Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Вовканич, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Кут зору
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2241
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія / С. Вовканич // Вісн. НАН України. — 2006. — N 8. — С. 59-65. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860251233474838528
author	Вовканич, С.
author_facet	Вовканич, С.
citation_txt	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія / С. Вовканич // Вісн. НАН України. — 2006. — N 8. — С. 59-65. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-07T18:43:43Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 59 КУТ ЗОРУ Після тривалих і важких потуг Верховної Ради відродився Державний Герб Ук� раїни — Золотий Тризуб. До речі, «герб» з німецької перекладається як «спа� док», «спадщина». Звершилася історична справедливість: Україна — спадкоємни� ця Київської Русі — підняла на свій державний щит стародавній знак Володимира Великого. Щоправда, людська природа знає «передпологові потуги» при наро� дженні нового, але в Україні вони бувають і у відродженні старого. Такий ми вже народ, що впадаємо в страшну лихоманку при малому, а що було б, коли б ішлося про затвердження великого Герба, якого Україна і досі не має, він знову у віддале� ному на невизначений час художньому проекті. Але український народ сповна обходиться і малим Гербом, тим паче, що у ньому Тризуб став основним і само� достатнім елементом. Без чого справді Україні нині не обійтися, то це — без прозріння і порозуміння. І щоб допоміг нам Бог по�державному зрозуміти цей, за М.С. Грушевським, «таємничий знак невідомого змісту» і стати гідними його широкої соціалізації на шляху нашого національного та духовного відродження. © ВОВКАНИЧ Степан Йосипович. Доктор економічних наук. Головний науковий співробітник Інституту регіональних досліджень НАН України (Львів). 2006. С. ВОВКАНИЧ СЕМІОТИКА І СЕМАНТИКА ТРИЗУБА: ІНФОРМАЦІЙНА ВІЗІЯ Сьогодні існує близько тридцяти теорій, версій, гіпотез тлумачення генезису та се� мантики цього стародавнього знака. Проте од� ностайної думки традиційно, як годиться для українців, немає. Очевидно, і не буде, бо таєм� ничість символу така, що кожне нове поколін� ня українців (виходячи вже не з історично притаманних нам протиборства та безпам’ят� ства, а зі свого рівня розвитку та національної свідомості) відкриватиме у ньому щось нове і важливе для сучасників. Однак для всіх по� колінь було, є і буде найголовнішим — успад� кувати та вберегти Тризуб як символ волі, де� мократії, знак державності соборної України. Залежно від того, що саме різні автори істо� рично вкладали в тлумачення тризуба, умовно можна виокремити три їх групи: предметні, графічні та філософські. Наша інформаційна візія тризуба ґрунтується на філософії одвіч� ного процесу трансмісії знань, досвіду як ду� ховно�інтелектуального потенціалу в системі рушійних сил суспільного поступу, духовного і національного піднесення, ролі творчої еліти народу. На наш погляд, для України нині істот� ною є не так історична чи археологічна леген� да тризуба, як зміст і глибинна філософія його семантики та семіотики. Герб асоціюється у нашій свідомості з життєдайним впливом про� менів загадкової золотої сув’язі, і на рівні архе� типу він певною мірою вмотивовує державо� творчі дії українців, починаючи від хлібороба, вчителя, науковця і до Президента України. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 860 Саме це може внести щось нове у сучасну стратегію ідеологічного забезпечення україн� ської національної ідеї. Тож сперечаймося не з приводу того, хто, коли і де вивищував цей давній знак, а як його розуміли і, зрозумів� ши, розширили і трансформували у світо� глядну концепцію, на базі якої об’єдналися зусилля народу України для державотворен� ня та національного розвою. У тому, що Тризуб несе в собі державо� творчі інтенції, має релігійне та ідеологічне забарвлення, — сумнівів не виникає. Бо тіль� ки цим можна пояснити незнищенність сим� волу Руси�України впродовж багатьох сто� літь, лють, з якою сприймають Тризуб воро� ги державної самостійності України. На цьому тернистому шляху Тризуб уже сам став історією, ввібравши в себе різні відтінки строкатої картини розвитку нашої держав� ності та демократії, змагань народу за свобо� ду і незалежність. За нього гинули у холод� них бараках Сибіру, карцерах «Берези Кар� тузької», мордовських таборах невпокорені українські волеборці. Не випадково дехто вбачає у цьому знакові свободу польоту сокола, графіку самого слова «воля». Інші асоціюють його з періодом посіву і дозрівання злакових, Тризуб — абрис плуга, колоса. І наш час сприяє визріванню нових поглядів на український герб. Якщо одним його середній зуб видається мечем, багнетом, інші трактують це як зело, паросток (дерево) вічно� го життя чи свічку каяття, що пломеніє у людських долонях, треті вбачають у ньому якір — як символ укорінення та непорушності ук� раїнської державності. Дехто бачить посере� дині Тризуба хрест, зведені вгору руки Бере� гині, яка захищає свої житло, родину, дітей, ініціали рівноапостольних Ольги і Володи� мира тощо (рисунок). Отже, кожен прозирає у сутність Тризуба з позицій свого світогляду, рівня духовно�культурного розвитку, націо� нальної свідомості, фахового досвіду... І це при� родно, бо інакше — не віднайти глибинне, не збагнути сутнісне. А може, розмаїття сутнос� тей? Адже, за іншими версіями, Тризуб первіс� но називався «Трисула», тобто — Трисуття. Якщо відкинути спільний числівник «три», то зв’язок слід шукати між словами «суття», «сутність» і «зуб». Тоді й вийде, як пише Ва� силь Кобилах, що нинішній «зуб» не від зуба. Це слово з плином часу спримітизоване. Він вважає, що насправді воно походить «від cc / su�bhuta. 1. Благодать, щастя, благо, блажен� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 61 ство (від Бога); 2. Вдалий, розумний, добрий, хороший... «Трисубгута» після історичного спрощення й занепаду придихового бг дало тризуб, а швидкою вимовою фонема [с] озву� чується до нинішнього «Тризуб», що означає «Три благодаті». Таким чином, ідеться про багатовимірність символу, який в одне ціле з’єднав три сутнісні благодаті. А чому, власне, тільки три? І як тут не згадати, що в українській мові зустрічаємо прадавнє інформативно�загадко� ве слово «тризна», пов’язане з мудрими тра� диціями прощання з померлими. Чому на� шим пращурам, проводжаючи людину в ос� танню путь, для того, щоб жити і розвиватися на землі далі, слід було знати саме три сут� ності, чи благодаті? Які вони? Можна лишень здогадуватися, виходячи з певного світогля� ду, загальнолюдських цінностей, сутнісних факторів історії людства. По�перше, живим слід належно оцінити все те добре, розумне, що було зроблено людиною, котра пішла з життя, щоб повно і правдиво передати набуток покійного нащадкам. По� друге, підготувати покоління, яке підростає, щоб соціум був готовий свідомо і відпові� дально прийняти це нове поповнення. І, по� третє, гідно успадкувавши передане, моло� дим належить примножити його для своїх нащадків, для того, щоб продовжити розви� ток благодатних ідей спільнотою чи у разі важких умов — вижити. Якщо у цьому вічно� му «коловороті» знань, як відшліфованому віками механізмові суспільного поступу, пер� ше і друге завдання означають передачу інформації, мудрості тощо по вертикалі (від покоління до покоління), тобто формування потенціалу знань, то третє — ставить перед прийдешніми поколіннями досягнення ви� щої мети: на базі здобутого продукувати но� ваторські ідеї, поширювати знання по гори� зонталі. Водночас, уводячи їх у суспільний обіг, «вмонтувати» в обов’язкову «верти� каль» трансмісії інформації як стартовий фундамент для нащадків. До цієї думки нас схиляє і Шевченкова «Тризна». Якщо ідеї (хоч якими б прекрас� ними вони були) людини, котра відійшла за виднокрай життя, не запліднюють помисли і почуття наступних поколінь, якщо нікому «піснею новою оспівати свободу на рабській землі», то рано чи пізно настає день, коли «и час уж проходит, никто не приходит, должно быть, друзьями навеки, навеки забыты они». Як сказав автор фільму «Тризна» В. Вітер, мало хто з українців знає, що «наші пращури вважали: справляти тризну за хорошою лю� диною слід доти, доки всі її гарні риси і ро� зумні задуми не передадуться сучасникам». На далеко не риторичне запитання режисера: «Навіщо я зняв фільм про Івана Миколай� чука?» він сам собі відповів: «Для того, щоб жила Україна справді прекрасна і сильна, щоб народжувалися українські Тарновські та Ци� бульські». Подумалось: якщо наші предки так глибо� ко розуміли філософію розвитку (саме у мо� мент похорону ми найчастіше замислюємося над сенсом життя), то чи не могли ті три його засади (сутнісні благодаті), на яких ґрунту� ються зв’язок поколінь та неперервність пе� редачі знань, мудрості, досвіду, внести, скажі� мо, у певний знак чи символ, що постійно на� гадував би кожній новій генерації про таїну незнищенності, коріння її роду, витоки куль� тури, мови тощо? Хіба наш прадавній знак у формі тризуба не має нагадувати сучасному поколінню про ці екзистенційні чинники? Це особливо важливо за умов посилення глоба� лізаційних й інтеграційних процесів, побудо� ви національної економіки, де домінувати� муть не стільки матеріальні (вичерпувані), скільки невичерпні — інформаційні, духовні, інтелектуальні, творчі ресурси нації, які забез� печують її мовну, культурну, релігійну іден� тичність, захищають самобутність, україн� ськість нашого масмедійного простору. Таке інформативно�дидактичне наванта� ження тризуба не втрачало своєї актуаль� ності для українців від часів появи слова ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 862 «тризна», епопеї «Слово о полку Ігоревім» до гасел наших днів — «єдність народу», «со� борність земель українських»… Тризуб відоб� ражає одвічний зв’язок поколінь, рух і роль знань, досвіду в розвитку людської спільно� ти та наближення її до пізнання істини, до сфер інтелектуальних, ідеальних — освіти, науки, культури, креативний ресурс яких не� вичерпний. Але чи не найголовнішим є те, що філософія Тризуба — це мудрість історії і ду� ховна настанова живим: не сотворити куми� ра з тлінного тіла. А віддавши йому належне, увічнювати мудрість правди слова та благо� чинність. Мертве тіло, навіть засновника ім� перії, навіть за склом у мавзолеї, не може бути об’єктом поклоніння. Мавзолей — не тризна, а імперія — не Вітчизна. Розуміння цього чи не найбільше відрізняє ментальність українця від ментальності на� шого північного сусіди, яка живилася ідеєю уніфікованого, «хорального» люду, вдячного «добродетелю» і «спасителю» — чи то цареві, чи то пролетарському вождю. По смерті вони неодмінно проголошуються святими, хоча один одного знищували і жодному ніколи не була притаманна ні висока духовність, ні тер� пимість до інших націй. Недавня церковна хода київськими вулицями вірних Москов� ського патріархату, прихильників святості розстріляного більшовиками російського царя, — зайвий цьому доказ. Імперська мен� тальність «старшого брата», семіотика його ідеології і дій, на жаль, не полишають україн� ську землю і завдають нам чимало проблем, а то й загроз нашій суверенності. Скільки ще треба кольорових революцій, щоб ми були єдині в розумінні цієї небезпеки? Щоб не за� бували, як у часи тоталітарного більшови� цького правління навіть у львівській статуї Нептуна, що на майдані Ринок, відтяли мор� ський тризубець, щоб у пам’яті молодого по� коління він не асоціювався зі знаком Воло� димира Великого. Герб нашої Вітчизни — це спадок Київської Русі, символ, у якому зашифрована не одна актуальна для нас істина, повчальна заповідь предків і континуум неперервності україн� ської культурної ментальності. А основи цієї ментальності — пріоритет духовності, толе� рантність, готовність до діалогу, мудрий по� шук компромісу. Це в нас на рівні генотипу закодовано від «Руської Правди» і «Повчан� ня своїм дітям» Володимира Мономаха. Вод� ночас інформаційний підхід до тризуба дає змогу виокремити те важливе «повчально� тритейське», що нині застерегло б нас від «гетьманських» амбіцій: «де три голови, там дві булави». Саме ці непогамовні амбіції фа� тально заважали і, на жаль, заважають нашо� му державотворенню, діалогу «третіх» ра� ціональних думок, поглядів, ефективних дій, тобто тих толерантних і мудрих рішень, прав� да яких десь «посередині», як посередині тре� тій зуб тризуба. Саме вони позбавляють нині багатьох псевдолідерів нації адекватної само� оцінки і вміння правильно аналізувати зов� нішні та внутрішні реалії, загрози і ризики, зрештою, завадять консолідації нації, а поде� куди провокують сепаратизм та інші анти� конституційні дії. Духовно�моральні якості конче потрібні кожній людині, а найперше — лідерам нації, бо це допоможе знайти те найсуттєвіше «тре� тє», що гасить чвари й об’єднує зусилля, є ре� зультуючим вектором згоди і рушійною силою загального поступу до єдності і добробуту на� роду. І в цьому сенсі тризуб несе національне екзистенційне навантаження, закликаючи нас пізнати і розпізнати самих себе, нашу історію та етнопсихологію і зрештою з’ясувати, що іс� торія тоді нічому не вчить, коли сучасники — недбалі та невдячні учні. Наші предки добре розуміли людську слаб� кість — розколюватись і зіштовхуватись лоба� ми. Знали вони і силу єдності полярних сто� рін, вагу діалогу, рушійний імпульс розумного консенсусу. Все це вони ввели в один символ, який одночасно є і засторогою, і заповіддю. Задовго до європейських соціологів XVII сто� ліття вони відчули, що рівнодійна розвитку ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 63 суспільства як вектор його прогресивного руху лежить у духовно�інтелектуальній пло� щині, тобто посередині між традиціями і нова� ціями, у різноманітті форм співіснування, а не взаємознищення. Вони освоїли тривимірний простір, а ми ще й досі за екстремально�біль� шовицькою інерцією користуємося револю� ційним двомірним (хто не з нами, той проти нас): матеріальне — ідеальне, православний — греко�католик, позиція — опозиція, уряд — парламент, Схід — Захід і т. ін. Ми й далі ки� даємо один в одного каміння, не вникаючи у глибинний сенс слів Христа. Адже в Євангелії від Св. Матфея вони звучать не так, як це зло� вмисне спотворювалося більшовиками: «Хто не зо мною, той проти мене, і хто зо мною не збирає, той розкидає». Чи не закликає нас Тризуб збирати камін� ня та розбирати старі передвиборні завалля, а найголовніше — не зводити нових? Нарешті зрозуміти, що опозиція — це не третя колона, а друге конструктивне крило, коли йдеться про розбудову державності України. Воно може і має бути опозиційним до влади, оскіль� ки кінцева мета — її здобуття; сильним, щоб захистити демократію і піднятися (економіч� но, соціально, інтелектуально, культурно), але не налаштованим на цілеспрямоване нищен� ня самостійності України, її суверенітету. Без каяття, без внутрішньої злагоди і муд� рого компромісу, без цієї правди, що посере� дині, компрометуємо не лише демократію в Україні, а й Україну в демократичному світі. Піднявши заново прадавні символи, чи під� нялися ми світоглядно, духовно, патріотично? В Україні не бачимо в нашому Тризубі двох крил разом, таких потрібних для злету наро� ду, двох гілок дерева нашого життя і розвою, обламуючи які, залишаємось із обчикриже� ним костуром, каліками на розірваній регіо� нальними політиками і вождями землі! Особ� ливо дивує, коли саме так створюється ситу� ація, яку неодмінно використовує третій — не для національних інтересів України, а зад� ля власної чи корпоративної (партійної) ви� годи. Недавно наш перший Президент зай� нявся створенням фонду «Об’єднаймо Украї� ну», а де він був, коли проурядові партії у своїх агітаційних плакатах під час президент� ських виборів 2004 року ділили її народ на три сорти? Духовно�інтелектуальне забезпечення нашого державотворення від самого початку президентства Л. Кравчука чітко мало б ґрун� туватися на національній ідеї, на її триєдиних імперативах: Україна — соборна, культурна і конкурентоспроможна держава. Натомість на початку своєї каденції він стверджував, що національної ідеї немає, а Л. Кучма — що вона не спрацювала. Тризуб — це знак, у якому національна ідея триєдності закодована у чіткому графічному виконанні. Він не символізує у натуральній формі ні тваринний, ні рослинний світ. Його не слід порівнювати із символічними орла� ми наших сусідів (чи то з роздвоєною, чи ко� ронованою головою), з різними левами чи ведмедями, адже ці символи — зовсім іншого філософського рівня узагальнення людських цінностей. Тризуб за глибиною трактування духовного життя, «трійцею», може певною мірою порівнюватися з іншим прадавнім символом — Хрестом. За Тризуб, як і за Хрест часів римського правителя Адріяна, вбивали, позбавляли пам’яті, викидали з історії. Три� зуб витіснили з нашої національної семіоти� ки, замінювали імперсько�мілітарною, буцім� то інтернаціональною, а насправді комуніс� тичною символікою. Врятувати за таких умов Тризуб міг тільки розіп’ятий Спаситель. Але для цього вже знадобився Хрест. Тризуб — знак національного і духовного відродження народу України, його рятівна трійця. Поет Богдан Стельмах у Тризубі бачить не тільки літеру «Ш», а символ переслідуваної духов� ності і правічної надії на воскресіння нашої державності. У цьому контексті прикметник «духов� ний» пов’язаний не тільки з церковними чи релігійними атрибутами, а й з неперервністю передачі нагромадженої людством духовної, 64 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 культурної, інтелектуальної спадщини на� ступним генераціям, їх одухотворенням. Саме передача інформації, традиційних і но� вих знань від одного покоління до іншого (через родину, школу, церкву, коледж, універ� ситет тощо) — це не тільки суспільна «верти� каль» формування капіталу знань, а тонкий соціально�психологічний фактор одухо� творення, творчої елітарності, що ґрунту� ється на освіченості, інтелекті, етиці, есте� тиці, врешті, на культурі. Метод захисту від глобалізації і збереження національної автен� тичності лише один: нарощення власного духовно�інтелектуального потенціалу, підви� щення освітнього, професійного, творчого рівня свого народу до світового. Безперечно, народ, який породив тризуб, — один із давніх, і його коріння — у духовних витоках людської цивілізації. Зв’язок між тризубом і Україною вельми непростий. І сьо� годні, коли нас, українців, за старовинний державний герб не засуджують і не мордують, Тризуб має стати основою Великого держав� ного герба, консолідації нації, зростання її мо� гутності. З другого боку — щоб збудувати суверенну Україну, духовно об’єднати її на� род, мусимо зрозуміти філософію Тризуба. А зрозумівши, станемо гідними високого його змісту, як і національного прапора, на якому Тризуб по праву займе своє належне місце як Герб вільної соборної України. Щоб цього досягти, не забуваймо слова з Євангелія від Св. Матфея: «Кожне царство, розділене само в собі, не встоїться». Пам’я� таймо, що даний українцям давніми їхніми предками Тризуб і сьогодні застерігає від по� ділу супроти себе (в самому собі) на уніатів і православних, правобережних і лівобереж� них, східняків і західняків, на прихильників президентсько�парламентської України і на� впаки, а закликає всіх бути єдиним державо� творчим народом. Тоді і боротьба за визнан� ня УПА воюючою стороною перестане бути актуальною, бо всі визнають патріотизм — любов до Вітчизни — найбільшою цінністю. Тризуб відображає духовне перехрестя (зв’я� зок) вічного з тлінним, космічного із земним, людського з Божим, українського із загаль� нолюдським. У нього, як і в Хреста, є своя «вер� тикаль», що віддзеркалює імпульси доброти, духовності і розуму, які надходять з інформа� ційного поля небес, водночас земну «горизон� таль» творчих можливостей людини, нації. Цей прадавній знак переносить нас у пло� щину духовної культури, узагальнено відоб� ражаючи роль духовності у неперервності розвитку людини, нації, людства. У цьому контексті культура (праці, побуту, навчання, політики тощо) — рівень творчого надбання та широкої соціалізації продуктивно�кон� структивних (оптимально раціональних, морально вмотивованих і соціально орієнто� ваних) ідей, традиційних і нових знань, дос� віду, звичаїв, навичок тощо. Тобто тієї непро� минально�цінної інформації, що, як квінте� сенція людського розуму, таланту і духу, перманентно передається у вигляді соціаль� ного спадку від покоління до покоління. З огляду на це культура в інформаційно� му плані віддзеркалює не лише рівень роз� витку, виховання, освіти сучасників, а й при� таманну їм систему організації життя (гро� мада, регіон, держава). Культура, втілена в духовних і матеріальних формах, живиться креативними ідеями, знаннями, які безпе� рервно перебувають у соціальному русі як по вертикалі (від однієї генерації до іншої), так і по горизонталі (на рівні одного покоління, особи). Творчо збагачуючись та семантично ущільнюючись упродовж століть, ці знання є тим невичерпним інтелектуальним ресур� сом багаторазового користування, послуго� вуючись яким кожна людина (громада, на� ція) може сформувати (і формує) свої світо� бачення, національну та загальнолюдську свідомість, ставлення до праці, збереження звичаїв батьків, рідної мови, літератури, ре� лігійної ідентичності, зрештою, природного довкілля, захисту державного суверенітету своєї країни і демократії у світі. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 8 65 Маючи такої сили символ�знак, як Тризуб, і сперечаючись до хрипоти з приводу його за� твердження Великим гербом України, чи спромоглися б ми об’єднатися навіть навколо українського Вашингтона? Бо так нам важко і в третьому тисячолітті збагнути прадавню символіку Тризуба — в єдності сила! Тяжко осягнути й молитву Шевченка: «А всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли!» чи «Обнімітеся ж, брати мої!». Очевидно, що поет не мав на увазі суціль� ну радянську «єдність думок», коли навіть інтелігенцію відучили від її основної функ� ції — інакодумання. Зрозумівши єдино� мисліє як запоруку нашої соборності, ми з символом триєдності розвитку ввійдемо у світ як державотворча модерна нація, що по� долала всі випробування минулого та еко� номічні труднощі сьогодення і, наперекір їм, сформувала своє щасливе майбутнє. Украї� на розвиватиметься не тільки «всупереч», а й «завдяки» — єдності розмаїття у системі людських відносин і цінностей, явищ і про� цесів, вимір яких не обмежується лише про� стою дуальністю чорне—біле. Звикаймо до тонких когнітивних — духов� но�інтелектуальних, морально�психологіч� них, культурно�етнічних, інформаційно� інноваційних та інших структур взаємодії українських громад і людських спільнот вза� галі, які базуються на триєдності елементів передачі (чи то по вертикалі, чи то по гори� зонталі) інформації — джерела, каналу пере� дачі і приймача. Без якогось одного із цих неодмінних елементів немає процесу пере� дачі інформації ні в природі, ні в суспільстві, отже, немає й розвитку. Насамкінець ще одна аксіома: природа інформації — духовно�інтелектуальна, а ка� нали її передачі поки що відомі як матері� альні. Тому архаїчно, з більшовицькою атеїс� тичною безкомпромісністю, не протистав� ляймо духовне (ідеальне) матеріальному, а пізнаваймо їх в органічній єдності, точніше, в триєдності. Тоді й Державний герб — Три� зуб — зрозуміти нам буде легше, а нашим ке� рівникам визначитися — як, на чиїй землі та яку Україну будувати. P. S. У процесі роботи над англійською анотацією статті я ще раз пересвідчився в не� належному ставленні сучасного українсько� го політикуму до Тризуба: на офіційному сайті національної символіки України не ви� явилось адекватного перекладу англійської назви нашого малого герба. Я сподівався, що українські вчені, дипломати, політики попра� цювали над тим, щоб «тризуб», як свого часу слова «спутник», «перестройка», автентично ввійшов до англійської та інших мов. На� томість чи не найчастіше натрапляємо на ан� глійський переклад, який базується на на� вмисно зменшувальній і принизливій назві росіянами Державного герба України — «тре� зубец», відповідно, — «Trident». На щастя, хоч українці США, Канади, Великої Британії у своїх англомовних виданнях називають Герб України достойно — Tryzub.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2241
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:43:43Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Вовканич, С. 2008-09-16T10:27:18Z 2008-09-16T10:27:18Z 2006 Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія / С. Вовканич // Вісн. НАН України. — 2006. — N 8. — С. 59-65. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2241 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Кут зору Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія Article published earlier
spellingShingle	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія Вовканич, С. Кут зору
title	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія
title_full	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія
title_fullStr	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія
title_full_unstemmed	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія
title_short	Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія
title_sort	семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія
topic	Кут зору
topic_facet	Кут зору
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2241
work_keys_str_mv	AT vovkaničs semíotikaísemantikatrizubaínformacíinavízíâ

Семіотика і семантика тризуба: інформаційна візія

Institution

Ähnliche Einträge