Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі»
Saved in:
| Date: | 2006 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2238 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» / Є. Гуров // Вісн. НАН України. — 2006. — N 8. — С. 50-55. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860132355942907904 |
|---|---|
| author | Гуров, Є. |
| author_facet | Гуров, Є. |
| citation_txt | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» / Є. Гуров // Вісн. НАН України. — 2006. — N 8. — С. 50-55. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:45:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
50 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8
ФОРУМИ
ІМПАКТНІ СТРУКТУРИ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПЛАНЕТ
Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній
системі» (8–12 травня 2006 р., м. Нордвік, Нідерланди)
Iмпактне кратероутворення є найважливі�
шим фундаментальним процесом в еволю�
ції Сонячної системи, починаючи з акумуля�
ції планет і їхніх супутників на ранніх ета�
пах її формування і до переробки всіх тіл з
твердою поверхнею упродовж її подальшої
історії.
Місцем проведення першої конференції з
цих проблем було обрано Європейський Кос�
мічний і Технологічний Центр (ESTEC)
Європейського космічного агентства, що у
м. Нордвіку поблизу Амстердама.
Метою проведення конференції було об’єд�
нання зусиль учених, які вивчають ударне
кратероутворення на поверхні тіл Сонячної
системи, зокрема Землі. Дослідження земних
імпактних структур дали змогу нагромадити
обширний матеріал щодо їх будови і перетво�
рення порід під впливом великих ударного
тиску і температур. Проте висока ендогенна
активність Землі спричинює швидке знищен�
ня імпактних структур, унаслідок чого досі не
збереглися або ще не знайдені сліди її ран�
нього метеоритного бомбардування, необхідні
для відновлення повної історії кратероутво�
рення і прогнозування цього процесу на май�
бутнє. Разом з тим вивчення імпактного кра�
тероутворення на поверхні різних тіл Соняч�
ної системи — від планет і їхніх супутників до
астероїдів та комет — відкриває величезні
можливості для відновлення інтенсивності
кратероутворення у часі і дослідження всього
розмаїття умов ударного перетворення тіл з
різними властивостями поверхонь.
У конференції взяли участь 250 науковців
із багатьох країн світу. Найчисельнішими
були делегації країни�засновниці — Нідер�
ландів, а також США, Японії, Великої Бри�
танії, Мексики, Канади, Франції, Італії і Ро�
сії. Водночас деякі країни, зокрема Естонія,
Україна і Хорватія, були представлені одним�
двома учасниками.
Головні напрями роботи конференції роз�
глядалися на 14 сесіях:
• астероїди, комети, імпактний потік (крате�
роутворювальні тіла);
• хронологія планет і раннє важке бомбар�
дування;
• кратери на Місяці, Меркурії та супутниках
планет�гігантів;
• кратери на Марсі та Венері;
• земні імпактні кратери і петрологія удар�
них процесів;
• буріння земних імпактних кратерів;
• Чиксулуб: нові геофізичні дослідження;
• фізика і хімія імпактного кратероутво�
рення;
• комп’ютерні розрахунки;
• лабораторні експерименти;
• космічні місії;
• катастрофи і вимирання;
• відновлення життя й еволюція;
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 51
• імпакти і населеність земних планет.
Імпактний потік кратероутворювальних
тіл розглянули А. Morbidelly і W.F. Bottke.
Аналіз потоку астероїдів, а також комет сі�
мейства Юпітера свідчить про частоту утво�
рення на Місяці 2,73 × 10–14 кратерів на 1 км 2
за рік з розрахунковим діаметром кратера
близько 4 км. Згідно з літописом утворення
кратерів на Місяці та інших планетах, інтен�
сивність імпактного потоку зберігається
щодо постійної впродовж останніх 3,6 млрд
років. Протягом першого мільярда років піс�
ля утворення Сонячної системи потік крате�
роутворювальних тіл зазнав значних змін,
визначивши, зрештою, сучасну конфігурацію
орбіт планет. За результатами дослідження
кратерування поверхонь Місяця і Меркурія
виконано хронологічну оцінку розподілу за
частотою утворення і розмірами імпактних
структур на поверхні планет земної групи
(G. Neukum). Порівняльне вивчення кра�
терів на видимому і зворотному боках Міся�
ця дало змогу M. Le Feuvre охарактеризува�
ти асиметрію у розподілі імпактних структур
на його поверхні.
Найбільше доповідей було присвячено до�
слідженню імпактних кратерів на поверхні
Землі. P. Kelley і G. Osinsky проаналізували
сучасний стан проблеми вивчення і пошуку
нових імпактних кратерів, умов їхнього утво�
рення і розподілу в часі. Велике зацікавлен�
ня у дослідників викликають дані про часо�
вий збіг виникнення деяких імпактних
структур, зокрема однаковий вік (65 млн
років) гігантського кратера Чиксулуб у Мек�
сиці і Болтиського в Україні, а також утворе�
них одночасно (36 млн років тому) кратерів
— Попігайського на Анабарському масиві та
Чесапікського на східному узбережжі США.
Новітні дослідження ударнорозплавлених
порід Логойського кратера в Білорусі дали
змогу визначити його молодший ранньоолі�
гоценовий вік — 30 млн років. Це унеможлив�
лює його розгляд як структури, одновікової
з Попігайським і Чесапікським кратерами,
утвореними верхньоеоценовою астероїдною
зливою (shower) (S. Sherlock). Доведено, що
у разі утворення кратерів під час астероїдних
або кометних злив сумарний ефект їхньої дії
на довкілля зростає. Однак науковці досі не
мають вірогідних даних про вік багатьох ім�
пактних структур, існує значна кількість їх
ненадійних датувань. Недостатнє число ви�
значень віку ударних подій не дає змогу ціл�
ком відновити хронологію метеоритного
бомбардування Землі і встановити періо�
дичність цього процесу. Попередня оцінка
інтенсивності потоку кратероутворювальних
тіл на основі вивчення земних імпактних
структур зроблена M. Dence. Визначення
віку порід імпактних структур і нині залиша�
ються вельми актуальними.
Особливу увагу на конференції було при�
ділено вивченню гігантського крейда�палео�
генового кратера Чиксулуб у Мексиці, діамет�
ром близько 200 км, утворення якого стало
завершальною подією мезозойської ери. Ця
імпактна структура — єдиний кратер, викиди
якого мають глобальне поширення. Сьогодні
триває його інтенсивне вивчення геофізични�
ми методами і за допомогою буріння. Новим
матеріалам щодо глибинної будови кратера
були присвячені доповіді P. Claeys, J. Morgan,
M.A. McDonald і S.P.S. Gulick. Вони розгляда�
ють кратер Чиксулуб як багатокільцеву
(multiring) структуру або структуру з кільцем
піків (реak ring structure). У доповіді J. Mor�
gan Vetal охарактеризовано плани глибокого
буріння кратера. Свердловина ICDP�hole 2
глибиною 4 км проектується у центрі крате�
ра для розкриття товщі ударнорозплавлених
порід і центрального підняття. Це дасть
можливість отримати найважливіші відо�
мості щодо повного об’єму розплавних імпак�
титів, енергії утворення цієї структури і скла�
ду ударника. Свердловина Chicx�01A глиби�
ною 4,5 км має розкрити непорушені
породи�мішені для повнішого розуміння про�
цесів їх перетворення при ударі. Особливий
інтерес становить вивчення поширення у по�
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 852
родах мішені карбонатів й ангідриту, темпера�
турне руйнування яких визначило склад га�
зопилового викиду і надходження в атмосфе�
ру величезних кількостей CO2, SO2 і SO3.
Сейсмічні дослідження кратера допомогли
виявити терасування його зовнішніх зон і на�
явність кільцевого підняття піків у цент�
ральній частині структури. Вивчення будови
і рельєфу поверхні Мохо під кратером Чик�
сулуб (P. Church et al.) виявило позитивну
куполоподібну структуру під його централь�
ною частиною.
С. Koeberl доповів про стан робіт за міжна�
родним проектом наукового континенталь�
ного буріння імпактних кратерів. Великий
інтерес становлять дані, отримані останніми
роками у процесі буріння кратера Босумтві
в Гані та Чесапік — у США.
Чимало доповідей було присвячено роз�
гляду будови, умов утворення та перетворен�
ня порід в окремих земних імпактних струк�
турах. Представлено нову інформацію про
склад і будову комплексу розплавлених порід
імпактної структури Садбері в Канаді (U. Ril�
ler). Склад і будову товщі повернених зювітів
і зювітоподібних порід у крейда�палеогено�
вому кратері Чиксулуб детально вивчено за
керном однієї із свердловин (А. Wittmann et
al.). Склад зювітів, уміст у них склуватих ча�
сточок і форма останніх дають змогу відтво�
рити умови, що існували у вибуховому плумі.
Є. Гуров і З. Koeberl розглянули нові дані про
будову кратера Ельгигитгин на Чукотці та
запропонували схему класифікації ударно�
метаморфізованих вулканітів за ступенем
їхнього перетворення. Геохімія та особли�
вості ізотопного складу ударнорозплавлених
порід кратера Яніс’ярві у Росії охарактери�
зовані в доповіді Ю. Ларіонової і А. Самсо�
нова. У південно�східній частині Англії знай�
дено шар склуватих сферул, що являють со�
бою далекі викиди кратера Манікуаган у
Канаді (G.M. Waldken et al.).
Пошуки нових імпактних структур увінча�
лися відкриттям імпактного кратера діамет�
ром 15 км у центральній частині Індії (P. Ja�
eanta). Крім того, були описані структури
імовірного метеоритного походження у Бава�
рії (W. Rösler) і європейській частині Росії
(А. Kисельов), остаточна діагностика яких по�
требує подальшого вивчення. Становлять інте�
рес уявлення про можливе імпактне походжен�
ня південно�східної частини Гудзонової зато�
ки в Канаді, обмеженої правильною дугою у
240°. У разі знаходження доказів її імпактного
походження вона стане найдавнішим і найбіль�
шим на поверхні Землі кратером діаметром не
менше 450 км (M. Brookfield).
Велику увагу на конференції приділено
вивченню імпактних кратерів на Місяці,
Марсі та Меркурії. Роль процесів релаксації
під час модифікації і деградації імпактних
структур на поверхні цих тіл розглянуто у
доповіді P. Pinet. Зразки порід Місяця нині є
найважливішим матеріалом для визначення
віку імпактних утворень і відновлення історії
його бомбардування, включаючи період ран�
нього важкого бомбардування. На думку
B.A. Cohen, на гістограмі розподілу за віком
усіх відомих зразків місяцевих порід імпакт�
ного походження різкий максимум спостері�
гається на часовій позначці 3,9 млрд років і
швидке його зниження впродовж 20–200 млн
років. З’ясовано формування п’яти найбіль�
ших імпактних басейнів Місяця в інтервалі
близько 200 млн років. Давнішим вважають
науковці утворення ударного басейну Пів�
денний полюс — Аїткен діаметром 2500 км,
зразки якого досі не доправлені на Землю.
На прикладі Марса показано можливості
хронологічного вивчення його поверхні і виз�
начення відносного віку окремих регіонів за
ступенем їх кратерування (W.K. Hartmann).
Триває дослідження будови викидів з марсі�
анських кратерів (N.G. Barlow; F. Schönian),
морфологія яких свідчить про існування під�
поверхневої мерзлоти і роль води в утворенні
лопатоподібних покривів навколо імпактних
структур. Вивчення великих кратерів на по�
верхні Марса і Місяця підтвердило значний
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 53
внесок вторинних кратерів у загальну карти�
ну кратерування їхніх поверхонь (S.C. Wer�
ner et al.). Дослідження поширення вторин�
них кратерів свідчить про необхідність їхньої
ідентифікації та обліку при визначенні інтен�
сивності потоку кратероутворювальних тіл в
історії планет і їхніх супутників.
На поверхні Венери, яка за масою, діамет�
ром і ступенем розвитку є найближчим ана�
логом Землі, досі діагностовано близько 1000
імпактних структур. J. Raitala і M. Aittola
розглянули основні особливості будови ве�
неріанських кратерів. Поширення кратерів
на планеті дає змогу оцінити вік її сучасної
поверхні — приблизно 0,5 млрд років. Пере�
важна частина кратерів Венери має свіжий
вигляд. На радарних зображеннях кратери
оточені світлими викидами, які тягнуться за
межі валу на відстань близько одного кратер�
ного радіуса, що пов’язане з великою щіль�
ністю атмосфери планети. На валах кратерів
часто знаходять еолову дію, зокрема орієн�
товані на захід струмені викидів, утворені
вітрами, що постійно дмуть у західному на�
прямі.
На конференції було представлено низку
доповідей, присвячених імпактним кратерам
супутників Юпітера і Сатурна. Внаслідок ра�
діолокаційного вивчення 5% поверхні най�
більшого супутника Сатурна — Титана (діа�
метр 2575 км) — знайдено кратер діаметром
440 км (R.D. Lorenz і C. Wood). Передбачаєть�
ся, що у разі однакових чи близьких умов кра�
тероутворення на всіх супутниках Сатурна на
Титані має бути приблизно 10 тис. імпактних
кратерів. У доповідях P. Schenk і R. Wagner
описано імпактні кратери на деяких супутни�
ках Юпітера і Сатурна, зокрема на вкритих
кригою (водяною та іншого складу) супутни�
ках Юпітера Ганімеді, Каллісто і Європі. Мор�
фологія їхніх кратерів ускладнюється, почи�
наючи з діаметра близько 35 км, причому
складні кратери мають центральну западину
або куполоподібне центральне підняття. На
відміну від кратерів на тілах із силікатною
поверхнею, імпактні структури на супутниках
із крижаною поверхнею зазнають інтенсивної
релаксації, ступінь якої уможливлює оцінку
їхнього відносного віку.
Комп’ютерні розрахунки сприяють глибшо�
му розумінню процесів кратероутворення в
різних масштабах — за можливості моделю�
вання складу, умов на поверхні тіл і різних
параметрів удару, зокрема швидкості та скла�
ду ударників. Модельні розрахунки об’ємів
ударних розплавів, виконані E. Pierazzo, по�
казали добрий збіг результатів зі спостережу�
ваним поширенням ударнорозплавлених
порід у низці земних кратерів, що утворилися
у кристалічних мішенях. Розрахунки пара�
метрів ударника й утворення хвилі цунамі за
імпактної події Елтанін у південній частині
Тихого океану (2,2 млн років тому) наведено
у дослідженні В. Шувалова. Згідно з цими да�
ними діаметр астероїда не перевищував 1 км
у разі вертикального падіння або 1,5 км — за
похилого удару під кутом 45о, а розрахункова
висота цунамі — приблизно 300 м на відстані
50 км від місця зіткнення. Наслідки падіння
ударників діаметром від 1 км і менше розгля�
нуто у доповіді I. Немчинова та ін.
Н. Aртем’євa і В. Брай оприлюднили ре�
зультати моделювання кратероутворення на
поверхні Місяця і крижаних супутників для
пояснення магнітних аномалій місяцевих ба�
сейнів, визначення потужності криги у Європі
і деяких інших особливостей кратерів. Ком�
п’ютерні розрахунки дали змогу оцінити по�
тужність крижаної кори Європи над поверх�
нею водного океану, що дорівнює 8 км.
Лабораторні експерименти з кратероутво�
рення допомагають відтворювати широкий
спектр складу і властивостей як мішеней, так
й імпакторів. Прямі спостереження зростан�
ня транзитного кратера за високошвидкісно�
го удару виконані S. Yamamoto. Низка допові�
дей (F. Ferri; К. Wünnemann) була присвяче�
на опису експериментів з високошвидкісних
ударів у крихкі мішені, результати яких мож�
на використати для пояснення поведінки не�
54 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8
великих тіл Сонячної системи при зіткненнях.
Прямі спостереження за перебігом хімічних
реакцій у хмарі високотемпературної пари за
лазерної дії на мішень, що містить сірку, ви�
конані S. Ohno et al. Встановлено високий сту�
пінь окиснення SO2 до SO3 . Стосовно утво�
рення кратера Чиксулуб ці відомості можна
використати для обґрунтування високого
вмісту в плумі SO3 через термічне розкладан�
ня ангідриту в його мішені.
Великий інтерес викликають великомасш�
табні експерименти зі швидкісних ударів
штучних супутників або їхніх частин на по�
верхню деяких тіл Сонячної системи. У допо�
відях H.I. Melosh і S. Sugita et al. наведено ма�
теріали про зіткнення штучного супутника ва�
гою 370 кг і швидкістю 10,3 км/сек із кометою
9/Р Temple 1 розміром 7,6×4,9 км. Ударний ек�
сперимент, що отримав назву Dееp Impact,
здійснено 4 липня 2005 року. За ним спостері�
гали як за допомогою залишеної на орбіті час�
тини супутника з відстані близько 500 км, так
і телескопами з поверхні Землі. Внаслідок
удару з виділенням енергії близько 19 ГДж на
поверхні комети утворився кратер діаметром
від 150 до 200 м. Цей процес супроводжував�
ся яскравим спалахом від викиду плуму, що
складається з ~5000 кг розпорошеного роз�
плаву. B.M. Foing et al. повідомили про екс�
перимент, який готується, щодо зіткнення
космічного апарата SMART�1 вагою 285 кг із
поверхнею Місяця (має відбутися 3 вересня
2006 року).
Значну увагу на конференції приділили
ролі імпактного кратероутворення в розвит�
ку органічного життя. J. Smit розглянув зв’я�
зок масових вимирань біоти у фанерозої з
утворенням найбільших імпактних структур.
Досі чітко доведено тільки детермінованість
крейда�палеогенової кризи утворенням кра�
тера Чиксулуб у Мексиці, тоді як для інших
епізодів масових вимирань такий зв’язок
поки що не доведено. G.M. Waldken і J. Parker
розглянули питання детермінації масових
вимирань великомасштабним кратероутво�
ренням. За їхніми уявленнями, катастрофіч�
ний вплив на біоту залежить не тільки від
розмірів кратероутворювальних тіл і виділе�
ної при ударі енергії, а й багатьох умов на
поверхні Землі, зокрема від вразливості
органічного світу внаслідок імпакту. У цьо�
му понятті об’єднуються найважливіші умо�
ви удару на земній поверхні: точка удару
(географічна широта, континентальні, мілко�
водні або океанічні умови), а також стан біо�
ти (загартована за період зледеніння та інших
несприятливих умов чи така, що розвиваєть�
ся до моменту удару в стабільному кліматі і
слабо пристосована до різких змін навколиш�
нього середовища).
Оглядова доповідь K.E. Fishbaugh була
присвячена обговоренню складної і надзви�
чайно важливої проблеми ролі імпактних
подій у придатності планет для життя. Го�
ловні чинники, які на прикладі Землі визна�
чають населеність планет і їхніх супутників,
досить різноманітні: наявність або відсут�
ність магнітосфери, тектоніка плит, склад й
еволюція атмосфери, наявність рідкої води і
джерел енергії та ін. Багато дослідників як
провідний чинник розглядають наявність на
планетах рідкої води і необхідних для цього
температур.
Негативні ефекти імпактів на біоту планет,
визначені на прикладі крейда�палеогеново�
го масового вимирання, — це викиди пилу і
пари в атмосферу, які закривають доступ со�
нячної енергії до поверхні, землетруси, цу�
намі, часткова ерозія атмосфери і часткове
знищення озонового шару, пожежі рослин�
ності тощо.
Як позитивний ефект імпакту розглядають
можливість викиду в космос уламків, що міс�
тять найпростіші форми життя, і їх перенесен�
ня на поверхню інших планет. У зв’язку з при�
внесенням кометами на планети основної маси
летких речовин, на запитання: «Чи може бути
населеною планета, яка ніколи не зазнавала
імпактів?» на прикладі Землі і Марса слід дати
негативну відповідь (K.E. Fishbaugh).
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 55
Розуміння ролі ударних процесів в ево�
люції Землі, інших планет і їхніх супутників
науковці досягли завдяки дослідженням,
проведеним після 70�х років ХХ століття.
Сьогодні вивчення фундаментальних про�
цесів кратероутворення є одним з провідних
напрямів дослідження як Землі, так і всієї
Сонячної системи.
Тези конференції опубліковані у «First In�
ternational Conference on Impact Cratering in
Solar System». — European Space Agency,
Noordwijk, Netherlands (2006, 256 с.).
Є. ГУРОВ,
доктор геолого*мінералогічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту геологічних наук НАН України (Київ)
СИНАНТРОПІЗАЦІЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ УКРАЇНИ
Перша Всеукраїнська наукова конференція
(27–28 квітня 2006 р., м. Переяслав*Хмельницький)
Незворотні зміни природного середови�
ща внаслідок антропогенної трансфор�
мації рослинного покриву наприкінці ХХ ст.
посилили синантропізацію флори та рослин�
ності на всій планеті, призвели до збіднення
біологічного різноманіття і деструкції екосис�
тем на глобальному рівні. Одним із найзагроз�
ливіших проявів цього процесу стало масове
переселення неаборигенних (адвентивних, за�
носних) організмів. Їхня експансія завдає ве�
личезних збитків навколишньому середови�
щу, економіці країн та здоров’ю людей.
Науковою спільнотою, громадськими ін�
ституціями та владними структурами бага�
тьох країн світу проблему неаборигенних ор�
ганізмів, зокрема видів адвентивних рослин,
визнано однією з найбільш злободенних.
Екологічна ціна інвазій неаборигенних
організмів — невиправна шкода, якої зазна�
ють види та екосистеми, а економічна обчис�
люється гігантськими сумами, наприклад, у
США вона становить 138 млрд доларів що�
річно. Необхідність контролю цього проце�
су активізувала вивчення видів адвентивних
рослин. З 90�х років ХХ ст. цій тематиці при�
свячено численні публікації, міжнародні та
регіональні конференції. Розроблено Гло�
бальну стратегію з проблеми інвазійних не�
аборигенних видів (Global Strategy on Invasive
Alien Species). Країни, у тому числі й Украї�
на, які підписали Конвенцію про біологічне
різноманіття (Ріо�де�Жанейро, Бразилія,
1992) та Рішення конференції ООН з питань
неаборигенних видів (Трондхейм, Норвегія,
1996), зобов’язалися проводити всебічні до�
слідження видів адвентивних рослин, тварин
і мікроорганізмів, розробляти регіональні
стратегії щодо контролю їх занесення та по�
ширення.
Україна, яка з�поміж країн Європи виріз�
няється високим рівнем антропогенної транс�
формації та адвентизації рослинного покри�
ву, має вагомий доробок у галузі вивчення
синантропної та адвентивної флори і рос�
линності, фітоінвазій неаборигенних рослин,
урбанофлористики, інших пов’язаних з цими
питаннями напрямів. Це, зокрема, дослідження
науковців Р. Бурди, В. Протопопової, Ю. Ше�
ляга�Сосонка (Інститут ботаніки ім. М.Г. Хо�
лодного НАН України); В. Соломахи (Київ�
ський національний університет ім. Тараса
Шевченка); О. Костильова (Київський націо�
нальний медичний університет ім. О.О. Бого�
мольця). Наукові співробітники академічно�
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2238 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:45:01Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гуров, Є. 2008-09-16T10:19:47Z 2008-09-16T10:19:47Z 2006 Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» / Є. Гуров // Вісн. НАН України. — 2006. — N 8. — С. 50-55. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2238 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Форуми Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» Article published earlier |
| spellingShingle | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» Гуров, Є. Форуми |
| title | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» |
| title_full | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» |
| title_fullStr | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» |
| title_full_unstemmed | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» |
| title_short | Імпактні структури та еволюція планет. Перша міжнародна конференція «Імпактне кратероутворення у Сонячній системі» |
| title_sort | імпактні структури та еволюція планет. перша міжнародна конференція «імпактне кратероутворення у сонячній системі» |
| topic | Форуми |
| topic_facet | Форуми |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2238 |
| work_keys_str_mv | AT gurovê ímpaktnístrukturitaevolûcíâplanetperšamížnarodnakonferencíâímpaktnekrateroutvorennâusonâčníisistemí |