Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження)
Результаты терапии больных хроническим гломерулонефритом определялись возрастом пациентов, артериальной гипертензией и морфологическим вариантом болезни. На эффективность лечения влияли уровень протеинурии, степень альбуминурии, показатели фибронектинурии, бета- 2-микроглобулинурии, кальцийурии, фос...
Saved in:
| Published in: | Актуальні проблеми транспортної медицини |
|---|---|
| Date: | 2006 |
| Main Authors: | , , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22923 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) / Л.І .Ткаченко, Т.Ю. Синяченко, В.А. Толстой, І.М. Левада, І.М. Дяков // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2006. — № 2. — С. 114-117. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860250025091661824 |
|---|---|
| author | Ткаченко, Л.І. Синяченко, Т.Ю. Толстой, В.А. Левада, І.М. Дяков, І.М. |
| author_facet | Ткаченко, Л.І. Синяченко, Т.Ю. Толстой, В.А. Левада, І.М. Дяков, І.М. |
| citation_txt | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) / Л.І .Ткаченко, Т.Ю. Синяченко, В.А. Толстой, І.М. Левада, І.М. Дяков // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2006. — № 2. — С. 114-117. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Актуальні проблеми транспортної медицини |
| description | Результаты терапии больных хроническим гломерулонефритом определялись возрастом пациентов, артериальной гипертензией и морфологическим вариантом болезни. На эффективность лечения влияли уровень протеинурии, степень альбуминурии, показатели фибронектинурии, бета- 2-микроглобулинурии, кальцийурии, фосфорурии, кислотности и поверхностного натяжения мочи. Результаты лечения пациентов зависели от показателей в крови белкового и липидного обменов, концентрации отдельных иммуноглобулинов и содержания антипочечных антител, клиренса креатинина, магния и фосфора, что может быть прогностическими факторами в отношении результатов терапии. Позитивные результаты лечения констатированы у 1/3 больных хроническим гломерулонефритом. Применение стимуляторов синтеза NO значительно повышало эффективность терапии, причем использование небиволола имело преимущество над действием ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (ИАПФ). Наилучшие результаты достигались комбинированным назначением небиволола с ИАПФ, что имело позитивное влияние не только на артериальную гипертензию, но и другие признаки заболевания (нефротический синдром, почечные функции). Включение в комплекс лечебных мероприятий небиволола потенцировало действие глюкокортикоидных гормонов и цитостатиков, но с увеличением возраста больных и длительности заболевания эффективность терапии ухудшалась. Позитивными прогностическими признаками относительно последующего применения небиволола у больных с хроническим гломерулонефритом являются высокие показатели лимфоцитурии и калийурии, а также низкая концентрация окспуринола в крови. Только в процессе небивололтерапии подавлялись параметры бета-2-микроглобулинурии и калиемии. Кроме того, препарату были свойственные натрий- и магнийуретические эффекты. Побочного действия небиволола на больных с хроническим гломерулонефритом не наблюдалось.
The results of the therapy of chronic glomerulonephritis patients were determined by their age, arterial hypertension and a morphological variant of disease. Efficiency of treatment was influenced by proteinuria level, degree albuminuria, parameters of fibronectinuria, beta-2-mictoglobunuria, calcariuria, phosphouria, acidities and superficial tension of urine. The results of treatment depend on parameters in blood albuminous and lipid exchanges, concentration of separate antibodies and the contents of antirenal antibodies, creatinine clearance, magnesium and phosphorus that can be prognostic factors concerning the results of therapy. Positive results of treatment are ascertained at 1/3 of patients with chronic glomerulonephritis. Application of stimulators of NO synthesis considerably raised efficiency of therapy, and the use of nebivolole had advantage above action of inhibitors of angiotensine converting enzyme ( ACE). The best results were achieved by the combined assignment of nebivolole with ACE, that had positive influence not only on an arterial hypertension, but also other attributes of the disease (nephritic syndrome, renal functions). Inclusion of nebivolole in a complex of medical actions enforced the action of glucocortecoid hormones and cytostatics, but with the increase of patients age and duration of disease efficiency of therapy has worsened.
The prognostic attributes concerning the subsequent application of nebivolole at the patients with chronic glomerulonephritis high parameters of lymphocyturia and calcariuria, and also low concentration of oxpurinole in blood are positive. Only in the process of therapy with nebivolole parameters of beta-2- microglobunuria and calcariuria were suppressed. Besides to the preparation sodium and magnesiumuretic effects were peculiar. Nebivolole adverse action on the patients with chronic glomerulonephritis have not been observed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:41:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 2 (4), 2006 г.
114114114114114
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 2 (4), 2006
Хронічний гломерулонефрит (ХГН)
належить до найбільш поширених захворю9
вань нирок, а виникнення хвороби здебіль9
шого в осіб молодого віку, прогресуючий її
перебіг, рання інвалідизація і смертність
хворих роблять проблему соціально важли9
вою. ХГН є причиною хронічної ниркової
недостатності (ХНН) у кожного четвертого9
п’ятого хворого. Незважаючи на впровад9
ження в практику все нових і нових засобів
патогенетичної терапії захворювання,
ефективність лікувальних заходів при ХГН
почасти залишається незадовільною, що
диктує необхідність розробки принципово
нових підходів до лікування хвороби.
В патогенезі ХГН неабияка роль відво9
диться змінам метаболізму оксиду азоту
(NO), функції якого простираються від ре9
гуляції кров’яного тиску до внутрішньоклі9
тинної сигнальної трансдукції. NO є унікаль9
ним медіатором міжклітинної взаємодії, що
бере участь в підтримці гомеостатичних
параметрів організму у формуванні базаль9
ного тонусу судин, поліпшення реологічних
властивостей крові шляхом регуляції про9
цесів агрегації її форменних елементів, ста9
білізації проникності судинної стінки, над9
ілений вільнорадикальними властивостями.
В ендотеліальних, мезангіальних та епітел9
іальних клітинах нирок відбувається пост9
ійний синтез NO, який регулює ренальний
кровотік і ниркову екскреторну функцію. NO
відіграє істотну роль у регуляції нирками
водно9сольового обміну. Можна припусти9
ти, що корекція зміненого метаболізму NO
при ХГН сприятиме підвищенню ефектив9
ності лікування захворювання.
Під спостереженням перебувало 107
пацієнтів, серед яких було 58,9% чоловіків
і 41,1% жінок у віці від 15 до 65 років (в
середньому 33,5±1,21 років). В 56,5% ви9
падках виявлено мезангіопроліферативний
ХГН, а в 43,5% – мезангіокапілярний (мем9
бранопроліферативний). В 11,2% хворих
діагностовано нефротичний синдром (у
83,3% випадків – “повний”, з периферич9
ними набряками і трансудацією в порожни9
нах). Підвищення артеріального тиску вста9
новлено у 68,2% спостережень, причому
минущий характер артеріальної гіпертензії
констатовано у 43,9% пацієнтів, а стійкий у
24,3%.
Вивчено стан обміну NO у тварин з
експериментальним гломерулонефритом
та інтактних особнів. Експеримент постав9
лено на 50 щурах лінії Вістар (маса ~250 г),
яких було розподілено на 5 груп. 19у групу
(контрольну) склали інтактні особні (10
щурів), 29у групу – неліковані тварини з
моделлю захворювання (10 особнів), 39ю –
тварини з гломерулонефритом, котрі одер9
жували глюкокортикоїдні гормони і цитос9
татики, які є інгібіторами синтезу NO (10
особнів), 49у – тварини з гломерулонефри9
том, які отримували на фоні глюкокортикої9
дних гормонів і цитостатиків інгібітори ан9
гіотензинперетворюючого ферменту (сти9
мулятори синтезу NO), 59у – тварини з гло9
мерулонефритом, що на тлі глюкокортикої9
дних гормонів і цитостатиків одержували
кардіоселективний бета9адреноблокатор
небіволол (стимулятор синтезу NO).
Гломерулонефрит моделювали шля9
хом триразового уведення щурам у корінь
хвоста (по 5 мг/кг маси тварини) повного
ад’юванта Фрейнда з нирковим антигеном
і розчином селезінкової дезоксирибонук9
леїнової кислоти великої рогатої худоби на
фоні іонізуючого опромінення (0,45 Гр че9
рез 14 днів після першого введення і 9 днів
після другого). Дозу другого введення ад9
’юванта Фрейнда зменшували в 2 рази в
порівнянні з першою, а дозу третього вве9
дення знижували ще вдвічі в порівнянні з
другою. Моделювання хвороби здійснюва9
ли протягом 1 місяця. Тварин 29ої групи не
лікували, а щурам 39ої, 49ої і 59ої груп че9
рез місяць від початку експерименту щод9
ня внутрішньом’язово впродовж 1 місяця
вводили циклофосфамід (5 мг/кг) і декса9
метазон (1 мг/кг). Тваринам 49ої групи че9
рез спеціальний зонд у порожнину шлунку
УДК 577.121.17.616.619002
МЕТМЕТМЕТМЕТМЕТАБОЛІЗМ ОКСИДУ АЗОТУАБОЛІЗМ ОКСИДУ АЗОТУАБОЛІЗМ ОКСИДУ АЗОТУАБОЛІЗМ ОКСИДУ АЗОТУАБОЛІЗМ ОКСИДУ АЗОТУ
ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГПРИ ХРОНІЧНОМУ ГПРИ ХРОНІЧНОМУ ГПРИ ХРОНІЧНОМУ ГПРИ ХРОНІЧНОМУ ГЛОМЕРУЛОМЕРУЛОМЕРУЛОМЕРУЛОМЕРУЛОНЕФРИТІЛОНЕФРИТІЛОНЕФРИТІЛОНЕФРИТІЛОНЕФРИТІ
(КЛІНІКО9ЕКСПЕРИМЕНТ(КЛІНІКО9ЕКСПЕРИМЕНТ(КЛІНІКО9ЕКСПЕРИМЕНТ(КЛІНІКО9ЕКСПЕРИМЕНТ(КЛІНІКО9ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)АЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)АЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)АЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)АЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
ТТТТТкаченко Л.І., Синяченко Ткаченко Л.І., Синяченко Ткаченко Л.І., Синяченко Ткаченко Л.І., Синяченко Ткаченко Л.І., Синяченко Т.Ю., Т.Ю., Т.Ю., Т.Ю., Т.Ю., Толстой В.А., Левада І.М., Дяков І.М.олстой В.А., Левада І.М., Дяков І.М.олстой В.А., Левада І.М., Дяков І.М.олстой В.А., Левада І.М., Дяков І.М.олстой В.А., Левада І.М., Дяков І.М.
Донецький державний медичний університет
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 2 (4), 2006
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 2 (4), 2006 г.
115115115115115
вводили еналаприл (1 мг/кг), а тваринам 59
ої групи – небіволол (0,5 мг/кг). За два
місяці з початку експерименту в умовах
етерового наркозу щурів виводили з екс9
перименту.
Рівень стійких метаболітів NO в сиро9
ватці крові і сечі (нітритів) визначали з ви9
користанням реактору9відновлювачу
(“Nitrate reductor”), стінки якого були по9
криті реагентним шаром з вмістом кадмію,
обробленого міддю. В результаті доторк9
нення до проби цей шар відновлював нітра9
ти до нітритів у лужному середовищі. В
рамках кількісного визначення нітритів
спектрофотометричним методом будували
калібрувальну криву для оптичної густини
стандартних розчинів NaNO
2
в діапазоні
концентрацій від 0 до 150 мкмоль. Вимірю9
вання здійснювали на спектрофотометрі
при довжині хвилі 540 нм. Вміст вільної
амінокислоти аргініну (попередника NO) в
плазмі вивчали на автоматичному аміно9
кислотному аналізаторі “ААА 339М –
Microtechna” (Чехія). Циклічні нуклеотиди –
цАМФ і цГМФ (останній з яких є учасником
обміну NO) визначали імуноферментним
методом за допомогою наборів “Amersham”
(Велика Британія).
Якщо у здорових людей рівень
нітритів у крові і сечі відповідно склав
4,4±0,13 мкмоль/л і 18,7±0,85 мкмоль/л, то
при ХГН ці показники вірогідно зростали,
складаючи 5,9±0,19 мкмоль/л і 41,2±1,28
мкмоль/л. У хворих з сечовим синдромом
рівень нітритів у крові дорівнював 4,0±0,06
мкмоль/л і достовірно зменшувався в по9
рівнянні з параметрами в контролі, в той
час як при розвитку нефротичного синдро9
му цей показник в 3,7 рази перевищував
аналогічний у здорових людей (р<0,001).
Окрім зростання рівня нітритів у крові за
нефротичного синдрому, помітним було
збільшення концентрації цих метаболітів і в
сечі. У разі збереженої функції нирок вміст
нітритів у крові і сечі дорівнював 4,2±0,11
мкмоль/л і 40,5±1,69 мкмоль/л, а у випад9
ках ХНН – 11,1±0,43 мкмоль/л і 43,4±3,17
мкмоль/л. Концентрація аргініну, цАМФ і
цГМФ у крові здорових людей дорівнюва9
ла відповідно 6,9±0,52 мг/л, 35,5±2,12
пкмоль/мл і 11,0±1,06 пкмоль/мл. Якщо
рівень амінокислоти і цАМФ у хворих на
ХГН мало відрізнявся від значень у конт9
ролі, то вміст цГМФ у плазмі втричі зрос9
тав. Рівень нітритів у крові хворих на ХГН
статистично вірогідно прямо корелював з
показниками оксипуринолемії і натрійемії,
а обернено – з кліренсами креатиніну, се9
човини та оксипуринолу. Не виявлено зв’яз9
ку з кліренсовими тестами неорганічних
сполук.
В інтактних тварин рівень у крові
нітритів, цАМФ, цГМФ і протиниркових ан9
титіл відповідно склав 4,8±0,29 мкмоль/л,
26,9±2,85 пкмоль/мл, 35,3±3,91 пкмоль/л і
1:ln1,0±0,10. У разі розвитку експеримен9
тального гломерулонефриту ці показники
достовірно зростали, складаючи 7,9±0,72
мкмоль/л, 85,2±8,90 пкмоль/мл, 55,8±3,87
пкмоль/мл і 1:ln2,6±0,24. Застосування
глюкокортикоїдних гормонів і циклофосфа9
міду супроводжувалося нормалізацією ме9
таболітів NO й істотним зменшенням кон9
центрацій циклічних нуклеотидів на фоні
існуючих високих титрів протиниркових
антитіл (відповідно 5,0±0,33 мкмоль/л,
59,2±6,11 пкмоль/мл, 11,1±2,16 пкмоль/мл,
1:1n2,1±0,19). Показники цГМФ уже стати9
стично вірогідно не мали переваги над ана9
логічним в контролі, а були різко знижени9
ми, причому співвідношення цАМФ/цГМФ
склало 5:1 (в інтактних щурів – 1:1). Вклю9
чення до комплексу лікування заходів ена9
лаприлу мало впливало на дію гормонів та
імунодепресанту цитотоксичної дії, а показ9
ники склали 5,4±0,37 мкмоль/л, 61,3±5,48
пкмоль/мл, 12,3±2,25 пкмоль/мл,
1:ln1,9±0,18 (співвідношення цАМФ/цГМФ
– 5:1). Доповнення лікування небівололом
супроводжувалося достовірним підвищен9
ням концентрації нітритів/нітратів у крові на
фоні нормалізації концентрації цАМФ/
цГМФ і титрів протиниркових антитіл.
Результати терапії хворих на ХГН зу9
мовлювалися віком пацієнтів, артеріальною
гіпертензією і морфологічним варіантом
хвороби. На ефективність лікування впли9
вали рівень протеїнурії, ступінь альбумі9
нурії, показники фібронектинурії, β
2
9мікрог9
лобулінурії, кальційурії, фосфорурії, кислот9
ності і поверхневого натягу сечі. Результа9
ти лікування пацієнтів залежали від показ9
ників у крові білкового і ліпідного обмінів,
концентрації окремих імуноглобулінів і
вмісту протиниркових антитіл, кліренсів
креатиніну, магнію і фосфору, що можуть
бути прогностичними факторами у відно9
шенні результатів терапії. Позитивні ре9
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 2 (4), 2006 г.
116116116116116
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 2 (4), 2006
зультати лікування констатовано в 1/3 хво9
рих на ХГН. Застосування стимуляторів
синтезу NO значно підвищувало ефек9
тивність терапії, причому використання
небівололу мало перевагу над дією
інгібіторів ангіотензинперетворюючого
ферменту (ІАПФ). Найкращі результати
досягалися від комбінованого призначення
небівололу з ІАПФ, що мали позитивний
вплив не тільки на артеріальну гіпертензію,
а й інші ознаки захворювання (нефротич9
ний синдром, ниркові функції). Включення
до комплексу лікувальних заходів небіволо9
лу потенціювало дію глюкокортикоїдних
гормонів і цитостатиків, але зі збільшенням
віку хворих і тривалості захворювання
ефективність терапії погіршувалася. Про9
гнозпозитивними ознаками щодо подаль9
шого ефекту небівололу у хворих на ХГН є
високі показники лімфоцитурії і калійурії, а
також низька концентрація окспуринолу в
крові. Лише в процесі небівололтерапії
пригнічувалися параметри β
2
9мікроглобул9
інурії і калійемії. Крім того, препарату були
властиві натрій9 і магнійуретичний ефекти.
Побічних дій у хворих на ХГН небіволол не
чинив.
РезюмеРезюмеРезюмеРезюмеРезюме
МЕТАБОЛИЗМ ОКСИДА АЗОТА ПРИ
ХРОНИЧЕСКОМ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТЕ
(КЛИНИКО9ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ
ИССЛЕДОВАНИЕ)
Ткаченко Л.И., Синяченко Т.Ю.,
Толстой В.А., Левада И.М., Дяков М.М.
Результаты терапии больных хрони9
ческим гломерулонефритом определялись
возрастом пациентов, артериальной гипер9
тензией и морфологическим вариантом
болезни. На эффективность лечения влия9
ли уровень протеинурии, степень альбуми9
нурии, показатели фибронектинурии, бета9
29микроглобулинурии, кальцийурии, фос9
форурии, кислотности и поверхностного
натяжения мочи. Результаты лечения паци9
ентов зависели от показателей в крови
белкового и липидного обменов, концент9
рации отдельных иммуноглобулинов и со9
держания антипочечных антител, клиренса
креатинина, магния и фосфора, что может
быть прогностическими факторами в отно9
шении результатов терапии. Позитивные
результаты лечения констатированы у 1/3
больных хроническим гломерулонефритом.
Применение стимуляторов синтеза NO зна9
чительно повышало эффективность тера9
пии, причем использование небиволола
имело преимущество над действием инги9
биторов ангиотензинпревращающего фер9
мента (ИАПФ). Наилучшие результаты до9
стигались комбинированным назначением
небиволола с ИАПФ, что имело позитивное
влияние не только на артериальную гипер9
тензию, но и другие признаки заболевания
(нефротический синдром, почечные функ9
ции). Включение в комплекс лечебных ме9
роприятий небиволола потенцировало дей9
ствие глюкокортикоидных гормонов и ци9
тостатиков, но с увеличением возраста
больных и длительности заболевания эф9
фективность терапии ухудшалась. Пози9
тивными прогностическими признаками
относительно последующего применения
небиволола у больных с хроническим гло9
мерулонефритом являются высокие пока9
затели лимфоцитурии и калийурии, а так9
же низкая концентрация окспуринола в
крови. Только в процессе небивололтера9
пии подавлялись параметры бета929микро9
глобулинурии и калиемии. Кроме того, пре9
парату были свойственные натрий9 и маг9
нийуретические эффекты. Побочного дей9
ствия небиволола на больных с хроничес9
ким гломерулонефритом не наблюдалось.
SummarySummarySummarySummarySummary
METABOLISM OF NITROGEN OXIDE AT
CHRONIC GLOMERULONEPHRITIS
(CLINICAL9EXPERIMENTAL INVESTIGATION)
Tkachenko L.I., Sinyachenko T.J.,
Tolstoy V.A., Levada I.M., Dyakov M.M.
The results of the therapy of chronic
glomerulonephritis patients were determined
by their age, arterial hypertension and a
morphological variant of disease. Efficiency of
treatment was influenced by proteinuria level,
degree albuminuria, parameters of
fibronectinuria, beta929mictoglobunuria,
calcariuria, phosphouria, acidities and
superficial tension of urine. The results of
treatment depend on parameters in blood
albuminous and lipid exchanges,
concentration of separate antibodies and the
contents of antirenal antibodies, creatinine
clearance, magnesium and phosphorus that
can be prognostic factors concerning the
results of therapy. Positive results of treatment
are ascertained at 1/3 of patients with chronic
glomerulonephritis. Application of stimulators
of NO synthesis considerably raised efficiency
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 2 (4), 2006
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 2 (4), 2006 г.
117117117117117
of therapy, and the use of nebivolole had
advantage above action of inhibitors of
angiotensine converting enzyme ( ACE). The
best results were achieved by the combined
assignment of nebivolole with ACE, that had
positive influence not only on an arterial
hypertension, but also other attributes of the
disease (nephritic syndrome, renal functions).
Inclusion of nebivolole in a complex of medical
actions enforced the action of glucocortecoid
hormones and cytostatics, but with the
increase of patients age and duration of
disease efficiency of therapy has worsened.
The prognostic attributes concerning the
subsequent application of nebivolole at the
patients with chronic glomerulonephritis high
parameters of lymphocyturia and calcariuria,
and also low concentration of oxpurinole in
blood are positive. Only in the process of
therapy with nebivolole parameters of beta929
microglobunuria and calcariuria were
suppressed. Besides to the preparation
sodium and magnesiumuretic effects were
peculiar. Nebivolole adverse action on the
patients with chronic glomerulonephritis have
not been observed.
Проведен анализ лечения 26 больных
с синдромом позиционного сдавления
(СПС) в отделении экстракорпоральной
детоксикации больницы №3 г. Киева.
Больные поступили в стационар в
среднем на 49й день от начала заболева9
ния с крайними колебаниями от 1 до 7 су9
ток. У 78% больных СПС развился на фоне
экзогенной интоксикации (алкоголь и др.).
В 29х случаях СПС сочетался с отмороже9
нием. Длительность позиционного сдавле9
ния колебалась от 12 до 48 часов, в сред9
нем 17 часов. Тяжесть течения заболева9
ния находилась в прямо пропорциональной
зависимости от объема поражения мышеч9
ного массива, длительности периода от
момента сдавления до начала интенсивной
терапии, объема хирургического вмеша9
тельства. Хирургические методы лечения
(фасцитомия, ампутации) применяли в 37%
случаев и, по нашим наблюдениям не улуч9
шали, а усложняли проведение интенсив9
ной терапии, увеличивая инфицирование
тканей.
Учитывая тот факт, что патогенетичес9
кой основой СПС является эндогенная ин9
токсикация, запускающая патобиохимичес9
кие процессы, приводящие к развитию
острой почечной недостаточности, мы счи9
тали целесообразным, как можно более
раннее применение методов экстракорпо9
ральной детоксикации способных разор9
вать «замкнутый круг» патологических про9
цессов.
Предпочтение отдавали гемодиализу
в режиме ультрафильтрации. Средний по9
казатель суммарной продолжительности
сеансов гемодиализа в расчете на одного
больного составлял 32,5часов. Средняя
длительность анурии составляет 13 суток.
Восстановление выделительной функции
почек контролировали по восстановлению
количества мочи, ее концентрационной
способности, а также регистрации клирен9
сов мочевины и креатинина.
В данной группе больных требовалось
применение антибиотиков с лечебной це9
лью, так как у 87% больных были инфици9
рованы раны и проведены оперативные
вмешательства. Применение антибиотиков
производилось после определения микро9
биологической чувствительности отделяе9
мого из раны по «экспресс методу» через
24 часа. В случаях экстренного назначения
антибиотиков их назначали имперически с
последующей коррекцией через 24948 ча9
сов по принципу «де9эскалационной» анти9
биотикотерапии.
Как видно из таблицы, учитывая мик9
робиологическую флору высеваемой из
ран, а также фармакоэкономику, чаще все9
го таким больным применялся цефалоспо9
рин IV поколения цефепим. Приводимые в
таблице антибиотики применялись как в
монотерапии так и в комбинациях.
УДК 616.61.002.234:6159085.33
ОСТРОСТРОСТРОСТРОСТРАЯ ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАЯ ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАЯ ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАЯ ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАЯ ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАААААТОЧНОСТЬ И ОСОБЕННОСТИТОЧНОСТЬ И ОСОБЕННОСТИТОЧНОСТЬ И ОСОБЕННОСТИТОЧНОСТЬ И ОСОБЕННОСТИТОЧНОСТЬ И ОСОБЕННОСТИ
АНТИБИОТИКОТЕРАНТИБИОТИКОТЕРАНТИБИОТИКОТЕРАНТИБИОТИКОТЕРАНТИБИОТИКОТЕРАПИИАПИИАПИИАПИИАПИИ
Харченко Л.А., Якуб А.А, Иванчинов И.ГХарченко Л.А., Якуб А.А, Иванчинов И.ГХарченко Л.А., Якуб А.А, Иванчинов И.ГХарченко Л.А., Якуб А.А, Иванчинов И.ГХарченко Л.А., Якуб А.А, Иванчинов И.Г.....
Институт нефрологии АМН Украины
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22923 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-9385 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:41:58Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткаченко, Л.І. Синяченко, Т.Ю. Толстой, В.А. Левада, І.М. Дяков, І.М. 2011-07-01T11:30:39Z 2011-07-01T11:30:39Z 2006 Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) / Л.І .Ткаченко, Т.Ю. Синяченко, В.А. Толстой, І.М. Левада, І.М. Дяков // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2006. — № 2. — С. 114-117. — укр. 1818-9385 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22923 577.121.17.616.61-002 Результаты терапии больных хроническим гломерулонефритом определялись возрастом пациентов, артериальной гипертензией и морфологическим вариантом болезни. На эффективность лечения влияли уровень протеинурии, степень альбуминурии, показатели фибронектинурии, бета- 2-микроглобулинурии, кальцийурии, фосфорурии, кислотности и поверхностного натяжения мочи. Результаты лечения пациентов зависели от показателей в крови белкового и липидного обменов, концентрации отдельных иммуноглобулинов и содержания антипочечных антител, клиренса креатинина, магния и фосфора, что может быть прогностическими факторами в отношении результатов терапии. Позитивные результаты лечения констатированы у 1/3 больных хроническим гломерулонефритом. Применение стимуляторов синтеза NO значительно повышало эффективность терапии, причем использование небиволола имело преимущество над действием ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (ИАПФ). Наилучшие результаты достигались комбинированным назначением небиволола с ИАПФ, что имело позитивное влияние не только на артериальную гипертензию, но и другие признаки заболевания (нефротический синдром, почечные функции). Включение в комплекс лечебных мероприятий небиволола потенцировало действие глюкокортикоидных гормонов и цитостатиков, но с увеличением возраста больных и длительности заболевания эффективность терапии ухудшалась. Позитивными прогностическими признаками относительно последующего применения небиволола у больных с хроническим гломерулонефритом являются высокие показатели лимфоцитурии и калийурии, а также низкая концентрация окспуринола в крови. Только в процессе небивололтерапии подавлялись параметры бета-2-микроглобулинурии и калиемии. Кроме того, препарату были свойственные натрий- и магнийуретические эффекты. Побочного действия небиволола на больных с хроническим гломерулонефритом не наблюдалось. The results of the therapy of chronic glomerulonephritis patients were determined by their age, arterial hypertension and a morphological variant of disease. Efficiency of treatment was influenced by proteinuria level, degree albuminuria, parameters of fibronectinuria, beta-2-mictoglobunuria, calcariuria, phosphouria, acidities and superficial tension of urine. The results of treatment depend on parameters in blood albuminous and lipid exchanges, concentration of separate antibodies and the contents of antirenal antibodies, creatinine clearance, magnesium and phosphorus that can be prognostic factors concerning the results of therapy. Positive results of treatment are ascertained at 1/3 of patients with chronic glomerulonephritis. Application of stimulators of NO synthesis considerably raised efficiency of therapy, and the use of nebivolole had advantage above action of inhibitors of angiotensine converting enzyme ( ACE). The best results were achieved by the combined assignment of nebivolole with ACE, that had positive influence not only on an arterial hypertension, but also other attributes of the disease (nephritic syndrome, renal functions). Inclusion of nebivolole in a complex of medical actions enforced the action of glucocortecoid hormones and cytostatics, but with the increase of patients age and duration of disease efficiency of therapy has worsened.
 The prognostic attributes concerning the subsequent application of nebivolole at the patients with chronic glomerulonephritis high parameters of lymphocyturia and calcariuria, and also low concentration of oxpurinole in blood are positive. Only in the process of therapy with nebivolole parameters of beta-2- microglobunuria and calcariuria were suppressed. Besides to the preparation sodium and magnesiumuretic effects were peculiar. Nebivolole adverse action on the patients with chronic glomerulonephritis have not been observed. uk Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України Актуальні проблеми транспортної медицини Клинические исследования Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) Метаболизм оксида азота при хроническом гломерулонефрите (клинико-экспериментальное исследование) Metabolism of nitrogen oxide at chronic glomerulonephritis (clinical-experimental investigation) Article published earlier |
| spellingShingle | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) Ткаченко, Л.І. Синяченко, Т.Ю. Толстой, В.А. Левада, І.М. Дяков, І.М. Клинические исследования |
| title | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) |
| title_alt | Метаболизм оксида азота при хроническом гломерулонефрите (клинико-экспериментальное исследование) Metabolism of nitrogen oxide at chronic glomerulonephritis (clinical-experimental investigation) |
| title_full | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) |
| title_fullStr | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) |
| title_full_unstemmed | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) |
| title_short | Метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) |
| title_sort | метаболізм оксиду азоту при хронічному гломерулонефриті (клініко-експериментальне дослідження) |
| topic | Клинические исследования |
| topic_facet | Клинические исследования |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22923 |
| work_keys_str_mv | AT tkačenkolí metabolízmoksiduazotuprihroníčnomuglomerulonefritíklíníkoeksperimentalʹnedoslídžennâ AT sinâčenkotû metabolízmoksiduazotuprihroníčnomuglomerulonefritíklíníkoeksperimentalʹnedoslídžennâ AT tolstoiva metabolízmoksiduazotuprihroníčnomuglomerulonefritíklíníkoeksperimentalʹnedoslídžennâ AT levadaím metabolízmoksiduazotuprihroníčnomuglomerulonefritíklíníkoeksperimentalʹnedoslídžennâ AT dâkovím metabolízmoksiduazotuprihroníčnomuglomerulonefritíklíníkoeksperimentalʹnedoslídžennâ AT tkačenkolí metabolizmoksidaazotaprihroničeskomglomerulonefriteklinikoéksperimentalʹnoeissledovanie AT sinâčenkotû metabolizmoksidaazotaprihroničeskomglomerulonefriteklinikoéksperimentalʹnoeissledovanie AT tolstoiva metabolizmoksidaazotaprihroničeskomglomerulonefriteklinikoéksperimentalʹnoeissledovanie AT levadaím metabolizmoksidaazotaprihroničeskomglomerulonefriteklinikoéksperimentalʹnoeissledovanie AT dâkovím metabolizmoksidaazotaprihroničeskomglomerulonefriteklinikoéksperimentalʹnoeissledovanie AT tkačenkolí metabolismofnitrogenoxideatchronicglomerulonephritisclinicalexperimentalinvestigation AT sinâčenkotû metabolismofnitrogenoxideatchronicglomerulonephritisclinicalexperimentalinvestigation AT tolstoiva metabolismofnitrogenoxideatchronicglomerulonephritisclinicalexperimentalinvestigation AT levadaím metabolismofnitrogenoxideatchronicglomerulonephritisclinicalexperimentalinvestigation AT dâkovím metabolismofnitrogenoxideatchronicglomerulonephritisclinicalexperimentalinvestigation |