Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів
У статті розглянуто можливості реконструкції за допомогою методу колективної біографії конкретних аспектів життя та діяльності науково-викладацького складу навчального закладу в рамках певного часу й простору. Просопографічний портрет колективу поєднує соціально-історичний підхід і біографічний мет...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22202 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів / Т. Покатаєва // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 96-99. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859737007749595136 |
|---|---|
| author | Покатаєва, Т. |
| author_facet | Покатаєва, Т. |
| citation_txt | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів / Т. Покатаєва // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 96-99. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглянуто можливості реконструкції за допомогою методу колективної біографії конкретних аспектів життя та діяльності науково-викладацького складу навчального закладу в рамках певного часу й простору. Просопографічний портрет колективу
поєднує соціально-історичний підхід і біографічний метод для відтворення процесу формування та розвитку вищої освіти в конкретному регіоні та Україні в цілому.
The possibilities of collective biography educational establishment are examined in the article, competetive aspects of life
and activities of persons in the limits of definite time and interval are reconstructed. The prosopographic portrain connects the
social-historical decision and biography science for renev of process of forming and development of higher education in concrete
region and in Ukraine in the whole.
|
| first_indexed | 2025-12-01T15:37:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
96
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
УДК 929:001.11
ÌÅÒÎÄ ÊÎËÅÊÒÈÂÍί Á²ÎÃÐÀÔ²¯ Ó ÂÈÂ×ÅÍͲ
²ÑÒÎв¯ ÂÈÙÈÕ ÍÀÂ×ÀËÜÍÈÕ ÇÀÊËÀIJÂ
ТЕТЯНА ПОКАТАЄВА,
старший викладач Класичного приватного університету, м. Запоріжжя
У статті розглянуто можливості реконструкції за допомогою методу колективної біо-
графії конкретних аспектів життя та діяльності науково-викладацького складу навчаль-
ного закладу в рамках певного часу й простору. Просопографічний портрет колективу
поєднує соціально-історичний підхід і біографічний метод для відтворення процесу фор-
мування та розвитку вищої освіти в конкретному регіоні та Україні в цілому.
Ключові слова: колективна біографія, навчальний заклад, просопографічний портрет, біо-
графістика, історія вищої освіти, освітня історія регіону.
Постановка проблеми. Історична наука поклика-
на виявляти рушійні сили й фактори історичних змін.
Відомо, що такими факторам можуть бути як об'єк-
тивні, так і суб'єктивні за своєю природою явища. Мар-
ксистська історична наука наголошувала на виявленні
об'єктивних факторів, суб'єктивні аспекти вивчалися
меншою мірою. В останні роки зріс інтерес до істо-
ричних мікроявищ, а відтак - до дослідження ролі кон-
кретних людей в історії. Підтвердженням цього є бур-
хливий розвиток біографістики, просопографії й інших
спеціальних історичних дисциплін, присвячених вивчен-
ню історії в контексті окремих історичних персоналій
як пересічних осіб, так і представників еліти. Згадані
історичні дисципліни цікавляться біографіями історич-
них осіб, що належать до певного історичного періоду.
Це можуть бути індивідуальні й колективні біографії,
які розкривають особливості історії окремих територій,
важливих історичних періодів і розвитку окремих со-
ціальних інститутів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких
започатковано вирішення проблеми. Більшість
праць у галузі просопографії й біографістики присвя-
чено давньому історичному минулому. Так, російська
дослідниця М. С. Петрова досліджує засобами просо-
пографії історію античності [4], А. А. Чекалова засто-
совує цей метод для вивчення візантійської держав-
ності [6]. Український історик Т. Д. Чубіна вивчає про-
сопографію козацько-старшинських родів [7]. До про-
сопографічних досліджень можна зарахувати вивчен-
ня Т. Мауер колективної біографії російських профе-
сорів минулого [3]. Київська дослідниця С. Ляшко
здійснила цікаве вивчення засобами колективної біо-
графії української наукової провінції другої половини
XIX ст. [2]. Теоретико-методологічним засадам просо-
пографії присвячена змістовна стаття І. Старовойтен-
ко [5]. Але метод колективної біографії майже не вико-
ристовується для вивчення новітньої історії України.
Мета статті полягає в розгляді методологічних ас-
пектів використання методів просопографії для вив-
чення історії недержавної вищої освіти.
Виклад основного матеріалу. Вивчення біо-
графій наших сучасників може допомогти розкрити важ-
ливі особливості новітньої історії. У цьому контексті
інтерес викликають біографії представників еліти, що
ініціюють соціальні зміни у визначеній сфері громадсь-
кого життя. Для вивчення історії освіти цікаві біографії
освітян, які багато зробили для реформування осві-
ти, уособлюють собою нові для України форми орга-
нізації вищої освіти, особливо недержавних форм
власності. Так, завдяки особистій активності та ініціа-
тиві лідерів руху недержавних ВНЗ зараз в Україні існує
близько 200 приватних ВНЗ та їхніх філій, у яких здобу-
вають освіту кількасот тисяч студентів.
Недержавний ВНЗ відрізняється від державного
тим, що діє на основі самофінансування та самовря-
дування як приватна підприємницька структура. Він
має певну свободу в організаційному плані, наприк-
лад, ректора призначає власник ВНЗ, або сам влас-
ник і є ректором. У державному ВНЗ ректора обирає
колектив викладачів. Спільні риси з державними: не-
державні ВНЗ підпорядковуються вимогам до вищих
навчальних закладів, що встановлені Міністерством
науки та освіти України. Недержавні ВНЗ так само, як
і державні підлягають ліцензуванню й акредитації.
Освітня професійна програма, освітня кваліфікацій-
на характеристика, навчальний план - основні докумен-
ти, згідно з якими відбувається процес навчання, - зат-
верджує міністерство. Тобто з точки зору навчально-
го процесу, змісту навчання недержавні вузи підконт-
рольні міністерству та повинні дотримуватися держав-
них стандартів та вимог. За це вони мають право ви-
давати дипломи державного зразка.
У недержавному ВНЗ особа ректора та засновни-
ка має велике значення. Особливості ВНЗ, його влас-
не обличчя залежать від власника, тому біографічні
дослідження керівників ВНЗ якнайкраще ілюструють,
яким чином відбувалися зміни, як діяли особи, які
рішення ними приймалися, як долалися труднощі й зна-
ходилися нові можливості для реалізації інновацій у
вищій школі. Їхні нововведення з боку організації на-
вчального закладу, його оригінальної спеціалізації є
прикладом ситуаційної поведінки осіб у досягненні по-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 97ІСТОРІЯ
ставленої мети. Наприклад, МАУП (Народний універ-
ситет "Міжрегіональна академія управління персона-
лом") створив структури, малоймовірні в державному
ВНЗ, а саме: Президентський університет, Українсь-
кий воєнно-козацький інститут ім. Великого князя Свя-
тослава, Українсько-арабський інститут міжнародних
відносин ім. Аверроса і багато інших. МАУП нама-
гається надавити вчені ступені без затвердження
Вищої атестаційної комісії. Так, у структурі МАУП діє
Вищий експертно-кваліфікаційний комітет, який затвер-
джує наукові ступені, що визнаються в рамках МАУП.
Коли біографії осіб, що рухають уперед розвиток
значної соціально-економічної або політичної органі-
зації, стають надбанням громадськості, тоді інші люди
можуть зробити для себе висновки про можливості та
недоліки їхньої поведінки в процесі досягнення мети.
Тексти біографій з'являються як новели, які розк-
ривають технології соціальних змін в інтризі особис-
тих доль.
Важливою особливістю сучасних героїв-ініціаторів
нового є їхня здатність брати на себе відповідальність
за нестандартні рішення заради досягнення важливих
для суспільства цілей. Не безпредметне прагнення до
змін, а конкретні потреби суспільства стимулюють
ініціаторів змін до інноваційних рішень. Ініціативних
людей відрізняє їхня готовність знаходити нові, нестан-
дартні способи задоволення як суспільних, так й осо-
бистих потреб, реалізації своїх уявлень про їхню жит-
тєву місію й досягнення цілей різного рівня та змісту.
У біографіях на конкретних фактах демонструється
переплетення особистого та суспільного, історичного
й побутового. Вирішуючи завдання своєї особистої долі,
представники керівництва приватного ВНЗ та профе-
сорсько-викладацького складу, які ініціюють нові фор-
ми організації освіти, уключаються в процес ринкових
перетворень у суспільстві та подолання кризи в освіті.
Одним із проявів цієї кризи є недостатнє задоволення
сферою освіти потреб суспільства. Сьогодні в нашій
країні на 10 тис. населення - 520 осіб-студентів ВНЗ.
Для порівняння: у країнах Західної Європи цей показ-
ник становить 700-800 осіб. Отже, для досягнення
європейського рівня ресурсів держави не вистачає,
тому саме недержавна освіта дозволить задовольни-
ти запити населення України щодо отримання вищої
освіти.
Нових керівників вищої освіти відрізняє мотивація
на досягнення найвищих рубежів в особистому житті
через і завдяки реалізації суспільно значущих завдань.
Їхня активність спрямовується на мобілізацію соціаль-
ного оточення, на тих, хто включений до орбіти їхнього
діяльного ентузіазму для спільних досягнень. Вони не
замикаються в особистій долі, а роблять її частиною
загальнозначущих історичних процесів. Завдяки їх осо-
бистій активності з'являються нові співтовариства, нові
форми колективних дій, виникають і реалізуються нові
соціально значущі проекти у сфері освіти. Так, на-
прикінці 80-х років XX століття, відповідно до спеціаль-
ної домовленості й відповідних рішень керівників і пред-
ставників інтелігенції та духівництва слов'янських дер-
жав, було прийняте рішення про створення перших
Міжнародних Слов'янських університетів в Україні, Бол-
гарії, Словаччині. Засновником і президентом є Хрис-
тиян Валеріанович Раковський - прямий нащадок відо-
мого в слов'янському світі роду Раковських, заслуже-
ний діяч науки і техніки, доктор технічних наук, профе-
сор, академік, член бюро слов'янських мов ЮНЕСКО.
Центр базового навчання Міжнародного Слов'янсько-
го університету знаходиться в м. Харкові, а філії - у
Києві, Сімферополі, Софії, Римі, Мілані й Барселоні.
Біографії ініціаторів історичних змін є зразками для
інших людей у формуванні їхніх життєвих стратегій,
прикладами для наслідування в способах досягнення
особистих рубежів і побудови своєї долі.
Біографії засновників недержавних ВНЗ показу-
ють, як вони захоплюють у свій життєвий потік багато
інших людей, як стимулюють в інших життєві зміни, да-
ють іншим змогу досягати нових висот і вирішувати
складні завдання їхньої особистої долі. Так, недержав-
ний ВНЗ МАУП створив по всій Україні 50 інститутів,
філій, відділень, впливаючи на освітній простір вели-
ких та малих міст України, й акумулював зусилля 2 ти-
сяч фахівців викладацького складу.
Ініціатори викликають ефект ланцюгової реакції
змін, що залучає все більшу кількість людей у процес
змін, у створення нових форм організації громадсь-
кого життя. Так відбулося і з історією недержавних
вузів. Їхні ініціатори створили нове для України явище,
яке суттєво вплинуло на культурне життя країни, дало
можливість задовольнити запит суспільства на одер-
жання вищої освіти величезних мас молоді. У пору роз-
квіту в МАУП навчалося більше 50 тис. студентів, у
Європейському університеті, у Відкритому міжнарод-
ному університеті розвитку людини "Україна", у Класич-
ному приватному університеті та декількох інших круп-
них недержавних ВНЗ сьогодні навчається понад
10 тис. студентів.
Ініціатори недержавних ВНЗ не виступають ради-
кальними перетворювачами, вони не революціонери,
що прагнуть шляхом активної боротьби із системою
досягти мети. Якщо перешкоди заважають досягнен-
ню певного результату, вони вдаються до маневру,
шукають інші способи подолання перешкод. Подекуди
ці способи можуть видатися такими, що межують із
прийнятними для суспільства. Ідеться про використан-
ня неформальних практик у взаємодіях із тими поса-
довцями та іншими особами, від яких залежить досяг-
нення поставленої мети й вирішення практичної задачі
заснування ВНЗ, його ліцензування та акредитація.
Про ці речі не прийнято говорити в контексті вивчення
соціальних інновацій. Але ще Н. Маккіавеллі, зверта-
ючись до государів, висловлювався приблизно так:
"Якщо ви хочете бути моральними людьми, будьте
ними, але тоді ви втратите владу". Використання за-
суджуваних офіційно методів при досягненні позитив-
ної мети в біографіях виявити складно. Про ці аспекти
можна тільки здогадуватися, намагаючись зрозуміти
причини, завдяки яким одним людям удається домог-
тися того, що інші не можуть зробити. Але ці версії по-
винні поєднуватися з визнанням наявності харизма-
тичних рис у соціальних інноваторів, таких якостей, як
особиста харизма, наполегливість, воля, здатність
переконувати тощо. І тоді те, що було досягнуто зав-
дяки харизматичним якостям засновника недержав-
ного ВНЗ, може бути довільно приписане впливу ко-
рупції й інших неформальних практик. Але не можна й
виключати роль корупції як інструмента інновацій, як
способу подолати бюрократичну відсталість системи.
Тут може постати дилема: чи новація гине в лещатах
системи, чи завдяки неформальним методам ця но-
вація впроваджується й дає змогу вирішувати важливі
соціально значущі проблеми. Для першопрохідників
недержавної освіти не характерне зайве моралізуван-
ня, проте їм притаманний прагматизм і знання спо-
собів, як вирішувати проблеми в конкретному соціумі.
У становленні недержавних вишів поєднуються фор-
мальні й неформальні практики: гроші, воля, особисті
зв'язки, шляхетні цілі і, на нашу думку, не завжди шля-
хетні засоби їхнього досягнення.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
98
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
Якщо звернути увагу на обставини виникнення на
початку 90-х років ХХ ст. відомих зараз недержавних
ВНЗ, стає зрозуміло, що загальними рисами їх заснов-
ників були певна частка месіанства та авантюризму,
прагнення до свободи, релігійності, захопленість пев-
ною ідеєю. Так, Г. Щокін, засновник МАУП, будує на
своїй батьківщині церкву, закладає церкву і засновник
Класичного приватного університету В. Огаренко із
Запоріжжя, Х. Раковський, засновник Слов'янського
університету в Харкові, переймається ідеєю слов'ян-
ської єдності. Характерна риса багатьох засновників
недержавних ВНЗ - це ставлення до свого життя як
до засобу служіння певній ідеї: національній, культурній,
науковій, релігійній.
Біографії ініціаторів нововведень у вищій школі
можуть перетинатися з біографіями їхніх послідовників,
тих, хто йде вже торованим шляхом, хто скористався
можливостями, що відкрилися. На підставі біографій
професорсько-викладацького складу та керівництва
недержавних ВНЗ можна визначити, як соціальні інно-
вації впливають на соціум, як вони поширюються по
соціальних мережах і поступово формують нову со-
ціальну реальність. Так, керівник створеного недер-
жавного вишу рекрутує кваліфікований викладацький
склад, формує колектив нового навчального закладу.
Біографія самого керівника і його найближчих по-
мічників по створенню вишу - біографії інноваторів. А
біографії осіб другого порядку, що прийшли вже в но-
востворений ВНЗ, - це оповідання про пізніх послідов-
ників. У колективній біографії вишу повинні сполучати-
ся просопографії обох типів.
Аналіз фактів біографії, діяльності осіб, пов'яза-
них з організацією закладів освіти, та їх взаємозв'язків
у цій справі з діячами місцевих органів влади дає
підстави говорити про наявність комплексу дослідних
питань різних напрямів історичних досліджень, зокре-
ма історії соціальних інститутів, краєзнавства, біогра-
фіки. Цей синтез дає змогу виявити тенденції розвит-
ку науки та освіти в регіоні, дослідити конкретний вне-
сок певних осіб та колективів у культурний розвиток
місцевої громади.
Історичні зміни відбуваються, насамперед, завдя-
ки діяльності людей, а вже потім - завдяки соціальним
інститутам. Виникнення й розвиток недержавних вишів
відбувалися в основному внаслідок активності конкрет-
них ініціаторів, творців вишів, а відповідні освітні інсти-
туції та інші державні установи, структури громадянсь-
кого суспільства сприяли цьому процесу, створювали
необхідні організаційні й нормативні передумови. За-
кони, норми і правила повинні бути задіяні конкретними
людьми, щоб реальні інститути були створені. Ініціативні,
активні представники професорсько-викладацького
складу в силу життєвих обставин і біографії шукають і
знаходять інституціональні можливості нового часу й
використовують їх для реалізації своїх планів щодо ство-
рення й розвитку недержавного вишу.
За допомогою методу колективної біографії мож-
на створити просопологічний портрет недержавних
вишів регіону в контексті загального розвитку цього
регіону, із яким пов'язані життя та діяльність суб'єктів
біографії; осмислення їхньої ролі й місця в складних
соціокультурних процесах, а також дослідження со-
ціального переміщення найбільш активних діячів осв-
іти з регіонального рівня на загальнонаціональний. Так,
ректор Європейського університету, що розташований
у Києві та має філії в багатьох містах України, спочат-
ку працював у Запоріжжі. Мають запорізьке коріння
ще декілька провідних осіб у сфері освіти України.
Просопографіка освіти поєднує історичний кон-
текст розвитку цього соціального інституту з розгля-
дом біографій освітян, що дає можливість охаракте-
ризувати цей метод дослідження як соціально-історич-
ний. Соціальна поведінка діячів освіти розглядаєть-
ся в площині індивідуального та суспільного життя. При
тому окремі біографії освітян поєднуються в певній
сукупності, що дає змогу отримати спільну колективну
біографію того чи іншого освітнього закладу. Така ко-
лективна біографія включає до себе як провідних, так
і рядових осіб, життя яких пов'язане із цим вишом.
Розгляд поряд із індивідуальною біографію ще й
опису професійного життя інших осіб, пов'язаних один
із одним спільним регіоном проживання та спільною
сферою діяльності, дає можливість відтворити мере-
жеві структури регіональної освіти. Під мережевою
структурою ми розуміємо систему взаємозв'язків,
знайомств, спільних дій, що поєднує певну професійну
та регіональну спільноту. Для становлення мережевих
структур важливе значення мають генетичні корені
зв'язків між людьми: спільне навчання, сусідські зна-
йомства, родинні зв'язки, спільна робота в минулому,
спільні захоплення та види відпочинку тощо. Мереже-
ва структура може пояснити внутрішні неформальні
зв'язки між людьми, що працюють у різних організаці-
ях, але допомагають одне одному інформацією, різни-
ми ресурсами та неформальною підтримкою тощо.
Мережеві зв'язки мають значення при формуванні
нового колективу недержавного вишу, при отриманні
різного роду дозволів та інших преференцій як на по-
чатковому етапі існування вишу, так і в період його
розвитку. Дослідження мережевих зв'язків є одним із
завдань колективних біографій.
На історії окремого освітнього закладу реалізуєть-
ся методологічне положення, що історію створюють
не тільки видатні особи, а й "народ", у цьому разі його
мікрочастина - колектив вишу. Біографії дають змогу
реконструювати шлях розвитку освіти як соціального
інституту в окремому регіоні, розкрити особливості
цього процесу та узагальнити певні явища, притаманні
в цілому освіті України.
Є кілька особливостей використання методу колек-
тивного портрету навчального закладу для цілей вив-
чення новітньої історії.
1. Дослідника цікавить не вся біографія учасників
події, а тільки ті фрагменти, які безпосередньо пов'я-
зані з певним навчальним закладом.
2. Дослідника цікавить саме той бік життя керів-
ників та викладачів недержавного ВНЗ, який безпо-
середньо пов'язаний з роботою, і значно меншою
мірою - ті частини життєвої історії, які стосуються осо-
бистого життя.
3. Практично всі учасники колективної біографії -
наші сучасники, і далеко не всі готові постати привсе-
людно зі своїми біографіями під своїми прізвищами. Для
дослідника історії недержавних ВНЗ, за великим рахун-
ком, не завжди ці імена мають вирішальне значення.
Тому іноді доводиться використовувати псевдоніми.
4. Метод колективної біографії може містити уза-
гальнюючий образ учасників подій, які мають спільний
статус, спільні мотиви, спільні обставини, що пов'язані
з перебуванням у вищому навчальному закладі.
5. Колективний портрет навчального закладу част-
ково являє собою типологію мотивів створення вишу
недержавної форми власності або виходу з нього,
відносин із власником навчального закладу, типології
траєкторії кар'єри. Іншими словами, колективний порт-
рет частково є набором типажів.
Важливою рисою засновників та ініціаторів недер-
жавних вишів є наявність досить високого рівня ре-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 99ІСТОРІЯ
сурсів (економічних, владних, мережних та ін.), що дає
змогу вирішувати складні завдання, пов'язані зі ство-
ренням нової освітньої організації. Вирішальними скла-
довими процесу утворення й становлення нових ВНЗ
в Україні є реалізація можливостей, які відкрило нове
законодавство, творче начало окремих особистостей,
фінансові можливості, зв'язки у владних структурах та
ін. Тож при відтворенні історії недержавних вишів по-
стає питання про походження матеріальних ресурсів
та змісту зв'язків із особами, від яких залежало рішен-
ня та дозвіл на відкриття вишу.
Так, певний власник та ректор великого регіональ-
ного недержавного вишу в минулому був підприємцем,
власником багатопрофільної приватної фірми. Крім
того, його діяльність у регіоні мала давню історію й
зумовила наявність міцних зв'язків із представника-
ми місцевої еліти. Але наявність достатніх ресурсів
для створення недержавного вишу ще не пояснює,
чому саме власник успішного бізнесу спрямовує свої
капітали у сферу освіти. Відповідь на це запитання
може дати біографіка як мистецтво створення біо-
графії, яка містить не тільки факти життя, а й мотива-
цію дій, обставини подій та причини тих чи інших учинків.
У прикладі, наведеному вище, виявляється, що керів-
ник недержавного ВНЗ мав життєву місію, яка вклю-
чала прагнення до культурного розвитку людей, спри-
яння цьому розвитку та особистісне покликання зро-
бити все можливе для національного відродження.
Для ініціаторів та керівників нових навчальних зак-
ладів експериментування із засобами та змістом своїх
дій не було самоціллю. Керівники та представники про-
фесорсько-викладацького складу недержавного ВНЗ
вирішували свої біографічні завдання, шукаючи опти-
мальні методи подолання проблем. Часто це був ме-
тод спроб та помилок. І ті спроби, які були вдалими,
потім входили до арсеналу випробуваних, перевіре-
них засобів для вирішення наступних завдань, що по-
в'язані з розвитком вишу. Важливою рисою першо-
прохідників у створенні недержавних вишів було пе-
реконання, що вони йдуть у ногу із сучасністю, нама-
гаються творити майбутнє й накопичують можливості
для розвитку освіти на віддалену перспективу.
Нова сфера прикладання сил, особливо для тих,
хто прийшов в освіту з інших сфер діяльності, спочат-
ку пов'язується з великим рівнем ризику, невизначе-
ності та непередбачених наслідків. Саме тому пер-
шопрохідники недержавної освіти постійно виходять
із пропозиціями до владних структур з тим, щоби їхні
наступники мали більш комфортні умови для створен-
ня нових вишів та більш сприятливі умови для діяль-
ності вже створених недержавних ВНЗ. Саме для цьо-
го були засновані різні громадські організації, які об-
'єднують недержавні виші: Асоціація навчальних зак-
ладів України приватної форми власності та Конфе-
дерація недержавних вищих закладів освіти України.
Спільна активність керівників недержавних ВНЗ
здійснює постійний тиск на владні структури, примушує
їх прислухатися до потреб цієї форми організації осві-
ти. Своєрідне партнерство між представниками недер-
жавних вишів, Міністерства освіти та науки та спожи-
вачами освітніх послуг створює новітню історію не-
державної освіти. Відтворенню цього процесу сприя-
ють колективні біографії осіб, що включені в освітню
сферу суспільства.
Висновки
Просопографічний метод вивчення біографій групи
осіб дає змогу кожну особу, яка задіяна в конкретному
історичному процесі, розглядати як особистість та інди-
відуальність. Конкретне історичне дослідження колек-
тиву вищого навчального закладу за допомогою індиві-
дуальних біографій членів цього колективу, занурених
у суспільний контекст, відтворює процес формування
та розвитку освіти регіону в певний період часу. Біогра-
фістика освіти дає можливість на конкретному історич-
ному матеріалі вивчати зміни, що відбулися в останні
десятиліття в галузі вищої освіти України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Березовська Т. В. Проблема створення просопографічно-
го портрету роду Аркасів / Т. В. Березовська // Історія. Етногра-
фія. Культура : Нові дослідження. - Миколаїв : Атол, 2004. -
С. 297-299.
2. Ляшко С. М. Українська наукова провінція другої полови-
ни XIX - 20-х років ХХ ст. : досвід колективної біографії /
С. М. Ляшко // Наук. праці НБУВ. - 2005. - Вип. 14. - С. 728-744.
3. Мауер Т. Новый подход к социальной истории универси-
тета: коллективная биография профессоров / Т. Мауер // Из исто-
рии русской интеллигенции : сб. материалов и статей к 100-ле-
тию со дня рождения В. Р. Лейкиной-Свирской. - СПб., 2003. -
С. 273-301.
4. Петрова М. С. Просопография как специальная истори-
ческая дисциплина (на примере авторов поздней античности
Макробия Феодосия и Марциана Капеллы) / М. С. Петрова. -
СПб. : Алетейя, 2004. - 254 с.
5. Старовойтенко І. В. Просопографічний портрет особистості
у контексті сучасних завдань біографічних та історичних дослід-
жень / І. В. Старовойтенко // Укр. біографістика : зб. наук. праць.
- 2008. - № 4. - С. 50-66.
6. Чекалова А. А. У истоков византийской государственнос-
ти: сенат и сенаторская аристократия Константинополя IV - пер-
вой пол. VII в. / А. А. Чекалова. - М. : Книжный дом "Универси-
тет", 2007. - 278 с.
7. Чубіна Т. Д. Просопографія як метод дослідження козаць-
ко-старшинських родів / Т. Д. Чубіна // Наук. праці істор. ф-ту
Запорізького нац. ун-ту. - 2009. - Вип. 26. - С. 78-85.
Т. Pokataeva
METHOD OF COLLECTIVE BIOGRAPHY IN STUDY OF HIGHER EDUCATIONAL
ESTABLISHMENT HISTORY
The possibilities of collective biography educational establishment are examined in the article, competetive aspects of life
and activities of persons in the limits of definite time and interval are reconstructed. The prosopographic portrain connects the
social-historical decision and biography science for renev of process of forming and development of higher education in concrete
region and in Ukraine in the whole.
Key words: collective biography, educational establishment, prosopographic portrain, biography science, history of higher education,
educational history of region.
© Т. Покатаєва
Надійшла до редакції 06.07.2010
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22202 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T15:37:06Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Покатаєва, Т. 2011-06-20T20:26:42Z 2011-06-20T20:26:42Z 2010 Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів / Т. Покатаєва // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 96-99. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22202 929:001.11 У статті розглянуто можливості реконструкції за допомогою методу колективної біографії конкретних аспектів життя та діяльності науково-викладацького складу навчального закладу в рамках певного часу й простору. Просопографічний портрет колективу поєднує соціально-історичний підхід і біографічний метод для відтворення процесу формування та розвитку вищої освіти в конкретному регіоні та Україні в цілому. The possibilities of collective biography educational establishment are examined in the article, competetive aspects of life and activities of persons in the limits of definite time and interval are reconstructed. The prosopographic portrain connects the social-historical decision and biography science for renev of process of forming and development of higher education in concrete region and in Ukraine in the whole. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів Method of collective biography in study of higher educational establishment history Article published earlier |
| spellingShingle | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів Покатаєва, Т. Історія |
| title | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів |
| title_alt | Method of collective biography in study of higher educational establishment history |
| title_full | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів |
| title_fullStr | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів |
| title_full_unstemmed | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів |
| title_short | Метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів |
| title_sort | метод колективної біографії у вивченні історії вищих навчальних закладів |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22202 |
| work_keys_str_mv | AT pokataêvat metodkolektivnoíbíografííuvivčenníístorííviŝihnavčalʹnihzakladív AT pokataêvat methodofcollectivebiographyinstudyofhighereducationalestablishmenthistory |