Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті
У статті розглянуто підстави та порядок розміщення зовнішньої реклами в місті. Обґрунтовано доцільність удосконалення рекламного законодавства України щодо конкретизації
 вимог, які висуваються до порядку розміщення зовнішньої реклами в місті....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22482 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті/ О. Курчин // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 91-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860001757268017152 |
|---|---|
| author | Курчин, О. |
| author_facet | Курчин, О. |
| citation_txt | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті/ О. Курчин // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 91-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглянуто підстави та порядок розміщення зовнішньої реклами в місті. Обґрунтовано доцільність удосконалення рекламного законодавства України щодо конкретизації
вимог, які висуваються до порядку розміщення зовнішньої реклами в місті.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:36:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА 91
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
тя, в інших випадках це призвело до зменшення напру-
женості на ринку нерухомості (наприклад, у постсоціа-
лістичних прикладах, крім Лейпціга й Хале), поліпшен-
ня екологічної ситуації. Забруднення, викликане про-
мисловістю, значно скоротилося й у деяких містах
(Лейпціг) практично повністю зникло. У всіх випадках
поліпшення екологічної ситуації пов'язане не з еколо-
гічною політикою, що проводиться, а зі спадом вироб-
ництва, зменшенням викидів.
Висновки
Таким чином, виявлено схожі причини виникнення
процесу скорочення в європейських містах: деіндус-
тріалізацію, субурбанізацію та демографічні зміни.
Установлено вплив цих процесів на міський розви-
ток: житло, соціальну й технічну інфраструктуру, зем-
лекористування, міський бюджет, екологічну ситуацію.
Надалі слід узагальнювати досвід міської політи-
ки в умовах скорочення чисельності населення в
різних містах Центральної та Східної Європи з метою
розробки загальних рекомендацій для всіх типів міст,
що скорочуються.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Дробышевская Т. В. Основы городской политики : [моно-
графия] / Т. В. Дробышевская. - Донецк : ООО "Юго-Восток Лтд",
2005. - 269 с.
2. Социально-экономическое развитие городов промышлен-
ного региона / [В. Н. Амитан, В. В. Финагин, А. А. Лукьянченко и
др.]. - Донецк : ИЭПИ НАН Украины, ООО "Юго-Восток Лтд", 2002.
- 254 с.
3. Оніщук Г. І. Проблеми розвитку міського комплексу Украї-
ни: теорія і практика : [монографія] / Г. І. Оніщук. - К. : Науковий
світ, 2002. - 506 с.
4. McCann P. Urban and regional economics / P. McCann. -
Oxford : University Press, 2010. - 286 p.
5. Musterd S. Making competitive cities / S. Musterd, A. Murie.
- Oxford : Wiley-Blackwell, 2010. - 360 p. [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://ec.europa.eu/research/social-sciences/
library_en.html.
6. SHRINK SMART - Governance of shrinkage within a European
context [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
ec.europa.eu/research/social-sciences/projects/438_en.html.
© Л. Кузьменко, В. Губіна
УДК 346.5
ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÐÎÇ̲ÙÅÍÍß
ÇÎÂͲØÍÜί ÐÅÊËÀÌÈ Â Ì²ÑÒ²
ОЛЕГ КУРЧИН,
здобувач Інституту економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк
У статті розглянуто підстави та порядок розміщення зовнішньої реклами в місті. Обґрун-
товано доцільність удосконалення рекламного законодавства України щодо конкретизації
вимог, які висуваються до порядку розміщення зовнішньої реклами в місті.
Ключові слова: розміщення, зовнішня реклама, місто.
Постановка проблеми. Сьогодні сфера зовніш-
ньої реклами є найбільш комерціалізованою, що обу-
мовлено особливостями донесення інформації до спо-
живача із використанням спеціальних рекламних кон-
струкцій. Специфіка зовнішньої реклами полягає в до-
сить широких можливостях постійного притягування
уваги мешканців міста до відповідних груп товарів, що
виступають предметом рекламного заходу. При цьо-
му розміщенню зовнішньої реклами в місті властивий
свій спеціальний порядок, визначений нормативними
актами України. Як не дивно, і досі питання порядку
розповсюдження зовнішньої реклами так і не отрима-
ли належного рівня наукового опрацювання, що обу-
мовлює актуальність та своєчасність підготовки дос-
лідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У ціло-
му питання правового регулювання рекламної діяль-
ності, розповсюдження реклами отримали відображен-
ня в працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених та
практиків. Зокрема, можна виділити роботи Ю. О. Гро-
менко, Ю. І. Зоріної, А. Ріхтера, Є. В. Ромат, А. І. Че-
ремнової та ін. Проте недостатньо дослідженими за-
лишаються питання щодо правових підстав та поряд-
ку розміщення зовнішньої реклами.
Метою статті є розробка пропозицій щодо вдос-
коналення законодавства України, яке визначає
підстави та порядок розміщення зовнішньої реклами.
Виклад основного матеріалу. У Типових прави-
лах розміщення зовнішньої реклами, затверджених По-
становою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р.,
установлено, що розповсюджувач зовнішньої рекла-
ми звертається до робочого органу (відділ, управлін-
ня, інший виконавчий орган місцевої ради з регулюван-
ня діяльності з розміщення зовнішньої реклами) із за-
явою щодо отримання дозволу на розміщення такої
реклами [1]. Отже, саме дозвіл є правовою підставою
для легалізації відносин із розміщення зовнішньої рек-
лами, юридичним фактом, із яким пов'язуються до-
говірні відносини, що виникають у цій сфері.
При цьому саму процедуру отримання дозволу
можна стисло представити так:
- подання робочому органу заяви за встановленою
формою;
- реєстрація заяви робочим органом у журналі реє-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
92 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
страції заяв та дозволів на розміщення зовнішньої
реклами;
- перевірка робочим органом місця розташування
рекламного засобу, зазначеного в заяві, на предмет
наявності на це місце пріоритету іншого заявника або
надання на заявлене місце зареєстрованого в уста-
новленому порядку дозволу;
- прийняття робочим органом рішення про встанов-
лення за заявником пріоритету на заявлене місце або
про відмову в установленні пріоритету;
- надання заявнику для оформлення двох при-
мірників дозволу за встановленою формою та визна-
чення зацікавлених органів (осіб), із якими необхідно
їх погодити - у разі прийняття робочим органом рішен-
ня про встановлення пріоритету;
- укладення заявником договору на тимчасове корис-
тування місцем розташування рекламного засобу, яке
перебуває в комунальній власності. Такий договір укла-
дається на етапі прийняття керівником робочого органу
рішення про встановлення пріоритету заявника;
- погодження дозволу з власником місця або упов-
новаженим ним органом (особою), а також із відповід-
ними органами, указаними у п. 16 Типових правил роз-
міщення зовнішньої реклами;
- підготовка та подання робочим органом виконав-
чому органу ради пропозицій та проекту відповідного
рішення в разі одержання належним чином оформле-
них двох примірників дозволу;
- прийняття виконавчим органом ради рішення про
надання дозволу або про відмову у його наданні;
- реєстрація видачі дозволу в журналі реєстрації.
Саме такий порядок видачі дозволу задекларований
у Типових правилах розміщення зовнішньої реклами.
Як бачимо, відправною точкою отримання дозво-
лу виступає подання заяви. Після надходження заяви
протягом трьох днів вона реєструється робочим ор-
ганом у журналі реєстрації заяв та дозволів на розмі-
щення зовнішньої реклами, який ведеться за встанов-
леною формою. Далі робочий орган протягом п'яти
днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розта-
шування рекламного засобу, зазначене в заяві, на
предмет наявності на це місце пріоритету іншого за-
явника або надання на заявлене місце зареєстрова-
ного в установленому порядку дозволу. Після пере-
вірки місця керівник робочого органу приймає рішен-
ня про встановлення за заявником пріоритету на за-
явлене місце або про відмову в установленні пріори-
тету. У разі прийняття рішення про встановлення пріо-
ритету робочий орган видає заявнику для оформлен-
ня два примірники дозволу за встановленою формою
та визначає зацікавлені органи (особи), із якими не-
обхідно їх погодити.
У разі прийняття рішення про відмову в установ-
ленні пріоритету робочий орган протягом трьох днів
надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазна-
ченням дати встановлення пріоритету іншого заявни-
ка на заявлене місце розташування рекламного засо-
бу або дати й номера рішення виконавчого органу ради
про надання дозволу на заявлене місце іншій особі та
повертає всі подані заявником документи (п. 10 Типо-
вих правил розміщення зовнішньої реклами).
Пріоритет заявника на місце розташування реклам-
ного засобу встановлюється терміном на три місяці з
дати прийняття керівником робочого органу відповід-
ного рішення. Термін установлення пріоритету на місце
розташування рекламного засобу може бути продов-
жений керівником робочого органу не більш як на три
місяці в разі: продовження строку оформлення дозво-
лу у зв'язку з потребою виконання архітектурно-плану-
вальних робіт та розроблення проектно-технічної доку-
ментації; письмового звернення заявника щодо продов-
ження терміну оформлення дозволу.
У разі прийняття керівником робочого органу рішення
про встановлення пріоритету заявника на місце роз-
ташування рекламного засобу, який перебуває в ко-
мунальній власності, заявник протягом трьох днів укла-
дає договір на тимчасове користування цим місцем.
Вищенаведені та інші положення дали змогу Дер-
жавному комітетові України з питань регуляторної по-
літики та підприємництва (далі - Держкомпідприємниц-
тво) дійти висновку про те, що рішення про встанов-
лення пріоритету має ознаки документа дозвільного
характеру, оскільки надає суб'єкту господарювання
право на провадження певних дій щодо здійснення
господарської діяльності, а саме: укладання догово-
ру на тимчасове користування місцем, на яке вста-
новлено пріоритет; внесення оплати за тимчасове ко-
ристування місцем; а також є підставою для видачі
робочим органом та наступного погодження суб'єктом
господарювання обох примірників дозволу з органа-
ми, визначеними робочим органом. Таку думку Держ-
компідприємництво висловило у своєму листі від
21.01.2009 р. № 434.
У цьому ж листі наголошується, що на сьогодні не-
обхідність одержання вказаного документа не перед-
бачена жодним законом України. Основним докумен-
том, на підставі якого здійснюється розміщення зов-
нішньої реклами, є дозвіл на розміщення зовнішньої
реклами, а відтак, на переконання представників
Держкомпідприємництва, указане рішення про вста-
новлення пріоритету є частиною дозвільної процеду-
ри. У підсумку в наведеному листі підкреслено, що ви-
дача рішення про встановлення пріоритету має
здійснюватись через дозвільний центр.
Із подібними твердженнями цього поважного орга-
ну важко погодитися, оскільки окремі коментарі не
витримують критики. Перш за все, слід звернутися до
визначення документа дозвільного характеру, закріп-
леного в Законі України "Про дозвільну систему у сфері
господарської діяльності" від 06.09.2005 р. Так, доку-
мент дозвільного характеру визнаний як дозвіл, вис-
новок, рішення, погодження, свідоцтво, інший доку-
мент, який дозвільний орган зобов'язаний видати су-
б'єкту господарювання в разі надання йому права на
провадження певних дій щодо здійснення господарсь-
кої діяльності або видів господарської діяльності та/
або без наявності якого суб'єкт господарювання не
може проваджувати певні дії щодо здійснення госпо-
дарської діяльності або видів господарської діяль-
ності. У свою чергу, дозвільна (погоджувальна) про-
цедура визначається як сукупність дій, що здійснюють-
ся суб'єктами господарювання, державними адмініст-
раторами та дозвільними органами під час проведен-
ня погодження (розгляду), оформлення, надання вис-
новків тощо, які передують отриманню документа доз-
вільного характеру.
Аналіз цих термінів у логічному поєднанні свідчить
про те, що документ дозвільного характеру є, так би
мовити, "кінцевим" документом та не може мати ха-
рактеру "проміжного" документа. Але навіть наявність
цього документа не дозволяє розповсюджувачу рек-
лами здійснювати господарську діяльність із розміщен-
ня зовнішньої реклами. У зв'язку із цим правильно за-
уважено в листі Держкомпідприємництва, що прийнят-
тя рішення про встановлення пріоритету є частиною
дозвільної процедури.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
ЕКОНОМІКА 93
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
У такому разі саме дозвіл виступає документом
дозвільного характеру. У той же час визнання за ним
такого статусу призводить до конфлікту положень Ти-
пових правил розміщення зовнішньої реклами з нор-
мою ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у
сфері господарської діяльності". Так, у ч. 1 згаданої
статті чітко вказано, що винятково законами, які регу-
люють відносини, пов'язані з одержанням документів
дозвільного характеру, встановлюються:
- необхідність одержання документів дозвільного
характеру та їх види;
- дозвільний орган, уповноважений видавати доку-
мент дозвільного характеру;
- платність або безоплатність видачі (переоформ-
лення, видачі дубліката, анулювання) документа доз-
вільного характеру;
- термін видачі або надання письмового повідом-
лення про відмову у видачі документа дозвільного
характеру;
- вичерпний перелік підстав для відмови у видачі,
переоформленні, видачі дубліката, анулюванні доку-
мента дозвільного характеру;
- термін дії документа дозвільного характеру або
необмеженість терміну дії такого документа;
- можливість набуття права на провадження пев-
них дій щодо здійснення господарської діяльності або
видів господарської діяльності на підставі декларації.
Звичайно, Типові правила розміщення зовнішньої
реклами не є законом, а в ч. 1 ст. 16 Закону України
"Про рекламу" від 03.07.1996 р. здійснюється поси-
лання на вказані Типові правила щодо порядку видачі
дозволів [2]. Отже, отримуємо замкнуте коло, вихід із
якого полягає в необхідності відображення в ст. 16
Закону України "Про рекламу" норм, які б сутнісно зак-
ріпили вимоги ч. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну
систему у сфері господарської діяльності".
Певні зауваження викликає і п. 13 Типових правил
розміщення зовнішньої реклами в частині стягнення
плати за тимчасове користування місцем, що перебу-
ває в комунальній власності, у розмірі 25 відсотків
плати, установленої органами місцевого самовряду-
вання протягом трьох місяців із моменту встановлен-
ня пріоритету заявника. При цьому в разі продовжен-
ня терміну оформлення дозволу, а це ще додатково
три місяці, щомісячна плата за тимчасове користуван-
ня місцем, яке перебуває в комунальній власності,
справляється в розмірі 100 відсотків плати, установ-
леної органами місцевого самоврядування. Не зро-
зумілим у вищенаведених договірних відносинах зали-
шається те, що саме виступає предметом домовле-
ності сторін. Адже доки заявник не отримає дозвіл на
розміщення зовнішньої реклами, він не може чинити
будь-яких дій щодо реалізації свого права на розпов-
сюдження рекламної інформації із використанням
спеціальної конструкції.
У зв'язку із цим цілком логічним є припущення, що
плата вноситься не за тимчасове користування міс-
цем, оскільки самого користування не відбувається,
а за надання послуги резервування місця за заявни-
ком, який отримав пріоритет. Практика резервування
є досить поширеною й використовується в різних сфе-
рах суспільних відносин. Зокрема, є досить пошире-
ним явищем під час резервування найменування юри-
дичної особи (ст. 23 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-під-
приємців" від 15.05.2003 р.). Отже, з юридичної точки
зору слід було б справляти плату за резервування
місця за заявником, що відповідало б суті правовідно-
син, які виникають між останнім та робочим органом.
Можливо, необхідно говорити про впровадження
плати за надання дозволу із одночасним скасуванням
положення п. 13 Типових правил розміщення зовніш-
ньої реклами щодо справляння плати за тимчасове ко-
ристування місцем, що перебуває в комунальній влас-
ності, на етапі встановлення пріоритету за заявником.
Адже така практика є вельми поширеною в окремих
зарубіжних країнах і підкріплена положеннями норма-
тивних актів. Зокрема, ч. 4 ст. 15 Закону Азербайджан-
ської Республіки "Про рекламу" від 03.10.1997 р. пе-
редбачається стягнення плати за видачу дозволу на
розміщення й розповсюдження зовнішньої реклами [3].
Як зазначено в цьому Законі, така плата має компен-
сувати відповідні витрати органу місцевого самовря-
дування, пов'язані з видачею дозволу на розміщення
реклами.
Утім, вітчизняне законодавство містить чітку вимогу
про нестягування з заявника плати за видачу дозволу на
розміщення зовнішньої реклами, відповідно до чого до-
цільно вести мову про перший спосіб вирішення виявле-
ної проблеми, а саме: шляхом впровадження плати за
резервування місця, що перебуває в комунальній влас-
ності, за заявником, який отримав пріоритет.
Не може претендувати на однозначність сприйнят-
тя норма п. 18 Типових правил розміщення зовнішньої
реклами, яка зауважує, що під час надання дозволу
втручання у форму рекламного засобу та зміст рекла-
ми забороняється. Але досягти цього на практиці не-
можливо та й не потрібно, оскільки робочий орган має
у будь-якому разі звернути увагу на зміст тієї інфор-
мації, яка буде рекламуватися на відповідній території.
Адже в іншому випадку діяльність розповсюджувача
реклами виходитиме за межі закону та порушуватиме
публічні інтереси територіальної громади.
Зокрема, вітчизняна практика господарювання
багата на приклади порушення розповсюджувачами
зовнішньої реклами вимог чинного законодавства
щодо її змісту. Безпосередньо це підтверджується
даними моніторингу зовнішньої реклами в м. Києві,
проведеного Національною експертною комісією Ук-
раїни з питань захисту суспільної моралі. У зв'язку з
цим, у рішенні Національної експертної комісії України
з питань захисту суспільної моралі від 15.07.2008 р.
№ 1 було наголошено на необхідності забезпечення
органами місцевого самоврядування та місцевими
державними адміністраціями дотримання вимог За-
кону України "Про захист суспільної моралі" від
20.11.2003 р. Додатково в рішенні Національна екс-
пертна комісія України з питань захисту суспільної мо-
ралі висловила занепокоєння недотриманням Голов-
ним управлінням з питань зовнішньої реклами вимог
цього Закону. У той же час представники Комісії не
звернули увагу на те, що робочому органу забороне-
но втручатися у зміст реклами під час надання дозво-
лу. На цій забороні наголошують не тільки вищезгадані
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, але й
норми Закону України "Про рекламу" (ч. 1 ст. 16). Отже,
формально робочий орган діє відповідно до чинного
законодавства України і будь-яких претензій до нього
бути не може.
Але й погодитися з таким станом речей теж не мож-
на, а тому необхідно вжити заходів, спрямованих на
внесення змін як до Закону України "Про рекламу", так
і Типових правил розміщення зовнішньої реклами щодо
надання робочому органу права втручання у форму
рекламного засобу та зміст реклами з метою забез-
печення дотримання розповсюджувачем зовнішньої
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
94 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
реклами встановлених обмежень щодо рекламуван-
ня певних видів товарів, робіт та послуг.
Загалом, підсумовуючи вищенаведене, можна
дійти таких висновків:
1. Підкреслено необхідність відображення в ст. 16
Закону України "Про рекламу" норм, які б сутнісно зак-
ріпили вимоги ч. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну
систему у сфері господарської діяльності" та чітко
визначили дозвіл як документ дозвільного характеру.
2. Визначено, що внесення на підставі договору
плати за тимчасове користування місцем, що перебу-
ває в комунальній власності, на етапі встановлення
пріоритету за заявником є нічим іншим як платою за
надані послуги резервування місця за заявником, який
отримав пріоритет. У зв'язку із цим запропоновано на
стадії встановлення пріоритету заявника відійти від
практики укладення договору на тимчасове користу-
вання місцем, упровадивши плату за резервування
місця, що перебуває в комунальній власності.
3. Запропоновано внесення змін як до Закону Ук-
раїни "Про рекламу", так і до Типових правил розмі-
щення зовнішньої реклами щодо надання робочому
органу права втручання у форму рекламного засобу
та зміст реклами з метою забезпечення дотримання
розповсюджувачем зовнішньої реклами встановлених
обмежень щодо рекламування певних видів товарів,
робіт та послуг.
Підґрунтям для проведення подальших досліджень
можуть стати питання вдосконалення правового ре-
гулювання відносин розміщення зовнішньої реклами
на місцевому рівні.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої
реклами: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р.
№ 2067 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
zakon1.rada.gov.ua.
2. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-
ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 39. - Ст. 181.
3. О рекламе: Закон Азербайджанской Республики от
03.10.1997 г. № 376-1ГД [Електронний ресурс]. - Режим доступу
: http://www.medialaw.ru/publications/books/book47/01.html.
© О. Курчин
УДК 658.218
ÂÈÁ²Ð ̲ÑÖß ÐÎÇÒÀØÓÂÀÍÍß
ÑÒÀÍÖ²É ÒÅÕͲ×ÍÎÃÎ ÎÁÑËÓÃÎÂÓÂÀÍÍß ²
ÐÅÌÎÍÒÓ ÀÂÒÎÒÐÀÍÑÏÎÐÒÍÈÕ ÇÀÑÎÁ²Â
ОЛЕНА ЛИСАК,
аспірант кафедри економічної теорії Макіївського економіко-гуманітарного інституту
У статті розглядаються питання вибору розташування станцій технічного обслуговуван-
ня й ремонту автотранспортних засобів (СТО). Проаналізовані існуючі підходи до вирішен-
ня завдань розташування СТО, зокрема моделі й методи вибору якнайкращого розташу-
вання, а також їх переваги й недоліки.
Ключові слова: розташування підприємств сфери послуг, станції технічного обслугову-
вання й ремонту автотранспортних засобів (СТО), місце розташування СТО.
Постановка проблеми. Вибір місця розташуван-
ня об'єкта торгівлі чи послуг настільки ж важливий, як
і прийняття рішення про доцільність його споруджен-
ня. Якісне обґрунтування вибору оптимального роз-
ташування та потужності підприємств ускладнюється
дефіцитом потрібної для цього інформації та досто-
вірних прогнозів. Ця ситуація загострюється вимога-
ми ринку, де комерційна таємниця та конфіденційність
інформації є обов'язковою умовою успішної госпо-
дарської діяльності.
Аналіз досліджень і публікацій, у яких започат-
ковано вирішення проблеми. Питання розташуван-
ня підприємств досліджували багато українських на-
уковців, зокрема Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній,
Т. Б. Данилович, О. Е. Товкан та інші [1-3].
Незважаючи на значну кількість наукових праць, які
стосуються розташування підприємств, слід констату-
вати відсутність цілісного дослідження проблеми, а
також недостатність наукового опрацювання низки
окремих питань, правильне розв'язання яких є важли-
вим для підвищення ефективності розташування
підприємств сфери послуг. Це стосується, передусім,
обґрунтування доцільності розташування нових підпри-
ємств, удосконалення методів оцінки привабливості
регіону для розташування підприємств, оптимізації
існуючої мережі підприємств та узгодження інтересів
території й населення з інтересами підприємств та
організацій сфери послуг.
Мета статті - розглянути існуючі підходи до розта-
шування СТО та моделі й методи вибору їх якнайкра-
щого розташування.
Виклад основного матеріалу. Вибір місця роз-
ташування станції технічного обслуговування й ремон-
ту автотранспортних засобів є одним із найважливі-
ших рішень, яке повинна прийняти фірма, що працює
в цій сфері бізнесу. З одного боку, місцеположення СТО
визначає потенційну кількість клієнтів і господарський
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22482 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:36:15Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Курчин, О. 2011-06-22T22:00:08Z 2011-06-22T22:00:08Z 2011 Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті/ О. Курчин // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 91-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22482 346.5 У статті розглянуто підстави та порядок розміщення зовнішньої реклами в місті. Обґрунтовано доцільність удосконалення рекламного законодавства України щодо конкретизації
 вимог, які висуваються до порядку розміщення зовнішньої реклами в місті. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Економіка Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті Курчин, О. Економіка |
| title | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті |
| title_full | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті |
| title_fullStr | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті |
| title_full_unstemmed | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті |
| title_short | Особливості розміщення зовнішньої реклами в місті |
| title_sort | особливості розміщення зовнішньої реклами в місті |
| topic | Економіка |
| topic_facet | Економіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22482 |
| work_keys_str_mv | AT kurčino osoblivostírozmíŝennâzovníšnʹoíreklamivmístí |