Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов
Стаття присвячена аналізу ролі поняття "Божественна любов" у духовній спадщині св. Ісаака Ніневійського. Зазначене поняття розглядається в онтологічному, гносеологічному, сотеріологічному та етико-практичному аспектах. The article is devoted to analysis of the concept of Divine love in sp...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22191 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов / Є. Тітомир // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 109-113. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859790888468742144 |
|---|---|
| author | Тітомир, Є. |
| author_facet | Тітомир, Є. |
| citation_txt | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов / Є. Тітомир // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 109-113. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | Стаття присвячена аналізу ролі поняття "Божественна любов" у духовній спадщині
св. Ісаака Ніневійського. Зазначене поняття розглядається в онтологічному, гносеологічному, сотеріологічному та етико-практичному аспектах.
The article is devoted to analysis of the concept of Divine love in spiritual heritage of st. Isaak of Nineveh. Current concept is
analysed in aspects of ontology, epistemology, soteriology and ethics.
|
| first_indexed | 2025-12-02T11:44:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 109ФІЛОСОФІЯ
УДК 23/28.21:13
Â×ÅÍÍß ²ÑÀÀÊÀ ͲÍŲÉÑÜÊÎÃÎ
ÏÐÎ ÁÎÆÅÑÒÂÅÍÍÓ ËÞÁÎÂ
ЄВГЕН ТІТОМИР
аспірант кафедри релігієзнавства
Київського національного університету ім. Т. Шевченка
Стаття присвячена аналізу ролі поняття "Божественна любов" у духовній спадщині
св. Ісаака Ніневійського. Зазначене поняття розглядається в онтологічному, гносеологіч-
ному, сотеріологічному та етико-практичному аспектах.
Ключові слова: вчення Ісаака Ніневійського, Божественна любов, філософський аналіз.
Постановка проблеми й огляд публікацій, у
яких започатковано її дослідження. Ісаак Сирін
(Ніневійський) - одна з ключових постатей в історії
Церкви Сходу. Його твори однаково цікаві як для дос-
лідників, так і для віруючих. У межах вітчизняного релі-
гієзнавства необхідно відзначити фактично повну
відсутність будь-яких ґрунтовних досліджень містич-
ного богослов'я Ісаака Сиріна. Російськомовні дослід-
ження спадщини Ісаака Ніневійського нечисленні, се-
ред найбільш цікавих можна згадати такі: єп. Іустин
(Полянський) "Моральнісне вчення св. отця нашого
Ісаака Сиріна" (1902), прп. Іустин (Попович) "Шлях Бо-
гопізнання. Гносеологія святого Ісаака Сиріна" (2003),
богословська монографія архієпископа Іларіона (Ал-
фєєва) "Духовний світ преподобного Ісаака Сиріна"
(2005). І це виглядає дуже дивним, як вважає, зокре-
ма, ієромонах Олександр (Голіцин), ураховуючи те, яке
значення твори Ісаака мали для подальшої історії
східнохристиянської думки та містики, а також ту попу-
лярність, якою користувалися ці твори на Заході після
XV ст. [2].
Крім того, дослідження християнського Сходу в
цілому та творів Ісаака Сиріна зокрема дають мож-
ливість повніше усвідомити особливості новозавітнь-
ого світовідчуття, адже, як зазначає С. Аверинцев:
"Християнський Схід часто допомагає нам побачити
світ Нового Завіту не крізь призму платонівсько-ари-
стотелівського, логіко-риторичного опосередкування,
але більш безпосередньо" [1, с. 330].
Необхідно також зазначити непересічну роль кон-
цепту любові не лише як християнської чесноти, але
й універсальної категорії християнського світорозу-
міння [3].
Метою роботи є аналіз особливостей тлумачення
концепту Божественної любові в містичному богослов'ї
Ісаака Сиріна.
Об'єктом дослідження виступають твори Ісаака
Сиріна.
Предметом дослідження є поняття "любов" та
особливості його інтерпретації у вищезазначених тек-
стах.
Виклад основного матеріалу. Тема Божествен-
ної любові посідає центральне місце в сирійській бо-
гословській традиції, що повною мірою підтверджують
твори Ісаака Ніневійського. Аналіз інтерпретації Бо-
жественної любові в межах містичного богослов'я Іса-
ака Сиріна може бути проведений за декількома на-
прямками.
Онтологічний. Божественна любов набуває в Іса-
ака Сиріна яскравого онтологічного статусу. У центрі
його богословської системи покладене розуміння Бога
як всеохоплюючої та безмежної любові. Іншими сло-
вами, для Ісаака Сиріна альфою й омегою його бого-
слов'я є вислів: Бог є Любов [13, с. 63].
Виходячи із цього, Божественна любов є непізна-
ваною для людини, адже являє собою природу Бога.
Проте, за Ісааком, може бути пізнана завдяки діям Бога
по відношенню до світу й, безперечно, людини. Дії ж
Бога по відношенню до світу проявляються, у першу
чергу, в акті творіння цього світу. Таким чином, крізь
призму концепту любові розкривається і християнсь-
ка космогонія. Любов виступає як причина, основна
причина творіння світу й людини. З іншого боку, любов
розуміється Ісааком Ніневійським і як енергія, що
надає можливості для такого акту. Таким чином, Бо-
жественна любов постає як абсолютна розумна твор-
ча енергія, що є непізнаваною та несхоплюваною за
своєю сутністю, але надає можливість людині пізнати
себе в зовнішніх проявах, тобто творіннях: "Серед
Його діянь немає жодного, яке не було наповнене
милістю, любов'ю та співчуттям: це складає початок
та кінець Його ставлення до нас" [6, с. 279]. Треба
відзначити, що акт творіння, тобто в певному сенсі
самовідчуження (адже Бог творить світ із "нічого", а
отже, усе має своїм початком лише Бога, і Бога транс-
цендентного), не означає для християнських бого-
словів і, зокрема, Ісаака Сиріна, жодного самообме-
ження Божества. Розроблена Плотіном теорія ема-
нації Абсолюту (Єдиного) є неприйнятною в межах хри-
стиянської богословської традиції. З іншого боку, Бо-
жественна любов, що творить світ, - це ерос, тобто
пристрасний вихід за межі власного "я". Ерос як кос-
мічний принцип не відкидався отцями Церкви [8, с. 62-
63]. Таким чином, Бог одночасно є й трансцендентним,
й іманентним. Ісаак Сирін обґрунтовує це положення,
використовуючи поняття Божественної любові, що
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
110
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
сама по собі є абсолютно несхоплюваною, проте в
акті творіння надає можливість долучитися до неї: "Лю-
бов'ю привів Він світ до Буття; любов'ю веде Він його
в цій тимчасовій формі існування; за допомогою лю-
бові Він приведе його до тієї чудової видозміни, та
любов'ю світ буде захоплений великою таємницею
Того, Хто здійснив усе це…" [6, с. 266].
Онтологічний аспект розуміння Ісааком Ніневійсь-
ким Божественної любові проявляється й у тлумаченні
ним акту містичного сходження душі до Бога, а точні-
ше, тих змін, що спричинюються цим сходженням. Вар-
тий уваги момент, що принципово відрізняє містику
західного та східного християнства: у першому випад-
ку основний наголос робиться на короткочасності
містичного екстазу, що є досить виправданим із точки
зору величезного психологічного перевантаження, що
його переживає містик, унаслідок чого за зовнішніми
ознаками він наближається до психічно хворого. Місти-
ка ж східного християнства акцентує на остаточній зміні
онтологічного статусу суб'єкта містичного досвіду, що
відбувається в результаті його долучення до Сакраль-
ного. Конституюється певне вивільнення на рівні
свідомості містика з-під обмежень особистості та он-
тологічної дихотомії об'єкт-суб'єкт. Цю тенденцію відна-
ходимо й у творах Ісаака Сиріна: "Коли ж людина пос-
тійно прилучається до Бога в безперервному моли-
товному виливі, коли вона постійно простягається на
землі в благаннях до Нього, і душа її захоплена бажан-
ням, і падає вона додолу перед Хрестом - немає вже
над нею ані закону, ані правил, а часи й установлені
години вже не володарюють над нею; адже з цього
моменту вона вище від усіх них, перебуваючи з Богом
без будь-якого обмеження" [6, с. 89]. При цьому необ-
хідно відзначити й той момент, що єднання душі з Бо-
гом для Ісаака Сиріна, по-перше, є постійним і безпе-
рервним, а по-друге, не може характеризуватися ані
раціональним пізнанням, ані створенням якогось
чуттєвого наочного образу, що часто-густо можна спо-
стерігати в традиції західнохристиянської середньо-
вічної містики: "Духовне єднання [з Богом] є постійним
згадуванням [про Нього], що незмінно палає в серці
полум'яною любов'ю. Від невпинності слідування за-
повідям серце отримує здатність до єднання [із Бо-
гом] не образно, але й не за природою... Немає іншого
шляху до любові духовної, що створює невидимий об-
раз, окрім цього" [9, с. 85, 87].
Гносеологічний. Вище ми вже мали змогу зазна-
чити, що Божественна любов надає можливість лю-
дині пізнати її, а отже, пізнати Бога, що відкрив себе в
Божественних іменах. Ураховуючи те, що Божествен-
на любов лежить в основі світу як творча енергія,
тільки долучення до неї надає можливість істинного
пізнання світу. Нагадаємо, що пізнавальні потенції ratio
досить песимістично оцінювались християнськими
отцями, особливо перших століть, які надавали пере-
вагу вірі (що знайшло своє відображення в проблемі
"Афіни-Єрусалим"). Ісаак Сирін також схиляється до
розуміння віри як основного пізнавального інструмен-
ту, проте відзначає ключову, навіть визначальну роль
Божественної любові в цьому аспекті. Іншими слова-
ми, застосовуючи феноменологічний підхід, можемо
відзначити: езотерична настанова свідомості, що
надає можливість схоплювати й пізнавати Абсолют у
його проявах, у традиції східнохристиянської містики,
представленої в межах статті в особі Ісаака Ніневійсь-
кого, реалізується завдяки певному "зовнішньому"
поштовху з боку Божественної любові, що виступає
трансцендентальною основою пізнання. Отримані в
результаті знання набувають для суб'єкта містичного
акту статусу абсолютної істини, що пояснюється абсо-
лютним характером джерела інформації. Іншими сло-
вами, Божественна любов спричинює своєрідну ре-
дукцію по відношенню до світу матеріального, твар-
ного, і цей "…вихід зі світу, - як пише Г. Флоровський, -
є, перш за все, новою настановою розуму" [14, с. 543].
Ісаак робить наголос також на важливості гносео-
логії навіть у контексті акту творіння. Він пише про те,
що однією з причин творіння Богом світу, ангелів і лю-
дини було бажання бути пізнаним: "Перебуваючи у
власному Бутті, Він, коли не було нікого, хто б змушу-
вав Його, - бо ж нічого не існувало, - з власної волі і
Своєї благодаті побажав, щоб світи прийшли до буття,
щоб вони пізнали Його" [6, с. 57]. При цьому Ісаак не
вважає, що людина в принципі здатна пізнати Бога
безпосередньо - тут він слідує за Псевдо-Діонісієм
Ареопагітом, говорячи спочатку про катафатику, але
більш схиляючись до апофатичного богослов'я, ствер-
джуючи неможливість пізнати Бога: "Тільки завдяки
любові Бога до нас ми можемо прийти до пізнання
Бога. Усе, що ми знаємо про Бога, ґрунтується на тому,
що Він Сам відкрив нам у Своїх божественних іменах,
записаних у священному Писанні" [4, с. 55].
Сотеріологічний. Визначальну роль відіграє лю-
бов і в контексті досягнення людиною спасіння. Саме
спасіння як таке обумовлюється, так би мовити, "зус-
трічним рухом" любові людської до Бога та Божествен-
ної любові, що сходить на людину. Любов людини до
Бога надає можливість досягнути стану Богоподіб-
ності, що дуже вдало підмічає Алфєєв, посилаючись
на 1-й том творінь Ісаака Сиріна: "Якщо Бог - це Лю-
бов, то кожен, хто досяг досконалої любові та мило-
сердя до всього творіння, стає богоподібним: його
досконалий стан любові до тварі є дзеркалом, у яко-
му він бачить істинний образ і подобу божественної
Сутності" [4, с. 61]. Квінтесенцією ж Божественної лю-
бові по відношенню до творіння і, у першу чергу, до
людини, що є носієм образу Божого, є акт Боговтілен-
ня: "У Нього одна любов по відношенню до нас і свя-
тих ангелів. І до грішників вона така ж, як до правед-
ників. Свідченням цього є Боговтілення" [3, с. 58]. Інши-
ми словами, людина завдяки спасительній жертві Хри-
ста отримує можливість спасіння через досягнення
стану Богоподібності, який уможливлюється завдяки
Божественній любові. У цьому контексті необхідно
наголосити на тому, що Ісаак Сирін, продовжуючи
східнохристиянську містичну традицію, акцентує на
остаточній онтологічній зміні, що відбувається з місти-
ком унаслідок переживання екстатичного злиття з Бо-
гом [12, с. 664].
Варто відзначити, що в текстах Ісаака Ніневійсько-
го робиться наголос на універсальності та нерозділь-
ності Божественної любові за інтенсивністю та об'єктом,
інакше це дало б підґрунтя для ствердження мінливості,
а отже, обмеженості Бога, що було абсолютно непри-
пустимим: "Але ми знаємо, що кожна людина впевнена,
що немає мінливості у Творця, немає в Нього якихось
більш ранніх чи більш пізніх намірів, немає ненависті чи
обурення в сутності Його, немає "більше" чи "менше" в
любові Його, немає "раніше" чи "пізніше" в знанні Його.
Бо ж якщо кожен вірить, що від благості та любові Твор-
ця творіння прийшло до буття, тоді ми знаємо, що ці
благість та любов жодним чином не применшилися чи
змінилися в сутності Творця в результаті безладного
плину творіння" [6, с. 267-268].
Виходячи з такого розуміння Божественної любові
досить актуальним виглядає питання про співчуття Іса-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 111ФІЛОСОФІЯ
ака Сиріна до ідей апокатастазису. Дійсно, якщо лю-
бов Бога є абсолютно однаковою до всіх створінь, тоді
логічно було б припустити, що всезагальне спасіння є
цілком справедливим результатом такої любові. Про-
те тут необхідно зазначити декілька важливих мо-
ментів. По-перше, Ісаак відмовляється у своєму вченні
від образу Бога-судді на користь милосердного Бога:
"Милосердя протилежне до правосуддя. Правосуддя
є зрівняння точної міри, бо кожному надає те, на що
той заслуговує… А милосердя є печаль, що спону-
кається благодаттю й схиляється до всіх зі співчуттям:
хто заслуговує на зло, тому не віддає, хто вартий доб-
ра, тому дає вдвічі" [4, с. 59]. Іншими словами, якщо в
центрі системи цінностей стоїть поняття правосуддя,
а отже, і справедливості, тоді кожен має отримати те,
на що заслуговує: спасіння чи пекельні муки. У цьому
полягає сенс Страшного Суду, на який чекають всі хри-
стияни, відповідно до Символу віри. Ідея апокатаста-
зису як усезагального спасіння руйнує ці очікування й
нівелює сенс гріха як такого. Для Ісаака Ніневійсько-
го цієї проблеми взагалі не існує, бо він орієнтується
не на справедливість, а на любов як сутність Бога.
Дуже влучно цей момент відзначає C. Аверинцев, го-
ворячи про сутнісну відмінність вчення Ісаака Сиріна
від засудженого на V Вселенському соборі орігеністсь-
кого вчення про апокатастазис за самою модальністю
висловлювання [1, с. 332-333]. Відповідно, для нього
не стоїть питання про дотримання чи недотримання
справедливості. По-друге, він дуже чітко визначає
особливості впливу Божественної любові на людину:
"Говорю ж, що ті, хто мучиться в пеклі, уражені бичем
любові! І які ж гіркі та жорстокі ті муки любові! Бо ті,
хто відчув, що вчинили гріх проти любові, терплять муку
жахливішу від будь-яких страхітливих мук; печаль, що
вражає серце за гріх проти любові, страшніша від будь-
якого можливого покарання. Неприйнятна для кожно-
го думка, що грішники в пеклі позбавляються любові
Божої. Любов є породження відання істини, яке (із чим
кожен погодиться) дається взагалі всім. Але любов
силою своєю діє подвійно: вона мучить грішників… і
веселить праведників" [11, с. 63]. Таким чином, питан-
ня про уможливлення апокатастазису в результаті
твердження про нероздільність любові Божої повністю
знімається: Божественна любов абсолютно нероз-
дільна й усюдисуща, проте вплив її на душі, що сприй-
мають її, різний, залежно від того, чи готова душа
сприйняти її, пройшовши подвиг очищення. І, насамкі-
нець, викликає питання наявність у творах Ісаака Ніне-
війського поняття, що відповідало б грецькому апо-
катастазису.
Етико-практичний. Як пише про Ісаака Сиріна
П. Мінін: "…Він є пристрасним і наполегливим аполо-
гетом етичного начала в містиці. Праксис взагалі, - і
дотримання заповідей зокрема, - для християнина не-
обхідні з багатьох причин… Лікуючи людину від при-
страстей і гріхопадіння, заповіді повертають її до "ви-
токового стану". Оздоровлюючи душу, вони роблять її
сприйнятливою до "духовної любові", а ця любов - "за-
конні двері" до божественного споглядання" [10,
с. 381]. Іншими словами, для Ісаака Сиріна ключову
роль у досягненні стану сп'яніння душі через єднання
з Богом відіграє практична діяльність людини, а точ-
ніше - ченця-відлюдника (згадаймо, що повчання свої
Ісаак Сирін адресував саме пустельникам). Зміст цієї
практичної діяльності складає: віддалення від світу:
"Без віддалення від світу ніхто не може наблизитися
до Бога. Віддаленням же я називаю не переселення
тілом, а відсторонення від мирських справ. Чеснота
віддалення від світу полягає в тому, щоб не займати
розум свій світом" [11, с. 51]; постійна молитва:
"Відлюдництво необхідне заради молитви, а молитва
- для того, щоб здобути нам любов Божу; адже внас-
лідок молитви віднаходяться причини любити Бога" [5,
с. 671]; постійна концентрація на стражданнях як вип-
робуваннях, які мають на меті очистити та підготува-
ти душу до зустрічі з Богом: "Утримуй завжди в розумі
найбільш важкі скорботи скорботних і озлоблених, щоб
самому тобі віддавати відповідну вдячність за малі й
мізерні скорботи, що відбуваються з тобою, і мати
можливість переносити їх із радістю… Чесноти пов'я-
зані зі скорботами. Хто тікає від скорбот, той безсум-
нівно розлучається і з чеснотами. Якщо бажаєш чес-
ноти, тоді піддай себе всілякій скорботі. Бо скорботи
породжують замирення" [Там само, с. 648, 665]. По-
яснити подібну позицію можна так: творчість Ісаака
Сиріна припала на період розквіту єресі мессаліан, які
в основу свого вчення поклали твердження про само-
достатність споглядальної молитви для спасіння душі,
відкидаючи при цьому праксис як такий. Іншими сло-
вами, на думку єретиків, людина не потребує задля
свого очищення ані аскетичної практики, ані виконан-
ня заповідей, ані жодного "зовнішнього" навчання, -
усе це перекривається дією виключно споглядальної
молитви. Ісаак Сирін прикладав усі зусилля для того,
щоб довести помилковість такого підходу, розглядаю-
чи праксис як основу для спасіння людської душі і
єднання її з Богом: "Такою є воля Духа, щоб кохані Його
перебували в трудах. Не Дух Божий перебуває в тих,
хто перебуває в спокої. Тим і відрізняються сини Божі
від інших, що живуть вони в скорботах; а світ пишаєть-
ся роскошами і спокоєм… Господь знає, що тим, хто
живе у спокої неможливо перебувати в любові Його, і
тому відмовляє їм у спокої насолоді" [5, с. 667]. Саме
цей духовний подвиг й очищає душу, приводячи до того
стану, коли Божественна любов приносить насолоду,
а не муки. Варто відзначити, що Ісаак Ніневійський
акцентує увагу на особливому значенні нашої тілесної
природи в процесі містичного сходження до Бога,
адже в нього не існує орігенівського дуалізму при по-
ясненні людини. Тому, розглядаючи процес очищення
і єднання з Богом, він виділяє три своєрідні ступені,
серед яких перший пов'язаний саме з тілом, бо: "Те,
що має бути звільненим в нас, це вся наша природа,
що належить нашій особистості, яка повинна увійти в
сполучення з Богом, стати особистістю тварною з дво-
ма природами: природою людською, обоженою, і при-
родою чи, вірніше, енергією Божественною, - що обо-
жує" [7, с. 196-197].
Але при цьому Сирін не зупиняється винятково на
практичній діяльності. Він пише про те, що: "Діяльність
хресна двобічна: одна полягає в терпінні плотських
скорбот (тілесних позбавлень, яких не можна уникнути
в боротьбі із пристрастями) і називається діяльністю
власне; а інша полягає в тонкому діянні розуму, у Бо-
жественному розмисленні й у перебуванні в молитві й
називається спогляданням. Перша очищує пристрас-
ну частину душі, а друга просвітлює розумну частину
душі" [5, с. 649]. Іншими словами, ми приходимо до його
розуміння містичного просвітлення, яке являє собою
не емоційний екстаз унаслідок наповнення душі Боже-
ственною любов'ю, а екстаз спекулятивний, що про-
являється в особливому стані розуму, який відзна-
чається абсолютним спокоєм: "Таким чином, вищий
момент "подиву" характеризується як стан повної не-
рухомості розуму й почуття, коли людина втрачає усві-
домлення навколишнього, усвідомлення самого себе
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
112
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
й занурюється в переживання глибокої, нічим не пору-
шуваної ісихії, що продовжується іноді не тільки годи-
ни, але й більше. У цих рисах неможливо не бачити не
лише характерні особливості спекулятивного екстазу,
але й деякі відголоски неоплатонічної містики. Отже,
ісихія як досконалий спокій духу - ось той ідеал, до яко-
го схиляється Ісаак у своїй містиці" [10, с. 384]. Проте
це не означає, що Ісаак Сирін якимось чином прини-
жує значення любові у своїй містиці, хоча дає їй таке
тлумачення: "Любов - не печаль, не обов'язок прийня-
ти тяжку смерть за люблячих. Любов є породження
відання; а відання є породження душевного здоров'я,
здоров'я ж душевне є силою, що походить від пози-
тивного терпіння" [5, с. 669].
Детально розглядає Ісаак і співвідношення любові
до Бога з любов'ю до ближнього, говорячи про те, що
передує обов'язково остання. Без осягнення любові
Божої неможливо дійсно любити ближнього. Тому Ісаак
закликає ченців розривати всілякі зв'язки зі світом,
уникати спілкування. Для чого це необхідно? "Перш за
все, життя відлюдника сприяє внутрішньому зосеред-
женню, за якого розум людини заспокоюється від ду-
мок та отримує споконвічну цілісність, утрачену внас-
лідок гріхопадіння" [4, с. 85]. І це очищення відкриває
в людині особливе духовне бачення, яке передує до-
сягненню стану містичного сп'яніння.
Ісаак Сирін наголошує на необхідності очистити
свою "внутрішню" людину, досягти вершин містичного
просвітлення. Стати, користуючись термінологією
С. К'єркегора, "лицарем віри". І тільки після цього ста-
не можливою справжня любов до ближнього, що дже-
релом своїм матиме любов Божественну.
Божественну любов запалює в душі людини сам
Бог, проте це не означає, що роль людини в цьому
аспекті розуміється тільки в пасивному контексті. Бог
впливає на душу, як пише Г. Флоровський, у "…таїнстві
свободи" [14, с. 545].
Висновки
Підводячи підсумок, необхідно відзначити:
- поняття "Божественна любов" відіграє ключову
роль у містичному богослов'ї Ісаака Сиріна;
- зазначене поняття може бути розглянуте в онто-
логічному, гносеологічному, сотеріологічному та ети-
ко-практичному контекстах;
- онтологічний зріз розкривається внаслідок кон-
ституювання Божественної любові як абсолютної, са-
модостатньої основи буття, а також унаслідок фіксації
онтологічної зміни статусу суб'єкта містичного досвіду
внаслідок переживання злиття із Абсолютом;
- гносеологічний аспект проявляється в розумінні
любові як специфічної настанови свідомості, що зу-
мовлює утвердження віри як основного пізнавально-
го інструменту;
- сотеріологічний прояв учення Ісаака Сиріна про
Божественну любов вбачається у визнанні останньої
як єдиного шляху спасіння людини з одного боку, а з
іншого - дається роз'яснення впливу Божественної
любові на грішників, що перебувають у пеклі, унаслі-
док чого фіксується необґрунтованість позиції, яка
розглядає Сиріна як послідовника теорії апокатас-
тазису;
- етико-практичний компонент розкривається в де-
тальному проясненні сутності та особливостей прак-
тичної діяльності ченця-відлюдника задля досягнен-
ня Божественної любові й розкриття її в любові до
ближнього.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Аверинцев С. С. Таинство милости / С. С. Аверинцев //
Исаак Сирин, преподобный. О божественных тайнах и о духов-
ной жизни. Новооткрытые тексты / [пер. с сирийского, прим., пре-
дисл. и послесл. епископа Илариона (Алфеева)]. - [3-е изд., испр.
и доп.]. - СПб. : Изд-во Олега Абышко, 2006. - С. 328-335.
2. Александр (Голицын), иеромонах. Рецензия на книгу епис-
копа Илариона "Духовный мир преподобного Исаака Сирина"
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://bishop.hilarion.
orthodoxia.org/1_3_8_1_2 свободный.
3. Бенедикт XVI (Йозеф Ратцингер) Папа Римский. Бог есть
любовь / Энциклика Верховного понтифика [Електронний ресурс].
- Режим доступу : http://www.benediktxvi.ru/index.php?option=com
_content&task=view&id=681&Iitemid=68 свободный.
4. Иларион (Алфеев), епископ. Духовный мир преподобного
Исаака Сирина / Иларион (Алфеев). - [изд. 2-е, испр. и доп.]. -
СПб. : Алетейя, 2005. - 288 с. - (Серия "Византийская библиоте-
ка. Исследования").
5. Исаак Сирианин, святой. Подвижнические наставления Свя-
того Исаака Сирианина / Исаак Сирианин // Добротолюбие : в
5-ти т. : Т. 2 ; [в русском переводе]. - [изд. 2-е, доп.]. - М. : Типо-
Литография И. Ефимова, Большая Якиманка, 1895. - Париж :
YMCA-PRESS, 1988. - 764 с.
6. Исаак Сирин, преподобный. О божественных тайнах и о
духовной жизни. Новооткрытые тексты / Исаак Сирин ; [пер. с
сирийского, прим., предисл. и послесл. епископа Илариона
(Алфеева)]. - [3-е изд., испр. и доп.]. - СПб. : Изд-во Олега Абыш-
ко, 2006. - 336 с. - (Серия "Библиотека христианской мысли.
Источники").
7. Лосский В. Н. Очерк мистического богословия Восточной
церкви / В. Н. Лосский // Мистическое богословие. - К. : Изд.
Христианской благотворительно-просветительской ассоциации
"Путь к истине", 1991. - С. 95-259.
8. Макгинн Б. Бог как эрос. Метафизические основания хри-
стианского мистицизма / Б. Макгинн // Страницы: богословие,
культура, образование. - М. : ББИ, 1997. - Вып. 2-1. - С. 62-82.
9. Мар Исхак с горы Марут (преподобный Исаак Сирин),
VII в. Воспламенение ума в духовной пустыне / [пер. с сир.
А. В. Муравьева ; науч. ред. Д. А. Поспелова]. - Святая гора
Афон : Пустынь Новая Фиваида Афонского Русского Пантелеи-
монова монастыря. - М., 2008. - 220 с. - (Smaragdos Philocalias).
10. Минин П. Главные направления древне-церковной мис-
тики / П. Минин // Мистическое богословие. - К. : Изд. Христиан-
ской благотворительно-просветительской ассоциации "Путь к ис-
тине", 1991. - С. 337-391.
11. Творения иже во святых отца нашого Аввы Исаака Си-
риянина, подвижника и отшельника, бывшаго епископом хрис-
толюбивого града Ниневии. Слова подвижническия. - [изд. 3-е,
испр.]. - Сергиев Посад : Типография Св.-Тр. Сергиевой Лавры,
1911. - 440 с. - (Репринт выполнен изд-вом "Правило веры". -
М., 1998).
12. Титомир Е. Г. Любовь в мистике средневекового восточ-
ного христианства / Е. Г. Титомир // Пятые Торчиновские чтения.
Философия, религия и культура стран Востока : материалы науч-
ной конференции (С.-Петербург, 6-9 февраля 2008 г.) / сост. и отв.
ред. С. В. Пахомов. - СПб., 2009. - С. 659-665.
13. Титомир Е. Г. Учение пр. Исаака Сирина о божественной
любви / Е. Г. Титомир // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя
філософського факультету). Дні науки філософського факультету
- 2009 : міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року) : матеріали
доп. та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київсь-
кий університет", 2009. - Ч. VII. - С. 63-65.
14. Флоровский Г. Восточные отцы Церкви / Г. Флоровский. -
М. : АСТ, 2005. - 633 с. - (Philosophy).
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 113ФІЛОСОФІЯ
Y. Тіtоmyr
STUDIES OF ISAAK OF NINEVEH ARE ABOUT DIVINE LOVE
The article is devoted to analysis of the concept of Divine love in spiritual heritage of st. Isaak of Nineveh. Current concept is
analysed in aspects of ontology, epistemology, soteriology and ethics.
Key words: studies of Isaak of Nineveh, Divine love, philosophical analysis.
© Є. Тітомир
Надійшла до редакції 30.06.2010
УДК 296.4 : 241.11
Ô²ÇÈ×ÍÀ ÑÂÎÁÎÄÀ ÒÀ ÄÓÕÎÂÍÅ ÐÀÁÑÒÂÎ
 ²ÍÒÅÐÏÐÅÒÀÖ²ßÕ ²ÓÄÀ¯ÇÌÓ
ЗОЯ ШВЕД,
кандидат філософських наук, асистент кафедри релігієзнавства
Київського національного університету ім. Т. Шевченка
У статті розглядається проблема взаємозумовленості феноменів фізичної та духовної
свободи в іудаїзмі. Обґрунтовується теза, що в розумінні єврейської релігійної традиції фізич-
на свобода виступає підґрунтям для реалізації морального Закону, джерелом і гарантом
якого виступає Абсолют.
Ключові слова: рабство, цінності, моральність, свобода, індивідуальна свобода.
Постановка проблеми. Сучасний світ людини ха-
рактеризується винятковою невизначеністю в розу-
=мінні власної свободи, яка обмежена, наприклад,
фізичними межами її існування, але водночас видаєть-
ся мірою нескінчених можливостей індивідуальної са-
мореалізації чи самоствердження у світі. У цьому
зв'язку постає питання про співвідношення свободи та
несвободи в поєднанні "фізичне (соматичне) - духов-
не (психологічне)". Ця проблема є актуальною не
тільки для філософії, але й для духовних традицій, яки-
ми керуються члени різних етнонаціональних спільнот.
Новизна дослідження полягає в здійсненні рекон-
струкції сприйняття ідеї свободи й рабства в духовній
площині в межах єврейської релігійної традиції. Також
виконано системний аналіз взаємозв'язку та специфіч-
ної зумовленості означених феноменів.
Аналіз досліджень і публікацій, у яких започат-
ковано вирішення проблеми. Розв'язанням сфор-
мульованої проблематики у філософській площині зай-
малися такі відомі українські дослідники, як І. Бичко,
А. Колодний, В. Лях, В. Малахов, М. Попович, Н. Ха-
мітов Л. Филипович та інші [1]. Цими авторами було
поставлене питання про відповідність вільного мо-
рального вибору щодо тих можливостей, які пропону-
ються особистості суспільним оточенням та її власни-
ми (особистісними) ціннісними пріоритетами. Однак у
площині інтерпретацій окресленої проблематики в
іудаїзмі це питання не розглядалося.
Об'єкт дослідження - феномен свободи в іудаїзмі.
Предмет дослідження - фізичний та духовний ас-
пекти індивідуальної свободи в іудаїзмі.
Метою дослідження є розгляд питання про спів-
відношення свободи фізичної та моральної в тради-
ційному єврейському релігійному розумінні. Виходячи
з означеної мети, особливу увагу приділимо виокрем-
ленню основних підходів у розумінні індивідуальної сво-
боди людини.
Виклад основного матеріалу. Методологічною
настановою цього дослідження приймемо казуальний
аналіз першоджерел та їх класичних коментарів, у яких
висвітлюється питання співвідношення понять "сво-
боди від" і "свободи для" в єврейській релігійній тра-
диції. Одним із основних лейтмотивів письмового вчен-
ня іудаїзму (у першу чергу це Тора) є історія станов-
лення єврейської спільноти, яка безпосередньо пов'я-
зана з фактом її звільнення з єгипетського полону.
Саме ця подія вважається фундуючою для розумін-
ня специфіки інтерпретацій співвідношення свободи
та несвободи в традиційному іудаїзмі.
Співвідношення фізичної та ментальної свободи-
несвободи слід розглядати з урахуванням "пристрас-
ності" людської душі, що виявляє себе в бажаннях,
прагненнях, примхах.
Відома думка, що фізична несвобода є підставою
для здобуття свободи. Давнє висловлювання Томма-
зо Кампанелли ("тільки в ув'язненні я почувався мак-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22191 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:44:54Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тітомир, Є. 2011-06-20T20:10:06Z 2011-06-20T20:10:06Z 2010 Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов / Є. Тітомир // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 109-113. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22191 23/28.21:13 Стаття присвячена аналізу ролі поняття "Божественна любов" у духовній спадщині св. Ісаака Ніневійського. Зазначене поняття розглядається в онтологічному, гносеологічному, сотеріологічному та етико-практичному аспектах. The article is devoted to analysis of the concept of Divine love in spiritual heritage of st. Isaak of Nineveh. Current concept is analysed in aspects of ontology, epistemology, soteriology and ethics. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов Studies of Isaak of Nineveh are about Divine love Article published earlier |
| spellingShingle | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов Тітомир, Є. Філософія |
| title | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов |
| title_alt | Studies of Isaak of Nineveh are about Divine love |
| title_full | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов |
| title_fullStr | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов |
| title_full_unstemmed | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов |
| title_short | Вчення Ісаака Ніневійського про Божественну любов |
| title_sort | вчення ісаака ніневійського про божественну любов |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22191 |
| work_keys_str_mv | AT títomirê včennâísaakanínevíisʹkogoprobožestvennulûbov AT títomirê studiesofisaakofninevehareaboutdivinelove |