Ніщо не байдуже йому
Saved in:
| Date: | 2006 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2239 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ніщо не байдуже йому / В. Багнюк, Л. Глоба, М. Павленко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 70-72. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860234568577056768 |
|---|---|
| author | Багнюк, В. Глоба, Л. Павленко, М. |
| author_facet | Багнюк, В. Глоба, Л. Павленко, М. |
| citation_txt | Ніщо не байдуже йому / В. Багнюк, Л. Глоба, М. Павленко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 70-72. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T18:23:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
70 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11
ЛЮДИ НАУКИ
НІЩО НЕ БАЙДУЖЕ ЙОМУ
1 листопада виповнилося сімдесят років відомому вченому, головному науково�
му співробітникові Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського
НАН України доктору біологічних наук Петру Іллічу Гвоздяку.
Те, що він відбувся як тала!
новитий мікро!біолог і не!
пересічна особистість, з ог!
ляду на історичні і життєві
обставини, закономірним не
назвеш, скоріш усупереч ви!
пробуванням і долі наперекір.
Народився П.І. Гвоздяк не!
задовго до Другої світової
війни, на Холмщині, в с. Сте!
нятин Люблінського воєвод!
ства (Польща), у простій ук!
раїнській сім’ї. Генеалогія
його роду віддзеркалює долю
українства, роз’єднаного та
гнобленого і польською шлях!
тою, і царським самодержав!
ством. Прадіда по матері, Ва!
силя, за царату забрали у москалі, але йому
«пощастило»: замість обов’язкових 25 про!
служив «усього» 17 років. Адже вісім важких
місяців, протягом яких він разом зі своїми
земляками з Люблінського полку і тисячами
українців (матросами Кішками, унтер!офі!
церами Шевченками, Бондарчуками, ниж!
чими офіцерськими чинами Нарбутами та
багатьма іншими) захищав Севастополь на
Малаховому кургані, йому зарахували за ві!
сім років служби. Приніс солдат Василь на
Холмщину Георгіївського хреста. Мати,
Олександра Андріївна, здобула освіту на Ви!
П.І. Гвоздяк
щих жіночих педагогічних
курсах у Петербурзі. В ті часи
в столиці імперії було чима!
ло українців, отож, наша мова
і чарівні українські пісні лу!
нали там, мабуть, частіше,
ніж, скажімо, нині у зросійще!
них містах Південно!Східної
України. Йшов 1918 рік,
імперіалістична війна, голод,
розруха... Учителювання Олек!
сандри Андріївни було нетри!
валим: допоки не почалася в
Польщі санація і вона постала
перед вибором — або стати по!
лячкою і католичкою, або забу!
ти про школу. Олександра
Андріївна обрала шлях простої
української селянки.
До Другої світової війни та й після неї ук!
раїнське населення краю зазнавало жорстоких
утисків і поневірянь — як з боку польських,
так і сталінських шовіністів і, зрештою, на!
сильницьки було виселене з Польщі на тери!
торію СРСР. У тих жахливих умовах вижити
поталанило далеко не всім. Комуністичний
режим ставився до переселенців з недовірою,
адже їх, як відомо, вважали українськими на!
ціоналістами. Богові дякувати, родина Гвоз!
дяків, що складалася з шести осіб — діда Анд!
рія, батьків і трьох синів, була дружною і пра!
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 71
цьовитою, завдяки цьому і вижила. Батько, Іл!
ля Йосипович, також був освіченою людиною.
До речі, закінчував середню школу на Волині
разом зі своєю землячкою, майбутньою дру!
жиною Микити Сергійовича Хрущова — Ні!
ною Петрівною.
Змалечку привчений до праці Петро всти!
гав усюди: і батькам допомагав, і вчився дуже
добре — середню школу закінчив із золотою
медаллю. Услід за старшим братом Ростисла!
вом, нині також відомим мікробіологом!фіто!
патологом, він вступає до Львівського полі!
технічного інституту на хіміко!технологічний
факультет. Допитливий юнак рано долучаєть!
ся до наукової праці і вже на третьому курсі
публікує свою першу статтю. По закінченні
навчального закладу з відзнакою (інакше Пет!
ро працювати не звик) отримує призначення
на Харківський завод харчових кислот. Ко!
лишня столиця України, після війни мало не
всуціль російськомовна, ставиться з недо!
вірою до «західняка». Однак добротні знання
і гострий розум допомагають Петрові швидко
розв’язати кілька злободенних технологічних
проблем, і трудовий колектив радо приймає
молодого інженера!технолога. Та за вдачею
П.І. Гвоздяк — максималіст, із тих людей, котрі
щоразу ставлять собі вищу планку. Його ва!
бить наука, і Петро переходить на роботу до
Харківського науково!дослідного хіміко!фар!
мацевтичного інституту, що був тоді головною
науковою установою галузі. За десятиліття
одержимої праці Петро Ілліч виріс у високо!
кваліфікованого науковця, який брав актив!
ну участь у створенні низки відомих лікар!
ських препаратів, що й досі популярні серед
населення, зокрема першого в СРСР фермент!
ного препарату мікробного походження — ора!
зи. Серйозною віхою у його житті став захист
кандидатської дисертації з проблеми мікроб!
ної трансформації серцевих глікозидів (1964).
Обдарованого науковця помічають і в сто!
лиці. Його запрошують на роботу до Інститу!
ту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думан!
ського Академії наук України. Тут Петро Ілліч
почав працювати у новоствореному відділі
мікробного очищення води, який очолював
маститий учений і педагог М.М. Ротмістров. У
швидкому становленні відділу є чимала заслу!
га й Петра Ілліча. Разом з колегами він пори!
нув у розробку нового наукового напряму, по!
в’язаного з мікробною деструкцією синтетич!
них органічних речовин. Наскільки це актуаль!
но, переконує такий факт: упродовж року
хімічна промисловість світу виробляє понад
100 млн т різноманітних органічних сполук, пе!
реважна кількість яких — ксенобіотики, здатні
акумулюватися в живих організмах та виявля!
ти високу токсичність, мутагенність і
канцерогенність. Петро Ілліч відкриває цікаве
явище: природним ферментним системам
мікроорганізмів властива неспецифічна ак!
тивність, завдяки якій вони атакують хімічні
зв’язки не тільки природних, а й синтетичних
речовин.
Наукові інтереси вченого надзвичайно
широкі і багатогранні. І ніхто не знає, що й
коли зацікавить його проникливий і чіпкий
розум. Якось, шукаючи способи звільнення
очищеної води від біомаси мікроорганізмів,
дослідник відкрив явище, яке назвав елект!
роутримуванням. Винахід знайшов застосу!
вання в різних промислових технологіях.
У 1977 р. Петро Ілліч захищає докторську
дисертацію, а в 1981 р. отримує звання про!
фесора. Впродовж 1979–1994 років він керує
відділом мікробіологічного очищення води.
П.І. Гвоздяк вважав для себе пріоритетним роз!
в’язання прикладних питань охорони довкіл!
ля, захищає низку винаходів. Проте вчений де!
далі більше переконується, що справжнього
прориву у практику без фундаментальних до!
сліджень не досягнеш. І він поринає у вивчен!
ня теорії ботаніки, зоології, фізіології, екології,
генетики, гідробіології та інших наук. Узагаль!
нивши отримані знання, Петро Ілліч спочатку
розробив наукову концепцію, а згодом — і тех!
нологію прямоточного очищення забруднених
вод — «біоконвеєр». За створення і впровад!
ження розробки у природоохоронну практику
і народне господарство очолюваний П.І. Гвоз!
дяком колектив співробітників було відзначе!
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1172
но Державною премією України у галузі на!
уки і техніки, а його самого обрали академі!
ком Академії інженерних наук України.
У творчому доробку Петра Ілліча — понад
300 наукових праць, 4 монографії і майже 100
винаходів. Він гармонійно поєднує в собі об!
дарування вченого, організатора і педагога.
Під науковим керівництвом П.І. Гвоздяка
підготовлено і захищено 16 кандидатських і
4 докторські дисертації.
Петро Ілліч — учений, знаний далеко за ме!
жами України. Він є членом Європейської
організації дослідження навколишнього при!
родного середовища (EERO), Міжнародної
асоціації з якості води (JAWQ), входить до ред!
колегій «Мікробіологічного журналу» та нау!
кового часопису «Химия и технология воды».
У 80!ті роки минулого століття П.І. Гвоз!
дяк організував і регулярно проводив Всесо!
юзний науково!практичний семінар з біоло!
гічного очищення стічних вод, у роботі яко!
го брала участь наукова еліта України,
Прибалтики, Білорусі, Росії, Узбекистану та
інших республік колишнього СРСР. З відо!
мих причин семінар довелося згорнути, але
нині його засідання тривають у нефор!
мальній обстановці, у батьківській хаті Пет!
ра Ілліча в Ірпіні, — улюбленому місці твор!
чих людей. Гостинний господар ставиться до
всіх запрошених так, що кожен може тут знай!
ти «...щире серце, а ще й слово ласкаве...». Тут
вільно обговорюють наукові проблеми і по!
літичні події, явища культурного життя. У
Петра Ілліча можна випити келих чудового
червоного вина, яке він готує сам, скуштува!
ти простих, але вельми смачних страв... Він
радо приймає тут дітей і онуків, втілюючи в
життя одну з мудрих заповідей свого батька:
«Дітей потрібно виховувати весело».
Повертаючись до Ірпіня з Києва, Петро Іл!
ліч швидко перевдягається і стає до роботи:
сапає грядки, обрізує плодові дерева, рубає
дрова, бере в руки рубанок чи слюсарні ін!
струменти. І тим, хто в цей час проходить ми!
мо хати, і не спаде на думку, що чоловік у фу!
файці і гумових чоботах, який порається у сво!
їй садибі, — відомий учений, високоосвічена і
культурна людина. Він любить і багато знає
напам’ять поезій Тараса Шевченка, Лесі Ук!
раїнки, Івана Франка, Володимира Сосюри,
Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Бориса
Олійника, Максима Рильського, Расула Гам!
затова, Омара Хаяма, Вільяма Шекспіра...
Громадянин з великої літери, патріот Украї!
ни, Петро Ілліч ніколи не був стороннім спос!
терігачем тих подій, що відбуваються у сус!
пільному житті країни. Не може байдуже реа!
гувати на те, як «недруги лукаві» й сьогодні
розхитують човен української державності,
паплюжать на догоду чужинцям нашу рідну
мову і культуру. Тому під час Помаранчевої
революції П.І. Гвоздяк одним з перших кинув!
ся у вир політичних баталій на Майдані, ві!
дігрівав і годував у своїй хаті українців, котрі
приїхали звідусіль захищати ідеали справед!
ливості і свободи. Із своїх не вельми багатих
статків виділяв пристойні суми на відновлен!
ня українських святинь — церкви Пирогощі,
Тарасової церкви, пам’ятника Василю Симо!
ненку. А коли Петро Ілліч довідався про зазі!
хання всіляких зайд і місцевих нуворишів на
історичну святиню нашого народу — Хорти!
цю, то зі своїми однодумцями прибув сюди,
щоб посадити дубовий гай та завадити спору!
дженню тут нового «царського» селища.
Нині ювіляр, як і раніше, фонтанує новими
ідеями і задумами. На стику фізики, хімії та
біології обґрунтовує новий оригінальний на!
прям досліджень — біологічні аномалії води.
Тож дозвольте, дорогий Петре Іллічу, він!
шувати Вас із славним ювілеєм, побажати
Вам доброго здоров’я і нових здобутків у нау!
ці. А ще — виховати багато учнів, гідних сво!
го Вчителя.
В. БАГНЮК,
кандидат біологічних наук (Інститут ботаніки
ім. М.Г. Холодного НАН України),
Л. ГЛОБА,
доктор медичних наук
(Інститут колоїдної хімії та хімії води
ім. А.В. Думанського НАН України),
М. ПАВЛЕНКО,
кандидат біологічних наук
(Інститут біоорганічної хімії
та нафтохімії НАН України) (Київ)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2239 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:23:05Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Багнюк, В. Глоба, Л. Павленко, М. 2008-09-16T10:25:51Z 2008-09-16T10:25:51Z 2006 Ніщо не байдуже йому / В. Багнюк, Л. Глоба, М. Павленко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 70-72. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2239 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Люди науки Ніщо не байдуже йому Article published earlier |
| spellingShingle | Ніщо не байдуже йому Багнюк, В. Глоба, Л. Павленко, М. Люди науки |
| title | Ніщо не байдуже йому |
| title_full | Ніщо не байдуже йому |
| title_fullStr | Ніщо не байдуже йому |
| title_full_unstemmed | Ніщо не байдуже йому |
| title_short | Ніщо не байдуже йому |
| title_sort | ніщо не байдуже йому |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2239 |
| work_keys_str_mv | AT bagnûkv níŝonebaidužeiomu AT global níŝonebaidužeiomu AT pavlenkom níŝonebaidužeiomu |