Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки
У статті досліджено досвід вирішення соціальних проблем, які постали перед жителями сучасних міст, у межах моделі європейської соціальної економіки. Окреслено можливості, які мають основні інститути такої моделі (кооперативи, асоціації, фонди, товариства взаємного страхування та інші так звані &qu...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22487 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки / О. Юрманова // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 202-205. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859950861943308288 |
|---|---|
| author | Юрманова, О. |
| author_facet | Юрманова, О. |
| citation_txt | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки / О. Юрманова // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 202-205. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті досліджено досвід вирішення соціальних проблем, які постали перед жителями
сучасних міст, у межах моделі європейської соціальної економіки. Окреслено можливості,
які мають основні інститути такої моделі (кооперативи, асоціації, фонди, товариства взаємного страхування та інші так звані "соціальні підприємства") для реалізації муніципальних
соціальних програм.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:16:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
202 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
УДК 330.342.146:332.025
ÑÎÖ²ÀËÜͲ ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃΠ̲ÑÒÀ ²
ÌÅÕÀͲÇÌÈ ¯Õ ÂÈвØÅÍÍß Â ÌÎÄÅ˲
ªÂÐÎÏÅÉÑÜÊί ÑÎÖ²ÀËÜÍί ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ
ОЛЕНА ЮРМАНОВА,
кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії та загальноекономічних наук
Донецького інституту залізничного транспорту
У статті досліджено досвід вирішення соціальних проблем, які постали перед жителями
сучасних міст, у межах моделі європейської соціальної економіки. Окреслено можливості,
які мають основні інститути такої моделі (кооперативи, асоціації, фонди, товариства взаєм-
ного страхування та інші так звані "соціальні підприємства") для реалізації муніципальних
соціальних програм.
Ключові слова: європейська соціальна економіка, громадянське суспільство, муніципаль-
ний сектор, кооперативи, асоціації, фонди, товариства взаємного страхування, соціальні
кооперативи, соціальні підприємства.
Постановка проблеми і стан її вивчення. Кож-
не територіальне утворення має форму управління -
місцеве самоврядування. Територія, у межах якої ре-
алізується місцеве самоврядування, стає муніципаль-
ним утворенням. У межах муніципального утворення
місцеве самоврядування орієнтоване на розвиток
місцевого господарства (не тільки суспільного, але й
приватного, особистого), житлово-комунального об-
слуговування, соціальної сфери, задоволення щоден-
них соціально-економічних потреб людей. Муніципаль-
ний сектор, таким чином, стає продуктом спільного гос-
подарювання, управління справами громади в інте-
ресах усіх її членів. Сама громада характеризується
не тільки територіальною єдністю, але й особливими
відчуттями причетності до суспільства й відповідаль-
ності перед ним, які забезпечують соціальну взаємо-
дію своїх членів. Одночасно місцева спільнота висту-
пає як невід'ємна складова громадянського суспіль-
ства, породження ініціативності людей, виникає при-
родним шляхом (як рух на місцях), хоча й стає об'єктом
державного регулювання.
Від початку 80-х рр. XX ст. економічна ситуація в
провідних капіталістичних країнах світу різко змінюєть-
ся і, відповідно, змінюються умови, у яких реалізову-
валася соціальна політика держави добробуту. Упо-
вільнення темпів економічного зростання активізува-
ло процеси реформування як економічної складової
державного регулювання, так і соціальної. При цьому
в реформуванні соціального регулювання чітко окрес-
лилась тенденція лібералізації соціальної політики.
Відбулася зміна парадигми соціальної політики: вона
була переорієнтована з безпосередньої економічної
допомоги людині на створення умов для її розвитку,
для забезпечення рівних можливостей для всіх членів
суспільства. "Держава добробуту", "держава благо-
денства" перетворюється на "державу соціальних
інвестицій". Особливу роль у здійсненні такої соціаль-
ної політики відведено органам місцевого самовря-
дування та інститутам громадянського суспільства,
насамперед інститутам самоорганізації та самозабез-
печення громадян, до яких (відповідно до моделі євро-
пейської соціальної економіки) прийнято відносити
кооперативи, товариства взаємного страхування, асо-
ціації, фонди, характерними рисами яких є демокра-
тизм, самоврядність, ініціативність у суспільних спра-
вах на місцевому рівні.
Вивчення явища європейської соціальної економі-
ки тільки розпочинається у вітчизняній економічній
науці, передусім у роботах О. О. Бєляєва [1], А. С. Бе-
бело [2], В. М. Гейця [3], Ю. К. Зайцева [4], В. Д. Лагу-
тіна [5] та ін. Разом із тим, досвід вирішення соціаль-
них проблем жителів муніципальних утворень на основі
залучення основних організаційних форм європейсь-
кої соціальної економіки не знайшов свого відображен-
ня в працях вітчизняних дослідників.
Мета статті - вивчити досвід вирішення соціальних
проблем, з якими стикаються жителі сучасних міст, у
межах моделі європейської соціальної економіки, по-
казати можливості, які мають основні інститути цієї мо-
делі, для реалізації муніципальних соціальних програм.
Виклад основного матеріалу. Основні завдан-
ня, що стоять перед муніципальними органами влади,
насамперед пов'язані з благоустроєм міської території,
створенням сприятливих умов для життєдіяльності го-
родян. Серед великого комплексу завдань, розв'язу-
ваних міською владою, необхідно виокремити, у пер-
шу чергу, соціально-економічні: забезпечення зайня-
тості населення, організацію суспільних робіт, забез-
печення доступу городян до широкого спектра соціаль-
них послуг, таких як житлово-комунальне, побутове об-
слуговування, розвиток сфери охорони здоров'я, дош-
кільної та шкільної освіти, формування ринку спожив-
чих товарів і послуг з урахуванням платоспроможного
попиту жителів міста.
Зазначені соціально-економічні проблеми вимага-
ють чіткого визначення джерел стійкого фінансуван-
ня для утримання та розвитку галузей соціального
обслуговування населення. Але через обмеженість
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
ЕКОНОМІКА 203
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
повноважень або можливостей органи місцевого са-
моврядування можуть вирішити далеко не всі пробле-
ми. Значною мірою це пов'язано з обмеженістю коштів
на соціальні цілі та галузі, що обслуговують місто, у
держбюджеті країни. Аналогічна ситуація спостері-
гається не тільки у вітчизняному міському госпо-
дарстві, але й стала очевидною тенденцією в містах
Західної Європи, що й спричинило кризу держави "за-
гального добробуту".
Разом із тим, у період радикальних змін місцеві
громади активізують функцію захисту від негативних
наслідків цих змін. Неминучим стає рух муніципальної
влади вбік розширення повноважень самовизначен-
ня, використання потенційних джерел самофінансуван-
ня міста, інституціоналізації економічної діяльності,
заснованої на визнанні соціально-економічної ефек-
тивності нових для міської економіки інституціональ-
них утворень - різних форм і видів кооперативів, асо-
ціацій, фондів, товариств взаємного страхування та
інших т. зв. "соціальних підприємств", що становлять
організаційну основу європейської соціальної еконо-
міки та чия соціальна підприємницька ініціатива спря-
мована на пом'якшення або вирішення соціальних
проблем, а її результативність виражена в поліпшенні
якості життя людей [7].
Західноєвропейська теорія та практика комплекс-
ного вирішення питань соціально-економічного роз-
витку муніципальних утворень дає приклад викорис-
тання такого інструменту, як кооперативна модель гос-
подарювання, що абсолютно успішно вбудовується в
сучасну ринкову економіку й демонструє очевидні ус-
піхи у вирішенні наявних соціально-економічних про-
блем не тільки окремої місцевої громади, але й більш
значних територіальних утворень. Ідеться про коопе-
ративні моделі, що виникли в другій половині XX ст.:
кооперативна корпорація Мондрагон (Mondragon
Cooperative Corporation) в автономній області Іспанії
Країні Басків і в італійській області Емілія-Романья
(Північна Італія).
Кооперативи мондрагонської групи стали явищем
не зовсім типовим для сучасних ринкових економік. Їхні
особливості полягають не стільки в самій коопера-
тивній формі власності, а в тому, що ці кооперативи
тісно пов'язані між собою організаційно й технологіч-
но. До структури мондрагонської кооперативної кор-
порації стали входити організації, що додали стійкості
існуванню самих кооперативів, такі як кредитна спілка
Caja Laboral Popular (CLP). Вона стала джерелом ка-
піталу для кооперативів, що розширюються, через
акумулювання заощаджень жителів Мондрагона з ме-
тою їхнього інвестування в місцеві кооперативи. Оче-
видна перевага, що одержують робітники від членства
в кооперативах Мондрагона, - стійка та гарантована
зайнятість. У 60-70-х рр. XX ст. у розглянутому регіоні
за фінансової підтримки кредитної спілки з'являлися
чотири-п'ять нових кооперативів щорічно. Фактично
MCC - це кооперативне ділове коло, що об'єднує 264
компанії (головним чином, кооперативи), організовані
в сектори - фінансовий, індустріальний, розподілу, дос-
лідження та навчання. У 2008 р. МСС складався з
92773 робітників-власників. Зараз група кооперативів
Мондрагона об'єднує понад 170 підприємств, на яких
задіяні 20-21 тис. осіб [8]. Це не розрізнені кооперати-
ви, розташовані в одній місцевості, а, по суті, єдина
корпорація (що й відображає її іспанська назва). До
корпорації входять промислові кооперативи (понад
80), декілька житлових і сільськогосподарських коо-
перативів, мережа кооперативних супермаркетів -
понад 300 магазинів, технологічні училища, техноло-
гічний дослідний інститут, кооперативний університет,
науково-дослідний центр та інші організації, що обслу-
говують потреби всієї корпорації. До корпорації вхо-
дять і декілька кооперативів, розташованих за межа-
ми міста Мондрагон. Працівники підприємств МСС
мають найвищі в Іспанії заробітки.
Особливе місце в кооперативному секторі Італії
належить т. зв. соціальним кооперативам [9], які в умо-
вах очевидної приватизації суспільних послуг, що рані-
ше надавалися відповідними державними структура-
ми (послуги охорони здоров'я, соціального забезпе-
чення), зуміли зайняти нішу, що звільнилася, і тепер
успішно задовольняють 60 % домашніх і медичних
послуг. При цьому визнається безсумнівне лідерство
Італії в розвитку цілісної системи соціальних коопера-
тивів. У спеціальному законі про соціальні коопера-
тиви (прийнятому в 1991 р.) указується, що система-
тична робота соціальних кооперативів повинна бути
орієнтована, насамперед, на місцеву спільноту (міс-
цеві громади), підкреслюється важливість ретельно-
го сегментування потреб членів місцевих громад з
метою більш повного їх урахування та задоволення.
Соціальні кооперативи функціонують у двох таких кла-
сичних формах: кооперативи, що надають послуги із
соціального забезпечення (у галузі охорони здоров'я,
організації догляду за літніми громадянами, освітніх
послуг) і кооперативи, що вирішують проблеми зайня-
тості представників досить специфічних груп населен-
ня (фізичні або розумові інваліди, пацієнти психіатрич-
них лікарень, наркомани, алкоголіки, безробітна мо-
лодь, особи, що звільнилися з місць ув'язнення).
На думку і дослідників, і представників місцевої
влади, присутність в економічній і соціальній сфері
різноманітних кооперативних форм господарювання
є важливим стабілізуючим фактором розвитку муніци-
пальної та регіональної економіки. Ще однією складо-
вою успішного соціально-економічного розвитку Емілії-
Романьї є політика підтримки муніципальною владою
та регіональним урядом кооперативів і підприємств,
що перебувають у власності працівників, як базових
елементів малого бізнесу.
Важливим завданням муніципальних утворень є
максимальне використання потенціалу самофінансу-
вання для реалізації розробленої стратегії розвитку
міста, активне залучення вільних коштів населення.
Одним із найдинамічніших елементів кооперативного
сектора моделі європейської соціальної економіки є
фінансовий сектор, що спеціалізується на наданні кре-
дитних, ощадних і страхових послуг. Більшість коопе-
ративних банків характеризуються високим рівнем
капіталізації. Такі банки одержують стійкі доходи, на-
даючи кредитні послуги, і багато хто з них має високі
показники кредитоспроможності позичальників. Се-
редня частка європейських кооперативних банків на
ринку банківського сектора складає приблизно 20 %
(за депозитами). У деяких країнах ця частка значно
більша. Так, у Франції кооперативні банки контролю-
ють 60 % ринку депозитів, у кооперативних банках
Німеччини зосереджено 21 % депозитів й обслуго-
вується 30 млн клієнтів, в Італії - 21 % депозитів і майже
8 млн клієнтів. Кооперативні банки фінансують 32 %
європейських малих і середніх підприємств (SMEs)
[10]. На фінансовому ринку в сегменті страхування
працюють страхові кооперативи та товариства взає-
много страхування, що пропонують різноманітний
асортимент своєї продукції за доступною ціною: стра-
хування здоров'я, страхування на випадок хвороби,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
204 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
від нещасного випадку, із непрацездатності. З десяти
країн світу з високою часткою страхових кооперативів
і товариств взаємного страхування вісім - європейські.
Імовірно, Франція - країна, де така кооперативна фор-
ма є однією з найбільш потужних, оскільки нею охоп-
лено 58 % французького ринку необов'язкового стра-
хування, при цьому забезпечуються роботою понад 20
тис. осіб [11, с. 4]. Муніципальні органи влади, здійсню-
ючи активну фінансову політику, повинні створити такі
умови, щоб жителі були зацікавлені вкладати у фінан-
сування міста акумульовані в зазначених кооператив-
них фінансових структурах кошти.
Житлово-комунальне господарство є пріоритетною
сферою муніципальної соціально-економічної політи-
ки. Проте орієнтація тільки на бюджетні кошти міста є
недостатньою для досягнення мінімально необхідних
темпів розвитку цього елемента соціальної інфра-
структури. У 80-90-х рр. XX ст. сфера соціального жит-
ла зазнала докорінних змін. З переходом країн Цент-
ральної та Східної Європи до ринкової економіки жит-
ловий фонд був реконструйований. Якщо в західно-
європейських країнах соціальне житло зберігається як
компонент житлового муніципального господарства,
то в країнах із трансформаційною економікою ситуа-
ція в секторі недорогого орендного житла змінилася,
в основному, унаслідок реалізації програм масової ши-
рокомасштабної приватизації, що призвела до майже
повного зникнення орендного житла. Це означає, що
соціально вразливим групам населення з низькими
доходами вкрай важко одержати гідне житло. Але ана-
логічні труднощі також характерні й для більшості роз-
винених країн Західної Європи навіть за відсутності
дефіциту житла в цих країнах.
У західноєвропейських країнах відповідальність за
забезпечення доступного житла для сімей, що перебу-
вають в несприятливому соціальному становищі, несе
місцева влада. У деяких країнах (Велика Британія,
Швеція, Німеччина) муніципальні органи управління
безпосередньо беруть участь у процесі будівництва
й експлуатації орендного житла (державного житлово-
го фонду), в інших же країнах (Нідерланди, Франція)
вони співпрацюють з незалежними соціальними домо-
власниками або іноді з приватними інвесторами
(Німеччина) для розробки спільної позиції з питань роз-
поділу соціального житла та встановлення квартирної
плати. У 90-х рр. XX ст. у період кількісного насичення
ринку житла багато західних країн, за винятком Ірландії
та Німеччини, скоротили державні субсидії на будівниц-
тво й експлуатацію соціального житла. Сьогодні прак-
тично повсюдно спостерігається відмова від прямо-
го втручання держави в житловий сектор багатьох
західних країн. Така зміна підходу відбиває зростаючу
необхідність забезпечення інвестицій із інших джерел
(окрім державного бюджету). Держава лише частко-
во використовує для конкретних цілей та за можли-
вістю непрямим чином податкові пільги, гарантовані
приватні позики під низькі відсотки, позики під низькі
відсотки з державного фонду, додаткові прямі субсидії.
У цьому випадку підрядниками є не держава чи муні-
ципалітет, що не відрізняється високою ефективністю
в галузі будівництва соціального житла та управління
ним, а незалежні недержавні організації, які готові піти
на деякі або навіть на всі ринкові ризики: житлові асо-
ціації та житлові кооперативи. Майже всі західні краї-
ни усвідомлюють важливість житлових асоціацій і ко-
оперативів як колективних некомерційних організацій,
орієнтованих на досягнення соціальних цілей.
Розвиток житлово-будівельного сектора на основі
кооперування дозволяє об'єднати людські та недержавні
фінансові ресурси, відродити втрачене значення співро-
бітництва між членами суспільства та реалізувати фун-
даментальне людське право на гідне житло.
Для нас особливий інтерес може становити так зва-
на "норвезька житлова модель", розроблена та реа-
лізована в другій половині XX ст. [12] Відповідно до
зазначеної моделі взаємовідповідальними за реаліза-
цію державної політики будівництва доступного житла
були визначені Державний житловий банк, що мав за-
безпечувати фінансування житлового будівництва, му-
ніципалітети, що давали під будівництво землю, і Рух
житлових кооперативів, що відповідав за здійснення
будівництва. Державний житловий банк надавав по-
зики для будівництва нових будинків, що покривали 70-
80 % витрат, процентні ставки за позичками були сут-
тєво субсидовані центральним урядом і період вип-
лат був визначений у 50 років, при цьому витрати на
житло не повинні були перевищувати 20 % доходу се-
реднього робітника. Звичайно, із часом ці умови зміни-
лися. Доступ до субсидованих позик держави зберігся
за домашніми господарствами з низькими доходами.
Період виплат скоротився до 30 років. Але, як і рані-
ше, саме кооперативи мають привілеї фінансування
за рахунок Державного житлового банку. Ця позика по-
криває до 60-70 % витрат на будівництво, здійснюва-
не кооперативом. Іншу частину капіталу потрібно зап-
латити безпосередньо покупцеві - члену кооператива.
Муніципальній владі в розглянутій моделі відведе-
но іншу ключову роль. Муніципалітети відповідальні за
те, щоб забезпечити необхідну землю й інфраструкту-
ру для житлового будівництва. Крім того, муніципалі-
тети залучаються до процедури видачі позик Держав-
ним житловим банком. Вони беруть участь в оцінці
поданих заяв на право одержання таких позик. Крім
того, муніципалітети відіграють активну роль у вирі-
шенні житлових проблем певних груп населення, на-
приклад, людей похилого віку, інвалідів і людей із низь-
кими доходами.
Житлові кооперативи в Норвегії стали, за визнан-
ням самих норвежців, одним із головних інструментів
створення суспільства добробуту в цій країні протягом
другої половини XX ст. Навіть сьогодні, в умовах лібе-
ралізації ринку нерухомості, норвезька житлова коопе-
рація не втратила своїх позицій. Житлові кооперативи
сьогодні діють у всіх містах і контролюють в них істотну
частку ринку нерухомості. Наприклад, в Осло близько
40 % усього житла є кооперативним. На національно-
му рівні житловими кооперативами охоплено 15 % усьо-
го житлового фонду країни. Житловий кооперативний
сектор Норвегії містить понад 100 асоціацій житлових
кооперативів, 4500 кооперативів, що об'єднують понад
660 тис. індивідуальних членів. Це високий показник,
якщо враховувати, що все норвезьке населення - лед-
ве перебільшує 4,5 млн осіб [12, с. 13].
У Швеції діяльність житлових асоціацій та коопе-
ративів не обмежується винятково будівництвом, але
проникає і в інші сфери міського господарства: кому-
нальне обслуговування, управління муніципальною
власністю та надання послуг, пов'язаних із утримуван-
ням житла. В останні роки житлові кооперативи та їхні
асоціації залучаються міською владою до вирішення
такої проблеми, як здавання в оренду муніципального
житла й перетворення його на кооперативне.
Зберігаючи свої позиції в будівельному секторі
міської економіки, житлова кооперація західних країн
розвивається в напрямку диверсифікованості еконо-
мічної та соціальної діяльності. Так, житлово-будівельні
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
ЕКОНОМІКА 205
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
кооперативи та кооперативи, що займаються комуналь-
ним розвитком, зорієнтовані на задоволення особли-
вих потреб людей похилого віку (у першу чергу, їх більш
високу потребу в соціальному забезпеченні й у додат-
кових послугах (придбання товарів, прибирання, готу-
вання їжі, читання вголос тощо). Одні забезпечують не-
обхідні житлові умови для самотніх, інвалідів, імміг-
рантів чи бездомних або розселяють одержувачів со-
ціальної допомоги в будинки, де мешкають переважно
сім'ї. Інші ж зосередили зусилля на наданні основних ко-
мунальних послуг, таких як видалення відходів, водо-
постачання й поліпшення санітарних умов.
У Франції міський кооперативний рух "Mouvement
des Cites Cooperatives" вже давно довів можливість
поєднання соціальної житлової політики, надання якіс-
ного житла, участі в цьому процесі кооперативів та еко-
номіки, орієнтованої на надання послуг. У Великій Бри-
танії місцева влада передає підрядникам управління
державним житловим фондом, виконання таких допо-
міжних функцій, як організація громадського харчування
та прибирання в навчальних і медичних установах, а
також надання 85 % соціальних послуг. Як правило, до
кооперативів перешли житлові приміщення й лікарні, які
раніше належали муніципальним органам влади. Жит-
лово-будівельні кооперативи в Австрії, Німеччині та
Швеції особливу увагу в будівництві житла приділяють
специфічним потребам осіб похилого віку і тих, хто
страждає фізичними й розумовими вадами, а також
багатодітним сім'ям. У цих країнах, так само як і в Данії,
Норвегії та Фінляндії, житлово-будівельні кооперативи
часто розширюють сферу своїх послуг, включаючи до
них догляд удома і надання фінансових, медичних, сто-
матологічних послуг та іншої соціальної допомоги (на-
приклад, перукарські та бібліотечні послуги тощо), для
чого вони залучають фахівців іззовні.
Лібералізація державної соціальної політики в за-
хідноєвропейських країнах призвела до істотного ско-
рочення муніципального фінансування установ охоро-
ни здоров'я й установ дошкільного виховання. Вихід
був знайдений завдяки розробці механізму взаємодії
створених медичних кооперативів, батьківських дитя-
чих садків (мають статус асоціацій) із муніципальною
владою. Створення таких кооперативів та асоціацій
фахівцями сфери соціального забезпечення допомог-
ло їм зберегти роботу або знайти її. У свою чергу, му-
ніципалітети беруть активну участь в організації та роз-
витку й інших кооперативів, наприклад, кооперативів,
що надають послуги з упорядкування та утримання
житла, літнім особам, кооперативних стоматологічних
клінік і медичних центрів. Через те що в користувачів
цими послугами найчастіше відсутня необхідна квалі-
фікація чи немає мотивів для створення кооперати-
ву, муніципалітети заохочують створення кооперативів
самим персоналом. У Швеції на прикладі кооперативів,
що надають послуги розумово відсталим людям, вив-
чалася корисність для муніципалітетів від коопера-
тивів соціального обслуговування. Метою цих коопе-
ративів є працевлаштування розумово відсталих. За
допомогою кооперативів інвалідів у муніципалітетів
з'явилась істотна економія фінансових ресурсів зав-
дяки тому, що послуги кооперативів виявилися дешев-
шими за муніципальні.
Муніципалітети укладають взаємні угоди про спів-
робітництво, поділ обов'язків і покупку послуг. Багато
муніципалітетів здійснюють рекламу кооперативних
служб, поширюючи інформацію й проводячи тренінги.
Крім контролю за наданням соціальних послуг, муні-
ципалітет може на підставі своєї фінансової підтримки
впливати на діяльність кооперативу. В угодах про
співробітництво й придбання послуг муніципалітет
може зберегти за собою права адміністрування й кон-
тролю, що, однак, не повинно суперечити законодав-
ству. Муніципалітет може стати членом кооперативу й
обирати своїх представників для участі в зборах коо-
перативу.
Висновки
У рамках статті автором розглянуто приклади за-
лучення тільки таких інститутів європейської соціаль-
ної економіки, як кооперативи й асоціації до вирішен-
ня основних соціально-економічних проблем, що пе-
ребувають у сфері уваги муніципальних органів вла-
ди. Але досліджений матеріал надає можливість зро-
бити такі висновки.
1. Модель європейської соціальної економіки зі
своїми основними інститутами виявилася досить ус-
пішною в забезпеченні взаємодії з муніципальними ут-
вореннями в процесі здійснення останніми своїх со-
ціальних програм. Муніципальні влади в умовах лібе-
ралізації державної соціальної політики, спираючись
на різні форми соціальних підприємств, одержують
можливість реалізувати новий підхід до вирішення
проблем розвитку міста - орієнтація під час розробки
муніципальної стратегії на пріоритетне використання
місцевих ресурсів і видів діяльності, наближених до
потреб і традицій місцевої громади.
2. Використання механізмів співробітництва міської
влади з основними соціальними організаціями євро-
пейської соціальної економіки дозволяє не тільки роз-
робити муніципальну модель формування й викорис-
тання коштів на розвиток соціальної сфери міста в рин-
кових умовах, але й сприяє її успішній реалізації.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бєляєв О. О. Соціально-економічна трансформація: тео-
рія та практика здійснення в Україні / О. О. Бєляєв. - К. : КНЕУ,
2006. - 176 с.
2. Бебело А. С. Соціалізація і гуманізація економічних відно-
син / А. С. Бебело, С. А. Бебело, А. В. Коровський. - К. : КНЕУ,
2007. - 240 с.
3. Геєць В. М. Соціогуманітарні складові перспектив перехо-
ду до соціально-орієнтованої економіки в Україні / В. М. Геєць //
Економіка України. - 2000. - № 1. - С. 4-11; № 2. - С. 4-12.
4. Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України та системна
трансформація суспільства: методологія і практика : [моногра-
фія] / Ю. К. Зайцев. - К. : КНЕУ, 2002. - 188 с.
5. Лагутін В. Д. Людина і економіка. Соціоекономіка /
В. Д. Лагутін. - К. : Просвіта, 1996.
6. Міжнародний валютний фонд. База даних Світового еко-
номічного огляду (квітень 2008) : всесвітній економічний форум
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://gcr.weforum.org/gcr/.
7. Defourny J. The social economy: the worldwide making of a
third sector / J. Defourny, P. Develtere. - Liege : Centre d'Economie
Sociale University of Liege, 1999. - 35 p.
8. 2008 Annual Report / Mondragon Corporate Centre [Електрон-
ний ресурс]. - Режим доступу : //www.mondragoncorporation.com.
9. Logue J. The Emilia Romagna model - in more detail /
Economics, Cooperation, and Employee Ownership [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://dept.kent.edu/oeoc/oeoclibrary/
emiliaromagnalong.htm.
10. [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://
www.eurocoopbanks.coop.
11. Mutual have 24 % of market // Voice. - 2008. - Issue 63. -
P. 2-5.
12. Pedersen R. B. Co-operative Housing: The Norwegian Housing
Model / R. B. Pedersen // Review of International Co-operation. -
2003. - Vol. 96. - No. 1. - P. 13-16.
© О. Юрманова
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22487 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:16:39Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Юрманова, О. 2011-06-22T22:07:20Z 2011-06-22T22:07:20Z 2011 Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки / О. Юрманова // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 202-205. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22487 330.342.146:332.025 У статті досліджено досвід вирішення соціальних проблем, які постали перед жителями сучасних міст, у межах моделі європейської соціальної економіки. Окреслено можливості, які мають основні інститути такої моделі (кооперативи, асоціації, фонди, товариства взаємного страхування та інші так звані "соціальні підприємства") для реалізації муніципальних соціальних програм. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Економіка Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки Article published earlier |
| spellingShingle | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки Юрманова, О. Економіка |
| title | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки |
| title_full | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки |
| title_fullStr | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки |
| title_full_unstemmed | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки |
| title_short | Соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки |
| title_sort | соціальні проблеми сучасного міста і механізми їх вирішення в моделі європейської соціальної економіки |
| topic | Економіка |
| topic_facet | Економіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22487 |
| work_keys_str_mv | AT ûrmanovao socíalʹníproblemisučasnogomístaímehanízmiíhviríšennâvmodelíêvropeisʹkoísocíalʹnoíekonomíki |