Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу

Стаття продовжує розгляд проблем ідентифікації цивілізаційних змін шляхом їхньої інтерпретації на основі відповідної теоретичної моделі. Пропонується структура моделі, що визначає її дослідницькі можливості. За допомогою теоретичної моделі аналізуються можливі сюжети цивілізаційного розвитку як д...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Authors:	Дорогунцов, С., Ральчук, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Subjects:	Світогляд
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2267
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісн. НАН України. — 2006. — N 12. — С. 25-42. — Бібліогр.:22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859766098342182912
author	Дорогунцов, С. Ральчук, О.
author_facet	Дорогунцов, С. Ральчук, О.
citation_txt	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісн. НАН України. — 2006. — N 12. — С. 25-42. — Бібліогр.:22 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Стаття продовжує розгляд проблем ідентифікації цивілізаційних змін шляхом їхньої інтерпретації на основі відповідної теоретичної моделі. Пропонується структура моделі, що визначає її дослідницькі можливості. За допомогою теоретичної моделі аналізуються можливі сюжети цивілізаційного розвитку як динаміки світового господарювання, котрі принципово різняться. The article continues a review of civilization change identification problems by means of their interpretation based on a corresponding theoretical model. The authors propose a model structure that determines its research capabilities. By means of theoretical model the possible plots of civilization development as a world management dynamics are analyzed, they are fundamentally different.
first_indexed	2025-12-02T05:20:26Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 25 СВIТОГЛЯД З’ясування сутності того, що відбувається з нашим світом, припускає вельми широкий діапазон прочитання. На його оптимістичному полюсі з привабливою назвою Pax Economicana («блаженний економічний порядок») — глобальне еко� номічне господарство. Тут на людство нібито очікує перспектива загальної «еко� номізації життя» з формуванням суспільства споживачів�гедоніків. І це неначе реалізується у країнах «золотого мільярда». Інший, песимістичний полюс, без� вихідно і похмуро обіцяє людству ту чи іншу форму самознищення. І це теж починає начебто підтверджуватися. Механічно довірятися тому, що істина міститься «посередині», вочевидь недостатньо. Життя демонструє безліч ок� сюморонних конструкцій — і самознищувальним може виявитися «розлюднен� ня» при начебто квітучому гедоністичному житті. Звідси і надія на те, що ни� нішня, постнекласична наука, передає метафорою «помислити немислиме» — асимптотично наближатися до «незвичної» істини, використовуючи передовсім «тонкі», синергетичні закони універсуму, які тільки�но наука починає по�справ� жньому усвідомлювати. Тут ключовою є спрямованість до ще неіснуючого, на чому і має реалізовуватися «наближення до істини». Це потребує відповідного інструментарію — теоретичної моделі, за допомогою котрої і можливе «прочи� тання» неіснуючого майбутнього. Як показували автори у попередніх публіка� ціях (Вісник НАН України: 2005, №5, 2006, №3), базовими положеннями такої моделі є уявлення про життєдіяльність людства як своєрідне господарювання, простір�час його буття як соціоприродну систему, про критерії господарюван� ня як про сенс. Ці ідеї поглиблює і деталізує пропонована стаття. © ДОРОГУНЦОВ Сергій Іванович. Член�кореспондент НАН України. Завідувач кафедри Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана. РАЛЬЧУК Олександр Миколайович. Кандидат економічних наук. Провідний науковий співробітник Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (Київ). 2006. С. ДОРОГУНЦОВ, О. РАЛЬЧУК ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ: ПРОБЛЕМИ МОДЕЛЮВАННЯ Й АНАЛІЗУ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК ЕПІСТЕМОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА Слід нагадати, що раніше була проведена якісна, загальна параметризація сенсу господарювання на основі соціоприродної системи (СПС). Це виконувалося за допомо� гою теоретичної моделі, що діє в режимі сен� сопородження у його синхронному і діахрон� ному аспектах. Однак кількісний опис траєк� торії сенсу в значенні безпеки потребує та� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1226 кої моделі СПС, котрій притаманна ціла низ� ка нетривіальних конструктивних особливо� стей. Як і будь�яка теоретична модель, вона складається, передусім, з трьох видів взаємо� діючих блоків — ідей, методів та інформації. Блок ідей містить допущення (гіпотези) про суть тих явищ і процесів, що безпосередньо «на поверхні» буття відсутні чи представлені як певні феномени, сутність яких необхідно з’ясувати. Це з’ясування як підтвердження, спростування чи уточнення вихідних допу� щень здійснюється на основі блоків відповід� них методів й інформації, релевантних пред� метній області моделі. Блоки методів та ін� формації, конкретизовані загалом властиво� стями предметної області теоретичної моделі, мають додаткову умову їхньої специфічної спрямованості на коло цих нових питань. Звідси — необхідність удосконалення існу� ючих методів та інформаційної бази або ство� рення їх принципово нових прототипів для адекватного відображення і вивчення тих проблем, котрі стандартними методами й інформацією навіть не фіксуються. Реалізована на такій основі і «налаштована» на реалії своєї предметної області теоретич� на модель — виразник принципів постнекла� сичної науки — уможливлює ті дослідження, котрі дають як нове знання про універсум, так і про місце людини у ньому. Які ж вимоги до моделі, що, задовольняючи цим умовам, ви� конувала б своє основне «надзавдання» — сполучення сенсу людської діяльності із за� конами універсуму? По�перше, така теоретична модель має ви� ходити з постнекласичних принципів еволю� ційної епістемології — саме вона розглядає пізнання в рамках універсального еволюціо� нізму як процес системно�активного зростан� ня знання. Теоретична модель, і передусім модель реальної складної, самоорганізовува� ної системи (об’єкта дослідження), з позицій динамічної теорії інформації [1] відобража� ючи реальний об’єкт, має структуруватися певною ієрархією спеціалізованих взаємопо� в’язаних функціональних рівнів. Епістемоло� гія і задає ці рівні як обов’язкову умову. Вони узагальнюються у теоретичний («найви� щий») і емпіричний («найнижчий») рівні еволюційної епістемології. Теоретичний рівень є рівнем сутності, змісту еволюційної епістемології, де реалі� зується її пізнавальна активність. Власне тут висуваються нові допущення (аксіоми, гіпо� тези), які безпосередньо на емпіричному рів� ні — рівні реального, «фізичного», стану від� повідного об’єкта пізнання — не діють, але надають йому нового розуміння, розкрива� ють його дотепер не виявлену сутність. На� впаки, емпіричний рівень своїми реаліями здійснює жорстку перевірку цих теоретичних допущень, беззастережно їх відкидаючи або підтверджуючи (часто тимчасово, до наступ� ної, досконалішої перевірки) 1. По�друге, модель у методологічному плані слід відносити до так званої коеволюційної пізнавальної моделі — або до такої, що, з од� ного боку, виражає рівень пізнання людиною універсуму і характер можливої взаємодії соціуму й універсуму, а з другого — задає певні основи самого дослідницького підходу до означеної предметної області [2]. По�третє, теоретична модель має ґрунтува� тися на згадуваній динамічній теорії інформа� ції, безпосередньо використовуючи її принци� пи просторової і часової організації складних систем (моделі як системи, котра відповідає СПС). У просторовому відношенні тут необ� хідний особливий інструментарій «подвійної дії», здатний здійснювати послідовну конвер� сію, а саме: агрегувати різнорідну, «фізичну» інформацію мікрорівня СПС в однозначну, «трансцендентну» (значеннєву) інформацію макрорівня у її русі через мезорівні СПС; де� загрегувати «трансцендентну» інформацію макрорівня СПС у «фізичну» інформацію мікрорівня при її проходженні через мезорівні 1 Тут, власне, діє відомий епістемологічний принцип «фальсифікації» К. Поппера. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 27 СПС. У часовому зрізі тут потрібен інструмен� тарій (забігаючи наперед, скажемо — сце� нарій), що розглядає й оптимізує розвиток конкретної СПС з урахуванням усіх фено� менів глобалізовуваної цивілізації — ідеоло� гічних, інституціональних і соціополітичних. Такий розвиток за всіх інших рівних умов має забезпечуватися як сталий, з дотриманням його критеріїв. Навпаки, деоптимізовуючий, понад певні критичні рівні, вплив феноменів глобалізації, за теоретичною моделлю має відображатися у не�сталому, хреодному (па� тологічному) розвиткові СПС із можливістю визначення за моделлю як результуючої не� сталості, так і «внесків» у неї імпульсів відпо� відних феноменів. Дотримання цих вимог дає змогу реалізо� вувати можливості теоретичної моделі у двох основних аспектах: умовно назвемо їх «гно� сеологічним» та «операціональним». Гносеологічний аспект виводить резуль� тати (оцінки, характеристики), формовані моделлю, зі сфери інформації аналітичних суджень у царину інформації синтетичних суджень [3, с. 36, 544]. Спрощуючи, тут має� мо на увазі те, що інформації аналітичних су� джень відповідає певне вихідне знання, яке вже існує, і, не зростаючи, своїми інструмен� тально�логічними засобами здатне лише де� монструватися в іншій, «зручнішій» для да� них обставин формі. Навпаки, інформація синтетичних суджень прямо сполучена з при� ростом нового знання, виходячи з його від� критості евристично внесеним новим поло� женням. Задаючи з позицій еволюційної епі� стемології теоретичне положення про те, що господарювання соціуму має регулюватися трансцендентною категорією сенсу, модель здійснює приріст нового знання у двох пло� щинах. По�перше, на рівні метадискурсу тео� ретичної моделі як принципово нове уявлен� ня про умови існування соціуму, що узгоджує своє активно�діяльнісне начало із законами універсуму. По�друге, «всередині» моделі, ба� зуючись на реалістичних принципах «м’яко� го керування». Таке керування, нагадаємо, виходить не з ідеології зовнішнього примусу (як завжди), з претензією на цілковите знан� ня всієї майбутньої програми необхідних ке� руючих дій, а, навпаки, діє з презумпції невиз� наченості і «меж керування», коли наука «на� мацує» своє знання зсередини. Отже, і на етапі власне теоретичного дослідження, і в разі ви� користання моделі для цілей практичного ке� рування необхідне постійне оновлення її па� раметрів відповідно до оновлюваних реалій її об’єкта дослідження (передусім від дії блоків синергетичних законів нелінійності розвитку, ресурсу складності і когерентності [7]). Тому теоретична модель функціонує як модель си� стеми, що розвивається, з потенціалом при� рощення на її основі нового знання. Операціональний аспект як відображення «вирішувальної здатності» теоретичної мо� делі, віддзеркалюючи принципи динамічної теорії інформації, діє у двох ракурсах — про� сторовому і часовому. ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ: «МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ» ГОСПОДАРЮВАННЯ І СОЦІОПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ У просторовому ракурсі операціональний аспект виявляє себе як взаємоспрямова� на конверсія інформації, сполучена з проце� сами її агрегації/дезагрегації на різних ієрар� хічних рівнях СПС. У методологічному плані така конверсія може здійснюватися як гене� зис (за умови агрегації) й інтерпретація (за дезагрегації) інформації [5, с. 63–67]. У тео� ретичній моделі СПС, з огляду на її специфі� ку, виділяють чотири ієрархічні інформаційні рівні. Щонайнижчий (мікрорівень) і найви� щий (макрорівень), з позицій динамічної те� орії інформації, «рельєфно» різняться за своїм призначенням — виконанням імпульсів керування і цільовим керуванням. Проміжні (мезо)рівні відіграють роль інтерфейсу, який пов’язує мікро� і макрорівні. Усе це визначає для інформації, на різних рівнях ієрархії, її онтологічний статус, форму подання, функ� ціональне й епістемологічне призначення. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1228 На мікрорівні системи діє онтологічний статус реальності/квазіреальності, котрий відповідає існуванню компонентів СПС у їхній «фізичній» даності — у вигляді безпо� середньо вимірюваних (таких, які можна ви� міряти) характеристик стану речовини, енергії та інформації. Це існування конкре� тизується у трьох аспектах дуальності. По� перше, по лінії «соціальне — природне». По� друге, зазначені характеристики різняться тим, що дуальні по лінії «природне — штуч� не». По�третє, вони відрізняються по лінії «дійсне — можливе». Характеристики мо� жуть бути реальними (фактичними) або ква� зіреальними (можливими для реалізації у таких параметрах за певних станів компонен� та — нагадаємо, станів�атракторів). Усе це передбачає матричний (багатови� мірний) характер подання інформації на мікрорівні — у вигляді сценарних матриць можливих (припустимих) станів компо� нентів СПС [5, с. 81]. Подібне подання інфор� мації, з одного боку, відповідає реаліям уні� версуму (природного і соціального), а з дру� гого — структурує її так, що вона, конвертована через проміжні мезорівні на макрорівень, може подаватися, власне, у ко� дах сенсу. В епістемологічному плані для те� оретичної моделі мікрорівень виконує функції блоку інформації. Зрозуміло, тут ключовим є завдання «реконструкції» стан� дартної (економічної) інформації як з пере� ходом від її традиційного «одновимірного» подання до матричного багатовимірного, так і з паритетним відображенням у ній дій при� родного, соціального й економічного начал господарювання соціуму [6]. І це складніша проблема, ніж відоме завдан� ня вимірювання (квантифікації) невідчутних елементів інформаційного суспільства, що формується. Така проблема постала, зокрема, перед Статистичною комісією ООН. Тут, по� ряд з питанням структуризації всієї необхід� ної інформації, стоїть і завдання квантифікації тих характеристик природних (цикли розвит� ку, критичні стани, припустимі навантажен� ня) і соціальних процесів (культурні й екзис� тенціальні параметри), які ще достатньо не усвідомлені навіть на змістовому рівні. Окрім того, щодо стандартної інформації апостері� орного характеру оцінки процесів і явищ, що вже відбулися, то вона має набути апріорного характеру випереджальної оцінки можливих процесів і явищ — насамперед з погляду си� нергетики. Тому, послуговуючись терміноло� гією [7], але вкладаючи в неї дещо інший зміст, стандартну інформацію можна назвати «силь� ною», а необхідну інформацію — «слабкою», передусім тому, що вона має оцінний харак� тер. Коли виходити з інформаційних уявлень про етичну тріаду «страх сором совість», де міра людяності соціуму — як досягнення ним досконалості — визначається його посту� пом від страху до совісті, то кожній із категорій цієї тріади відповідатиме інформація різного характеру. Так, совісті, що трактується саме як со�вість (С. Аверінцев) — співвіднесеності людини із соціальним і природним універсу� мом, апріорним знанням про нього і турботою про його стан («серце підказує»), відповіда� тиме «слабка» інформація. Навпаки, апосте� ріорній (і зазвичай негативній) «сильній» інформації про людину, якою щодо неї воло� діють інші люди, відповідають страх і сором. З цього погляду стає зрозумілим, наскільки проблемною є «слабка» інформація, необхід� на для нормального господарства [8]. Мутація людського «Я» з рухом назад по тріаді в ін� формаційному відношенні «детренує» людей щодо здатності формувати «слабку» інфор� мацію про можливі стани універсуму — при� родного, а тим більше — соціального 2. Від� бувається, власне, переорієнтація на винят� ково «сильну» інформацію про сформований (такий, що формується) стан справ у світі й оптимальні дії, зумовлені лише цією інфор� мацією. 2 Інакше кажучи, значною мірою зникає інформація, необхідна для того, щоб «помислити немислиме». ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 29 На наступному за мікрорівнем — мезо� рівні�А — інформація має віртуальний онто� логічний статус. Відзначимо, що генетично віртуальність (від лат. virtualis — сильний, здатний) — можливість — обумовлюється матричним характером інформації мікрорів� ня з прямою реалізацією на наступних рівнях лише одного, комплексно оціненого стану з на� бору припустимих. (Власне, така комп� лексність єдиного, доцільного, й уможлив� лює оцінку інформації на макрорівні в кодах сенсу.) Будемо інтерпретувати віртуальну реальність насамперед як особливу реаль� ність�можливість, відділену від дійсності. Вона має нематеріальний характер, може створюватися щодо дійсності певним зовніш� нім чином і перебувати з нею у когерентній, несиловій відповідності [9]. «Технологічно» тут здійснюється вихідна конверсія різно� природної «фізичної» інформації мікрорівня в одноріднішу інформацію керування цим мезорівнем і навпаки. Віртуальність тут має «первісний характер», що зумовлюється близькістю до фізичного буття. Вона конк� ретизується у векторі індексів, які узагаль� нюють розмаїття характеристик стану СПС, що можуть ще мати безпосередню інтерпре� тацію. Це розмаїття, приміром, може визнача� тися як вектор індексів потенціалів: техно� сфери й агросфери, ресурсно�енергетичного, науково�технологічного, соціально�культур� ного тощо [5, с. 35]. Віртуальний онтологіч� ний статус має й інформація наступного — мезорівня�B. Однак через сполученість цьо� го мезорівня з макрорівнем, відповідальним за цільове (осмислене) керування, його вір� туальність іншого характеру, більш орієнто� ваного на трансцендентну природу макро� рівня. Це відображається у конструктивних особливостях рівня. Він має вектор, що скла� дається тільки з двох індексів — «безпеки для» («соціально�економічної безпеки») і «безпеки від» («техногенно�екологічної без� пеки»), вони вже потребують опосередкова� ної інтерпретації. Окрім спільності ме� зорівнів на основі однакового віртуального статусу інформації, їх об’єднує з епістемоло� гічного погляду те, що в теоретичній моделі вони виконують функції блоку методів, а саме — конверсії інформації. Інформація макрорівня теоретичної моделі має онтологічний статус трансцензусу [4], сполученого з перебуванням на новому — ос� мисленому обрії буття. Це передбачає скаляр� ну форму подання інформації з означенням сенсу величиною інтегрованої безпеки СПС. «Зовні» трансцензус виражається у тому, що інтегрована безпека є величиною конструк� тивною — аналогічно до характеристик ме� зорівнів, отриманих на основі відповідного алгоритму розрахунку. Тому вона не може безпосередньо звично подаватися подібно до «наочних» характеристик мікрорівня — об� сяги (масштаби) дій і просторові величини, вартості тих або інших витрат, імовірності настання певних подій тощо. (Певною ана� логією тут може бути прийнятий у світовій статистиці індекс розвитку людського потен� ціалу, що виражається «не�наочними» розра� хунковими величинами у межах від «0» до «1».) В епістемологічному ж плані макро� рівень виконує функцію блоку ідей, оскіль� ки саме тут поєднання двох елементів векто� ра попереднього рівня — «безпеки для» і «без� пеки від» — в єдину інтегровану безпеку здійснює ту необхідну коеволюцію теоретич� ної (пізнавальної) моделі, що сама по собі не реалізується, а потребує певної примусової цивілізаційної норми. Завершуючи огляд просторового ракурсу операціонального аспекту, відзначимо два принципових моменти. По�перше, теоретична модель передбачає певний реальний прототип, об’єкт дослі� дження. І таким органічним прототипом для неї, причому у певному відношенні незавер� шеним, є СПС. Зростання структурної склад� ності об’єктів універсуму — один з принципів універсального еволюціонізму. Використову� ваний постнекласичною наукою як його «ро� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1230 боче рішення», він дає змогу надбудувати СПС, що субстратно, «сама по собі» і у вихід� ному стані існує лише на мікрорівні теоре� тичної моделі, додатковими — управлінськи� ми — рівнями складності. Ці мезо� і макро� рівні інтегрують СПС із її компонентами у нову, досконалішу систему, ідеальним відоб� раженням якої є її теоретична модель. Як більш досконала порівняно зі своїм прототи� пом — СПС — вона є його метасистемою, а сама побудова теоретичної моделі — мета� системним переходом [10, с. 59]. За визначен� ням — це творчий акт, у даному разі продик� тований необхідністю регулювати розвиток СПС у кодах сенсу. Тому такий перехід не може здійснюватися під впливом лише вну� трішніх факторів СПС, а потребує певного «наукового втручання». Причому СПС, мо� дифікована метасистемним переходом, що відображається у її теоретичній моделі, здо� буває на основі моделі принципову можли� вість руху по автопоетичній траєкторії пози� тивної есхатології. І, як це і відповідає прин� ципам автопоезису, зберігаючи свою іден� тичність, залишається «самою собою». По�друге, теоретична модель, на відміну від людини (соціуму), що фіксує лише «крайні» характеристики буття, у терміно� логії моделі, на мікрорівні — як сприйняття емпіричної дійсності і на макрорівні — як ін� туїтивне усвідомлення сенсу (або його від� сутності), додає фіксацію буття і на певних проміжних мезорівнях. Саме вони уможлив� люють сенсопородження як цілеспрямоване узгодження між собою необхідних (з безлічі можливих) проявів діяльності соціуму і ста� нів універсуму. СИСТЕМНА ДИНАМІКА ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ Часовий ракурс операціонального аспек� ту дає змогу теоретичній моделі «ста� тичний» сенс (прото�сенс), що формується на її макрорівні, перетворити на «динаміч� ний» сенс («справжній» сенс), реалізуючи процедуру сенсопородження як таку. Зрозу� міло, що «статичність» (вона стосується про� сторового ракурсу моделі) і «динамічність» (пов’язана з її часовим ракурсом) є умовно автономними і взаємодоповнювальними. Так, для кожного моменту часу горизонту сталого розвитку (позитивної есхатології) «статичний» сенс — інтегрована безпека (ІВ� благо [4]). Вона формується не тільки взає� модією активності соціуму (вектор «безпеки для», соціально�економічної безпеки) і попе� реджувальної реакції універсуму (вектор «безпеки від», техногенно�екологічної безпе� ки), а й з огляду на набори можливих станів такої взаємодії, оціненої хроноцілісно. На� впаки, зміна ІВ по траєкторії сталого розвит� ку як реалізована «динамічність» сенсу — власне, підтверджена його потенційна здійс� ненність — можлива тільки тому, що в про� сторовому ракурсі для кожного моменту горизонту існує вихідний набір елементів для побудови сенсу і принципи його побудови, зумовлені когерентністю рівнів моделі. Усе це визначає взаємодії просторового і часово� го ракурсів як реалізацію властивості сис� темної динаміки теоретичної моделі. Системна динаміка теоретичної моделі з позиції постнекласичної науки дає змогу реа� лізовувати автопоезис СПС на глибину гори� зонту сталого розвитку. З позицій згадуваних принципів «м’якого керування» системній динаміці відповідатиме те перспективне уяв� лення про майбутнє і, водночас, його створен� ня, котре набуло передбачення (foresight) [11]. Особливістю передбачення наразі є, з одного боку, його відхід як від прямої екстраполя� ційно�інерційної зумовленості майбутнього вже діючими у СПС тенденціями, так і від примусового нав’язування майбутньому пев� них прямих (і простих) волюнтаристських (і силових) рішень. З другого боку, передбачен� ня тяжіє і до відходу від суто позитивістсько� го, кількісно�технологічного уявлення май� бутнього, значною мірою доповнюючи його знанням неявним і ціннісно�орієнтованим, що має якісний характер [12]. Окрім того, перед� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 31 бачення, будучи певним сплавом досліджен� ня і проектування, тобто діючи за принципом «м’якого керування», ґрунтується на необхід� ності адекватного коригування своїх елемен� тів уявлення про майбутнє. При цьому воно виходить з появи тих нових реалій, котрі зу� мовлюються як поглибленням наукового знання, так і взаємодією самого корпусу пе� редбачення з формованим ним майбутнім (ефект Едіпа, або взаємодії між об’єктом і суб’єктом керування) 3. Синтез таких різноспрямованих характери� стик, що визначають реальність створювано� го шляхом передбачення майбутнього, з по� зицій постнекласики діє як особлива цільова причинність системи, її спрямованість у май� бутнє — телеономія. Це реалізує основний ін� струментарій передбачення — сценарій. Сце� нарій, котрий формується на базі відповідної методології сценарного аналізу і діє на необ� хідну глибину горизонту передбачення щодо теоретичної моделі, втілює її часовий ракурс, реалізуючи телеономію як вимір майбутньо� го [13]. Для побудови необхідної теоретичної моделі господарювання СПС, із втіленням у ній властивостей системної динаміки, крім стандартних умов, що висуваються до сцена� ріїв, діє і низка специфічних умов, які визна� чаються особливостями даної предметної об� ласті. Це умови комплексності сценарію, пе� ріоду дії і його віртуального характеру. Комплексний характер сценарію є відоб� раженням просторової (рівневої) побудови теоретичної моделі у її часовому ракурсі. Від� повідно до двох типів фіксованої соціумом реальності — трансцендентної (смислової) на макрорівні й емпіричної — на мікрорівні — мають існувати єдиний агрегований макро� сценарій найвищого рівня і локальні сценарії мікрорівня [5]. Макросценарій пов’язаний з відповідною СПС загалом, йому притаман� на подвійна орієнтованість. По�перше, він сполучається з тими передбачуваними для СПС характеристиками цивілізаційних впливів (їхніми обсягами, структурою, спря� мованістю), що так чи інакше перебувати� муть в орбіті СПС. По�друге, макросценарій на умовах паритетної взаємодії (когерент� ності) пов’язаний з локальними сценаріями мікрорівня. Локальні сценарії мікрорівня — це сце� нарні «генетичні» матриці компонентів СПС: геоекосистеми, технологічних систем, соці� ально�економічної системи. Всі вони узго� джуються з макросценарієм і за його допо� могою кореспондують один з одним. Три особливості визначають різницю між сцена� ріями макро� і мікрорівня. Насамперед це те, що макросценарій більш якісного характеру, тоді як локальні сценарії — більш кількісно� го. Окрім того, макросценарій має виражену часову — від сьогодення до майбутнього — орієнтацію. Навпаки, локальні сценарії ви� різняє більше просторовий, аніж часовий, ха� рактер, а саме стосовно існування в них без� лічі припустимих станів компонента, в одно� му з яких, під впливом конкретних умов, він має перебувати. І, нарешті, макросценарій по� чатково існує для всього періоду (горизонту) передбачення (зі зменшенням чіткості його «обрисів» від сьогодення до майбутнього), тоді як на мікрорівні таку вимогу можуть висувати тільки до локальних сценаріїв гео� екологічної та соціально�економічної систем. Період дії сценарію макрорівня, чи гори� зонт його передбачення, визначається низ� кою різнорідних умов. По�перше, тривалістю діючих у ньому циклічних процесів, нор� мальне завершення кожного з яких свідчить про органічне функціонування відповідного «зрізу» СПС. Цих «зрізів» три: соціальний, з успадкуванням благ поколіннями і тривалі� стю близько 30 років; біогеохімічний, із кру� гообігом елементів у природі і періодом у кілька століть; цивілізаційний, з переходом від 3 Трактоване таким чином передбачення є, власне, од� ним із інструментів реалізації «мислення немисли� мого» постнекласичних інтенцій, визначаючи його реальні можливості і сутнісну структуру. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1232 індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства, тривалістю 130–150 років [14]. Очевидне рішення обра� ти періодом дії макросценарію тривалість найдовшого, біогеохімічного, циклу бло� кується його майже цілковитою науковою невивченістю і слабкою структурованістю опису. Це визначає, власне, другу умову ви� бору періоду — можливість його структуро� ваного опису. Таку можливість має наступ� ний за тривалістю цикл — цивілізаційний, встановлюючи для періоду дії сценарію оз� начений термін — 130—150 років. Третьою умовою, що регламентує тривалість періоду дії сценарію, є процеси сучасних цивіліза� ційних змін, пов’язані з їх прискореним і не� лінійним розвитком. Уже за нинішнього тем� пу змін це породжує режим «інформаційного безладу» з виникненням істотних проблем для керування (передбачення). Ці проблеми, насамперед, полягають у швидкому зниженні однозначної зумовленості картини характери� стик СПС за руху передбачення із сьогоден� ня в майбутнє, у постійному розгалуженні можливих шляхів його розвитку. Очевидна неприпустимість підвищення зумовленості характеристик через зменшення горизонту передбачення сценарію — з огляду на не� обхідність діяти у межах обраного цивіліза� ційного циклу — окреслює інший шлях роз� в’язання в рамках даної умови. Воно полягає у прямому врахуванні в сценарії теоретичної моделі для СПС на всьому горизонті перед� бачення властивості прогресуючої з часом не� визначеності її майбутнього й уточненні сце� нарію в міру руху від сьогодення до кінця горизонту передбачення. Подібне розв’язан� ня вмотивовує віртуальність макросцена� рію, його зумовленість низкою додаткових вимог. Взагалі віртуальний характер мають обид� ва види сценаріїв — і локальні, і макросце� нарій. Їх об’єднує те, що, оперуючи з передба� чуваним майбутнім, вони розглядають його як реальність�можливість. Але віртуальність у цьому разі має часову спрямованість, на відміну від «просторової» віртуальності онто� логічних статусів нижчих рівнів теоретичної моделі. Окрім того, для макросценарію існує ще й особлива, «додаткова» віртуальність — як принципова неможливість побудови єди� ного, «наскрізного», завершеного в усіх дета� лях макросценарію для всього періоду його дії. Парадоксальним чином така неможливість визначається для кожного моменту часу гори� зонту сценарію великої кількості рівних мож� ливостей подальших сценарних змін по різних напрямках. Це передбачає початкову дендрит� но�розгалужену структуру сценарію такого виду, котрий первісно складається «начорно» і з наростанням при русі за стрілою часу сту� пеня його невизначеності. Для зняття невиз� наченості потрібно, щоб сценарій був динаміч� ним [15], конкретизуючись залежно від отри� маних проміжних результатів розрахунку за теоретичною моделлю, з виходом на відповід� ну сценарну гілку і послідовним уточненням усіх можливих розгалужень розвитку. Отже, макросценарій і локальні сценарії споріднює те, що вони мають віртуальний характер і використовують «слабку» інфор� мацію. Але оскільки вони належать до ієрар� хічно протилежних рівнів, то з позицій еко� номічної синергетики (синергетичної еконо� міки) розрізняються за темпоральними властивостями інформації: інформації по� вільних і швидких змінних [16]. Повільні змінні характеризуються низкою основних особливостей. По�перше, щодо швидких змінних вони більш агреговані і менш конкретні. По�друге, їхні зміни перед� бачувані, можуть відбуватися на великих ін� тервалах часу і значною мірою контрольо� вані. По�третє, повільні змінні за необхід� ності можна застосовувати для регулювання стану швидких змінних, тобто швидкі змінні для великих проміжків часу можуть визна� чатися як функції повільних змінних. Усе це дає змогу використовувати повільні змінні і як синергетичні параметри порядку — ті не� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 33 великі за кількістю ключові змінні системи, що, власне, визначають її поведінку. Швидкі змінні, на противагу повільним, діють на коротких відтинках часу, і тільки в їхніх межах відносно передбачувані — оціню� вані як за ймовірністю своєї дії, так і траєк� торією зміни. Пов’язуючись з тими чи інши� ми економіко� і фізико�технічними елемен� тами системи, вони конкретні й адресні. Стосовно розглянутої СПС ці зміни виража� ються такими характеристиками, як обсяг виробництва у конкретній технологічній сис� темі, її вплив на геоекосистему, ризик розвит� ку кризових/катастрофічних негативних подій у геоекосистемі тощо. КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ Реалізований таким чином операціональ� ний аспект теоретичної моделі створює всі передумови для аналізу на її основі як ни� нішніх цивілізаційних змін Pax Economicana, так і все ще існуючої поки що суто дослідни� цької — можливості дій з позицій нормально� го господарства [4]. Операціональний аспект узагальнюється у групі вихідних ключових по� ложень, що визначають, власне, концептуальні можливості теоретичної моделі. Такими у структурі моделі є: 1. Подання компонентів мікрорівня СПС — технологічних систем і геоекосистеми — на основі інформації економічного (вартісного) і неекономічного характеру. Структуризація інформації про ці компоненти у вигляді ло� кальних сценаріїв. Подання соціально�еконо� мічної системи на основі соціально�демогра� фічної інформації і її структуризація на базі принципів демографічної самоорганізації як локального сценарію даного компонента (з огляду на специфічний характер процесу де� мографічної самоорганізації, що потребує окремого розгляду). 2. Відображення багатовимірного стану СПС на мезорівні�А за допомогою групи ха� рактеристик, котрі передають окремі функ� ціональні й автономні «зрізи» господарюван� ня, — функціоналів господарювання. В агре� гованій кількісній формі, узагальнюючи ста� ни цих зрізів, вони діють як їхні позитивні за змістом і напрямком можливих змін індек� си. Тут виділяються такі індекси (І1, І2,..., Іm): потенціалу техносфери, потенціалу агросфе� ри, ресурсно�енергетичного, науково�техноло� гічного, соціально�культурного потенціалів, техногенної безпеки, екологічної безпеки. Останні два індекси у процесі їхнього одер� жання безпосередньо природою діючої ін� формації початково визначаються саме як небезпека. Тому вони потребують модельно� алгоритмічної інверсії для перетворення їх на показники, котрі відповідають позитивній категорії безпеки. Ця їхня спільна властивість робить доцільним і спільне використання єдиного індексу техногенно�екологічної без� пеки [5, с. 102–103]. 3. Усі індекси є потенційними виразника� ми безпеки двох змістовно різних видів — «безпеки для» (соціально�економічної безпе� ки) і «безпеки від» (техногенно�екологічної безпеки), що діють на мезорівні�В. «Безпека для» пов’язується з підгрупою індексів по� тенціалу техносфери, ..., соціально�культур� ного потенціалу, а «безпека від» — з індекса� ми техногенної та екологічної безпеки. Всім ін� дексам відповідають їхні пріоритети V1,V2,..., Vm для соціуму СПС. Конкретна структура пріо� ритетів задає загальний напрям самооргані� зації (розвитку) СПС, що позначається на станах і взаємодіях усіх її рівнів і спрямовує траєкторію її розвитку між позитивною і не� гативною есхатологіями як полярними ре� зультатами самоорганізації. 4. Індекси «безпеки для» і «безпеки від» аг� регуються в єдиний індекс інтегрованої без� пеки СПС. Макросценарій розвитку СПС сис� темно�динамічно взаємодіє з інтегрованою безпекою: він визначається нею і визначає її. 5. Параметри порядку формуються на ос� нові повільних змінних СПС. За своїми змістовими характеристиками ці параметри ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1234 поділяються на три групи. Першу групу ут� ворюють екологічні норми й обмеження на споживані ресурси. Оскільки дія теоретичної моделі розглядається у контексті фізичної еко� номії [4], то її принципи безпосередньо позна� чаються на цій групі параметрів порядку. 6. Другу групу параметрів порядку утво� рюють пріоритети розвитку V1, V2, ..., Vm, які у кожен момент часу здійснюють «складан� ня» з індексів І1, І2, ..., Іm індексу інтегрованої безпеки ІB�блага. 7. Третя група параметрів порядку містить тільки один демографічний показник — кіль� кість населення в СПС. Особливістю цього параметра є його певна автономність щодо параметрів інших груп, зумовлена процеса� ми демографічної самоорганізації, які «вино� сять» демографічний компонент передбачен� ня майбутнього СПС в окремий за техноло� гією реалізації локальний сценарій. 8. Параметри порядку залежать від харак� теристик макросценарію СПС і, у свою чер� гу, впливають на характеристики локальних сценаріїв компонентів СПС. Параметрам по� рядку притаманні певні властивості, які їх регламентують і які можна визначити як нор� мативність, обґрунтованість і здійсненність. Ці властивості зумовлюють операціональні можливості теоретичної моделі. 9. Нормативність установлює режим перед� бачення у моделі. Коли параметри порядку є екзогенними показниками, заданими для кон� кретної СПС певним зовнішнім чином, модель діє у режимі передбачення�прогнозування, реа� лістично визначаючи такий розвиток системи, який, залежно від обставин, перебуватиме в інтервалі від позитивної до негативної есха� тології. Навпаки, коли параметри порядку діють як ендогенні показники, що визначають� ся самою СПС у горизонті її передбачення, то в моделі реалізовуватиметься режим передба� чення�планування. Він, за всіма конкретними обставинами, «виводитиме систему на траєк� торію розвитку, що так чи інакше наближаєть� ся до позитивної есхатології. 10. Обґрунтованість параметрів порядку є ступенем їхньої наукової об’єктивності, інва� ріантної для господарювання суб’єкт�об’єкт� ної визначеності як певного балансу природ� ного і соціального начал універсуму. При цьо� му, залежно від змістової спрямованості групи параметрів, діють відповідні акцентації балан� су. Так, у першій групі домінує природне на� чало, з конкретизацією у вигляді принципів фізичної економії. Навпаки, у другій групі переважає соціальне, точніше, соціально�теле� ономічне начало. Воно дає змогу людству фор� мувати той чи інший сценарій цивілізаційно� го розвитку. І, нарешті, «ситуація людини» (Е. Фромм) — її дихотомія, одночасна прина� лежність і до тварин, і до світу культури, ви� значає саме коеволюцію природного і соціаль� ного начал для параметра третьої групи. 11. Здійсненність параметрів порядку — їх «упровадженість» у праксис соціуму — вияв� ляє різні «стартові» можливості для окремих параметрів груп. Здійсненність є однією з форм мобілізаційної соціальної поведінки, що сама по собі первісно не існує і потребує по� стійного цивілізаційного культивування з витратою відповідних ресурсів [17]. На реалі� зацію параметрів порядку накладаються як менталітет соціуму, котрий інтенсивно (де)� формується ідеологією постмодернізму, так і реалії нинішньої соціополітичної картографії. Тепер можна вже цілком припускати розмаїт� тя різних форм і рівнів опору здійсненності, наприклад, від прямого ігнорування окреми� ми а′кторами світової політики міжнародних угод, котрі стосуються параметрів першої гру� пи 4, до широко трактованої політкоректності 4 Прикладом і прецедентом тут може бути ситуація з підписанням Кіотського протоколу (1997), що реко� мендує країнам світу зменшення викидів в атмосфе� ру парникових газів для стабілізації глобальних змін клімату. Навіть за умови, що багато фахівців назива� ють сумнівною гіпотезу парникового глобального потепління, відмова низки країн від підписання про� токолу, а то і його денонсація (США), — свідчення труднощів у реалізації параметрів порядку. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 35 в реалізації демографічного показника третьої групи параметрів порядку. Завдяки такій архітектоніці моделі й умовам релевантної їй інформації вона, очевидно, здат� на давати цілком нетривіальні результати. Можна сказати, що їхня оригінальність виз� начатиметься двома основними обставинами. Перша обставина виявляється у викорис� танні додаткової «слабкої» інформації щодо тих процесів і явищ, які дотепер не оцінюють� ся, не враховуються і не досліджуються. Так, коли навіть на рівні уявного експерименту розглянути умови формування соціально� культурного потенціалу СПС, то глибинна (справжня) оцінка стану людського в людині потребує наявності у потенціалі, поряд зі зви� чайними показниками «сильної» інформації (як�от: середня тривалість життя, рівень ма� теріального добробуту та ін.), і низки не�зви� чайних показників «слабкої» інформації. Ними можуть бути, приміром, гіпотетичні характеристики «поглибленого психосома� тичного» стану соціуму (кількість людей без патологічної генної мутації і без девіантних проявів у психіці) і його морально�екзистен� ційного стану (кількість тих, хто замислюєть� ся над сенсом життя, і кількість людей, що вірять в існування істини). І тут починає ви� являтися «тонкість» використовуваних у те� оретичній моделі методів. Так, за умови, що СПС у даному разі відпо� відає всій земній кулі (супер�СПС), стосов� но часових змін «сильної» і «слабкої» інфор� мації тут уже сформувалися різноспрямовані тенденції. Для «сильної» інформації статис� тика ООН — щорічні Доповіді про розвиток людини — фіксує середньосвітове зростання тривалості людського життя і рівня матері� ального добробуту соціуму (за настільки ж зростаючої їхньої поляризації, а то й проти� лежних процесів для країн багатої «світової Півночі» і бідного «світового Півдня»). Навпаки, «слабка» інформація, яка існує тепер лише опосередковано, начебто засвід� чує протилежні тенденції, що діють стосов� но її показників як відображення компенсу� вальних спрощень природи і соціуму [4]. Тут і швидке зростання у соціумі кількості осіб з девіантними психічними станами, і загрозли� вий фактор збільшення числа генетичних відхилень у людській популяції [18, с. 126], і феномен негативної трансформації органіч� но�культурної людської ментальності в її вульгаризований варіант (перефразовуючи Е. Фромма, — з «втечею» людини від сенсу й істини), які дедалі сильніше даються взнаки. У такій ситуації психосоматичні характери� стики, а тим паче показники морально�екзис� тенційного стану соціуму, починають набли� жатися до «закритичних» нульових значень. Визначення єдиного індексу соціально�куль� турного потенціалу в умовах різноспрямова� ної динаміки показників «сильної» і «слабкої» інформації може цілком об’єктивно виража� ти спадаючу динаміку цього індексу 5. Ця гіпотетична спадаюча динаміка соці� ально�культурного потенціалу, що інтуїтив� но дедалі більше відчувається, здатна вияви� тися раціонально лише за умови додаткового використання релевантної «слабкої» інфор� мації. Схоже, вона має діяти тією чи іншою мірою і в інших індексах мезорівня�А. Тут можна припускати певну послідовність ін� дексів, розташованих за інтенсивністю спа� даючих динамік. По�перше, це індекс екологічної безпеки, який закономірно�парадоксальним чином, незважаючи на безпрецедентні акції світової спільноти, внаслідок тривалої деградації нав� колишнього природного середовища має і далі падати [20]. По�друге, індекс техногенної без� 5 Інакше кажучи, теоретична модель в аспекті соціаль� но�культурного потенціалу своїми засобами здатна підтвердити максиму Б. Паскаля про гідність (справж� ність) людини, самоусвідомлення себе як тендітної, мислячої очеретинки. Немає усвідомлення цієї екзи� стенційної тендітності — немає і «багатовимірної людини», а є лише певна людина�функція. Цікаво, що у сучасній науці діє так званий принцип крихкості гарного [19, с. 26], за яким усе добре (наприклад, стій� кість) більш крихке, ніж погане. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1236 пеки, де сплав «законної» техногенної не� підконтрольності/некерованості і міжнарод� ного тероризму дедалі більше заявляє про себе як суспільство ризику. По�третє, це індекс на� уково�технологічного потенціалу. У ньому, попри успіх позитивістськи і технологічно орієнтованих електроніки і біотехнології, і ті можливості розуміння універсуму, котрі, влас� не, відкриває постнекласична епістемологія, на широкому фронті фундаментальних нау� кових досліджень (від фізики до економіки) дедалі відчутніші застійні явища [21]. ГОСПОДАРЮВАННЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: ЗАВДАННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ Другою обставиною, яка визначає нетри� віальність результатів, генерованих те� оретичною моделлю, є її дія з позицій сутніс� ної раціональності (І. Валлерстайн), що уможливлює встановлення відповідності між картиною нинішніх цивілізаційних змін і їх поясненням у кодах моделі. Це є прямим ін� терпретаційним завданням моделі, котра конкретизує у даному разі сутнісну раціо� нальність як взаємодію цільової динаміки господарювання з усіма його функціональни� ми «зрізами» і началами. Цільова динаміка господарювання оцінює і регулює діяльність СПС з погляду її мож� ливостей виявляти себе як нормальне госпо� дарство (господарство, що діє з позицій сен� су) на основі відповідного «маркера» діяль� ності — траєкторії інтегрованої безпеки. Коли виходити зі швидкоплинних реалій сьогоден� ня, то діапазон цих можливостей постійно звужується і перебуває між двома, значною мірою антагоністичними полюсами. Перший полюс умовно назвемо полюсом господарської самоорганізації — певний ба� ланс ринкового (само)регулювання і регулю� вання з боку держави, або «організована са� морегуляція», що забезпечує як соціальну справедливість, так і стабільну роботу госпо� дарського механізму. Другий полюс назвемо полюсом глобального конструювання. Він передбачає як певну неявну світову конст� рукцію, у жодному разі декларативно не ін� ституціалізовану, але вже реально існуючу, так і її відповідні впливи управління. Така глобальна конструкція — власне, Pax Econo� micana наших днів — поступово окреслює� ться як замкнута багаторівнева система�піра� міда. Точніше, така, що замикає у собі весь світовий соціум, ігноруючи його волю й інте� реси, мабуть, за винятком країн «золотого мільярда». На нижньому її рівні — освоєння і видобуток природних ресурсів, на наступ� ному — їх промислове використання. Далі — виробництво «інтелектуальної сировини», а ще вище — високотехнологічне виробницт� во. Завершує систему фінансова надбудова, яка генерує мережну фінансоміку, і, зрештою, напіванонімна «штабна економіка», що коор� динує діяльність усієї глобальної системи сві� тового економічного господарства. Все це зу� мовлює і методи впливів управління систе� ми�піраміди. Ними стає певне спонукальне структуроутворення світового економічного господарства з дедалі очевиднішим регулю� ванням основних течій світової відтворю� вальної динаміки. Поведінка суб’єктів світо� вого господарства набуває здебільшого при� стосувального характеру, орієнтованого на вдале вбудовування в діюче і вже організо� ване зверху, зі «штабної економіки», еконо� мічне середовище (ринок) [22, с. 11]. Це стає зрозумілим за такої інтерпретації. Функціональні види господарювання (функціонали господарювання — потенціал техносфери, … , екологічна безпека) узагаль� нюють змістовно різні й автономні напрями діяльності. Вони виокремлюються неначе на верхньому рівні граничного розрізнення яв� них, позитивних і несхожих — таких, що до� повнюють один одного, аспектів благого жит� тя�господарства. Узагальнюючись кількісно через стани їхніх індексів в інтегровану без� пеку, функціонали господарювання корес� пондують з цільовою динамікою господарю� вання. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 37 Начала господарювання — природне, со� ціальне й економічне — є, власне, вимірами субстанції господарства, його окремими яд� рами, що не зливаються. Кожне начало перед� бачає певний рушій — «осьовий принцип», з відповідними правилами (законами). Таким рушієм для природного начала слугує універ� сальний еволюціонізм, що конкретизується у законах фізичної економії з її тріадою «ре� човина — енергія — інформація». Рушій со� ціального начала — демографічна самоорга� нізація з тим її впливом на параметри стану соціуму, який конкретизується у законі де� мографічного насичення і демографічного пе� реходу. Рушієм для економічного начала є вартість — «найекономічніше в економіці» (Ю. Осипов). Порівнюючи ці начала госпо� дарювання, можна говорити про явну часову зміну їх пріоритетності. Так, період нату� рального господарства характеризувався пріоритетністю природного начала за відсут� ності економічного. Епоха нинішнього еко� номічного господарства визначає пріоритети у такій послідовності: економічне, соціальне, природне начала. Нормальне господарство — якщо воно у майбутньому здійсниться — пе� редбачає гармонізацію (коеволюцію) при� родного і соціального начал з підпорядкуван� ням їм економічного начала. В економічно� му началі наших днів, що важливо, примітні метаморфози, котрі відбуваються з його вар� тісним рушієм. Тут закономірності руху вар� тості конкретизуються прямо «на очах». Вона надбудовує «ранні» і «нижні» (для реально� го сектору економіки) елементи трудової вартості для всіх товарів і послуг наступни� ми елементами вартості, що обумовлюються їх корисністю (точніше, граничною корисні� стю) у «суто» конкурентно�ринковій еко� номіці. Завершується ж еволюція руху варто� сті навіюванням вартості в умовах фінансо� міки (Ю. Осипов) і дії фінансової влади. З цих позицій теоретична модель здатна генерувати й інтерпретувати низку «знако� вих» сюжетів, які прояснюють характер спів� існування господарювання і глобалізації. Такі сюжети, як відомі науці уявні експери� менти, передбачають особливе, граничне аб� страгування, зокрема з самим об’єктом дослі� дження. У цій ситуації, що стане очевидним пізніше, адекватним об’єктом є певне умовне господарство, котре виходить з «базового» нормального господарства/СПС, але здатне «мутувати» у тому чи іншому напрямі залеж� но від конкретних обставин експерименту. ГОСПОДАРЮВАННЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ — СЮЖЕТИ СПІВІСНУВАННЯ Першим сюжетом, за умови, що господар� ство/СПС, як і раніше, відповідає усій земній кулі, є господарювання, яке реалізує позитивну есхатологію (залежність «1» на рисунку [4]). Очевидно, що досягти позитив� ної есхатології неможливо самоплином, а лише за масштабної підтримки того «благо� го керування», до якого закликають світову спільноту (поки що абсолютно безрезультат� но). Таке благе керування, котре діє альтер� нативно стосовно вже сформованих прин� ципів глобалізації, з конструктивних позицій може характеризуватися як певна планетар� на кооперація [22, с. 33]. Можлива лише на основі не номінально, а реально діючих на� ціональних держав, з відповідним балансом владних повноважень між ними і планетар� ним центром, планетарна кооперація з еко� номічного погляду має відображати перехід Динаміка можливих позитивної (1) та негативної (2) есхатологій у господарюванні СПС IB 1 2 t ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1238 від Pax Economicana до такого господарства, яке не ґрунтується на всепроникному і вик� лючному домінуванні грошей і фінансів — власне, до нормального господарства. Як вар� тість, поставлена під контроль в аспекті її на� віювання, так і підконтрольність колишньо� го індоктринування (зомбування?) корисніс� тю ілюзорно необхідних товарів і послуг з боку «економіки споживання», роблять кон� трольованим (регульованим) і все економіч� не начало. Більше того, воно узгоджується з пріоритетними тут природним і соціальним началами. Цей, перший сюжет, відповідає ідеальному передбаченню майбутнього світового соціу� му, виходячи з презумпції реалізації начал господарювання на межі їх позитивних сут� нісних можливостей або, з погляду постне� класичної науки, зреалізовує її «програму максимум» [8, с. 12]. Станами діючих тут на� чал є: 1) така актуальна і потенційна (відтер� мінована) дія законів фізичної економії у природному началі, яка не «спрощує» і не пе� реробляє радикально ані самої природи, ані людини; 2) здійснення реалій демографічних насичення і переходу в соціальне начало в рамках прийнятних соматичних, психологіч� них й екзистенційних параметрів людини; 3) взята під контроль відповідності сектору ре� альної економіки і реальним (не�фіктивним, неудаваним) благам/потребам соціуму вартість в економічному началі. Все це, за до� помогою функціоналів господарювання, які конкретизують їх у кількісному вираженні, формує позитивну есхатологію інтегрованої безпеки сталого розвитку. Інакше кажучи, за такого варіанта передбачуваного майбут� нього соціум живе в адекватному йому тем� посвіті, змінюючи і стан самого універсуму, і вибудовуючи структуру своїх новацій таким чином, що в остаточному підсумку все це не суперечить його вихідним (благим) намірам. Другим сюжетом за тієї самої умови, що господарство/СПС — це вся земна куля, є, навпаки, господарювання, яке реалізує нега� тивну есхатологію, де об’єкт дослідження вже конкретизується як існуюче нині єдине еко� номічне господарство (залежність «2» на ри� сунку [4]). На противагу першому сюжету другий можна схарактеризувати як реалі� стично�загальний, оскільки передбачення тут ґрунтуються на реаліях, що виявляються в усіх трьох компонентах — ідеологічному, інституціональному, соціополітичному — нинішніх принципах глобалізації. Діючи, як і раніше, на підсумок господарювання (точ� ніше, економічного господарювання або, у даному разі, метапланетарного господарю� вання — Ю. Осипов) не прямо, а опосередко� вано, через його начала, ці компоненти со� лідарно трансформують стани начал у такі, які виводять СПС з антропного коридору сенсопородження [4]. Таке глобальне конст� руювання детальніше характеризується мат� рицею трансформацій «компонент глобалі� зації — начало господарювання». Найбільш загально цей сюжет визначає� ться невідповідністю первісних намірів (за змістом — квазіблагих намірів, однак уже не всього світового соціуму, а глобальної керую� чої системи�піраміди) законам соціального і природного універсумів. «Менторський» ха� рактер законів синергетики до певного момен� ту часу забезпечує соціуму — як колективно� му необмеженому споживачеві (а звідси — і виробникові) — лавиноподібне зростання його штучного, гедоністичного буття. Такому зростанню сприяють і нова технобіосфера, котра заміщує надто «просте» для даної над� мети природне середовище, й економізм, що базується здебільшого на постіндустріально� му (інформаційному) суспільстві з необхід� ним доповненням його реліктами індустріаль� ного суспільства. Загальносвітове зростання відбувається «на тлі» і за фактичної втрати владних повноважень значною частиною на� ціональних держав з переходом цих повнова� жень до низки транснаціональних організацій і сполучених з ними країн�систем. Зростання супроводжується дедалі активнішим протес� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 39 тним рухом антиглобалістів — як правило, з найбагатших розвинених країн, котрі ще збе� рігають певні культурні традиції модерн�про� екту і тому відчувають, що відбувається «щось не те». Реально «щось не те» починає виявлятися на траєкторії інтегрованої безпеки спочатку як уповільнення її приросту, а згодом — і як прискорене падіння ІВ�блага. Образно кажу� чи, тут закони синергетики через стан начал господарювання, як певні «негативності» із властивим їм лагом затримки, починають демарш проти масштабно�неприпустимих діянь соціуму. Це виводить його з меж ант� ропного коридору сенсопородження. Такий демарш характеризується двома основними аспектами. По�перше, він по�різному позначається на динаміці окремих індексів функціоналів гос� подарювання, котрі узагальнюються в інте� грованій безпеці. Так, залежно від конкретних обставин, паралельно розглянутим «знако� вим» падінням індексів соціально�культур� ного і науково�технологічного потенціалів, а також екологічної і техногенної безпеки, мо� жуть певний час зростати індекси потенці� алів техно�, агросфери і ресурсо�енергетич� ного. Ця відтермінованість падіння, що має, втім, свою межу, зумовлюється як меншою «чутливістю» відповідних функціоналів гос� подарювання до крихкості і тлінності універ� суму, так і їх «зав’язаністю» на створювану штучну технобіосферу. По�друге, демарш хронологічно відповідає суспільству ризику (У. Бек), що зароджуєть� ся разом із постіндустріальним (інформацій� ним) суспільством. Об’єктивно демарш діє тут як імперсональна небезпека, що поши� рюється на весь соціум водночас й однако� вою мірою. Однак і особисто, й окремими групами соціуму ця небезпека сприймається як певна незаслужена «негативність», яку потрібно якось блокувати, дати їй «відпо� відь». Зрозуміло, що інституціонально, у ви� гляді реальних механізмів дії, «відповідь» може бути реалізована лише для окремих великих груп світового соціуму, точніше, а′кторів світової політики. Ясно і те, що така «відповідь» на цю й інші негативності, поро� джені глобальним конструюванням, за наро� стаючої загальноцивілізаційної кризи, узго� джуватиметься з постмодерністською ідеоло� гією даного конструювання і її технологією гри з нульовою сумою — виграшу за рахунок тих, хто програв. Перерозподіл спільних для всіх благ/нега� тивностей, котрий діє на випередження і з ко� ристю для одних груп світового соціуму за рахунок інших, визначає, власне, третій сю� жет співіснування господарювання і глоба� лізації. Його можна тлумачити як реалістич� но�суб’єктивний. Він конкретизує попередній сюжет стосовно місця і дії у ньому окремих суб’єктів глобальної політики або там, де до� слідження теоретичної моделі (у режимі уяв� ного експерименту) здійснюється на сукуп� ності економічних господарств. Суб’єкти утворюють дві змістовно різні групи, до яких входять багаті країни «світової Півночі» — з одного боку, і бідні країни «світового Пів� дня» — з другого. Ці країни визначаються тепер більше не в квазігеографічному ра� курсі, як раніше, а в певному новому транс� національному, транскордонному, планетар� ному вимірі, будучи несиметрично проникни� ми одна для другої. «Світова Північ» — це простори розміщення світової еліти, що тери� торіально дислокується здебільшого в краї� нах І світу, проте своїми вкрапленнями — і в країнах ІІ і ІІІ світів, еліти, котра вільно діє і переміщується у глобальному масштабі. «Сві� товий Південь» — це простори перебування світових паріїв, країн ІІ і ІІІ світів, які виму� шено спрямовують, попри всі загороджуваль� ні «фільтри», свої антропотоки (О. Неклес� са) на територію багатої Півночі. Несиметрична проникність є, мабуть, клю� човим пунктом у взаємодії країн/господар� ств/СПС, що описується третім сюжетом. Ця взаємодія відповідає сукупності окремих 40 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 СПС, і тут окреслюються дві основні обста� вини. Насамперед взаємодія визначається на� лежністю кожного її учасника до «світової Півночі» чи «світового Півдня». Вона, у рам� ках постмодерністської технології гри з нульо� вою сумою, передбачає у широкому сенсі ак� тивну поведінку перших і пристосувальну — других. Загальний результат взаємодії визна� чається і тим, що сукупність цих окремих СПС припускає, однак, певну світову супер�СПС, яка їх об’єднує. Існуючи для сюжету неявно, вона цілком очевидно — з позицій фізичної еко� номії — задає цілісні, спільні для всіх учасників обмеження щодо світових ресурсів, населення, зрештою, ресурсу складності [4], який визна� чає припустимі цивілізаційні зміни. Тому начала господарювання — у межах їхньої можливої автономності у світі глоба� лізаційних процесів, із захистом їх відповід� ними економічними, політичними, інформа� ційними і військовими «фільтрами» — і цільова динаміка для кожного з учасників сюжету характеризуються стійкими мета� морфозами. Для природного начала — це ім� порт із країн «світового Півдня» до країн «світової Півночі» за порівняно низькими цінами природних ресурсів, експорт туди від� ходів і розміщення там індустріальних (не стратегічних) виробництв. У соціальному на� чалі тут діють, насамперед, як вестернізація, «зомбування» всього світового соціуму до необхідного рівня космополітичних Homo economicus, так і вибірковий імпорт із країн «світового Півдня» у країни «світової Пів� ночі» представників місцевої еліти — талано� витих учених, діячів культури, фахівців. І, нарешті, в економічному началі — це явно ви� ражений і ретельно підтримуваний диспа� ритет цін (вартості) на товари, послуги і ре� сурси на користь «світової Півночі». Таке глобальне конструювання в рамках третього сюжету з поділом соціуму на актив� ну (і «прогресивну») «світову Північ» і пасив� ний (і «підозрілий») «світовий Південь» — уже починає діяти як нинішня модель глоба� лізації. З позицій економізму (прогресизму) це конструювання, мабуть, було б (і, схоже, поки так і є) і доцільним, і відносно сталим 6. Однак з погляду філософії господарства, що не претендує (як глобальне конструюван� ня) на радикальне «перестворення» світу, а ставить перед собою скромніше і шляхетно� досяжне завдання прояснення сенсу людської діяльності і дій з позицій сенсу, цей сюжет, подібно до попереднього, сполучається з не� гативною есхатологією. Умовно це можна пояснити на певній малій кількості суб’єктів — учасників третього сюжету — скажімо, одного з країн «світової Півночі» і двох — з країн «світового Півдня». Діючи з позицій глобального конструювання, суб’єкт «світо� вої Півночі» здатний за рахунок і буквально «над» суб’єктами «світового Півдня» одержа� ти значні переваги для свого існування — більшу за значенням інтегровану безпеку ІВ� блага, її відтерміноване і більш плавне есха� тологічне падіння. Навпаки, у суб’єктів «світового Півдня» позитивне — із при� ростом IB�блага — існування буде коротшим за часом, інтенсивнішим за характером дег� радації, виходячи, до того ж, з нижчого мак� симально досягнутого рівня ІВ�блага 7. Така спільна, але специфічна для кожного суб’єкта негативна есхатологія (нагадаємо — знижен� ня сенсу з вимірювачем ІВ�блага) визнача� тиметься, у першу чергу, не соціально�полі� тичними збуреннями (хоча і таке можливо), 6 Формально�кількісно це може, наприклад, підтвер� джуватися у відображуваному «сильною» інформа� цією середньосвітовому зростанні ВВП на душу на� селення, «гарантованого» штучним збільшенням факультативних потреб постіндустріального суспіль� ства. Ідеологічно ж може обґрунтовуватися вульга� ризованою інтерпретацією давньокитайського прин� ципу необхідно різних і взаємодоповнювальних пасивного начала Інь («світовий Південь») й актив� ного — Янь («світова Північ»). 7 По суті, тут ілюструється таке положення сталого розвитку: він, у принципі, здійснюваний лише для всієї земної цивілізації та його учасників [18], або виходячи з канонів першого сюжету. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 41 а дією синергетичних законів фізичної еко� номії, які не знають геополітичного поділу світу. Відзначимо, що всі три сюжети, котрі опи� сують можливі параметри співіснування господарювання і глобалізації (зокрема для першого сюжету глобалізації «з людським обличчям»), об’єднуються тим, що підсумо� вують перше — інтерпретаційне — завдан� ня теоретичної моделі. Таке інтерпретацій� не завдання ґрунтується на дослідженні ци� вілізаційних змін з позицій існування/ відсутності сенсу змін як їхнього критерію. Сам же сенс, як «тонка» категорія, котра не існує безпосередньо, для свого вимірюван� ня потребує особливого механізму, що ви� користовує в рамках постнекласики синтез низки наукових напрямів. Власне, тут здійснюється перехід до дру� гого завдання теоретичної моделі — дослі� дження тих наукових напрямів, їхніх можли� востей і актуальних станів, котрі є ключови� ми у діагностиці та подоланні цивілізаційних проблем — їхньої реконструкції одночасно і в зазначеному проблемному полі, і з ураху� ванням можливостей, наданих теоретичною моделлю. Очевидно, як певний «аванпроект», це поки що найбільш загальне і стисле бачен� ня можливостей розв’язання проблем. До того ж його визначає, по�перше, специфіка творчої (економічної) діяльності авторів, по�друге, значною мірою гіпотетична харак� теристика запропонованих рішень — відпо� відно до нинішнього гіпотетичного статусу галузей конкретних наук, котрі їх представ� ляють. Про це — у завершальній публікації авторів. 1. Чернавский Д.С. Синергетика и информация: Ди� намическая теория информации. — М.: Наука, 2001. — 244 с. 2. Лисеев И.К. Космизм и экология: на пути к смене парадигмы культуры // Стратегия выживания: кос� мизм и экология. — М.: Эдиториал УРСС, 1997. — С. 154—168. 3. Кондаков Н.И. Логический словарь�справочник. — М.: Наука, 1976. — 717 с. 4. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Реалії цивілізаційно� го розвитку — проблема ідентифікації // Вісн. НАН України. — 2006. — №3. — С. 3—20. 5. Дорогунцов С.И., Ральчук А.Н. Управление техно� генно�экологической безопасностью в контексте парадигмы устойчивого развития: концепция си� стемно�динамического решения. — К.: Наук. дум� ка, 2002. — 200 с. 6. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Теоретична еконо� мія: в пошуках власної ідентичності // Вісн. НАН України. — 2003. — №11. — С. 3—22. 7. Радемахер В., Штамер К. Прощание с идеей изме� рения благосостояния (стоимостная оценка пока� зателей в интегрированном эколого�экономиче� ском учете) / Пер. с нем. // Вопр. статистики. — 1997. — №6. — С. 3—16. 8. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. На вістрі цивіліза� ційних проблем // Вісн. НАН України. — 2005. — №5. — С. 3—19. 9. Шелепин Л.А. Виртуальный мир как реализация немарковских процессов // Концепция виртуаль� ных миров и научное познание. — СПб.: Изд�во РХГИ, 2000. — С. 154—170. 10. Турчин В.Ф. Феномен науки: Кибернетический под� ход к эволюции. — М.: Наука, 1993. — 296 с. 11. Morales Jesus E.A. The Most Commonly Applied Me� thodologist in Technology Foresight. The Procee� dings of the UNIDO Technology Foresight // Con� ference for Central and Eastern Europe and the Newly Independent States. — Vienna, April 4—5, 2001. — P. 170—178. 12. Згуровський М.З. Системна методологія передба� чення. — К.: Політехніка, 2001. — 50 с. 13. Акчурин И.А. «Новая фундаментальная онтология» и виртуалистика // Вопр. философии. — 2003. — №9. — С. 30—38. 14. Яковец Ю.В. История цивилизаций. — М.: Владос, 1997. — 352 с. 15. Mesarovic M.D., McGinnis D.L., West D.A. Cybernetics of Global change: Human Dimension and Managing of Complexity. UNESCO. Management of Social Tran� sformations. — Paris: UNESCO, 1996. — 43 p. 16. Занг В.�Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / Пер. с англ. — М.: Мир, 1999. — 335 с. 17. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М., Федорищева А.М. Безпека розвитку і безпека стабільності — відпо� відь на виклики глобалізації. — К.: Т�во «Знання України», 2004. — 40 с. 18. Данилов�Данильян В.И. Устойчивое развитие (те� оретико�методологический анализ) // Экономи� ка и мат. методы. — 2003. — Т. 39, №2. — С. 123— 135. 42 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12 19. Арнольд В.И. Теория катастроф. — 2�е изд. — М.: Изд�во МГУ, 1983. — 80 с. 20. Кондратьев К.Я . , Крапивин В.Ф. , Сави� ных В.П. Перспективы развития цивилиза� ции: Многомерный анализ. — М.: Логос, 2003. — 576 с. 21. Хорган Дж. Конец науки: Взгляд на ограниченность знания на закате Века Науки / Пер. с англ. — СПб.: Амфора, 2001. — 479 с. 22. Осипов Ю.М. Глобальное и национальное в эко� номике // Философия хозяйства. — 2003. — №6 (30). — С. 11—38. С. Дорогунцов, О. Ральчук ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ: ПРОБЛЕМИ МОДЕЛЮВАННЯ Й АНАЛІЗУ Р е з ю м е Стаття продовжує розгляд проблем ідентифікації цивілізаційних змін шляхом їхньої інтерпретації на основі відповідної теоретичної моделі. Пропонуєть� ся структура моделі, що визначає її дослідницькі мож� ливості. За допомогою теоретичної моделі аналізу� ються можливі сюжети цивілізаційного розвитку як динаміки світового господарювання, котрі принципо� во різняться. S. Doroguntsov, О. Ralchuk IDENTIFICATION OF CIVILIZATION DEVELOPMENT: MODELLING AND ANALYSIS PROBLEMS S u m m a r y The article continues a review of civilization change identification problems by means of their interpretation based on a corresponding theoretical model. The au� thors propose a model structure that determines its re� search capabilities. By means of theoretical model the possible plots of civilization development as a world ma� nagement dynamics are analyzed, they are fundamental� ly different.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2267
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T05:20:26Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Дорогунцов, С. Ральчук, О. 2008-09-16T14:55:09Z 2008-09-16T14:55:09Z 2006 Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісн. НАН України. — 2006. — N 12. — С. 25-42. — Бібліогр.:22 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2267 Стаття продовжує розгляд проблем ідентифікації цивілізаційних змін шляхом їхньої інтерпретації на основі відповідної теоретичної моделі. Пропонується структура моделі, що визначає її дослідницькі можливості. За допомогою теоретичної моделі аналізуються можливі сюжети цивілізаційного розвитку як динаміки світового господарювання, котрі принципово різняться. The article continues a review of civilization change identification problems by means of their interpretation based on a corresponding theoretical model. The authors propose a model structure that determines its research capabilities. By means of theoretical model the possible plots of civilization development as a world management dynamics are analyzed, they are fundamentally different. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Світогляд Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу Identification of civilization development: modelling and analysis problems Article published earlier
spellingShingle	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу Дорогунцов, С. Ральчук, О. Світогляд
title	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу
title_alt	Identification of civilization development: modelling and analysis problems
title_full	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу
title_fullStr	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу
title_full_unstemmed	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу
title_short	Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу
title_sort	ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу
topic	Світогляд
topic_facet	Світогляд
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2267
work_keys_str_mv	AT doroguncovs ídentifíkacíâcivílízacíinogorozvitkuproblemimodelûvannâianalízu AT ralʹčuko ídentifíkacíâcivílízacíinogorozvitkuproblemimodelûvannâianalízu AT doroguncovs identificationofcivilizationdevelopmentmodellingandanalysisproblems AT ralʹčuko identificationofcivilizationdevelopmentmodellingandanalysisproblems

Ідентифікація цивілізаційного розвитку: проблеми моделювання й аналізу

Institution

Similar Items