Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького
Стаття присвячена аналізу тлумачення поняття любові як джерела містичного досвіду єднання з Богом у спадщині Франциска Ассизького. Вивчення емоційного, онтологічного та гносеологічного контекстів релігійної спадщини Ф. Ассизького дозволяє визначити основні ознаки його містики: особливе емоційне п...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22019 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького / Є. Тітомир // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 102-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859647449803522048 |
|---|---|
| author | Тітомир, Є. |
| author_facet | Тітомир, Є. |
| citation_txt | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького / Є. Тітомир // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 102-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | Стаття присвячена аналізу тлумачення поняття любові як джерела містичного досвіду
єднання з Богом у спадщині Франциска Ассизького. Вивчення емоційного, онтологічного та
гносеологічного контекстів релігійної спадщини Ф. Ассизького дозволяє визначити основні
ознаки його містики: особливе емоційне піднесення від переживання злиденності та суворої аскези, не характерне, у цілому, для західнохристиянської аскетичної традиції; акцент на
постійності та тривалості стану містичного єднання із Богом; тлумачення любові винятково
як почуття, ігнорація онтологічного та гносеологічного зрізів тлумачення феномена; реалі-
зація сотеріологічного завдання через уподібнення Христу в стражданні та любові до ближнього.
The article is devoted to the analysis of the concept of love as a source of the mystical experience of the union with God in
st. Francis of Assisi's heritage. Current concept is examined in emotional, ontological and epistemological contexts.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:29:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
102
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
А. Bіlоus
MORAL AND ETHICS LEGITIMATION OF CIVIL SOCIETY: UKRAINE AND CENTRAL EUROPE
The paper deals with value-normative foundation of civil society in Ukraine and Central Europe. The author focuses on
theoretical approaches concerning on this phenomenon, theoretical essence and practical moral importance of the civil society
institute fir central Europe and Ukraine. The paper emphasizes on the issue of studying Ukraine life world as a important
problematic for Ukrainian modernity.
Key words: civil society, Ukraine, Сentral Europe.
© А. Білоус
Надійшла до редакції 18.01.2010
УДК 23/28. 21:13
ÔÅÍÎÌÅÍ ËÞÁβ  ̲ÑÒÈ×Í²É ÑÏÀÄÙÈͲ
ÔÐÀÍÖÈÑÊÀ ÀÑÑÈÇÜÊÎÃÎ
ЄВГЕН ТІТОМИР,
аспірант кафедри релігієзнавства
Київського національного університету ім. Т. Шевченка
Стаття присвячена аналізу тлумачення поняття любові як джерела містичного досвіду
єднання з Богом у спадщині Франциска Ассизького. Вивчення емоційного, онтологічного та
гносеологічного контекстів релігійної спадщини Ф. Ассизького дозволяє визначити основні
ознаки його містики: особливе емоційне піднесення від переживання злиденності та суво-
рої аскези, не характерне, у цілому, для західнохристиянської аскетичної традиції; акцент на
постійності та тривалості стану містичного єднання із Богом; тлумачення любові винятково
як почуття, ігнорація онтологічного та гносеологічного зрізів тлумачення феномена; реалі-
зація сотеріологічного завдання через уподібнення Христу в стражданні та любові до ближ-
нього.
Ключові слова: християнство, середні віки, містика, любов.
Постановка проблеми. Франциск Ассизький - по-
стать унікальна в історії європейської культури. Його
образ став своєрідним взірцем християнського чер-
нечого життя. Будь-яке серйозне дослідження історії
та культури середньовічної Європи не може обійти ува-
гою літературну спадщину цього засновника Ордена
францисканців.
Актуальність обраної тематики полягає в непе-
ресічній цінності спадщини Франциска Ассизького як
поета, ченця, містика для осягнення специфіки бут-
тя середньовічної Європи. Твори Франциска Ас-
сизького становлять значний інтерес не лише для
релігієзнавців, а й для філософів, істориків, філо-
логів тощо. Усебічне та ґрунтовне вивчення послань
святого дає можливість повніше осягнути релігійну
картину сучасної Європи в контексті трансформації
середньовічних мотивів у сучасних етичних та куль-
турних ідеалах.
Аналіз досліджень і публікацій. Досліджень,
присвячених спадщині Франциска Ассизького, нині
існує дуже багато; серед основних варто відзначити
роботи Д. Ніколсона, В. Інге, Г. Честертона, Ж. ле Гоф-
фа, Е. Жебара, М. Самаріної та ін. Звернемо увагу на
те, що більшість авторів намагалися швидше створи-
ти певний образ особистості Франциска, ніж система-
тизувати та представити його вчення. З одного боку,
такий підхід видається цілком виправданим, про що
буде зазначено дещо пізніше, проте жоден із них не
намагався розглянути спадщину Франциска Ассизько-
го крізь призму головної християнської чесноти - лю-
бові - та проаналізувати особливості тлумачення цьо-
го феномена самим Франциском.
Виходячи із цього, об'єктом дослідження виступа-
ють містичні твори Франциска Ассизького.
Предметом дослідження є феномен любові у тво-
рах Франциска Ассизького.
Метою дослідження виступає аналіз особливостей
тлумачення Франциском Ассизьким феномена любові
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 103
в контексті досягнення містичного досвіду єднання з
Богом.
Виходячи з поставленої мети, необхідно визначити
ключові поняття дослідження, а саме: християнська
містика, любов, доба середньовіччя.
Виклад основного матеріалу. Християнська
містика являє собою сукупність ідей, позицій, суджень,
учень, у яких представлений індивідуальний містичний
досвід, опредметнений в межах християнського віров-
чення із застосуванням відповідної термінологічної
бази. Наведене визначення не претендує на універ-
сальність та семантичну досконалість і приймається
як робоче в межах нашого дослідження.
Головним засобом переживання містичного дос-
віду є любов. Багато відомих містиків, незалежно від
історичного періоду та релігійних систем, до яких вони
належали, стверджували, що саме Божественна лю-
бов надає можливість людині піднятися над власною
тварною природою та побачити Божественне Світло.
Тому значна кількість містичних вчень побудована на
поняттях, що позначають різні прояви любові. Про це
дуже слушно писав Хосе Ортега-і-Гассет у своїх "Етю-
дах про любов": "Тут ми віднаходимо значну подібність
між закоханістю та містичним поривом, в описуваннях
якого звичайними є посилання на "присутність Бога". І
це не порожня фраза. Вона відображає дійсний стан
речей. Завдяки молитвам і медитаціям містика Бог,
переповнюючись дійсним буттям, стає невіддільною
частиною його внутрішнього світу. Із цього часу й доки
увага не послабне, містик нерозривно пов'язаний із
Богом" [6].
Якщо давати визначення любові з точки зору пси-
хології, тоді вона постане перед нами як почуття силь-
ної прихильності до об'єкта, бажання володіти ним або,
принаймні, прагнення до постійного контакту з ним.
Однак чуттєвий бік любові в містичних традиціях хоча
й не відкидається, проте відходить на другий план,
частіше виконуючи роль зовнішнього вираження, оп-
редметнення любові дійсно містичної. Любов сприй-
мається скоріше як метафізичний принцип, як об'єкт і,
водночас, засіб для його досягнення. Таким чином, ще
раз підкреслюється прагнення до подолання суб'єкт-
об'єктної дихотомії.
Якщо проаналізувати любов у містиці з феномено-
логічної позиції, то вона постане перед нами як особ-
ливий акт інтендування чистого Сакрального, у якому
схоплюється його сутність. Означити цю сутність мож-
на поняттям "Абсолют". Іншими словами, сутнісною
характеристикою Сакрального, на яку спрямована
діяльність містика, є його абсолютність, тобто вито-
кове ядро, що є трансцендентальним для всього ак-
туалізованого буття. Окрім того, саме поняття "любов"
підкреслює, що об'єкт, який інтендується, постає для
містика центральним у його ціннісній системі коорди-
нат [8].
Містик, таким чином, прагне в процесі досягнення
містичного досвіду, редукувати всі можливі предмети
як природної, так і езотеричної настанови до одного-
єдиного - Сакрального у його чистому вигляді. При
цьому варто відзначити цікаву особливість: якщо ми
ведемо мову про акти інтендування, то це імпліцитно
передбачає наявність свідомості з одного боку, і пред-
мета, на який вона спрямована, - з іншого. Однак містик
ставить собі за мету редукувати й саму свідомість,
розчинивши її в Абсолюті (або злившись із Ним).
Дуже вдало відмічає сутність містичної любові
Д. Ніколсон: "Любов, що надихає містика, є, у своїй най-
чистішій формі, живою та інтенсивною любов'ю до
Бога, що проявляється в кожній миті життя містика"[11,
с. 225].
Визначення поняття "доба Середньовіччя" є до-
сить проблематичним, бо дослідження, присвячені
вивченню феноменів історичного характеру, завжди
пов'язані зі складностями реконструювання образу
досліджуваного феномена. У межах нашого дослід-
ження необхідною є реконструкція образу середньо-
вічної Європи. Це завдання виявляється вкрай склад-
ним. Адже, як зазначає Ж. Дюбі: "…Можна створити
лише досить нестійкий каркас - між його нечисленними
опорами так само буде зяяти безодня невизначе-
ності… А отже, необхідно буде дати волю уяві" [4,
с. 10]. Отже, історичне дослідження так чи інакше на-
ближається до творчого акту, тісно пов'язаного з інтуї-
тивним проникненням у дійсність. Як вдало підмічає
одна з відомих сучасних учених-медієвисток
М. С. Самаріна, історія - це одна з тих нечисленних
наукових дисциплін, відзначених наявністю власної
музи - Кліо [7, с. 5]. Таким чином, реконструювання
образу середньовічної Європи унеможливлюється без
творчого акту наукової діяльності вченого.
Іншими словами, історик не стільки відтворює Істо-
рію, скільки творить її. І особливо це стосується істо-
рика філософії та релігії, адже тут першочергове зав-
дання полягає у відтворенні способу мислення, світог-
лядних настанов, формулюванні та вирішенні проблем,
принципово важливих саме для цієї епохи чи традиції.
Відповідно, аналізуючи, зокрема, текстологічну спад-
щину середньовічної християнської містики, ми стикає-
мося з необхідністю своєрідної емпатії, інтуїтивного
проникнення в текст із метою його якомога глибшого
сприйняття та осмислення. Результатом, вочевидь,
буде певне відчуження оригінального тексту від влас-
ного автора та традиції, до якої він належить, та кон-
струювання сучасного образу досліджуваного історич-
ного феномена. А отже, вимагати суворої формаль-
ної об'єктивності від таких досліджень неможливо, як
неможливо вимагати текстуальної відповідності худож-
нього перекладу, де головним завданням є передача
образу, а не інформації.
Специфікою ж вербалізації містичного досвіду є
металогічність та символічність мови, яку використо-
вують адепти містичних практик. У межах цих свідчень
(які й лежать в основі нашого дослідження) інформа-
ційна складова відходить на другий план, поступаю-
чись місцем образній. Іншими словами, для носія
містичного досвіду головним є не передати певну
інформацію, факти, а відтворити якомога повніше
образ та емоційне тло пережитого задля стимулюван-
ня продовження традиції відповідної практики, яка є
визначальним, фундуючим принципом будь-якої міс-
тичної традиції. Завдяки цьому подібні творіння є од-
ночасно шедеврами релігійно-філософської думки та
прекрасними прикладами художньої літератури. З
цього приводу М. Самаріна зауважує: "Це не лише
філософсько-теологічна література, проте й "худож-
ня література" в загальновживаному значенні цього
слова: опис потойбічного світу та демонів, інвективи
проти жінок, розмисли щодо алхімії в того ж Аквіната,
поетичні гімни до Діви Марії в Бернара Клервосько-
го, містичні переживання Бонавентури, що органічно
входять до жанрово-стилістичного репертуару пат-
ристики" [7, с. 11].
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
104
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
Символізм середньовіччя виправдовується не
лише із суто стилістичної, літературної точки зору -
його головне семантичне навантаження лежить у пло-
щині релігійного: "Отже, символ - це знак договору.
Він був натяком на втрачену єдність; він нагадував
та закликав до вищої та прихованої реальності. Од-
нак у середньовічній думці "кожний матеріальний
предмет розглядався як зображення чогось, що йому
відповідає у сфері більш піднесеного і, таким чином,
перетворювався на його символ". Символізм був уні-
версальним, розмірковувати означало вічно відкри-
вати приховані смисли, безперервно "священнодія-
ти" [2, с. 307-308].
Виходячи із цього, наше дослідження неминуче буде
стикатися з проблемою адекватного відтворення
відповідних образів, почуттів тощо. А отже, часто до-
ведеться звертатися по допомогу до мови символів
та майже художніх образів. При цьому вимоги, що ви-
суває до будь-якого наукового дослідження формаль-
на логіка, будуть збережені, що пояснюється досить
вагомою різницею між тим, що собою являє безпосе-
редній живий містичний досвід, його самоопис та
пізніша "зовнішня" інтерпретація.
Повертаючись до проблем, пов'язаних із вивчен-
ням феномена середньовічної Європи в контексті
філософії, культури та релігії, необхідно відзначити
відповідні панівні настрої тієї епохи. Це також є доволі
складним завданням, адже тут можна відзначити й
абсолютно унікальну інтелектуальну традицію, яку, зок-
рема, спробував висвітлити у своїй роботі "Інтелекту-
али в середні віки" французький історик, представник
школи "Анналів" Ж. ле Гофф [1]; і куртуазну любов, і
дух лицарства феодальної епохи… Проте над усім
Західноєвропейським середньовіччям тяжіє атмос-
фера страху пекельних мук та надії на спасіння, хоч і
дуже слабкої надії: "Впевненість у матеріальному за-
безпеченні та невпевненість духовна; церква вбача-
ла спасіння від цієї невпевненості, як було продемон-
стровано, лише в одному: у солідарності членів кож-
ної суспільної групи, у перешкоджанні розриву зв'язків
усередині цих груп унаслідок звеличення чи падіння
того чи іншого із них. Ця загальна невпевненість кінець
кінцем була невпевненістю в майбутньому житті, бла-
женство якого нікому не обіцялося й не гарантувало-
ся в повній мірі ані добрими справами, ані розсудли-
вою поведінкою. Створювані дияволом небезпеки
загибелі виглядали настільки чисельними, а шанси на
спасіння такими мізерними, що страх неминуче пере-
магав надію" [2, с. 302].
На такому важкому емоційному тлі образ Францис-
ка Ассизького вирізняється дуже яскраво. Описуючи
його духовний потенціал, Д. Ніколсон відзначає: "То
було замирення Христа… замирення, що ґрунтувало-
ся на майже надлюдській могутності, бо корінням його
був майже надлюдський рівень любові та віри" [11,
с. 101]. Саме завдяки йому був сформований своє-
рідний ідеал ченця, який проповідує головні христи-
янські чесноти і з радістю зрікається будь-якого ба-
гатства заради служіння Богові, адже св. Франциск Ас-
сизький, був: "…рідкісною самобутньою особистістю,
великим духовним реалістом, який не допускав жод-
них альтернатив духовній злиденності й радісному
містичному життю…" [5].
Як зазначає, зокрема, М. Самаріна, посилаючись
на роботу Ф. ле Гоффа "Інтелектуали в середні віки":
"Ле Гофф відмічає і таке нове явище в соціальному
житті Європи, як певне "інтелектуальне бурлакування",
яке було своєрідною формою соціального протесту.
У ньому брали участь подорожуючі поети та блазні,
голіарди та жонглери, "Дивна група інтелектуалів" (цит.
за: Гофф ле Ж. Указ. твір, с. 22-23), маргінали серед-
ньовічного суспільства, декласовані елементи…
Одним із найвідоміших "інтелектуальних волоцюг"
того часу - "joculator domini" був Франциск Ассизький"
[7, с. 25].
Дійсно, постать Франциска була дуже популярна та
приваблива в дусі пануючих у тодішній Італії настроїв.
Ось, зокрема, деякі цифри, які наводить М. Самарі-
на: "Сила слова та особистості Франциска не мала
аналогів: якщо в 1209 році, коли папа визнав існуючий
рух, у Франциска було всього лишень 12 послідовників,
то до 1216 їх нараховувалося вже 3000, а після його
смерті 1226 року францисканські громади були широ-
ко розповсюдженими по всій Європі, причому в цей
рух були залучені абсолютно всі прошарки населення,
незалежно від статків, рівня освіченості, політичної
орієнтації тощо" [7, с. 44].
Необхідно відзначити, що принциповою відмінністю
містики Франциска та його найвизначніших послідов-
ників (Клари Ассизької, Анжели з Фоліньо та багатьох
інших) від традиційного настрою середньовічного
містика, що відзначався своєрідною "екзистенційною
трагедійністю", було відчуття невимовної радості від
містичних екстазів та т. зв. "підготовчих етапів": зли-
денності, аскези тощо. Справа в тому, що для значної
більшості середньовічних містиків західного християн-
ства панівним настроєм було відчуття та усвідомлен-
ня власної мізерності та гріховності, а Божественна
благодать, явлена в актах містичного просвітлення,
сприймалася як незаслужений дар, який змушував ще
гостріше усвідомлювати своє жалюгідне становище та
сподіватися на повторення нетривалого екстазу при
переконанні про марність таких надій. Франциск же, у
свою чергу, відчував істинну та досконалу радість по-
стійно, щомиті перебуваючи в піднесеному стані душі.
Напевно, це і сприяло тому, що для Франциска пере-
живання єдності з Абсолютом стало постійним станом
буттєвості, що значною мірою наближує його до світо-
відчуття містиків східнохристиянських, для яких пере-
бування в Христі є метатемпоральним рівнем буття. І
основою для такого світовідчуття є постійний стан на-
повненості любов'ю.
Саме любов св. Франциск ставить вище понад
усе, любов має знаходитися в серці кожної миті, не-
залежно від будь-яких обставин. Ось як він характе-
ризує її: "Говорить Господь: "Любіть ворогів ваших
[благословляйте тих, хто проклинає вас і моліться за
тих, хто ображає і жене вас] (Мф. 5, 144). Той же істин-
но любить свого ворога, хто не про вчинену собі не-
справедливість тужить, але в любові до Бога вболі-
ває про гріхи його душі. І виплекається із його страж-
дань любов" [9, с. 89]. Таким чином, бачимо, що в ду-
ховній практиці св. Франциска знайшла своє втілен-
ня характерна для католицької традиції тенденція до
уподібнення Христу саме через страждання плоті.
Саме в цьому вбачається шлях спасіння через Хри-
ста, на відміну від православної ідеї "обожнення".
Для західного християнства відношення аскези та здо-
буття спасіння схоже на своєрідне "доведення від
протилежного": через нівелювання, приниження тілес-
ного ми можемо прийти до усвідомлення непересіч-
ної пріоритетності духовного, Божественного та до-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 105
лучитися до нього, знищуючи всі зв'язки з матеріаль-
ним. При цьому відбувається означений процес із не-
вимовним почуттям радості та любові: "Ті суть дійсно
є миротворці, хто у всьому, що зазнають в цьому світі,
через любов до Господа нашого Ісуса Христа збері-
гають мир у душі й тілі" [9, с. 96]. Варто вказати й на
те, що в католицькій містичній традиції взагалі й у
практиці св. Франциска зокрема любов - це, у першу
чергу, почуття, яке переживає душа по відношенню
або до цього світу, і тоді вона прив'язується до ньо-
го, або до Бога, і тоді досягає спасіння.
Цей емоційний потенціал, певно, і складає основ-
ну цінність францисканського духовного вчення, адже,
як зазначає М. Самаріна: "Франциск не залишив сис-
тематичного викладу свого вчення, хоча йому нале-
жить достатня кількість текстів (це твердження є дуже
умовним, і сама авторка спростовує його на с. 59 указ.
твору - прим. наша, Є. Т.). Францисканство дійсно не
можна вважати доктринально оформленим ученням,
подібно до томізму та інших середньовічних філо-
софських систем; це скоріше певне світовідчуття та
стиль життя: духовна радість, проповідь найпростіших
євангельських цінностей, презирство по відношенню
до будь-яких матеріальних благ, гармонійне сприйнят-
тя Всесвіту, одухотворення природи та відчуття влас-
ного зв'язку з нею. Саме францисканське сприйняття
світу, принципово нове для менталітету середньовіч-
ної людини, заклало підвалини для формування ідей
Нового Часу" [7, с. 57].
До речі, якщо аналізувати писемну спадщину Фран-
циска, то вона дійсно виявляється досить несисте-
матизованою, неоформленою, що пояснюється тим
фактом, що Франциск виголошував свої проповіді чи
гімни дещо спонтанно, задля фіксації миттєвого по-
чуття, особливості конкретного моменту буття, у яко-
му розкривалася глибока істина внутрішньої єдності
всього існуючого. У цьому контексті особливо виді-
ляється невеличка оповідь "Про істинну та доскона-
лу радість" як своєрідна квінтесенція францискансь-
кого світовідчуття. І радість ця виявляється в дійсній
свободі від будь-яких матеріальних благ, власних
бажань та, особливо, егоїстичних підвалин деструк-
тивних емоцій, що ми проявляємо по відношенню до
ближнього в той час, коли єдино й нероздільно має
панувати в серці любов.
Франциск стверджує любов як визначальний чин-
ник досягнення стану містичного просвітлення.
Д. Ніколсон зазначає, що "…в кінцевому випадку всі
захоплення та духовні впливи є результатом могутнь-
ого та активного потоку любові, спрямованої на об'єкт,
по відношенню до якого здійснюється заглиблення, і,
хоча любов не обов'язково має відзначатися немож-
ливістю посилення з боку інтелектуальної активності,
проте це не є, у будь-якому разі, суттєвою чи природ-
ною її частиною" [11, с. 184]. Отже, любов - це почуття,
яке має панувати в серці за будь-яких обставин, тому
що це найсильніше почуття, що дає нам можливість
досягти єднання з Абсолютом: "Де любов і мудрість,
там немає ані страху, ані невігластва" [9, с. 96].
Відзначимо принагідно, що любов людини до Бога
не є замкненою сама на собі, а йде від трансценден-
тного джерела - Бога. Любов містика є своєрідним
віддзеркаленням вічної (позачасової) любові Бога до
власних творінь: "Любов людини до Бога є доповнен-
ням любові Бога до людини; прагнення людини до
Бога є бажанням духу злитися з першоджерелом, тек-
ти в усіх напрямках крізь кордони самості та знову
усвідомлювати дух, що пронизує світи. Віра містика
полягає в тому, що між духом людини та Духом Бо-
жим існує постійна взаємодія, що їх любов є взаємна
та звернення їх взаємного тяжіння один до одного:
Коханий кличе свою Наречену в усі часи й усюди, доки
вони повністю та без обмежень не є одним" [11,
с. 226].
Франциск являє собою, певно, найяскравіший при-
клад справжнього містика, який абсолютно спокійно
відмовився від мирського світу заради споглядання
Бога, служіння "Пані Злиденності" і зробив це рішуче
швидко, раз і назавжди: "Ніхто не назве його діловим,
проте людиною дії він був, у молоді роки - навіть за-
надто. Він діяв занадто одразу, занадто швидко, напе-
рекір розсудливості" [10]. Проте не варто думати, що,
зрікаючись цього світу заради служіння Богові, Фран-
циск його втратив. Тут ми бачимо справжню сутність
містики, яку дуже вдало відобразив Честертон: "Якщо
людина в особливому, містичному сенсі перебуває по
той бік речей, вона бачить, як виходять вони з лона
Бога, ніби діти з теплого будинку, а не зустрічає, як усі
ми, на шляхах світу цього. І найдивнішим є те, що че-
рез це він є простішим, вільнішим, радіснішим від нас.
Для нас предмети - як герольди, що сповіщають, що
ми неподалік від столиці великого царя. Святий вітає
їх просто і невимушено. Він називає вогонь братом,
воду - сестрою" [10]. У цьому справжній сенс містики
християнства: відмовившись від тварного світу, знову
прийти до нього вже через Бога, у всій повноті сприй-
маючи творіння і Творця. Адже об'єкт його містичної
діяльності не перебуває десь за межами видимого
світу; Франциск вбачає його присутність у матеріаль-
ному світі, тому його молитви виглядають дещо пан-
теїстичними та натуралістичними. Однак це не вияв
язичницького рецидиву, а пошук Трансцендентного в
іманентному: "Проте Бог, якого любить містик, не пе-
ребуває у віддалених небесах. Він усюди, та процес
його осягнення дуже важкий. Це пристрасна любов без
очікування жодних прибутків від діяльності містика; це
шлях прийняття та заохочення, так би мовити, кожним
підбурюванням до любові, що пропонує йому дух, доки
не настане час, коли він перебуватиме в цілісності й
потоки любові проходитимуть крізь нього без пере-
шкод"[11, с. 227].
Тому піст, злиденність, аскеза, - усе це Франциск
робив із невимовною радістю, адже все це давало
можливість відчувати Божественну любов постійно і
безперервно (і це наближує Франциска до східнохрис-
тиянської містичної традиції), чого не розуміли ті, хто
практикував аскезу заради самої аскези: "Як тільки
його вибило з сідла замирююче й славне видіння лю-
бові Господньої, він кинувся у піст, як раніше кинувся
б у битву... Його самозречення абсолютно не схоже на
наш "самоконтроль" - воно позитивне, як пристрасть,
як насолода, він захлинався постом, як захлинаються
вином, шукав злиденності, як шукають грошей" [10].
Постійне відчуття такої "істинної та досконалої"
радості - це своєрідний подарунок Франциска серед-
ньовічній європейській релігійності. Зазначимо, що
саме Франциск та його рух змінили образ тогочасної
релігійності, замість цілковитого споглядання та химер-
ної надії, що іноді проривалася крізь покривало стра-
ху та усвідомлення власної гріховності, запропонував-
ши активну діяльність, що мала на меті практичну реа-
лізацію заповіді про любов до ближнього та усвідом-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
106
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
лення цілковитої єдності всіх творінь: "Саме почина-
ючи з Франциска західна релігійність набуває нових
рис: зі споглядальної вона все більше стає діяльніс-
ною; моральнісний сенс західного християнства тепер
вбачається не лише в духовному самовдосконаленні,
як у східнохристиянській традиції, проте й в активній
та конкретній допомозі ближньому шляхом постійної
проповідницької діяльності… Франциск перетворив
середньовічне християнство з його культом вини та
страждання на релігію радості та гармонії, воскресив-
ши в певній мірі дух античного світосприйняття" [7,
с. 157-158].
Богопізнання Франциска та пізніше Бонавентури,
вирізняється певною своєрідною циклічністю, яку
дуже умовно можна порівняти з еманацією плотинів-
ського Єдиного: "Це своєрідний шлях душі до Бога,
що подібний до кола, - Божественна благодать на-
роджується від осягнення Бога й до нього ж повер-
тається шляхом оспівування краси та впорядкова-
ності його творінь. Як Бог еманує у світ свою благо-
дать (теофанія) у світі Франциска та Бонавентури,
так і людина у зворотному жесті виголошує хвалу тво-
рінням Бога. Піснеспів та молитва виявляються
дзеркальним відображенням, віддзеркаленням тео-
фанії, Божественної благодаті, що проливається у
світ" [7, с. 92].
На завершення звернемо увагу на одну із молитов
Франциска Ассизького - "Всемогутній" (у перекладі
М. Самаріної) та на її ідейне наповнення. Тут ніби в те-
зовому вигляді вкладені основи францисканського ро-
зуміння служіння Богу - це повне підкорення власної
волі волі Божественній ("…дай нам, нещасним, вчиня-
ти по твоїй волі та завжди бажати того, що ти хочеш…");
як результат досягнення відповідного стану очищен-
ня та осяяння ("…, щоб внутрішньо очищені, внутріш-
ньо осяяні та вогнем Святого Духу захоплені"); посе-
редництво Ісуса Христа в процесі досягнення містич-
ної єдності із Богом ("…, ми могли слідувати за улюб-
леним твоїм сином, Господом нашим Ісусом Христом,
та досягти Тебе, Найвеличніший, Твоєю лише милістю,
тебе, який у досконалій Трійці існуєш та владарюєш і
прославляєшся, Боже Всемогутній, навіки віків.
Амінь") [7, с. 170].
Висновки
Підсумовуючи, сформулюємо основні ознаки місти-
ки Франциска Ассизького:
- особливе емоційне піднесення від переживання
злиденності та суворої аскези, не характерне, у ціло-
му, для західнохристиянської аскетичної традиції;
- акцент на постійності та тривалості стану містич-
ного єднання із Богом;
- тлумачення любові винятково як почуття, ігнора-
ція онтологічного та гносеологічного зрізів тлумачен-
ня феномена;
- реалізація сотеріологічного завдання через
уподібнення Христу в стражданні та любові до ближ-
нього.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гофф ле Ж. Интеллектуалы в средние века / Ж. ле Гофф ;
[пер. с фр. А. М. Руткевича. - 2-е изд.]. - СПб. : Изд-во С.-Петерб.
ун-та, 2003. - 160 с.
2. Гофф ле Ж. Цивилизация средневекового Запада / Ж. ле
Гофф ; [пер. с фр. ; общ. ред. Ю. Л. Бессмертного; послесл.
А. Я. Гуревича]. - М. : Издательская группа Прогресс, Прогресс-
Академия, 992. - 376 с.
3. Жебар Э. Мистическая Италия / Э. Жебар. - Томск : Водо-
лей, 1992. - 196 с.
4. Дюби Ж. Европа в Средние века / Ж. Дюби ; [пер. с фр.]. -
Смоленск : Полиграмма, 1994. - 318 с.
5. Краткий очерк истории западноевропейского мистицизма
от начала христианской эпохи до кончины Уильяма Блейка //
Андерхилл Э. Мистицизм. Опыт исследования природы и зако-
нов развития духовного сознания человека ; [пер. Д. Веденов,
В. Грачов, М. Добровольский и др.]. - К. : София, 2000. - PSYLIB,
2003 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
psylib.ukrweb.net/books/andev01/index.htm/, вільний. - Назва з
екрану. - Мова: рос. - Дата перевірки: 08.02.10.
6. Ортега-и-Гассет Х. Этюды о любви [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : www.krotov.info/library/15_ort/ega_02.htm/, вільний.
- Назва з екрану. - Мова: рос. - Дата перевірки: 08.02.10.
7. Самарина М. С. Франциск Ассизский и его наследие: от
истоков к современности / М. С. Самарина. - СПб. : Изд-во С.-
Петерб. ун-та, 2008. - 176 с.
8. Титомир Е. Г. Любовь в мистике: к вопросу о феноменоло-
гическом анализе / Е. Г. Титомир // Материалы докладов XIV
Международной конференции студентов, аспирантов и молодых
ученых "Ломоносов" [отв. ред. И. А. Алешковский, П. Н. Косты-
лев]. - М. : Издательский центр Факультета журналистики МГУ
им. М. В. Ломоносова, 2007 [Електронний ресурс]. - 1 электрон.
опт. диск (CD-ROM); 12 см.
9. Франциск Ассизский. Наставления / Франциск Ассизский
// Истоки францисканства: Святой Франциск Ассизский: писания
и биографии. Святая Клара Ассизская: писания и биография. -
М., 1996. - 1060 с.
10. Честертон Г. Франциск Ассизский [Електронний ресурс].
- Режим доступу : www.krotov.info/l ibrary/24_ch/ches/
terton_048.htm/, вільний. - Назва з екрану. - Мова: рос. - Дата
перевірки: 08.02.10.
11. Nicholson, D.H.S. The Mysticism of St.Francis of Assisi /
ill., with reprod. of etchings by L. Laurenzi. - Boston : Small, Maynard
& Co., 1923. - 394 p.
Y. Тіtоmyr
THE PHENOMENON OF LOVE IN THE MYSTICAL HERITAGE OF FRANCIS OF ASSISI
The article is devoted to the analysis of the concept of love as a source of the mystical experience of the union with God in
st. Francis of Assisi's heritage. Current concept is examined in emotional, ontological and epistemological contexts.
Key words: Christianity, Middle ages, mysticism, love.
© Є. Тітомир
Надійшла до редакції 25.01.2010
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22019 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:29:52Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тітомир, Є. 2011-06-20T12:59:29Z 2011-06-20T12:59:29Z 2010 Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького / Є. Тітомир // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 102-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22019 23/28. 21:13 Стаття присвячена аналізу тлумачення поняття любові як джерела містичного досвіду єднання з Богом у спадщині Франциска Ассизького. Вивчення емоційного, онтологічного та гносеологічного контекстів релігійної спадщини Ф. Ассизького дозволяє визначити основні ознаки його містики: особливе емоційне піднесення від переживання злиденності та суворої аскези, не характерне, у цілому, для західнохристиянської аскетичної традиції; акцент на постійності та тривалості стану містичного єднання із Богом; тлумачення любові винятково як почуття, ігнорація онтологічного та гносеологічного зрізів тлумачення феномена; реалі- зація сотеріологічного завдання через уподібнення Христу в стражданні та любові до ближнього. The article is devoted to the analysis of the concept of love as a source of the mystical experience of the union with God in st. Francis of Assisi's heritage. Current concept is examined in emotional, ontological and epistemological contexts. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького The phenomenon of love in the mystical heritage of Francis of Assisi Article published earlier |
| spellingShingle | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького Тітомир, Є. Філософія |
| title | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького |
| title_alt | The phenomenon of love in the mystical heritage of Francis of Assisi |
| title_full | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького |
| title_fullStr | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького |
| title_full_unstemmed | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького |
| title_short | Феномен любові в містичній спадщині Франциска Ассизького |
| title_sort | феномен любові в містичній спадщині франциска ассизького |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22019 |
| work_keys_str_mv | AT títomirê fenomenlûbovívmístičníispadŝinífranciskaassizʹkogo AT títomirê thephenomenonofloveinthemysticalheritageoffrancisofassisi |