Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні
У статті розглянуто сучасний стан і визначено перспективи правового забезпечення взаємовідносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні. Акцентовано увагу на необхідності прийняття спеціального закону щодо державно-приватного партнерства, яке розглядається автором...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22508 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні / Г. Нестеров // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 119-122. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22508 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Нестеров, Г. 2011-06-22T23:47:14Z 2011-06-22T23:47:14Z 2011 Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні / Г. Нестеров // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 119-122. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22508 346.2 : 352.07 У статті розглянуто сучасний стан і визначено перспективи правового забезпечення взаємовідносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні. Акцентовано увагу на необхідності прийняття спеціального закону щодо державно-приватного партнерства, яке розглядається автором статті як основоположний принцип взаємодії держави та бізнесу. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Економіка Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні |
| spellingShingle |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні Нестеров, Г. Економіка |
| title_short |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні |
| title_full |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні |
| title_fullStr |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні |
| title_full_unstemmed |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні |
| title_sort |
перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в україні |
| author |
Нестеров, Г. |
| author_facet |
Нестеров, Г. |
| topic |
Економіка |
| topic_facet |
Економіка |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Схід |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті розглянуто сучасний стан і визначено перспективи правового забезпечення взаємовідносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні. Акцентовано увагу на необхідності прийняття спеціального закону щодо державно-приватного партнерства, яке розглядається автором статті як основоположний принцип взаємодії
держави та бізнесу.
|
| issn |
1728-9343 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22508 |
| citation_txt |
Перспективи правового забезпечення відносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні / Г. Нестеров // Схід. — 2011. — № 1 (108). — С. 119-122. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nesterovg perspektivipravovogozabezpečennâvídnosinorganívmíscevogosamovrâduvannâtasubêktívgospodarûvannâvukraíní |
| first_indexed |
2025-11-25T23:16:01Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:16:01Z |
| _version_ |
1850579641607127040 |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА 119
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
підприємств на фармацевтичному ринку України / І. О. Каракай /
/ Маркетинг в Україні. - 2000. - № 4. - С. 34-36.
3. Дутчак І. Б. Альтернативні підходи до сегментації фарма-
цевтичного ринку в Україні / І. Б. Дутчак // Вісник Львівського
університету. - 2005. - Вип. 34. - С. 336-341. - (Сер. економічна).
4. Бескоровайная С. В. Особенности ценообразования на
мировом и украинском фармацевтических рынках / С. В. Беско-
ровайная // Провизор. Журнал для работников фармации и ме-
дицины. - 2003. - № 3. - С. 13-14.
5. Кизим Н. А. Адаптивные модели в системах принятия ре-
шений : [монография] / Н. А. Кизим, Т. С. Клебанова. - Харьков :
ИД "ИНЖЕК", 2007. - 368 с.
© Н. Морозова
УДК 346.2 : 352.07
ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂÈ ÏÐÀÂÎÂÎÃÎ ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
²ÄÍÎÑÈÍ ÎÐÃÀͲ ̲ÑÖÅÂÎÃÎ ÑÀÌÎÂÐßÄÓÂÀÍÍß
ÒÀ ÑÓÁ'ªÊҲ ÃÎÑÏÎÄÀÐÞÂÀÍÍß Â ÓÊÐÀ¯Í²
ГЕННАДІЙ НЕСТЕРОВ,
здобувач Інституту економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк
У статті розглянуто сучасний стан і визначено перспективи правового забезпечення взає-
мовідносин органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання в Україні. Ак-
центовано увагу на необхідності прийняття спеціального закону щодо державно-приватно-
го партнерства, яке розглядається автором статті як основоположний принцип взаємодії
держави та бізнесу.
Ключові слова: місцеве самоврядування, підприємства, суб'єкти господарювання.
Постановка проблеми. Взаємовигідне партнер-
ство органів місцевого самоврядування та госпо-
дарських підприємств є перспективою розвитку відпо-
відних галузей державного й комунального секторів
економіки України. Забезпечити безперебійну діяль-
ність відповідних виробничих фондів державної та
комунальної форм власності лише за рахунок коштів
державного й місцевого бюджетів є практично немож-
ливим, що ставить на порядок денний питання залу-
чення інвестиційних коштів та інновацій у цю сферу.
Безумовно, необхідно зацікавити суб'єкта господарю-
вання в доцільності вкладення своїх коштів у майнові
об'єкти, що належать державі або територіальним гро-
мадам, і досягти цього можливо за рахунок вибудову-
вання комплексної системи пільг і гарантій для при-
ватного інвестора. Отже, актуалізується завдання
створення правових умов для організації системи
відносин органів місцевого самоврядування та гос-
подарських підприємств.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У ціло-
му, організаційно-правові та економічні передумови
розвитку партнерських відносин між органами місце-
вого самоврядування та господарськими підприєм-
ствами (суб'єктами господарювання) досліджувалися
в працях В. К. Мамутова [1], В. Г. Варнавського [2],
A. B. Бєлицької [3], М. С. Айрапетяна [4], Г. С. Пілігрім
[5] та інших. У той же час подальшого ґрунтовного ана-
лізу потребують питання визначення перспектив пра-
вового забезпечення взаємовідношення органів
місцевого самоврядування та господарських підпри-
ємств. Це і є метою нашого дослідження.
Завдання роботи: проаналізувати існуючі наукові
розробки й стан чинного законодавства в контексті
досліджуваної тематики; визначити перспективні напря-
ми розвитку законодавства України з питань держав-
но-приватного партнерства.
Виклад основного матеріалу. У сучасному ро-
зумінні державно-приватне партнерство (у за-
рубіжній практиці використовується термін "public-
private partnership" (PPP)) - це інституційний й орган-
ізаційний альянс між державою та бізнесом з метою
реалізації національних і міжнародних, масштабних і
локальних, але завжди суспільно значущих проектів у
широкому спектрі сфер діяльності: від розвитку стра-
тегічно важливих галузей промисловості й науково-
дослідних конструкторських робіт до забезпечення
суспільних послуг. Державно-приватне партнерство
послуговується як головним принципом взаємодії
держави й бізнесу і визначається як правова форма
такої взаємодії.
У науковій літературі виділяються різні "моделі" й
"форми" державно-приватного партнерства. При цьо-
му наголошується, що їх перелік не є вичерпним. Вибір
конкретної форми державно-приватного партнерства
залежить від економічної ефективності реалізації про-
екту [3, с. 7].
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
120 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
Існують певні труднощі класифікації форм держав-
но-приватного партнерства. Так, В. Г. Варнавський,
указуючи на те, що державно-приватне партнерство
має широкий спектр таких форм, відносить до них
різноманітні контракти, які держава укладає із суб'єк-
тами господарювання: на виконання робіт і надання
громадських послуг; на управління; на постачання
продукції для державних потреб; контракти технічної
допомоги; орендні (лізингові) відносини щодо буді-
вель, споруд, виробничого устаткування; угоди про
розділ продукції; державно-приватні підприємства;
концесії [2, с. 135].
В окремих дослідженнях економічного профілю
пропонуються й більш складні класифікації, але при
цьому спостерігається тенденція до впорядкування
форм державно-приватного партнерства залежно від
ступеня "одержавлення" майна і доходів. Зокрема,
пропонується така типологія: сервісні контракти (кон-
тракти на виконання робіт і надання суспільних послуг,
постачання продукції для державних потреб, контрак-
ти технічної допомоги), контракти на управління (кон-
тракти на обслуговування об'єкта, на управління об'єк-
том, контракти "під ключ"), орендні договори, а також
щодо тимчасової передачі прав (лізинг, угоди про
розділ продукції, інвестиційні контракти), концесійні
угоди, а також акціонування, пайова участь приватно-
го капіталу в державних підприємствах (спільні під-
приємства).
Необхідність державно-приватного партнерства
виникає перш за все в тих сферах, за які держава тра-
диційно несе відповідальність, - об'єкти загального ко-
ристування (транспортна, комунальна, соціальна інфра-
структура, об'єкти культури, пам'ятники історії й архітек-
тури тощо), так звані публічні служби (public services) -
ремонт, реконструкція й утримання об'єктів загального
користування, прибирання територій, житлово-кому-
нальне господарство, освіта, охорона здоров'я.
Загалом, державно-приватне партнерство за своєю
економічною природою є результатом розвитку тради-
ційних механізмів взаємодії між органами державної
влади та місцевого самоврядування й суб'єктами гос-
подарювання з метою розробки, планування, фінансу-
вання, будівництва й експлуатації об'єктів інфраструк-
тури. У зв'язку із цим партнерство держави й приватно-
го сектора можна охарактеризувати як довгострокове
співробітництво з метою залучення додаткових джерел
фінансування.
Визначальною ознакою державно-приватного парт-
нерства є те, що останнє використовується в тих сфе-
рах господарювання, де приватизація державного або
комунального майна заборонена або така приватиза-
ція визнана недоцільним та, у цілому, малоприбутко-
вим заходом. У практиці правозастосування окремих
зарубіжних країн державно-приватне партнерство
відносять до категорії так званих "напівприватизацій-
них" відносин (semi-privatization). Адже за зарубіжним
законодавством термін "приватизація" інтерпретуєть-
ся значно ширше, на відміну від вітчизняного аналога,
та означає не тільки й не стільки зміну форми влас-
ності, скільки зміну способу та форми управління, як
правило, із залученням суб'єктів господарювання [6,
с. 100-101]. Таке розуміння більше відповідає сенсу
"французької" моделі управління інфраструктурними
об'єктами державної та комунальної (муніципальної)
форм власності, яка зводиться до того, що інфраст-
руктура залишається у власності держави або муніци-
палітетів, а право її використання з метою виробницт-
ва й реалізації товарів (робіт, послуг) передається (де-
легується) на конкурсній основі суб'єкту господарюван-
ня з укладенням договору [7, с. 29].
Поширення отримали "англійська" та "німецька"
моделі побудови господарських взаємовідносин між
державою (органами місцевого самоврядування) і
приватними інвесторами. Так, "англійська" модель
передбачає повну приватизацію об'єктів інфраструк-
тури з перекладанням усіх ризиків їх функціонування
на приватний сектор. У свою чергу, "німецька" модель
передбачає акціонування державних або муніципаль-
них унітарних підприємств відповідно до законодав-
ства про приватизацію, унаслідок чого інфраструкту-
ра переходить у власність акціонерного товариства,
де всі акції або їх частина належать державі (органу
місцевого самоврядування).
Окремі дослідники висловлюються щодо можли-
вості виділення й інших моделей організації держав-
но-приватного партнерства залежно від характеру
вирішуваних конкретних завдань. У зв'язку із цим ви-
діляють організаційні моделі, моделі фінансування та
кооперації.
В організаційних моделях суттєвих змін у відноси-
нах власності, як правило, не відбувається, а співпра-
ця публічного й приватного партнерів здійснюється за
рахунок залучення третіх організацій, передавання
окремих функцій і контрактних зобов'язань, викорис-
тання можливостей передавання об'єктів в управлін-
ня. До організаційної моделі відносять найбільш по-
ширений сьогодні тип державно-приватного партнер-
ства - концесії.
Моделі фінансування включають такі форми, як
оренда, лізинг, проектне фінансування.
Моделі державно-приватного партнерства з точки
зору методів їх розробки й реалізації можуть розгля-
датися як розвиток класичних методів і процедур про-
ектного фінансування. Проте деякі особливості взає-
модії державних і приватних структур обумовлюють
необхідність низки додаткових вимог до відповідних
проектів.
Загальними ознаками моделей проектного фінан-
сування та державно-приватного партнерства є:
- наявність проекту, призначення, структура й реа-
лізація якого мають унікальний характер;
- створення самостійної проектної компанії, що має,
як правило, у своєму розпорядженні автономні ресур-
си та інституційну основу реалізації проекту;
- виплата відсотків і погашення основної суми бор-
гу за рахунок майбутніх грошових потоків. Це означає,
що для капіталомістких проектів потрібна розробка
особливої концепції фінансування, орієнтованої на
достатньо тривалий термін;
- аналіз чутливості майбутніх грошових потоків до
істотних чинників і ризиків;
- виявлення сфер ризику, їх оцінка й розподіл між
партнерами/учасниками проекту;
- укладення договору, що забезпечує безперешкод-
ну реалізацію проекту;
- утворення проектної компанії, що дає головній
компанії можливість використання забалансових зо-
бов'язань (off-balance-sheet);
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
ЕКОНОМІКА 121
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
- чітке визначення меж відповідальності й зобов'я-
зань партнерів. На практиці проекти можуть фінансу-
ватися за рахунок кредитів із правом повного (full
recourse) або обмеженого (limited recourse) регресу
на всі активи позичальника. У цьому випадку договір
надає кредиторові можливість отримати від інвес-
торів (акціонерів) кошти, надані у формі кредиту, у по-
вному або обмеженому обсязі за рахунок усіх активів
позичальника. При фінансуванні без права регресу
(non-recourse) подібна можливість виключається. При
проектному фінансуванні найчастіше надаються кре-
дити з правом обмеженого регресу [4, с. 36].
Моделями кооперації є різні форми й методи об'єд-
нання зусиль ряду партнерів, що відповідають за ок-
ремі стадії загального процесу створення нової спо-
живчої вартості як публічного блага. Часто така коо-
перація вимагає організації складних, зокрема холдин-
гових структур щодо будівництва об'єктів та їх експлу-
атації, особливо у сфері виробничої і соціальної інфра-
структури.
Отже, узагальнюючи вищенаведену класифікацію,
серед основних форм реалізації державно-приватно-
го партнерства можна виділити корпоративну та дого-
вірну. При цьому слід погодитися з думкою А. В. Бє-
лицької про те, що корпоративні форми передбачають
створення юридичної особи або спільного підприєм-
ства. При цьому такі юридичні особи й спільні підпри-
ємства створюються під конкретний проект у вигляді
так званої компанії спеціального призначення (у міжна-
родній практиці special purpose vehicle (SPV)) [3, с. 8].
Договірна правова форма здійснення державно-
приватного партнерства представлена широким спек-
тром угод, які в різних країнах мають різні назви. У той
же час у зарубіжній практиці типового контракту у
сфері державно-приватного партнерства не існує, а
лише можна говорити про позиції, які мають бути зак-
ріплені. До договорів, що опосередковують держав-
но-приватне партнерство, як правило, належать кон-
цесійні угоди, договори оренди, аутсорсингу, догово-
ри на виконання робіт і надання суспільних послуг, кон-
тракти на управління й операторські угоди, договори
на постачання продукції для державних потреб, кон-
тракти технічної допомоги, угоди про розділ продукції
тощо. Утім, договори з різних форм державно-приват-
ного партнерства в одній країні можуть не підпадати
під визначення такого поняття в іншій.
Сьогодні в Україні відсутній єдиний нормативний
акт, який би визначив договірні засади побудови відно-
син державно-приватного партнерства, проте не мож-
на стверджувати того, що не розвинуті партнерські
відносини у відповідних галузях економіки України. Є
багато прикладів договірних відносин між державою
(органами місцевого самоврядування) та суб'єктами
господарювання, які сьогодні будуються переважно
на умовах оренди державного й комунального майна.
Непоодинокими є випадки укладання концесійних до-
говорів у сфері житлово-комунального господарства
або щодо будівництва автомобільних доріг. Наприклад,
в Україні реалізується договір концесії на будівницт-
во й експлуатацію нової платної автомобільної дороги
Львів-Краковець протяжністю 83,4 км у межах міжна-
родного транспортного коридору № 3 (Берлін - Дрез-
ден - Вроцлав - Краків - Львів - Київ) [8, с. 117].
Прийняття Господарського кодексу України від
16.01.2003 р. (далі - ГК України) лише в черговий раз
стало свідченням спрямованості зусиль держави до
органічного, гармонійного поєднання публічних і при-
ватних інтересів учасників відносин у сфері господа-
рювання. До таких учасників, зокрема, віднесені як
органи державної влади та місцевого самоврядуван-
ня, які наділені господарською компетенцією, так і
суб'єкти господарювання (ст. 2 ГК України). Практично
ухвалення цього кодифікованого акта створило пере-
думови для системного правового регулювання до-
говірних відносин, побудованих на перетині інтересів
публічних і приватних учасників господарських відно-
син. Не применшуючи значення ГК України як основ-
ного галузевого акта, видається цілком обґрунтова-
ною позиція тих учених і практиків, які висловлюються
про необхідність прийняття спеціального акта у сфері
державно-приватного партнерства.
Адже потреба в більш глибокому системному спе-
ціально-правовому регулюванні є досить гострою, ос-
кільки існуючі договірні конструкції, що зараз так або
інакше задовольняють інтереси держави (органів
місцевого самоврядування) та суб'єктів господарю-
вання, треба привести до, так би мовити, єдиного "зна-
менника". Цим "знаменником" мають бути єдині пра-
вові, економічні та організаційні засади реалізації дер-
жавно-приватного партнерства в Україні, вимоги щодо
підготовки, виконання та припинення договорів, що ук-
ладаються в рамках державно-приватного партнер-
ства, гарантії додержання прав і законних інтересів
сторін таких договорів.
У друкованих засобах масової інформації не раз
містилася інформація про те, що необхідно вживати
відповідні заходи до врегулювання відносин держав-
но-приватного партнерства. І, як результат, на розгляді
у Верховній Раді України знаходиться декілька зако-
нопроектів із питань державно-приватного партнер-
ства. Зокрема, серед зареєстрованих законопроектів:
"Про загальні засади розвитку державно-приватного
партнерства в Україні" (реєстр. № 3447 від 08.12.
2008 р.) та "Про загальні засади державно-приватно-
го партнерства" (реєстр. № 3447-д від 14.04.2009 р.).
Загалом, у вказаних законопроектах державно-при-
ватне партнерство визначається як система відносин,
які складаються між державою та/або територіаль-
ною громадою, з однієї сторони, та суб'єктом госпо-
дарювання, що діє на основі приватної форми влас-
ності, з іншої сторони, для взаємовигідної співпраці на
строковій основі з метою реалізації суспільно значу-
щих проектів, досягнення соціального та економічно-
го ефекту.
Аналіз економічної успішності партнерства органів
місцевого самоврядування з господарськими суб'єк-
тами в місті Донецьку дозволяє визнати, що таке парт-
нерство як механізм залучення інвестицій стає ефек-
тивним лише за умови певної зрозумілості й передба-
чуваності економічної стратегії розвитку міста на дов-
гу перспективу. Тому успішність створення правових
засад належної регламентації партнерства на перспек-
тиву обумовлюється визначенням найбільш пріоритет-
них галузей економіки міста. При підготовці Концепції
модернізації господарського законодавства на базі
Господарського кодексу України треба враховувати
Європейський юридичний досвід удосконалення зако-
нодавства, який охарактеризований В. К. Мамутовим
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
122 ЕКОНОМІКА
СХІД ∗ СПЕЦВИПУСК ∗ № 1 (108) СІЧЕНЬ 2011 р.
як гідний уваги взагалі в процесі подальшого вдоско-
налення законодавства [1, с. 8].
У місті Донецьку законоположення, регламентую-
чи партнерство органів місцевого самоврядування та
суб'єктів господарювання, відображають реальний
стан відповідності наявної правової основи для най-
більш поширених форм участі органів місцевого са-
моврядування в господарській діяльності, таких як
реалізація загальновладних повноважень (норматив-
не забезпечення, затвердження бюджету міста й кон-
троль за його використанням та ін.), здійснення функцій
управління конкретним сегментом ринку (реєстрація
суб'єктів, ліцензування), реалізація господарської ком-
петенції відповідними державними установами шляхом
участі у створенні суб'єктів господарювання, некомер-
ційна господарська діяльність, надання послуг насе-
ленню, господарське забезпечення своєї діяльності,
укладання партнерських угод, договорів оренди, кон-
цесії, угод про розподіл продукції тощо, а також здійс-
нення Донецькою міською радою своїх повноважень
як державного партнера.
Якщо аналізувати досвід використання партнер-
ства органів місцевого самоврядування та суб'єктів
господарювання у різних країнах, то залежно від рівня
соціально-економічного розвитку країни активність
використання механізму такого партнерства буде
змінюватися. Також у країнах із різним рівнем розвит-
ку не збігатимуться сфери запровадження партнер-
ства. Відомості про існуючу кореляцію між рівнем роз-
витку країни й галуззю, яка вибирається для залучен-
ня в неї інвестицій за допомогою такого партнерства,
дозволяють визначитись із прогнозами та перспекти-
вами партнерства в Україні, які певним чином зале-
жать від правових умов його розвитку.
Як видно з аналізу зарубіжного досвіду викорис-
тання партнерства, важливою характеристикою цьо-
го соціального явища вважається довгостроковість
взаємодії партнерів з метою залучення додаткових
джерел фінансування. При цьому в економічно роз-
винених країнах світу виходять із того, що це партнер-
ство за своєю економічною природою є результатом
розвитку традиційних механізмів взаємодії госпо-
дарських взаємин між державною владою й представ-
никами приватного сектора з метою розробки плану-
вання, фінансування, будівництва й експлуатації
об'єктів інфраструктури.
До ознак державно-приватного партнерства нале-
жать: забезпечення більш високих техніко-економічних
показників ефективності діяльності, ніж у разі здійснен-
ня такої діяльності державним партнером без залучен-
ня приватного партнера; довготривалість відносин (від
5 до 50 років); передача приватному партнеру части-
ни ризиків у процесі здійснення державно-приватного
партнерства; внесення приватним партнером інвес-
тицій в об'єкти партнерства із джерел, не забороне-
них законодавством.
У рамках реалізації державно-приватного партнер-
ства можуть укладатися договори концесії, оренди дер-
жавного та комунального майна, лізингу на управління
державним і комунальним майном, інші договори.
Звісно, обмеженість дослідження певними вимо-
гами за обсягом не дозволяє більш повно проаналі-
зувати позитивні аспекти існуючих законопроектів у
сфері державно-приватного партнерства, утім, зау-
важимо, що прийняття спеціального закону сприяти-
ме створенню більш досконалого механізму право-
вого регулювання партнерських відносин держави та
бізнесу. До речі, слід зауважити, що на рівні підзакон-
ного нормативного регулювання на сьогодні здійсне-
но вдалу спробу визначення правових засад розвит-
ку державно-приватного партнерства у сфері житло-
во-комунального господарства, що отримало відоб-
раження у відповідній Концепції, затвердженій роз-
порядженням Кабінету Міністрів України від 16 ве-
ресня 2009 р. № 1184 р.
Висновки
Перспективою взаємовідносин органів місцевого
самоврядування та господарських підприємств є роз-
виток інфраструктури на користь суспільства шляхом
об'єднання ресурсів і досвіду кожної зі сторін, реалі-
зація суспільно значущих проектів із найменшими вит-
ратами й ризиками за умови надання високоякісних по-
слуг. Такі взаємовідносини - це якісно новий та ефек-
тивний спосіб залучення інвестицій, оскільки партнер-
ство такого виду може не тільки сприяти зростанню
економіки, але й розвивати соціально важливу інфра-
структуру.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Мамутов В. К. Полнее использовать технико-юридичес-
кие средства совершенствования законодательства / В. К. Ма-
мутов // Економіка та право. - 2008. - № 1 (20). - С. 5-10.
2. Варнавский В. Г. Партнерство государства и частного сек-
тора: формы, проекты, риски / В. Г. Варнавский. - М. : Наука,
2005. - 315 с.
3. Белицкая A. B. Правовые формы государственно-частно-
го партнерства в России и зарубежных странах / A. B. Белицкая
// Предпринимательское право. - 2009. - № 2. - С. 6-11.
4. Айрапетян М. С. Зарубежный опыт использования госу-
дарственно-частного партнерства / М. С. Айрапетян // Государ-
ственная власть и местное самоуправление. - 2009. - № 2. -
С. 35-42.
5. Пілігрім Г. С. Концесія як правова конструкція господарсь-
кого використання комунального майна / Г. С. Пілігрім // Город,
регион, государство: экономико-правовые проблемы : сб. науч.
тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. -
Донецк : Изд-во "Вебер" (Донецкое отделение), 2009. - Т. 1. -
С. 254-260.
6. Егоров А. Н. Зарубежный опыт управления коммунальной
собственностью городов / А. Н. Егоров // Город, регион, госу-
дарство: проблемы распределения полномочий / НАН Украины.
Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк : ООО "Юго-
Восток, Лтд", 2003. С. 99-106.
7. Беренштейн И. В. Формирование имущественных отно-
шений в сфере водоснабжения и водоотведения в Российской
Федерации / И. В. Беренштейн // Предпринимательское право. -
2006. - № 4. - С. 28-36.
8. Зельдина Е. Р. Специальный режим хозяйствования: те-
оретические вопросы и направления модернизации : [моногра-
фия] / Е. Р. Зельдина. - Донецк : ООО "Юго-Восток, Лтд", 2007.
- 327 с.
© Г. Нестеров
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|