Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Костенко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Кут зору
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2266
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього / О. Костенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 33-38. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2266
record_format	dspace
spelling	Костенко, О. 2008-09-16T14:54:21Z 2008-09-16T14:54:21Z 2006 Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього / О. Костенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 33-38. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2266 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Кут зору Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього
spellingShingle	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього Костенко, О. Кут зору
title_short	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього
title_full	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього
title_fullStr	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього
title_full_unstemmed	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього
title_sort	соціальний натуралізм — світогляд майбутнього
author	Костенко, О.
author_facet	Костенко, О.
topic	Кут зору
topic_facet	Кут зору
publishDate	2006
language	Ukrainian
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2266
citation_txt	Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього / О. Костенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 10. — С. 33-38. — укр.
work_keys_str_mv	AT kostenkoo socíalʹniinaturalízmsvítoglâdmaibutnʹogo
first_indexed	2025-11-25T23:16:55Z
last_indexed	2025-11-25T23:16:55Z
_version_	1850579645567598592
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 33 КУТ ЗОРУ Те, що сьогодні діється у світі, породжує тривожне запитання: це свідчення прогресу чи регресу сучасної цивілізації? Найдраматичнішим є те, що з кожним днем стає дедалі важче розрізняти добро і зло, істину та її імітацію, красу і підробку, справедливість і несправедливість, правду і кривду, героїзм і злочин, підприємництво і пограбування, свободу і сваволю, дійсність й ілюзії, порядок й анархію, право і неправо, демократію і псевдодемократію, моральність й амо� ральність... Одностатеві шлюби прирівнюються до освячених церквою шлюбів між чоловіками і жінками, політичне шахрайство цинічно називають безневин� ною «політичною технологією», експлуатацією біологічних інстинктів людини у літературі, музиці, кіно� і телефільмах замінюють справжнє мистецтво тощо. І все це у сучасних суспільствах маскується під виглядом прогресу. Як сказав поет, ми живемо в епоху, коли «прогресу згущується відчай». © КОСТЕНКО Олександр Миколайович. Член�кореспондент Академії правових наук. Завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (Київ). 2006. О. КОСТЕНКО СОЦІАЛЬНИЙ НАТУРАЛІЗМ — СВІТОГЛЯД МАЙБУТНЬОГО Сваволя й ілюзії уражають дедалі більше людей і виявляються в усіх сферах на� шого життя у таких поширених нині явищах, як аморальність, злочинність, екстремізм, містицизм, волюнтаризм, утопізм, обскуран� тизм тощо. Людям стає дедалі важче знахо� дити порозуміння, знижується рівень толе� рантності у ставленні один до одного — лю� дей, різних соціальних верств, конфесій, країн. Звідси — наростання конфліктності всередині родин, суспільств, між релігійни� ми течіями та окремими державами (взяти хоча б локальні війни на Близькому Сході, які загрожують перерости у глобальну ката� строфу). Зловживання, тобто вживання для творення зла засобів, що існують для творен� ня добра, стають нормою життя. Люди амо� ральні живуть у кращих умовах, з вищим рівнем добробуту, ніж люди чесні і сумлінні... Українське суспільство тут не виняток, а, можливо, лише один із типових випадків... Усі ці та багато інших прикрих явищ є озна� ками не соціального прогресу, а соціального регресу. Людство в цілому й українське сус� пільство зокрема має набратися сміливості визнати це. А порятунком для цивілізації може стати звернення до Новітнього Про� світництва, яке виведе людство на шлях справжнього соціального прогресу, як це було, зокрема, впродовж ХVII — XVIII сто� літь у Європі. Якою ж має бути ідея Новітнього Про� світництва, щоб вона була здатна зупинити соціальний регрес і започаткувати соціаль� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1034 ний прогрес? Ця ідея — спадкоємиця ідео� логії Просвітництва XVII–XVIII століть. Са� ме європейське Просвітництво вивело циві� лізацію з тодішньої кризи, спричиненої по� ширенням у людській спільноті сваволі й ілюзій. Рятівною стала ідея підкорення волі і свідомості людей законам Матері�При� роди, дія яких поширюється не лише на фі� зичні та біологічні, а й на соціальні явища. На цій ідеї ґрунтувалася концепція природ� ного права, з якої виводилися права людини, покладені тоді в основу соціального прогре� су, зокрема прогресу європейської цивілі� зації. Таким чином, ідея природності соціаль� ного життя людей вилікувала людство від «комплексу» сваволі та ілюзій, завдяки чому була подолана криза, що виникла через відхилення життя соціуму від законів при� роди, яким воно мало б підкорятися. З цього випливає, на нашу думку, що ре� зультатом розвитку ідеології Просвітництва XVII – XVIII ст. є соціальний натуралізм, який і має стати ідеологією Новітнього Про� світництва. Соціальний натуралізм – це світогляд, заснований на ідеї природної ці� лісності світу. Згідно з нею все, що існує на світі, має існувати за законами Матері�При� роди. Виходячи з цієї ідеї, воля і свідомість індивідуумів — то лише розвинені у них за� соби, призначені для пристосування особи до законів Матері�Природи, а не те, що робить її незалежною від цих законів. Тільки завдя� ки волі і свідомості члени соціуму можуть жити у злагоді із законами Матері�Природи. У цьому полягає свобода волі людей та іс� тинність їхньої свідомості. Якщо воля і сві� домість не виконують свого призначення, то вони перетворюються на сваволю та ілюзії, які люди ставлять на місце законів Матері� Природи, тобто стають протиприродними. А таку протиприродність прийнято називати злом, у тому числі і соціальним. Це вияв� ляється у вигляді різноманітних симптомів соціального регресу. Тому для протидії будь� якому злу треба домагатися того, щоб у лю� дей не формувався «комплекс» сваволі та ілюзій і не підмінював собою волю і свідо� мість, які перебувають у нормальному стані, тобто у стані підкорення законам Матері� Природи. У цьому — основа соціального по� ступу. Джерелом таких атрибутів соціально� го прогресу, як Добро, Істина, Краса, Спра� ведливість, є не самі по собі воля і свідомість людей, а Мати�Природа, що дає закони для волі і свідомості людей. Виходячи з постулату впорядкованості світу, очевидно, має існувати «основне питан� ня соціального світогляду», від розв’язання якого залежить вирішення всіх інших питань людського життя. Гадаємо, що це «основне питання соціального світогляду» можна сформулювати так: «Соціальні явища – це витвір Природи чи Людей?». Кінь нової породи, виведений арабами, «Джоконда», написана Леонардо да Вінчі, автомобіль, ви� готовлений фірмою Генрі Форда, комп’ютер� на програма, розроблена фахівцями компанії «Майкрософт», — витвори Природи чи Лю� дей? Відповісти на це непросте запитання допоможе соціальний натуралізм. Згідно з його концепцією, все, що «створене» волею і свідомістю Людей, — то результат перетво� рення Людьми матеріалів за даними Приро� дою законами і створених нею. Отже, на� справді творцем є Природа, а людина – лише перетворювач того, що вже дано Природою. Тому всі атрибути соціального життя є при� родними речами, які пройшли через перетво� рення людьми. Цікаво, що не підкорювати Природу, а слідувати її законам, — сучасна парадигма біологів та екологів, покликана врятувати людство від екологічного колап� су. На вивченні і копіюванні того, що вже існує у Природі, базується біоніка, яка, роз� криваючи таємниці тваринного і рослинно� го світу, використовує принципи біологічних систем для конструювання нової техніки. Концепція соціального натуралізму — це світогляд, згідно з яким соціальні явища ма� ють розглядатися як такі, що породжуються ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 35 Матір’ю�Природою й існують так само за її законами, як і фізичні та біологічні. Для всьо� го сущого Природа є Матір’ю і Вищим Зако� нодавцем. Тому, зокрема, дуалістична форму� ла «природа і суспільство» — надзвичайно шкідлива, оскільки виводить «суспільство» за межі «природи» і таким чином заперечує, що «суспільство» — це теж «природа», але інакша, ніж фізична та біологічна. «Суспіль� ство» є вищою формою розвитку «природи», яка нашаровується на фізичну і біологічну «природи». «Суспільство» відрізняється від фізичної та біологічної «природи» не тим, що воно не є «природою», а тим, що це вища фор� ма «природи», яка виникає у результаті роз� витку двох її перших форм і при цьому гене� тично пов’язана з ними. Соціальний натуралізм дає можливість побачити, що існують, образно кажучи, не дві «природи» — фізична та біологічна, а три — фізична, біологічна і соціальна. І ця «третя природа» (тобто соціальна) не опускається до перших двох, а, навпаки, вивищується над ними і функціонує за своїми, властивими лише їй природними законами. Утворюючи ієрархічне нашарування «фізична – біологіч� на – соціальна природа», ці три «природи» генетично пов’язані між собою: біологічну породжує розвиток фізичної, а соціальну – розвиток біологічної. Отже, відповідно до соціального натуралізму соціальні явища не є позаприродними. Однак визнання їх при� родними не означає, що вони цим самим опускаються до статусу фізичної чи біологіч� ної природи. Тому соціальний натуралізм не є «фізикалізацією» чи «біологізацією» соці� альних явищ, як може видатися на перший погляд. За концепцією соціального натуралізму, в результаті подальшого розвитку «третьої природи» через певний час має виникнути «четверта природа». На основі сучасної лю� дини сформується нова істота – «постлюди� на», котра утворить нову спільноту – «пост� соціум». Вони відрізнятимуться від сучасної людини і сучасного соціуму так само, як нинішні людина і соціум відрізняються від пралюдини і прасоціуму. Людство досягне цього етапу еволюції тільки за умови, якщо розвиватиметься згідно із законами Матері� Природи. Але вже сьогодні таку еволюцію потрібно прогнозувати методами соціальної футурології, яка базується на соціальному натуралізмі, аби не зійти зі шляху гуманітар� ного і соціального прогресу на маргінальне узбіччя. Соціальний натуралізм є світоглядом, що може зупинити соціальний регрес цивілі� зації, усуваючи його «живильне середови� ще» – «комплекс» сваволі та ілюзій, який уражує сьогодні людей. Він (соціальний на� туралізм) – єдина ідеологія, здатна проти� діяти цьому «комплексу» — корінню всіля� кого зла на світі. Ставши ідеологією Новіт� нього Просвітництва, соціальний натуралізм сприятиме радикальному «лікуванню» соці� альної патології, деякі із симптомів якої на� ведені вище. За допомогою цієї ідеології можна проти� діяти існуючим нині проявам сваволі та ілюзій в усіх сферах соціального життя, зок� рема у політиці, економіці, праві, моралі тощо. Значення соціального натуралізму по� лягає у тому, що він дає критерій для чіткого розрізнення прогресу і регресу, а також озбро� ює людей інструментарієм, здатним забезпе� чувати соціальний прогрес. Згідно з ним, якщо соціальне явище є природним, тобто від� повідає законам соціальної природи, то воно буде прогресивним. Отже, люди мають пізна� вати закони соціальної природи й узгоджу� вати відповідно до них свою соціальну прак� тику, якщо хочуть жити в умовах прогресу, а не регресу. Тому соціальний натуралізм має стати ідеологією XXI століття, що, як засвід� чує симптомокомплекс хвороб нашої цивілі� зації, потребує такого критерію і такого ін� струментарію. Гостру потребу в ідеології соціального на� туралізму відчуває й українське суспільство. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1036 Взяти хоча б останні явища, що відбулися в нашому політикумі: зрощення бізнесу і вла� ди, корупційні скандали, подвійні моральні стандарти лідерів деяких партій тощо. Зок� рема, зазначена ідеологія може сприяти по� літичному прогресу в Україні. Адже, крім європейських просвітителів XVII—XVIII ст., ґрунт для неї в нашій державі заклали такі вітчизняні просвітителі і гуманісти, як Гри� горій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Іван Франко та інші. «Основне питання політики» можна сформулювати так: «Політичні явища — це витвір Природи чи Людей?». Ідеологія соціального натуралізму дає таку відповідь на це запитання: «Політичні явища – резуль� тат вольової, свідомої діяльності людей, які, керуючись законами, даними Природою, пе� ретворюють політичний матеріал, створе� ний Природою». Політичне життя у нинішній Україні — це витвір волі і свідомості людей, котрі не керу� ються законами Природи, а значить, керу� ються «комплексом» сваволі та ілюзій. По� літичний волюнтаризм і політичний обску� рантизм — ті симптоми протиприродності, які характеризують сучасний стан україн� ського політикуму. Вони є свідченням ураже� ності громадян та інших учасників політич� ного процесу протиприродним «комплек� сом» сваволі й ілюзій. Звільнитися від нього допоможе поширення у суспільстві ідеології соціального натуралізму. І ось чому. У полі� тичній культурі українців нині ще не сфор� мувались уявлення, які б забезпечували полі� тичний прогрес країни, зокрема уявлення про так звані «праву» і «ліву» ідеології, різни� цю між ними. За цієї умови політичне життя приречене виявлятися у явищах і фактах во� люнтаризму і політичного обскурантизму. Для того, щоб ці уявлення правильно сфор� мувалися у суспільстві, слід звернутися до концепції соціального натуралізму. Згідно з нею «права» ідеологія полягає у визнанні природними для соціального життя людей таких інституцій, як приватна власність, кон� куренція, підприємництво, соціальний поря� док, що ґрунтуються на природних законах соціуму. Образно кажучи, якщо послуговува� тися метафорами «вудки» і «рибки», то «пра� ва» ідеологія — це ідеологія «вудки»: вона спрямовує політичну діяльність «правих» партій на забезпечення громадянам можли� вості користуватися «вудкою», щоб вони самі, своїми руками ловили «рибку». І цією «вудкою», яка робить людину вільною від чиєї б то не було сваволі, є приватна влас� ність, конкуренція, підприємництво, соціаль� ний порядок, що базується на природних за� конах суспільного життя. Їх дала людям Матір�Природа. «Ліва» ж ідеологія відкидає ці природні засоби забезпечення людського добробуту. Це – ідеологія «рибки»: політич� на діяльність «лівих» партій спрямована на те, щоб, не володіючи «вудкою», громадяни отримували «рибку» з рук держави, яка на� чебто призначена «годувати свій народ», як хазяїн годує свого раба, котрий внаслідок цього стає залежним від його сваволі. Відпо� відно до теорії соціального натуралізму така ідеологія є протиприродною. З погляду соціального натуралізму «пра� ва» ідеологія, наприклад, має визнати капі� тали сучасних українських скоробагатьків як такі, що набуті протиприродним шляхом. Адже вони накопичені не в умовах ринкової конкуренції, яка ще й досі в Україні не роз� винена. Конкуренція на ринку — це природ� ний механізм забезпечення справедливого розподілу доходів у суспільстві. Якщо ринок не розвинений, то збагачення справедливим не може бути за визначенням. Таким є при� родний закон економіки. Несправедливо набуте багатство має перейти до рук чесних людей природним чином — через розвинений механізм ринкової конкуренції, який виник� не в Україні у майбутньому. Якщо «нові ук� раїнці», наші олігархи�мільйонери і мільярде� ри, зловживаючи правилом «не пійманий — не злодій», заявляють, що вони чесно роз� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 37 багатіли, то це лукавство. Просто вони є «не пійманими злодіями». (Якщо це такі «тала� новиті менеджери», а не псевдопідприємці, то хай би вони спробували так розбагатіти у США чи в іншій країні, де розвинена конку� ренція.) У сучасній Україні політичні партії не ово� лоділи «правою» ідеологією як такою, що узгоджується з природними законами функ� ціонування суспільства. Тому вони не мають імунітету проти «лівої», протиприродної ідео� логії й уражаються нею, навіть не підозрюю� чи про це. Зарадити тут можна з допомогою концепції соціального натуралізму. Слід заз� начити, що сьогодні дуже поширені спотво� рені уявлення про те, що таке «лібералізм», «демократизм», «націоналізм», «консерва� тизм», «соціалізм» тощо. Виправити це також можна завдяки ідеології соціального натура� лізму, який надає критерій «природності – протиприродності». Політичний прогрес в Україні мають забез� печити нові політичні партії, що неодмінно виникнуть. За допомогою теорії соціального натуралізму вони утвердяться у «правій» («природній») ідеології, на противагу «лівій» («протиприродній»), і конкуруватимуть між собою за краще втілення її в життя суспіль� ства, узгоджуючи це життя із законами соці� альної природи. Соціальний натуралізм також може спри� яти чіткішому визначенню української націо� нальної ідеї. Тобто тієї ідеї, яка має ввійти у свідомість людей, що утворюють націю, аби спрямувати їх шляхом прогресу. За ідеоло� гією соціального натуралізму, національна ідея полягає у формуванні у громадян уявлен� ня про природні закони існування їхнього суспільства, що має стати основою вихован� ня у них соціальної культури, яка визнача� тиме суспільний прогрес. Формулу націо� нальної ідеї можна викласти так: «Яка куль� тура громадян – таке і їхнє життя», або так: «Культура людей визначає їхнє життя», чи так: «Культура людей вирішує все». Виходя� чи з цього, українську національну ідею мож� на сформулювати таким чином: «Соціальна культура громадян – основа нової України», або так: «Національний порядок, заснований на соціальній культурі громадян, — основа їх� нього добробуту». Культ Матері�Природи, втілений у соціальній культурі громадян України, — ось що має стати українською національною ідеєю, бо лише узгодженість життя людей із законами Матері�Приро� ди робить це життя щасливим. Хіба не до цього закликали Григорій Сковорода, Панте� леймон Куліш, Іван Франко? У кого ще, як не у Матері�Природи, частиною якої є Украї� на, міг черпати мудрість наш геній Тарас Шевченко? На базі концепції соціального натуралізму слід також розв’язувати «основне питання мовознавства», яке можна сформулювати так: «Мова – це витвір Природи чи Людей?». У чому полягають людське і природне нача� ла у мові? Кожен народ має свою природу, витвором якої є і його мова. Люди волею і свідомістю лише відшліфовують цей витвір, керуючись законами, даними Матір’ю�При� родою для існування мови. Зокрема, україн� ська мова — це витвір самої природи народу, українці своєю волею і свідомістю лише на� дали йому словесного оформлення. Україн� ська мова для українського народу така сама природна властивість, як твердість — для ал� мазу чи спів — для соловейка. Руйнівні дії, спрямовані на позбавлення народу його рідної мови, є протиприродними, вони неми� нуче спричинюють зміни природи цього на� роду. Сучасна глобалізація зумовлює не� обхідність так званої «глобальної» мови, але це зовсім не означає припинення існування рідних мов, витворених різною природою різних народів, що беруть участь у процесах глобалізації. Аналогічно, очевидно, має розв’язуватись і питання щодо критеріїв справжнього і не� справжнього мистецтва. «Основне питання мистецтва» можна сформулювати таким чи� 38 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 10 ном: «Образи у мистецтві — це витвори При� роди чи Людей?». Згідно з концепцією со� ціального натуралізму художні образи — це витвори Природи. Митці лише мають бра� ти витворений Природою матеріал й опра� цьовувати його за природними законами, властивими цьому матеріалу. Справжній лише той мистецький образ, який є природ� ним, а не витвором сваволі та ілюзій худож� ника. Природний матеріал, пропущений ху� дожником через думки і почуття, мудрість серця і чутливість розуму за властивими для нього природними законами, і є справжнім мистецтвом. Цьому критерію природності відповідають образи, створені, наприклад, Леонардо да Вінчі, Рафаелем, В. Шекспіром, Т. Шевченком, П. Чайковським, О. Пушкі� ним, Ф. Достоєвським та іншими геніальни� ми художниками, а також народною творчіс� тю. Отже, природність і є критерієм справж� нього мистецтва, а протиприродність — несправжнього. Одним із соціальних засобів подолання протиприродності, яка виявляється у вигляді сваволі та ілюзій людей, є релігія. Згідно з ідеологією соціального натуралізму будь�яка релігія виникає у суспільстві для того, щоб з допомогою релігійних канонів і символів уз� годжувати волю і свідомість людей із зако� нами Матері�Природи. Соціальний натуралізм може стати засо� бом подолання протиприродності, що вияв� ляється як свавілля й ілюзії, і в інших сфе� рах суспільного життя, зокрема в економіці, праві, моралі тощо. Це — лише деякі аспекти тієї ролі, яку може відіграти світогляд соціального натура� лізму у забезпеченні соціального прогресу українського суспільства. Критерій «природ� ності — протиприродності» стосовно соціаль� них явищ, що випливає з ідеології соціаль� ного натуралізму, має стати інструментом для нової соціальної практики. Для озброєння людей цим інструментом потрібне Новітнє Просвітництво. Узгодження волі і свідомості українців із законами соціальної природи з допомогою ідеології Новітнього Просвітниц� тва, заснованого на концепції соціального натуралізму, сформує у них соціальну куль� туру. А лише вона здатна привести до розкві� ту України і високого рівня добробуту її гро� мадян.

Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього

Institution

Ähnliche Einträge