Виступ учасника зборів
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2188 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виступ учасника зборів // Ю.С. Шемшученко / Вісн. НАН України. — 2006. — N 7. — С. 41-44. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859545111528996864 |
|---|---|
| author | Шемшученко, Ю.С. |
| author_facet | Шемшученко, Ю.С. |
| citation_txt | Виступ учасника зборів // Ю.С. Шемшученко / Вісн. НАН України. — 2006. — N 7. — С. 41-44. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-26T01:39:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 7 41
Україна вкрай зацікавлена у розвитку
ефективних та добросусідських відносин з
Російською Федерацією, яка залишається
її важливим стратегічним партнером. Разом
з тим слід зауважити, що жодне з інтегра&
ційних об’єднань за домінуючої ролі Росії —
від СНД до ЄвроАзЕС і ЄЕП — не довело
своєї політичної та економічної ефектив&
ності.
Дедалі збільшуються ціннісні розходжен&
ня України, яка прагне розвивати свою «євро&
пейськість», з Російською Федерацією, що
намагається відновити роль впливової світо&
вої держави на засадах «енергетичної зброї»,
а фактично на імперських засадах (модель
«ліберальної імперії»).
«Євразійська» інтеграційна модель навряд
чи сприятиме розв’язанню внутрішньоукраїн&
ських проблем, скоріш загострюватиме регіо&
нальні розбіжності та посилюватиме соціаль&
не напруження у суспільстві. Хоча значна час&
тина українського соціуму підтримує саме
таку модель інтеграції.
На думку відомого західного мислителя
Роберта Купера, одного з творців Європей�
ської стратегії безпеки, найвідчутніші зміни
у сучасному політичному устрої світу зумов&
лені остаточним зникненням держав&імперій,
які впродовж останніх трьох століть разом із
національними державами визначали світо&
вий порядок.
На місці колишніх колоній з’явилися краї&
ни «домодерного» типу, із занепалим держав&
ним устроєм, де ситуація нагадує «війну всіх
проти всіх», тоді як на місці колишніх мет&
рополій сформувалися «постмодерні» держа&
ви, що відмовилися від традиційної імпер&
ської політики, для них силові засоби вже не
є домінуючими у розв’язанні питань власної
безпеки. Однак зберігають значення і націо&
нальні держави, які Р. Купер визначає як мо&
дерні — Китай, Індія, Пакистан та ін.
На уламках Радянської імперії Україна от&
римала шанс для створення власної держави.
І лише від політичної волі виконавчої і зако&
нодавчої влади, суспільства в цілому, його
здатності до самоорганізації і визначення стра&
тегічного шляху до майбутнього залежить: чи
буде Україна державою «домодерного» типу,
чи в результаті соціально&економічних і по&
літичних реформ перетвориться на сучасну
«постмодерну» країну, органічно інтегровану
у світову та європейську спільноту як її рів&
ноправний партнер. І це значною мірою зале&
жатиме від того, яку інтеграційну модель обе&
ре новий український Уряд.
Ю.С. ШЕМШУЧЕНКО,
академік НАН України,
директор Інституту держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України
Як відомо, Комісія Президії НАН Украї&
ни з питань подальшого підвищення
ефективності діяльності нашої Академії на&
працювала значну кількість конструктивних
рекомендацій. Одна їх група стосується внут&
рішнього самоврядування НАН України і по&
винна впроваджуватися в життя самою Ака&
демією. Друга — відносин цієї інституції з
державою. Такі відносини мають загально&
державний рівень і можуть бути врегульовані
шляхом прийняття: законів з окремих питань
чи внесення змін і доповнень до вже чинних
законів та інших нормативно&правових актів
у цій галузі; спеціального, комплексного За&
кону України «Про Національну академію
наук України».
Досі використовувався перший із зазначе&
них шляхів. Після проголошення незалеж&
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 742
ності України були прийняті, зокрема, зако&
ни України «Про наукову і науково&технічну
діяльність» (1998), «Про особливості право&
вого режиму майнового комплексу НАН Ук&
раїни» (2002), «Про особливості правового
режиму діяльності НАН України, галузевих
академій наук та статусу їх майнового комп&
лексу» (2004) та близько 200 інших норматив&
но&правових актів з питань науки. До них вне&
сено велику кількість змін і доповнень. Але в
цьому правовому полі НАН України загуби&
лася. Та й загалом система законодавства про
науку є значною мірою суперечливою, декла&
ративною і такою, що не відповідає потребам
практики.
На цьому тлі стосовно НАН України пер&
спективнішим видається другий шлях удос&
коналення її правового статусу. До речі, за&
кони про національні академії наук останнім
часом прийняті в Угорщині, Білорусі та дея&
ких інших країнах. А в Молдові від 2004 р.
діє Кодекс про науку та інновації.
Необхідність прийняття Закону України
«Про НАН України» зумовлена потребами
чіткішого визначення місця і ролі Академії у
розвитку вітчизняної науки, уточнення її
правового статусу, впорядкування відносин
з державою та суспільством. НАН України є
вищою у країні й унікальною державною
організацією, національним надбанням ук&
раїнського народу, а, отже, щодо неї необхід&
ний спеціальний закон.
Предметом такого закону мають бути су&
спільні відносини, які регулюють принципо&
во важливі стосунки Академії з державою у
всьому їх комплексі. Йдеться насамперед про
чітке закріплення самого поняття Академії.
Згідно із Законом України «Про особливості
правового режиму діяльності НАН України,
галузевих академій наук та статусу їх майно&
вого комплексу» і Статутом НАН України
Академія є «вищою державною науковою ор&
ганізацією України». Таким чином, акцент
зроблено тільки на одному секторі правово&
го статусу Академії — її прив’язці до держа&
ви (державна організація). Другий сектор —
самоврядність в організації внутрішнього
життя Академії — залишилася за дужками.
Сучасний правовий статус НАН України
без елементу її самоврядування є неповним,
однобічним. Державний і самоврядний сек&
тори Академії — це дві сторони однієї і тієї
самої медалі, тобто правового статусу НАН
України.
Під цим кутом зору у пропонованому за&
коні слід було б дати таке визначення Ака&
демії: «Національна академія наук є вищою
державною, науковою організацією Украї)
ни, яка діє на засадах самоврядування».
Закон «Про Національну академію наук
України» має визначати її основні завдання.
Нині це зроблено недостатньо повно і конк&
ретно як у законодавстві, так і Статуті НАН
України.
Тому у пропонованому законі доцільно бу&
ло б закріпити положення про те, що НАН
України бере участь у розробці та реалізації
науково)технічної, економічної, екологіч)
ної, соціальної та гуманітарної політики дер&
жави. До основних завдань Академії мають
також належати: організація і здійснення
фундаментальних та прикладних наукових
досліджень; проведення за державним замов&
ленням прогнозних й експертних робіт; ко&
ординація фундаментальних досліджень, ви&
конуваних академічними і неакадемічними
суб’єктами науково&дослідної діяльності;
запровадження ефективних форм і механіз&
мів стимулювання інноваційних процесів
(зокрема технопарків, спеціальних цільових
програм тощо); підготовка наукових кадрів і
фахівців з вищою освітою на основі її інтег&
рації з наукою; інтеграція української науки
у європейський та світовий науковий простір
тощо.
Ці загальнодержавні функції Академії слід
було б підкріпити введенням президента НАН
України до складу Кабінету Міністрів Украї&
ни. Варто повернути Академії право за&
конодавчої ініціативи. У законі доцільно за&
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 7 43
фіксувати положення про те, що законодавчі
акти, які стосуються науки, можуть прийма&
тися тільки за погодженням з НАН України.
Наступною є проблема правового статусу
академічного майнового комплексу. В цілому
це питання більш&менш задовільно регулює
Закон України «Про особливості правового
режиму майнового комплексу НАН України».
Цей комплекс утворюють усі матеріальні і
нематеріальні активи, які враховуються на ба&
лансах НАН України й організацій, віднесе&
них до відання Академії, та закріплених дер&
жавою за нею у безстрокове користування або
набутих за рахунок бюджетних коштів, коштів
від фінансово&господарської діяльності чи
іншим шляхом, не забороненим законом.
Більшість положень цього закону можна
включити до Закону України «Про Націо&
нальну академію наук України». Разом з тим
слід враховувати вимоги нових Господар&
ського і Цивільного кодексів України (набу&
ли чинності з 1 січня 2004 р.). Ідеться, зокре&
ма, про створення підприємств із змішаною
формою власності, порядок відчуження не&
рухомого майна Академії, розширення прав
її науково&дослідних установ щодо розпоряд&
ження активами, набутими не за рахунок
бюджетних коштів. Нинішній стан, коли від&
бувається фактичне одержавлення відповід&
них активів, не відповідає ринковим умовам
і гальмує залучення позабюджетних коштів
для розвитку науково&дослідних установ, які
є головними осередками наукової діяльності
Академії.
Законом слід надати Академії постійний
статус неприбуткової організації. У законо&
давчому порядку необхідно розв’язати і низ&
ку податкових питань. Доцільно було б, зок&
рема, запровадити диференційовану шкалу
оподаткування прибутку академічних під&
приємств від продажу інноваційного продук&
ту, звільнити НАН України від в’їзного мита
на закуплені обладнання і матеріали тощо.
Відповідно до Закону України «Про особ&
ливості правового режиму діяльності НАН
України, галузевих академій наук та статусу
їх майнового комплексу» Академія наділена
повноваженнями щодо управління держав&
ним майном. Але у ст. 33 Закону України
«Про власність» НАН України не визначена
як орган, уповноважений управляти держав&
ним майном. Усунути цю колізію можна шля&
хом прийняття Закону «Про НАН України».
У такому законі доцільно також передбачи&
ти джерела і порядок фінансування Академії.
Додає оптимізму заява Президента України
В.А. Ющенка: «Влада розуміє, що наука є
пріоритетом». Але краще, щоб принципові
засади фінансового забезпечення науки були
закріплені у законі. Хоч і це не є абсолютною
гарантією. Адже чинним Законом України
«Про наукову і науково&технічну діяльність»
передбачені щорічні витрати на науку в
розмірі 1,7% валового внутрішнього продук&
ту, проте жодного разу такі кошти державою
не виділялися.
На особливу увагу заслуговує питання
державного регулювання впровадження ре&
зультатів академічних наукових розробок.
Нині тут панує повне юридичне безладдя.
Внаслідок цього важливі для розвитку краї&
ни наукові рекомендації залишаються не зат&
ребуваними, тобто наука працює на холостих
обертах.
У цьому зв’язку цікавим є досвід Молдо&
ви. Тут відповідно до Кодексу про науку та
інновації за Академією наук закріплено «ко&
ординуючу роль у галузі впровадження інно&
вацій і трансферу технологій». Академія раз
на чотири роки укладає з урядом Договір про
партнерство. Він щороку уточнюється за кон&
кретними параметрами. Фінансування відпо&
відних заходів щодо впровадження інновацій
і трансферу технологій здійснюється за уря&
довими постановами. Вважаємо, що й у на&
шому Законі «Про НАН України» варто за&
кріпити відповідний механізм реалізації
інновацій і трансферу технологій, підвищи&
ти роль державного замовлення на наукові
розробки. Ці замовлення мають стосуватися,
44 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 7
насамперед, національних пріоритетів. Без
цього локомотив науки у розвитку економі&
ки так і залишиться стояти на місці.
Закон «Про НАН України» має виходити з
того, що науково&дослідний інститут є основ&
ною ланкою структури Академії. Правовий
статус цих інститутів теж потребує вдо&
сконалення у рамках НАН України. Вислов&
лювані час від часу думки про передачу ака&
демічних інститутів університетам не є кон&
структивними і суперечать національному
досвіду організації науки.
Казахи вже спіткнулися на цій проблемі.
На початку 90&х років вони ліквідували ака&
демічні науково&дослідні інститути, частко&
во передали їх університетам. Тепер віднов&
люють ці установи в системі Національної
академії наук.
У переважній більшості країн СНД і
Східної Європи подібні експерименти не
проводилися. Щодо країн Західної Європи,
то й тут помітні процеси утвердження саме
академічної форми організації науки. Систе&
ма науково&дослідних інститутів, зокрема, діє
у складі Австрійської академії наук, Німець&
кого Товариства Макса Планка тощо. На цьо&
му фоні нам не слід приймати необачних
рішень, щоб не наламати дров.
Нарешті, Закон «Про НАН України» має
стати актом держави, спрямованим на підви&
щення престижу наукової діяльності і поси&
лення соціального захисту працівників Ака&
демії. Йдеться, зокрема, про комплекс заходів,
що стосуються стимулів і мотивацій, створен&
ня необхідних умов для життя і праці науков&
ців, їх належне пенсійне забезпечення тощо.
Інститут держави і права ім. В.М. Коре&
цького НАН України свого часу розробив
Концепцію Закону України «Про НАН Ук&
раїни». Тепер ми працюємо над проектом са&
мого закону. Хотілося б сподіватися, що но&
вий склад Верховної Ради з розумінням по&
ставиться до розвитку академічної науки і
прийме відповідний закон.
П.П. ТОЛОЧКО,
академік НАН України,
директор Інституту археології НАН України
Свій виступ я хотів би почати з конста&
тації факту зрослого інтересу україн&
ської громади до своєї історії, зокрема до
історії давньої. Здавалося б, потрібно тільки
радіти з цього, але, на жаль, маємо тут більше
смутку, аніж радощів. Інтерес цей виявився
значною мірою деформований особливостя&
ми нашого національно&патріотичного
сприйняття минулого. Багато хто чомусь ви&
рішив, що саме минуле мусить легітимізува&
ти нашу сьогоднішню суверенність. А коли
так, то воно однозначно має бути, по&перше,
одвічно українським, а, по&друге, — на рівні
світових стандартів.
Цю особливість нової соціальної кон’юнк&
тури чітко вловили деякі українські белетри&
сти, зокрема і з дипломами кандидатів та док&
торів історичних наук. Вони, а часто&густо,
це ті самі люди, які з ентузіазмом оспівували
минуле життя, почали викидати на книжко&
вий ринок праці, у яких стверджується ук&
раїноцентричне розуміння історії. Україна
оголошується в них родоначальницею най&
давніших цивілізацій світу, а українці — у
своїй сучасній етнокультурній іпостасі —
мало не одвічним народом.
Причому у давній історії українським ого&
лошується не все, що було на сучасній тери&
торії України, а лише те, що було кращим.
Прикладом цього є Трипільська культура, яка
стала нині мало не символом України. Про
менш яскраві тогочасні культурні явища,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2188 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T01:39:58Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шемшученко, Ю.С. 2008-09-15T15:37:06Z 2008-09-15T15:37:06Z 2006 Виступ учасника зборів // Ю.С. Шемшученко / Вісн. НАН України. — 2006. — N 7. — С. 41-44. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2188 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Виступи учасників зборів Виступ учасника зборів Article published earlier |
| spellingShingle | Виступ учасника зборів Шемшученко, Ю.С. Виступи учасників зборів |
| title | Виступ учасника зборів |
| title_full | Виступ учасника зборів |
| title_fullStr | Виступ учасника зборів |
| title_full_unstemmed | Виступ учасника зборів |
| title_short | Виступ учасника зборів |
| title_sort | виступ учасника зборів |
| topic | Виступи учасників зборів |
| topic_facet | Виступи учасників зборів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2188 |
| work_keys_str_mv | AT šemšučenkoûs vistupučasnikazborív |