Нобелівські лауреати — 2006

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Author:	Ковтун, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Subjects:	Визнання
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2245
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Нобелівські лауреати — 2006 / Г. Ковтун// Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 39-43. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860018553940344832
author	Ковтун, Г.
author_facet	Ковтун, Г.
citation_txt	Нобелівські лауреати — 2006 / Г. Ковтун// Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 39-43. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-07T16:46:21Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 39 ВИЗНАННЯ Список нобеліантів поповнився новими іменами. Після тривалого обговорення претендентів на найпрестижнішу наукову нагороду оголошено прізвища пере� можців — нобелівських лауреатів у галузях хімії, фізики, фізіології та медицини, а також за найяскравіші досягнення у миротворчій діяльності, в царині худож� нього слова і в економічній сфері. Церемонія нагородження відбудеться 10 груд� ня у Стокгольмі, в день смерті засновника премії хіміка�винахідника та підприємця Альфреда Нобеля (1833–1896). Розмір нагороди цьогоріч становитиме 10 млн шведських крон (близько 1,4 млн доларів). НОБЕЛІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ — 2006 ХІМІЯ: ТРАНСКРИПЦІЯ НА МОЛЕКУЛЯРНОМУ РІВНІ Лауреат у цій но� мінації — амери� канець Роджер Корн� берг. Нагороду вчено� му присуджено «за до� слідження механізму еукаріотичної тран� скрипції на молеку� лярному рівні». У прес�релізі Нобелів� ського комітету пояс� нено: «Для того, щоб наше тіло могло вико� ристовувати інформацію, збережену в генах, ця інформація має бути спочатку скопійова� на, а вже потім передана в інші частини клі� тин, де вона служить своєрідною інструкцією для синтезу білків, які фактично й беруть участь у побудові нашого організму і визна� ченні його функцій». Такий процес копіюван� ня називається транскрипцією. Роджер Корнберг був першим, хто зро� зумів, як саме транскрипція працює на моле� кулярному рівні у важливій групі організмів, названих еукаріотами (це живі організми, клітини яких мають чітко виражене ядро). Транскрипція полягає у синтезі в ядрах клітин молекул матричної, або інформацій� ної рибонуклеїнової кислоти (мРНК, або іРНК ) на основі інформації, що зберігаєть� ся у дезоксирибонуклеїновій кислоті (ДНК). Готові молекули мРНК мігрують із ядра до інших ділянок клітини, де беруть участь у синтезі білків. Тож у ході своїх досліджень Р. Корнберг зумів одержати чітку кристало� графічну картину апарату транскрипції, з’я� сувати молекулярну структуру біологічно� го каталізатора — ферменту РНК�полімера� Roger D. Kornberg Рис. 1. Структура комплексу РНК — полімераза II, що транскрибує: 1 — спіраль ДНК, 2 — синтезована мРНК. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1040 зи II (рис. 1) та інших речовин, які беруть участь у синтезі мРНК, а також виявити хі� мічні механізми, що регулюють процес тран� скрипції. Відкриття Р. Корнберга надзвичайно важ� ливе для лікування онкологічних і серцево� судинних захворювань, корекції патологій, по� в’язаних з порушенням обміну речовин, а та� кож для розробки нових антибіотиків. Саме порушення у роботі біологічного каталізато� ра — ферменту — призводять до помилок у ко� піюванні, спричинюючи важкі хвороби. Роджер Корнберг 1947 року народження. Пра� цює у Стенфордському університеті (США). Доктор хімії, професор структурної біології, член Національної академії наук США. Прин� ципові відкриття здійснив у 2000 р. У своїх до� слідженнях учений продовжив справу бать� ка — Артура Корнберга, якому у 1959 р. було присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини за вивчення механізму передачі ге� нетичної інформації від однієї молекули ДНК до іншої. Мати цьогорічного нобеліанта — Сальвія Корнберг — теж біохімік. За історію Нобелівської премії це вже шос� та династія лауреатів. Найбільш «зоряною» була родина Кюрі. П‘єр удостоєний премії з фізики, його донька Ірен — з хімії, а Марія Склодовська�Кюрі — мати Ірен і дружина П‘є� ра — одержала дві премії: з хімії та фізики. ФІЗИКА: СПЕКТР АБСОЛЮТНО ЧОРНОГО ТІЛА Л ауреатами стали Джон Мезер (старший астрофізик Центру управління косміч� ними польотами НАСА у штаті Мериленд) та Джордж Смут (професор фізики Каліфор� нійського університету) — «за відкриття неоднорідності реліктового випромінювання та відповідність між його спектром і спект� ром абсолютно чорного тіла». Реліктове випромінювання — це космічне електромагнітне фонове випромінювання, приблизно рівномірне в усіх напрямках. За своїми спектральними характеристиками воно відповідає абсолютно чорному тілу з тем� пературою близько –270 °С. Лауреатам уда� лося досягти цих результатів завдяки даним, отриманим на супутнику COBE (Сosmic Background Explorer, запуск NASA в 1989 р.). Співробітник NASA Джон Мезер і професор Університету Каліфорнії у Берклі Джордж Смут очолювали роботу колективу, де було понад тисячу співробітників, які готували політ супутника COBE. Виявлена Д. Смутом неоднорідність реліктового випромінювання (рис. 2) є «зліпком» стану Всесвіту через мить після Великого вибуху. Реліктове ви� промінювання існувало, коли температура Всесвіту становила приблизно 3000 °С. У цей час, як показують дослідження лауреатів, ма� терія у Всесвіті вже не була однорідною, а згу� щувалася в новоутворення, які потім і запо� чаткували галактики. Доведена Д. Мезером відповідність між спектральними характери� стиками реліктового випромінювання та аб� John C. Mather George F. Smoot Рис. 2. Нерівномірність мікрохвильового фону (смуга в центрі – фонове випромінювання Чумацького Шляху) ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 41 солютно чорного тіла є одним з вагомих до� казів на користь концепції виникнення нашо� го Всесвіту саме внаслідок Великого вибуху. МЕДИЦИНА ТА ФІЗІОЛОГІЯ: ВІДКРИТТЯ РНК1ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ Премії удостоєно американських учених Ендрю Файра і Крейга Меллоу — «за відкриття РНК�інтерференції — пригнічен� ня генів дволанцюгової РНК». Відомо, що в кожній клітині живого орга� нізму міститься повний набір успадкованих генів. Зрозуміти механізми дії генів, здатних до функцій «вмикання» і «вимикання», — означає одержати можливість керувати про� цесами ембріонального розвитку, старіння, тримати під контролем рак, багато спадкових хвороб і низку патологій, за яких у спадко� вий матеріал організму потрапляє чужорід� на генетична інформація вірусної природи. Генетичну інформацію закодовано в молекулі ДНК. Фактично ДНК містить своєрідну «інструкцію», за якою працює вся клітина. Передає інформацію із ДНК до певної час� тини клітини спеціальна інформаційна рибо� нуклеїнова кислота (iРНК). Будову iРНК теж закодовано в ДНК. Зокрема, відомо, що кількість синтезованого клітиною певного білка не збільшується пропорційно кількості генів з відповідною «інструкцією». Наприк� лад, при штучному введенні в клітини рос� лин петуній додаткових копій генів, відпові� дальних за синтез червоного пігменту, їхнє листя не червонішає, а навпаки, стає майже білим. Причиною цього феномена є відкри� та Е. Файром і К. Меллоу мала інтерферую� ча (антисенсорна) РНК (si�RNA). Ця моле� кула має здатність «вмикати» гени, вплива� ючи на процес передачі «інструкцій» від ДНК до інших складників клітини. Вже за� раз si�RNA широко використовують у науко� вих лабораторіях. «Вимикаючи» за її допомо� гою довільно обрані гени, фахівці можуть безпомилково визначити функцію кожної конкретної ділянки ДНК. Терапевтичні методики на основі механіз� му РНК�інтерференції дають можливість розробити специфічні засоби проти вірусних захворювань, адже ми поки що можемо тільки підсилювати неспецифічні форми іму� нітету. Причиною злоякісних новоутворень також нерідко буває «вихід з�під контролю» певних генів у клітині. «Вимкнути» їх — оз� начає припинити розвиток злоякісного ново� утворення. Журналісти охрестили процес РНК�інтерференції «генною цензурою». Ендрю Файр народився у 1959 році. Про� фесор кафедри патології та генетики Медич� ної школи Стенфордського університету. Крейгу Меллоу 46 років. Він професор ка� федри молекулярної медицини Медичної школи Університету Массачусетса. МИРОТВОРЧА МІСІЯ БАНКУ Лауреатами Премії миру стали одночасно банк «Грамін» («Сільський банк» у пе� Andrew Z. Fire Craig C. Mello Muhammad Yunus Grameen Bank ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1042 рекладі з мови бенгалі) та його засновник — 66�річний професор економіки з університе� ту бангладеського міста Чіттагонг Мухаммад Юнус. Премію присуджено «за внесок у бо� ротьбу з бідністю та економічний і соціальний розвиток». «Мухаммад Юнус зумів показати, як можна допомогти мільйонам людей не тіль� ки у Бангладеш, а й у багатьох інших країнах. Ідея про позички бідним людям без фінансових гарантій видавалася нездійсненною. Але Юнус через банк «Грамін», заснований ним 30 років тому, перетворив мікрокредит на один з най� важливіших інструментів боротьби з бідніс� тю. Цей банк став джерелом ідей та моделей для багатьох установ у галузі мікрокредиту в усьому світі», — відзначається у прес�релізі Нобелівського комітету. ЛІТЕРАТУРА: МАГІЯ СУВ’ЯЗІ КУЛЬТУР Цьогорічний но� беліант у царині художньої літерату� ри — турецький пись� менник Орхан Памук, котрий «у пошуках ме� ланхолійної душі його рідного міста (Стам� була) виявив нові сим� воли зіткнення і пере� плетіння культур», — підкреслено у рішенні Нобелівського комі� тету. Ім‘я митця входить до десятки найвідо� міших прозаїків світу. Народився Орхан Памук 1952 року в Стам� булі. Його батько був першим виконавчим ди� ректором турецького відділення IBM. Май� бутній письменник навчався у престижному американському коледжі, згодом — у Техніч� ному університеті, але залишив його, захопив� шись журналістикою. В 1977 р. він закінчив Стамбульський університет за фахом «жур� наліст». Кілька років викладав у США. Із се� редини 80�х років О. Памук присвячує себе художній літературі. Свої перші твори почав публікувати в 1974 р. Уже через п’ять років він був удостоєний премії провідної турецької га� зети «Міллієт» за повість «Karanlik ve isik» («Світло і темрява»). Упродовж наступного десятиліття письменник стає надзвичайно популярним на Батьківщині й одержує низ� ку національних премій. Перший його роман, з яким пов‘язаний успіх за межами Туреч� чини, — «Біла фортеця». В 1990 р. за цю кни� гу О. Памук отримав премію британської га� зети «The Independent». Того самого року в Ту� реччині вийшов друком один з найвідоміших його романів — «Чорна книга», який миттєво став бестселером і протягом року був перекла� дений десятьма мовами. Зміцнила успіх кни� га «Мене називають Червоний», за яку 2003 року письменника удостоїли найбільш зна� ної літературної премії IMPAC (грошовий ек� вівалент — 100 тис. євро). Останній роман — «Сніг» — отримав ще більш схвальні відгуки, став чи не найвідомішим твором О. Памука за кордоном. У 2005 р. письменник був відзна� чений премією Миру. Сьогодні романи Орха� на Памука перекладено більш як 40 мовами. Його прозу, в якій вдалося поєднати потужну традицію західноєвропейського роману зі східними світосприйняттям, філософією і ко� лоритом, ставлять в один ряд із «мастодонта� ми» світової літератури — Хорхе Луїсом Бор� хесом, Італо Кальвіно, Мілорадом Павичем та Умберто Еко. У 2004 р. О. Памук відвідав Київ, що стало повною несподіванкою не лише для літератур� них гурманів, а й для нього самого. Адже, за власним зізнанням, про Україну Памук знав небагато: узвичаєний набір стереотипів — пост� тоталітарна спадщина, корупція, запорозькі козаки, яничари, Роксолана… І ще один не дуже приємний і для нас, і для письменника факт: Україна — одна з небагатьох країн Європи, де ще не видавалися його книги, а українська мо� ва — одна з небагатьох європейських мов, якою ще не перекладено його романи. Тож про кра� щих світових літераторів ми вкотре довідуємо� ся через російське посередництво… Orhan Pamuk ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 43 ЕКОНОМІКА: РОЛЬ ІНФЛЯЦІЙНИХ ОЧІКУВАНЬ П ремію прису� джено амери� канському вченому Едмунду Фелпсу, 1933 року народжен� ня, — «за дослідження взаємозв’язків між короткотривалими та довготривалими ефектами в макро� економічній політи� ці». Наукові інтереси професора політич� ної економії Е. Фелпса з Колумбійського уні� верситету сфокусовані у сфері макроеконо� міки, на дослідженні інфляції та її прогнозу� ванні. Так, за його теорією, гравці, які діють на ринку, мають неповне знання про дії інших учасників, і тому рішення, ухвалені в еко� номіці, багато в чому базуються на очікуван� нях. Інфляція залежить не тільки від безро� біття, а й від очікувань інфляції. «Е. Фелпс по� казав, що низька інфляція сьогодні приводить до очікувань низької інфляції у майбутньому, у такий спосіб полегшуючи подальше вироб� лення тактики», – резюмував Нобелівський комітет. При оголошенні цього рішення було підкреслено, що «дослідження Фелпса мають вирішальне значення для розвитку економіки та політики як наук». *** Отже, Нобелівська премія є найбільш пре� стижною в історії нагородою. Проте дехто вва� жає, що рішення Нобелівського комітету час� то були політично заангажовані, тому в затяж� ний період «холодної війни» радянські вчені залишалися без нагород. Чи так це насправді, чи це тільки вигідний комусь міф? Припущен� ня такі, можливо, небезпідставні, адже завж� ди можна знайти не відзначені наукові досяг� нення, гідні цієї високої нагороди. Та, певно, найважливіше те, що премію Нобеля практич� но не присуджували за слабкі роботи. Це і зу� Edmund S.Phelps мовило високий авторитет, який вона здобу� ла сьогодні. Такий престиж навіть не пов’яза� ний із великими сумами грошей, отримуваних нобеліантами. А тому, якщо й існують інші престижні нагороди, то вони засновуються в галузях, за досягнення в яких Нобелівською премією не відзначають. Одним з таких перспективних проектів є російська премія «Глобальна енергія»: її при� суджують за високі результати у сфері енер� гетики. За своїм розміром — 1,1 млн доларів — вона майже не поступається Нобелівській. Цьогоріч її вручено за розвиток міжнародно� го проекту ITER (Міжнародний термоядер� ний експериментальний реактор) зі створен� ня експериментального термоядерного реак� тора голові Ради ITER академікові РАН Євгену Вєліхову, генеральному директору Європейської лабораторії фізики частинок французу Роберу Аймару та японцю Месадзі Йошікаві, співголові названого проекту. Уперше ідею премії у 2002 р. висловив пре� зидент Російської Федерації Володимир Пу� тін. Нині це найбільша у світі нагорода для вчених�енергетиків, спонсорами якої є відкри� ті акціонерні товариства «Газпром», «ЄЕС Ро� сії» та «Сургутнафтогаз», що представляють три галузі енергетики. Четвертий рік прису� дження «Глобальної енергії» показав, що її ав� торитет серед міжнародної наукової спільноти поступово зростає. Так, у 2004 р. на здобуття премії було висунуто 44 роботи, у 2005 р. — 89, а в 2006 р. — 120. При цьому частка номі� нантів�росіян щороку зменшується. Отже, у майбутньому можна очікувати на подальше збільшення кількості конкурентів Нобелівської премії з�поміж нагород за нау� кові здобутки та відкриття. Проте навряд чи це завадить їй залишатися найвідомішою та найавторитетнішою відзнакою людського інтелекту. Г. КОВТУН, член1кореспондент НАН України, заступник директора Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України (Київ)
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2245
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:46:21Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Ковтун, Г. 2008-09-16T13:12:19Z 2008-09-16T13:12:19Z 2006 Нобелівські лауреати — 2006 / Г. Ковтун// Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 39-43. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2245 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Визнання Нобелівські лауреати — 2006 Article published earlier
spellingShingle	Нобелівські лауреати — 2006 Ковтун, Г. Визнання
title	Нобелівські лауреати — 2006
title_full	Нобелівські лауреати — 2006
title_fullStr	Нобелівські лауреати — 2006
title_full_unstemmed	Нобелівські лауреати — 2006
title_short	Нобелівські лауреати — 2006
title_sort	нобелівські лауреати — 2006
topic	Визнання
topic_facet	Визнання
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2245
work_keys_str_mv	AT kovtung nobelívsʹkílaureati2006

Нобелівські лауреати — 2006

Institution

Similar Items