Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку
У статті обґрунтована необхідність і форми взаємодії влади, бізнесу й суспільства на рівні регіону при реалізації соціальних проектів. Розглянуті методологічні основи взаємодії держави, бізнесу і суспільства в економічній системі регіону. Основною організаційною формою такої взаємодії, на думку ав...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22494 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку / О. Мартякова, Т. Василенко // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 97-100. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22494 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мартякова, О. Василенко, Т. 2011-06-22T23:15:40Z 2011-06-22T23:15:40Z 2011 Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку / О. Мартякова, Т. Василенко // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 97-100. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22494 338.242.42 У статті обґрунтована необхідність і форми взаємодії влади, бізнесу й суспільства на рівні регіону при реалізації соціальних проектів. Розглянуті методологічні основи взаємодії держави, бізнесу і суспільства в економічній системі регіону. Основною організаційною формою такої взаємодії, на думку авторів, є публічно-приватне партнерство. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Економіка Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку |
| spellingShingle |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку Мартякова, О. Василенко, Т. Економіка |
| title_short |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку |
| title_full |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку |
| title_fullStr |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку |
| title_full_unstemmed |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку |
| title_sort |
проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку |
| author |
Мартякова, О. Василенко, Т. |
| author_facet |
Мартякова, О. Василенко, Т. |
| topic |
Економіка |
| topic_facet |
Економіка |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Схід |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті обґрунтована необхідність і форми взаємодії влади, бізнесу й суспільства на
рівні регіону при реалізації соціальних проектів. Розглянуті методологічні основи взаємодії
держави, бізнесу і суспільства в економічній системі регіону. Основною організаційною формою такої взаємодії, на думку авторів, є публічно-приватне партнерство.
|
| issn |
1728-9343 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22494 |
| citation_txt |
Проблеми партнерства бізнесу, влади та суспільства в системі регіонального розвитку / О. Мартякова, Т. Василенко // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 97-100. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT martâkovao problemipartnerstvabíznesuvladitasuspílʹstvavsistemíregíonalʹnogorozvitku AT vasilenkot problemipartnerstvabíznesuvladitasuspílʹstvavsistemíregíonalʹnogorozvitku |
| first_indexed |
2025-11-26T18:19:58Z |
| last_indexed |
2025-11-26T18:19:58Z |
| _version_ |
1850767801659162624 |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА 97
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
споживач отримує послугу в будь-якому випадку, якщо
проходить (проїжджає) безпосередньо через місце,
де розташоване СТО, в інших випадках розраховуєть-
ся вірогідність відвідування споживачем СТО залеж-
но від відстані, від його маршруту до СТО і від при-
вабливості СТО.
Висновок
Розглянуто основні моделі, які застосовуються в су-
часних умовах господарювання для вибору місця роз-
ташування сервісної точки. При цьому регресійний аналіз
був розглянутий детальніше, зважаючи на його новизну
для української практики й більшу складність. Разом із
тим, не доцільно було б рекомендувати застосування в
усіх випадках тільки одного методу. Кожен із перерахо-
ваних варіантів вирішення проблеми може бути назва-
ний найкращим для певних ситуацій. Зараз у маркетин-
говій науці існує різноманіття методів із достатньо висо-
кою потужністю для забезпечення ухвалення рішення
щодо вибору місця розташування сервісної точки. В Ук-
раїні активно застосовуються тільки два методи (метод
контрольного списку й аналоговий метод). Разом із тим,
із розвитком автосервісної мережі застосування точні-
ших методів стає все більш виправданим.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Розташування продуктивних сил (теорія, методи, практи-
ка) : [монографія] / Ю. І. Стадніцький, А. Г. Загородній, Т. Б. Да-
нилович, О. Е. Товкан. - Львів : Центр Європи, 2002. - 251 с.
2. Товкан О. Е. Світовий і український досвід державного
регулювання розташування підприємств / О. Е. Товкан. - Львів :
ЗУКЦ, 2005. - 76 с.
3. Економічній вибір оптимальних технологій: мікро- та мак-
роекономічні аспекти : [монографія] / Ю. І. Стадніцький, А. Г. За-
городній, О. М. Капітанець, О. Е. Товкан. - Львів : ЗУКЦ, 2006. -
320 с.
4. Applebaum W. Can Store Location Be A Science? /
W. Applebaum // Economic Geography. - 1965. - № 41. - Р. 234-237.
5. Cohen S. Evaluating Store Sites and Determining Store Rents
/ S. Cohen, W. Applebaum // Economic Geography. - 1960. - № 36.
- Р. 1-35.
6. Cottrel J. An Environmental Model of Performance
Measurement in а Chain of Supermarkets / J. Cottrel // Journal of
Retailing. - 1973. - № 39 (Fall). - Р. 51-63.
7. Kane B. J. A Systematic Guide to Supermarket Location
Analysis / B. J. Kane. - New York : Fanchild Publications, 1966.
8. Linge M. Factors Affecting Rural Bank Market Share /
M. Linge, T. Shin // Akron Business and Economic review. - 1981. -
№ 10. - Р. 35-39.
9. Lord J. The Use of Regression Models in Store Location
research: A Review and Case Study / J. Lord, C. Lynds // Akron
Business an Economic Review. - 1981. - № 10. - Р. 13-19.
10. Nelson R. The Selection of Retail Locations / R. Nelson. -
New York : F.W.Dodge Corp, 1958.
11. Olsen L. Market Area Characteristics and Branch Bank
Performance / L. Olsen, J. Lord // Journal of Bank Research. - 1979.
- № 10. - Р. 102-110.
© О. Лисак
УДК 338.242.42
ÏÐÎÁËÅÌÈ ÏÀÐÒÍÅÐÑÒÂÀ Á²ÇÍÅÑÓ, ÂËÀÄÈ ÒÀ
ÑÓÑϲËÜÑÒÂÀ  ÑÈÑÒÅ̲ ÐÅòÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ
ОЛЕНА МАРТЯКОВА,
доктор економічних наук, професор, завідувач сектора проблем економічного регулювання
соціальних процесів на виробництві Інституту економіки промисловості
НАН України, м. Донецьк
ТЕТЯНА ВАСИЛЕНКО,
науковий співробітник сектора проблем економічного регулювання соціальних процесів на
виробництві Інституту економіки промисловості НАН України, м. Донецьк
У статті обґрунтована необхідність і форми взаємодії влади, бізнесу й суспільства на
рівні регіону при реалізації соціальних проектів. Розглянуті методологічні основи взаємодії
держави, бізнесу і суспільства в економічній системі регіону. Основною організаційною фор-
мою такої взаємодії, на думку авторів, є публічно-приватне партнерство.
Ключові слова: взаємодія, співпраця, партнери, моделі, ресурси, довіра.
Постановка проблеми й стан її вивчення. В умо-
вах економічної кризи, викликів сучасності, а також пе-
ревантаженості бюджету соціальними витратами не-
обхідні сучасні економічні механізми для модернізації
соціогуманітарної політики. Наслідком цього й реаль-
ним способом модернізації в соціальному секторі еко-
номіки є об'єднання зусиль і ресурсів держави, бізне-
су й суспільства. Складність вирішення питання поля-
гає в тому, що у вітчизняній науці та практиці немає
системних досліджень у цьому напрямі взагалі, а в
роботах зарубіжних дослідників вони представлені
фрагментарно, стосуються окремих економічних
інструментів, що використовуються в певному інсти-
туційному середовищі.
Аналізу ролі держави в сучасній економіці присвя-
чено багато робіт, серед яких слід виділити фундамен-
тальні праці західних учених Е. Аткінсона, Д. Стігліца,
Г. Таллока, І. Шихаті, а також доповіді фахівців Все-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
98 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
світнього банку [1-2]. У зарубіжній літературі соціаль-
не партнерство як нову модель управління розгляда-
ють М. Уорнер, П. Грінер, П. Драк, С. Ваддок, А. Уїль-
сон і К. Чарлон, А. Франк [3-4]. Різні аспекти сутності
державно-приватного партнерства, а також процеси
його формування й технології функціонування досить
глибоко вивчаються зарубіжними дослідниками, серед
яких виділяються роботи Т. Барнекова, Р. Бойла, Л. Дже-
зіруського, М. Джеррарда [5], С. Кітадзіма, Ф. Кука,
Д. Річа. Останнім часом, унаслідок великомасштаб-
ної політики соціального розвитку в Росії, вивченню
різних аспектів взаємодії держави, бізнесу та суспіль-
ства присвячені дослідження сучасних російських уче-
них М. Афанасьєва, О. Білокрилової [6], С. Глазьєва,
Г. Горланова, Г. Дробота [7], С. Євтюхова, А. Некипе-
лова [8], І. Осадчої, Д. Розенкова, А. Зудіна, Я. Паппе,
С. Перегудова [9], В. Уколова [10], Ф. Шамхалова [11],
Ю. Шишкова, Є. Ясіна та ін. Українська наука знаходить-
ся тільки на початковій стадії розробок щодо окресле-
ного напряму досліджень. З огляду на це бракує тео-
ретичних і методичних розробок, що стосуються вико-
ристання сучасних підходів, механізмів та інструментів
управління процесом ухвалення рішення у сфері со-
ціально-гуманітарного розвитку регіону на основі реа-
лізації взаємодії названих інституцій.
Метою статті є формування методологічних основ
взаємодії держави, бізнесу і суспільства в економічній
системі регіону, організаційною формою якого є парт-
нерство, а також механізму узгодження й ухвалення
рішень суб'єктами вказаної взаємодії на користь роз-
витку й підвищення конкурентоспроможності регіо-
нальної економічної системи.
Виклад основного матеріалу. Основними еко-
номічними моделями взаємодії держави, бізнесу й сус-
пільства є партнерство, корпоративна соціальна
відповідальність і соціальне підприємництво. Із цьо-
го приводу останнім часом було прийнято декілька за-
конодавчих актів, які сприяють модернізації соціогу-
манітарного простору в Україні. До них належать
прийнятий і підписаний Президентом України Закон
"Про державно-приватне партнерство" від 01.07.2010
№ 2404-VI, Указ Президента України "Про заходи щодо
визначення і реалізації проектів пріоритетних напрямів
соціально-економічного і культурного розвитку" від
8.09.2010 року № 895/2010 [12].
Що стосується закону "Про державно-приватне
партнерство", то він законодавчо регламентує й ро-
бить можливим вирішення широкого кола проблем еко-
номічної та соціальної інфраструктури на підставі
об'єднання зусиль і ресурсів держави та бізнесу. За-
гальний результат взаємодії - це кумулятивний ефект
від об'єднання зусиль і ресурсів при балансі інтересів
соціальних партнерів, а також економічної й соціаль-
ної політики. Тим часом практичне застосування цьо-
го закону вимагає уточнення таких питань, як: мета
державно-приватного партнерства (відсутня в законі);
суб'єкти державно-приватного партнерства (із пере-
ліку суб'єктів ДПП виключені державні підприємства й
організації); сфери застосування ДПП (обмежений
перелік видів діяльності, на які розповсюджується цей
закон); форми реалізації ДПП (у законі єдина форма
реалізації ДПП - договори).
Особливої уваги потребує питання введення в за-
конодавчу норму інституту суспільного контролю парт-
нерства, яке дозволить, з одного боку, підсилити конт-
роль, а з іншого - увести в партнерство "третій сек-
тор", основними представниками якого є неприбуткові
громадські організації. Розвинутий "третій сектор"
ідентифікує ризики в соціальній сфері, надає конкретні
соціальні послуги й відстежує реалізацію ініціатив,
практично здійснюючи громадський контроль. Таким
чином, він реалізує інформаційну, управлінську, захис-
ну, розвиваючу й контрольну функції з управління ри-
зиками й вирішення соціальних проблем.
Попри те, що в сучасних умовах необхідна дивер-
сифікація соціальної відповідальності, держава, ре-
алізовуючи свою регулюючу й захисну функції в цій
області, визначає пріоритети реформування та їх по-
слідовність. У цьому руслі в Україні затверджено 11
пріоритетних національних проектів, запропонованих
Указом Президента "Про заходи щодо визначення й
реалізації проектів пріоритетних напрямів соціально-
економічного і культурного розвитку", які визначають
першочергові напрями реформування інфраструкту-
ри соціогуманітарного та економічного простору дер-
жави: "LNG-термінал" (морський термінал з прийому
зрідженого газу); "Енергія природи" (будівництво вітря-
них і сонячних електростанцій); "Доступне житло"; "Чи-
сте місто" (будівництво комплексів із переробки твер-
дих побутових відходів); "Якісна вода" (будівництво
систем очищення води); "Відкритий світ" (інформацій-
но-комунікаційна освітня мережа 4G); "Місто майбут-
нього" (формування плану розвитку міста); "Нове жит-
тя" (нова якість охорони материнства й дитинства);
"Повітряний експрес "(швидкісні перевезення Київ-
Бориспіль); "Олімпійська надія-2022"; "Дунайський
коридор" (спрямований на розвиток транспортного
зв'язку й судноплавства Дунаєм).
Велике значення у вирішенні соціально-гуманітар-
них питань мають соціальні ініціативи бізнес-органі-
зацій, некомерційних і доброчинних організацій.
Сьогодні в Україні вирішальну роль в альянсі взає-
модії партнерів відіграють українські бізнес-органі-
зації. Усвідомлення бізнесом необхідності благо-
дійності та своєї соціальної відповідальності є однією
із засад успішного й гармонійного розвитку суспільства.
Це можливо внаслідок того, що заходи щодо системної
благодійності та корпоративної соціальної відповідаль-
ності спричиняють скорочення розшарування суспіль-
ства й недопущення соціальних конфліктів, оскільки
соціально ефективна компанія - це компанія, страте-
гія розвитку якої узгоджена з інтересами її працівників,
населення території господарювання (присутність бізне-
су) і суспільства в цілому, забезпечує цільове витрачан-
ня виділених коштів; реалізує соціальні проекти на бла-
го розвитку компанії й території, активніше використо-
вує нові технології управління, залучає громадськість
до розробки й реалізації проектів.
Сучасні українські відповідальні компанії прагнуть
переходити від традиційної доброчинності до більш
стратегічних форм взаємодії - системної благодійності
та соціальної відповідальності, зокрема до інвесту-
вання в соціальний сектор економіки регіонів. Так,
зараз широко відомі в Україні такі соціальні проекти:
"Рак виліковний", "Зупинимо туберкульоз" (Благо-
дійний фонд Ріната Ахметова "Розвиток України"); "Ко-
лиски надії", "ЗАВТРА.UA" (Фонд Віктора Пінчука);
"Професіонали майбутнього" (компанія "МТС-Украї-
на"); "Дискусійний клуб", "Інвестиції в розвиток регіонів
присутності" (компанія "СКМ"); "Мій затишний будинок"
(група компаній "Ніко"); "Зігрій любов'ю дитину" (за-
гальний проект державної влади й бізнес-еліти, пред-
ставниками якої є В. Пінчук, Р. Ахметов, О. Фельдман,
І. Коломойський, Д. Фірташ, П. Порошенко, В. Бойко,
К. Жеваго) та інші.
Ще однією особливістю сучасного управління сус-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
ЕКОНОМІКА 99
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
пільством є те, що сьогодні громадські організації
виросли в самостійний сектор суспільних відносин,
який реально діє. Характерними рисами діяльності
"третього сектора" є істотно збільшений професіо-
налізм, розширення спектра послуг, які надаються на-
селенню, прояв соціальної ініціативи при реалізації
соціальних проектів1. Загальновідомі такі проекти,
ініційовані громадськими й доброчинними організаці-
ями: "Інноваційні форми сприяння працевлаштуванню
і самозайнятості населення Донецької області в умо-
вах економічної кризи", "Стратегічне планування з про-
блеми туберкульозу в пілотних регіонах Донецької об-
ласті" (Асоціація "Соціально-економічні стратегії і
партнерства"); проект "Фонд соціальної інвестиції"
("Український фонд соціальних інвестицій"); "Мереже-
вий проект соціальних інвестицій по створенню "Бу-
динків довголіття" на основі соціальних карт для бізне-
су", "Створення соціальних інкубаторів", "Розвиток
соціального туризму" (Асоціація соціальних підпри-
ємців України); "Інклюзівна освіта для дітей з особли-
вими потребами в Україні" (Всеукраїнський фонд "Крок
за кроком"); "Бачити серцем" (Донецький благодійний
фонд "Доброта") тощо.
В Україні зараз як наслідок відсутності методології
управління партнерством складатиметься безліч мо-
делей взаємодії, які залежатимуть не тільки від об'єк-
тивних, але більшою мірою від суб'єктивних чинників
міжособових взаємин між провідними фігурами в про-
цесі формування й реалізації соціальної політики.
Таким чином, у сучасному розумінні партнерство
держави, бізнесу й суспільства має представляти інсти-
туційний, організаційний і ресурсний союз між держа-
вою, приватними компаніями, громадськими орга-
нізаціями при забезпеченні балансу інтересів і розподілі
ризиків при реалізації суспільно значущих проектів.
Механізм взаємодії держави, бізнесу й суспільства
базується на оптимальному використанні таких сис-
темних принципів:
- досягненні консенсусності інтересів влади, бізне-
су й суспільства під час суспільної дискусії з ідентифі-
кації основних напрямів економічної й соціальної стра-
тегії держави;
- інституціоналізації взаємовідносин підприємниць-
ких структур, суспільства й органів влади через зміц-
нення ролі інститутів громадських рад, лобіюючих
структур, саморегулюючих організацій підприємців та
ін., реалізацію соціальних і доброчинних програм;
- участі місто-, бюджетостворюючих і крупних фірм
у соціально-економічному житті місцевої громади че-
рез інститут державно-приватного партнерства та інші
моделі партнерства;
- транспарентності відносин держави й бізнесу;
- демократизації процесів ухвалення стратегічних
рішень;
- диверсифікації соціальної відповідальності бізне-
су і влади [13-15].
Розвиток комплексної моделі партнерства влади,
бізнесу й суспільства на регіональному рівні має прой-
ти такі етапи:
1) усвідомлення представниками органів держав-
ної влади регіону міжсекторних взаємодій для розвит-
ку території;
2) створення інституційної та нормативно-правової
бази розвитку партнерства, закріплення взаємодій у
відповідних стратегіях і концепціях, ухвалення необ-
хідних регіональних рішень;
3) координація й залучення до системи партнер-
ства некомерційних організацій та бізнесу, розробка й
підписання відповідної угоди;
4) запуск у дію системи партнерства в регіоні. Цей
етап передбачає серйозний перегляд регіональної
політики органами державної влади. Зокрема, цільові
соціальні програми й проекти розвитку території мо-
жуть бути розділені на три види:
а) програми й проекти, які повністю реалізовують-
ся владою;
б) програми й проекти, які можуть бути повністю
віддані в аутсорсинг;
в) програми й проекти, які можуть реалізовувати-
ся спільно. Етап реалізації є найсерйознішим, найтри-
валішим і найвідповідальнішим, оскільки передбачає
використання безлічі технологій та інструментів взає-
модії, від коректності реалізації яких залежить ефек-
тивність партнерства в регіоні;
5) моніторинг розвитку партнерства й оцінка його
ефективності. На цьому етапі виконується моніторинг
та оцінка зворотного зв'язку з реалізації партнерства,
пошук ідей, інноваційних технологій, розробка подаль-
ших шляхів розвитку партнерських взаємодій, які надалі
будуть основою відповідних стратегій, угод і практики.
Ключовими індикаторами моделювання управлін-
ня взаємодією держави й бізнесу в регіоні є рівень
соціально-економічного розвитку регіону; рівень роз-
витку бізнесу в регіоні, а також специфіка й ступінь
консолідації його інтересів; традиції відносин регіо-
нальної влади й суб'єктів бізнесу між собою і з цент-
ром; рівень інвестиційної привабливості регіону; ефек-
тивність взаємодії держави й бізнесу; стадія життєво-
го циклу системи взаємодії держави й бізнесу; інститу-
ційна забезпеченість взаємодії; роль громадських
об'єднань. Ці індикатори дозволяють коректувати
механізм управління взаємодією відповідно до конк-
ретних характеристик регіональних підсистем систе-
ми взаємодії інститутів держави, бізнесу й суспільства.
Висновки
1. Партнерство є об'єднуючим началом для трьох
секторів суспільства - приватного, некомерційного та
владного (державного або регіонального). Воно стає
двигуном соціальних змін й економічного розвитку регі-
ону. При співпраці партнери визначають загальні цілі й
завдання, досягають взаєморозуміння й поступово
формують відносини, засновані на довірі та співпраці.
2. Механізм взаємодії держави, бізнесу і суспіль-
ства повинен базуватися на єдиній економічній, по-
літичній та соціальній стратегії держави, інституціона-
лізації взаємовідносин підприємницьких структур, сус-
пільства й органів влади.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Аткинсон Э. Лекции по экономической теории государ-
ственного сектора / Э. Аткинсон, Дж. Стиглиц. - М., 1995.
2. Таллок Г. Новый федералист / Г. Таллок. - М., 1993.
3. Wilson А. Making partnership work / А. Wilson, К. Charlon
// J. Roundtree Foundation. - 1998. - № 1. - Р. 4-15.
4. Frank A. The Partnership Handbook. URL / A. Frank, A. Smith
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
www1.servicecanada.gc.ca/eng/epb/sid/cia/comm_devesid/cia/
comm_deve/cdhbooke.pdf.
5. Gerrard M. B. What Are Public-Private Partnerships, and How
Do They Differ from Privatizations? / M. B. Gerrard // Finance &
Development. - 2001. - Vol. 38. - № 3.
1 Ряд сучасних дослідників "третього сектора" (Я. Грицак, А. Ка-
рась, І. Пасько, Я. Пасько, В. Білецький, О. Винников та ін.) до-
тримуються точки зору про несформованість "третього сектора"
в Україні, його "грантоїдний" характер (прим. ред.).
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
100 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
6. Белокрылова О. С. Взаимодействие бизнеса и власти в
процессе формирования стратегии экономического развития ре-
гионов / О. С. Белокрылова // Проблемы формирования государ-
ственных политик в России. - М., 2006.
7. Дробот Г. А. Меняющаяся роль государства в мировой
экономике ХХ века / Г. А. Дробот // Вестник Московского универ-
ситета. - 2002. - № 3. - (Сер. 18. Социология и политология).
8. Некипелов А. Д. Управление государственными активами:
в поисках рыночной альтернативы / А. Д. Некипелов // Управле-
ние собственностью. - 2003. - № 1.
9. Перегудов С. П. Корпоративный капитал в мировой и рос-
сийской политике / С. П. Перегудов. - М., 2005.
10. Уколов В. Ф. Взаимодействие власти, бизнеса и обще-
ства / В. Ф. Уколов. - М. : Экономика, 2009. - 622 с.
11. Шамхалов Ф. И. Государство и экономика: Основы взаи-
модействия / Ф. И. Шамхалов. - М., 2003.
12. Указ Президента України "Про заходи щодо визначення
і реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-еконо-
мічного та культурного розвитку" від 8.09.2010 року № 895/2010
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi.
13. Варнавский В. Г. Партнерство государства и частного
сектора: формы, проекты, риски / В. Г. Варнавский. - М., 2005.
14. Санникова Т. Public-private partnership [Електронний ре-
сурс]. - Режим доступу : http://www.opec.ru/comment
_doc.asp?d_no=46833.
15. Якунин В. И. Партнерство в механизме государственно-
го управления / В. И. Якунин // Социологические исследования.
- 2007. - № 2.
© О. Мартякова, Т. Василенко
УДК 338.45:330.4
ÌÅÕÀͲÇÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÞÂÀÍÍß Ì²ÑÒÀ
ÒÀ ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß ÉÎÃÎ ÅÔÅÊÒÈÂÍÎÃÎ
ÔÓÍÊÖ²ÎÍÓÂÀÍÍß
МАРИНА МЕЛЬНИКОВА,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Інституту економіко-правових досліджень НАН України
У статті узагальнено особливості механізму господарювання міста, включаючи його склад,
структуру, форми, методи та інструменти. Показано, що господарювання міста повинно
орієнтуватися на конкретного користувача, охоплювати організаційну, комерційно-фінан-
сову, виробничо-господарську діяльність підприємств, відповідати принципам порівняль-
ності, системності, своєчасності, мати кількісно визначені критерії, ураховувати чинники
ризику й забезпечувати виявлення економічних і комерційних резервів. Мета стійкого роз-
витку є основною в міському господарюванні.
Ключові слова: місто, механізм господарювання, стійкий розвиток.
Постановка проблеми. Однією з найважливіших
проблем, пов'язаних із забезпеченням стійкого функціо-
нування й розвитку міста як соціально-економічної сис-
теми, є створення добре налагодженого, адекватного
багатоукладній економіці й ринковим стосункам еконо-
мічного механізму господарювання. Чинний сьогодні в
Україні економічний механізм усе ще характеризується
розбалансованістю інтересів партнерів, витратним ха-
рактером виробництва кінцевого продукту, посиленням
монополізму постачальників ресурсів і нееквівалент-
ністю обміну між стадіями виробничого процесу.
Без розробки принципово нових підходів до фор-
мування й функціонування економічного механізму
господарювання вирішити складні завдання розвитку
міста й реалізувати комплекс заходів із підвищення
ефективності міського господарства в умовах ринко-
вої економіки неможливо. У зв'язку із цим вивчення
теоретичних аспектів, аналіз об'єктивних умов форму-
вання й функціонування, розробка методичних поло-
жень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення
економічного механізму господарювання міста відпо-
відно до сучасних умов має велике практичне значен-
ня і є актуальним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питан-
ня формування й ефективного функціонування меха-
нізму господарювання складних соціально-економіч-
них систем, включаючи місто, розглядаються в дос-
лідженнях вітчизняних і зарубіжних учених і практиків,
зокрема в [1-7]. Ними зроблено значний внесок у роз-
робку теоретичних основ процесу господарювання, за-
безпечення результативності господарювання, оцін-
ку умов господарювання складних соціально-еконо-
мічних систем. Проте окремі аспекти методологічно-
го характеру вимагають розширення досліджень у ча-
стині формалізації й структуризації механізму госпо-
дарювання, що й визначило мету статті, яка полягає
в узагальненні підходів до формування механізму гос-
подарювання міста та визначенні умов забезпечення
його ефективного функціонування.
Виклад основного матеріалу. Місто є складною
системою, що об'єднує в єдине ціле соціальні й еко-
номічні елементи, які діють на його території. При цьо-
му соціальні елементи утворюють соціальну підсис-
тему, яку складають особи чи групи осіб, що досить
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|