Про неточності природничої наукової термінології

Аналізуються закономірні, історично усталені недоліки поширених наукових терміносполучень у природничих і, зокрема, географічних наукових працях. Запропоновано виправлення та уточнення об’єктних, предметних і суб’єктних наукових понять і термінів природознавства. The regular, historically establis...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Пащенко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Мовне питання
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2233
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про неточності природничої наукової термінології / В. Пащенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 63-69. — укр..

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859765007562047488
author	Пащенко, В.
author_facet	Пащенко, В.
citation_txt	Про неточності природничої наукової термінології / В. Пащенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 63-69. — укр..
collection	DSpace DC
description	Аналізуються закономірні, історично усталені недоліки поширених наукових терміносполучень у природничих і, зокрема, географічних наукових працях. Запропоновано виправлення та уточнення об’єктних, предметних і суб’єктних наукових понять і термінів природознавства. The regular, historically established defects of scientific terminological units in natural scientific works and geographic scientific works in particular are analyzed. It’s proposed to correct and to define more precisely objective and subjective scientific concepts and natural science terms
first_indexed	2025-12-02T05:19:36Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 63 Ці характерні приклади охоплюють пока! зові й найпоширеніші помилки, що трапля! ються в сучасному науковому (та й повсяк! денному) мовленні. І за цим зразком можна знаходити шляхи до правильного вживання багатьох інших зворотів. 1. Український правопис /АН України, Ін!т мовоз! навства ім. О.О. Потебні; Ін!т української мови. — 4!те вид., випр. й доп. — К.: Наук. думка, 1993. — 240 с. 2. Орфографічний словник української мови: Близь! ко 120000 слів / Уклад.: С.І. Головащук, М.М. Пе! щак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. — К.: До! віра, 1994. — 864 с. 3. Русско!украинский словарь / Голова ред. колегії акад. АН УРСР І.К. Білодід. У 3!х томах. — К.: Наук. думка, 1968. 4. Вакуленко М. Російсько!український словник фізичної термінології / За ред. проф. О.В. Вакулен! ка. — К.: Поліграф. центр Київ. ун!ту ім. Тараса Шев! ченка, 1996. — 236 с. 5. Вакуленко М. Про «складні» проблеми українсько! го правопису (українська латиниця, запозичені сло! ва та ін.). — К.: Курс, 1997. — 32 с. 6. Вакуленко М. Про тонкощі перекладу з російської та вживання деяких термінологічних пар // Вісн. Книжкової палати. — №8 (109). — Серпень 2005. — С. 41–43. 7. Караванський С. Мовні віруси // Літ. Україна. — 27 квітня 2006. М. Вакуленко ДЕЯКІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ НЮАНСИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ЯК НЕ ВИПЛЕСНУТИ З ВОДОЮ ДИТИНУ Р е з ю м е Розглядається проблема вживання близьких мовних одиниць — відмінків, закінчень, паронімів тощо на ос! нові поєднання статистичного та аналітичного методів термінології. Подаються рекомендації щодо їх пра! вильного вживання у науковому та повсякденному мовленні. M. Vakulenko SOME TERMINOLOGICAL NUANCES OF UKRAINIAN LANGUAGE: HOW NOT TO THROW THE BABY OUT WITH THE BATH WATER S u m m a r y The problem of close language units use – cases, endings, paronyms on the joint basis of terminology statistic and analytical methods. The recommendations on their correct use in the scientific and everyday communication are made. В. ПАЩЕНКО ПРО НЕТОЧНОСТІ ПРИРОДНИЧОЇ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ © ПАЩЕНКО Володимир Михайлович. Доктор географічних наук. Головний науковий співробітник Інституту географії НАН України (Київ). 2006. Науці завжди властиві певні суперечності між розвитком наукового знання і його понятійним забезпеченням, між змістовним наповненням понять і не відпо� відними йому термінами професійного сленгу. Наукознавчі обґрунтування роз� кривають закономірні відмінності між об’єктними, предметними й суб’єктни� ми поняттями і термінами, вказують шляхи вдосконалення наукової мови. Ав� тор досліджує проблему професійного жаргону вчених, аналізуючи приклади найпоширеніших сленгових штампів зі сфери природничих дисциплін. Iсторія науки безліч разів фіксувала існу! вання і поновлення кількох усталених су! перечностей, якими супроводжується розви! ток знань. Зокрема, це суперечності між зміс! том наукового знання, що постійно розви! вається, і його понятійним забезпеченням, яке відстає від розвитку змісту; між змістов! ним наповненням понять та інерційнішими 64 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 у змінах термінами, що не завжди відповіда! ють поняттям. Такі неузгодженості час від часу знімаються завдяки зусиллям науков! ців, котрі прагнуть передати науковий зміст коректно, грамотно і точно. Такими небайду! жими до проблем наукової мови та борцями за її оновлення і збагачення були філософи Г. Лейбніц і К. Гельвецій, хімік А. Лавуазьє, математик А. Пуанкаре. Відомий і спротив тих, хто неодмінно за! лишався прихильником усталеного, звично! го в науці. Хоча консервативність такого штибу якраз найбільше суперечить і заважає головному покликанню наукових дослі! джень — генеруванню нових достовірних знань, розвиткові дослідницьких ідей і про! дуктивному поступу науки в її суспільних утіленнях. Певні вади наукової мови завжди форму! валися і формуються тепер як некваліфіко! вані спеціальні вислови фахівців, їхні особ! ливі професійні сленги, жаргони. Жаргонні вислови досить поширені, в Україні вони трапляються навіть у державних документах. Це упізнавані фахівцями, але не всім зро! зумілі мовні штампи, які нібито описують реалії буття. Насправді ж, якщо вдуматись у зміст жаргонних висловлювань, — це хибні псевдонаукові формулювання, несприйнятні для сторонніх через свою нелогічність. Окремі сленгові штампи культивують за кордоном. Наприклад, запозиченим є вислів biological dіversity — «біологічне» різноманіт! тя, яке насправді є біотичним: це різноманіт! тя біоти у природі. А біологічним може бути різноманіття наукових фактів, думок, теорій у науковому дослідженні. З неякісними — невдумливими, буквальними перекладами текстів міжнародних конвенцій — невдало означене «біологічне різноманіття» потрапи! ло в Україну, його некритично приймають і поширюють, насамперед чиновники приро! доохоронного відомства. Жаргонні вислови запроваджують і поши! рюють фахівці найрізноманітніших спряму! вань. Від газетярів пішла в обіг «погана еко� логія» — вислів, зміст якого — незадовільні екостани навколишнього середовища. На совісті українських урядовців та невибагли! вих законотворців вислів «екологічна мере! жа», який уже ввійшов до низки державних документів. Та мережа насправді має бути мережею природоохоронних об’єктів і тому лише екомережею, а не чимось науко! вим із логосом у другому корені, як це про! читується в означенні «екологічна». До сло! ва, англомовний відповідник цього словоспо! лучення бездоганний, науково коректний: econet. Найпоширеніші приклади професійних жаргонів — міждисциплінарні. Це гасла так званого сталого розвитку, що їх найбільше декларують і підтримують політики й жур! налісти, а науковці — невдумливо обґрунто! вують, мало заглиблюючись у сутність декла! рованого. Це також буквальна «погана еколо� гія» — некваліфіковані геоекологічні знання, подані екологічним жаргоном як науково не� якісний виклад фахівцями знань про наше довкілля. Жаргон геоекологічного змісту вживають на всіх рівнях українського сус! пільства, від урядового до місцевого шкіль! ного та осібного. У географії та геології жар! гон — це найчастіше нічим не виправдані на! зивання іменами своїх наук різноманітних досліджуваних сутностей навколишнього світу: «геологічні» тіла, процеси та будова; «географічні» ландшафти, райони, процеси, аж до географічних середовища та оболонки. Найпоширеніші понятійно!термінологічні набутки природознавства і, зокрема, наук про Землю, які потребують виправлень і корекції, склалися по!різному. Витоки частини з них простежуються ще з ХІХ ст. Є поміж них і пізніші, з минулого століття. Видатний американський геолог і геомор! фолог Вільям Морріс Девіс назвав відкритий ним закон (цикл) розвитку рельєфу поверхні Землі географічним циклом. Пізніше цей цикл був названий і геоморфологічним. Напевно, ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 65 саме такі назви цього вчення, створеного на межі ХІХ–ХХ ст., підкреслювали і посилю! вали значення ідей В.М. Девіса, геолога за освітою, для географічної науки. Значення було справді велике і мало в колах географів! науковців міжнародний резонанс. Радянський учений академік Андрій Олек! сандрович Григор’єв створив у 30!х роках ми! нулого століття вчення про географічний (фі� зико�географічний) процес, а також запропо! нував термін географічна оболонка (1932 р.). Не виключено, що він орієнтувався на попе! редника, успішного у виборі подібних назв, В.М. Девіса. Схожі дефініції — географічні (ландшафтно!географічні) зони та географіч� ний ландшафт — міцно закріпились у свідо! мості цілих поколінь вітчизняних природо! знавців, науковців і викладачів завдяки мо! нографіям академіка Льва Семеновича Берга. В усіх цих корифеїв природничої думки був один спільний попередник — філософ Фрідріх Енгельс, іще успішніший у доборі суб’єктивних наукових назв на означення об’єктивних сутностей. І хоча в історії науки та філософії можна віднайти й інші творчі особистості з подібними, не вельми корект! ними понятійно!термінологічними набутка! ми, проте визначально вплинути на розвиток наукових знань судилося небагатьом. Для цього потрібні були певні сприятливі умови. У Радянському Союзі склалася чи не оп! тимальна кон’юнктура для підняття на ідео! логічний щит ідей «Діалектики природи» Ф. Енгельса. З!поміж них — класифікаційне співвіднесення основних форм руху матерії з фундаментальними науками: механікою (фізикою), хімією, біологією. Форми руху матерії Ф. Енгельс назвав за науками, що їх вивчали, — їхніми іменами: фізична, хімічна, біологічна форми руху. На ті часи це вигля! дало переконливо і по!своєму довершено. Для представників інших дисциплін виник! ла спокуса обґрунтувати нові форми руху матерії і цим утвердити свої галузі пізнання у колі фундаментальних наук. Перед такою спокусою у другій половині ХХ ст. не встоя! ли геологи і географи. Було опрацьовано іде! ологічно витримані наукові положення про геологічну і географічну форми руху матерії. На 2005 р. до них додано щонайменше гео� морфологічну форму руху. В усіх згаданих випадках об’єктним при! родним сутностям надано не відповідні їм об’єктні означення, а означення предметні — як сутностям знаннєвим. Такий стан у нау! кових означеннях є інерційним, успадкова! ним відтоді, як у науці ще не розрізняли об’єкти (досліджувані сутності) і предмети дослідження (пізнавальні відображення об’єктів). Тоді, аж до 70!х років ХХ ст., їх вва! жали синонімами, і не були відомі критерії для відповідного розшарування різнорідних понять і термінів, які тепер трактують як похідні від об’єктів і, окремо, від предметів науки. Не спиняючись на суті явищ, означених наведеними вище науковими поняттями, за! уважимо: всі ті означення некоректні, бо по! ходять від назв наук, які вивчають відповідні явища, а не від їхнього сутнісного змісту. Отже, означуваних сутностей вони ніякою мірою не передають, потрібного семантично! го навантаження не мають, належної змістов! ної інформації не несуть. Вони є словами, але виконують роль упізнаваних знаків. Як відо! мо, знаковий рівень спілкування властивий вищим тваринам, а для людей як земних істот найвищої організації основним є все!таки словесно!змістовний рівень спілкування. Тому згадані змістовні поняття повинні мати належні термінологічні означення, у яких би прочитувався передаваний зміст. Зокрема, замість словосполучень, виділе! них світлим курсивом, на думку автора, мали б бути такі чи подібні їм: пенепленний цикл розвитку рельєфу, ландшафтний процес, ландшафтна оболонка, ландшафтна або природна зона, природний чи антропоген� но змінений ландшафт, геоматичні тіла і процеси, будова надр, геоматична і ланд� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1166 шафтна форми руху матерії. А знайти пе! реконливий об’єктний відповідник незбаг! ненній геоморфологічній формі руху матерії взагалі проблематично. Основний зміст пропонованих наукових корекцій ґрунтується на наукознавчому розгляді змісту і функцій головних атри� бутів природничих наук. Ними є: • об’єкти: у науках про Землю це традицій! но певні матеріальні земні реальності, зок! рема у природничій географії — ландшаф! ти і процеси в них; у геології — геоматичні утворення і процеси в надрах, у земній корі; у біологічних науках — жива речовина у всіх її формах і складових; • предмети — це закономірності і властивості об’єктів, відображені у наукових знаннях; • суб’єкти — дослідники, а ще об’єктивні чи суб’єктивні сутності, в інтересах яких про! водять дослідження; • засоби пізнання — методологія і методи, які є оптимальними для вивчення сутності певних об’єктів і з’ясування їхніх предмет! них сторін. Якщо прагнути досягнути найбільшої відповідності між змістом наукового понят! тя і його втіленням у терміні, то найдоречні! шими виявляються наукознавчі аргументи. Це відповідає загальному дослідницькому положенню, відомому як друга теорема Геде! ля. Її зміст у контексті цього викладу можна передати так: щоб сягнути вичерпних науко! вих обґрунтувань, потрібно вийти за межі наукових знань, у яких здійснюється об! ґрунтування (тут — у наукознавство). У природничих дисциплінах об’єктами безпосередніх досліджень є мега!, макро! і мікрореалії світобудови; у науках про Зем! лю такі об’єкти — це земні реалії. Приклади уточнення означень об’єктних понять уже наведені (подані вище жирним курсивом). Самі означення можуть бути іншими, голов! не — об’єктними, а не предметними за своїм змістом. Об’єктами біології нерідко називають біоло� гічні явища природи, натомість більш корект! не визначення — біотичні явища природи. Їх складають різні утворення і властивості жи! вого (біоти), а не науки, що їх вивчає. Згадане вже біологічне різноманіття (насправді різ! номаніття біотичне) — це теж об’єктне терм! іносполучення. Біологічні ресурси природи слід називати біотичними ресурсами. Найпоширеніше об’єктне поняття геоло! гічного змісту, вживане представниками ба! гатьох наук, — геологічна будова. Варіанти правильного формулювання — будова надр, будова земної кори (поверхневих шарів земної кори). Під геологічним розвитком те� риторії розуміють розвиток надр території (її геоматичний розвиток); мінеральні гео� логічні ресурси насправді є ресурсами надр; геологічні процеси — це геоматичні процеси; інженерно�геологічними є не властивості по� рід, а їхні наукові характеристики, натомість властивості — опірні; так само гідрогеоло� гічними є описи надр, а відповідні їм власти! вості верств — гідрогеоматичні. Особливо багато об’єктних термінів, які потребують виправлення, у географічних на! уках. До хибних означень понять географіч! ного змісту, утворених за назвою науки, а не за сутністю означуваного, слід віднести такі: географічна оболонка — як зазначалося, треба ландшафтна оболонка; географічне поло� ження, фізико�географічне положення — тре! ба геопросторове положення; географічні пояси, географічні закономірності (Землі) — треба кліматичні (теплові) пояси, плане� тарні закономірності Землі; географічне се� редовище — треба навколишнє середовище, або ландшафтне середовище; географічний простір — треба геопростір (цей простір зем! ний, а не науковий); географічні явища приро� ди — треба земні, ландшафтні явища при� роди; геоморфологічна будова — треба будова рельєфу земної поверхні; геоморфологічні, гідрологічні процеси — треба процеси рельє� фоутворення, формування стоку; палео� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 67 географічні умови — треба умови давньої при� роди; несприятливі фізико�географічні проце� си — треба несприятливі природні процеси. В економічній і соціальній географії найпо! ширенішими хибними об’єктними означення! ми є терміносполучення «суспільно�геогра� фічний комплекс» і «суспільно�географічний процес». Насправді суспільно�географічним є наукове знання, предмет досліджень чи на! вчального розгляду. А реальні досліджувані комплекси і процеси можуть бути природни� ми, територіальними, геопросторовими, економічними, суспільними, але не «геогра� фічними». Реальну дійсність можна хіба що співвід! носити з назвою науки, визначаючи загаль! ну належність об’єктів до сфери певних дос! ліджень. Усі розглянуті вище сутності справді є науковими об’єктами, а саме — об’єктами своїх наук. Предметні наукові поняття і терміни — це знаннєві науково!пізнавальні сутності, які у пізнавальному відображенні є вторинними щодо сутностей об’єктних, котрі у науково! му пізнанні — первинні. Предметні наукові поняття і терміни — похідні від об’єктних, вони мають своїми означеннями співвідно! ситись із назвами своїх наук. Прикладами жаргону тут можуть бути найпоширеніші некоректні предметні означення, вживані у природничій географії, наприклад ланд� шафтні та ґрунтові дослідження і карти, тре! ба — ландшафтознавчі, ґрунтознавчі до! слідження і карти, або дослідження та карти ландшафтів і ґрунтів. Давно і невиправдано у пострадянських країнах вживають ці та інші подібні некорект! ні поняття. Так, традиційним стало предметне терміносполучення ландшафтна конферен� ція. Правильні формулювання — ландшаф� тознавча конференція, або конференція з ландшафтознавства. Щодо науково некоректних формулювань суб’єктного змісту, які потребують виправ! лень і уточнень, то вони стосуються, насам! перед, міждисциплінарних геоекологічних та будь!яких інших досліджень певних екосере! довищ, які завжди проводять в інтересах кон! кретного екосуб’єкта. Вони повинні мати адекватне методологічне забезпечення і бути оцінювальними, щоб указувати на рівень відповідності між реальними та оптимальни! ми станами досліджуваних об’єктів. Найперша неточність — це означення та! ких досліджень як екологічних. Насправді екологія є наукою суто біологічною, а тут ідеться не про біологічні дослідження еколо! гічного змісту, а про міждисциплінарний еко! логічний підхід у науках про Землю чи у будь!яких інших дисциплінах, тобто про геоекологічні дослідження людського дов! кілля, його екосередовищних (а не екологіч� них) станів. Англійською мовою вони позна! чаються як environmental investigations — типові дослідження навколишнього середо! вища, а ecology, ecologycal investigations в англомовних науковців — лише вузька галузь біологічних наук та її дослідницькі реалії. Ці англійські означення значно досконаліші від поширених терміносполучень, що вживають українсько! та російськомовні дослідники. Трапляються характерні неточності і в суто екологічних і геоекологічних формулюваннях. Специфіка екології як біологічної дисципліни, а від неї — і міждисциплінарного екологічного підходу потребує обов’язкового уточнення: екологія (геоекологія) чого чи кого. Навіть ніби конкретизований геоекологічний вислів «екологія довкілля» теж потребує уточнення: про чиє довкілля ідеться. Вичерпно — еколо� гія людського довкілля, наприклад. Неправильні означення різносуб’єктного розкриття проблем екосередовищ сягнули змісту і назви новітнього довідкового видан! ня «Екологічної енциклопедії», яка б мала називатись «Енциклопедія міждисциплі� нарної екології». Переймаючись проблемами навколиш! нього середовища, його забрудненням і збе! реженням природних ресурсів, турбуються ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1168 не про екологію, навіть не про екологічні ста� ни, а про екостани людського довкілля та геоекологічні знання про них. Геоекологія — це саме та інтегративна галузь знань, до якої треба звертатись у тих випадках, коли фахів! цями мають ставати географи та геологи, гео! фізики й геохіміки. Геоекологія є результатом взаємодії міждисциплінарного екологічного підходу зі знаннями наук про Землю. Тож і про політику держави слід говорити як про геоекологічну, а не екологічну: вона має по! лягати в оптимальній реалізації екоеволю! ційних складових підтримуваного розвитку в країні загалом. Отже, необхідно розрізняти біологічну еко� логію (екологію біоти, яка може бути представ! лена і найдрібнішими особинами рослинного чи тваринного світу, і біосферою в цілому) та досить віддалену від біологічної екології геоекологію — міждисциплінарний напрям екологізованих знань із наук про Землю. Ще одним прикладом хибної дефініції є поняття «екологічна безпека». По!перше, в означенні «екологічна» зайвий другий корінь (похідний від логоса у значенні «вчення, на! ука»). Цю безпеку, як і взагалі будь!який стан у довкіллі, природі, слід означити як екобез� пеку, безпечний екостан. Відомості ж про такі стани — цільові знання — справді можуть бути біологічними (екологічними, геоеколо� гічними), як!от екологічна (геоекологічна) оцінка, характеристика, проблема. По!дру! ге, не доцільно висловлюватися про абстрак! тну екобезпеку, бо екобезпека завжди має свого екосуб’єкта: від найдрібнішого пред! ставника біоти — мікроорганізму, лишайни! ка, гриба, рослини чи тварини, їхніх угрупо! вань (це може бути найнижчий топорівень: екобезпека мурашника у лісі) — до екобез� пеки людини в її довкіллі (на локальному, регіональному чи глобальному рівні). Вживання неправильних означень різно! рідних сутностей знаходимо у багатьох нау! кових установах і виданнях. Зокрема, в офі! ційних публікаціях Української аграрної ака! демії наук звичними є згадки про «екологічні умови вегетації», «біологічний азот бобових культур», «біологічну цінність корму», «фізіо� логічну потребу в білках» — це замість нау! ково коректних висловів «екосередовищні умови», «біотичний азот», «поживна цін! ність», «життєва потреба». У виданнях Академії медичних наук України трапляють! ся вислови на кшталт «фізіологічний розчин», «фармакологічна ефективність препарату», «кардіологічні хвороби», «антибактеріологіч� ний захист», «біологічне очищення» — замість «фізіорозчин», «лікувальна ефективність», «серцеві хвороби», «антибактеріальний захист», «біотичне очищення». Поширеним поняттям у науковому жаргоні є визначення «сталий розвиток». Поштовхом до формування цільових природничих та інших знань про нього стала конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку, яка відбулась у Ріо!де!Жанейро в 1992 р. Ідеї сталого розвитку, теоретично не досить обґрунтовані, охопили своєю всепро! никністю також більшість суспільно!еконо! мічних наук. Це сприяло появі нового інфор! маційного пласта в актуальній декларативній риториці середовищеохоронного змісту. При цьому неточним є сам вислів «сталий розви� ток». За діалектикою, розвиток — це єдність еволюцій та революцій (у природі — катаст! роф). Еволюційний і революційний прогрес у науці й мистецтві — бажаний. Але устален! ня обох складових, із катастрофічною включ! но, у довкіллі й економіці — нонсенс. Тут по! трібна лише прогресотворча еволюційна скла! дова, екологічно безпечна — екоеволюція. Саме екоеволюційні складові розвитку, а не огульно декларований сталий розвиток, ма! ють бути суспільно підтримуваними у сере! довищі життєдіяльності людини на Землі. Загальнонауковому обґрунтуванню цих по! ложень присвячена монографія автора (Па! щенко В.М. Екоеволюція від сталого розвит! ку // Супутник Київ. географ. щорічника. — Вип. 5. — Київ: КВ УГТ, 2005. — 112 с.). ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 69 Таким чином, наведені неточності науко! вої мови є змістовними, а не лише терміно! логічними, вони спотворюють понятійну канву наукового інформування, заважають правильному відображенню і сприйняттю змісту. Але лексичне багатство української мови, її виражальна гнучкість можуть забез! печити вичерпне і науково коректне відобра! ження найтонших відтінків сутнісних від! мінностей об’єктів дослідження, природних і антропічних. Україна володіє достатнім ін! телектуальним потенціалом і необхідними наукознавчими, загальнонауковими й конк! ретно!науковими напрацюваннями, щоб, як колись упродовж віків, знову стати взірцем уже наукової грамотності у Європі та всьому світі. Грамотність і просвітництво українців закорінені у глибоких історичних традиціях, що сягають середньовічних європейських академій і духовних шкіл — Острозької, Києво!Могилянської, Лаврської та інших. Їхні випускники були донорами просвіти у Московській державі та Російській імперії. Сьогодення дарує нам реальну нагоду підтримати і по!новому розвинути багатові! кову просвітницьку традицію України. Це можливість реалізувати вітчизняні інтелек! туальні ресурси, утверджуючи і пропагуючи достовірне і точне наукове знання, зокрема природниче. Потрібні належні зміни негативної офі! ційної мовної практики в державних структу! рах України, її наукових установах та освітніх закладах, видавництвах наукової, навчальної, педагогічної літератури, засобах масової інформації. Тепер триває підготовка і видан! ня томів «Нової Енциклопедії України», го! тується до видання «Національний атлас України». Необхідно, щоб ці найпрестижніші видання держави максимально уникли заз! начених тут змістовних неточностей, а вже підготовлені галузеві видання, як, приміром, «Екологічна енциклопедія», позбулися їх хоча б у перевиданнях. Ідеться про типові по! милки і спотворення змісту. Вони з’ясовані, відомості про них систематизовано, і для їх недопущення чи усунення потрібна лише добра воля відповідальних осіб. В. Пащенко ПРО НЕТОЧНОСТІ ПРИРОДНИЧОЇ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ Р е з ю м е Аналізуються закономірні, історично усталені недо! ліки поширених наукових терміносполучень у природ! ничих і, зокрема, географічних наукових працях. Зап! ропоновано виправлення та уточнення об’єктних, предметних і суб’єктних наукових понять і термінів природознавства. V. Paschenko ON DISCREPANCIES OF NATURAL SCIENTIFIC TERMINOLOGY S u m m a r y The regular, historically established defects of scientific terminological units in natural scientific works and geo! graphic scientific works in particular are analyzed. It’s proposed to correct and to define more precisely objective and subjective scientific concepts and natural science terms
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2233
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T05:19:36Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Пащенко, В. 2008-09-16T10:02:37Z 2008-09-16T10:02:37Z 2006 Про неточності природничої наукової термінології / В. Пащенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 63-69. — укр.. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2233 Аналізуються закономірні, історично усталені недоліки поширених наукових терміносполучень у природничих і, зокрема, географічних наукових працях. Запропоновано виправлення та уточнення об’єктних, предметних і суб’єктних наукових понять і термінів природознавства. The regular, historically established defects of scientific terminological units in natural scientific works and geographic scientific works in particular are analyzed. It’s proposed to correct and to define more precisely objective and subjective scientific concepts and natural science terms uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Мовне питання Про неточності природничої наукової термінології On discrepancies of natural scientific terminology Article published earlier
spellingShingle	Про неточності природничої наукової термінології Пащенко, В. Мовне питання
title	Про неточності природничої наукової термінології
title_alt	On discrepancies of natural scientific terminology
title_full	Про неточності природничої наукової термінології
title_fullStr	Про неточності природничої наукової термінології
title_full_unstemmed	Про неточності природничої наукової термінології
title_short	Про неточності природничої наукової термінології
title_sort	про неточності природничої наукової термінології
topic	Мовне питання
topic_facet	Мовне питання
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2233
work_keys_str_mv	AT paŝenkov pronetočnostíprirodničoínaukovoítermínologíí AT paŝenkov ondiscrepanciesofnaturalscientificterminology

Про неточності природничої наукової термінології

Репозитарії

Схожі ресурси