Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр.
У статті на основі вивчення літератури та джерел досліджуються міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. Показано взаємозв'язок і взаємовплив відбудови народного господарства та урбанізаційних процесів. In article consider the development of towns of Ukraine in 1945-1950 years....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Схід |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22425 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр./ М. Алфьоров // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 75-80. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22425 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Алфьоров, М. 2011-06-21T23:02:33Z 2011-06-21T23:02:33Z 2010 Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр./ М. Алфьоров // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 75-80. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22425 94. (477.6):364.122.5 "1945/1950" У статті на основі вивчення літератури та джерел досліджуються міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. Показано взаємозв'язок і взаємовплив відбудови народного господарства та урбанізаційних процесів. In article consider the development of towns of Ukraine in 1945-1950 years. Shown changes dynamics quantity migrations of population in city in this years. The conclusions on the nature of influence of political factoris into reconstruction and development of towns of Ukraine. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. Towns of Ukraine in 1945-1950 years Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. |
| spellingShingle |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. Алфьоров, М. Історія |
| title_short |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. |
| title_full |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. |
| title_fullStr |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. |
| title_full_unstemmed |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. |
| title_sort |
міста україни в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр. |
| author |
Алфьоров, М. |
| author_facet |
Алфьоров, М. |
| topic |
Історія |
| topic_facet |
Історія |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Схід |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Towns of Ukraine in 1945-1950 years |
| description |
У статті на основі вивчення літератури та джерел досліджуються міста України в період
повоєнної відбудови 1945-1950 рр. Показано взаємозв'язок і взаємовплив відбудови народного господарства та урбанізаційних процесів.
In article consider the development of towns of Ukraine in 1945-1950 years. Shown changes dynamics quantity migrations of
population in city in this years. The conclusions on the nature of influence of political factoris into reconstruction and development
of towns of Ukraine.
|
| issn |
1728-9343 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22425 |
| citation_txt |
Міста України в період повоєнної відбудови 1945-1950 рр./ М. Алфьоров // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 75-80. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT alfʹorovm místaukraínivperíodpovoênnoívídbudovi19451950rr AT alfʹorovm townsofukrainein19451950years |
| first_indexed |
2025-11-25T16:49:27Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:49:27Z |
| _version_ |
1850518440049115136 |
| fulltext |
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 75
Таким чином, запропоновані коефіцієнти є показ-
никами, що характеризують ступінь еколого-еконо-
мічної збалансованості функціонування підприємства.
На підставі їх значень можна оцінити, як поліпшення
чи погіршення екологічних показників позначається на
економічних показниках. Це дозволяє зробити висно-
вок про здатність (або нездатність) існуючої системи
управління забезпечити нарощування виробничо-гос-
подарської та фінансової діяльності без підвищення
негативного впливу на навколишнє природне середо-
вище.
Перевагою розроблених показників є те, що вони
не потребують складних розрахунків та базуються на
сучасній системі бухгалтерського обліку підприємства.
Перспективою подальших розробок у цьому напрямі
є розробка форми комплексного звіту про еколого-еко-
номічну збалансованість розвитку підприємства, де б
було відображено запропоновані коефіцієнти.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кірсанова Т. О. Екологічний контролінг у системі управлін-
ня підприємством : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
екон. наук : спец. 08.08.01 - "Економіка природокористування і
охорони навколишнього середовища" / Т. О. Кірсанова. - Суми,
2004. - 20 с.
2. Максимів Л. Тенденції розвитку екологічно орієнтованого
бухгалтерського обліку / Л. Максимів // Бухгалтерський облік і
аудит. - 2005. - № 5. - С. 18-23.
3. Бородин А. Механизмы реализации эколого-экономичес-
кого управления предприятием / А. Бородин // Проблемы теории
и практики управления. - 2006. - № 6. - С. 112-123.
4. Петрик Е. Экологический аудит в Украине: проблемы ме-
тодики и организации / Е. Петрик // Бухгалтерский учет и аудит. -
2004. - № 8. - С. 51-56.
5. Лук'янихіна О. А. Екологічний менеджмент в системі тери-
торіального управління : дис. … канд. екон. наук : 08.08.01 /
О. А. Лук'янихіна. - Суми, 2002. - 210 с.
6. Москаленко А. П. Эколого-экономический механизм инве-
стиционных решений экологизации теплоэнергетики : [моногра-
фия] / А. П. Москаленко. - Ростов н/Д : СКНЦ ВШ, 2007. - 272 с.
7. Інструкція щодо заповнення форми державного статистич-
ного спостереження № 1 - екологічні витрати "Звіт про екологічні
збори та поточні витрати на охорону природи" [Електронний ре-
сурс]. - Режим доступу : search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/
vWWWGroupParam1/lawextua?...classcode...1 - 50k.
О. Syzonenko, S. Romanenko
COEFFICIENT ANALYSIS OF ENVIRONMENTAL COSTS ON THE ECONOMIC
INDICATORS OF INDUSTRIAL ENTERPRISES
In the article the methodology of coefficient analysis of the impact of environmental costs on economic indicators of functioning
of industrial enterprises, capable of reflecting the state of environmental subsystem of the company in indissoluble connection
with its economic subsystem based on the modern accounting system is suggested. Entered authors ratios are indicators that
characterize the degree of ecological and economic balance of the functioning of the enterprise.
Key words: enterprise, environmental costs, ratio analysis, ecological subsystem of the enterprise.
© О. Сизоненко, С. Романенко
Надійшла до редакції 15.11.2010
УДК 94. (477.6):364.122.5 "1945/1950"
̲ÑÒÀ ÓÊÐÀ¯ÍÈ Â ÏÅвÎÄ
ÏÎÂΪÍÍί ²ÄÁÓÄÎÂÈ 1945-1950 ðð.
МИКОЛА АЛФЬОРОВ,
кандидат історичних наук, доцент
Горлівського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом
У статті на основі вивчення літератури та джерел досліджуються міста України в період
повоєнної відбудови 1945-1950 рр. Показано взаємозв'язок і взаємовплив відбудови народ-
ного господарства та урбанізаційних процесів.
Ключові слова: Україна, регіон, міста, урбанізаційні процеси, повоєнна відбудова.
Постановка проблеми. Дослідження урбаніза-
ційних процесів набуває сьогодні особливої актуаль-
ності. Окремі країни демонструють високий рівень зро-
стання населення і, відповідно, урбанізації, у той час
як інші - стійке зменшення населення, що позначаєть-
ся на розвитку міст, регіонів країн. Питання розвитку
міст в Україні викликають усе більшу увагу сучасних
дослідників, проте й досі залишаються маловивчени-
ми. Особливо це стосується періоду повоєнної відбу-
дови 1945-1950 рр. Таке вивчення не було об'єктом
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
76
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
спеціального дослідження, бо особливу увагу дослід-
ників було зосереджено на відбудові промисловості
країни.
Аналіз досліджень і публікацій. В історіографії
проблеми відбудови країни в роки Великої Вітчизняної
війни та в повоєнний час було присвячено досить знач-
ну кількість загальних праць і тематичних монографій
[1, 2]. Серед них слід відзначити праці М. В. Коваля
[3], В. К. Баран [4], А. О. Саржана [5], В. О. Романцова
[6], Д. С. Шелест [7], Л. В. Ковпак [8] та ін., які досліди-
ли як окремі питання відбудови країни загалом, так й
окремих регіонів, особливо Донбасу. З-поміж моно-
графій, які присвячено відбудові регіонів, слід відзна-
чити численні праці М. Ф. Хорошайлова, що поклали
початок дослідженню відбудови Донбасу [9]. Процеси
післявоєнної відбудови та забезпечення її робочою
силою досліджуються в роботах Т. В. Пастушенко [10],
П. Н. Книшевського [11] та ін. Окремі питання щодо
відбудови міст УРСР у ці роки було розглянуто в ди-
сертаціях О. В. Замлинської [12], Н. Г. Красножон [13],
В. М. Кириченка [14], В. В. Калініченка [15], С. І. Гальчен-
ко [16], В. М. Дудник [17], М. К. Лободи [18], Л. М. Хой-
нацької [19] та ін.
Мета статті - на основі аналізу літератури та дже-
рел дослідити відбудову міст України в 1945-1950 рр.
як передумову подальших урбанізаційних процесів у
країні.
Виклад основного матеріалу. Друга світова
війна перервала урбанізаційні процеси, поставивши
перед владою цілий ряд завдань. Найважливішим зав-
данням вважалася відбудова промисловості. Цьому
було підпорядковано міграційну й соціальну політику,
відновлення урбанізаційних процесів. Відновлення
міст передбачало перш за все відбудову адміністра-
тивних та житлових будинків. Державними підприєм-
ствами, закладами й місцевими радами в містах і ро-
бітничих селищах у 1946 р. було збудовано, відбудова-
но й уведено в дію 145 тис. кв. м житлової площі [20], у
1947 р. - 1200 тис. кв. м житла, крім того, в індивіду-
альному порядку побудовано громадянами за влас-
ний кошт будинки загальною площею 685 тис. кв. м [21].
Утім, простежити співвідношення індивідуального бу-
дівництва та будівництва житла підприємствами, зак-
ладами та місцевими радами надалі досить важко, бо
вже за 1948 р. подаються узагальнені дані - усього в
містах та робітничих селищах України було відбудова-
но 10 млн кв. м житла [22]. Надалі дані стають ще більш
розпливчастими. За 1949 р. обсяг капітальних робіт
склав по комунальному господарству - 111 %, будів-
ництву житла місцевими радами - 143 %. Міністерство
житлово-громадського будівництва УРСР збільшило
обсяг підрядних і будівельно-монтажних робіт порівня-
но з 1948 р. на 9 %. За чотири роки п'ятирічки в містах
і робітничих селищах було побудовано й відбудовано
державними підприємствами, закладами й місцевими
радами, а також населенням за допомогою держав-
ного кредиту житла загальною площею 15 млн кв. м
[23]. Про стан житлового будівництва можна судити,
зокрема, за твердженням, що "проведено значні ро-
боти з будівництва, відбудови, розширення й капіталь-
ного ремонту комунальних підприємств і житлового
фонду" [24]. За п'ятирічку в індивідуальному порядку
було побудовано близько 8,2 млн кв. м житла. У про-
мислових містах головний тягар у будівництві житла
несли підприємства. Так, у звіті ЦВК профспілок прац-
івників залізорудної промисловості про виконання ко-
лективних угод у січні-вересні 1948 р. відзначалося,
що по підприємствах тресту "Кривбасруда" було зап-
лановано ввести в дію госпспособом 19 300 кв. м жит-
ла, фактично ж було введено 23 369 кв. м, підрядним
способом заплановано ввести в дію 15 300 кв. м жит-
ла, а фактично введено - 13 849 кв. м. Тобто в першо-
му випадку виконання плану склало 121 %, а в друго-
му - 91 %. Усього госпспособом було введено в дію
більше 67 % запланованого житла. Відповідно, це жит-
ло ставало відомчим і надавалося робітникам тільки
на час праці на підприємстві [25]. Будівництво в жит-
лово-комунальному господарстві республіки досягло
довоєнних обсягів лише в 1951 р.
У розрізі регіонів та окремих міст гострота житло-
вого питання була різна. У промислових регіонах та
великих містах вона стояла досить гостро ще до війни,
у першу чергу у вугільних районах Донбасу. Це було
пов'язано не тільки з великою руйнацією, але й із по-
стійно зростаючими за обсягом керованими міграція-
ми й припливом на вугільні шахти Донбасу нової робо-
чої сили. Уже 24 січня 1946 р. Сталінський обком
КП(б)У та облрада депутатів трудящих прийняли поста-
нову про будівництво житлових будинків для залізнич-
ників Південно-Донецької і Північно-Донецької заліз-
ниць. У ній відзначалося, що залізничники разом із ро-
динами мешкають у землянках, вагонах та ін. при-
міщеннях, які не пристосовані для житла. Було постав-
лено завдання переселити робітників у постійні бу-
динки, побудову яких повинні були забезпечити керів-
ники залізниць при використанні місцевих матеріалів.
Уже в першому кварталі вимагалося відновити 6 тис.
кв. м житла. Місцеві партійні та радянські органи по-
винні були допомагати виділенням будівельних мате-
ріалів, наданням земельних ділянок для будівництва
індивідуальних будинків, передачею недіючих заводів
будівельних матеріалів та робочої сили та ін. Проте
від гострої нестачі житла страждали не тільки заліз-
ничники, але й робітники промислових підприємств та
шахт. Тому вже 12 лютого 1946 р. Сталінський обком
КП(б)У прийняв постанову про будівництво селища
індивідуальних будинків для робітників та службовців
Макіївського металургійного заводу з 200 житлових
будинків [26].
Незважаючи на постанови, найгірше було із жит-
лом для гірників, бо саме у вугільну промисловість
спрямовувалася значна частина прибулої робочої сили.
Недаремно у зверненні шахтарів Сталінської області
до всіх робітників і службовців шахт і підприємств ву-
гільної промисловості СРСР про організацію Всесо-
юзного соціалістичного змагання за виконання й пе-
ревиконання планів відбудови й розвитку 22 травня
1946 р. містилося зобов'язання відбудувати й збуду-
вати в 1946 р. 305 тис. кв. м житла і 75 тис. кв. м для
культурно-побутових закладів [27]. До третьої річниці
визволення Донбасу в області було відбудовано та
збудовано 2,6 млн кв. м житла. Планувалося, що в
1950 р. буде відбудовано й збудовано 6 млн кв. м жит-
ла [28]. Проте поки що житлове питання вирішувалося
через будівництво гуртожитків. Так, на комбінаті "Во-
рошиловградвугілля" на 1 січня 1945 р. у гуртожитках
мешкало 19788 осіб, а на 1 січня 1946 р. - вже 36330
осіб, тобто кількість мешканців гуртожитків зросла
майже вдвічі. Ще гірше було в Сталінській області. На
шахтах комбінату "Сталінвугілля" чисельність гірників,
які мешкали в гуртожитках, за цей же час зросла в 3,7
раза. Вихід знаходили в тому, щоб ще більше будувати
нових гуртожитків. Середньостатистична кімната в
гуртожитку на 12 осіб мала один-два столи, дві-три
тумбочки, стільки ж стільців, за рідкісним винятком -
шафу для одягу. Одночасно велися роботи зі споруд-
ження постійних гуртожитків силами робітників самих
підприємств. Так, у 1948 р. гірники тресту "Макіїввугіл-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 77
ля" зобов'язалися своїми силами збудувати при кожній
шахті по одному гуртожитку. Вони оголосили їх будів-
ництво "всенародним будівництвом", бо споруджува-
ли гуртожитки не лише шахтарі, але й інженерно-технічні
працівники, дружини гірників. Місцеві партійні органи
відразу поширили цю ініціативу й зобов'язали керів-
ництво шахт забезпечити будівництво необхідними
матеріалами, транспортом, технічним керівництвом та
документацією [29].
Масові керовані міграції до регіону на відбудову
промисловості призводили до загострення житлової
проблеми. Так, на початок 1946 р. на комбінаті "Воро-
шиловградвугілля" 22 тис. осіб мешкали в непристо-
сованих для життя будинках. В орендованих у місце-
вих мешканців помешканнях проживало більше 10 тис.
осіб тощо. По комбінату "Артемвугілля" на одну лю-
дину припадало 2,5 кв. м у гуртожитках і 4 кв. м - у
будинках квартирного типу [30]. Проте темпи будів-
ництва житла були повільнішими за темпи заселення
регіону. У перші повоєнні роки середня забезпеченість
житловою площею міського населення Донбасу ста-
новила 5-7 кв. м на людину, що було вдвічі нижче за
норму, яка в УРСР становила 13,65 кв. м. Усього в
1946 р. для гірників Донбасу було споруджено 300 тис.
кв. м житла [31]. Протягом 1947-1952 рр. тільки для
гірників Сталінської області було споруджено близь-
ко 2 млн кв. м житлової площі, Ворошиловградської
області - більше 0,5 млн кв. м. До цієї площі включа-
лися й 630 гуртожитків [32]. Проте темпи будівництва
були нижчими, ніж задекларовані в планах, тому ве-
лика увага приділялася індивідуальному будівницт-
ву. Тільки в 1949 р. було збудовано більше 9 тис. інди-
відуальних будинків [33].
Проте житлове питання так і не було вирішено. У
довідці статуправління Сталінської області про під-
сумки виконання областю державного плану 1950 р.
відзначалося, що річний план уведення до експлуатації
житла виконано лише на 70 %. У той же час за рахунок
особистих збережень і кредитів робітники в містах та
робітничих селищах побудували в 1950 р. власного
житла на 26 % більше порівняно з 1949 р. [34]. У червні
1949 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову,
спрямовану на поліпшення комунального й культурно-
побутового обслуговування населення м. Сталіно.
Велося будівництво й будинків для громадських, куль-
турних та адміністративних установ. У місті з'явилися
близько двох десятків нових селищ: в районі шахт ім.
Абакумова, "Ново-Мушкетівська", "Вітка - Глибока" та
ін. Виникли селища Перемога, Дачне, об'єднане сели-
ще Шахтобудівників та ін. [35]. І все ж у 1950 р. у Дон-
басі на 1 особу припадало 7 кв. м житлової площі [36],
у родинах гірників на одну особу припадало близько 3-
4 кв. м, а то й менше. Було поширеним, як і раніше,
мешкання декількох родин в одній кімнаті. Недарма
Дмитро Хмельницький вважає, що "типове сталінське
житло 30-х - 50-х рр. - це комунальні квартири, бараки
та землянки, а зовсім не будинки з квартирами" [37].
Активно йшла відбудова Харківщини, зростала чи-
сельність населення міст. Вже на 11 липня 1945 р. чи-
сельність населення міста досягла 502 000 осіб [38].
До міста поверталися евакуйовані, репатрійовані,
реемігранти з Франції. Так, на 1 червня 1949 р. до
Харкова повернулися більше 16 тис. репатрійованих
[39]. Поряд із відбудовою зруйнованих у роки війни
заводів і фабрик споруджувались нові заводи, підприє-
мства будівельної, харчової, легкої промисловості. У
1948 р. промислове виробництво досягло довоєнно-
го рівня, було побудовано більше 700 000 кв. м житла.
До 1950-го року населення Харкова досягло 718, 2
тис. осіб [40]. Досить швидко відновлювалися й мета-
лургійні центри. Так, у 1946-1950 рр. у Запоріжжі було
споруджено 26 нових підприємств. Протягом 1944-
1950 рр. було відбудовано й побудовано 569,2 тис. кв.
м житла. До 515 вулиць, які існували до 1941 р., дода-
лись 300 нових, які було забудовано п'ятиповерхови-
ми будинками, а також одноповерховими - індивідуаль-
ного сектора - у робітничих селищах.
13 січня 1947 р. з'явилася постанова Ради Мініс-
трів СРСР "Про будівництво в м. Москва багатопо-
верхових будинків" [41]. У ньому відзначалося: "Прий-
няти пропозицію товариша Сталіна про будівництво
протягом 1947-1952 рр. у Москві багатоповерхових
будинків: одного 32-поверхового будинку, двох 26-по-
верхових будинків, п'яти 16-поверхових будинків". Але
головним було те, що встановлювались основні пара-
метри будинків. В основу конструкцій будинків повин-
на бути покладена "система збірки сталевого каркасу
з використанням легких матеріалів для заповнення
стелі, що повинно забезпечити широке застосування
при спорудженні будинків індустріально-швидкісних
методів будівництва" [42]. Ця постанова поклала край
дискусіям і стала взірцем для будівництва нових бу-
динків у столицях і найважливіших центрах республік.
У 1947-1948 рр. були складені схеми відбудови рай-
онних центрів. Наявність таких схем давала мож-
ливість у ряді випадків не відбудовувати частину під-
приємств, а будувати їх на нових місцях у промисло-
вих зонах. Так було з відбудовою ДРЕС-1 у Харкові,
цегельного заводу і товарної станції в Сталіно, ряду
заводів у Дніпропетровську, Полтаві, Тернополі, Чер-
нігові та ін. Відбувалося розширення обсягів містобу-
дівного проектування, перехід до практичного будів-
ництва. Спроби осмислити місто як об'єкт, який має
власну соціокультурну цінність, змінилися на пошук
технічних засобів забудови міст, які перетворилися на
самоціль. У 1948 р. у Гіпрограді була завершена роз-
робка нового проекту районного планування Донбасу,
яка стала основою для здійснення розселення насе-
лення у регіоні, розвитку міст і селищ, здійснення за-
ходів з енерго- і водопостачання, каналізації.
Планомірна реконструкція Києва розпочалася в
1949 р. за новим затвердженим планом. Для будівниц-
тва нових промислових підприємств було відведено
території в уже створених промислових зонах: Дарни-
ця, Святошин, Телички. У Дарниці було побудовано
комбінат штучного і синтетичного волокна, авторемон-
тний і регенаторно-гумовий заводи. В інших районах
міста було зведено комплекси машинобудівних, при-
ладобудівельних та ін. підприємств. Зони відпочинку
планувалися на Трухановому острові, у Пущі-Водиці,
Кончі-Заспі. Було проведено конкурс на проект забу-
дови Хрещатика. В остаточному проекті, який було
створено в 1949 р., було подолано характерну для
повоєнних років концепцію щільнозабудованої пара-
дної вулиці-коридора. Широка, вирішена в декількох
рівнях нова магістраль, поєднує просторово розвине-
ну систему майданів з багатоплановим розкриттям
мальовничого рельєфу з боку Липок та ін. елемента-
ми історичної і нової міської забудови. У 1949 р. було
споруджено Дарницький залізничний міст та міст ім.
Є. Патона, розпочалося будівництво метрополітену.
У генплані Харкова 1948 р. головну увагу було при-
ділено вдосконаленню містобудівної структури: пере-
творенню радіальної мережі вулиць у радіально-
кільцеву. Містилися тут і пропозиції щодо забудови про-
спекту Леніна й прилеглих кварталів, місто розвива-
лося в бік Павлового Поля.
Багато уваги було приділено відбудові Тернополя,
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
78
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
який було зруйновано під час бойових дій. У 1945 р.
було розроблено схему планування міста. Відповідно
до неї йшли роботи з укрупнення кварталів зі збере-
женням пам'яток архітектури, створення нових май-
данів, вулиць та ін.
Принципову схему відбудови Сталіно було скла-
дено в 1945 р., а в 1949 р. - генеральний план. За ним
проводилися роботи з реконструкції центру міста, а при
шахтах будувалися селища, які повторювали концеп-
цію соцміст.
Значне місце займало створення селищ при про-
мислових підприємствах у генплані Запоріжжя. Осно-
вою мережі вулиць ставав проспект Леніна.
У 1948 р. було складено проект відбудови цент-
ральної частини Дніпропетровська. У максимально ко-
роткий термін центр було забудовано багатоповерхо-
вими будинками як громадського призначення, так і
житловими. Архітектори Дніпропетровська розробили
проект відновленого проспекту Карла Маркса як єди-
ного архітектурного ансамблю. Розпочали із централь-
ного залізничного вокзалу, який був знищений під час
війни. Його будівництво було закінчено 1951 р. Центр
міста був відновлений, проте при цьому його архітек-
турне обличчя зазнало перетворення. Споруди в стилі
модерн та конструктивізму набули рис класицизму.
Післявоєнна Полтава відбудовувалася в новій місь-
кій мережі, яка була запланована ще в 1940-1941 рр.
При цьому потрібно було зберегти історичні пам'ятки
при одночасній відбудові промисловості й житлових бу-
динків. Вирішенню такого складного завдання сприя-
ло те, що рішенням Управління у справах архітектури
при Раді Міністрів УРСР від 27 грудня 1946 року місто
було внесено до списку старовинних історичних міст, у
яких проведення проектних і будівельних робіт повин-
но було проходити під особливим контролем. Тому ар-
хітектурно-проектувальні роботи спрямовувалися як
на збереження архітектури минулого, так і на модер-
нізацію. Частину підприємств і складських приміщень
належало вивести із центру. На місці зруйнованих квар-
талів виникли нові парки і сквери, а центральна части-
на міста була відбудована в первісному вигляді. Відбу-
дову міста в основному було завершено в роки наступ-
ної п'ятирічки.
До списку старовинних історичних міст було внесе-
но й Чернігів. Після війни місто відбудовувалося за
схемою планування 1945 р. й було реконструйовано.
Прикладом відбудови міст Центрального району
Донбасу (найбільш урбанізованого в регіоні) може слу-
гувати Горлівка. Восени 1943 р. почалося відроджен-
ня міста та його підприємств. На відбудову прибували
селяни із Сумщини, Полтавщини, Харківщини, Віннич-
чини, Поділля.
Удосконалення структури міст відбувалося й при
відбудові Ворошиловграда (Луганська), Житомира,
Кіровограда, Кременчука, Миколаєва, Сум та ін. міст.
Значну увагу було приділено й забудові центрів міст
районного підпорядкування, робітничих селищ. З'яв-
лялися й нові міста (Червоноград, Нововолинськ) і
селища. Динаміка розвитку останніх просто вражала.
Тільки в Сталінській області в 1949-1955 р. було збу-
довано більше 100 селищ при шахтах. У плани їх забу-
дови було покладено положення, закладені ще в 1930-
ті роки при проектуванні "соціалістичних міст". І навіть
за цих умов стан архітектурно-будівельної практики
на початку 1950-х рр. залишав бажати кращого. Пе-
ріод 1949-1950 рр. характеризувався забудовою цен-
тральних магістралей міст і в той же час наростанням
кризових явищ, дисонансом у діях великої кількості
відомчих забудовників. У цей же час відбувалися й
зміни в розумінні міста й початку створення нової
містобудівної концепції. Одночасно відбувалася зміна
зовнішності більшості міст, утрата самобутнього, істо-
ричного вигляду. Масштаби робіт, централізація й уні-
фікація проектного забезпечення диктували вироблен-
ня спрощених, типових проектів, полегшення прийому
об'єктів державними комісіями, шаблонних комплекту-
ючих для будинків, які будувалися поточно-швидкісни-
ми методами. Усе це призвело до відсутності націо-
нальних елементів в архітектурі. Швидка відбудова в
той же час посилила й процес деформованої урбані-
зації, що найкраще помітно при порівнянні темпів відбу-
дови міст і відновлення міського господарства між
промисловими центрами та іншими містами. Найшвид-
шими темпами й дещо краще відновлювалося міське
господарство промислових регіонів.
У той же час загальмувався розвиток міст, які не
належали до промислових або транспортних центрів, -
Вінниці, Житомира, Ізмаїла, Луцька, Полтави, Рівного,
Чернігова, Черкас, Чорткова. Згодом утратили свій ста-
тус і деякі із цих міст. Припинили бути обласними цент-
рами Дрогобич, Кам'янець-Подільський, дещо пізніше
- Ізмаїл. Нехтування благоустроєм породжувало еко-
логічні проблеми міського середовища. У цей же час
зароджувалася й боротьба з "надмірностями" в місто-
будуванні, які, на думку керівництва, тільки лягали до-
датковим тягарем на вартість будівництва. До "над-
мірностей" було віднесено висоту стелі, покриття підло-
ги паркетом, зовнішнє опорядження будинків тощо.
У 1946-1950 рр. з'явилися й нові міста. Так, у 1946 р.
статус міст отримали Ужгород, Хуст, Берегове, Виног-
радів, Мукачеве в Закарпатській області. Проте вони
не були новими містами в повному розумінні цього
слова. Той же Ужгород і Виноградів були відомі вже у
VIII - Х ст. [43], Хуст - у Х ст., Берегове - у ХI ст. [44],
Мукачеве - у IХ ст. [45]. Отже, їм повторно було при-
своєно статус міст. У 1947 р. до реєстру міст додався
Трускавець на Львівщині [46]. У 1948 р. статус міста
отримав лише Зміїв на Харківщині, у 1949 р. - Гайво-
рон в Одеській області, який згодом опинився у Кіро-
воградській області, у 1950 р. - не було жодного но-
вого міста, що відбивало соціально-економічний стан
населених пунктів в умовах повоєнної відбудови. Три-
вало й перейменування міст. Так, у 1948 р. було пе-
рейменовано Маріуполь - йому було надано ім'я пар-
тійно-державного діяча А. Жданова. Це відповідало
тим традиціям, які склалися в країні за радянських
часів. Хоча на відміну від багатьох міст, яким було
надано імена Сталіна, Леніна, А. Жданов хоча б на-
родився в Маріуполі. Навала перейменувань дійшла
й до західноукраїнських земель. Навесні 1950 р. ніби-
то на "численні прохання трудових колективів" [47]
Станіславська обласна рада трудящих депутатів в
особі тодішніх секретарів звернулася до вищих орга-
нів із проханням замінити назву міста Станіслав і
надати йому ім'я того, хто "об'єднав українські землі
в єдину Українську Радянську державу, - ім'я великого
Сталіна і назвати місто Сталінськ-Прикарпатський".
На щастя, тоді вистачило здорового глузду, або про-
сто це була пересторога, але далі цього прохання
справа не пішла.
Висновки
Період 1946-1949 рр. характеризувався хаотич-
ною відбудовою житла методами "народної будови", і
тільки в 1949-1950 рр. можна говорити про активну
забудову центральних магістралей міст і в той же час
наростання кризових явищ, дисонанси в діях великої
кількості відомчих забудовників. Відбудова міст та
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 79
міської інфраструктури були при цьому на другому
плані. Форми й методи відбудови визначалися масш-
табами руйнувань та реальними можливостями ра-
дянської системи управління.
У цей же час відбувалися й кардинальні зміни в
розумінні міста й початку створення нової містобудів-
ної концепції. У процесі відбудови центральних рай-
онів міст відбувалася зміна екстер'єру, втрата істо-
ричного вигляду, поширення "сталінського ампіру".
Масштаби робіт, централізація й уніфікація проектно-
го забезпечення диктували вироблення спрощених,
типових проектів, шаблонних комплектуючих для бу-
динків, які будувалися поточно-швидкісними метода-
ми й призвели до відсутності національних елементів
в архітектурі. Посилився й процес деформованої ур-
банізації, що найкраще помітно при порівнянні темпів
відбудови міст і відновлення міського господарства
між промисловими центрами та іншими містами.
Найбільш швидшими темпами й дещо краще віднов-
лювалися міста промислових регіонів. Водночас за-
гальмувався розвиток міст, які не належали до про-
мислових або транспортних центрів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. История рабочих Донбасса : в 2 т. - К. : Наук. думка, 1981.
- Т. 2.
2. Лаврів П. І. Історія Південно-Східної України / П. І. Лаврів.
- К. : УВС, 1996. - 208 с.
3. Коваль М. В Українська РСР у період відбудови і розвитку
народного господарства (1945-1955) / М. В. Коваль // УІЖ. - 1990.
- № 4. - С. 80-87.
4. Баран В. К. Україна 1950-1960-х рр.: Еволюція тоталітарної
системи / В. К. Баран. - Львів : Ін-т українознавства ім. Крип'яке-
вича НАН України, 1996. - 448 с.
5. Саржан А. О. Новітня історія Донбасу (1945-1999) /
А. О. Саржан. - Донецьк : Сталкер, 1999. - 463 с.
6. Романцов В. О. Робітничий клас Української РСР (1946-
1970 рр.) / В. О. Романцов. - К. : Вид-во Київського університету,
1972. - 219 с.
7. Шелест Д. С. Количественные и качественные изменения
в составе рабочего класса Украинской ССР (1950-1970 гг.) /
Д. С. Шелест. - Днепропетровск : Промінь, 1971. - 186 с.
8. Ковпак Л. В. Соціально-побутові умови життя населення у
другій половині ХХ ст. (1945-2000 р.) / Л. В. Ковпак. - К. : Інститут
історії НАН України, 2003. - 250 с.
9. Хорошайлов Н. Ф. Возрождение Всесоюзной кочегарки /
Н. Ф. Хорошайлов. - Донецк : Донбасс, 1974. - 152 с.
10. Пастушенко Т. В. Репатріація українських "Остарбайтерів"
на батьківщину: 1944-1947 рр. / Т. В. Пастушенко // Сторінки воє-
нної історії України : зб. наук. статей. - К., 2005. - Вип. 9. - Ч. 3. -
C. 123-137.
11. Кнышевский П. Н. Государственный комитет обороны:
методы мобилизации трудовых ресурсов / П. Н. Кнышевский //
Вопросы истории. - 1994. - № 2. - С. 54-80.
12. Замлинська О. В. Культурне життя в Україні у 1943-1953
рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук /
О. В. Замлинська. - К., 1995.
13. Красножон Н. Г. Загальноосвітні школи України у кон-
тексті суспільно-політичного життя (1943-1953 рр.) : автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук / Н. Г. Красножон. -
К., 2002.
14. Кириченко В. М. Українське село і тоталітарна держа-
ва в умовах голодомору 1946-1947 рр. : автореф. дис. на здо-
буття наук. ступеня канд. істор. наук / В. М. Кириченко. - За-
поріжжя, 1996.
15. Калініченко В. В. Повоєнний голод в Україні (друга по-
ловина 40-х років XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступе-
ня канд. істор. наук / В. В. Калініченко. - Харків, 2001.
16. Гальченко С. І. Міське населення центральних областей
України в умовах нормованого постачання (1943-1947 рр.) : авто-
реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук / С. І. Галь-
ченко. - Черкаси, 2007.
17. Дудник В. М. Відбудова міського господарства України у
1943-1950 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
істор. наук / В. М. Дудник. - К., 2004.
18. Лобода М. К. Використання трудових ресурсів у відбу-
дові важкої промисловості України (1943-1950 рр.) : дис. на здо-
буття наук. ступеня канд. істор. наук / М. К. Лобода. - К., 2007.
19. Хойнацька Л. М. Відбудова машинобудівної індустрії Ук-
раїни та її соціальні наслідки (1943-1950 рр.) : автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. істор. наук / Л. М. Хойнацька. -
К., 2002.
20. Промышленность и рабочий класс Украинской ССР 1946-
1950 : сб. документов и материалов. - К. : Наук. думка, 1980. -
С. 65.
21. Там само. - С. 101.
22. Там само. - С. 133.
23. Там само. - С. 177.
24. Там само. - С. 238.
25. Там само. - С. 363.
26. Восстановление Донбасса (1946-1950) : документы и
материалы / [руков. кол., сост. И. Ф. Курас]. - К. : Политиздат
Украины, 1986. - С. 17.
27. Там само. - С. 76.
28. Социалистический Донбасс. - 1946. - 8 сентября.
29. Восстановление Донбасса (1946-1950) : документы и
материалы / [руков. кол., сост. И. Ф. Курас]. - К. : Политиздат
Украины, 1986. - С. 250.
30. Кравченко Э. Л. Жилищные условия шахтеров Донбасса
в 1943-1945 гг. / Э. Л. Кравченко // Нові сторінки історії Донбасу.
- 1997. - № 5. - С. 139.
31. Восстановление Донбасса (1946-1950) : документы и
материалы / [руков. кол., сост. И. Ф. Курас]. - К. : Политиздат
Украины, 1986. - С. 77.
32. Там само. - С. 74-75.
33. Там само. - С. 60.
34. Социалистический Донбасс. - 1951. - 31 января.
35. Пітюренко Ю. І. Сталіно / Ю. І. Пітюренко. - Донбас : Ста-
лінське книжкове видавництво, 1961. - С. 31.
36. Донецкая область за 50 лет : стат. сборник. - Донецк :
Статистика, 1967. - С. 213.
37. Хмельницкий Д. Миф индустриализации. Планы пятиле-
ток и жилье для строителей социализма / Д. Хмельницкий
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.alyoshin.ru/
Files/publika/hmeln/hmeln_mif.html.
38. Харків : зб. архівних документів і матеріалів / [гол. ред.
С. І. Посохов ; упоряд.: Л. М. Момот, О. С. Гнезділо, Л. П. Доб-
реля, Т. В. Чернявська]. - Харків : Вид-во Нац. університету
внутр. справ, 2004. - С. 290-297. - (Серія "Старовинні міста Хар-
ківщини").
39. Там само. - С. 294.
40. Там само. - С. 297.
41. Сталин И. В. Сочинения / И. В. Сталин. - Тверь : Инфор-
мационно-издательский центр "Союз", 2006. - Т. 18. - С. 430-432.
42. Указ. праця. - С. 431.
43. Ужгород: Путівник. - Ужгород : Карпати, 1978. - С. 25.
44. Івченко А. Міста України / А. Івченко. - К. : НВП "Картогра-
фія", 1999. - С. 93.
45. Бурма Д. И. Мукачево. Путеводитель / Д. И. Бурма,
Л. М. Воинов, А. Н. Горшков. - Ужгород : Карпати, 1978. - С. 35.
46. Історія міст і сіл УРСР. Львівська область. - К. : Гол. ред.
УРЕ, 1969. - С. 93.
47. Прикарпатська правда. - 1950. - 17 червня.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
80
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
M. Alfiorov
TOWNS OF UKRAINE IN 1945-1950 YEARS
In article consider the development of towns of Ukraine in 1945-1950 years. Shown changes dynamics quantity migrations of
population in city in this years. The conclusions on the nature of influence of political factoris into reconstruction and development
of towns of Ukraine.
Key words: Ukraine, region, towns, urbanization, reconstruction.
© М. Алфьоров
Надійшла до редакції 09.11.2010
УДК 930.2:82-84
ÂÏËÈ ²Ò×ÈÇÍßÍί ÏÅвÎÄÈ×Íί ÏÐÅÑÈ
ÍÀ ÐÎÇÂÈÒÎÊ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÄÅÐÆÀÂÍÎÑÒ²
 90-õ ÐÎÊÀÕ ÕÕ ñò.:
ÏÐÎÃÎËÎØÅÍÍß ÍÅÇÀËÅÆÍÎÑÒ²
ВАЛЕРІЙ ГАЙДАМАКА,
здобувач кафедри історії слов'ян Донецького національного університету
У статті висвітлюються основні аспекти впливу періодичної преси на розвиток україн-
ської державності в 90-ті роки ХХ століття за напрямком: проведення Всеукраїнського ре-
ферендуму 1 грудня 1991 р. на підтримку Акта проголошення незалежності. Робиться висно-
вок, що цей вплив був різновекторним, зокрема компартійні пресові органи опонували ідеї
незалежності. Вплив матеріалів преси був дієвим тільки в тому випадку, коли зміст друкова-
ної інформації корелював з історичною пам'яттю широких мас українських громадян.
Ключові слова: преса, засоби масової інформації, державність, референдум.
Постановка проблеми. Після 24 серпня 1991 ро-
ку, коли в Українській РСР було проголошено курс на
незалежність, у нашій країні почався трансформацій-
ний перехід до іншого типу держави, що базується на
принципах ринкової економіки та демократії. На прак-
тичне здійснення такого переходу суттєвий вплив мала
періодична преса.
Українські історики, журналісти та інші фахівці за
минулий час зробили чималий внесок у наукове дослід-
ження та висвітлення цього впливу, тому тема не є
суттєво новою, але, на жаль, цей процес досліджений
украй недостатньо і не дає повного уявлення про
вплив преси на розвиток української державності.
Аналіз досліджень і публікацій із проблеми.
Серед значущих для нашого дослідження наукових
праць слід виділити монографічне дослідження
С. О. Костилєвої "Становлення й розвиток друкова-
них засобів масової інформації новітньої України (друга
половина 80-х - 90-ті роки ХХ ст.)" [1], у якому наведе-
но й проаналізовано значний фактичний матеріал
щодо впливу друкованих ЗМІ на процес розвитку ук-
раїнської державності в 90-ті роки. І хоча ця моногра-
фія охоплює певний період діяльності друкованих ЗМІ
за радянських часів, ця обставина не зменшує її нау-
кового значення.
Близьке відношення до нашої теми мають наукові
праці Є. В. Мамонтової "Фактор преси в конституційно-
му процесі України" [2] та А. Г. Костирєва "Роль засобів
масової інформації в процесі демократичного розвит-
ку суспільства" [3], у яких зроблені спроби висвітлення
й аналізу процесів впливу вітчизняної періодики на роз-
виток української державності в указаний період.
Важливу інформацію було почерпнуто з наукової
роботи істориків В. М. Литвина та А. Г. Слюсаренка
"На політичній арені України (90-ті рр.). Роздуми істо-
риків" [4] та роботи В. М. Литвина "Україна: досвід та
проблеми державотворення (90-ті рр. ХХ ст.)" [5], де
йдеться про чинники, які сприяли підтримці Акта неза-
лежності України.
Крім наведених публікацій, для розробки нашої теми
ми використовували низку книг та публіцистичних ста-
тей українських та зарубіжних авторів [6]. Проблема
впливу вітчизняної періодики на розвиток української
державності висвітлюється в указаних роботах лише
фрагментарно, що й обумовило потребу в її подаль-
шому науковому дослідженні.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|