сіденко В.М. Флора і рослинність Добровеличківсько-Олександрівського геоботанічного округу
та їх нозологічне значення. – Автореф. дис. ... канд. біол. наук: 03.00.05 / І-т ботаніки НАН України. –
К., 2003. – 20 с.
8. Розбудова екомережі України / Науковий редактор академік НАН України Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.,
1999. – 127 с.
|