Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози
Резюме. Неоад’ювантна поліхіміотерапія (НПХТ) може оптимізувати хірургічне лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), сприяючи проведенню операцій із збереженням молочної залози. Істотне підвищення частоти органозберігаючих операцій забезпечує використання при НПХТ таксанів: в комбінації з ант...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22786 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози / Л.А. Сивак, С.А. Лялькін, М.М. Майданевич, А.В. Аскольський, М.Ю. Кліманов // Онкологія. — 2011. — 13, N 2. — С. 100-103. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22786 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сивак, Л.А. Лялькін, С.А. Майданевич, М.М. Аскольський, А.В. Кліманов, М.Ю. 2011-06-30T12:13:17Z 2011-06-30T12:13:17Z 2011 Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози / Л.А. Сивак, С.А. Лялькін, М.М. Майданевич, А.В. Аскольський, М.Ю. Кліманов // Онкологія. — 2011. — 13, N 2. — С. 100-103. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22786 Резюме. Неоад’ювантна поліхіміотерапія (НПХТ) може оптимізувати хірургічне лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), сприяючи проведенню операцій із збереженням молочної залози. Істотне підвищення частоти органозберігаючих операцій забезпечує використання при НПХТ таксанів: в комбінації з антрациклінами або послідовно з антрациклінвмісними схемами. У постменопаузальних пацієнток з гормончутливим РМЗ можливість операцій із збереженням молочної залози може забезпечити і неоад’ювантна гормонотерапія. Важливою прогностичною ознакою є частота повної патоморфологічної регресії (pCR) після НПХТ, а також стан регіонарних лімфатичних вузлів. Після НПХТ pCR частіше спостерігають при гормононезалежному РМЗ. Тривалість НПХТ однозначно не встановлена (але не менше 4 циклів); гормональна неоад’ювантна терапія має проводитись щонайменше 3–4 міс. Ключові слова: рак молочної залози, неоад’ювантне лікування, поліхіміотерапія, гормональна терапія, операція із збереженням молочної залози, повна патоморфологічна регресія пухлини. Summary. Neoadjuvant polychemotherapy (NPCT) can optimize surgical treatment of patients with breast cancer, favoring in the operations with the mainteinance of breast gland. The substantial increase of frequency of organopreserved operations is provided by using NPCT of taxans: in combination with anthracyclines or consistently with anthracycline containing medical regimens. For postmenopause patients with hormone sensitive breast cancer the possibility of operations with the maintaining of breast gland can provide neoadjuvant endocrinotherapy. An important prognostic sign is frequency of complete patomorphological regression (pCR) after NPCT, and also the state of regional lymphonods. After NPCT pCR is observed more frequently at hormone independent breast cancer. Duration of NPCT was not determined (but not less than 4 cycles); a neoadjuvant hormonotherapy must be conducted at least 3–4 months. Key Words: breast cancer, neoadjuvant treatment, polychemotherapy, hormonotherapy, operation, with the maintainance of breast gland, complete patomorphological regression of tumor. uk Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького Обзор Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози Modern aspects of neoadjuvant polychemotherapy in treatment of patients with breast cancer Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози |
| spellingShingle |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози Сивак, Л.А. Лялькін, С.А. Майданевич, М.М. Аскольський, А.В. Кліманов, М.Ю. Обзор |
| title_short |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози |
| title_full |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози |
| title_fullStr |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози |
| title_full_unstemmed |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози |
| title_sort |
сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози |
| author |
Сивак, Л.А. Лялькін, С.А. Майданевич, М.М. Аскольський, А.В. Кліманов, М.Ю. |
| author_facet |
Сивак, Л.А. Лялькін, С.А. Майданевич, М.М. Аскольський, А.В. Кліманов, М.Ю. |
| topic |
Обзор |
| topic_facet |
Обзор |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького |
| format |
Article |
| title_alt |
Modern aspects of neoadjuvant polychemotherapy in treatment of patients with breast cancer |
| description |
Резюме. Неоад’ювантна поліхіміотерапія (НПХТ) може оптимізувати хірургічне лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), сприяючи проведенню операцій із збереженням молочної залози. Істотне підвищення частоти
органозберігаючих операцій забезпечує використання при НПХТ таксанів: в
комбінації з антрациклінами або послідовно з антрациклінвмісними схемами.
У постменопаузальних пацієнток з гормончутливим РМЗ можливість операцій із збереженням молочної залози може забезпечити і неоад’ювантна гормонотерапія. Важливою прогностичною ознакою є частота повної патоморфологічної регресії (pCR) після НПХТ, а також стан регіонарних лімфатичних вузлів. Після НПХТ pCR частіше спостерігають при гормононезалежному
РМЗ. Тривалість НПХТ однозначно не встановлена (але не менше 4 циклів);
гормональна неоад’ювантна терапія має проводитись
щонайменше 3–4 міс. Ключові слова: рак молочної
залози, неоад’ювантне
лікування, поліхіміотерапія,
гормональна терапія, операція
із збереженням молочної залози,
повна патоморфологічна
регресія пухлини.
Summary. Neoadjuvant polychemotherapy (NPCT) can optimize
surgical treatment of patients with breast cancer, favoring
in the operations with the mainteinance of breast gland.
The substantial increase of frequency of organopreserved operations
is provided by using NPCT of taxans: in combination
with anthracyclines or consistently with anthracycline
containing medical regimens. For postmenopause patients
with hormone sensitive breast cancer the possibility of operations
with the maintaining of breast gland can provide neoadjuvant
endocrinotherapy. An important prognostic sign is
frequency of complete patomorphological regression (pCR)
after NPCT, and also the state of regional lymphonods. After
NPCT pCR is observed more frequently at hormone independent
breast cancer. Duration of NPCT was not determined
(but not less than 4 cycles); a neoadjuvant hormonotherapy
must be conducted at least 3–4 months. Key Words: breast cancer, neoadjuvant treatment,
polychemotherapy, hormonotherapy, operation,
with the maintainance of breast gland, complete
patomorphological regression of tumor.
|
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22786 |
| citation_txt |
Сучасні аспекти неоад’ювантної поліхіміотерапії у лікуванні хворих на рак молочної залози / Л.А. Сивак, С.А. Лялькін, М.М. Майданевич, А.В. Аскольський, М.Ю. Кліманов // Онкологія. — 2011. — 13, N 2. — С. 100-103. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sivakla sučasníaspektineoadûvantnoípolíhímíoterapííulíkuvanníhvorihnarakmoločnoízalozi AT lâlʹkínsa sučasníaspektineoadûvantnoípolíhímíoterapííulíkuvanníhvorihnarakmoločnoízalozi AT maidanevičmm sučasníaspektineoadûvantnoípolíhímíoterapííulíkuvanníhvorihnarakmoločnoízalozi AT askolʹsʹkiiav sučasníaspektineoadûvantnoípolíhímíoterapííulíkuvanníhvorihnarakmoločnoízalozi AT klímanovmû sučasníaspektineoadûvantnoípolíhímíoterapííulíkuvanníhvorihnarakmoločnoízalozi AT sivakla modernaspectsofneoadjuvantpolychemotherapyintreatmentofpatientswithbreastcancer AT lâlʹkínsa modernaspectsofneoadjuvantpolychemotherapyintreatmentofpatientswithbreastcancer AT maidanevičmm modernaspectsofneoadjuvantpolychemotherapyintreatmentofpatientswithbreastcancer AT askolʹsʹkiiav modernaspectsofneoadjuvantpolychemotherapyintreatmentofpatientswithbreastcancer AT klímanovmû modernaspectsofneoadjuvantpolychemotherapyintreatmentofpatientswithbreastcancer |
| first_indexed |
2025-11-24T19:09:23Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:09:23Z |
| _version_ |
1850489835842699264 |
| fulltext |
обзор обзор
100 о Н К о Л о Г И Я • Т. 1 3 • № 2 • 2 0 1 1 101о Н К о Л о Г И Я • Т. 1 3 • № 2 • 2 0 1 1
Передопераційне системне лікування, або неоа д’ю
вантна поліхіміотерапія (НПХТ) є методом вибору при
лікуванні хворих із місцевопоширеним раком молоч
ної залози (РМЗ) і стандартним компонентом комп
лексного лікування первиннооперабельного РМЗ.
За останні десятиріччя в системному лікуванні хворих
на РМЗ відбулася зміна концепцій. Спочатку передо
пераційна хіміотерапія (ХТ) призначалася, головним
чином, при лікуванні локальних пухлин на пізніх не
операбельних стадіях з метою їх переведення в опера
бельний стан. Після 90х років ХХ ст. варіанти терапії
стали іншими, її головним завданням є видалення ран
ніх дисемінованих мікрометастазів до розвитку мно
жинної резистентності до лікарських препаратів. На
сьогодні НПХТ залишається стандартом при лікуван
ні локальних пухлин на пізніх стадіях і вважається до
цільною складовою лікування всіх первинних хворих
на РМЗ. Проведення НПХТ спрямовано на позбавлен
ня організму від пухлини і збільшення тривалості жит
тя хворих. Однак до теперішнього часу ми не зустрі
ли в літературі результатів великих клінічних випробу
вань передопераційного системного лікування хворих
на операбельний РМЗ, які показали б переваги вижи
ваності в групах, що отримували неоад’ювантну тера
пію [1, 2, 4]. Зменшення розміру пухлини у відповідь
на НПХТ дозволяє оптимізувати хірургічне лікування з
досягненням більшої імовірності збереження молочної
залози (МЗ), що зменшує психологічний стрес. Окрім
того, НПХТ є чудовою моделлю in vivo для вивчення бі
ологічних процесів, що відбуваються при РМЗ, механіз
мів реакцій на ХТ або гормональну терапію (ГТ) [2, 4].
В цілому призначення НПХТ може вирішувати наступ
ні завдання: можливість виконання органозберігаючих
операцій; отримання інформації про ефективність ви
користаного режиму; збільшення тривалості безреци
дивної і загальної виживаності хворих.
Відповіді на питання, наскільки реальним є збе
реження МЗ при проведенні НПХТ (?), було при
свячено рандомізоване дослідження В18 (National
Surgical Adjuvant Breast and Bowel Project (NSABP))
у рамках Національного проекту з хірургічного та
ад’ювантного лікування МЗ і ободової кишки. Це
найбільше дослідження, у якому співставлено ре
зультати ад'ювантної ПХТ (АПХТ) і НПХТ [13, 17].
НПХТ чотирма циклами доксорубіцину і циклофос
фаміду (АС) призвела до збільшення частоти опера
цій із збереженням МЗ (ОЗМЗ) на 7% у порівнянні з
АПХТ (60 проти 67%, р < 0,01). В Об'єднаному євро
пейському випробуванні способів лікування опера
бельного РМЗ (Еurореаn Соореrative Тrial in Ореrablе
Вгеаst: Саnсег, ЕСTO) показано підвищення частоти
ОЗМЗ з 34% при АПХТ до 65% (р < 0,001) при НПХТ
(4 циклів доксорубіцину і паклітакселу (АТ) з подаль
шими 4 циклами СМF) [14]. В Інституті Кюрі ОЗМЗ
виконані у 77% хворих на РМЗ при АПХТ і у 82% піс
ля НПХТ [18]. Таким чином, хоча частота органоз
берігаючих операцій в різних дослідженнях значно
відрізняється, проведення НПХТ сприяє можливос
ті збереження МЗ (табл. 1).
Таблиця 1
ОЗМЗ при НПХТ і АПХТ та системному лікуванні хворих на РМЗ
Дослідження
Те
ра
пе
вт
ич
на
сх
ем
а
Тр
ив
ал
іс
ть
сп
ос
те
ре
же
нн
я,
мі
с
ОЗ
М
З
(Н
ПХ
Т/
АП
ХТ
),
%
p
NSABP-B-18 [13, 17] AC x 4 96 67/60 = 0,002
ECTO [14 ] AT — CMF 23 71/35 < 0,0001
Інститут Кюрі [18] FAC x 4 66 82/77 –
АС — доксорубіцин + циклофосфамід; АТ — доксорубіцин + паклітаксел;
CMF — циклофосфамід + метотрексат + флуороурацил; FEC — флу-
ороурацил + епірубіцин + циклофосфамід; FAC — флуороурацил +
доксорубіцин + циклофосфамід.
СУЧАСНІ АСПЕКТИ
НЕОАД’ЮВАНТНОЇ
ПОЛІХІМІОТЕРАПІЇ У ЛІКУВАННІ
ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ
Резюме. Неоад’ювантна поліхіміотерапія (НПХТ) може оптимізувати хі-
рургічне лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), сприяючи проведен-
ню операцій із збереженням молочної залози. Істотне підвищення частоти
органозберігаючих операцій забезпечує використання при НПХТ таксанів: в
комбінації з антрациклінами або послідовно з антрациклінвмісними схемами.
У постменопаузальних пацієнток з гормончутливим РМЗ можливість опера-
цій із збереженням молочної залози може забезпечити і неоад’ювантна гор-
монотерапія. Важливою прогностичною ознакою є частота повної патомор-
фологічної регресії (pCR) після НПХТ, а також стан регіонарних лімфатич-
них вузлів. Після НПХТ pCR частіше спостерігають при гормононезалежному
РМЗ. Тривалість НПХТ однозначно не встановлена (але не менше 4 циклів);
гормональна неоад’ювантна терапія має прово дитись щонайменше 3–4 міс.
Л.А. Сивак
С.А. Лялькін
М.М. Майданевич
А.В. Аскольський
М.Ю. Кліманов
Національний інститут раку,
Київ, Україна
Ключові слова: рак молочної
залози, неоад’ювантне
лікування, поліхіміотерапія,
гормональна терапія, операція
із збереженням молочної залози,
повна патоморфологічна
регресія пухлини.
Подальші дослідження НПХТ були спрямова
ні на підвищення частоти об’єктивних відповідей
пухлини на лікування шляхом оптимізації комбі
націй або послідовностей цитотоксичних препара
тів. Збільшення частоти відповідей на лікування та
ОЗМЗ було досягнуто за допомогою застосування
таксанів (табл. 2).
Таблиця 2
Оптимізована НПХТ таксанами і частота ОЗМЗ
Дослідження Режим НПХТ Частка випадків
ОЗМЗ, %
GBG ― GEPARDUO [15, 21] АТ х 4 q2w
AC x 4 → Doc x 4
66
75
GBG ― GEPARTRIO [22] TAC x 6
TAC x 2 → NX x 4
81
AGO [20] ET x 4
Epi x 3 → Tax x 3
q3w
55
66
NSABP-B-18 [13, 17] AC x 4 67
NSABP-B-27 [7] AC x 4
AC x 4, Doc x 4
AC x 4 → Doc x 4
62
62
64
АС — доксорубіцин + циклофосфамід; АТ — доксорубіцин + паклітаксел;
ТАС — доцетаксел + доксорубіцин + циклофосфамід; Ері — епірубіцин; ЕТ —
епірубіцин + паклітаксел; Doc — доцетаксел; NX — вінорелбін + капецитабін.
У випробуванні GEPARDUO показано, що послі
довне застосування 4 циклів таксанів після 4 циклів
АС призвело до підвищення частоти ОЗМЗ у порів
нянні з введенням доксорубіцину і доцетакселу при
ущільнені дозування чотирма 2тижневими циклами
(66 проти 75%, р < 0,01) [15, 21]. Ці результати були
підтверджені у випробуванні АGО, в якому порів
нювали комбінацію епірубіцину і паклітакселу (ЕТ,
кожні 3 тиж) та лікування епірубіцином (150 мг/ м2
по 3 цикли) з наступними трьома 2тижневими ци
клами паклітакселу (250 мг/м2) [20]. Ущільнення дози
не призвело до підвищення частоти ОЗМЗ (55% в
стандартному варіанті, 66% при ущільненні дозуван
ня в послідовному режимі, р = 0,016). У дослідженні
в рамках випробування GEPARTRIO частота ОЗМЗ
при ПХТ з використанням доцетакселу, доксорубі
цину і циклофосфаміду (ТАС) досягала 81% [22]. Ре
троспективний аналіз результатів GEPARTRIO пока
зав, що частота ОЗМЗ добре корелює з частотою клі
нічних відповідей, з чого випливає, що ОЗМЗ можна
виконувати у хворих з частковою або повною клініч
ною відповіддю на лікування [3, 22]. До істотного під
вищення частоти ОЗМЗ при НПХТ може призводи
ти додавання таксанів послідовно або в комбінації зі
схемами на основі антрациклінів [3, 15].
Є свідчення, що у постменопаузальних хворих на
РМЗ з позитивними рецепторами естрогенів та про
гестерону ГТ може бути настільки ж ефективною, як
і ХТ. Ефективність передопераційної ГТ дослідже
но у кількох клінічних випробовуваннях (табл. 3).
У дослідженні IМРАСТ виявлено частоту відпо
відей на лікування та частоту ОЗМЗ після нео ад’ю
вантного застосуванні тамоксифену (Там), анастро
золу (Ана) або їх комбінації [19]. Застосування Ана
призвело до значно більш високої частоти ОЗМЗ
(46%) у порівнянні з ефектом Там або АТ (22 і 26%
відповідно, р < 0,05), тоді як відмінностей між ефек
том Там і Ана + Там не було (р = 0,68). Випробуван
ня Letrozol024 також виявило збільшення частоти
ОЗМЗ при використанні інгібітора ароматази в по
рівнянні з Там (45 проти 35%, р = 0,022) [12]. Пока
зано, що первинна ГТ Ана так само ефективна, як і 4
цикли ХТ у режимі АТ (частота відповіді на лікування
75,8 проти 89,8%, р > 0,05). Порівняною була і час
тота ОЗМЗ (21% з Ана, 37,2% з доксорубіцином/па
клітакселом, р > 0,05) [1]. Отримані дані свідчать, що
первинна ГТ є методом вибору для постменопаузаль
них хворих із гормонозалежними пухлинами, особли
во якщо ХТ протипоказана. Інгібітори ароматази на
багато ефективніші, ніж Там, і тому їм слід надавати
перевагу. Однак необхідно зазначити, що частота по
вної патоморфологічної відповіді при первинній ГТ
не перевищує 2%, що набагато менше, ніж при ХТ.
Таблиця 3
Частота ОЗМЗ після первинної ГТ
Дослідження Режим Частота ОЗМЗ,%
IMPACT [19] Ана
Там
Ана+Там
46
22
26
Letrozol-024 [12] Лет
Там
45
35
Санкт-Петербург [2] Ана
AT x 4
21
37
Ана — анастрозол; Там — тамоксифен; Лет — летрозол; АТ —
доксорубіцин + паклітаксел.
Наступним ключовим питанням у лікуванні хво
рих на РМЗ є визначення при НПХТ частоти повної
патоморфологічної відповіді та впливу останньої на
загальну і безрецидивну виживаність. Досягнення
повної регресії пухлини (рСR) є однією з головних
цілей НПХТ, оскільки аналіз результатів усіх ви
пробувань показав, що перебіг РМЗ при досягнен
ні рСR зовсім інший, ніж за її відсутності. Тому під
вищення частоти рСR є одним із основних завдань
цитотоксичного лікування(табл. 4).
Таблиця 4
Первинне цитотоксичне системне лікування і частота повної
патоморфологічної регресії (рСR)
Дослідження Режим ПХТ Частота рСR, %
NSABP-B-18 [13, 17] AC х 4 9,8
GBG-GEPARDUO [21] AT x 4 q2w
AC x 4 → Doc 4
11
22
AGO [20] ET x 4,
Epi x 3 → TAC x 3 q2w
10
18
NSABP-B-27 [7] AC x 4
AC x 4, операція, Doc x 4
AC x 4 → Doc x 4
12,8
14,3
26,1
АС — доксорубіцин + циклофосфамід; АТ — доксорубіцин + паклітаксел;
ТАС — доцетаксел + доксорубіцин + циклофосфамід; Ерi — епірубіцин;
ЕТ — епірубіцин і паклітаксел; Dос — доцетаксел.
У дослідженні NSАВРВ18 і NSАВРВ27 часто
та рСR після НПХТ за схемою АС дорівнювала 9,8
і 12,8% відповідно [13, 17]; після неоад’ювантного
застосування режимів АТ (GEPARDUO) — 11% [21],
ЕТ (АGО) — 10% [20]. При застосуванні послідов
них режимів ХТ з використанням таксанів її вдало
ся підвищити в усіх дослідженнях практично вдвічі:
до 22% в GEPARDUO [21], до 18% в АGО [20] та до
26,1% в NSАВРВ27 [7]. Зазначено, що для досяг
нення рСR послідовний режим застосування так
санів краще комбінованого. Водночас при подаль
обзор обзор
102 о Н К о Л о Г И Я • Т. 1 3 • № 2 • 2 0 1 1 103о Н К о Л о Г И Я • Т. 1 3 • № 2 • 2 0 1 1
шому спостереженні хворих з рСR після 4 циклів
застосування комбінації АС поліпшення безреци
дивної виживаності не встановлено, такі ж резуль
тати (p > 0,05) були в підгрупі без рСR. Досліджено,
що якщо рСR спостерігається тільки в тканині МЗ,
але при цьому виявляються метастази в лімфатич
них вузлах (ЛВ), подальший перебіг захворювання
не відрізняється від спостережуваного при уражен
ні ЛВ без рСR в первинній пухлині. Отже, у хворих
з рСR важливою прогностичною ознакою є стан
ЛВ. Нині залишається актуальною методологія ви
значення рСR. Ідеальною вважається повна регре
сія, коли патоморфологічні дослідження не виявля
ють ні інвазивних, ні внутрішньопротокових залиш
ків первинної пухлини, ні уражених ЛВ [9]; одним
із найважливіших питань є існування ранніх мар
керів відповіді пухлини на лікування. Відповідно до
результатів більшості випробувань найбільш пока
зовою ознакою для прогнозування рСR є рецептор
ний статус пухлини [2, 5, 6, 9, 14, 20]. При гормо
нозалежному РМЗ ймовірність рСR значно нижче,
ніж при гормононезалежному (табл. 5). Це підтвер
джують і результати НПХТ із використанням трас
тузумаба, згідно з яким можливими прогностични
ми ознаками для прийняття рішення щодо прото
колу застосування НПХТ є вік, рецепторний статус,
включаючи НЕR2 статус [10].
Дані 9річного спостереження у випробуван
ні NSАВРВ18 [23] і 5річного спостереження в
NSАВРВ27 [7] не показали різниці показників за
гальної виживаності між пацієнтами, які отримували
НПХТ і ад'ювантну ХТ. Однак переваги виживаності у
хворих, що отримали НПХТ, відзначені в роботі [18].
З більш нових даних випливає, що критерієм
для прогнозу відповіді на лікування може бути гіс
тологічний тип пухлини. У роботі M. Cristofanilli та
ін.[11] показано, що для інвазивних долькових кар
цином при порівнянні з інвазивними протоковими
карциномами характерна більш низька частота рСR
у відповідь на НПХТ, але при цьому більш сприят
ливий довготривалий прогноз.
Таблиця 5
Статус рецепторів гормонів як прогностична ознака для pCR
Дослідження
Кі
ль
кі
ст
ь
хв
ор
их
Частота рСR, %
p
Го
рм
он
о
не
за
ле
жн
ий
РМ
З
Го
рм
он
о
за
ле
жн
ий
РМ
З
GBG – GEPARDUO [21] 250 15,4 1,1 0,0001
GBG – GEPARDUO [2, 21] 913 22,8 6,2 0,0001
GBG – GEPARTRIO [2, 5] 286 36,6 10,1 0,004
MD Anderson [2] 1018 20,6 5,6 0,0001
Одним із найважливіших завдань при лікуван
ні хворих на РМЗ є збільшення тривалості безре
цидивного періоду. Для досягнення низької час
тоти рецидиву захворювання необхідно оптималь
не проведення хірургічної операції та адекватного
ад’ювантного лікування. Стандартом оперативного
лікування є видалення первинної пухлини з чистими
краями мінімум 10 мм і адекватна дисекція пахво
вих лімфовузлів [15]. У випробуванні NSАВРВ18
показано, що через 9 років після НПХТ частота міс
цевих рецидивів порівнянна із такою після АПХТ
(10,7 проти 7,6%, р = 0,12) [23]. Однак у хворих, у
яких початково призначену мастектомію заміни
ли на ОЗМЗ, частота місцевих рецидивів була зна
чно вищою (15,9 проти 9,9%; р = 0,04). У випробу
ванні NSАВРВ27 показано, що частота місцевих
рецидивів вище у хворих після НПХТ без таксанів
у послідовному режимі [7], але достовірної різниці
за частотою всіх регіональних рецидивів при цьому
не спостерігали. Ці результати відповідають отри
маним в інших випробуваннях: 8,2% при АПХТ та
10,2% при НПХТ [18], 2,7 та 3,5% відповідно [16].
ВИСНОВКИ
1. Основними факторами, що впливають на ви
бір методу системної НПХТ є: потенційна чутливість
пухлини до ГТ, наявність метастазів у пахвових ЛВ,
вік, стан менструальної функції, розмір пухлини та
ступінь її диференціювання.
2. Оптимальний режим НПХТ не визначений;
застосовують режими, ідентичні АПХТ, з деякою
перевагою антрациклін і/або таксанвмісних режи
мів. У жінок в менопаузі з гормонозалежними пух
линами може бути призначена неоад’ювантна ГТ.
3. Оптимальна тривалість неоад’ювантної сис
темної терапії не визначена. Вважається, що для до
сягнення регресії пухлини необхідні щонайменше 4
цикли ХТ або 3–4 міс ГТ [2 ,4, 5, 8].
4. Факторами, що дозволяють прогнозувати висо
ку ефективність НПХТ є: інфільтративний протоковий
рак, висока ступінь злоякісності пухлини, її невели
кі розміри, відсутність експресії рецепторів стероїдних
гормонів, висока проліферативна активність. НПХТ не
рекомендована у випадках, коли користь і можливість
проведення системного лікування сумнівні (малі роз
міри пухлини, відсутність ураження ЛВ, похилий вік,
супутні захворювання, високий вміст рецепторів стеро
їдних гормонів у пухлині). У цих випадках доцільним є
виконання операції на першому етапі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Семиглазов ВФ, Арзуманов АС, Божок АА и др. Новый
взгляд на неоадъювантную химиотерапию рака молочной
железы (роль навельбина). Совр онкол 2003; 5 (3):1031–107.
2. Семиглазов ВФ, Семиглазов ВВ, Клетсель АЕ. Неоадъ
ювантное и адъювантное лечение рака молочной железы.
М: ООО Медицинское информационное агенство, 2008. 288 с.
3. Семиглазов ВФ, Донских РВ, Семиглазов ВВ. Неоадъю
вантное и адъювантное лечение рака молочной железы (зна
чение таксанов). Здоров’я України 2009; (1/4, сентябрь): 3–4.
4. Стенина МБ. Адъювантная системная терапия рака мо
лочной железы. Практ онкол 2007; 8 (3): 118–26.
5. Abriel C, Mouret-Reynier M, Cure H, et al. Neoadjuvant en
docrine therapy in breast cancer. Breast 2006; 15: 9–19.
6. Ayers M, Symmans WF, Stec J, et al. Gene expression pro
files predict complete pathologic response to neoadjuvant paclitaxel
and fluorouracil, doxorubicin, and cyclophosphamide chemother
apy in breast cancer. J Clin Oncol 2004; 22: 2284–93.
7. Bear HD, Anderson S, Smith RE, et al. A randomized trial com
paring preoparative (preop) doxorubicin / cyclophosphamide (AC) to
preop AC followed by preop docetaxel (T) and to preop AC folloved by
postoperative (postop) T in patients (pts) with operable carcinoma of
the breast: results of NSABP B27. Proc SABCS 2004; 88: 1 (Abstr 26).
8. Bergh J. Adjuvant chemotherapy for breast cancer – «one
fits all»? Breast 2005; 14: 564–9.
9. Biganzoli E, Boracchi P. Old and new markers for breast can
cer prognosis: the need for integrated research on quantitative is
sues. Europ J Cancer 2004; 40: 1803–6.
10. Buzdar AU, Hunt K, Smith T, et al. Significantly higher
pathological complete remission (PCR) rate following neoadju
vant therapy with trastuzumab (H), paclitaxel (P), and anthracy
clinecontaining chemotherapy (CT): initial results of a random
ized trial in operable breast cancer (BC) wich HER2 positive dis
ease. Proc ASCO 2004: Abstr 520.
11. Cristofanilli M, Gonzalez-Angulo A, Sneige N, et al. Inva
sive lobular carcinoma classic type: response to primary chemo
therapy and survival outcomes. J Clin Oncol 2005; 23 (1): 41–8.
12. Eiermann W, Paepke S, Appfelstaedt J, et al. Llombart
Cussac A., Eremin J., Vinholes J. et al. Preoperative treatment of
postmenopausal breast cancer patients with letrozole: a random
ized doubleblind multicenter study. Ann Oncol 2001; 12: 1527–32.
13. Fisher B, Costantino JP, Wickerham DL, et al. Tamoxi
fen for prevention of breast cancer: report of the National Surgi
cal Adjuvant Breast and Bowel Project P1 Study. J Natl Cancer
Inst 1998; 90: 1371–88.
14. Gianni L, Zambetti M, Clark K, et al. Gene expression of
paraffinembedded core biopsy tissue predicts response to chemo
therapy in patients with locally advanced breast cancer. Proc Amer
Soc Clin Oncol 2004; 23: 3 (Abstr 501).
15. Kaufmann M, von Minckwitz G, Rody A. Preoperative
(neoadjuvant) systemic treatment of breast cancer. Breast 2005;
14 (6): 576–81.
16. Makris A, Powles TJ, Ashley SE, et al. A reduction in the
requirements for mastectomy in a randomized trial of neoadju
vant chemoendocrine therapy in primary breast cancer. Ann On
col 1998; 9 (11): 1179–84.
17. Rastogi P, Anderson SJ, Bear HD, et al. Preoperative Che
motherapy: Updates of National Surgical Adjuvant Breast and
Bowel Project Protocols B18 and B27. J Clin Oncol 2008; 26 (5):
778–85. (Erratum in: J Clin Oncol 2008; 26 (16): 2793.)
18. Scholl SM, Fouquet A, Asselain B, et al. Primary versus ad
juvant chemotherapy in premenopausal patients with tumors con
sidered too large for breast conserving surgery: preliminary results
of a randomized trial. Europ J Cancer 1994; 30A: 645–52.
19. Smith IE, Dowsett M. Comparison of anastrozole vs. tamox
ifen alone and in combination as neoadjuvant treatment of estro
gen receptorpositive (ER+) operable breast cancer in postmeno
pausal women: the IMPACT trial. Breast Cancer Res 2003; 82: S6.
20. Untch M, Konecny G, Ditsch N, et al. Dosedense sequen
tial epirubicinpaclitaxel as preoperative treatment of breast cancer:
results of a randomized AGO study. Proc ASCO 2002: Abstr 133.
21. Von Minckwitz G, Graf E, Geberth M, et al. Goserelin ver
sus CMF as adjuvant therapy for nodenegative, hormone recep
torpositive breast cancer in premenopausal patients. The GABG
IVA93 Trial. ASCO Proc 2004; 23: 10.
22. von Minckwitz G, Blohmer J-U, Raab G, et al. In vivo che
mosensitivityadapted preoperative chemotherapy in patients with
earlystage breast cancer: the GEPARTRIO pilot study. Ann On
col 2005; 16 (1): 56–63.
23. Wolmark N, Wang J, Mamounas E, et al. Preoperative che
motherapy in patients with operable breast cancer: nineyear re
sults from national surgical adjuvant breast and bowel project B18.
J Natl Cancer Inst Monogr 2001; 30: 96–102.
MODERN ASPECTS OF NEOADJUVANT
POLYCHEMOTHERAPY IN TREATMENT
OF PATIENTS WITH BREAST CANCER
L.A. Sivak, S.A. Lyalkin, N.N. Maidanevich,
A.V. Askolsky, M.Y. Klimanov
Summary. Neoadjuvant polychemotherapy (NPCT) can op-
timize surgical treatment of patients with breast cancer, favor-
ing in the operations with the mainteinance of breast gland.
The substantial increase of frequency of organopreserved op-
erations is provided by using NPCT of taxans: in combina-
tion with anthracyclines or consistently with anthracycline
containing medical regimens. For postmenopause patients
with hormone sensitive breast cancer the possibility of oper-
ations with the maintaining of breast gland can provide neo-
adjuvant endocrinotherapy. An important prognostic sign is
frequency of complete patomorphological regression (pCR)
after NPCT, and also the state of regional lymphonods. Af-
ter NPCT pCR is observed more frequently at hormone in-
dependent breast cancer. Duration of NPCT was not deter-
mined (but not less than 4 cycles); a neoadjuvant hormono-
therapy must be conducted at least 3–4 months.
Key Words: breast cancer, neoadjuvant treatment,
polychemotherapy, hormonotherapy, operation,
with the maintainance of breast gland, complete
patomorphological regression of tumor.
Адреса для листування:
Л.А. Сивак
03022, Київ, вул. Ломоносова, 33/43
Національний інститут раку
|