Cover Image

Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід

Обґрунтовується необхідність нового підходу до проблеми толерантності, який базується на теоретичній моделі цього феномена. Модель Толерантності як Універсальної Категорії Розуму, розбудована на засадах кібернетичної теорії Розумних Систем одного класу, окремий випадок якого становить Людство, з ї...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2006
Main Author: Крейн, І.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Subjects:
Світогляд
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2235
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід / І. Крейн // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 22-42. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859676710087163904
author Крейн, І.
author_facet Крейн, І.
citation_txt Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід / І. Крейн // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 22-42. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
collection DSpace DC
description Обґрунтовується необхідність нового підходу до проблеми толерантності, який базується на теоретичній моделі цього феномена. Модель Толерантності як Універсальної Категорії Розуму, розбудована на засадах кібернетичної теорії Розумних Систем одного класу, окремий випадок якого становить Людство, з її невід’ємною складовою — Метаетикою. Модель дає змогу довести Метазлочинну Антитолерантність радянського тоталітаризму та його сучасної спадщини, а також запропонувати методики експериментального дослідження глибинних механізмів Толерантності. Його результати мають стати підґрунтям для розробки системи нових соціальних технологій з метою створення «Виміру Толерантності» в українському суспільстві. З позицій Метаетики пропонується Метатолерантний підхід до створення «Виміру Толерантності» на світовому рівні. Аргументується моральне право України брати участь у цьому процесі та її моральний обов’язок вести перед у ньому. In the paper an urgent need of a new approach to the problem of tolerance based on the theoretical model of this phenomenon is argued and substantiated. The model of Tolerance as a Universal Category of Intelligence devised on the basis of the cybernetic theory of Intelligent Systems of a certain class (Mankind being a particular case of it) with its integral part — Metaethic permits to reveal Metacriminal Antitolerance of Soviet totalitarianism as well as to suggest exact methods of experimental studies of the innermost mechanism of Tolerance, the results of which are to be used to create “Tolerance Dimension” in Ukrainian society. It is on the grounds of Metaethic that Metatolerance approach to “Tolerance Dimension” on a world scale is proposed. Moral right of Ukraine to take part in its realization and moral duty of Ukraine to take the lead in this process are maintained.
first_indexed 2025-11-30T16:19:31Z
format Article
fulltext 22 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 СВIТОГЛЯД Концепція Толерантності як Універсальної Категорії еволюції Розуму побудо� вана на засадах започаткованого автором статті нового напряму кіберне� тики — гуманітарної кібернетики. Її підвалинами є кібернетична Теорія Ро� зумних Систем заданого класу з невід’ємною складовою — Метаетикою і Тео� рія Контакту таких Систем. Це дає змогу запропонувати принципово новий підхід — Метапідхід до проблеми Толерантності, а з цих позицій — і новий підхід до пошуку можливих шляхів її розв’язання та створення якісних со� ціальних технологій, а також до визначення ролі України в цьому процесі. © КРЕЙН Ірма Марківна. Кандидат філологічних наук. Старший науковий співробітник Міжнародного науково�навчального центру інформаційних технологій і систем НАН України та МОН України. Співголова Міжнародної дослідницької асоціації «Глобальні проблеми розвитку Розуму і гуманізація міжнародних, міжетнічних, міжконфесійних та міжособистісних відносин» (Київ). 2006. І. КРЕЙН КОНЦЕПЦІЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ЯК УНІВЕРСАЛЬНОЇ КАТЕГОРІЇ ЕВОЛЮЦІЇ РОЗУМУ: МЕТАПІДХІД ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Привертає увагу той факт, що поняття «толерантність», яке є одним з найбільш уживаних навіть серед таких популярних нині понять, як «відкрите суспільство», «права лю! дини» тощо, однаково часто вживається як у науковій і науково!популярній літературі, так і в ЗМІ та побутовій мові, що призводить до його певної семантичної «розмитості». Справ! ді, хоча «проблемі толерантності» присвяче! на численна література, і це поняття знаходи! мо у багатьох міжнародних документах, його визначають зазвичай шляхом інтерпретації (див., напр. [1]), що не може вважатися нау! ковою дефініцією, і тому, власне, нічим не від! різняється від тлумачення у словниках (напр., «Великий Оксфордський словник»). У мате! ріалах з підготовки Декларації Принципів Толерантності [2] зазначалося, що саме відсутність загальновизнаної чіткої дефініції поняття «толерантність» гальмує розробку принципів цього документа. Додамо, що це також впливає і на соціально!психологічні до! слідження, пов’язані з «проблемою толерант! ності», внаслідок чого їхні результати, визна! чаючи тільки рівень готовності (чи неготов! ності) терпіти «іншого», аж ніяк не виявляють глибинну сутність «феномена толерант� ності» і тому не сприяють створенню систе! ми заходів для формування толерантності у суспільстві. Отже, ми маємо справу з типовою проб! лемною ситуацією (докл. див: [3]), яку пере! дусім треба визнати, а відтак — визначити причини її виникнення, аби знайти таку по! становку проблеми, що уможливила б її роз! ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 23 в’язання. Виникнення проблемної ситуації у даному разі є наслідком тієї самої кризи, що спостерігається у сучасній психології. Її при! чини детально проаналізував В.О. Лефевр у [4; 5]. Подамо його аргументацію максималь! но стисло. Стверджуючи, що наукова психологія, орі! єнтована на вивчення внутрішнього світу людини, завершилася у першій чверті ХХ ст., В.О. Лефевр пояснює це тим, що наприкінці ХІХ ст. вона ще не готова була стати експе! риментальною наукою, як, приміром, фізика. Бо на відміну від фізики, де з часів Галілея теоретичні моделі визначали тип і характер експериментів, у тогочасній психології не існувало теоретичних моделей, які були б абстрактними аналогами внутрішніх проце! сів. До того ж, більшість психологів навіть не відчувала потреби у таких моделях, оскільки сприймала власну науку скоріш як допоміж! ну, а не фундаментальну. Тому В.О. Лефевр зробив спробу продемонструвати мож! ливість іншого підходу, що відкриває перед психологією певні перспективи стати само! стійною наукою. Як відомо, ця спроба вия! вилася вдалою, про що йшлося раніше [3]. Ми теж переконані, що лише теоретичну модель «феномена толерантності», яка дає змогу запропонувати чітку процедуру експе! риментального дослідження глибинних меха� нізмів цього феномена та адекватної інтерпре� тації отриманих результатів, можна взяти за основу для розбудови системи рекомендацій щодо створення нових соціальних техно� логій закорінення толерантності у свідомість Людства, виховання її у кожного члена сус! пільства. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ Принципова особливість запропоновано! го підходу полягає у тому, що поняття «толерантність» не задається a priori. Модель толерантності розбудовується на засадах кібернетичної теорії Розумних Систем од! ного класу, окремий випадок якого становить Людство, та її невід’ємної складової — Ме� таетики — Етики Розумних Cистем задано� го класу. Стислий нарис методологічного підходу і принципів Теорії, а також бібліо! графію основних праць наведено в [3; 6], про! те для полегшення розуміння подальшого викладу варто повторити деякі положення. Теорія Розумних Систем становить цілісну теоретичну систему, де кожне положення є результатом попереднього аналізу та перед! умовою наступного. А всі фундаментальні по� няття — такі, як «Система», «Розумна Систе! ма», «Цивілізація», «Мова Розумних Систем», «Мислення», «Творче Мислення», «Свідо! мість» тощо, так само, як і похідні від них, ви! водяться з більш загальних уявлень. Вихідним поняттям теорії, її наріжним каменем, є понят! тя зворотного зв’язку 1. Розглядається клас Систем, члени яких — Індивіди — є скінченими автоматами М.Л. Цет! ліна [7], що функціонують у Стаціонарних Випадкових Середовищах, але, на відміну від них, мають обмежений термін життя, нефік� сований Набір Дій, а також здатність до са� мовідтворення. Було показано, що Доціль� ність Поведінки членів таких Систем необ� межено зростає у результаті необмеженого нагромадження Досвіду. За визначенням такі Системи є Відкритими. Джерело розвитку Систем заданого класу до рівня Розумності та Цивілізації — це ви� никнення Протиріч, рушійна сила — їх подо� лання. Головним із них і джерелом усіх інших є Протиріччя між принциповою обмеженіс� тю можливостей — членів Системи (через обмеженість терміну їхнього життя) та прин� циповою необмеженістю можливостей Сис� теми. Системи, що володіють потенційною мож! ливістю подолання протиріч, які виникають у процесі їх розвитку, є РОЗУМНИМИ; 1 Нагадаємо, що терміни, які трактуються у Теорії Ро! зуму, тобто мають «технічне значення», подаються з великої літери (докл. див.: [3]). ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1124 Системи, які мають фактичну можливість і намагаються її реалізувати, — ЦИВІЛІ� ЗАЦІЯМИ; Системи, яким вдалося це оста� точно здійснити, можна вважати МЕТАЦИ� ВІЛІЗАЦІЯМИ, що, на відміну від понять «Розумна Система» та «Цивілізація», є ка� тегорією ідеальною. Засоби подолання протиріч — УНІВЕР� САЛІЇ еволюції Розуму. У складних теоріях зв’язок між абстрактними моделями теорії і реальністю можна встановити лише через ланцюжок моделей, іноді досить довгий, отже, Універсалії реалізуються через УНІ� ВЕРСАЛЬНІ КАТЕГОРІЇ. А вони, у свою чергу, — через Універсальні Характеристи� ки різних ступенів (докл. див.: [8, 9]). На відміну від Протиріччя І Рівня, власти! вого всім Системам заданого класу, неза� лежно від типу Конструкції Середовища та Устрою Систем, Протиріччя ІІ Рівня вини! кають у Систем заданого класу внаслідок особливостей Конструкції Середовища; Протиріччя ІІІ Рівня — через особливості Устрою Системи. Рівні Універсалій відпо! відають Рівням Протиріч, які вони розв’язу! ють [там само]. Розвиток Системи, спрямований на досяг! нення рівня Метацивілізації, є розвитком Метацивілізаційним. Суспільство, котре відповідає визначенню Метацивілізації, — Ме! тасуспільство («абсолютно Відкрите суспіль� ство»), як і Метацивілізація, також є кате� горією ідеальною, до якої можна лише праг! нути наблизитися. Тому коректно говорити про щабель «Метацивілізаційності» Системи чи «Відкритості» суспільства. Оскільки Універсалії, Універсальні Катего! рії та Універсальні Характеристики, як засо� би розв’язання Протиріч, є рушійною силою еволюції Розуму та його Метацивілізаційно� го розвитку, затримка у їхньому поступі оз! начає Стагнацію Системи, повернення до попереднього рівня, отже, Деградацію. Тому з позицій МЕТАЕТИКИ все, що гальмує їхній розвиток, є Злочином проти Розуму — МЕ� ТАЗЛОЧИНОМ. Члени Системи, котрі його скоїли, вважаються Метазлочинцями. Мета! злочини (або можливість їх вчинення) станов! лять виклики Метацивілізаційному поступу Системи — МЕТАВИКЛИКИ. Система, яка чинить Метазлочини, а відтак — Метавик� лики, заявляє себе як АНТИЦИВІЛІЗАЦІЯ. Вибір між Метацивілізаційним та Антици� вілізаційним розвитком є МЕТАВИБОРОМ. Після цих необхідних зауваг можна перейти до безпосередньої теми статті і дати відповідь на запитання: ТОЛЕРАНТНІСТЬ, ХТО ТИ І ЗВІДКІЛЯ? Середовища Толерантної Конструкції. У попередніх дослідженнях були розбудо! вані моделі можливих конструкцій Стаціо! нарних Випадкових Середовищ, у яких функ! ціонують Системи заданого класу. Ми розріз! няли Середовища, де Доцільність будь!якої Дії константна у будь!якому місці. Це Од� норідні Середовища. Середовища, в яких Доцільність Дії є залежною від місця її вико! нання, — Неоднорідні. Не маючи можливості повторити всі викладені раніше визначення і процедуру структурування цих Середовищ та виокремлення їхніх елементів, у тому чис! лі Об’єктів (докл. див.: [10, § 2]), наведемо лише деякі необхідні визначення. Доцільність різних Дій членів Системи сто! совно того самого Об’єкта у таких Середови! щах ми вважаємо проявом Властивостей цих Об’єктів. Якщо Доцільність тієї самої Дії щодо двох Об’єктів (х 1, х2) настільки близь! ка, що вони фактично є нерозрізнюваними за цією Властивістю, тоді в термінах матема� тичної теорії толерантності Е. Зімана та О. Б’юнемана [11] вони пов’язані відно� шенням толерантності чи перебувають у межах толерантності х ∼ х. Якщо ж ці Об’єкти розрізнювані, тоді вони не толе� рантні поміж собою. За визначенням, ТО� ЛЕРАНТНІСТЬ — це множина пар (х1, х2), таких, що х1 ∼ х2. Множина Х із заданою Толе! рантністю є Толерантним Простором (ТП). ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 25 Дуже важливо те, що Толерантність не тран� зитивна. Тобто з того, що х1 ∼ х2 і х 2 ∼ х 3, не випливає, що х 1 ∼ х 3. З того, що кошеня та цуценя за їхніми «дитячими» Властивостями толерантні поміж собою і належать до одного ТП, однак за їхніми «котячими» та «собачи� ми» Властивостями толерантні дорослим кіш� кам та собакам і належать до тих самих ТП, не випливає, що кошеня толерантне дорослим со! бакам, а цуценя — дорослим кішкам. Отже, у таких Середовищах, які можна назвати Сере� довищами ТОЛЕРАНТНОЇ КОНСТРУКЦІЇ, той самий Об’єкт за одними Властивостями належить до одних ТП, за іншими — може на! лежати до інших, а відтак — до потенційно необмеженої кількості ТП. У подальшому ми розглядатимемо Сере! довища Толерантної Конструкції, що та! кож є Організованими. Тобто ті, в яких До! цільність Дій членів Системи може залежа! ти від виконання інших Дій, на відміну від Середовищ, де вона є незалежною, — Неор� ганізованих [10, § 2]. ТОЛЕРАНТНІСТЬ МИСЛЕННЯ Тепер розглянемо функціонування Сис! тем заданого класу в таких Середовищах. Якщо з нагромадженням Досвіду Системи з’ясовується, що Об’єкти, які за одними свої! ми Властивостями належать до одних ТП, за іншими можуть належати до інших ТП, то не! одмінно виникає Протиріччя — між Новим Досвідом і Досвідом, набутим раніше. Сис! теми, які мають потенційну можливість його розв’язання, за визначенням є Розумними, фактичну можливість — Цивілізаціями. Во! чевидь необхідна умова розв’язання цього протиріччя — можливість входження Об’єк! та у будь�яке ТП незалежно від його вхо! дження в інші ТП. Отже, незалежність Об’єк! та від ТП є, за визначенням, Універсалією Розумних Систем. Для реалізації зазначеної Універсалії чле! ни Системи мають бути здатними відноси! ти той самий Об’єкт до потенційно не� обмеженої кількості ТП. Цю здатність, що відповідає на виклик Толерантної Конст! рукції Середовища, ми називаємо ТОЛЕ� РАНТНІСТЮ МИСЛЕННЯ 2. За визначен! ням вона є Універсальною Категорією Ро� зумних Систем. Толерантність Мислення членів Системи уможливлює потенційно необмежене збіль! шення нового Досвіду Системи. Але запору! кою необмеженого зростання Доцільності Поведінки членів Систем зазначеного класу є необмежене нагромадження Досвіду — постійне отримання нового Досвіду за умови обов’язкового збереження попереднього До! свіду у Колективній Пам’яті Системи — Внутрішній (Пам’яті її членів) та Зовнішній (Пам’яті, яка не залежить від терміну існу! вання членів системи і навіть самої Систе! ми) 3. А це призводить до нового Протиріч� чя — між можливістю отримання Нового Досвіду та необхідністю збереження попе� реднього Досвіду Системи. Розв’язати це протиріччя можна лише за умови, якщо збереження Об’єктів у Пам’я� ті членів Системи не залежить від Влас� тивостей Об’єктів, за якими вони належать до різних ТП. Така незалежність є, за визна! ченням, Універсалією Розумних Систем. Розглянемо можливий спосіб реалізації цієї Універсалії, задля чого маємо повторити деякі визначення з [12]. Подання Об’єкта у Пам’яті членів Системи ми називали його Внутрішньою Моделлю і розрізняли Моде! лі Повні, які мають Максимальну (припус! тиму для Моделі) кількість Властивостей Об’єктів, та Редуковані, де кількість Власти! востей зменшена. Редуковані Моделі, в яких кількість Властивостей Об’єктів зменшена настільки, що співвіднесення Моделей з від! повідними Об’єктами стає неможливим без 2 Докладніше про Універсальну Категорію Розумних Систем — Мислення див. у [12]. 3 Детальніше про Колективну Внутрішню та Зовніш! ню Пам’ять Системи див. у [13]. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1126 зазначення «поза» Властивостями Об’єкта — ззовні, ми називаємо МАКСИМАЛЬНО РЕ� ДУКОВАНИМИ — КОНВЕНЦІЙНИМИ Моделями. Те, що реалізує незалежність Об’єкта від його Властивостей, КОНВЕН� ЦІЙНІСТЬ МОДЕЛІ, є, за визначенням, Уні� версальною Категорією Розумних Систем. Відмінності між Повною та Максимально Редукованою Моделями визначають сту� пінь Редукції Моделі. Редуковані Моделі, де кількість Властивостей Об’єктів зменшена іс� тотно, але все!таки достатня для віднесен! ня Об’єктів до певних ТП без зазначення ззовні, ми називаємо Архетипічними Моде! лями Об’єктів. Отже, Толерантність Мислення та Мак� симально Редуковані Моделі, за допомогою яких вона реалізується, розв’язуючи проти! річчя, зумовлені Толерантністю Конст� рукції Середовища, надають Системі потен� ційно необмежену можливість нагрома! дження Досвіду, фактичну можливість дає Зовнішня Пам’ять із поданням Досвіду на Максимально Редукованих Моделях. Систе! ми, які мають таку можливість і намага� ються її реалізувати, є, за визначенням, Цивілізаціями. Толерантність Мислення і Максимально Редуковані Моделі — це Універсальні Кате� горії ІІ Порядку, оскільки вони реалізують Універсалії ІІ Рівня, що розв’язують Проти� річчя ІІ Рівня, які виникають у Систем зада! ного класу внаслідок особливостей КОНСТ� РУКЦІЇ СЕРЕДОВИЩА, в даному разі — її ТОЛЕРАНТНОСТІ. Саме прояви Толерантності Мислення на незрозумілих для європейців засадах «нероз� різнюваності», як!от, поєднання в австралій! ських мисливських племен птаха ему не в од! ному ТП з іншими птахами, а в одному ТП з кенгуру (що цілком логічно з погляду «мис! ливської Доцільності», бо обидва є «метою полювання»), з чим зіткнулися місіонери та перші дослідники «первісних» народів і що так шокувало їх, помилково були визнані результатами феномена «первісного мислен! ня». Тоді як вони наочно демонструють УНІ� ВЕРСАЛЬНІСТЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ МИС� ЛЕННЯ для всього Людства, яка у її вищому вияві — інсайті реалізується у різних екст� ремальних ситуаціях (стихійні лиха, нещасні випадки, «зухвалі» втечі, викрадення, вряту! вання тощо), а також у великих наукових від� криттях (приміром, принцип доповнюваль! ності) та поетичних шедеврах (коли ми має! мо змогу разом із Лесею Українкою «стояти і слухати Весну»). Виокремлення Толерантності Мислення як Універсальної Категорії Розуму доводить принципову обмеженість можливостей штучного «Розуму». І це має покласти край нескінченним спекуляціям із приводу «мис! лячих» комп’ютерів, що є наслідком відсут! ності теоретичної моделі «мислення». Відсутність теоретичних моделей «мови» та «мислення» також унеможливлює одно� значну інтерпретацію експериментальних даних у різних наукових галузях. Так, бага! торічні копіткі дослідження американських учених з навчання антропоїдів «мові» й досі залишаються предметом запальних дискусій. Наявність теоретичних моделей є необхідною умовою розробки методик експерименталь! них досліджень і чітких процедур інтерпре! тації отриманих результатів. Наші експериментальні методики «в умо! вах, що виключають вербальний контакт з досліджуваними» (їхньою кінцевою метою було визначення рівня розвитку дельфінів), які спираються на теоретичні Моделі Мови і Мислення Розумних систем заданого класу, допомагають вивчати Толерантність Мис! лення та її порушення за різних психічних розладів незалежно від Мови і окремо від інших ментальних операцій. Використання цих методик дало змогу виявити прояви То� лерантності Мислення у дітей навіть трьох з половиною років (дітей молодших за віком залучити до участі в експерименті не вда! лося). ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 27 Цілком зрозуміло, що паростки Толерант� ності Мислення треба старанно плекати. Пи! тання розвитку уяви і творчості дітей вивчає відповідний розділ дитячої психології, тут же йдеться про необхідність розвитку саме цієї конкретної Універсалії Розуму — створення, так би мовити, виміру Толерантності Мис� лення (спеціальні цілеспрямовані ігри, іграш! ки тощо), що потребує нових методологічних і методичних розробок. Однак уже з раннього дитинства на перші паростки Толерантності Мислення дитини починають тиснути сте� реотипи Мислення дорослих («виделка для того, щоб їсти, а не для того, що ти з нею ро! биш, поклади на місце»). Не можна також не! дооцінювати негативний вплив на розвиток Толерантності Мислення раннього захоплен! ня комп’ютерними іграми. Бо так само, як від! сутність умов для вчасного розвитку прямо! ходіння та мови (діти Мауглі) робить немож! ливим надолуження цього у майбутньому, тиск стереотипів дорослих на вроджену здат� ність дітей до Толерантності Мислення та зло� вживання комп’ютерами гальмує її розвиток. Небезпеку цього для майбутнього суспільства не можна переоцінити. Тому усвідомлення існування цієї проблеми, її серйозності та не! обхідності невідкладного розв’язання потре! бує окремого обговорення. Завершуючи цей розділ, слід зазначити, що на Землі Людство досі є єдиною відомою нам Системою, яка подолала «рубікон» Толерант! ності Мислення. Стосовно дельфінів, то, на жаль, нам не вдалося здійснити Першу у світі (і досі єдину) Наукову Програму досліджен! ня дельфінів, теоретичними підвалинами якої були Моделі еволюції Розуму, а етич� ними — Принцип Презумпції Розумності. Відмовившись брати участь у роботах, спря! мованих на військове і будь!яке інше приму� сове використання дельфінів у неприродних для них умовах (басейнах), що суперечить прийнятому нами Принципу Презумпції Ро� зумності, ми не мали змоги проводити дос! лідження у відкритому морі на засадах доб� ровільності з боку дельфінів та співробітни� цтва з ними (докл. див: [6]). СИСТЕМИ ТОЛЕРАНТНОГО УСТРОЮ Ми розглянули Протиріччя ІІ Рівня, зу! мовлені Конструкцією Середовища. Тепер спинимося на протиріччях, спричине! них Устроєм Систем заданого класу, — Про� тиріччях ІІІ Рівня. Можливі способи Устрою Систем задано! го класу детально розглянуті в [10, §1]. Стис! ло повторимо основні визначення. Системи, члени яких мають Тотожні На! бори Дій, є Однорідними, Системи, у членів яких Набори Дій можуть відрізнятися, — Неоднорідними. Причому Набори Дій членів Системи можуть бути як постійними впро! довж їхнього «життя» (функціонування у певному Середовищі), так і змінюватися про! тягом часу, а Доцільність Тотожних Дій — як однаковою для всіх членів Системи, так і відрізнятися для різних її представників. Окрім того, для кожного члена Системи вона може бути як константною, так і неконстант� ною упродовж його «життя». Ми розрізняємо Дії, Cуб’єктом яких мо! жуть бути всі члени Системи — Універсальні, всі члени певних груп Системи — Специфічні, лише окремі члени Системи —Унікальні, а також Дії, Доцільність яких однакова для всіх членів Системи, — це Уніфіковані, однакова для всіх членів певних груп Системи –Спеці� алізовані, притаманна лише окремим членам Системи — Персоніфіковані. Такі Системи є Складними Неоднорідними Системами. Унікальні та Персоніфіковані Дії можна вва! жати проявом ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ членів Системи. Зростання кількості Дій членів Системи та їх Доцільності є сутністю РОЗ� ВИТКУ членів Системи. Збільшення Уні� кальних та Персоніфікованих Дій і їхньої Доцільності — РОЗВИТКОМ ІНДИВІДУ� АЛЬНОСТІ членів Системи. У Середовищах Організованих, де Доціль! ність Дій членів Системи може залежати від ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1128 виконання інших Дій, Доцільність Поведін! ки Системи зумовлена Організацією Колек� тивної Поведінки її членів — виконанням зазначених Дій стосовно певних Об’єктів пев� ними Суб’єктами у зазначений час та у певній послідовності. У таких Середовищах Доціль! ність Поведінки Неоднорідних Систем буде набагато більшою, аніж Систем Однорідних [10, § 3]. Саме тому НЕОБМЕЖЕНИЙ РОЗ� ВИТОК ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ кожного чле� на Системи є НЕОБХІДНОЮ УМОВОЮ зростання Доцільності Поведінки Систем за� даного класу. Наявність у Наборах Дій членів Складних Неоднорідних Систем певних Дій і їхню До� цільність можна вважати проявом їх Су� б’єктивних Властивостей. Повторимо коротко щодо Суб’єктивних Властивостей членів Системи наведені вище міркування стосовно Об’єктів та їхніх Влас� тивостей. Якщо Доцільність певної Дії у двох Су! б’єктів (y1, y2) настільки близька, що вони фак! тично є нерозрізнюваними за цією Суб’єктив! ною Властивістю, тоді вони Толерантні одне одному (y 1 ∼ y2). Якщо ж вони розрізнювані, то не Толерантні поміж собою. Множину У із заданою Толерантністю ми називаємо Со� ціальним Толерантним Простором — СТП. Оскільки Толерантність не транзитивна, члени таких Систем за одними своїми Суб’єк� тивними Властивостями можуть належати до одних СТП, за іншими — до інших, а відтак — до потенційно необмеженої кількості СТП. Такі неоднорідні Системи є Системами ТО� ЛЕРАНТНОГО УСТРОЮ. СОЦІАЛЬНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ Тепер розглянемо функціонування Систем Толерантного Устрою у Складних Ор! ганізованих Неоднорідних Середовищах То� лерантних Конструкцій. У Систем Толерантного Устрою, які функ! ціонують у Середовищах, що потребують Організації Колективної поведінки членів Системи, можливість входження Суб’єкта за його різними Суб’єктивними Властивостями в різні СТП як водночас, так і в різні періоди, призводить до Протиріччя між Новим До! свідом Організації Поведінки членів Системи та Досвідом, набутим раніше. Системи, які мають потенційну можливість його розв’я! зання, є, за визначенням, Розумними, а фак� тичну можливість — Цивілізаціями. Необхідна умова розв’язання цього проти! річчя — можливість входження Суб’єкта у будь�яке СТП незалежно від його входжен! ня до інших СТП. Отже, незалежність Су� б’єкта від СТП становить спосіб розв’язання Протиріччя III Рівня, зумовленого Толерант� ним Устроєм Системи, а тому, за визначен! ням, вона є Універсалією Розумних Систем III Рівня. Для реалізації цієї Універсалії члени Сис! теми мають володіти здатністю відносити всіх інших членів Системи, а також себе са� мих, до різних СТП — водночас чи у послі! довності, а відтак — до потенційно необме� женої кількості СТП. Оскільки ця здатність, на відміну від Толерантності Мислення, що відповідає виклику, зумовленому Толерант� ною Конструкцією Середовища, відповідає виклику, спричиненому Толерантним Устроєм Системи, її можна назвати СОЦІАЛЬНОЮ ТОЛЕРАНТНІСТЮ МИСЛЕННЯ (далі — Соціальна Толерантність) та, відповідно, РЕФЛЕКСИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ТОЛЕ� РАНТНІСТЮ. Здатність до Соціальної і Рефлексивної Соціальної Толерантності членів Системи є ознакою їхньої ОСОБИС� ТОСТІ. Збільшення кількості СТП, до яких члени системи можуть відносити як інших членів Системи, так і самих себе, становить зміст РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ. Соціальна та Рефлексивна Соціальна То! лерантність, що втілюються в Особистості, реалізують Універсалію III Рівня і тому, за визначенням, є Універсальними Категорі� ями Розумних Систем ІІІ Порядку. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 29 Соціальна та Рефлексивна Соціальна То! лерантність дають Системі можливість по� тенційно необмеженого зростання Нового Досвіду Організації Колективної Поведін� ки членів Системи. Проте це призводить до нового Протиріччя — неможливості збе� реження набутого раніше Досвіду Системи при отриманні Нового Досвіду. Системи, які мають потенційну можливість його розв’я! зання, є, за визначенням, Розумними, фак� тичну можливість — Цивілізаціями. Розв’язання цього протиріччя можливе тільки за умови незалежності Моделі Су� б’єкта у Пам’яті членів Системи від його Су� б’єктивних Властивостей. Така незалежність, становлячи засіб розв’язання цього протиріч! чя, є, за визначенням, Універсалією Розум� них Систем III Рівня. Якщо Модель Суб’єкта у Пам’яті членів Системи називати її ІНДИВІДУАЛЬНИМ ІМ’ЯМ (надалі — Ім’я), то лише таке МАК� СИМАЛЬНО РЕДУКОВАНЕ ІМ’Я, яке не� можливо співвіднести з відповідним Суб’єк! том без зазначення ззовні, тобто поза Влас� тивостями Суб’єкта (з огляду на це його можна назвати КОНВЕНЦІЙНИМ), гаран! тує незалежність Моделі Суб’єкта від його Суб’єктивних Властивостей. Реалізуючи Універсалію III Рівня, Конвенційність Імені, за визначенням, також є Універсальною Ка� тегорією Розумних систем (III Порядку). Між Моделями Повними, що мають Мак� симальну (припустиму для Моделі) кількість Властивостей Суб’єктів, та Максимально Редукованими можна говорити про Ступінь Редукції Моделі. Редуковану Модель, засновану на певній Суб’єктивній Властивості члена Системи, яка дає змогу ототожнювати її з конкретним Су! б’єктом без зазначення ззовні, ми називаємо Прізвиськом; Редуковану Модель, де кіль! кість Суб’єктивних Властивостей Суб’єкта істотно зменшена, але достатня для відне! сення його до певного СТП — Архетипічним Ім’ям. Соціальна та Рефлексивна Соціальна То� лерантність разом з Конвенційністю Імені у Колективній Внутрішній Пам’яті Систе! ми забезпечують лише потенційну мож! ливість прояву власної Особистості членів Системи, фактичну ж можливість дає Кон� венційність Імені у Колективній Зовнішній Пам’яті Системи. Але для того, щоб Сис! тему остаточно визнали Цивілізацією, цьо! го недостатньо — Система повинна ще спри� яти необмеженому розвитку ІНДИВІ� ДУАЛЬНОСТІ та ОСОБИСТОСТІ своїх членів і забезпечувати його реалізацію — мож� ливість вільного вибору СТП: обирати будь� яке СТП, виходити з одного СТП і переходи� ти до іншого чи водночас належати до різних СТП. Отже, ГОЛОВНИЙ ВИСНОВОК: Системи, які функціонують у Середовищах Толерант� ної Конструкції, «приречені» на Толерант� ність Мислення, а Системи Толерантного Ус� трою, що функціонують в Організованих Се! редовищах Толерантної Конструкції, — також на Соціальну та Рефлексивну Толерантність. Це є необхідною умовою МЕТАЦИВІЛІЗА� ЦІЙНОГО розвитку таких Систем. Тому не� обмежений розвиток ІНДИВІДУАЛЬНО� СТІ та ОСОБИСТОСТІ членів Системи — ГОЛОВНИЙ ПРІОРИТЕТ Системи. Саме потягом до Соціальної Толерантно! сті, яка дає змогу вийти за усталені межі — «ні еліна, ні іудея, ні раба, ні вільного», пояс! нюється швидке поширення і вплив нових віровчень і різних таємних братств, де неза� лежно від титулів, регалій, звань тощо мож! на бути просто нерозрізнюваними «братами» і «сестрами» (англ. архаїчна форма «thou», замість сучасного «you», «brethren» замість «brothers»), а також привабливість «карна! вальності». Відповідно схильність тоталітар! них режимів до Архетипічних Моделей (зга! даймо візитну картку радянського тоталіта! ризму — скульптури Мухіної та панно, присвячені «дружбі народів») пояснюється саме тим, що вони унеможливлюють як То! ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1130 лерантність Мислення, так і Соціальну То! лерантність. На схильність до символів, як спільну рису фашистських режимів Мус! соліні і Гітлера та сталінського тоталітариз! му, звертав увагу ще К. Юнг, порівнюючи ці диктатури. Однак розподіл ролей у багатьох дитячих іграх (наприклад, відома гра у «доньки!ма! тері», де роль «доньки» може призначатися маленькому братикові), свідчить про наяв! ність уже у дітей початкових форм Універ! сальних Категорій Соціальної та Рефлексив� ної Соціальної Толерантності. Але згодом тут також починають тиснути соціальні стерео� типи, і ще зовсім маленький братик може на відсіч відмовитися від уже «не престижної» для нього ролі «доньки». Про постійну вимо! гу батьків «бути, як усі» годі вже й казати, і це тоді, коли треба всіляко підтримувати про� яви Індивідуальності та Особистості в дитині з самого малку і вчити глибоко шанувати їх в інших. Варто зазначити, що «пропаганду» Соці! альної Толерантності знаходимо і в багатьох казках: Попелюшка перетворюється на Принцесу, а жахливе Чудовисько з «Черво! ненької квіточки» — на прекрасного Прин! ца. І хоча казкові персонажі з раннього ди! тинства супроводжують дітей, їм не вдалося зупинити наростання Антитолерантності, яка саме в ХХ столітті сягнула нових масш! табів та «вищих» рівнів, про що говоритиме! мо далі. Цілком зрозуміло, що оскільки Толе! рантність Мислення є передумовою Соціаль! ної Толерантності, марно шукати останню серед живих високоорганізованих Систем на нашій планеті, у яких не виявлено Толерант! ності Мислення. Стосовно дельфінів, як уже зазначалося, ми не мали можливості провес! ти відповідні дослідження на засадах наших Моделей і експериментальних методик, але слід визнати, що спостереження дослідників за поведінкою дельфінів «у колективі» у ве! ликих американських басейнах дають дуже цікавий матеріал. Звичайно, результати спо! стережень можна вважати достовірними нау! ковими фактами лише після експеримен! тальної перевірки. Залишається сподіватися, що ми матимемо таку можливість. РІВНІ ТОЛЕРАНТНОСТІ Досі, розглядаючи Толерантність Мис! лення та Соціальну і Соціальну Реф! лексивну Толерантність, ми не ставили пи! тання про можливі рівні Толерантності. То! лерантність Мислення членів Системи роз! глядалася у межах, так би мовити, «свого» Середовища — того, в якому функціонує Сис! тема. Віднесення «свого» Середовища, на за! садах заданої Толерантності, до одного ТП з іншими наявними Середовищами, тобто та! кими, що у вигляді Моделей уже існують у Колективній Пам’яті Системи, можна вважа! ти Глобальною Толерантністю; до одного СТП з гіпотетичними Середовищами, які є витвором уяви окремих членів Системи, — Метатолерантністю Мислення. Щодо Соціальної та Рефлексивної Соці! альної Толерантності, то можливість відне! сення «своєї» Системи до одного СТП з інши! ми наявними Системами, а її членів, у тому числі й себе самого, до одного СТП з члена! ми цих Систем, можна вважати Глобальною Рефлексивною Толерантністю (теорія Дар! віна); до одного СТП з гіпотетичними Сис! темами — Рефлексивною Метатолерантніс! тю (Джордано Бруно). Виникає запитання: ЧИ Є У ТОЛЕРАНТНОСТІ МЕЖА? ТАК, Є ! Це — ситуація, відома як «ГРА З НУЛЬОВОЮ СУМОЮ» («zero sum struggle»), де сумарний виграш гравців дорів! нює нулю і кожен може виграти тільки за рахунок програшу партнера, а тому Толе� рантність неможлива, за визначенням, що дуже влучно передає англійське прислів’я: «Тo run with the hare and hunt with the hounds» («Водночас тікати разом із зайцем та полю! вати на нього разом із гончаками»). А відтак ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 31 діє невід’ємна складова «гри з нульовою су! мою» — ненависна Збігневу Бжезинському максима «хто не з нами, той проти нас», за! початкування якої він інкримінує Леніну (про це вже йшлося у [3]). Для Систем заданого класу «гра з нульо� вою сумою» означає, що Доцільність Поведін! ки певного члена Системи або членів певно! го СТП може бути збільшена лише за раху! нок зменшення Доцільності Поведінки інших окремих членів Системи або членів інших СТП. Ситуація «гри з нульовою сумою» може бути умовною, тобто за згодою та домовле! ністю учасників гри — лотерея, спортивні змагання тощо; випадковою, що виникла внаслідок випадкового збігу подій, коли вихід є і за бажання його завжди можна знайти або у самій ситуації, або поза її межами; об’єк� тивною, коли в основі ситуації «гри з нульо! вою сумою» лежать об’єктивні фактори, і знайти вихід у межах цієї ситуації неможли� во, бо він існує тільки поза її межами, шука! ти його іноді досить складно, але необхідно; штучно створеною — чи то однією зі сторін, чи обома, чи навіть якоюсь третьою, коли вихід також існує, але внаслідок небажання його шукати або штучного підтримання «без� вихідності» (чи обох цих факторів) виникає конфліктна ситуація з усіма її сумними на! слідками. За сучасними прикладами далеко ходити не треба. А от блискучим історичним зразком розв’язання об’єктивної ситуації «гри з нульовою сумою» і проявом справж� ньої Толерантності — можливості водночас належати до двох різних СТП — є БЕРЕС� ТЕЙСЬКА УНІЯ. Про зворушливий приклад виходу з кла! сичної «гри з нульовою сумою», де немину! ча максима «хто не з нами, той проти нас», йдеться у «Баладі про Схід і Захід» Р. Кіплін! га (детальніше про це див. у [3]), коли засо� бом розв’язання конфліктної ситуації стає поява нового Толерантного Простору, «зада! ною Толерантністю» якого є високі мо� ральні цінності, і тоді... «той, хто вчора во! рогом був, сьогодні товариш нам!» (переклад Максима Стріхи). Розглянуті приклади «гри з нульовою су! мою», де насправді існує можливість виходу із ситуації, яка унеможливлює Толерантність, власне, є «псевдогрою з нульовою сумою». Домовленості у дитячих іграх про зміну ро� лей (зараз ми «сині» — ви «зелені», потім на! впаки) свідчать про здатність дітей усвідом! лювати умовність «гри з нульовою сумою». Але частим посиланням у розмовах дорослих на вигадану «гру з нульовою сумою» («Ці поляки з цією «Солідарністю» страйкують і не хочуть працювати, а у нас через те черги за м’ясом») дитяче сприйняття умовності гри змінюється на сприйняття її «всерйоз» та формування стійкого стереотипу уперед� женості, що спонукає розглядати складні ситуації, які виникають у житті, саме під та! ким кутом зору. А це призводить до постійно! го штучного створення таких ситуацій, від! мови від пошуку виходу, а, отже, до немину� чої конфронтації, про що йтиметься далі. Та чи існує, крім «псевдогри», справжня «гра з нульовою сумою»? Так! Існує! Там, де гравці — ДОБРО і ЗЛО, а тому ТОЛЕРАНТ� НІСТЬ НЕМОЖЛИВА. З позицій МЕТАЕТИКИ для систем зада! ного класу ВИБІР між МЕТАЦИВІЛІЗА� ЦІЙНИМ та АНТИЦИВІЛІЗАЦІЙНИМ розвитком є МЕТАВИБІР між ДОБРОМ і ЗЛОМ, де ТОЛЕРАНТНІСТЬ НЕМОЖ� ЛИВА (докл. див.: [3 ]). Саме аналізу моделі «гри з нульовою сумою» Добра і Зла присвя! чена монографія В.О. Лефевра «Алгебра совісті» [5]. АНТИТОЛЕРАНТНІСТЬ Оскільки Ментальна та Соціальна Толе! рантність є Універсальними Катего� ріями Розуму, а необмежений розвиток ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ та ОСОБИСТОСТІ членів Систем заданого класу — ГОЛОВ� НИМ ПРІОРИТЕТОМ таких Систем, усе, ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1132 що стоїть цьому на заваді, — прояв АНТИ� ТОЛЕРАНТНОСТІ і становить МЕТАЗЛО� ЧИН, отже, є МЕТАВИКЛИКОМ Системі. Єдина нам досі відома Розумна Система заданого класу — ЛЮДСТВО — це Система Толерантного Устрою, що функціонує в Організованому Складному Неоднорідному Середовищі Толерантної Конструкції. Для такої Системи все, що гальмує необмежений розвиток Індивідуальності й Особистості, є проявом Антитолерантності: обмеження вільного вибору СТП члена! ми Системи — заручники, рабство, кріпацт! во, касти, таврування чи то примусові зов! нішні ознаки (Зірка Давида під час Голокос! ту, фундаменталістська вимога паранджі для жінок тощо), будь!які обмежувальні норми, сегрегація, резервації, гетто, межа осілості, де! портації і, нарешті, вища форма цього злочи! ну — геноцид; обмеження зміни СТП — заборона розлу! чень, зміни релігії, громадянства, поглядів тощо; порушення головної ознаки Толерантності — Нетранзитивності, проявом чого є заборо� на шлюбів між громадянами, котрі належать до різних держав, етносів, релігій, соціальних груп тощо, та колективна відповідальність — етнічна, релігійна, соціальна, родинна; штучне створення ситуації «гри з нульовою сумою», що унеможливлює вільний вибір і призводить до конфліктів — міжетнічних, міжконфесійних, релігійних, соціальних та ін.; цілеспрямоване маніпулювання Іменем, що заважає розвитку Індивідуальності та проявам Особистості, як!от: позбавлення власного Імені — заміна Імені номером чи назвою СТП за національними, расовими, релігійними та іншими ознаками, а також так звані «двійники» — члени Систе! ми, яких позбавили власного Імені, а через це і можливості розвитку власної Індивідуаль! ності та проявів власної Особистості, що спричинює втрату Індивідуальності та Осо! бистості; відсутність прізвища для одних там, де воно є загальною нормою для інших (як!от, у російських кріпаків); надання Імені «Неконвенційності», що закріплює членів Системи за певним СТП і в такий спосіб унеможливлює його зміну — прі� звища, утворені від зневажливих Прізвиськ (російські Дурнов, Глупов) і свідчать про «низьке» походження; деякі ознаки, додані до прізвищ, відсут! ність яких обмежує можливості у виборі СТП, — незвичайна довжина прізвища для «обраних» членів Системи (як!от, у єгипет! ських фараонів, султанів тощо, певні частки (французьке «de», німецьке «von») та, навпа! ки, цілеспрямоване скорочення імен і прізвищ (скорочені прізвища позашлюбних дворян! ських дітей — Трубецькой — Бецькой), що закріплює члена Системи за певним СТП і обмежує подальший вільний вибір; повернення Архетипічності Іменам, які вже сприймались як Конвенційні. Саме так під час Голокосту відрізняли єврейські та ні! мецькі прізвища — через професії, які були традиційними для євреїв, чи, навпаки, на які євреї не мали права. Можна також згадати сумнозвісні за часів сталінського тоталіта! ризму «прізвища, імена та по батькові» [14]) 4. Варто зазначити, що «уважне» ставлення до Імені притаманне всім закритим тоталі! тарним системам — від держав та імперій до кримінальних угруповань. У кримінальних злочинних угрупованнях зневажливе Пріз! 4 Необхідно розрізняти Антитолерантність від при! родного поступового розвитку Універсальної Кате! горії Соціальної Толерантності, так би мовити, «Про! тотолерантності», що можна показати на прикладі деяких етапів Прототолерантного розвитку Імені. Спочатку Прізвиська, засновані на Суб’єктивних Властивостях («Довга Рука», «Швидка Нога», Шульга), а з появою «штучних» Дій — Імена за на! звою цих Дій (Коваль, Сміт, Кравець), і так далі, аж до Імені, що вже є Конвенційним або сприймається як таке, і для з’ясування його етимології потрібен спеціальний аналіз Редукції Моделі. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 33 висько довічно позбавляє можливості «зміни! ти СТП» — піднятися на вищі щаблі у кримі! нальній ієрархії, а спроба приховати Пріз! висько карається смертю. Це цілком логічно, бо у такий спосіб забезпечують надійність цієї «інформації» у Внутрішній Пам’яті Сис! теми (Пам’яті її членів) за відсутності Зовнішньої максимально надійної Пам’яті [13], яку мають державні силові відомства (вимога після звільнення з ув’язнення до! тримуватись усіх автобіографічних даних відповідно до «справи» в архівах КДБ, навіть якщо у прізвищі чи імені там випадково при! пустилися орфографічної помилки). Досі йшлося про Толерантність Соціаль� ну, природно, що Толерантність Мислення також не залишається поза увагою Антито� лерантних сил: за Метатолерантність Мислення Джордано Бруно сплатив життям, Галілео Галілей — за Глобальну Толерант! ність Мислення — зреченням. Через кілька століть на зміну уже «несучасним» вогнищам та «застарілим» ритуалам зречення прийш! ли «мавпячі процеси» проти Глобальної То! лерантності теорії Дарвіна і так звані «дис! кусії» радянських часів, про що буде далі. МЕТАЗЛОЧИН — МЕТАОСУД Слід особливо наголосити на тому, що, на відміну від існуючого уявлення про зло! чин, юридична оцінка якого ґрунтується на «кількісному» підході і визначається «кіль� кістю» (серійне вбивство, злочин проти Люд! ства) чи «ступенем» жорстокості (злочин проти Людяності), Метазлочин є категорією не «кількісною», а абсолютною. А це ви! ключає ганебні блюзнірські суперечки щодо того, вистачає чи не вистачає «необхідної кількості жертв» для визнання скоєного зло! чину «злочином проти Людства» чи «геноци! дом», або «ступеня бузувірства» — для ви! знання «злочина проти Людяності». Як абсолютна категорія Метазлочин не може мати «терміну давності» скоєння і не обмежується також терміном існування його Суб’єкта або Об’єкта, незалежно від того, чи є вони окремими членами Системи, чи то уг! рупованнями членів Системи, а тому скоріш відповідає поняттю «гріха». В Іраку за особистим наказом Хусейна де! зертирам відрубали одне вухо, а якось «під настрій» він наказав відсікти вухо кільком тисячам в’язнів у Багдадській в’язниці. Все це поки що залишається безкарним. Тоді як для визнання цього Метазлочином проти ОСОБИСТОСТІ, а самого Хусейна — Мета� злочинцем, вистачає й однієї такої жертви, так само, як достатньо і наявності у Хусейна хоча б одного «двійника», яких у нього було чимало. Отже, Метаосуд режиму Садама Ху! сейна ще попереду, як і Милошевича в Юго! славії (посмертно), як і Метаосуд Метазло! чинного переслідування Салмана Рушді та смертного вироку афганцю, котрий перей! шов у католицьку віру. Годі вже й казати про Метазлочинні комуністичні режими. Необхідно підкреслити, що виникнення наприкінці ХХ століття нових напрямів нау! ки, як!от Штучний Інтелект, та їхній стрім! кий розвиток, а також успіхи нових галузей біології та медицини становлять серйозну загрозу розвитку Індивідуальності та Осо� бистості. Метавиклик Системі з боку Штучного Інтелекту детально обговорював! ся у [6], про загрозу для Толерантності Мис! лення йшлося вище. Проблема клонування потребує окремого розгляду. Зазначимо лише, що воно не просто обмежує розвиток власної Індивідуальності, а відтак унемож! ливлює і прояви Особистості. Більше того, клонування остаточно виключає мож� ливість цього, тому воно є Метазлочином і Метавикликом ГОЛОВНОМУ ПРІОРИ� ТЕТУ Системи. Хоч як це прикро, але треба визнати, що ХХ століття не обмежилося Метавиклика! ми Системі у результаті наукових і технічних досягнень, воно ще й «підняло» Антитоле� рантність на нові рівні, з чим людство й уві! йшло в століття ХХІ. Так, за наказом го! ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1134 ловного мули Тегеранської в’язниці охоронці ґвалтували приречених на страту дівчат, аби завадити їм потрапити до Раю після смерті, що вже є зазіханням на порушення найвищо� го рівня Толерантності — МЕТАТОЛЕРАНТ� НОСТІ. Однак на це світова спільнота й досі не відреагувала належним чином. МЕТАЗЛОЧИННІСТЬ РАДЯНСЬКОЇ АНТИЦИВІЛІG ЗАЦІЇ ТА ЇЇ СУЧАСНОЇ СПАДЩИНИ Попри те, що злочини радянського то� талітаризму, на відміну від фашизму, не отримали юридичної оцінки на кшталт Нюрнберзького процесу, в свідомості Люд! ства ГУЛАГ, Голодомор, Катинь, депортація народів уже посіли місце Злочинів проти Людства та Людяності і сприймаються саме так. А після сесії ПАРЕ (23–27 січня, 2006 р.), яка звернулася до Комітету міністрів із за! кликом створити комісію незалежних екс! пертів для збирання інформації про пору! шення прав людини комуністичними режи! мами, з’явилася надія на юридичний осуд Антицивілізаційного радянського режиму. Сподіваємося на краще, але тут йдеться про МЕТАОСУД. Ми розглянемо Метазлочинність цього режиму лише на прикладі його Антитоле� рантності — порушення Універсальних Ка� тегорій ТОЛЕРАНТНОСТІ МИСЛЕННЯ і СОЦІАЛЬНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ. Якщо для Систем заданого класу необхід� ною умовою МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ еволюції, а, отже, їхнім ГОЛОВНИМ ПРІО� РИТЕТОМ, є необмежений розвиток ІНДИ� ВІДУАЛЬНОСТІ та ОСОБИСТОСТІ членів Системи, для будь!якої Антицивілізації Індивідуальність і Особистість становлять смертельну небезпеку, яка загрожує само! му її існуванню. Тому для Антицивілізації «ГОЛОВНИЙ ПРІОРИТЕТ» — БОРОТЬ! БА проти ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ та ОСО� БИСТОСТІ членів Системи. Основним напрямом «головного удару» радянської Антицивілізації було гальмуван� ня розвитку Індивідуальності й обмежен� ня права Особистості на вільний вибір. Це, зокрема, обмеження: громадянських прав; права на власні погляди — релігійні, філо! софські, наукові, взагалі на будь!які погля! ди, що не збігалися з «єдино правильним» віровченням; права на вільний вибір (на підставі «ан! кетних даних») роду діяльності, напряму освіти, місця проживання (сумнозвісна «прописка), країни (неможливість виїзду за кордон), примусова праця тощо, логіч! ним завершенням чого став Берлінський Мур 5, — матеріальне втілення метафорич! ної «залізної завіси». А також: масові репресії проти окремих громадян, певних соціальних верств релігійних, на! ціональних угруповань та цілих народів; штучне створення «гри з нульовою су! мою», що унеможливлює Соціальну Толе! рантність; порушення головного принципу Толерант� ності —НЕТРАНЗИТИВНОСТІ. Яскра! вим проявом цього стали масові репресії проти членів родин репресованих і «по! збавленців». За сталінського режиму реп! ресії були «відверто» легітимізовані — за! кон щодо так званих «ЧСИР» («член се! мьи изменника Родины»), жіночі табори для дружин репресованих, арешти, заслан! ня, виселення з житла, з міста, обмеження місць перебування, конфіскація майна тощо, частково залежали від свавілля місце! вих представників репресивного апарату. «Заключним акордом» порушення Не! транзитивності Толерантності стала забо! рона шлюбів громадян СРСР з іноземни! ми громадянами, навіть з того самого «со! ціалістичного табору». 5 Не треба плутати це із захисними спорудами проти агресії «ззовні», як!от фортечні вали, Великий Ки! тайський Мур тощо. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 35 Порушення принципу Нетранзитивноcті Толерантності настільки глибоко вкорінило! ся в радянську свідомість, що у воєнні часи, як розповідали біологи, котрі відповідали за утримання тварин у цирках, слон Заслуже! ного артиста мав пайок менший, ніж слон Народного (це вже тріумф абсурду). Наступ на Соціальну Толерантність су! проводжувався наступом на Толерантність Мислення. Загальним засобом були «дис! кусії» у різних галузях науки, спрямовані про! ти Толерантності Мислення. На відміну від ритуалів середньовічних церемоній, де «зре! чення» вимагали тільки від головних діючих осіб, на цих дійствах, окрім «винуватця свя� та», «зрікатися» мали колеги, співробітники, учні — від учителів, учителі — від учнів, а та! кож, бажано, — близькі й далекі родичі. Про подальші репресії після «дискусій» проти всіх тих, хто мав згубну схильність до Толерант! ності Мислення, годі вже й казати. Виміряти збитки, яких зазнали від цього наука і мораль суспільства, неможливо. Але для успішної боротьби з Індивідуаль! ністю та Особистістю одних репресій, навіть масових, виявилося недостатньо — потрібне було нівелювання «всієї країни». Для цього необхідно прищепити членам Системи ІДЕО� СИНКРАЗІЮ до всього індивідуального, оригінального, незвичайного — відмінного від шаблону, і запевнити їх, що всі вони, за винятком вождя чи купки маленьких вождів, ідентичні, а відтак — взаємозамінювані. Тоді цілком зрозуміло: якщо з певної галузі господарства, промисловості, науки, мистец! тва тощо «вилучити» майже всіх фахівців або навіть з певного довкілля — цілий народ, який упродовж століть уже утворив з цим довкіллям цілісну систему, то шкоди в тім немає, бо місце одних «гвинтиків» займуть цілком «рівноцінні» «гвинтики»: місце спо! конвічних хліборобів — робітники або служ! бовці, кримських татар, споконвічних вино! градарів, — хлібороби з середньої Росії тощо. Втім, для таких широкомасштабних акцій, які започаткував «філософський пароплав», продовжили — розстріляне Відродження, знищення кобзарів, Голодомор, численні де! портації спочатку окремих груп населення, а згодом — цілих народів, однієї ідеосинкразії також вочевидь недостатньо. Треба посіяти ФОБІЮ щодо «не таких, як усі» й оголоси! ти їх затятими ворогами «таких, як усі», тобто штучно створити ситуацію «гри з ну� льовою сумою». Тоді репресії проти «не та! ких, як усі» виглядатимуть цілком право� чинними. Але цього також недостатньо. Зад! ля «остаточного розв’язання» проблеми Індивідуальності та Особистості наступ! ним етапом має бути ПРЕЗУМПЦІЯ НЕДО� ВІРИ, яка поширює фобію щодо «не таких, як усі» і на «таких, як усі» та спонукає підоз� рювати всіх і кожного в тому, що вони тільки вдають із себе «таких, як усі», а насправді «не такі» (детальніше стосовно Презумпцій «за! критих» суспільств див.: [6,15]). Внаслідок подібної штучної постійно діючої «гри з ну� льовою сумою» репресії проти всіх та кож� ного стають цілком виправданими, та більше — підсвідомо очікуваними. Отже, Система досягає бажаного результату — можливості НЕОБМЕЖЕНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ своїми членами. Перелік проявів Метазлочинної Анти� толерантності радянської Антицивілі� зації можна продовжувати нескінченно. Доля колишньої радянської Антицивілізації є кращим експериментальним підтвер� дженням НЕМИНУЧОСТІ СТАГНАЦІЇ, а невдовзі — і ДЕГРАДАЦІЇ, це коли Система Толерантного Устрою, що функціонує у Се! редовищах Толерантної Конструкції, а тому «приречена» на Толерантність Мислення і Соціальну та Рефлексивну Соціальну Толе� рантність, усупереч цьому стає на шлях АНТИТОЛЕРАНТНОСТІ. Після хрущовської «відлиги» масові реп� ресії відійшли у минуле, але залишили Ан! титолерантним силам потужні важелі для продовження боротьби з Толерантністю ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1136 Мислення, Соціальною та Рефлексивною Соціальною Толерантністю — ПРОПИСКУ, АНКЕТУ, ХАРАКТЕРИСТИКУ і «ГРУ З НУЛЬОВОЮ СУМОЮ». Звичайно, порівняно з ГУЛАГом, заслан! нями, примусовою працею, депортаціями тощо ПРОПИСКА як легалізований засіб об� меження вільного вибору СТП — місця про! живання, виду праці, посади — не викликає протестних емоцій, проте коли уявити кіль! кість нереалізованих Індивідуальностей і Особистостей, зруйнованих доль, «украдено! го щастя», підлості і злочинів, сліз і крові, то сказати про це можна лише геніальними ряд! ками — «не ріки, море розлилось, вогненне море...» (Т. Шевченко). Іншим легалізованим засобом обмеження вільного вибору СТП була АНКЕТА із запитан! нями про «попередні СТП», до яких входила сама особа, котра її заповнювала, а також з вимогами (що є прямим порушенням Не! транзитивності Толерантності) надавати ана! логічні відомості про членів своїх родин. У разі «незадовільних» відповідей це спричинюва! ло обмеження доступу до навчання, викори! стання Зовнішньої Пам’яті (допуск до пев! них матеріалів), обмеження можливостей обіймати певні посади, виїздити за кордон тощо. Якщо ж перепони Прописки й Анкети були успішно подолані, на сцену виходив ще один легалізований засіб обмеження вільного вибору СТП — «її Величність» ХАРАКТЕРИ� СТИКА, яка стала справжнім «святом во� йовничої сірості». Тут панувало її повне сва� вілля, бо «обов’язкові пункти» Характерис! тики, як!от, «моральна стійкість та політична грамотність», не мають і не можуть мати об’єктивних критеріїв. За допомогою Харак! теристики — через відмову в ній чи зволікан! ня з наданням, відсутність сакральної фор! мули про «моральну стійкість і політичну грамотність» — можна було завадити у виборі та зміні СТП: переході на іншу роботу, вступі до аспірантури та участі у конкурсі на нау! кову посаду (з власного досвіду автора), ви! ступі на міжнародних наукових форумах, навіть участі у виборах до Академії наук СРСР (що сталося з батьком автора) та ще багато у чому, тобто всіляко гальмувати роз! виток Індивідуальності й Особистості. Якщо в часи сталінської Антицивілізації потужне знаряддя Антитолерантності — «ГРА З НУЛЬОВОЮ СУМОЮ» створюва! лося за допомогою «образу ворога», то в пері! од застою цю функцію успішно виконувала «РОЗНАРЯДКА ЗГОРИ» — на все що зав! годно: кількість медалей на область, місто, ра! йон, школу, кількість звань майстрів спорту на кваліфікаційних змаганнях, кількість членів делегації на міжнародний науковий конгрес — незалежно від кількості науковців, чиї доповіді включено до Програми конгре! су, тощо. Постійне штучне створення «гри з нульовою сумою» мало своїм наслідком під� свідому готовність бачити її у будь!якій ситуації, що, за визначенням, унеможливлює Соціальну Толерантність. З початком «перебудови» дуже популяр! ним (на рівні гасла) стало слово «стагнація». За частотою вживання воно конкурувало з іншими гаслами — такими, як «перебудова», «гласність», «відкритість» тощо, і згодом пе! ретворилося на звичайне кліше. Це виявилося фатальною помилкою, бо за «евфемізмом» СТАГНАЦІЯ вдало сховався справжній діагноз — ДЕГРАДАЦІЯ — закономірний на! слідок тривалої Стагнації. Залишаючись поза увагою, хвороба швидко прогресувала і, нарешті, дійшовши фази злоякісного ново� утворення, почала виявлятися у метаста� зах, які вже неможливо було приховати. Почнемо з Толерантності Мислення. Якщо на початку формування радянської наукової «табелі про ранги» науковці става! ли кандидатами і докторами з певних галузей науки, то згодом до цього було додано номе� ри спеціальностей, що a priori обмежувало Толерантність Мислення і, за визначенням, виключало той самий «міждисциплінарний ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 37 підхід», до якого наполегливо закликали в останній період існування СРСР та після його розпаду. З визнанням Незалежності України цілком природно було очікувати змін. Вони справді сталися, але у напрямку, протилежному очі! куваному. До «нумеризації» спеціальностей було додано «ВАКінізацію» — перелік освя! чених ВАКом видань для публікації матері! алів дисертацій та ще цілу низку нововведень, які істотно звужували коло науковців, котрі мали офіційне право оцінювати роботу. «Віль! ною зоною» Толерантності Мислення певний час ще залишалися наукові семінари, симпо! зіуми, конференції. Але тотальний наступ Ан! титолерантності на Індивідуальність та Осо! бистість тривав. З початку 90!х років у Києві щорічно про! ходила міжнародна конференція «Мова і культура», яка завдяки унікальній Особистості її засновника професора Сергія Борисовича Бураго була справжнім Святом Толерантності Мислення і зібранням Індивідуальностей та Особистостей. За браком коштів тези конфе! ренції не друкувалися, тому подавали тільки назви доповідей, які включались до її програ! ми, а після жвавого обговорення на секціях їх рекомендували (чи не рекомендували, що та! кож іноді траплялося) до друку в «Матеріа! лах конференції». Після передчасної смерті Сергія Борисовича в січні 2000 року його ко! леги, учні, друзі доклали чимало зусиль, аби продовжити започатковану ним справу. Вда! лося навіть надати «Матеріалам конференції» статус «ВАКівського» видання, що для науко! вої молоді, яку С.Б. завжди заохочував до участі, було дуже важливо. Тому всі вітали цю подію, не замислюючись над можливими не! безпечними наслідками, які не забарилися. У запрошенні на «Мову і культуру» влітку 2003 р. повідомлялося, що оргкомітет залишає за собою право відхиляти доповіді при підго! товці до друку «Матеріалів конференції». Ос! кільки в такому разі дискусія на секціях фак! тично втрачала сенс, я відмовилася очолюва! ти секцію, яка працювала впродовж кількох років і практично перетворилася на щоріч! ний невеликий симпозіум. Але то був лише початок. Наступного року у запрошенні на конференцію зазначалося, що за відсутності кандидатського ступеня для публікації до! повіді в «Матеріалах» до заявки на неї треба додати рецензію наукового керівника чи ви! знаного фахівця з відповідними ступенями. У такий спосіб деякі відомі вчені, які прикра! шали своїми доповідями пленарні засідання і брали діяльну участь у роботі конференції, але не «озброїлися» довідкою про «наукову благонадійність» і не збиралися ставати у черги за «рецензіями», не змогли взяти участь у конференції. Точніше, учасників конференції позбавили можливості спіл! кування з ними. Примара «слона народного артиста» через 60 років з’явилась у ХХІ ст. і тріумфально крокує уперед, тільки вже не у цирку, а на наукових форумах. Не варто пе! реказувати зміст розмови із заступником го! лови оргкомітету та його реакцію на мою за! яву про негайний вихід з нього на знак про! тесту — вимога «рецензії» залишилась і в запрошеннях на наступні конференції. При! кро, що все це стосується конференції, назва! ної світлим іменем її засновника Сергія Бура! го — справжнього Лицаря Толерантності. Серпень, 2005 рік. Після літньої відпуст! ки від співробітників академічної установи, де працює автор статті, зажадали заповнити анкету, в якій вимагалося, крім даних про себе, вказати рік народження та рід занять батьків, дітей і дружини/чоловіка. До анке! ти додали бланк автобіографії: її треба було написати «власноручно, без помарок і виправ� лень» (курсив наш. — І.К.), з обов’язковим висловленням низки питань, серед яких, окрім традиційних (рік, місце народження, освіта тощо), зазначити, що було причиною переходу з однієї роботи на іншу та надати стислі відомості про найближчих родичів (їх склад уже було розширено за рахунок братів і сестер). Наступні два пункти варті того, аби ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1138 їх процитувати цілком: «Чи перебували Ваші родичі за кордоном, у якій країні (вказати місто). Чи перебували ваші (орфографію збе! режено. — І.К.) родичі під слідством, за що, де і коли». Запитання в анкеті й автобіографії викликали багато дотепних та уїдливих жар! тів з боку наукових співробітників, але, за винятком автора цих рядків, усі працівники відділу, серед яких були й активні учасники Майдану, заповнили їх і здали... Цього разу то був уже не «слон народного артиста», а зловісна Примара «членів родин ворогів на! роду та зрадників Вітчизни» з усіма ії Мета� злочинами. Ще один «Метастаз минулого» — під� свідома готовність бачити у будь!якій си! туації «ГРУ З НУЛЬОВОЮ СУМОЮ», а відтак — тенденція постійного штучного створення такої гри. Це вже перетворилося на стійкий стереотип мислення і поведін� ки, носії якого стають легкою здобиччю та жертвами політичних спекуляцій і маніпу! ляцій. Події останнього часу наочно продемонст! рували велику небезпеку цих рудиментарних стереотипів і серйозну загрозу, яку вони ста! новлять для національної безпеки країни. Масштаб цієї загрози не можна переоцінити. Саме цей рудимент Антицивілізаційного ра! дянського менталітету, а не тільки «брак ін! формації», є глибинною причиною подій, пов’язаних з міжнародними навчаннями в Криму і так званою «мовною проблемою». ЗАГРОЗА РУДИМЕНТАРНИХ СТЕРЕОТИПІВ РАДЯНСЬКОГО АНТИТОЛЕРАНТНОГО МЕНТАЛІТЕТУ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ Немає потреби проводити спеціальне ста! тистичне дослідження, аби дійти вис! новку, що найуживаніший нині у ЗМІ «полі! тологічний термін» — це «розкол». Усі на! стільки звикли до нього, що нікому не спа! дає на думку поставити під сумнів сам факт його існування. Ситуація, що склалася навко! ло цього питання, аналогічна феномену, відо! мому з літератури, присвяченій патології мислення. У важких випадках епілепсії уражену не! дугою півкулю відокремлюють від здорової півкулі. Пацієнтам з ураженою правою півку! лею, яка відповідає за «контекстне» сприй! няття дійсності, після відокремлення її від лівої півкулі, що відповідає за логічне мис! лення, пропонується завдання з елементар! ного логічного висновку, знайомого зі шкіль! них часів: «1. Влітку в Африці холодніше, ніж в Ісландії. 2. Кейптаун міститься в Африці, Рейк’явік — в Ісландії. 3. Де влітку холодні! ше?». Пацієнти впевнено пишуть: «У Кейптау! ні», на відміну від учасників контрольної гру! пи з неушкодженою функцією правої півкулі, які відмовляються давати відповідь через абсурдність головного засновку. Мовний штамп «розколу» було дуже вда! ло і вчасно (віддамо належне авторам «про! екту»), через розгорнуту кампанію у ЗМІ, за! пущено у суспільну свідомість, і всі почали жваво обговорювати і шукати шляхи виходу із неіснуючого розколу... Нещодавно, за тією самою відпрацьованою моделлю, з’явився новий хіт — епітет «анти! кризовий», що імплікує наявність кризи, і в цьому разі також, не піддавши його сумніву, почали створювати коаліції та пропонувати заходи для виходу з неіснуючої кризи. На! справді ж це ті самі «великі засновки», що і «холод влітку в Африці і спека в Ісландії». Отже, існують не розкол чи криза, а ВІД� МІННІСТЬ — між тими, хто все ще зали! шається у полоні радянських Антицивіліза! ційних стереотипів, і тими, хто їх уже подо! лав чи кому пощастило їх уникнути. Тому потрібні не «примирення» чи «зшивання» псевдорозколотих частин країни, а ліквідація залишків рудиментарних стереотипів Анти! цивілізаційного радянського менталітету там, де вони ще залишаються. На жаль, серед багатьох питань економіч! ної, політичної та інформаційної безпеки ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 39 України відсутнє питання про ЗАГРОЗУ, яку становлять стереотипи радянського Антицивілізаційного менталітету. Це є свідченням недооцінки цієї загрози, а в термі! нології методології науки — не усвідомлен� ням факту виникнення проблемної ситуа� ції (докл. про це див.: [6]). Визнання факту існування такої небез� пеки має бути першим кроком виходу із си! туації, наступним — негайна розробка та реалізація ПРОГРАМИ діагностики, ліку! вання і профілактики цих ганебних і шкідли! вих стереотипів, а також спростування міфів, породжених ними. Це — НОВА ПРОБЛЕМА, яка має бути предметом окремого обговорен! ня. Зазначимо лише, що наші методики екс! периментального дослідження Толерантно! сті Мислення дають змогу ввести поняття «індексу» Толерантності Мислення та виз! начити кореляцію цього «індексу» зі схиль! ністю до штучного створення ситуацій «гри з нульовою сумою», між якими виникає позитивний зворотний зв’язок. Низький «індекс» Толерантності Мислення заважає знаходити вихід з різних складних життєвих ситуацій, які сприймаються як «об’єктивна» безвихідь, внаслідок нібито кимось створеної «гри з нульовою сумою», а це, в свою чергу, замість пошуку виходу призводить до «пошу� ку ворогів» і конфронтації, що вдало викори! стовують політикани різних ґатунків, яких, на жаль, у нас чимало. Народна мудрість знає це з давніх!давен: «Як на току не молотить! ся, то у хаті колотиться». А з низьким «індек! сом» Толерантності Мислення на току моло! титися аж ніяк не буде... Отже, встановлення «індексу» Толерант! ності Мислення та підвищення його в разі низького рівня — першочергове завдання, оскільки Ментальна Толерантність обумов� лює Соціальну і Соціальну Рефлексивну То! лерантність. Звичайно, пострадянська Антитолерант! ність в Україні має своє коріння, але це не знімає проблеми пандемії Антитолерантності в усьому світі, що загрожує перетворити його на «ВИМІР АНТИТОЛЕРАНТНОСТІ», противагою якому може бути лише ВИМІР ТОЛЕРАНТНОСТІ «Се ж остання війна! Се до бою Чоловіцтво зі звірством стає». Іван Франко А налізуючи відмінності Четвертої світо! вої війни від трьох попередніх, Володи! мир Горбулін [16] слушно зазначає, що вона є «великим і багатовекторним процесом, в яко! му реалізуються новітні формули конфлік! тів», передбачені різними політологами і полі! тиками, починаючи зі Збігнева Бжезинського і Самюеля Гантінґтона. Але принципова від� мінність «Четвертої» полягає у глобально� сті «гри з нульовою сумою» між Метациві� лізаційним й Антицивілізаційним розвит! ком, що виходить далеко за межі релігійних, расових чи ідеологічних конфліктів. І тоді вчо! рашні комуністичні режими, як!от режим Мі! лошевича, опиняються по один бік з іслам! ськими фундаменталістськими країнами, без! карні погромники виставки у музеї А. Сахарова у Москві — з переслідувачами Салмана Рушді, а запеклі вороги — Іран і Ірак — після крово! пролитної війни стають союзниками у бо! ротьбі проти Метацивілізаційного розвитку Людства (докл див.: [3]). У цій глобальній «грі з нульовою сумою» не можна бути нейтральною країною на кшталт Швейцарії чи Швеції часів Другої світової, бо за законом такої «гри» — «хто не з нами, той проти нас». Так само, як не мож! на, за визначенням, водночас належати до альянсів, умовою приєднання до яких є спо! відання Метацивілізаційних цінностей від! критого суспільства, як!от НАТО, та об’єд! нань, до яких входять країни, що відверто проголошують свої Антицивілізаційні по! зиції, приміром, Євразійський Союз. Треба зважати ще на одну принципову від! мінність «Четвертої» світової — зміну «па� раметра оптимізації» її ведення. У попе! ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1140 редніх війнах, як «світових», так і «локаль! них», за мети — знищити якомога більше людських (і не тільки) резервів ворога — «па� раметром оптимізації» було збереження власного людського резерву, відповідно до рівня демократичності країни. Від відомої відповіді Черчилля Сталіну, коли той напо! лягав на негайному відкритті Другого фрон! ту, попри можливі величезні втрати з боку союзників: «Англія ніколи не пробачить цьо! го моїй партії», до сталінського «затратного», стосовно людських резервів, методу ведення війни, який старанно приховувався комуніс! тичним режимом. На відміну від цього, Ан! тицивілізаційні сили не тільки не прихову� ють відмову від зазначеного принципу, а й відверто декларують і пропагують її, а людські втрати більше не враховуються. Отже, у «грі з нульовою сумою» «Четвертої» світової справжні гравці — це ЖИТТЯ і СМЕРТЬ, що є вищим проявом АНТИТО� ЛЕРАНТНОСТІ. Причому смерть загрожує не тільки носіям Метацивілізаційної ево! люції, а передусім, хоч як це парадоксально, носіям Антицивілізаційного руху, котрі ста! новлять значну частину Людства, оскільки теоретично, в «ідеальному» варіанті, на них чекає самознищення. Тому в колективній свідомості Людства ТОЛЕРАНТНІСТЬ має посісти почесне місце КАТЕГОРИЧНОГО ІМПЕРАТИВУ, а АНТИТОЛЕРАНТНІСТЬ, як МЕТАЗЛО� ЧИН й АБСОЛЮТНЕ ЗЛО, відійти у ми! нуле разом з людожерством та інцестом. І тут постає питання про роль України у протистоянні Антитолерантності і створенні виміру Толерантності. Йдеться саме про «роль», а не «місце» (див. [3]). Перший крок на цьому шляху вже зробле! но. 2004 року на МАЙДАНІ Україна спові! стила світу про свій МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙ� НИЙ МЕТАВИБІР. Хоча значення МАЙ� ДАНУ для України, як і для інших країн пострадянського простору, загальновизнане, досі не було осмислення ПЛАНЕТАРНОСТІ цього феномена як НОВОГО ЕТАПУ в історії боротьби Людства з проявами Антитоле� рантності. На відміну від руху Ганді в Індії, Мартина Лютера Кінга — в Америці, де метою був за! хист прав певних угруповань (національних, расових), на Майдані у центрі була ОСО� БИСТІСТЬ, що є УНІВЕРСАЛЬНОЮ КА� ТЕГОРІЄЮ РОЗУМУ. Саме тому ЄДИ� НОЮ МЕТОЮ Майдану був захист ГО� ЛОВНОГО ПРАВА Особистості — права на ВІЛЬНИЙ ВИБІР — проти МЕТАЗЛОЧИН� НОЇ АНТИЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ спроби по! збавити її цього права. МАЙДАН став ПЕРШИМ в історії Люд! ства справжнім проявом МЕТАЕТИКИ (докл. див.: [3]). Незалежно від особистісних мотивацій дея! ких учасників Майдану, а також подальшого розвитку політичних подій в Україні, на МАЙ� ДАНІ, на очах у всього світу, виник НОВИЙ СТП — заданою Толерантністю тут було ус! відомлення права Особистості на вільний вибір і готовність виборювати це право. Дуже важливим є також той факт, що пе! ремога Майдану виявилася ще одним, після руху Ганді, Мартина Лютера Кінга та Гру! зинської Революції Троянд, експеримен� тальним підтвердженням валідності ДОК� ТРИНИ НЕНАСИЛЛЯ, а масштабність і тривалість МАЙДАНУ довели світові від� даність українського суспільства цій Докт! рині і спроможність обстоювати її. Отже, на МАЙДАНІ Україна довела своє моральне право брати участь у створенні ВИМІРУ ТОЛЕРАНТНОСТІ на ГЛО� БАЛЬНОМУ РІВНІ. HITCH YOUR WAGON TO A STAR! Ц ей крилатий вислів Ральфа Емерсона — «Тягнись до зірок!» — дуже влучно і стисло визначає шлях до МЕТАЕТИКИ [17]. Егоцентрична впевненість людства у своїй «обраності», а звідси — й «вищості» понад ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 41 усім живим на планеті, завдяки своїй «розум! ності», досі визначає його егоїстичне ставлен! ня до довкілля. Ця глибоко вкорінена в свідо! мості окремої Людини віра в «обраність» Людства породжує вже підсвідоме прагнен! ня до ствердження своєї власної «обраності» через віднесення себе до певної групи «обра! них» (раси, нації, класу тощо), що абсолют! но несумісно із Соціальною та Соціальною Рефлексивною Толерантністю. Кардиналь! ним засобом лікування та профілактики та! кої форми патології суспільної свідомості має бути усвідомлення можливості існування інших, нехай тільки теоретично припусти� мих, форм прояву Розуму, та погляд на Люд! ство не як на єдино можливу, а як на одну з можливих форм прояву Розуму [18, 19]. Ми звикли розглядати окрему Людину як представника певної раси, нації, класу тощо, значно рідше — як представника Людства за! галом. Уже час вважати Людину представни� ком Розуму. Усвідомлення своєї причетності до Розуму, який характеризується різними фор� мами прояву, має спонукати Людство до роз! думів над можливістю інших шляхів взаємодії між Розумною Системою і довкіллям та взає! модії між різними підсистемами Розумних Систем. А розуміння важливості досвіду інших Розумних Систем для Людства має, зрештою, привести до розуміння і пошанування «іншо� сті» всередині своєї Системи [20, 21]. Про можливі ініціативи України в цьому напрямі на міжнародному рівні, які не тільки сприяли б визнанню її у світі як країни, що, попри всі сьогоденні негаразди, здатна зази! рати у майбутнє, і той вплив, який (через зво! ротний зв’язок) поліпшив би імідж власної країни в свідомості українського суспільства, а також про конкретні кроки невеликої гру! пи науковців та правозахисників у межах «Золотоворітських Зустрічей», уже йшлося у [3, 20]. Тут зазначимо, що країна, яка у ХХ столітті зазнала двох жахних проявів Анти� толерантності — ГОЛОДОМОРУ і ГО� ЛОКОСТУ своїх громадян, має МОРАЛЬ� НИЙ ОБОВ’ЯЗОК перед їх страдницькою пам’яттю ВЕСТИ ПЕРЕД на шляху до пере! моги в тій останній війні, де «...до бою Чоло! віцтво зі звірством стає». 1. Декларація Принципів толерантності, схвалена Ге! неральною конференцією ЮНЕСКО у Парижі 16 листопада 1995 р. / Організація Об’єднаних На! цій з питань освіти, науки і культури. — Париж, 1995. — 14 с. 2. Istanbul Symposium for the Summing up of the Regio! nal Meetings on Tolerance, Working Document. Tur! key, October 4–6, 1995. — Istanbul, 1995. — 154 р. 3. Крейн І.М. Україна: Метавиклик — Метавибір // Вісн. НАН України. — 2005. — № 2. — С. 3–15. 4. Лефевр В.А. Формула человека. — М.: Прогресс, 1991. — 107 с. 5. Lefebvre V.A. Аlgebra of Conscience. Revised Editi! on with a Second Part with a new Foreword by Ana! tol Rapoport. — Second revised edition. — Kluver Academic publishers, Dodrecht; Boston; London: 2001. — 358 p. 6. Крейн І.М. Грані гуманітарної кібернетики // Вісн. НАН України. — 2002. — № 7. — С. 29–37. 7. Цетлин М.Л. Исследования по теории автоматов и моделирование биологических систем. — М.: Наука, 1966. — 318 с. 8. Крейн И.М. Язык Разумных систем как универ! сальная категория первого порядка // 6!я Между! нар. конф. «Язык и культура». — Киев: Collegium, 1998. — Т. 6. Философия языка и культуры. — С. 74–82. 9. Крейн И.М. Универсальные характеристики язы! ка Разумных систем // Язык и культура. — К., 2000. — Т. 1. — Вып.1. — С. 95–100. 10. Крейн И.М. «Разумные» системы сложного уст! ройства в средах сложных конструкций. — К., 1988. — 38 с. — (Препр. /АН УССР. Ин!т кибер! нетики; 88–53). 11. Зиман Э., Бьюнеман О. Толерантные пространства и мозг // На пути к теоретической биологии. — М.: Мир, 1970. — С. 134—144. 12. Крейн И.М. Мышление как универсальная катего! рия Разума // Мова та культура. — К., 2000. — Т. 1. — Вип. 2. — С. 59—64. 13. Крейн И.М. Естественный Разум и искусственный интеллект. ІІІ. Internet как этап развития внешней памяти Разумных систем (постановка проблемы) // Управляющие системы и машины. —2000. — № 1. — С. 79–89. 14. Дзюба І. Той, хто сказав заборонені слова: До 100!річ! чя від дня народження Василя Гросмана // Дзер! кало тижня. 2005. — 10 грудня. — №48 (576) . 15. Крейн И.М. Презумпции в общественном сознании // Мова та культура. — К., 2001. — Т. 1. — Вип. 3. — С. 74–85. 42 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 16. Горбулін В. Український фронт четвертої світової війни // Дзеркало тижня. — № 29 (608), 29 липня 2006. 17. Krein. J.M. Metaethic of Intelligence // Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення / Ма! тер. ІІІ Міжнар. симпозіуму з біоетики. — Київ, 7– 8 квітня, 2004. — К.: Сфера, 2004. — С. 18. 18. Krein I.M. Man and Mankind from the standpoint of the general theory of Intelligent systems // Folia Baeriana, VI. — Baer and Modern Biology (Proc. of the Intern. Conf., Tartu, 29 Febr. — 3 March, 1992). — Tartu, 1993. — Р. 226–230. 19. Krein I.M. An Ethic of Intelligence // 44!th Congr. of the Intern. Astronaut. Federation. — 16–22 Oct., 1993. — Graz, Austria / Paris, 1993 — 3 p. (Prepr. IAA/9/2–93–794). 20. Крейн І.М. Аксіологічні аспекти розвитку Розуму та Цивілізації // Права людини в Україні // Інформ.!аналіт. бюл. Укр.!амер. бюро захисту прав людини. — Вип. 19. — Київ, 1996. — С. 27—38. 21. Зарецька О.О. На шляху до метаетики та метапра! ва // Проблеми метаетики та метаправа. Права людини в Україні // Там само. — С. 82—91. І. Крейн КОНЦЕПЦІЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ЯК УНІВЕРСАЛЬНОЇ КАТЕГОРІЇ ЕВОЛЮЦІЇ РОЗУМУ: МЕТАПІДХІД Р е з ю м е Обґрунтовується необхідність нового підходу до проб! леми толерантності, який базується на теоретичній мо! делі цього феномена. Модель Толерантності як Універ! сальної Категорії Розуму, розбудована на засадах кібернетичної теорії Розумних Систем одного класу, окремий випадок якого становить Людство, з її не! від’ємною складовою — Метаетикою. Модель дає змо! гу довести Метазлочинну Антитолерантність радян! ського тоталітаризму та його сучасної спадщини, а та! кож запропонувати методики експериментального дослідження глибинних механізмів Толерантності. Його результати мають стати підґрунтям для розробки сис! теми нових соціальних технологій з метою створення «Виміру Толерантності» в українському суспільстві. З позицій Метаетики пропонується Метатолерантний підхід до створення «Виміру Толерантності» на світо! вому рівні. Аргументується моральне право України брати участь у цьому процесі та її моральний обов’язок вести перед у ньому. I. Krein TOLERANCE AS UNIVERSAL CATEGORY OF THE EVOLUTION OF INTELLIGENCE: METAAPPROACH S u m m a r y In the paper an urgent need of a new approach to the problem of tolerance based on the theoretical model of this phenomenon is argued and substantiated. The model of Tolerance as a Universal Category of Intelligence devised on the basis of the cybernetic theory of Intelligent Systems of a certain class (Mankind being a particular case of it) with its integral part — Metaethic permits to reveal Me! tacriminal Antitolerance of Soviet totalitarianism as well as to suggest exact methods of experimental studies of the innermost mechanism of Tolerance, the results of which are to be used to create “Tolerance Dimension” in Ukrai! nian society. It is on the grounds of Metaethic that Metatolerance approach to “Tolerance Dimension” on a world scale is proposed. Moral right of Ukraine to take part in its realization and moral duty of Ukraine to take the lead in this process are maintained.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2235
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-30T16:19:31Z
publishDate 2006
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Крейн, І.
2008-09-16T10:17:58Z
2008-09-16T10:17:58Z
2006
Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід / І. Крейн // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 22-42. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2235
Обґрунтовується необхідність нового підходу до проблеми толерантності, який базується на теоретичній моделі цього феномена. Модель Толерантності як Універсальної Категорії Розуму, розбудована на засадах кібернетичної теорії Розумних Систем одного класу, окремий випадок якого становить Людство, з її невід’ємною складовою — Метаетикою. Модель дає змогу довести Метазлочинну Антитолерантність радянського тоталітаризму та його сучасної спадщини, а також запропонувати методики експериментального дослідження глибинних механізмів Толерантності. Його результати мають стати підґрунтям для розробки системи нових соціальних технологій з метою створення «Виміру Толерантності» в українському суспільстві. З позицій Метаетики пропонується Метатолерантний підхід до створення «Виміру Толерантності» на світовому рівні. Аргументується моральне право України брати участь у цьому процесі та її моральний обов’язок вести перед у ньому.
In the paper an urgent need of a new approach to the problem of tolerance based on the theoretical model of this phenomenon is argued and substantiated. The model of Tolerance as a Universal Category of Intelligence devised on the basis of the cybernetic theory of Intelligent Systems of a certain class (Mankind being a particular case of it) with its integral part — Metaethic permits to reveal Metacriminal Antitolerance of Soviet totalitarianism as well as to suggest exact methods of experimental studies of the innermost mechanism of Tolerance, the results of which are to be used to create “Tolerance Dimension” in Ukrainian society. It is on the grounds of Metaethic that Metatolerance approach to “Tolerance Dimension” on a world scale is proposed. Moral right of Ukraine to take part in its realization and moral duty of Ukraine to take the lead in this process are maintained.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Світогляд
Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
Tolerance as universal category of the evolution of intelligence: metaapproach
Article
published earlier
spellingShingle Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
Крейн, І.
Світогляд
title Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
title_alt Tolerance as universal category of the evolution of intelligence: metaapproach
title_full Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
title_fullStr Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
title_full_unstemmed Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
title_short Концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
title_sort концепція толерантності як універсальна категорія еволюції розуму: метапідхід
topic Світогляд
topic_facet Світогляд
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2235
work_keys_str_mv AT kreiní koncepcíâtolerantnostíâkuníversalʹnakategoríâevolûcíírozumumetapídhíd
AT kreiní toleranceasuniversalcategoryoftheevolutionofintelligencemetaapproach

Similar Items